Там, де панує рух. Балет

Мистецтво танцю має давню цікаву історію. У стародавніх греків танцювальним мистецтвом опікувалася муза Терпсіхора. Її зображували з лірою в руках.

З танцю зародилася хореографія — сценічне синтетичне мистецтво, в якому взаємодіють музика, танець, пантоміма. За допомогою рухів, жестів, міміки виникає своєрідна пластична інтонація.

У хореографії розрізняють такі види танців: побутові, бальні, спортивні, естрадні.

Побутові танці, зокрема народні, є невід’ємною частиною життя людей. Найпопулярнішим бальним танцем упродовж кількох століть був французький менует. Його характерна ознака — урочистість, яка досягається плавною ходою, поклонами й реверансами.

Терпсіхора — муза танцю і хорового співу

Вольфганг Амадей Моцарт. Менует з «Маленької нічної серенади».

Який характер танцю? Чи танцюють його в наш час?

Жак Себастьян ле Чирк. Менует

Королем бальних танців справедливо називають вальс, який уже понад два століття чарує красою, граціозністю та витонченістю. За право вважатися Батьківщиною вальсу претендують одночасно три країни — Франція, Австрія та Чехія. Колись вальс висміювали і навіть забороняли. Але він переможно крокував і крокує країнами світу.

Сучасна танцювальна культура розвивається надзвичайно стрімко. Виникають спортивні й естрадні танці. Танцювальна музика звучить на змаганнях з художньої гімнастики та фігурного катання, на різних вечірках і дискотеках.

Розглянь картини Огюста Ренуара «Селянський танець» і « Міський танець». Які особливості виконання танців ти помітив/помітила? Уяви, під яку мелодію танцюють ці пари. Розкажи короткі історії про танцювальні сцени, зображені художником.

Музика і танець, драматичне і образотворче мистецтво поєдналися у виставі, яка отримала назву балет. Балет виник в Італії, де популярними були веселі танцювальні сценки під час карнавалів. У Франції розквітнув придворний балет — пишне й урочисте видовище, в якому брали участь навіть король і королева.

Хто є авторами балету? Музику створює композитор, а сценічну постанову здійснює балетмейстер. Сюжет будують за мотивами літературного твору або пишуть спеціально.

Тема балету з його виразними танцювальними рухами та граційними позами приваблювала багатьох митців. Французький художник Едгар Дега часто зображував танцівниць на буденних репетиціях чи під час вистав.

Балерини Едгара Дега: 1 — «Блакитні танцівниці»; 2 — «Маленька чотирнадцятирічна танцівниця»

Порівняй живописне і скульптурне зображення балерин. Які характерні риси мистецтва танцю привернули увагу митця?

Хореографічна грамота

Балет складається з класичного танцю, характерного танцю і пантоміми. Класичний танець — граціозний і витончений; характерний — відтворює елементи народних танців; пантоміма увиразнює зміст.

Сольні танці в балеті називаються варіаціями. Часто головні дійові особи танцюють удвох. Їхній дует — це па-де-де. Адажіо — центральна частина балету, яку виконують головні персонажі. Крім солістів та солісток у балеті бере участь і велика група артистів та артисток — кордебалет.

Пригадай знаменитий «Танець маленьких лебедів», який ти слухав/слухала в початкових класах. З якого твору ця музика? Хто її автор?

Композитор Петро Чайковський — автор багатьох популярних балетів, зокрема «Лускунчик», «Спляча красуня», «Лебедине озеро».

Петро Чайковський. Балет «Лебедине озеро» (фрагменти на вибір).

Вислови свої враження від балету. Які емоції викликає ця музика? Чому, на твою думку, ніжний образ білого лебедя став символом мистецтва балету?

ПІД ЗВУКИ ВАЛЬСУ

Вірші і музика А. Житкевича

1. Крутиться, крутиться кругла старенька платівка,

В залі шкільному вся музика ллється,

То тихо, то дзвінко, радісна,

Радісна наша велика сім’я, вчителька перша моя.

2. Парами, парами, наче по небу лелеки,

Мріями, мріями ми летимо в майбуття,

А попереду таке незвичайне й далеке

Наше шкільне і нелегке доросле життя.

3. Шлягери, шлягери. Більше тепер вони в моді.

Та не здолати їм вальсу зорю світову.

Знову я з вальсом, неначе той птах на свободі,

Звуками, звуками понад землею пливу.

Мистецька скарбничка

Балет — музична драма, виражена засобами хореографії.

Менует — старовинний французький тридольний танець

Хореографія (з грец — «танець, хоровод» та «писати») — мистецтво сценічної постановки танцю.

Узагальнюю, аргументую, систематизую

• 1. Які види мистецтва поєднано в хореографії?
• 2. Які танці ти знаєш? Наведи приклади.
• 3. Назви основні складники балетної вистави.

