Історія міста

Тернопіль – одне з найцікавіших міст на заході України. Знаходячись у самісінькому її центрі, файне місто ввібрало неповторний колорит Галичини з австрійською архітектурою, красу Поділля та спокій Волині. У Тернополя значна та цікава історія, пов’язана, в першу чергу, із замком, який служив не тільки для оборони від турків і татар у XVI – XVII століттях, а й резиденцією місцевих правителів. Зараз це найстаріша будівля міста, під якою розташована ціла система підземель. Тернопіль здавна був релігійним центром, оскільки тут проживали представники різних релігійних течій і народностей: поляки – римо-католики, українці – православні або греко-католики, євреї – іудеї та багато інших. Внаслідок цих обставин, у місті збереглися старовинні релігійні архітектурні споруди, зокрема: Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (давніше Домініканський костел Пресвятої Діви Марії та монастир), який збудований у II половині XVIII століття. У Катедрі можна піднятися на дзвіницю та побачити місто з висоти, а також відвідати підземні крипти, у яких скоро відкриється музей храмів міста. Кафедральний собор Різдва Христового, або Церква Різдва Христового, яка є також однією з найдавніших культових споруд Тернополя і збудована орієнтовно в кінці XVI – на початку XVII століть, як частина міських оборонних споруд. За легендою у ній молився сам Богдан Хмельницький. Зараз у храмі знаходяться багато старовинних ікон, зокрема, чудотворна ікона Божої Матері, а також горельєф хресної дороги та скульптура Мадонни. Церква Воздвиження Чесного Хреста (Воздвиженська або Надставна) — найдавніший храм Тернополя, пам’ятка архітектури національного значення, споруджений наприкінці XVI століття, що також була частиною міських оборонних споруд і знаходилась біля західної міської брами. Існує версія, що церква спочатку був частиною брами і вже пізніше стала власне храмом. Проте Тернопіль цікавий не тільки храмами, а й своєю архітектурою з типовими вузьким вуличками і австрійськими будинками, що зберегли дух старовини, а також пам’ятниками цікавим особистостям, наприклад, відомій оперній співачці Соломії Крушельницькій та літературним персонажам (“12-й стілець”, “Людині – неведимці” та ін.). Ну, і звісно ж, окрасою нашого міста є Тернопільський став – велика штучна водойма, розташована практично в центрі міста. Біля водойми працюють два пляжі – Дальній пляж та пляж “Циганка”, а також курсує декілька катерів. З 2017 року на ставі відкрили нову атракцію – найдовший в Україні фонтан, довжиною 210 метрів. Окрім іншого, Тернопіль славиться ще й своєю багатою фестивально-ярмарковою традицією. В місті щорічно проходять різні фестивалі, серед яких найбільший – Міжнародний музичний фестиваль «Файне Місто». Міст багато, Файне – одне. *** Адміністративні, географічні, історичні особливості До 1944 року воно мало назву Тарнополь. Найвища точка міста – 374 м – масив «Східний» (проспект Степана Бандери, 80). Найнижча точка – 298 м – береги річки Серет, що біля Об’їзної дороги в районі Петриківського перехрестя (вул. Білогірська). Середня висота міста над рівнем моря – 320 м. Місто розташоване на Тернопільському плато Подільської височини Східно-Європейської рівнини. Належить до помірного поясу зони широколистих лісів. Через місто протікає річка Серет. Найбільшою водоймою міста є Тернопільський став, розташований на річці Серет. Раніше через Тернопіль протікала річка Рудка, яка майже повністю висохла впродовж другої половини XX століття. Клімат Тернополя помірно-континентальний, із теплим вологим літом і м’якою зимою. Середня температура повітря – від – 5 °C в січні до +19 °C у липні. Середньорічна кількість опадів – 520–600 мм. Найвища температура у Тернополі спостерігалась 18 липня 2007 р. – до +38 °C. Найнижча зафіксована температура у Тернополі становила −34 °С. У історико-географічному плані місто належить до Галичини. Етнографічні межі Волині та Поділля – за 25–30 кілометрів від Тернополя. Місто Тернопіль – важливий залізничний та автомобільний вузол України. Чисельність населення становить – 220 000 осіб (станом на 1 січня 2019 року). Перша писемна згадка про м. Тернопіль датована 15 квітня 1540 року, коли король Сигізмунд І у Кракові надав локаційний привілей великому коронному гетьману Польського королівства Іоанну Амору з Тарнова (Янові Тарновському) на заснування містечка-фортеці Тарнополь в спустошеній місцевості Сопільче. Тоді розпочалося будівництво замку, який після кількох перебудов, у зміненому вигляді зберігся до наших днів. 16 травня 1548 року Ян Тарновський домігся від короля дозволу на утворення ставу між берегами річки Серет, на місці, де він розташований і нині. До 1569 р. місто належало до Теребовлянського повіту Руського воєводства Польського королівства. 