Лялька-мотанка
Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась. Лялька буває різної форми – великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає.
Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил. Мотанки успадковуються доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини. Кожна лялечка була індивідуальним витвором майстра, несхожим на інших ляльок.
Обличчя як такого у ляльки немає , воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика , а та, яка служить берегинею – ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.
Хатня мотанка є оберегом, захисником дому, в якому вона знаходиться та родини, якій вона належить. Пов’язана з ідеєю материнства, родючістю,хлібом. Навіть коли жінка робила ляльку для дитячої гри, вірила у магічний засіб викликати появу на світ ще однієї дитини. Також вірили у магічну здатність ляльки прилучати до дівчини судженого, якого вона покохала.
Перевага жіночих зображень над чоловічими з давніх часів пов’язана із уявленням про богиню родючості. Образ молодої дівчини, не жінки, характерний для давніх слов’ян не тільки щодо родючості, а і взагалі життя. Богиня родючості у словенців та українців “Донда” означає ”кукла”. Зигзагоподібні та хвилясті лінії пов’язані з водою. ”Криниця”- дівчина – символ нареченої в казках та піснях.
На початку 20ст. лялька була в центрі обряду. Узимку та навесні ляльки спалювалися (”колодій”,”масляниця”), влітку – закопувалася в землю (”зозуля”), топилася у воді або спалювалася(“Купайло”, “Марена”). Ляльки робилися до весілля, під час хвороби дитини (вважалося, що хвороба з дитини повинна перейти в ляльку), у разі жіночого безпліддя, посухи, для різних чаклунських маніпуляцій і т.д.
В деяких селах, де були знайдені ляльки, вони мали назву “кукли” . “Куклою” називають в народі жмуток стиглого колосся. Недожатий, залишений на краю поля й закручений по сходу сонця, прикрашений яскравими стрічками і клаптями. Іноді його ”пригощають” їжею. Робиться це для забезпечення майбутнього врожаю. А жмуток нестиглих колосків, закручених ”проти сонця”, що називається ”закрутка”, ”завой” накликає неврожай та біду.
Ляльок з тканини (ганчір’я, клаптів) по селах уже майже не роблять. Проте в 50-их роках ляльки робилися в масовому масштабі. Вченими було зібрано і збережено багато ляльок із сіл Середньої Наддніпрянщини – Полтавщини, Черкащини, Київщини, Харківщини та Карпат. В містах же стає популярною авторська лялька – автентична, стилізована, з тканини, колосків або навіть із глини.
Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску – підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – що символізує зв’язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника.
Лялька-мотанка в Інтернеті:
Тетяна Білокрилець. Все своє життя захоплювалася українськими народними традиціями, нашим невичерпним самобутнім мистецтвом, вивчала у всіх проявах, заглиблюючись у його сакральні пласти, таїни, стежу за його бурхливим розвитком в історії…
Вважає, що лялька-мотанка є незабутнім й неперевершеним українським національним сувеніром, сакральним оберегом для своїх господарів, вишуканим подарунком для найвибагливіших поціновувачів мистецтва й усього прекрасного та … ексклюзивного!
Контакти – +38-099-334-07-80 [email protected]
На сайті – http://motanka.kiev.ua/ вважають, що мотанка – це й іграшка, й оберіг. Вважається, що вони з’явилися ще у добу пізнього палеоліту. Тож нині ляльці вже сім тисяч років. У дохристиянські часи мотанки робили з найпростішого матеріалу – сіна, клаптиків тканини, ниток, стрічок. Люди знали, лялька не може бути на когось подібною. Мати, створюючи донці іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи. Замість людських рис у неї на обличчі хрест – символ Сонця.
Як зробити ляльку-мотанку?
1. Береться клапоть білої тканини або хустка, начиняється ганчір’ям і зав’язується вузлом. Виходить голова – єдина об’ємна частина ляльки. Потім голова перев’язується нитками в такий спосіб, що там, де має бути обличчя утворюється хрест, намотуємо нитку, бажано, від себе. Спочатку вертикально потім горизонтально. Спробуйте зробити хрест простими нитками наприклад муліне.
За повір’ям, хрест вишивали на голівці ляльки для того, щоб в тільце не потрапила нечиста сила. Тоді мотанка буде безпечною і оберігатиме свого власника. Подібний хрест, тільки навкіс, є на обличчях ритуальних ляльок з гірських місцевостей Грузії та Таджикістану.
