Цой живий: біографія легенди рок-музики та цікаві факти з життя

Віктор Цой – легенда російської рок-музики та голос цілого покоління. Його не стало 28 років тому, 15 серпня 1990 року, за офіційною версією, музикант заснув за кермом і зіткнувся з автобусом. Музика, психіатрична лікарня замість армії і робота кочегаром – читайте цікаві факти біографії музиканта далі в матеріалі.

Дивний випадок перервав життя Віктора Цоя на трасі неподалік від Риги. За офіційною версією, музикант заснув за кермом, після чого його авто вилетіло на зустрічну смугу і зіткнувся з автобусом. Фанати настільки сильно не хочуть вірити в його смерть, що з’явилася фраза “Цой не помер. Він просто вийшов покурити”.

Яким же був “останній герой”, як він писав свою музику, чому потрапив до психіатричної лікарні і яким було його особисте життя – далі в матеріалі.

Біографія Віктора Цоя

Віктор Цой народився 21 червня 1962 року в Ленінграді (нині – Санкт-Петербург). Його батько, Роберт Максимович, був інженером. Мати, Валентина Василівна, працювала вчителем фізкультури. Дід Цоя, Максим Петрович (Цой Син Дюн), був етнічним корейцем, до депортації в Казахстан в 1937 році жив в Примор’ї. Після повернення з депортації працював міліціонером.

У дитинстві Віктор Цой захоплювався малюванням і музикою. Навчався в художній школі, в 1977 році вступив до Ленінградського художнього училища ім. Сєрова (нині – Санкт-Петербурзьке художнє училище ім. Реріха). У 1978 році був відрахований з училища за неуспішність, після чого влаштувався штампувальником на завод. Потім навчався в ленінградському СПТУ-61 за спеціальністю “різьбяр по дереву”.

У 1983 році, після закінчення училища, щоб уникнути призову в армію, Цой провів півтора місяці в психіатричній лікарні. Після виписки він написав пісню “Транквілізатор”.

Згодом в різний час працював на реставрації Катерининського палацу, займався рубкою дерев’яних скульптур для дитячих майданчиків, працював прибиральником в лазні, кочегаром в котельні.

Перший гурт та “Кино”

Ще в 1976 році, навчаючись у художній школі, Цой заснував свій перший музичний гурт – “Палата номер 6”. У 1979 році був записаний єдиний альбом під назвою “Слонолуние”, колектив завершив своє існування в 1981 році.

Віктор Цой і Майк Науменко

В цьому ж році Цой разом з Олексієм Рибіним і Олегом Валінським заснували гурт “Гарин и Гиперболоиды”. На початку 1982 року колектив був офіційно прийнятий в члени Ленінградського рок-клубу, незабаром музиканти змінили назву на “Кино”. Згодом членами колективу були також Юрій Каспарян, Георгій Гур’янов, Олександр Титов, Ігор Тихомиров та інші музиканти.

Віктор Цой та гурт “Кино”

За період своєї творчості музиканти записали 8 альбомів – “46” (1983), “Начальник Камчатки” (1984), “Это не любовь” (1985), “Ночь” (1986), “Группа крови” (1988), “Последний герой” (1989) и “Звезда по имени Солнце” (1989).

Цой був вокалістом і гітаристом, автором практично всієї музики і текстів. У другій половині 1980-х рр., Особливо після виходу альбому “Группа крови”, колектив набув широкої популярності в СРСР, регулярно проводив концерти і гастролі, неодноразово ставав лауреатом на фестивалях Ленінградського рок-клубу. Записи “Кино” поширювалися мільйонними тиражами, гастрольні концерти збирали аншлаги на стадіонах. Віктор Цой став символом епохи перебудови.

Перші концерти Віктора Цоя

Пісні Віктора Цоя увійшли до першої збірки радянської рок-музики. У 1989 році гурт “Кино” вперше дав концерт за кордоном – в Копенгагені (Данія). В цьому ж році музиканти побували у Франції, де записали альбом “Последний герой”.

Робота і “дармоїдство”

Щоб мати офіційне місце роботи, як це було потрібно в СРСР, і уникнути кримінального переслідування за “дармоїдство”, Віктору Цою, як і багатьом іншим людям, пов’язаним з неформальним мистецтвом, доводилося шукати собі якусь не надто обтяжливу посаду.

