Рябчик: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 25 лютого 2023 Опубліковано: 21 лютого 2019 Перша редакція: 21 липня 2014 🕒 10 хвилин 👀 61748 разів 💬 1 коментар

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за рябчиками
• Квіти рябчики – опис
• Вирощування рябчиків в саду
• Посадка рябчиків
  • Коли саджати рябчики
  • Як саджати рябчики
  • Як доглядати за рябчиками в саду
  • Чому рябчики не цвітуть
  • Розмноження рябчиків
  • Коли викопувати рябчики

  Рябчики починають цвісти, як тільки зійде останній сніг. Як же радують око їх сонячно-апельсинові шапочки після похмурих зимових напівтонів!

  Але не тільки за красу квітникарі так люблять рябчики: фрітіллярія – справжня захисниця саду. Вважається, що специфічний запах рябчиків добре відлякує медведок та кротів. Тому цю квітку часто висаджують по периметру клумби чи ділянки.

  Але слід зазначити, що виростити такий бар’єр з рябчиків – завдання непросте. Адже діток фрітіллярія нарощує неохоче, а в магазинах готові цибулини коштують не так вже й дешево, та ще й є ризик купити завмерлу цибулину.

  • Як стимулювати рябчика до утворення діток?
  • Як правильно посадити нову чи пересадити стару цибулину фрітіллярії?
  • В який період краще утриматися від покупки рябчиків?

  Читайте у нашій статті.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за рябчиками

  • Посадка: посів насіння в ґрунт відразу після збору. Цибулини висаджують у кінці серпня або на початку вересня.
  • Викопування: на початку – в середині липня, коли починають жовтіти й відмирати стебла та листя.
  • Зберігання: у добре провітрюваному приміщенні, де температура не піднімається вище 30 ˚C.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло, притінок.
  • Ґрунт: помірно вологий, родючий, легкий і добре дренований.
  • Полив: рясний, але тільки в посушливу пору.
  • Підживлення: сухими добривами з подальшим поливом ділянки: вперше у третій декаді квітня, вдруге після цвітіння.
  • Розмноження: насіннєве та вегетативне (заміщуючими цибулинами й примусовим поділом материнської цибулини).
  • Шкідники: лілійні жуки, цибульні лілійниці, цибульні дзюрчалки.
  • Хвороби: бувають випадки ураження цибулини. До вірусів і бактерій рябчик стійкий.
  • Властивості: багато видів рябчика містять отруйні для людини алкалоїди.

  Рябчик (лат. Fritillaria), або Фрітіллярія – рід трав’янистих багаторічників родини Лілійні. У природі відомо близько ста п’ятдесяти видів рослини, що ростуть у помірному поясі Північної півкулі, у Східній чи Західній Азії. Латинську назву рослина рябчик отримала через схожість форми віночка квітки зі склянкою для викидання гральних кісток, яка на латині називається «fritillus». Українська назва походить від слова «рябий», яке в народі має значення «строкатий».

  Квіти рябчики – опис

  Квіти рябчики схожі на маленьку пальму з квітами у вершині, і їх часто називають райськими деревами. Цибулини рябчиків складаються з декількох широких м’ясистих лусок, які щорічно оновлюються. Покривних лусок у цибулин рябчика немає, тому вони вимагають дуже дбайливого догляду. Наземне стебло вкрите листям численними вузьколінійними або довгасто-ланцетними листками, розташованими мільчасто або розсіяно. Повислі квітки, одиночні або зібрані в парасольку чи волоть, привертають увагу яскравими оцвітинами жовтого, фіолетового, білого або червоного відтінків. Рябчики – ефемероїди: біля основи кожного листка розташований нектарник у вигляді поглиблення овальної, круглої або трикутної форми. Плід рябчика – шестигранна коробочка з численним насінням, іноді крилата, іноді безкрила.

  Вирощування рябчиків в саду

  Поговоримо про рослину, котра заслужено носить ім’я рябчика імператорського, який іноді називають королівським, а іноді – царською короною. Вирощування імператорського рябчика в наших широтах увійшло в моду в XVI ст., але він досі іноді заганяє квітникарів у глухий кут – попри всі зусилля квітникаря може не зацвісти.

  Починає цвісти рябчик імператорський, як тільки розтане сніг: лимонно-жовті або соковито-оранжеві квітки на високих квітконосах після сірої зими виглядають неймовірно красиво. Добре вони поєднуються з іншими весняними квітами. Цибулина рябчика формує зазвичай два квітконоси, в основі яких утворюються нові цибулини, а діток, на жаль, у рябчика наростає мало, тому купити цибулини рябчика в крамниці буває недешево.

  Любить рябчик імператорський добре освітлені ділянки, але чудово росте і в притінку. Ґрунт полюбляє легкий, родючий, помірно вологий. Дуже важливо забезпечити гарний дренаж.

  Посадка рябчиків

  Коли саджати рябчики

  Коли вегетаційний період рябчика закінчився, його цибулини викопують із землі і зберігають у сухому і провітрюваному приміщенні, поки у цибулинки не з’являться корінці: ось тепер саме час садити її в землю. Зазвичай це буває в кінці серпня або на початку вересня. У цибулинок рябчика імператорського немає захисних покривних лусок, і вони швидко засихають. Тому не купуйте цибулини рябчика на пізніх осінніх розпродажах: найімовірніше, вони пересушені і навряд чи проростуть. Якщо у вас з якоїсь причини немає можливості вчасно посадити цибулини рябчика, занурте їх у вологий торф і помістіть у холодильник у відділення для овочів. Якщо ви не встигнете висадити цибулини до кінця вересня, більш пізня посадка рябчиків може призвести до того, що наступного року вони не цвістимуть. Перед посадкою цибулини слід продезінфікувати розчином марганцівки, потім злегка присипати товченим деревним вугіллям.

  Як саджати рябчики

  Перед посадкою підготуйте ділянку: перекопайте її, підмішуючи у важку землю пісок, і, хоч би який був ґрунт, додайте в нього торф або перегній. Добре сприймає рябчик і добавку у вигляді вапна або золи. Глибина посадки від денця – 2-3 діаметри цибулини, це десь 20-25 см. На дно ямки насипають шар піску, але якщо ґрунт важкий, то краще замінити пісок на вологий торф. Потім на пісок або торф кладуть цибулину денцем вниз, акуратно розправляючи корінці, і засипають землею. Взагалі-то правильніше вважати, що це пересадка рябчиків, а не посадка, хоча немає сенсу сперечатися про терміни, якщо від цього не змінюється суть.

  Догляд за рябчиками

  Як доглядати за рябчиками в саду

  Рябчик настільки невибагливий, що на нього можна взагалі не витрачати часу, якщо вас не цікавить результат – якість цвітіння. Посадка і догляд за рябчиками – прекрасний навчальний досвід для квітникарів-початківців. Але якщо ви хочете побачити в своєму саду справжній шедевр квітникарського мистецтва, доведеться витратити на догляд за імператорським рябчиком деякі зусилля.

  Полив рябчиків здійснюється в посушливе літо. Слідкуйте за тим, щоб ґрунт на ділянці сильно не пересихав. Після закінчення вегетації поливайте ділянку 1-2 рази на місяць, щоб цибулини відцвілих рябчиків не перебували в занадто сухій землі. Вирощування рябчиків передбачає і підживлення рослин сухими добривами: перший раз у третій декаді квітня (по столовій ложці «Агріколи» для квітучих рослин і нітрофоски змішують із відром перегною і розкидають по 4-5 кг шаром 4-5 см на 1 м²). Друге підживлення проводять після цвітіння рябчика: розсипають по 1 столовій ложці суперфосфату і сульфату калію на 1 м² з наступним поливанням.

  Після кожного поливання необхідне прополювання, а от розпушування ґрунту загрожує пошкодженням коренів, тому просто замульчуйте землю на ділянці трисантиметровим шаром торфу або перегною відразу після посадки, попередньо розсипавши по ділянці деревну золу.

  Чому рябчики не цвітуть

  Причиною того, що ваші рябчики не хочуть цвісти, може бути одна з наступних:

  • занадто прохолодне або дуже вологе літо. Викопайте цибулини після цвітіння і постарайтеся прогріти їх природним способом до посадки;
  • занадто дрібні цибулини. Якщо цибулина менше 5 см у діаметрі, цвісти рябчик не буде, він нарощуватиме масу цибулини;
  • занадто довге зростання на одному місці. Якщо ви не викопуєте цибулини на зиму, вони, як правило, починають ділитися і втрачають в об’ємі. Тому викопуйте середні і великі цибулини рябчиків після цвітіння для подальшої осінньої посадки – і ви гарантовано отримаєте на наступний рік прекрасне цвітіння;
  • неправильна глибина посадки: при недостатній глибині рослина стає чутливою до змін погоди (при морозі може замерзати, при дощі – гнити), а при занадто глибокій посадці цибулина забагато сил витрачає на проростання і виживання;
  • невдалий ґрунт. Занадто легкий ґрунт промерзає взимку, в глинистому накопичується забагато вологи, що призводить до загнивання цибулини. Подбайте про потрібний склад ґрунту і гарний дренаж;
  • малосніжна морозна зима: цибулини можуть просто перемерзнути. Укрийте посадку рябчиків на зиму мульчею з перегною або торфу шаром у 10-20 см;
  • збереження зав’язі після опадання пелюсток. Якщо вчасно не видалити зав’язь, то всі поживні речовини буде витрачено на неї, а не на розвиток цибулини і підготовку до цвітіння в наступному році.

  Розмноження рябчиків

  В аматорському квітникарстві для розмноження рябчиків використовується вегетативний спосіб природного поділу цибулини. Зазвичай одна цибулина рябчика імператорського дає не більше двох великих дочірніх діток, тому спосіб цей не найшвидший, оскільки відокремлена від материнської цибулини і пересаджена дитинка дорощується в ґрунті кілька років, поки настане повноцінне цвітіння. Зате цей спосіб найнадійніший.

