Фонетична транскрипція українських слів – Повний фонетичний розбір слова

Фонетична транскрипція – це схематичне позначення всіх мовних звуків. Простими словами, ви бачите перед собою схему мовних звуків, які реально вимовляються у потоці промови. Сьогодні ми поговоримо про те, що таке фонетична транскрипція, а також розглянемо кілька сервісів, де фонетична транскрипція доступна онлайн.

Повна фонетична транскрипція слова: особливості

До фонетичної транскрипції, українською та будь-якою іншою мовою пред’являються такі вимоги:

• Кожна літера у розборі повинна позначати той самий звук.
• Кожен звук у розборі повинен завжди позначатись однією і тією ж літерою.

Щоб записати фонетичну транскрипцію, використовується українська абетка. При цьому такі літери, як я, ю, й, щ, и, ь у розборі не використовуються. Для фонетичної транскрипції також характерне використання спеціальних надрядкових та підрядкових знаків.

Особливості використання спеціальних надрядкових та підрядкових символів у фонетичній транскрипції:

• Наголос голосного у транскрипції позначається вертикальною рисою праворуч біля букви, що позначає відзначений голосний – [ос’ін’] – осінь;
• М’якість приголосного у розборі – косою рисою праворуч наліво над літерою з правого боку [л’он] -льон;
• Напівпом’якшені – апострофом у тому самому місці, де і м’якість [б’ілка] – білка;
• Подовжені приголосні звуки у транскрипції позначаються однією літерою, після якої ставиться двокрапка;
• Нескладотвірний характер голосних у розборі позначають дужкою над буквами, що є на початку.
• Наближеність одного звука до іншого (нечітка вимова ненаголошених) у розборі позначається двома літерами.

У фонетичній транскрипції також обов’язково позначаються паузи. Якщо йдеться про паузу між словами, то для позначення у розборі використовується вертикальна риса. Якщо у транскрипції необхідно позначити великі паузи, наприклад між кількома фразами – використовується дві вертикальні риски. Розділові знаки при написанні фонетичної транскрипції речень не застосовуються.

Якщо ви хочете прописати фонетичну транскрипцію, вам необхідно укласти ії у квадратних дужках. Такі правила діють для всіх мов, не лише для української.

Особливості поділу слів на склади українською мовою

При складанні фонетичної транскрипції важливо знати, як діляться слова по складах. Склад – це мінімальний відрізок звуку в слові, який складається з голосного звуку або поєднання одного голосного звуку з одним або кількома приголосними. Це той відрізок слова, який можна вимовити на одному поштовху повітря, що вдихається. Наприклад, у слові «урок» він один, а в «держава» вже три.

Склад – обов’язковий елемент фонетичного поділу слова. Кожне слово повинно мати стільки елементів, скільки голосних звуків. Залежно від кількості, в українській мові виділяють односкладові, двоскладові, трискладові та багатоскладові слова.

Також усі склади в українській мові за фонетичної транскрипції поділяються на закриті та відкриті. Відкритими називаються ті, що закінчуються на голосні літери. Відповідно, закритими вважаються ті, що закінчуються на приголосну букву.

При фонетичному розборі слова також важливо враховувати ударний або ненаголошений склад.

При розборі українських слів при фонетичної транскрипції важливо враховувати такі правила:

1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного: до-ля, за-ко-ни, пе-ре-ма-га-ти.
2. Якщо між голосними два приголосних, то звуки [м], [н], [р], [л], [в], [і], що йдуть після голосного, відносяться до попереднього складу, а звуки, які стоять після їх – до наступного: дум-ка, зорь-ка.
3. Два приголосні, якщо перша їх дзвінка, а друга глуха, стосуються різних складів: легко, греб-ти.
4. Якщо другим приголосним є звуки [м], [н], [р], [в], [і], [рі], [лЧ], [ні], то разом з попереднім вони належать до наступного складу.
5. Три приголосних звука, якщо два перших їх або дзвінкі, або глухі, а третій сонорний, у розборі стосуються наступного: и-скра; до різних складів, якщо перший сонорний чи дзвінкий, другий – глухий, а третій сонорний: роз-цві-ла.
6. Подовжені приголосні відносяться до наступного складу: знання.

Приклад фонетичного аналізу слова

Розглянемо приклад фонетичної транскрипції слова на основі «Бджілка»:

За складами: бджіл-ка (2 склади; наголос на 1-му).