Самостійне дослідження, медіапошук

Самостійно досліди тему «Танець у живопису», розширюючи інформацію, отриману з підручника.

Фантазую, експериментую, дію

У вільний час вдома потренуйся танцювати вальс із друзями та подругами.

Український внесок у світовий балет: імена, постановки Вірського і балетна пачка

23 жовтня світ відзначає World Ballet Day – Міжнародний День балету. Цього дня з провідних столичних театрів наживо транслюються репетиції і заняття танцівників у балетних класах. Відео, де вони займаються своєю рутинною справою біля станків, набирають в ютубі сотні тисяч переглядів. Кілька років тому до акції долучилася й Національна опера України, чиї танцівники з великим успіхом гастролюють за кордоном, інколи отримуючи там контракт і вже ніколи не повертаючись на Батьківщину.

Майже у кожній балетній трупі зі світовим іменем – чи то британський Royal Ballet, чи то австрійська Wiener Staatsoper – працюють колишні студенти Київського хореографічного коледжу або Київської муніципальної академії танцю. Зокрема, там навчалися прима-балерина берлінського Державного балету Яна Саленко і прима-балерина російського «Большого театру» Світлана Захарова.

Унікальність вкладу України у світовий балет полягає, зокрема, і в тому, що без людей, які вчилися і творили в Україні, сучасний танець і постановки мали б кардинально інший вигляд.

Чому деяких українських артистів презентують за кордоном як російських?

Імена та явища

Україна дала світові таку кількість зіркових хореографів і виконавців, що може посперечатися у цьому з будь-якою іншою державою. Проте в часи СРСР її досягнення применшували, а найяскравіших артистів офіційна хроніка позначала як росіян чи представників російської школи. Почалося це ще у 1920-х роках, коли більшовицька влада вимагала викорінити старий буржуазний дух театру і створити нову естетику, дозволену до перегляду уніфікованій радянській людині. У лютому 1919 року київська газета «Останні новини» опублікувала оголошення:

• «Театрально-балетна «Школа руху» Броніслави Ніжинської». У програмі: школа руху за системою Ніжинської, школа «класичного» танцю, вираження у русі (міміка тіла), стиль у русі, характерні танці, теорія музики, теорія танцю і записування рухів нотною системою, бесіди про мистецтво і творчість».

Розташовувалася школа за адресою: м. Київ, вулиця Фундукліївська 21, кв. 1.

Хореограф і балерина Броніслава Ніжинська була вже добре знана у Європі, а її брат Вацлав Ніжинський – найяскравішим «етуалем» («зіркою» – найвищий статус артистів європейського балету на початку минулого століття – ред.) балетної сцени. Гучний скандал після паризької прем’єри балету «Весна священна» – з новітньою хореографією на музику Ігоря Стравінського – зробив його всесвітньо відомим.

Народжений у Києві 12 березня 1889 року, вперше він виступив на сцені у п’ять років, станцювавши гопак в антрепризі Одеського театру. За здатність до неймовірно високих і разом із тим плавних стрибків його прозвали людиною-птахом.

Броніслава ж рано виявила талант непересічного балетмейстера, а також педагога-постановника (зокрема, співпрацюючи з Лесем Курбасом, який жалкував про її вимушену еміграцію, що скоріше нагадувала втечу). Втім, Ніжинська у своїх щоденниках та в емігрантських колах ніколи не згадувала про їхній творчий дует і взагалі воліла не розповідати нічого про роботу над створенням новітнього комуністичного театру.

Американська режисер Вірляна Ткач в інтерв’ю Радіо Свобода 25 лютого 2019 року каже:

• «Курбас використав можливість людського тіла перевтілюватися в русі. Він, так би мовити, оживив рух, будучи натхненним Броніславою Ніжинською, яка в той час працювала в Києві. Це був саме той час, коли Ніжинська цілковито змінила поняття про балет. Не випадково, що Серж Лифар був одним із її студентів».

«Школу руху» Броніслави Ніжинської киянин Серж Лифар ​почав відвідувати у неприпустимо пізній для танцівника вік – у 17 років. Проте пізніше Ніжинська запросить його на роботу у Париж.

Після завершення кар’єри танцівника він стане засновником Академії танцю при «Гранд-Опера», а також ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа. З радянських енциклопедій його ім’я викреслювали. Під час вручення ордена Почесного легіону президент Шарль де Ґолль запропонував Лифарю стати громадянином Французької Республіки (танцівник досі жив без громадянства), але той подякував і сказав: «Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя Україна». У російській версії «Вікіпедії» Лифар позначений як «французский артист балета».

Хореографія Павла Вірського

«Як би ви знали, Романе, як мені набридли шаровари!» – зізнавався у 1969 році диригентові Роману Кофману український балетмейстер, засновник і художній керівник Державного Академічного ансамблю народного танцю України Павло Вірський. Нині цей колектив має його ім’я і часто асоціюється з кліше про українську культуру.