Наприклад, влітку 1986 року Віктор був прибиральником в лазні на проспекті Ветеранів, де йому потрібно було мити приміщення. Робота займала лише одну годину на добу, але цей час припадав на вечір, коли музичне життя була в самому розпалі – і це було незручно.

Віктор Цой в котельні “Камчатка”

Восени того ж року Сергій Фірсов запросив Цоя попрацювати кочегаром в котельні “Камчатка”, де вони обидва і проводили час аж до 1988 року. У цій знаменитій котельні в різний час працювали і інші відомі музиканти: Олександр Башлачев, Святослав Задерей, Андрій Машнін тощо. Тут же проходили “тусовки” і неофіційні концерти. Потрібно було тільки час від часу підкидати вугілля, а в іншому кочегар міг відчувати себе, за словами самого Цоя, “абсолютно вільним”. Зараз в цій котельні влаштований клуб-музей Віктора Цоя.

Зйомки у фільмах

Віктор Цой знявся у фільмах “Йя-Хха” (1986), “Конец каникул” (1986), “Рок” (1987), “Асса” (1987), “Игла” (1987) та інших. Був визнаний кращим актором 1989 року за результатами опитування журналу “Радянський екран”.

Віктор Цой у фільмі “Асса”

Останній концерт

Останній концерт Віктора Цоя і гурту “Кино” відбувся 24 червня 1990 року в Москві на стадіоні “Лужники”. 15 серпня 1990 року музикант повертався з риболовлі під час відпочинку в Латвійській РСР. Перебуваючи за кермом автомобіля “Москвич-2141”, він не впорався з керуванням.

Цой загинув у 28 років

Автомобіль зіткнувся з рейсовим автобусом, що рухався йому назустріч. 19 серпня Цой був похований на Богословському кладовищі в Ленінграді.

“Чорний альбом” і пам’ятники Цою

Після загибелі Віктора Цоя, в кінці 1991 року, був випущений дев’ятий альбом групи – “Кино”, відомий також як “Чорний альбом”.

Пам’ятники Віктору Цою встановлені в Латвії (на місці його загибелі) і Барнаулі. У Москві розташована стіна пам’яті музиканта. Меморіали, подібні московській “стіни Цоя”, існують і в деяких інших містах Росії і країнах СНД. В тому числі, і в Києві.

Стіна пам’яті Віктора Цоя в Києві

Особисте життя Віктора Цоя

Віктор Цой був спокійним за характером, але досить замкнутою особистістю. За спогадами, “він був людиною абсолютно непомітною, яка не вміє себе подати, був навіть сором’язливим в компанії”.

5 березня 1982 року в гостях у спільних друзів 19-річний Цой познайомився з Мар’яною Родованською, якій в той день виповнилося 23 роки. У той час Мар’яна була далека від музичного життя. Вона працювала в цирку завідувачкою цехами постановочної частини і мріяла отримати художню освіту. У жінки було кілька знайомих музикантів, до творчості яких вона ставилася прохолодно, але Віктор Цой став щасливим винятком.

Пізніше, у своїй повісті “Точка відліку” Мар’яна написала: “Почуття, яке я відчула, почувши його вперше, скоріше можна назвати подивом, а не захопленням. Не очікувала я від дев’ятнадцятирічного Цоя такої прудкості!”. Дівчина полюбила Віктора і серйозно захопилася його музикою, незабаром кинула цирк і стала адміністратором гурту “Кино” і надійним помічником та соратником музикантів.

Віктор Цой з дружиною та сином

У лютому 1984 року Мар’яна і Віктор одружилися. На їхньому весіллі гуляли практично всі відомі рок-виконавці того часу: Борис Гребенщиков, Майк Науменко, Олександр Титов, Юрій Каспарян, Георгій Гур’янов і багато інших. 5 серпня 1985 року народилася єдина дитина Віктора Цоя – син Олександр.

У 1987 році пара розійшлася, але офіційно вони не розлучилися. Останній період життя Віктор прожив в Москві з перекладачкою і кінознавцем Наталією Разлоговою, з якою вони познайомились на зйомках фільму.