20 січня 1548 р. польський король Зиґмунт І Старий надав містечку німецьке право і певні привілеї, зокрема звільнення від податків та сплати мита. У 1550 р. граф Ян Амор із Тарнова надав місту Маґдебурзьке право. Тут почало діяти міське самоврядування у формі маґістрату, який складався з двох колегій: ради і лави (судового органу). Очолював місто іменований власником війт із широкою виконавчою владою. Після смерті Іоанна Тарновського у 1561 р. місто успадкував його син Ян Кшиштоф і володів ним до смерті у 1567 р., значно укріпивши і розбудувавши місто. Після нього містом володіла донька Іоанна з Тарнова Зофія – дружина князя Костянтина Острозького. У 1570 р. власником міста на кілька десятиліть став князь Костянтин Костянтинович Острозький. Він надав міщанам низку грамот, дбав про церкви міста. Князь заснував у Тернополі в 1570 р. при церкві Різдва Христового «Шпитальну фундацію» як притулок для убогих і немічних міщан, яка невдовзі вона стала основою для церковного братства. У 1593 р. при братстві було засновано школу. Власником Тарнополя з 1603 року був князь Олександр Костянтинович Острозький, а згодом його вдова Анна зі Штемберка Острозька. Тоді була зведена мурована церква Різдва Христового (1602–1608). Назва «Тарнополь» вперше письмово зафіксована староукраїнською мовою у 1575 р. Починаючи з ХІХ ст., вона поступово в усному мовленні «українізувалася» як «Тарнопіль» і «Тернопіль». Динамічному розвитку міста заважали набіги татар. Протягом ХVI ст. відбувалися напади у 1549, 1575 і 1589 роках і, хоч місто жодного разу не було взяте, міщани зазнавали економічних збитків, населення потрапляло у ясир. У 1605 р., в бою під Тарнополем, напад татар був зупинений. В 1618 р. татари зруйнували укріплення міста. Спроби пограбування міста були також у 1621 та 1626 рр. У 1620 р. Тернопіль перейшов у власність Томи Замойського, після одруження із Катериною Острозькою. Тома і Катерина Замойські дали дозвіл на будівництво дзвіниці церкви Воздвиження Чесного Хреста і ренесансної синагоги. Вони у 1636 р. затвердили статут цеху шевців. В 1638 р. власником міста, після смерті батька, став син Томи – Ян Замойський. Згодом Тернополем володіли родини Конєцпольських, знову Замойських, Собеських та інших (на правах оренди). Тернопіль був одним із ключових міст у боротьбі за Галичину часів Козацької революції XVII ст. Тернопіль був зруйнований у 1648, 1649, 1651 і 1655 роках козацько-селянським військом Б. Хмельницького і татарською ордою. Під час турецького нашестя під командуванням Ібрагіма Шишмана-паші у 1675 р. турки захопили місто, спалили замок, костел, водяні млини, спустили воду зі ставу і кілька тижнів грабували місто. У 1690 р. у Конєцпольських місто відсудила вдова Яна Замойського, дружина Яна ІІІ Собеського королева Марія Казимира Луїза де Ля Ґранж д’Арк’єн. Вона розпочала відбудову замку. У XVIII столітті Тернопіль був двічі зайнятий російськими військами, під час Барської конфедерації місто поперемінно займали конфедерати, коронне і російське війська. Це тривало кілька років поспіль, від чого місто значно постраждало. Однак місто відновило своє значення центру міжнародної торгівлі. У 1737 р. місто перейшло у власність Йосифа Потоцького, який придбав Тернопіль у королевича Якуба Собеського. Йосиф Потоцький у 1749 р. став фундатором домініканського костелу. У 1772–1809 (з 1783 – центр «Тарнопольського циркулу») і 1815–1867 рр. місто перебувло у складі Королівства Галичини і Володимирії Австрійської імперії. Після Й. Потоцького Тернопіль отримав його син Станіслав, а згодом внук Йосиф. Після Потоцьких, у 1806-1808 рр., містом володів Станіслав Понятовский, а згодом Франциск Коритовський. Ф. Коритовський зніс давні укріплення, перебудував старий замок і спорудив біля нього палац – Новий замок. Місто набуло модерного вигляду. До Тернополя приєднали передмістя, і місто зросло втричі. У 1808 р., за переписом населення, у місті налічувалося 7093 мешканці. У 1809 р. збудували двоповерхову будівлю маґістрату. У травні–червні 1809 р. Тернополем три тижні володіли наполеонівські війська Варшавського князівства на чолі з майором П. Стжижевським. У 1809–1815 рр. місто було центром «Тарнопольського краю» на землях, які Австрія передала Російській імперії. Розпорядженням царя Олександра І цивільну владу у краї очолював таємний радник Ігнатій Тельс. У 1813 р. в Тернополі єврейський просвітитель Йосиф Перль (уродженець міста) відкрив приватну напівсвітську школу – першу такого типу в Галичині. Від 1815 р. Тернопіль знову належав до Австрійської імперії. У 1816–1826 рр. бурмістром Тернополя був М. Князьолуцький. 