Індекс РТС | Ф’ючерс на індекс РТС | Акції індексу РТС | Як розрахувати індекс РТС

Індекс РТС (RTSI, RTS Index) – фондовий індикатор, основний індикатор фондового ринку Росії, який розраховується фондовою біржею «Російська торговельна система» з 1995 року. Даний індекс відображає сумарну ринкову капіталізацію обраних компаній, виражену в доларах США. За орієнтир береться сума в 100 одиниць. Біржові індекси РТС включають в себе ціле сімейство різних розрахункових показників. До них відносяться: індекс RTS Standart, індекс РТС-2, індекс волатильності (RTSVX), індекс РТС Сибір (RTSSIB) і цілий ряд галузевих індексів. Офіційна інформація за індексом РТС на сайті Московської біржі: moex. com / ru / index / RTSI / Графік фондового індексу РТС. Дивитися онлайн котирування індексу РТС

Чим індекс РТС відрізняється від індексу ММВБ?

Індекс РТС, поряд з індексом ММВБ, є основним індикатором стану вітчизняного фондового ринку. Однак після об’єднання торгових майданчиків ММВБ і РТС розрахунком і того і іншого показника фактично займається одна і та ж об’єднана фондова біржа ММВБ-РТС. Основна відмінність між двома цими показниками полягає в тому, що індекс ММВБ розраховується в рублях, а РТС – в доларах. Тому на його зміну впливає не тільки динаміка цін на акції російських компаній, але і зміна курсу рубля по відношенню до долара. В умовах постійного зростання курсу долара США індекс РТС показує більш позитивну динаміку в порівнянні з індексом ММВБ.Тобто його значення зростає швидше, а знижується повільніше в порівнянні зі своїм «конкурентом».

Які акції входять в індекс РТС?

• Акції повинні бути допущені до торгів на біржі РТС.
• Капіталізація компанії повинна становити не менше 0, 5% від сумарної капіталізації всіх акцій, що входять в індекс.

Склад індексу РТС переглядається щоквартально, і список компаній-емітентів може змінюватися.

Як розраховується індекс РТС?

Розрахунок індексу РТС проводиться на підставі даних про ціни купівлі-продажу акцій, що входять до складу індексу. Робиться це кожні 15 секунд, тобто в режимі реального часу. Але для учасників торгів і аналітиків фондового ринку найбільш важливу інформацію несуть дані про значення індексів станом на момент відкриття і закриття торгів, а також максимальне і мінімальне значення за підсумками торгової сесії. Саме ці дані використовуються ними для аналізу динаміки і тенденції зміни цін на акції російських емітентів.

Як розраховується ф’ючерс на індекс РТС?

Ф’ючерс на індекс РТС – це стандартний контракт на майбутню угоду, який реалізується не шляхом поставки основного активу, а через фінансові розрахунки. При покупці ф’ючерсів на індекс РТС учасники торгів зобов’язуються виплачувати варіаційної маржі (різницю) між вартістю контракту і вартістю виконання ф’ючерсного контракту.

Саму вартість виконання визначають за середнім значенням індексу РТС в останній день торгів по ф’ючерсу, і враховують тільки останню годину знаходження його на біржі.

Ф’ючерсний контракт є відображенням очікувань інвесторів з приводу вартості самого індексу РТС, через це значення ф’ючерса і індексу рухаються практично однаково, але є одна розбіжність – ф’ючерсний контракт на індекс РТС волатильності свого базового активу. В офіційному біржовому описі інструменту зазначено, що вартість одного пункту дорівнює $ 0, 02 з цього випливає, що рублева вартість контракту на індекс РТС можна розрахувати за формулою:

Вартість ф’ючерсу на індекс РТС = значення ф’ючерса на індекс РТС в пунктах × 0, 02 × курс долара в рублях ЦБ Росії.

Графік ф’ючерсу на індекс РТС. Дивитися котирування ф’ючерсу на індекс РТС онлайн

Як торгувати індексом РТС?

Технічно, торгівля індексом РТС нічим не відрізняється від торгівлі будь-яким іншим біржовим активом. У біржовій торгівлі активно застосовуються ф’ючерси та опціони на індекс РТС.