Віктор Цой та Наталія Разлогова

Наталя була не тільки останнім коханням Віктора, але і його хорошим і вірним другом. Після смерті Цоя Наталія повторно вийшла заміж і виїхала в США.

Згадуємо Віктора Цоя: яким він був

Віктору Цою, музиканту і лідеру культової рок-групи “Кіно”, 21 червня виповнилося б 55 років. Користувачі соцмереж обговорюють кращі пісні та виступи співака, публікують рідкісні фото, а також згадують молоді роки колективу, невід’ємною частиною яких були так звані “квартирники”.

Йому було всього 28, коли життя обірвалося під час автоаварії. Творчий спадок Цоя величезний: написав понад сотню пісень, зіграв чимало ролей у фільмах, а ще був талановитим художником. Навіть через 25 років після смерті митця, більше відомого широкому загалу як лідер гурту “Кіно”, його пісні не припиняють надихати людей різних поколінь та бути глибоко актуальними.

Віктор Цой народився у 1962 році у звичайній родині: його мати була викладачкою фізкультури, а батько – інженером. Як розповідають люди, близько знайомі з Цоєм, музикант, попри популярність та любов публіки, не був ані зарозумілим, ані гомінким.

Свій перший гурт музикант зібрав ще у 8 класі, першу пісню написав у 18 років. А знамениту групу “Кіно”, в якій не лише співав, а й грав на гітарі, писав музику та тексти пісень, зібрав у 1982 році – у 20-річному віці. До речі, спочатку колектив мав назву “Палата №6”, “Пілігрим”, потім змінив назву на “Гарін і гіперболоїди”, і лише в четвертій реінкарнації з’явилася нинішня назва “Кіно”.

Цой захоплювався різьбленням по дереву. Вперше на телеекрані він з’явився саме як талановитий різьбяр. Цой особливо любив майструвати з дерева японські традиційні фігурки – нецке. Потім роздаровував їх друзям і знайомим.

Відомий музикант також любив малювати. Друзі кажуть, що це були гротескні зображення, близькі до фентезі і мультфільмів.

Цікаво, що пісню “Спокойная ночь” Цой написав у Києві. З десятого поверху готелю “Славутич” відкривався гарний краєвид міста. Кажуть, цей пейзаж і настрій, що панував у Києві, і надихнули Цоя на рядки: “Я ждал это время, и вот это время пришло. Те, кто молчал, перестали молчать. Те, кому нечего ждать, садятся в седло, их не догнать, уже не догнать”.

Популярний альбом “Звезда по имени Солнце” Віктор записував за власні гроші.

Сценічний образ Віктора відомий усім: виключно чорний колір. Однак психологи, які намагалися розгадати його характер саме за концертним костюмом і бачили в нього схильність до депресій, помилялися: у житті Цой обирав яскраві, життєрадісні речі, особливо жовті. Жовтий на Сході – символ вічності.

Жовтий вказує на бажання жити у вигаданому світі. Таким він і був. Романтиком.

Музикант був одружений з Маріанною Цой, яка працювала гримером та костюмером гурту “Кіно”. Їхній єдиний син Олександр працює програмістом.

Віктор Цой знявся у фільмах “Кінець канікул”, “Асса”, “Йя-Хха”, “Рок” та “Голка”. За роль Моро в останній картині був визнаний найкращим актором 1989 року. Десяток фільмів про Цоя також вийшли вже після смерті музиканта.

Він загинув у ДТП 15 серпня 1990 року. Неподалік Риги о 12 годині 28 хвилин авто Цоя, за кермом якого він був, виїхало на зустрічну смугу та зіштовхнулося з автобусом. Цой загинув відразу ж.

Найвірогідніша з версій – заснув за кермом через постійну перевтому.

За життя Цоя гурт “Кіно” 4 рази виступав у Європі: двічі у Франції, в Данії та Італії. Його пісні були переспівані французьким гуртом Jean Luc Debouzy у франкомовній версії (“Печаль”, “Пачка Сигарет”), гуртом “Brazzaville” (США-Іспанія) – композиція “Звезда по имени Солнце”, та південнокорейською рок-групою Yoon Do Hyun Band “Группа крови”.

Окрім безлічі пам’ятників, Цой увічнений у біографічних фільмах. Ім’ям Віктора Цоя названий астероїд №2740.