20 листопада 1820 р. у Тернополі відкрили гімназію монахи єзуїти у приміщенні монастиря домініканців. У 1849 р., на основі гімназії єзуїтів, утворено державну гімназію. У 1827–1844 рр. бурмістром Тернополя був Я. Марцінкевич. У ХІХ ст. місто стрімко розвивалося економічно. Домінувала торгівля. У 1836 р. місто отримало право влаштовувати 12 ярмарків на рік. 15 лютого 1843 р. останній власник Тернополя Тадеуш рицар фон Туркулл уклав із маґістратом контракт і за грошову компенсацію відмовився від своїх прав на місто. 12 грудня 1844 р. австрійський цісар Фердинанд І надав Тернополю герб і статус та титул вільного королівського міста (використовувався офіційно до 1939 р.). У 1844–1849 рр. бурмістром Тернополя був А. Дзямський, у 1850–1853 рр. – С. Джемалик. У 1854 р. в Тернополі урядував комісар, у 1855–1868 рр. – бурмістр Володимир Мандль (ініціатор закладення міського парку в 1861 р., сучасний Старий парк). У 1850 р. в місті проживало 13000 мешканців у 1350 будинках. Перші вибори у міську раду за новим крайовим статутом про міське самоврядування відбулися 11 березня 1867 р., обрано 36 радних. 8 квітня 1868 р. обрано нового бурмістра – крайового адвоката Р. Шмідта (до 1872 р.). Маґістрат став виконавчим органом міської ради. У 1866 р. в Тернополі було 1700 будинків і 16167 мешканців. Розвитку Тернополя у другій половині ХІХ ст. сприяла розбудова шляхів сполучення. До міста пролягло шість шосейних доріг, а у грудні 1870 р. – залізниця, одна з перших у Галичині. За даними перепису 1880 р. у місті проживало вже 25819 осіб. З 1860-х рр. у Тернополі місцеві русини-українці переживали національне пробудження. У 1876 р. заходами професора учительської семінарії Олександра Барвінського в Тернополі було відкрито повітову філію товариства «Просвіта». У 1887 р. Тернопіль відвідав спадкоємець австрійського престолу ерцгерцоґ Рудольф. До його візиту у Новому городі (тепер – Старий парк) було влаштовано другу Крайову етнографічну виставку. У 1898 р., заходами посла (депутата) до парламенту у Відні О. Барвінського, було отримано дозвіл на відкриття в Тернополі окремої української державної гімназії. У 1872–1886 рр. бурмістром був Л. Козьмінський, 1886–1894 рр. урядував комісар, 1894–1896 рр. – бурмістр Ф. Погорецький, 1896–1903 рр. – доктор Володимир Лучаковський, якого вважають першим українцем, обраним бурмістром. За керівництва В. Лучаковського у місті прокладено електричне освітлення, телефон, водогін, каналізацію, закладено «Парк Здоров’я» у Великих Гаях (у той час входили до складу Тернополя), здійснювалася забудова Тернополя за європейським зразком, зокрема в стилі архітектури модерну (сецесії). У 1903–1909 рр. бурмістром був Л. Пунчерт. На початку ХХ століття місто очолювали такі бурмістри (посадники): у 1909–1910 рр. – С. Мандль, у 1910–1913 рр. – урядував комісар, 1913–1915 рр. – Е. Міхаловський, 1917–1918 рр. – С. Мандль, у період ЗУНР міську владу в Тернополі очолював комісар С. Сидоряк, у 1920–1929 рр. урядував комісар, 1930–1934 рр. – В. Ленкевич, 1934–1939 рр. – С. Відацький. Під час німецької окупації у 1941–1944 рр. посадником Тернополя був О. Гринкевич. З 1914 р. до липня 1917 р. Тернопіль перебував під російською окупацією в ході Першої світової війни. Відступаючі російські частини підпалили центральну частину міста. У 1915 р. в місті засновано перший професійний стаціонарний театр «Тарнопольські театральні вечори» (режисери Лесь Курбас і Микола Бенцаль). У ніч на 1 листопада 1918 р. учні української гімназії на чолі з учителями С. Сидоряком і А. Музичкою зайняли австрійські державні установи, а 13 листопада в Галичині було проголошено Західно-Українську Народну Республіку. У Тернополі з 22 листопада до кінця грудня 1918 р. перебували державні установи ЗУНР, зокрема уряд – Державний Секретаріат (очолив тернопільський адвокат Ісидор Голубович). Під час польсько-української війни у місті сформувалися добровольчі військові частини. Із 16 по 31 травня 1919 р. в Тернополі перебували Директорія та уряд УНР на чолі з С. Петлюрою. У червні 1919 р. у Тернополі перебував штаб Дієвої армії УНР. А у липні Тернопіль, як і вся територія ЗУНР, був окупований поляками. Тернопіль з 15 липня до 23 вересня 1920 р. був столицею Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (ГСРР) і місцем перебування його уряду – Галревкому (Галицького революційного комітету) на чолі з В. Затонським. Згідно умов Ризьського миру місто і всю Східну Галичину окупувала Польща. Із 1921 р. місто – центр «Тарнопольського воєводства» у Другій Речі Посполитій. У 1926 р. до складу міста було прилучене приміське с. Загребелля. Внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа 17 вересня 1939 р. військові частини Червоної армії вступили в Тернопіль. Місто увійшло до складу СРСР. Розпочалася радянізація, що супроводжувалася масовими репресіями. Від 4 грудня 1939 р. Тернопіль став центром новоутвореної Тернопільської області. Із 2 липня 1941 р. протягом 33 з половиною місяців тривала німецько-нацистська окупація Тернополя. Місто належало до дистрикту «Галичина» Генералгубернаторства. У березні–квітні 1944 р. розгорілася одна з найбільш руйнівних у Другій світовій війні «битва за Тарнополь», який був перетворений німецькими військами у фортецю. У захисті Тернополя від Червоної армії брало участь військове формування з українців Україніська дивізія «Галичина». Штурм міста завершився його звільненням від німецької армії 15 квітня 1944 р. військами 60-ї армії 1-го Українського фронту. Внаслідок військової операції було зруйновано 85% міста. У зв’язку з цим обласні органи влади та управління до серпня 1946 р. перебували в Чорткові. 9 серпня 1944 р. Президія Верховної Ради СРСР спеціальним указом перейменувала м. Тарнополь у «Тернопіль». Протягом 1950–1960-х рр. місто було масштабно відбудовано згідно генерального плану архітекторів В. Новикова та Н. Панчука (1945–1954). У 1951 р. було закладено парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка. Тернопільський став у 1950-х рр. було реконструйовано, внаслідок чого площа водойми збільшилась до 400 га. У 1954 р., внаслідок атеїстичної ідеології, було знищено парафіяльний костел, а також монастирську Успенську церкву у листопаді 1962 р. та низку інших будівель. За переписом населення 1959 р. в Тернополі проживало 52245 мешканців. За повоєнні роки Тернопіль поступово став промисловим центром. У 1959 р. організовано машинобудівний завод (із 1970-х – комбайновий завод), у 1962 р. почав працювати завод залізобетонних конструкцій, у 1968 р. – бавовняно-прядильний комбінат (нині АТ «Текстерно»), а у 1971 р. – ВО «Ватра». Тернопіль став і освітнім, зокрема студентським, центром. Протягом 1950–1960-х рр. створено вищі навчальні заклади, які стали основою для теперішніх університетів: медичний (1957), технічний (1960), економічний (1966), педагогічний (1969). У 1965 р. по Тернопільському озеру почали ходити пасажирські прогулянкові катери. 21 грудня 1975 р. у місті з’явився перший тролейбус. У 1979 р. було закладено теперішній парк Національного Відродження. В червні 1986 р. у ньому відкрили перше в Україні Співоче поле, сцена якого вміщує 1200 артистів. У 1984 р. відкрито гідропарк. У місті створені спортивні школи з футболу, класичної (греко-римської) боротьби, біатлону, волейболу, велоспорту, водних видів спорту. У серпні 1987 р. на озері відбувся чемпіонат світу з водно-моторного спорту на скутерах класу 0–500. За останнім радянським переписом населення 1989 р. в Тернополі проживало 204 845 мешканців. За часів радянської України міську владу в Тернополі уособлювали місцеві ради народних депутатів та їхні виконавчі комітети, які залишалися обмежені у прийнятті рішень, оскільки керівною владою у країні була Компартія. Наприкінці 1980-х – початку 1990-х Тернопіль став одним із центрів національно-демократичної відродження, яке увінчалося проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року. З того часу розпочався процес удосконалення місцевого самоврядування, його зміни відповідно до потреб сучасності, традицій минулого та інтересів мешканців Тернополя. В незалежній Україні міськими головами були: Негода В’ячеслав Андронович (1990–1998 рр.), Кучеренко Анатолій Іванович (1998–2002 рр.), Левків Богдан Євгенович (2002–2006 рр.), Заставний Роман Йосипович (2006–2010 рр.), від 2010 року – Надал Сергій Віталійович. Історичний герб Тернополя складається зі знаку «Леліва» – родового герба фундатора міста Яна Амора Тарновського. У ньому поєднане зображення срібних шестипроменевої зірки і розміщеного під нею місяця, повернутого кінцями догори, на синьому тлі у центрі геральдичного шита. Зірка є символом духовного відродження, мети, волі, постійності, світла та життя, уособлює Богородицю, місяць – прихильність вищих сил, є символом Діви Марії. Срібний колір означає честь, шляхетність і доблесть, мир і добробут, надію, чистоту та непорочність, а синій – віру та духовність. Щит обрамлений декоративним картушем, який увінчаний короною.