Корисні статті по темі

• Що таке індекс ММВБ?
• РТС-ММВБ: коди ф’ючерсів на терміновому ринку

Хеджування ф’ючерсами

Хеджування за допомогою ф’ючерсів [1] набагато надійніше порівняно з іншими інструментами і є досить простою конструкцією. Наприклад, фірма планує закупити нафту марки “Brent” через певний час. У цьому випадку вона купує ф’ючерси (відкриває довгу позицію) на відповідну кількість нафти. Якщо фірма планує купити нафту “Urals”, на яку немає ф’ючерсів, вона може здійснити хеджування за допомогою ф’ючерсів на “Brent”, оскільки відношення ціни на нафту марки “Urals” до ціни “Brent” є досить сталим і становить близько 1.

Ф’ючерсні контракти є ефективним інструментом хеджування широкого спектра цінових ризиків: ринкового, валютного, а також ризику процентних ставок, як у довго-, так і короткостроковому періоді.

Приклад 17.3. Банк очікує зростання ринкових процентних ставок. З метою страхування від процентного ризику проводить хеджування ф’ючерсними контрактами на 90-денні казначейські векселі номіналом 1 000 000 дол. США. Обсяг депозитів, які банк має намір захистити від процентного ризику, – 10 000 000 дол. США. Термін хеджування – 2 місяці. Протягом двох місяців середня ставка за депозитами зросла на 0,3 %, ставка котирування ф’ючерсів на початок періоду становила 5,4 %, на кінець періоду (через два місяці) – 5,8 %. Визначимо результат хеджування.

Специфіка котирування ф’ючерсів на казначейські векселі полягає в тому, що котирування здійснюється за дисконтною ставкою, а не за ціною векселя. При зростанні ринкових процентних ставок зростають і дисконтні ставки. Чим вищою буде дисконтна (облікова) ставка, тим нижчою буде ринкова ціна векселя.

Тому, в даному випадку для страхування від зростання ринкових процентних ставок, банку необхідно відкрити на ф’ючерсному ринку коротку позицію, а саме – продати 10 ф’ючерсів на 90-денні казначейські векселі (обсяг базового активу в одному ф’ючерсі – 1 000 000 дол. США), а через два місяці – закрити позицію, уклавши офсетну угоду на купівлю 10 ф’ючерсів на вказані векселі.

На початку ставка котирування ф’ючерсу на 90-денний казначейський вексель дорівнює 5,4 %, відповідно ф’ючерсна ціна векселя становить (дол. США). При ставці котирування 5,8 % ціна знизиться до (дол. США).

Продаючи ф’ючерси за ставкою 5,4 % (котирувальною ціною 986 500 дол. США) і купуючи за ставкою 5,8 % та котирувальною ціною 985 500 дол. США, банк отримує вигоду в сумі 10 • (986 500 – 985 500) = 10 000 дол. США.

Водночас на депозитному ринку банк втрачає у результаті зростання процентних ставок дол. США.

Загальний результат хеджування – вигода в сумі 10 000 – – 5000= 5000 дол. СІЛА. Отже, здійснюючи хеджування на ф’ючерсному ринку, банк не лише уникає втрат, а й отримує деяку вигоду.

Зауважимо, що до переваг хеджування ф’ючерсними контрактними необхідно віднести можливості хеджування не лише окремих активів, а й цілих інвестиційних портфелів. Для хеджування інвестиційного портфеля необхідно визначити не лише які саме ф’ючерси будуть застосовуватись для хеджування, а й їх кількість.

Приклад 17.4. Припустимо, що ми створюємо хеджевий портфель, який буде складатися з придбаних активів (довгої позиції за активами) та продажу (короткої позиції) певної кількості відповідних ф’ючерсних контрактів [2] , яку називають показником хеджування. У такому випадку вартість хеджевого портфеля Vя буде складати

де – вартість активів, а – вартість ф’ючерсного контракту, h – показник хеджування.

Оптимальне значення показника хеджування повинно забезпечувати безризиковість портфеля. Вартість портфеля повинна бути незмінною незалежно від зміни цін на активи, тобто

де Δ – зміна вартості відповідного компонента. Таким чином показник хеджування буде визначатися як

Кількість ф’ючерсних контрактів N необхідна для хеджування вартості активів

де – номінальна вартість портфеля, – номінальна вартість ф’ючерсних контрактів.

Кількість ф’ючерсних контрактів, розрахована за наведеною формулою відповідає повному хеджуванню, тобто портфель буде безризиковим за незначних змін цін на активи. В дійсності мова може йти лише про часткове, а не повне хеджування портфеля.