Виступ Державного академічного ансамблю народного танцю України імені Павла Вірського, грудень 2017 року

Насправді Вірський був хореографом, який зробив український танець модерним, поборовши спротив влади і поставивши його на великій сцені. Як мовиться у біографічній книжці «Павло Вірський» видавництва «Вінниця: Нова книга», «…український сценічний танець існував на той час лише у вигляді вставних номерів у спектаклях українського музично-драматичного театру й одиничних українських опер». Переважно йшлося про примітизований гопак.

Після закінчення Одеського музично-драматичного училища у 1927 році танцівник поїхав до Москви, де вступив до театрального технікуму у клас Асафа Месерера – дядька прими-балерини Майї Плісецької. Жилося йому в столиці СРСР сутужно – студент міг дозволити собі лише тарілку супу з хлібом за 4 копійки на день у робітничій їдальні. Для випускного екзамену Вірський створив образ п’яного матроса, який так сподобався Месереру, що той вимагав продати танець. Учень мав сміливість відмовити уславленому педагогу і сам виступав з номером по нічних напівпідпільних кабаре, отримуючи по 25 рублів за ніч.

Оскільки підручників з історії українського танцю не існувало, Вірський вивчав його під час поїздок по містах і селах. Зокрема, у селі Кропивня на Київщині він дізнався про існування старовинного цехового танцю «Шевчики», який запозичив для виконання своїм ансамблем.

Аби ставити для радянських і закордонних глядачів новітні українські балети і танці, Вірському довелося створювати пафосні прокомуністичні номери. Зокрема, у 1957 році це був балет «Чорне золото» – про те, як випускники закарпатських шкіл приїхали працювати на шахти на Донбас. Утім, навіть критики звертали увагу на майстерність балетмейстера Вірського: у другому акті балету «У забої» є шахтарський масовий танець, коли по штреках карбованим танцювальним кроком ідуть ряди забійників з сяючими гірницькими лампочками. Український хореограф ішов у ногу з часом. Того ж року у Нідерландах дебютував як постановник Ганс ван Манен, якого називають батьком сучасного голландського балету.

Колишній керівник хору імені Верьовки, нині покійний диригент Анатолій Авдієвський зауважив, що у танці «Сестри Республіки» дівчата якось дивно складають пальці: «А що це, Павле Павловичу, ваші «Сестри» так пальчики складають, як Богородиця на іконах?».

Уславлений Сталінською премією і численними найвищими радянськими нагородами балетмейстер признався, що черпав натхнення у іконописі, але попросив диригента нікому про це не говорити.

Одноактний балет Вірського «Зимова казка», а також танець-сценку зі старовинного ярмаркового театру «Ляльки» досі ставлять на концертах у хореографічних училищах і театрах.

Балетна пачка

У ці дні балетній пачці виповнюється 180 років. Революційну свого часу круглу спідницю з кількох шарів цупкого тюлю придумала і пошила харків’янка Варвара Карінська (Жмудська), яка втекла за кордон під приводом організації виставки досягнень радянських вишивальниць. Раніше балерини змушені були танцювати у важких костюмах, що додавало великого навантаження на корпус. У балетні спідниці вшивалася міцна конструкція з металевого дроту, щоб зробити їх більш округлими і казковими на вигляд. Під час алегро та стрибків на сцені такий каркас часто завдавав болю партнерам танцівниць.

Балерина Тоні Бентлі (New York City Ballet) у своїй книжці «Costumes By Karinska» пише, що насправді ще більш революційною була ідея української кутюр’є полегшити ліф балетної пачки завдяки крою по косій – прийомові французьких модельєрів. До неї ніхто з театральних художників не міг створити костюм, що щільно облягав би тіло, виглядав естетично і при цьому дав свободу рухів. Інший емігрант, основоположник американського балету Джордж Баланчин (Георгій Баланчивадзе), твердив, що Карінська зробила неможливе – звільнила ноги танцівниць. Американській пресі він заявив, що половиною успіху своїх всесвітньо відомих балетів, зокрема «Коштовностей» і «Сну літньої ночі», завдячує саме Варварі. Загалом вона створила костюми до 75 його балетів.

Карінська тонко відчувала фактуру тканин і кольори, те, як вони відбиватимуться у світлі театральних софітів. Зшиваючи докупи шари тюлю, добирала відтінки так, щоб з глядацької зали пачка виглядала більш об’ємною і водночас повітряною. А ще вшивала під низ кожної сценічної спідниці власноруч вигаптувану квітку. Вона знала: глядач її не побачить, але балерині буде приємно.

New York City Ballet виконує балет Symphony in C у костюмах Карінської: