Розбираємо слово за будовою

Після того, як дитина дізнається про основні характерні особливості різноманітних морфем, необхідно, щоб вона навчилась на практиці розбирати слова за будовою. Саме такому тренуванню й присвячено це завдання. На екрані перед учнем міститься зображення слова – нового для кожного етапу вправи. Під ним – набір з усіх морфем, які можуть бути у слові. Варто зазначити, що лише корінь є дійсно обовʼязковою морфемою. Існують слова, де є корінь та префікс, але нема суфікса; є слова з коренем та суфіксом, але без префікса. Прислівники не мають закінчення, адже не змінюються граматично. А деякі слова можуть мати лише корінь та закінчення. Ця вправа має досить специфічну механіку виконання. Спочатку школяр вибрає, яку саме морфему він хоче виділити. Далі вибирає кожну її букву у слові, що знаходиться в центрі робочої зони. Коли учень виділить весь префікс, то натискає на корінь, після чого по черзі вибирає кожну літеру, яка входить вже до нього. І так школяр робить доти, доки не розбере все слово повністю. При цьому над словом є підказка, яка дасть зрозуміти, що треба зробити, хоча вибір, яка з літер до якої морфеми належить, залишається лише за дитиною. Коли школяр розбере слово, то пройде на новий етап, де треба буде аналогічним чином розібрати іншу мовну одиницю. Важливо, щоб дитина не зупинялась при виконанні розбору. Замало вибрати лише першу або останню букву кореня – треба, натиснувши на позначку цієї морфеми, виділити всі літери, які входять до її складу. Завдяки виконанню цього завдання дитина отримає потрібну практику у морфемному розборі, а також запамʼятає характерні префікси, суфікси, закінчення та навчиться добре виділяти корінь слова.

Теги

Пов’язані стандарти

– знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;

– самостійно розбирає прості за будовою слова;

– розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;

– ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;

– розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;

– узагальнює або конкретизує поняття і значення.

Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.

Як розібрати слово за будовою?

Значущі частини слова називаються морфемами. Морфема – це найменша частина слова, яка має певне значення, як-от корінь слова. Морфема може складатися з однієї або декількох фонем.

Слово можна поділити на склади (ритмічні граматичні частини) або морфеми (це такі частини слова, які мають певне смислове навантаження, розкриваючи лексичне значення слова). Оскільки морфеми більшою чи меншою мірою розкривають значення слова, їх називають значущими частинами.

Значущі частини слова – це такі важливі складові компоненти слова, які мають особливе значення у творенні унікального смислу слова і завдяки поєднанню яких воно набуває свого особливого лексичного й граматичного значення.

Значущими частинами слова (морфемами) є: корінь, префікс, суфікс, закінчення. При морфемному розборі слова всі частини слова мають графічне позначення.

Усі частини слова мають важливу роль у будові слова і впливають на його значення.

Що таке корінь слова?

Корінь слова – це основна значуща частина слова, яка є неподільною і від якої залежать головний смисл та значення слова. Корінь слова позначається дужкою.

Щоб визначити корінь слова, треба дібрати кілька спільнокореневих слів. Важливо навчити дитину не плутати спільнокореневі слова (споріднені слова, які мають спільний корінь, але можуть належати до різних частин мови і мати хоча й близьке, але різне значення) і форми одного слова (утворюються при відмінюванні слова за відмінками, родами, числами тощо), а також слова з однаковими коренями, які мають зовсім інше значення (корені таких слів можуть мати однаковий звуко-буквений склад, але бути різними за смислом).

Що таке префікс?

Префікс – це значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і допомагає утворити нові слова.

Роль префікса полягає в тому, що він допомагає створити слово з новим відтінком значення. Наприклад, якщо додати префікси до слова мова, отримаємо такі слова: розмова, відмова, змова.

Щоб виокремити префікс, треба визначити корінь. Та частина слова, яка розміщена перед коренем, і буде префіксом. Префікс позначається символом, який нагадує гачок.

Що таке суфікс?

Суфікс – це значуща частина слова, яка стоїть після кореня, допомагає утворити нові слова зі схожим значенням, але з іншим смисловим відтінком. Найчастіше суфікси допомагають утворити слова, значення яких пов’язане з мірою, ступенем порівняння, розміром, якістю тощо. Наприклад, гриб – грибок, сонце – сонечко. Щоб визначити суфікс, треба спершу визначити закінчення й корінь у слові. Та частина, що знаходиться між ними, і буде суфіксом. Суфікс позначається знаком, схожим на дашок.