Розділи

Контакти

Наша адреса

Україна
46001
м. Тернопіль
вул. Листопадова, 5

Звернення з технічних питань
діяльності сайту надсилайте
[email protected]

© Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International. Розробка сайту abcname.net.

Tiraspol

Tiraspol (Russian: Тирасполь; Ukrainian: Тираспіль) is the capital and largest city in Transnistria.

Understand edit

Tyras (Τύρας) is said to have been founded about 600 BC, as a colony of the Greek city Miletus, some 10 km from the mouth of the Tiras River (Dniester). It was refounded in 1792 by Field Marshal Alexander Suvorov on behest of empress Catherine the Great, as a border fortress on conquered land from the Ottoman Empire. The city’s central square features the equestrian statue of Suvorov. Tiraspol was the capital of the Moldavian ASSR from 1929 until 1940.

Tiraspol is landlocked, and largely closed off from the outside world, due to a lack of transcontinental infrastructure. There is neither an airport nor a seaport in Transnistria. The nearest international airport is in neighbouring Moldova.

The present city has relatively modern infrastructure. The state-run bus service is a simple, fairly accessible method of transportation operating at peak hours during the day, made up of trolleybuses and maxi taxis (the latter cost 3.95 rubles), you pay on board. Night-time operations were halted due to an increase in criminal drug trafficking, which became rampant on the bus system during the mid-1990s. Subsequent reforms by ex-President Smirnov and other officials enabled the bus system to remain open for at least the better part of the day, restoring a much needed public service to the Transnistrian population.

The local sewer system and electrical grid are state-of-the-art, adapted from models based in western Europe. The Transnistrian basic infrastructure was built in the mid-1990s with the profits gained after the war of independence in 1992.

Get in edit

Border issues

As of September 2019 there were no issues with border officials for North American / European / Australasian passport holders, either upon entry or exit. A piece of paper is provided with details of your visa to keep with your passport, this will be required upon checking in to your hotel.

By bus edit

There are bus and maxi-taxi services from Chișinău every 30 min through most of the day. They leave from the northeast corner of the Chișinău Autogara (at Tighins St.). Buy your ticket at the Cada de Peron window on the platform, not inside the station. (2 hr 20 min, 46.00 Moldovan lei in Feb 2020).

There are also regular services from Bendery, Odesa and other Ukrainian and Moldovan cities. The main bus/train station is about 1 km from the city centre and has clearly posted schedules.

The Tiraspol bus/train station does not have a luggage depot.

There is a bank/exchange office, which is closed on Sunday. And no, you cannot pay for the toilet in the station with Moldovan lei.

By train edit

A daily train operated by Ukrainian Railways connects Tiraspol with Chisinau and Odesa. As of 2021, the schedule is as follows;

From Chisinau departure 7:09 – arrival Tiraspol 8:24, arrival Odesa 10:55

From Odesa departure 18:36 – arrival Tiraspol 21:07, arrival Chisinau 22:33

When starting in Ukraine the tickets can be reserved (but must be collected at the train station) through the Ukrainian Railways booking page [dead link] . There is only a Ukrainian border control at Kuchurgan station where you get your Ukrainian exit stamp. Your passport will not be stamped by Moldovan officials nor by Transnistria.

When boarding in Chisinau tickets can be purchased on the train itself after passing a quick passport inspection in the station hall.

Regardless of where you arrived from, when you get to Tiraspol you must go inside the station hall to the window and ask for registration – likely a border guard will have seen you disembark and point you there. The officer will ask for duration and address of your stay and provide a visa for that time period. This process is free.

Get around edit

You will mostly be happy to get around on foot.

By bus edit

Easyway journey planner helps to find routes and schedules.

Tiraspol has an efficient trolleybus system, which is shared with the nearby city Bender. Trolleybus no. 19 connects the two towns. They run at an interval of 15-20 minutes from 05:30 until 21:00, and cost 2.8 Transnistrian Rubles. Tickets are sold on the bus by a conductor.

Most bus stops are clearly recognisable and indicate the buses that stop there, along with their interval (how many minutes between two buses) and their operating hours.

Many of the trolleybuses are from the 60s or 70s Soviet era but are kept in perfectly working order, with a fresh coat of paint on the outside, and surprisingly comfortable spring-loaded leather benches on the inside. Some new partially low-floor trolleybuses are also gradually being introduced to the system.

Besides trolleybuses there are also marshrutkas (minivans) which have less comfort but are more frequent and go everywhere in the city the trolleybuses don’t reach.

Marshrutka no. 20 between Tiraspol and Bender plies the same route as the trolleybus, if you want to trade comfort for speed.

See edit

Presidential palace Tiraspol stadium The Palace of the Soviets

You might enjoy a visit to the main street with its parliamentary building boasting a relatively new Lenin statue. Opposite, a T-34 tank from the Great Patriotic War era forms part of a monument which also contains soil from the pivotal battle of Stalingrad.

You can see most of what there is to see in Tiraspol by walking along 25 October, the main street. There are several nice parks in the city, including the Culture Park near the university. This has abundant trees and a mixture of abandoned and enthusiastically used amusement park rides, and is a good place for people-watching. Most of the big monuments are at the south end of the city, about 2 km from the Palace of Soviets. It is also worth taking a small detour off the Main Street and going down to the Dniester river, where locals tend to gather in the summer.

• 46.8363 29.6111 1 Suvorov Square ( Площадь Суворова ), The city center ( between Red Alley and Shevchenko Street ). The city’s central square is named after Alexander Suvorov, the founder of Tiraspol. It is surrounded by the Memorial of Glory, the building of the Supreme Council of Transnistria, the Palace of children and teenagers, and monuments to Suvorov and Catherine the Great. ( updated Jan 2020 )
• 46.83664 29.60659 2 Supreme Soviet ( Parliament of Transnistria ), 45, Strada 25 Octombrie . An impressive government building like not many others from the Soviet era. The building can be found on the back of the 50-rouble note of Transnistria. ( updated Dec 2022 )

• 46.83617 29.6066 3 Lenin Monument . A statue of Comrade Lenin in front of the parliament building. ( updated Dec 2022 )

• 46.83549 29.60884 4 T-34 Tank Monument ( Memorial of Glory ). Like many former Soviet cities, also Tiraspol has a tank on display—a Russian depiction of Soviet Power and symbol for the halt of the expansion of the Ottoman Empire. ( updated Jun 2019 )
• 46.83725 29.62814 5 House of Soviets ( Каса Советелор ). City Hall in an impressive Soviet-era building with a bust of Lenin in front. ( updated Sep 2019 )
• 46.83903 29.6143 6 The Christmas Cathedral ( Church of the Nativity ) ( just east of the central produce market ). A beautiful Russian-Orthodox church. Nice interior with colorful paintings. ( updated Jun 2019 )
• 46.837224 29.631099 7 Yuriy Gagarin Monument . ( updated Jun 2019 )
• 46.839679 29.654862 8 Mig-19 Monument ( Monument to Aviators ). Erected in 1975 and surrounded by beautiful pine trees. ( updated Jun 2019 )
• 46.787253 29.599675 9 Noul Neamț Monastery ( from 25th October Street in Tiraspol cross the river, where minibuses leave approximately every half an hour, take 10 min/7 km to the monastery (take the second stop), and cost 4 lei each way ). Daylight hours . A beautiful monastery complex just south of Tiraspol with a number of sizeable churches to explore. If you have concluded your visit to Tiraspol, take the bus back or hitch west towards Bendery, where you can catch a bus back to Chișinău. Free entry, though the tower may only be accessible if visiting as part of a tour . ( updated Sep 2019 )

Do edit

• Visit the Soviet monuments that remain in Tiraspol. You may also want to visit the local drama theatre and local museums (closed Mondays) near the centre of the city. There are cheap boat tours on the Dniester which take about 30 minutes; just board the boat, the guide will collect the money after the ship departs (25 rubles).
• Iceskating – near where the mashrutkas from the Ukrainian border arrive is an ice rink. 65 rubles.
• Sheriff Casino – inside the Russia Hotel
• A point of interest is that although there are no foreign embassies in Transnistria, both South Ossetia and Abkhazia have representative offices in Tiraspol and Russia itself has a consulate.
• The information office on the Main Street has friendly, English-speaking staff. It also doubles as what is apparently the state’s only souvenir shop, offering a range of postcards, shot glasses and other goods.
• Watch football:FC Sheriff Tiraspol play soccer in Divizia Națională, Moldova’s top tier. They often do well and qualify for European tournaments. The Sheriff Stadium (capacity 12,700) is 3 km west of city centre.

Buy edit

Money edit

In order to purchase goods, services or souvenirs in Tiraspol, or in any Transnistrian locale you must exchange your outside currency into Transnistrian rubles. The Transnistrian central bank sets their own exchange rate and prints their own money, so the number of rubles you will get on any given day for your euros or U.S. dollars varies significantly from week to week. Currency exchanges are everywhere, including inside many popular stores, and will change most local and major currencies. Some exchange booths will ask for your passport.

In November 2019, some travellers reported that they paid with Visa credit card in the Bendery Fortress Cafe and the CityClub Hotel without a problem. The charge was in Transnistrian rubles at time of payment but the card was actually charged in Russian rubles.

Shopping edit

• 46.83918 29.61151 1Piața centrală ( Green Market Center ). A great and central produce market where you can buy everything like walnuts, honey, poppy seeds, meat and much more. ( updated Jun 2019 )

• Shopping centre Intercentre Lux , 25 October St., 97 a ( on the central street, opposite the cafe “7 Fridays” ), ☏ +373 533 55202 . M-Sa 10:00-19:00 . Multi-brand store of women’s and men’s clothing, where you can buy jackets, raincoats, coats and down jackets of the local manufacturer Intercentre Lux. ( updated Aug 2019 )

Eat edit

Budget edit

• 46.837516 29.624605 1 Столовка СССР Тирасполь , Strada Rosa Luxemburg 66 . ( updated Sep 2022 )
• 46.833541 29.625173 2 Классная Шаурма , Lenin St 12 . ( updated Sep 2022 )
• 46.835087 29.620332 3 Fast-Food Like . Tiraspol , Strada Sverdlov 36 . ( updated Sep 2022 )

