Як скасувати заходи забезпечення позову
Стаття 158. Скасування заходів забезпечення позову
1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
2. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду.
3. У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа.
4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
5. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
6. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
7. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
8. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
9. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
10. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
11. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
12. Грошові кошти, внесені відповідачем (іншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, підлягають поверненню відповідачу (іншій особі), який здійснив таке забезпечення, протягом п’яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду про повну відмову в позові або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження.
13. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу;
2) повернення позовної заяви;
3) відмови у відкритті провадження у справі.
14. Заходи забезпечення позову, вжиті судом у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, скасовуються у разі відмови у розгляді такої справи або припинення її розгляду міжнародним комерційним арбітражем, третейським судом, ухвалення ними рішення про відмову в задоволенні позову, припинення участі або невчинення особою, за заявою якої забезпечено позов, дій щодо участі в арбітражному, третейському розгляді, або з інших підстав, що свідчать про втрату необхідності у забезпеченні такого позову.
Хотите высказаться? Оставьте комментарий:
Скасування заходів забезпечення позову чи зустрічного забезпечення із залишенням у силі ухвали суду про їх забезпечення є неможливим
4 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 760/18551/18 задовольнив частково касаційну скаргу позивача, роз’яснивши, що ухвала суду про забезпечення позову, зустрічне забезпечення як судове рішення є способом зовнішнього відображення судом прийнятого рішення щодо вжиття відповідних заходів.
Суд задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову та наклав арешт на квартиру. Також на підставі заяви відповідача суд застосував заходи зустрічного забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача внаслідок обтяження майна та зобов’язав позивача внести кошти на депозитний рахунок суду.
Позивач у визначений строк цього не зробив, місцевий суд скасував ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення, зняв арешт із квартири.
Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу на ухвалу про скасування забезпечення позову й зустрічного забезпечення позивачеві, керуючись тим, що у випадку невиконання заявником вимог зустрічного забезпечення в установлений строк суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення (ч. 10 ст. 154 ЦПК України), при настанні зазначених обставин скасуванню підлягають не самі заходи, а саме ухвала як процесуальний документ. У ст. 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Тобто відповідно до цієї статті ухвала суду про скасування ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення не підлягає апеляційному оскарженню.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що у випадках та на умовах, передбачених ст.ст. 155, 158 ЦПК України, суд скасовує вжитті заходи забезпечення позову, зустрічне забезпечення, про що постановляє відповідну ухвалу, яка підлягає оскарженню.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення – ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову, зустрічного забезпечення – повернення грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, особі, яка здійснила зустріне забезпечення.
Суд одночасно скасовує як ухвалу про забезпечення позову, так і ухвалу про зустрічне забезпечення, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк (ч. 10 ст. 154 ЦПК України).
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції буквально розтлумачив положення наведених норм процесуального права та помилково розмежував поняття «скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення» та «скасування ухвал про забезпечення позову, зустрічного забезпечення», оскільки наслідок постановлення судом ухвали про скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення є один – приведення сторін у первісний стан – такий, який існував до постановлення відповідних ухвал про забезпечення позову, зустрічного забезпечення, а саме: зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову, повернення грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, особі, яка здійснила зустріне забезпечення.
Тобто, ухвала про забезпечення позову, зустрічне забезпечення та забезпечення позову, зустрічне забезпечення співвідносяться як форма та зміст, а тому очевидно, що існування одного без іншого є неможливим. Аналогічним чином неможливим є скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення із залишенням в силі ухвали суду про забезпечення позову, зустрічного забезпечення та навпаки.
Враховуючи те, що п. 4, 5 ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачено можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, скасування зустрічного забезпечення, тому висновок суду апеляційної інстанції про повернення заявнику апеляційної скарги на ухвалу районного суду про скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення на підставі п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України Верховний Суд визнав помилковим, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підготував Леонід Лазебний
