Основними засобами харчування для лишайників є фотосинтез та абсорбція. Завдяки присутності водоростей або ціанобактерій, лишайники можуть виробляти собі самостійно органічну речовину за рахунок сонячного світла та вуглекислого газу. Цей процес називається фотосинтезом і забезпечує лишайникам основне джерело енергії.21 жовт. 2023 р.
Лиша́йники — організми, що з'явилися внаслідок симбіозу грибів із водоростями або ціанобактеріями. Гриб утворює основу тіла лишайника, а клітини водорості містяться всередині. Водорість здатна до фотосинтезу й постачає грибу поживні речовини, а він захищає її від несприятливих зовнішніх факторів.
Живлення лишайників здійснюється за рахунок процесів фотосинтезу в клітинах водоростей. Синтезовані при цьому органічні речовини використовуються грибом. Дихання, поглинання води та мінеральних солей забезпечує грибний компонент (мікобіонт) слані лишайника.
Внаслідок промерзання ґрунтів і гірських порід утворюється багаторічна мерзлота. Через брак тепла і достатньої кількості вільної вологи дерева в тундрі не ростуть. Там поширені мохи і лишайники, осоки, брусниця, карликова береза, чагарникова вільха.
Тривалість життя лишайників до 50-100 років. У спеку лишайники настільки висихають, що здаються зовсім млявими і легко кришаться. Але після дощу вони оживають знову. Практичне значення лишайників досить велике.
Тало́м (від грец. θάλλος — молода, зелена гілка) або слань — вегетативне тіло водоростей, грибів, їхніх сімбіозів (лишайників), а також печіночникових та антоцеротовидних.
Лишайники є групою живих організмів. Тіло їх складено за допомогою поєднання двох мікроорганізмів, які складаються в симбіотичної зв’язку: гриба (микобионта) і