2. Примотуємо голову до палички або до качана кукурудзи або до шишки, те що є під рукою і підходить по розміру
Варіанти іконографічного оформлення облич ляльок Серед. Наддніпрянщини. Більш виразні й складні хрести роблять в осередку зародження ляльок, менш виразні – у віддалених місцевостях
3. Робимо ручки. В цей раз я змотала просто прямокутничок жорсткої тканини і прикріпила до тулуба, а потім обмотала ниткою. Можна намотати стилізовану вишиванку:)
Внутрішня будова (основа) ляльок Середньої Наддніпрянщини та Карпат
Етапи створення ляльки-мотанки “княгині”. Так робили бабусі села Золотоношка
5. Потім примотуємо юбки, плахти, попереднички, як заманеться
Варіанти вузлових ляльок-”княгинь”, Середня Наддніпрянщина
:b_plakat4: Детальна інструкція про те як зробити ляльку мотанку – дивитись
Нитки мають бути натуральні: шерсть або льон. я користуюся лляним шпагатом. Виглядає чудово і навіть пахне травою.
Можна робити ляльку із соломи чи трави. Солому треба розпарити у воді, а траву прив’ялити на сонці для гнучкості.
Нитку мотаємо за Сонцем, тобто спрямовуємо енергію у русло росту і розвитку.
На кожен зав”язаний вузлик наговорюємо побажання. Можна молитву, можна просто “на здоров”я”, на “добробут” і тп.
При рівнянні ляльки, обрізанні зайвих ниточок говоримо заговір:
“нитку відрізаю – все лихе недобре від себе відтинаю, коли нитка перегниє, все лихе недобре у землю піде.”
ці шматочки закопуємо у місці де не ходять люди.
Слідкуйте, щоб не обрізати дуже багато, бо можна відмовитися і від хорошого у житті.
Ляльці не роблять обличчя, лише прямий хрест – символ сонця.
Ляльку тримають у ліжечку, вона вбирає в себе негатив. Якщо трапляється щось лихе. ляльку спаллють або закопують у землю.
Ляльки поблизу Канева, Переяслава-Хмельницького, абова, Золотоноші, Решетилівки на Полтавщині мають на обличчі хрести, набрані із чорних ниток; трохи нижче по Дніпру, у районі Чигирина та Кременчука, хрести набираються з кольорових ниток у такий спосіб, що посередині, на розхресті, утворюється квадрат чи ромб.
Хрест, як символ, означає життя (походить від солярного знаку, символу Сонця), рух Сонця по небосхилу. Коло – річний шлях Землі навколо Сонця. Найвища точка у колі символізує день зимового сонцестояння, нижня точка – день літнього сонцестояння. Звідси права та ліва точки – дні весняного та осіннього рівнодення.
Чотири сектори – чотири пори року, чотири сторони світу, чотири стихії – вода, вогонь, повітря і земля. Або як поділ на божественне (вертикальна смуга) і земне (горизонтальна смуга).
Та головне – спосіб творення і внутрішня основа ляльки . Має вузловий характер і робиться шляхом зав`язування і намотування шматочків тканини без допомоги голки. Ось чому лялька має назву ”мотанка”. До голови зі звисаючими кінцями хустки прив’язуються або накручуються клапті, що імітують сукню або спідницю, плахту, запаску, фартух. На голову одягається убір, інколи схожий на обрядовий убір нареченої.
Цікаво:
Найбільшу ляльку-мотанку зробили у Львові 30 квітня 2011року, її замірювала уповноважена від «Книги рекордів України» начальник управління туризму Львівської міської ради Оксана Сидор, встановивши рекордний результат – 3 метри .
Львівську ляльку-мотанку виконали у традиційній вузловій техніці, із солярними знаками-хрестовинами на обличчі. На дерев’яному каркасі спочатку сформували голову із сіна, перекладеного цілющими символічними травами, зверху обмотали білим полотном. Тулуб також був із сіна, на який «вдягли» вбрання із сірого полотна, зверху ляльку декорували вінком із квітів і коралями. На одяг ляльки пішло 10 метрів лляної тканини, шість мотків ниток загальною довжиною 1,5 кілометра.
Теги: лялька, мотанка, оберіг, зробити, як
Лялька-мотанка: що ми знаємо про прадавній сакральний оберіг українців
Це один із найдревніших символів, який сотнями і навіть тисячами років супроводжував наших предків. Ляльку-мотанку мати клала до колиски немовляті, у скриню із рушниками та сорочками, коли донька заміж виходила. Мотанка оберігала і оберігає оселі українців. Мовчазна лялька береже таємниці цілого роду, адже переходить із покоління в покоління, від матері до дитини.