Mid-range edit

• 46.817552 29.548572 4Bottle Museum , Kotovsky St 22 . Tourist complex where you can taste wines and brandies produced in Moldova and the Moldovan sample dishes of national cuisine, decorated in the Moldovan national style. ( updated Sep 2022 )
• 46.836004 29.633894 5La Placinte , Strada Sverdlov 75 ( Ul. Svedlova at its east end ). Another Moldovan chain with a branch in Tiraspol. Provides traditional Moldovan food at reasonable prices and free Wi-Fi. Menu in Russian but with pictures. ( updated Sep 2022 )
• 46.836603 29.62598 6 7 Пятницъ ( 7 Fridays ), 25. October Street 112 , ☏ +373 533 92 210 . Western-style restaurant on the main street. Very modern and clean, with some English-speaking staff and a comprehensive menu with various international dishes of high quality including a wide selection of sushi, but no local specialities except for the local cognac (Tiras). Free Wi-Fi. There is another branch on maxi taxi routes 2 and 3, behind Sheriff Supermarket/Andy’s Pizza, whose menu has a picture of every dish on offer. An average meal with salad and main course costs about 80 Transnistrian rubles, 50 cl beer c. 17 rubles and 5 cl cognac 9 rubles .
• 46.834931 29.623193 7 Снова в СССР (Back in the USSR) , Strada Sverdlov 54а . ( updated Sep 2022 )

Splurge edit

• 46.8402 29.6272 8Royal Club Veranda Restaurant , Strada Karl Liebknecht 306 , ☏ +373 (533) 69997 . High-end restaurant with Japanese and Italian cuisine. ( updated Sep 2022 )

Drink edit

The famous Transnistrian ‘Kvint’ vodka and cognac can be purchased at several liquor stores throughout the city, as well as the Kvint factory (the latter being an attraction in itself). The vodka is approximately US$3/litre.

There are many shops and markets to purchase local food, drink and their famous Transnistrian brandy, Kvint. Kvint’s factory is at ul. Lenin, 38 (+373 533 9-61-70), and it has several shops around town. Transnistria is also known for a vodka drink commonly referred to as a “smirnovka” – appropriately named after president Igor Smirnov.

Further along the river in the city centre are a handful of bars and restaurants which usually are open until about midnight.

There are several large and modern discos in the centre. They are usually open until late, seven days a week. Tourists are rare and the few English-speakers that might be around are often very happy to communicate with foreigners.

Sleep edit

In some hotels hot water and showers are not standard. They often cost extra on top of the price of a basic room, although often no more than a few dollars on top of the base price.

• Hotel Russia , Svedlova, 67 ( down the street from the Parliament building, a 15-min walk from the train/bus station ), ☏ +373 533 38 000 . A modern business hotel with restaurant, terrace, casino. Breakfast 95 rubles. From €50 without breakfast . ( updated Sep 2018 )
• Lenin Street Hostel , Lenina 28 , ☏ +373 777 57 005 , +373 68 188 352 , [email protected] . Check-in: 14:00-20:00 , check-out: 08:00-11:00 . Free WiFi, free breakfast, hot water, shower/toilet, cosy well equipped kitchen, mini laundry, souvenirs.
• Tiraspol Hostel , Mira 36 ( opposite the Pobedi Park ), ☏ +373 68 571-472 , [email protected] . There are a number of bars within walking distance, with centre reachable by public transport, or just a few dollars in a taxi. (As of June 2015 the owner was running homestays for 200 rubles per night per person. He meets guests at the bus/train stations and takes them to the accommodation).
• Hotel Aist , Naberezhnyi 3 . Soviet museum of a hotel but is well located near the main square and overlooks the river. Do not expect the comfort of a decent hostel or even hotel. The showers are barely dripping and there is no laundry service, etc. The “luxury” rooms are equipped with a TV set and a fridge. There’s a bar on the second floor with a terrace that overlooks the river Dniestr. Do not expect anybody to speak English. A two-room en suite twin without hot water costs 250 rubles, 400 with hot water .
• Hotel Timoty , 395A, Karl Libknecht str . Rooms at Hotel Timoty with standard western amenities are available for around US$50, depending on the size of the room, the date of your reservation, and your nationality. Note that many hotel rooms at cheaper hotels may not havd a private bathroom. And even if you have a private bathroom, hot water is not guaranteed. Ask in advance.

A cheaper alternative to staying in a hotel is to rent a private apartment.

Connect edit

Orange Moldova gives around 2 bars of 3G signal in most of Tiraspol as it’s still relatively close to Moldova proper, however the further away you go and inside buildings the signal can become weaker or entirely nonexistent. Don’t rely on this.

Many restaurants now have free password-protected wifi available, ask the staff and they will gladly help you out.

There are public wifi hotspots at various central locations in Tiraspol operated by Interdnestrcom called IDC Wi-Fi however it’s limited to 30 minutes per day at slow speed, and the premium packages cannot be purchased with international payment cards.