На практиці не завжди є можливим скористатися таким інструментом хеджування, який буде збігатися як за термінами, так і за базовим активом. У такому випадку розрахунок необхідної кількості контрактів повинен бути скорегований таким чином:

де MEV – показник грошового еквіваленту, RC – коефіцієнт кореляції, який визначає чутливість поточних цін на придбані активи до їх майбутніх цін.

Показник хеджування h є добутком показника грошового еквіваленту та коефіцієнта кореляції.

Для визначення показника грошового еквівалента необхідно визначити вартість грошового еквівалента. Вартість грошового еквівалента – це зміни у вартості ф’ючерсних контрактів залежно від заданих змін процентних ставок. Такий показник також змінюється залежно від терміну погашення. Наприклад, вартість грошового еквівалента у розмірі 0,01 % процентної ставки для контракту в сумі 500 тис. дол. наведена у табл. 17.2.

Таблиця 17.2. Вартість грошового еквівалента, дол. США

Вартість грошового еквівалента

Показник грошового еквівалента – це співвідношення між двома показниками вартості грошових еквівалентів. Наприклад, у випадку хеджування придбаних 6-місячних активів за допомогою 3-місячних ф’ючерсних контрактів, значення показника грошового еквівалента буде становити 2, тобто MEV = ~= 2. Це означає, що для хеджування кожного придбаного активу необхідно 2 ф’ючерсних контракти.

Приклад 17.5. Необхідно прохеджувати 6-місячний депозитний сертифікат (ДС) на 10 млн дол. США за допомогою 3-місячних процентних ф’ючерсів. Вартість 1 ф’ючерсу 500 тис. дол. США. Визначимо необхідну кількість ф’ючерсних контрактів.

Припустимо, що коефіцієнт кореляції RC = 0,95. Це означає, що при зміні ставки за ф’ючерсними контрактами на 1 %, ставка за депозитним сертифікатом зміниться на 0,95 %.

Необхідна кількість контрактів дорівнює:

Як відомо, фондові індекси є індикаторами динаміки фондового ринку. Вони суттєво різняться за ступенем охоплення, структурою, методикою визначення. Фондові індекси слугують також індикатором успішності інвестиційної стратегії на ринку та є основою для застосування пасивної стратегії на фінансовому ринку. У табл. 17.3 вказані найбільш відомі фондові індекси з урахуванням обсягів торгівлі ф’ючерсами на індекси.

Таблиця 17.3. Відомі фондові індекси

Hang Seng index

Australian Stock Exchange 200

TOPIX (Tokyo Stock Price Index)

Ф’ючерси на біржові індекси можуть бути використані для хеджування ризику володіння як одним, так і декількома портфелями активів.

Приклад 17.6. Припустимо, що 1 квітня інвестиційний менеджер, не певний щодо майбутніх ринкових змін протягом наступних 3 місяців, прагне прохеджувати інвестиційний портфель, бета якого становить βρ = 1,15, а вартість – 1 млн фунтів. Значення індексу FTSE 100 становить 2204,1, вартість ф’ючерсного контракту з погашенням у червні – 2300,0. Інвестор має довгу позицію за активами, тому з метою хеджування інвестиційного портфеля повинен відкрити коротку позицію за ф’ючерсними контрактами.

Насамперед, необхідно розрахувати кількість контрактів, які потрібно продати, вартість хеджування та вартість самого портфеля – об’єкта хеджування. Вартість одного пункту (тіка) зміни ф’ючерсу на індекс або вартісний коефіцієнт є величиною, що регламентується біржею та залежить від індексу, який є в основі ф’ючерсу. Кількість необхідних для продажу контрактів визначається таким чином:

де N – кількість контрактів, β – бета портфеля, TV – вартість базисного пункту, FV– вартість ф’ючерсу.

Вартість 1 пункту для ф’ючерсного контракту FTSE 100 становить 25 фунтів. У нашому випадку інвестиційний менеджер повинен продати 20 контрактів з погашенням у червні

Оскільки бета портфеля більше 1, для повного хеджування необхідна більша кількість контрактів, ніж для портфеля з , який повністю повторює індекс.

Якщо початкова маржа для придбання ф’ючерсу FTSE 100 становить 2500 фунтів, загальна вартість хеджування становитиме 20 • 2500 = 50 000 фунтів.