• б [ б ] – голосний, дзвінкий парний, твердий непарний (Правило E)
• дж [ дж’ ] – запрошення, дзвінкий парний, пом’якшений непарний (правило GF)
• і́ [і́] – голосний, наголос (правило A)
• л [л] – запрошення, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E)
• к [к] – запрошення, глухий парний, твердий непарний (правило E)
• а [а] – голосний, безглуздий (правило A)

Сервіси, де можна виконати фонетичну транскрипцію слова онлайн

Розглянемо також кілька онлайн-сервісів, які допоможуть вам лише за кілька кліків мишкою виконати фонетичний розбір будь-якого українського слова:

1. https://cct.systems/. Тут ви можете самостійно ввести слово, фонетичну транскрипцію якого потрібно виконати, або вибрати готовий варіант зі списку в лівій частині сайту. Розбір займає лише кілька секунд.
2. https://eduknigi.com/sounds.php. Звуко-літерний розбір слова можна виконати і на цьому сайті. Просто введіть потрібне слово у відповідний рядок і зачекайте, поки сервіс завершить розбір.

Висновок

Фонетична транскрипція – це можливість дізнатися, як те чи інше слово необхідно правильно вимовляти у розмовній мові. Навички розбору стануть у пригоді людям, які тільки починають займатися вивченням української мови. Для кращого розуміння, як звучать ті чи інші фрази, також рекомендуємо частіше спілкуватися з носіями мови.

Відповіді на часті питання

Для чого потрібна фонетична транскрипція?

Фонетична транскрипція допомагає зрозуміти правильну вимову слів у мовленні. Вона особливо корисна для вивчення мов та точного передавання вимови.

Як позначається наголос голосного в фонетичній транскрипції?

Наголос голосного позначається вертикальною рискою справа від букви, що позначає відзначений голосний звук.

Які особливості поділу слів на склади в українській мові?

Слова в українській мові поділяються на склади. Склад – це мінімальний відрізок звука в слові. В українській мові є односкладові, двоскладові, трискладові та багатоскладові слова. Склади бувають відкритими (закінчуються на голосні) і закритими (закінчуються на приголосні).

Як вставити фонетичну транскрипцію в текст?

Для позначення фонетичної транскрипції використовуйте квадратні дужки. Напишіть слово, а в середині дужок укажіть фонетичний розбір. Наприклад: [бдж’і́лка].

Як я можу покращити свої навички фонетичної транскрипції?

Для покращення навичок фонетичної транскрипції регулярно вправляйтесь, використовуючи різні тексти та словники. Також корисно слухати носіїв мови та повторювати їх вимову.

Яка фонетична транскрипція слова розгублює?

Розгублює
По складам: ро-згу-блю-є (4 склади).
[ розгубл’уй’е ]
р [ р ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E)
о [ о ] – голосний, ненаголошений (правило A)
з [ з ] – приголосний, дзвінкий парний, твердий парний (правило L3)
г [ г ] – приголосний, дзвінкий парний, твердий непарний (правило E)
у [ у ] – голосний, ненаголошений (правило A)
б [ б ] – приголосний, дзвінкий парний, твердий непарний (правило E)
л [ л’ ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, м’який парний (правило D2)
ю [ у ] – голосний, ненаголошений (правило A)
є ⟨
[ й’ ] – приголосний, сонорний, дзвінкий непарний, м’який непарний.
[ е ] – голосний, ненаголошений (правило B)
9 букв – 10 звуків

Апостроф в українській мові — це орфографічний знак, який ніяк не звучить, але при цьому визначає звучання попередніх та наступних за ним літер. Але не завжди за звучанням можна безпомилково визначити наявність апострофа в тому чи

Українська мова є однією з найбагатших та найцікавіших мов у світі, а основою її писемності є український алфавіт. Алфавіт, як система письма, має важливе значення для будь-якої мови і культури, оскільки він несе в собі історію, т

Атмосфера – це складна і динамічна система, яка відіграє критичну роль у підтримці життя на нашій планеті. Зі шкільних років, ми знаємо про її важливість, але які саме функції вона виконує? Що таке атмосфера, який склад вона має т

Наближається 2024 рік. Рік буде високосним, до того ж, розпочнеться в понеділок. За греко-католицьким календарем, новий рік наступить 1 січня. Нижче наводимо перелік святкових та пам’ятних днів, які відзначатимуться в кожному міся

Фонетична транскрипція – це схематичне позначення всіх мовних звуків. Простими словами, ви бачите перед собою схему мовних звуків, які реально вимовляються у потоці промови. Сьогодні ми поговоримо про те, що таке фонетична транскр

Кето дієта (або кетогенна дієта) – це один із способів боротьби із зайвою вагою. Основна ідея дієти полягає у практично повній відмові від вуглеводів. Натомість у раціон вводяться жири, вони й виступають основним джерелом отриманн

Gosta Media – всеукраїнський портал
для публікації статей з посиланнями DoFollow.
Ваш партнер у просуванні бізнесу.

Наші статті завжди в ТОП 10 Google

Звуковий аналіз слова земля

Звуковий аналіз слова земля в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова земля.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова земля – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова земля (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова земля:

1. 1. Земля
2. 2. По складам: зем-ля ́ (2 склади; наголос на 2-му складі).
3. 3. [ земл ’ а ́ ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.