Що таке закінчення слова?

Закінчення – це змінна значуща частина слова, яка стоїть наприкінці слова і слугує для зв’язку слів у реченні. Саме завдяки закінченню слова змінюють своє граматичне значення, відмінюються, узгоджуються одне з одним у словосполученнях і реченнях.

Закінчення змінюється, коли слово змінює свою форму. Саме за закінченням ми можемо визначити відмінок, число, рід слова. При морфемному розборі слова закінчення позначається квадратиком. Слід зауважити, що не у всіх словах є закінчення. На відміну від префікса й суфікса, якщо закінчення немає, то порожній квадратик (нульове закінчення) все одно слід позначати. Але за умови якщо слово змінюване.

Стежте, щоб учні та учениці початкових класів на етапі ознайомлення із закінченнями виконували завдання саме зі змінюваними словами. Незмінювані слова – це ті, які не мають закінчень, тобто не змінюють своєї форми при відмінюванні (шосе, журі). У них, розбираючи слово за будовою, закінчення не позначаємо навіть за допомогою порожнього квадратика. Якщо у певній формі змінюваних слів закінчення немає, то при відмінюванні воно з’являється (біг, бігом).

Префікс, суфікс і корінь складають основу слова. Закінчення є частиною слова без основи.

Зверніть увагу дитини на те, що не в усіх словах є префікси, суфікси та закінчення. Натомість корінь є завжди. Слово може складатися з одного кореня та нульового закінчення. Прикладами таких слів є, сад, син, біг.

Учень/учениця початкових класів має ознайомитися з усіма основними морфемними поняттями і навчитися розбирати слово за будовою, розуміти значення кожної частини слова та добирати спільнокореневі слова. Але ця тема дуже велика за обсягом, і її ґрунтовне вивчення триватиме в середній та старшій школі.

Як поетапно розібрати слово за будовою?

Розбір слова за будовою крок за кроком допоможе дитині засвоїти всі етапи морфемного аналізу слів. Слово за будовою розбирають за таким алгоритмом.

Крок 1. Визначаємо, змінюване чи незмінюване слово. Для цього треба слово поставити у різні форми. Це дасть змогу з’ясувати, чи має слово закінчення. Якщо слово змінюване, тоді переходимо до кроку 2 (визначаємо закінчення). Якщо незмінюване, то позначаємо основу (все слово) і переходимо відразу до кроку 3 (визначаємо корінь).

Крок 2. Шукаємо закінчення та основу слова. Та частина наприкінці слова, яка змінюється при відмінюванні, є закінченням. Дитині можна сказати, що для того, щоб знайти закінчення слова, зі словом треба трішки погратися, побешкетувати, поставити в іншому роді, числі, відмінку (будівля, будівлі, будівлею). Частина слова, крім закінчення, і буде основою. Графічно позначаємо основу й закінчення.

Крок 3. Визначаємо корінь – найвідповідальніший момент при розборі слова. Для цього треба дібрати декілька споріднених (спільнокореневих слів) і знайти в них спільну незмінювану частину. Позначаємо корінь дужкою.

Крок 4. Визначаємо, чи є у слові префікс. У слові будівля префікса немає. А в слові розбудований є.

Крок 5. Шукаємо суфікс. Суфікс визначати чи не найважче. Для перших вправ давайте дитині слова зі зменшувано-пестливим значенням (малий – маленький). Запитайте дитину, як пестливо можна звернутися до тваринок (собачка, котик, півник) або ж у пестливій формі розказати про предмети навколо (столик, книжечка, диванчик).

Для того, щоб навчити дитину розбирати слово за будовою, пропонуйте їй завдання на визначення різних морфем:

Після цього дайте змогу дитині виконати якомога більше завдань, у яких треба розібрати слово за будовою:

Для закріплення знань варто скористатися завданнями «Вузлики на пам’ять» і «Будова слова: тестові завдання». Усі ці завдання барвисті, яскраві й завжди цікаві дітям. А це важливо, адже навчання, що викликає інтерес, завжди дає кращий результат.