1. Дієприкметник як особлива форма дієслова

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які?

• вид — доконаний і недоконаний: використаний, синіючий;
• час — теперішній і минулий: згасаючий, пожовклий;
• може мати залежні слова (іменник, займеннник, числівник): освітлена (чим?) сонцем кімната, пофарбований (ким?) мною паркан.

• змінюється за родами, числами, відмінками (так само, як і прикметник твердої групи);
• узгоджується з іменником: ухвалене рішення, позеленілі листочки;
• у реченні виконує роль означення або частини іменного присудка :

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку він сам виконує: атакуючий загін (загін, що атакує), дозрілий плід (плід, що дозрів).

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку виконує над ним інший предмет: розв’язана задача (задача, яку розв’язали), пошитий костюм (костюм, який пошили).

Як бачимо на прикладах, кожне словосполучення з дієприкметником можна перебудувати у словосполучення з дієсловом.

Слід пам’ятати, що дієприкметники доконаного виду творяться від дієслів доконаного виду, а дієприкметники недоконаного виду — відповідно від недоконаного виду дієслів

Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и- , то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен- : побач и /ти + ен (ий) —> побачений.

Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.

Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([б], [п], [ф], [м], [в], перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з’являється звук [л]: вислови/ти + ен (ий) —> висловлений.

Суфікси -ш(ий), -вш(ий), -вш(ийся) в українській мові для творення дієприкметників не використовуються: не «посинівший», а посинілий; не «висохший», а висохлий; не «розчервонівшийся», а розчервонілий.

Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються дуже рідко, і то без залежних слів.

Не бійся гостя сидячого , а бійся стоячого (Нар. творчість).
Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А.Шиян).
Здалеку долітають завмираючі гуки музики (І.Нечуй-Левицький).
Нудьгуючими очима дивився він на село (З.Тулуб).

1. Дієприкметник як форма дієслова. Активні й пасивні дієприкметники

Дієприкметник — це особлива форма дієслова , що виражає ознаку предмета за дією й відповідає на питання який? яка? яке? які?

Дієприкметники поєднують ознаки дієслова ( доконаний і недоконаний вид, теперішній або минулий час) і прикметника (змінюються за родами, числами, відмінками ).

Дієприкметники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку : розплетена коса, розплетеної коси, розплетеній косі, розплетені коси, у розплетених косах .

У реченні дієприкметник найчастіше виступає в ролі означення , рідше — частиною складеного іменного присудка .

Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Олесь Гончар). Се — щоденник. Тут і прибутки усякі записані (Панас Мирний).

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією , яку виконує сам предмет: лежачий (хворий), синіючий (горизонт), посивіле (волосся).

• теперішній час — за допомогою суфіксів – уч – (- юч -), – ач – (- яч -): киплячий, нев’янучий ;

При творенні активних дієприкметників минулого часу суфікс – ну – основи інфінітива випадає: загуснути — загуслий, розбухнути — розбухлий .

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією , яку хтось виконує над предметом: тушковане (мамою) м’ясо, прив’язаний (мною) човен.

Їх утворюють за допомогою суфіксів – н -, – ен -, – т -.

Пасивні дієприкметники мають форми лише минулого часу .

Активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові мало, їх переважно вживають у наукових текстах ( лежачі хворі, летюча миша, горючі сланці ), а також у художньому стилі: Мужича правда єсть колюча , а панська на всі боки гнуча (І. Котляревський).

Форм типу будуючий, чистящий, бастуючий в українській мові немає . Активні дієприкметники використовують у сучасній мові обмежено.

• іменник : наглядач, початківець, працівник (не наглядаючий , не початкуючий , не працюючий );
• іменник-прикладку : компанія-конкурент (не конкуруюча компанія );
• прикметник : охочий, пояснювальний, каральний (не бажаючий , не пояснюючий , не караючий );
• описову конструкцію (підрядне речення): той, що тримає; той, що висаджує (не тримаючий , не висаджуючий );
• синонім : чинне законодавство (не діюче законодавство);
• словосполучення з відповідним змістом: з повагою до вас (не поважаючий вас).

В українській мові є окремі дієприкметники на – учий (-ючий), -ачий (-ячий ), що стали прикметниками , тобто вказують на постійну ознаку: співучий, живучий, родючий, палючий, кусючий, лежачий, ходячий, зрячий/незрячий, терплячий.

Під лежачий камінь вода не тече; лежачого не б’ють; родючі ґрунти, кусючий ґедзь, ходяча енциклопедія; АЛЕ місто, що потерпає від стихійного лиха, а не терпляче від стихійного лиха місто.

Українська мова. 7 клас (Целовальник Т.А.)

Дієприкметники передають діє або стан як динамічну ознаку предмета.

Ознаки, що розвиваються в певному діючому предметі, передають активні дієприкметники, тобто ті, що вказують на ознаку дії, яку виконує сам предмет: зеленіючий ліс, навислі гілки, замерзла річка.

Як бачимо, дієприкметник, на відміну від прикметника, має часове значення, передаючи ознаку в процесі її розгортання (теп.час) або завершення (мин.час) – темніючи небо (наростаюча ознака), потемніле небо (завершена ознака).

Ознаки, що виникають унаслідок дії інших предметів відносно названого, передають пасивні дієприкметники: написаний(кимось) лист, випрасувана (кимось) сорочка.

Пасивні дієприкметники називають ознаку вже виконаної дії, тобто вживаються лише у формі минулого часу.

Від дієслівної основи 3-ї особи мн. теп. часу перех.

дієслів недоконаного виду + -уч(юч)-(І дієвім.)

Від основи інфінітива неперех. дієслів доконаного виду + -л- (суфікс –ну-, як правило, випадає)

Від основи інфінітива перех. дієслів доконаного виду + -н-, -ен-, -т-

Увага! Часто відбувається чергування приголосних

Писати-писаний, узгодити-узгоджений, витерти-витертий

Запам’ятайте! Від дієслів на –ся дієприкметники не утворюються!

Зверніть увагу! Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові мають обмежене вживання. При вимові й на письмі їх краще замінити підрядною конструкцією. Не «виконуючий пісню співак», а «співак, який виконує пісню».

Сфера використання активних дієприкметників – в основному термінологічна лексика: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, ведуче колесо, тонізуючі речовини, резонуюча камера,діючий вулкан, лежачі хворі, планеруючий літак. Але й у цій сфері їх намагаються по можливості уникати: замість «спрямовуюча рейка» вживають «непряма рейка», «завідувач» – а не «завідуючий», «командувач» – а не «командуючий». Активним у вжитку є словосполучення «виконуючий обов’язки», оскільки вислів має значення іменника.