Go next edit

Beyond Transnistria edit

• Chișinău – The last bus leaves at 18:35 from the main bus/train station. The bus timetable can be found at this website: [1] [dead link] by selecting “AB тирасполь” from the drop-down menu, choosing the departure date, and looking at the times for “Тирасполь – Кишинев”. A taxi from the city centre to there costs 50 rubles (39 if you speak Russian without an accent). Bus tickets to Chișinău have to be bought inside the bus station, and not from the driver. There is an exchange office at the station. If you miss the last bus, you can take a taxi to anywhere in Chișinău for US$30.

• Kyiv – A bus leaves around 16:30. After that, there is no scheduled transport to Ukraine; you might get lucky with a maxi-taxi, but do not count on it.

• Odesa – A train leaves in the morning at 08:27. There is also a bus to Odesa which leaves about 14:00. It should be booked earlier in the day if possible as it will only take as many passengers as can be seated and, as it starts from Bendery, it can already be quite full when it arrives at the train-station in Tiraspol. Tickets for the bus can be booked in the train-station, and the bus leaves from outside it.

• Ukraine border – You could catch the Kyiv bus and ask the driver nicely if he lets you get out at the Ukrainian border where you can catch another onwards bus. You may also go to the Ukraine border by the bus that goes to Pervomajsk—it has no railway station, but has a bus station near the Park of Victory [park Pobedy in Russian] and swimming pool. Cross the border and take another bus in the direction you need. Besides, it’s a bit cheaper.

This article or section may benefit from translation from the article on German Wikivoyage. If you can help translate, please do!

This article or section may benefit from translation from the article on Russian Wikivoyage. If you can help translate, please do!

Цікаві факти про те, як з’явилося місто Тернопіль

Як воєвода Руський та гетьман Польщі, Ян-Амор Тарновський після своєї перемоги над валаським господарем Петрилою в бою під Обертином на Покутті (1531), а також перемоги у 1535 над московітами у битві при Старгороді не міг не розуміти важливість укріплення лінії оборони на кордонах руських земель. У цій оборонній системі і було засновано Тернопіль як місто – фортецю й закладено замок. Його син Ян-Кшиштоф продовжував будувати міські мури й замок.

У 1540 році король Зигмунд І надав Тарновському привілеї, що містили в собі виключні права стосовно міста Тарнополю.

Першим мером міста (війтом) було призначено Якова Бодзяновського. У 1548 місту було надано Магдебурзького права. У році 1550 король Зігмунд-Август додав до привілеїв статті, відповідно до котрих гендляри та візники, що прямували з Галичу, Коломиї та Коропця до Волині мусили платити у Тернополі мито. Метою цієї вказівки був торговельний розвиток Тернополя.

У 1556 році королем Зігмундом-Августом надано було Тарнополю права імперського міста, такі само, як і Львову. Ці права містили у себе можливість фінансування розвитку міста як торговельного центру на Сході Польщі. Після смерті Кшиштофа місто відійшло до володіння князя Костянтина Острогозького та його нащадків, котрі приділяли великої уваги до розширення і зміцнення замку й укріплень як місця зосередження населення під час татарської навали 1579 і 1589 рр.

У році 1621 місто Тернопіль отримав у придане канцлер Польщі Томаш Замойський, коли одружився зі Катариною Острозькою. Замойський досить часто жив у замку і навіть приймав у ньому королевича Владіслава, коли останній повертався до Польщі після битви при Хотині. Але мешканцям краю не щастило багато часу насолоджуватись миром. У 1648 та у 1653 роках місто захоплювалось козаками і татарами, внаслідок чого Тернопіль, як і замок, було зруйновано як не вщент.

Відбудову Тарнополя та замку було здійснено новим володарем міста Олександром Конєцпольським, що позначено у люстрації від 1672 року. Але саме у тому ж році під місто знову підійшла турецька армія, що прямувала на Львів і місто, не витримало тиску загарбників.

У 1675 у місті зупинялось військо Ібрагіма Шишмана-паші, і, коли воно у ньому перебувало, внаслідок спротиву польської фортеці у Теребовлі на річці Збруч, замок було зруйновано, а мури його знищено вибухом.
У 1690 місто перейшло у володіння фамілії Собеських. Королева Марія-Казіміра відбудувала замок та зробила багато для відновлення Тарнополю. У 1694 році востаннє зробили татари спробу захопити місто, але вже були неспроможні це зробити. Від Собеських місто незабаром перейшло до Потоцьких, під владою котрих і перебувало аж до початку 19 сторіччя. За часів їхнього господарювання місто зазнало зазіхань росіян та різних конфедерацій, що постали десь у середині 18 сторіччя.

У році 1770 велика епідемія знищила більшість населення Тарнополя.

Один з нових володарів міста, Францішек Коритовський, відбудував замок у стилі тогочасного модерну, зруйнував фортецю, а на її місці побудував нового палацу.