За допомогою подібних операцій хеджування за допомогою ф’ючерсів на індекси портфельний інвестор може точно спрогнозувати вартість інвестиційного портфеля. Які б зміни не відбувалися у наступні три місяці, вартість портфеля наприкінці третього місяця буде становити

де – початкова вартість об’єкта хеджування, а індекс 0 – значення показників на момент придбання (на 1 квітня у нашому прикладі).

Таким чином, для нашого випадку вартість портфеля на кінець червня становитиме

Причиною, за якою ми можемо точно передбачити вартість нашого портфеля на кінець червня, є той факт, що позиції за ф’ючерсами та активами протилежні, тобто, якщо індекс буде зростати наступні 3 місяці, то вартість нашого портфеля також зростатиме, компенсуючи втрати за ф’ючерсними контрактами, і навпаки, падіння індексу призведе до втрати вартості портфеля, що буде компенсоване прибутком за ф’ючерсними контрактами.

Загалом ефективність хеджування може бути визначена так:

Основними причинами того, що на практиці надзвичайно складно застосувати повне хеджування портфеля, є такі.

Перша – існування певного рівня апроксимації, який застосовується, зокрема, коли ми припускаємо, що майбутня вартість хеджевого портфеля не залежить від майбутньої вартості придбаних активів.

Друга є наслідком природи самих ф’ючерсних контрактів. У нашому прикладі, хеджування здійснювалося завдяки придбанню 20 контрактів. Водночас якби бета портфеля дорівнювала 1,12, а не 1,15, то кількість необхідних контрактів становила б 19,5, а не 20. У такому випадку менеджер змушений був би застосувати 19 або 20 контрактів. Якби менеджер скористався 19 контрактами, хеджування було б неповним, а якщо 20 – надмірним.

Третя причина полягає в ігноруванні при калькуляції початкової та варіативної маржі, яка виплачується при хеджуванні. Якщо менеджер отримує такі виплати протягом визначеного періоду, то він отримує ще й процентні платежі відповідно до існуючих на ринку процентних ставок. Якщо він сам змушений здійснювати такі виплати, то його витрати зростають ще й на розмір процентних платежів за виплаченими сумами. Тобто, якщо менеджер портфеля має прибутки, то вони призводять до надмірного хеджування, водночас збитки призводять до недостатнього хеджування. Рішенням у такому випадку є торгівля контрактами в дещо меншій кількості від розрахованої.

Четверта причина – термін хеджування. В нашому випадку ми визначали величини 1 квітня для ЗО червня. Ми припустили, що саме ЗО червня є спільним днем для виконання зобов’язань за ф’ючерсами та активами. Якщо інвестиційний менеджер хоче хеджувати свій портфель на період до ЗО червня, то перед ним постане питання: на скільки ціни будуть відрізнятися від розрахованих і як це вплине на результат хеджування?

Часткове хеджування передбачає, що портфельний менеджер хоче хеджувати лише частину інвестиційного портфеля. Залежно від того, яким чином здійснюється таке хеджування, воно може бути подібним до активної стратегії портфельного управління або відмінним від неї.

Найбільш недорогий та простий спосіб зміни структури портфеля полягає в купівлі-продажу ф’ючерсних контрактів. Якщо, наприклад, портфельний менеджер прагне збільшити частку акцій у портфелі, він може купити ф’ючерсні контракти на біржові індекси. В такому випадку він фіксує ціну ще до придбання акцій на ринку. Така стратегія відома як попередня позиція (pre- positioning).

Ще одна активна стратегія – вибір активів. Ф’ючерси на біржові індекси дають змогу менеджеру, який надає перевагу особистому відбору активів до інвестиційного портфеля, відокремити таку діяльність від строкової торгівлі портфелем. Менеджер буде вдаватися до такого підходу, якщо він вважає придбані активи недооціненими. Займаючи довгу позицію за активами та продаючи індексні ф’ючерси, менеджер може уникнути будь-якого ринкового ризику, натомість залишаючи лише специфічний ризик. Для уникнення несистематичного (специфічного) ризику портфельний менеджер може застосовувати торгівлю опціонами.

• [1] Основні принципи хеджування за допомогою ф’ючерсів розглядаються у: Цінні папери: підручник / В.Д. Базилевич, В.М. Шелудько, Н.В. Ковтун та ін.; за ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2011. 1094 с.
• [2] Якщо позиція за активами є короткою, то хеджевий портфель передбачає створення довгої позиції за ф’ючерсами.