Історія появи ляльки-мотанки
Не одну тисячу років тому лялька-мотанка увійшла у життя наших предків. Ще у сиву давнину матері загортали у тканину шматочок м’якого хліба і давали немовляті. Називали це «куклою». Нею дитину заспокоювали, до того часу доки не винайшли соски-пустушки. Згодом, коли дитя підростало, йому потрібно було чимось бавитися. От примотували до «кукли» ще шматочок тканини у вигляді спіднички. Така лялька могла і не мати рук. І що важливо, мотанка не мала і не має ніг.
Мотанку робили із старого одягу – спідниць, вишитих сорочок членів родини. Створюючи ляльку, жінка вкладала у неї щирі почуття. Робили її на щасливу долю, на міцне здоров’я чи шлюб. Тому вважається, що лялька має сильну енергетику і здатна оберігати. Як окрему людину, так і всю оселю. Тому часто її вішали над дверима. Також ставили на покутті.
Джерело фото: sumno.com, автор – Тетяна Білокрилець.
На території нашої країни ляльки-мотанки були поширені на Наддніпрянщині. Нині це території Київської, Полтавської та Черкаської областей. Проте відома мотанка із хрестом замість обличчя, найімовірніше, прийшла до нас із Азії, де теж були поширені такі ляльки.
Мотанки і стародавні магічні обряди
Такий оберіг із сильною енергетикою, звісно ж, використовували і нині використовують у різних обрядах. Деякі з них навіть можна назвати магічними. Тому мотанку і роблять без обличчя. Адже наші предки вірили, що маючи очі чи рот, мотанка могла уособлюватися із дитиною, яка нею гралася. А отже – і прив’язати до себе її душу. А це вважалося дуже не бажаним, адже могло використовуватися з недобрими намірами. Тому замість обличчя лялька-мотанка має хрест – символ сонця.
Важко повірити, але навіть звичні для сільської місцевості опудала – це теж древні обереги. Те ж стосується і опудала, яке спалюють на Масляну. Ці та інші символи, що оточують нас, мають стосунок і до маленьких ляльок-мотанок, які оберігають наш сімейний затишок, благополуччя, здоров’я. Сакральне значення для наших предків мали й інші предмети, які ми нині сприймаємо як іграшки. Більше про них можна прочитати у матеріалі «Іграшки, зроблені в Україні. Пограємо?».
Мотанки, які мати передавала своїй дочці, дівчина, після одруження брала до свого нового дому. Їй дозволялося й далі гратися із ляльками. Наші предки вважали, що так швидше у молодої пари народяться діти. Коли немовля з’являлося, мати клала до колиски ляльку, яка оберігала вже нового нащадка роду.
Інколи ляльки-мотанки робили і з конкретною метою. Наприклад, щоб викликати дощ у посуху. Чи для доброго врожаю. Також був цікавий звичай робити 12 маленьких мотанок та одну велику. Кожна уособлювала якусь хворобу. Робили їх, щоб вберегти людину від недуги. Часто в середину ляльок клали цілющі трави від хвороб і давали гратися дітям. Зазвичай такі ляльки, після того, як вони виконували свої місію, спалювали.
Хоча лялька-мотанка асоціюється з добром і позитивною енергетикою, були і такі, які робили зі злим умислом. Таке явище спостерігалося, зокрема, на Гуцульщині (Галичина, Буковина та Закарпаття). Яскраво це показано у культовому фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Більше про цю стрічку та інші фільми, що знімалися на території України, читайте у матеріалі «А у нас кіно знімали: де в Україні створювали знамениті фільми».
Одна із стародавніх традицій, пов’язана із ляльками, збереглася і донині. Чи не кожному з нас доводилося бачити на капоті машини молодят гарно вбраних ляльок. Нині, щоправда, віддають перевагу просто квітам чи американським ведмежатам Тедді.
Джерело фото: euphoria.lviv.ua.
А у давнину ляльку прив’язували до підводи, на якій їхали молоді до церкви на вінчання. Та ця мотанка була особливою: ляльки зображали чоловіка та жінку. Проте руки у них були спільними.
Джерело фото: pustunchik.ua.
Це символізувало любов та злагоду у майбутньому подружньому житті. Адже з моменту вступу в шлюб жінка і чоловік ніби ставали одним цілим.
Що треба знати, щоб самотужки зробити сакральний оберіг
З огляду на те, що лялька-мотанка – сакральний оберіг, до її створення потрібно підходити із гарним настроєм та чистими думками. А для її виготовлення знадобляться речі, які знайдуться у кожній оселі: кілька шматочків тканини (для голівки – біла), нитки (для волосся – муліне), шматочок поролону, вати.
Джерело фото: pustunchik.ua.
Поролон обгортаємо білою тканиною, зав’язуємо ниткою. Ниткою іншого кольору обв’язуємо голову, створюючи сакральний хрест.
Джерело фото: pustunchik.ua.
Далі беремо тканину, яку підготували для спіднички. Вона може бути різнокольоровою, щоб наша мотанка вийшла яскравою. Цю тканину, зібравши у складки, обмотуємо навколо ляльки. Не поспішайте обрізати нитку. Нею потрібно обмотати талію від голови. Цією ниткою у процесі можна примотати і фартушок для нашої ляльки.
Джерело фото: pustunchik.ua.
Далі робимо руки. Для цього шматок тканини треба обмотати ниткою. Руки примотуємо до тіла ниткою навхрест.
Джерело фото: pustunchik.ua.
Для волосся беремо нитки-муліне. З одного боку розрізаємо, з іншого – на місці розділу зав’язуємо нитку. Кріпимо волосся, примотуючи його ниткою до шиї.
Джерело фото: pustunchik.ua.
У берегині повинні бути коси, також лялечці можна зав’язати стрічку на голову чи зробити віночок. Прикрасити мотанку можна і намистом і взагалі всім, що підкаже фантазія.
Джерело фото: pustunchik.ua.
Проте варто пам’ятати, що ляльку-мотанку категорично не можна проколювати голкою, шпильками і взагалі щось пришивати. Адже тоді весь сенс мотанки втрачається.
Де придбати ляльку-мотанку
Ляльку-мотанку можна зробити самотужки, а можна і під наглядом досвідченої майстрині. Зазвичай такі майстер-класи обходяться досить дешево, адже платити треба тільки за матеріали, які використовуються. В останні роки вони стали досить популярними.
Часто майстрині влаштовують майстер-класи чи продають мотанки на ярмарках, де збирають кошти для військових, які знаходяться у зоні АТО.
Джерело фото: culturno.te.ua.
Потрапити на майстер-клас з виготовлення мотанок можна чи не в кожному музеї України. Варто просто слідкувати за анонсами закладів. Зокрема, навчитися робити мотанку можна в етнокомплексі «Українське село».
Де знаходить: село Миколаївка, Київська область.
Вартість майстер-класу: договірна.
А ще у музеях часто експонують ляльки-мотанки відомих майстринь. Одна з них – Варвара Мацелла. Майстриня із Київщини присвятила останні десятиліття створенню мотанок. У 1930-х роках, коли Варвара була ще маленькою дівчинкою, вона не мала іграшок. Тільки одну солом’яну ляльку з кам’яними ручками подарувала їй хрещена. Та лялька розбилася. За створення мотанок майстриня взялася вже у 1980-х роках, на пенсії. Її роботи нині виставляються у музеях не тільки України, а й світу.
Ляльки-мотанки – популярний сувенір. Ціни на такі обереги варіюються. Мотанка може коштувати і 20 гривень, і 600. Все залежить від матеріалу, з якого виготовлена мотанка, яким майстром вона зроблена. Якщо лялька прикрашена атласними стрічками, мереживом, шовком, то і ціна буде відповідною.
Авторську ляльку-оберіг можна придбати в Обухові, у магазині «Дизайн». Майстри зазначають: ідентичних ляльок не роблять, кожна – по-своєму індивідуальна. Ляльку можна придбати як безпосередньо у магазині, так і замовити онлайн на сайті. На виготовлення авторської мотанки майстриня може витратити і 5 днів, і цілих два тижні!
Джерело фото: netherlands.mfa.gov.ua.
Де знаходиться: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 119.
У Дніпрі та Києві сакральні обереги можна придбати в «Етнодомі». А також підібрати для собі національний одяг та прикраси для якоїсь урочистої події.
Де знаходиться: місто Київ, вулиця Верхній Вал, 58/28; місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 22.
Зазвичай майстрині співпрацюють із сувенірними магазинами. Тож оберіг можна придбати у крамничках чи онлайн у мережі Інтернет. Зокрема таким чином можна знайти сторінки майстринь: Оксани Богуміл, Тетяни Білокрилець. Також витвори майстринь можна з легкістю знайти в онлайн-спільнотах майстрів хенд-мейду в соціальних мережах.
Тому якщо ви хочете здивувати рідних чи друзів оригінальним подарунком чи придбати сакральний оберіг для своєї оселі, то лялька-мотанка – це найкращий вибір. Саме вона уособлює мудрість віків, є національним надбанням, з історією якого повинен бути знайомий кожен українець. Та не думайте, що дарувати мотанки друзям-іноземцям неможна. Не тільки можна, а й треба! Щоб поділитися з ними часточкою нашої історії та культури.