  Можна «допомогти» рябчику утворити дитинку: після літнього викопування цибулин рябчика на найбільшій і найздоровішій цибулині в найм’ясистішій її частині стерильним інструментом роблять неглибокий зішкріб діаметром 2 см і, нічим не обробляючи, дають ранкам підсохнути на повітрі. Потім поміщають у чистий сухий пісок і залишають у сухому приміщенні з хорошою вентиляцією. Коли у цибулинки почнуть відростати корінці (наприкінці серпня або початку вересня), її обробляють фунгіцидом і висаджують у звичайному порядку. Зав’язі, що з’явилися з цибулини цієї рослини, слід видалити, тому що в цьому вегетаційному періоді всі сили має бути витрачено на утворення й розвиток діток. При викопуванні цибулини будьте обережні: маленьку дитинку можна не помітити.

  Насіннєве розмноження рябчиків під силу лише професіоналам у промислових масштабах.

  Рябчики після цвітіння

  Після того, як рябчики відцвіли, вони ще якийсь час тішитимуть око своєю зеленню, але до початку липня рябчики свою декоративність втрачають. До викопування цибулин беруться, коли надземна частина рослин починає жовтіти і відмирати. Але не варто чекати закінчення цього процесу, оскільки в цей час цибулина стає легкою здобиччю шкідників.

  Коли викопувати рябчики

  Як тільки листя почало жовтіти, викопайте цибулини, звільніть їх від сухого лушпиння, промийте теплою водою, витримайте півгодини в рожевому розчині марганцівки, видаліть, якщо це необхідно, плями гнилі та інші ушкодження, обробивши зрізи фунгіцидом і присипавши їх деревною золою, і помістіть у сухе провітрюване приміщення для підсихання ранок.

  Зберігання цибулин рябчиків

  Зберігають цибулини в сухому приміщенні з вентиляцією, де температура не піднімається вище 30 ºС, з початку липня до кінця серпня, поки у цибулин відросте коріння, і вони будуть готові до осінньої посадки. Не забувайте оглядати їх час від часу, виявляючи гнилі або пошкоджені місця.

  Види і сорти рябчиків

  Класифікація рябчиків не так щоб дуже складна, але вникати у професійні тонкощі – справа науковців і педантів. Ми ж зробимо загальний огляд і зупинимося на тих видах і сортах, які викликають зацікавлення у великої кількості квітникарів-аматорів. Отже, рябчики поділяються на шість секцій:

  Секція I Eufritillaria в свою чергу складається з чотирьох груп, в яку входять види, що походять з Середземномор’я, Західної Азії та Західної Європи. Найяскравіший представник – рябчик шаховий: у культурі з 1572 року, названий так через схожість із забарвленням тетерки. Висота – до 35 см, квітки поодинокі, вкрай рідко – дві дзвонові, звисаючі квітки фіолетово-коричневого кольору шахового малюнку. Невибагливий, має багато садових форм і різновидів: Альба, Афродіта – білоквіткові форми, Артеміда – пурпурові із зеленим, Юпітер – особливо великі темно-червоні квітки.

  Крім того, до цієї групи належать такі види, як рябчик Михайлівського, рябчик кавказький, рябчик голкопелюстковий, рябчик шахоподібний, рябчик жовтий, рябчик гірський та інші.

  Секція II Petilium збирає більші види рябчиків із Західних Гімалаїв, Туреччини, Північно-Східного Іраку і Туркменії. Найяскравішим представником цієї групи є знаменитий рябчик королівський, або, як його тепер заведено називати, рябчик імператорський. Батьківщина рябчика імператорського – Туреччина, в Європу він потрапив у 1580 році, і зараз нараховують близько 20 форм цього виду. Відрізняється неприємним запахом цибулин, високим стеблом – до 1 м у висоту, кільчастим широколанцетним листям і дзвіночкоподібними, до 6 см у діаметрі, помаранчевими з коричневими жилками, біля основи з коричневою плямою квітками, що никнуть. Сорти: Аврора – низькоросла форма (всього 60 см) із помаранчево-червоними квітками, Лютея і Лютея максима – рябчик із золотисто-жовтими квітками до 100 і до 120 см заввишки відповідно, Сульферіно – класичний варіант із жовтогарячими квітками, вкритими червоною сіткою.

  Крім рябчика імператорського, до групи входять також рябчик Едуарда і рябчик Радде.

  Секція III Theresia представлена одним-єдиним видом – рябчиком перським із Західної Азії.

  Секція IV Rhinopetalum – це види рябчиків із Західного Китаю й Афганістану: рябчик камчатський, рябчик двоквітковий і рябчик споріднений, що має цікаві сорти: Лаймлайт – до 60 см на зріст із зеленими квітками й оливковими плямами на них, Вейн Родерік – виведений у Китаї культивар із переливчастим коричнево-смарагдовим забарвленням, зеленими верхівками і чорно-коричневими або червоними мітками.

  Секція V Korolkowia – тільки один вид, рябчик Северцова, який є ендеміком Середньої Азії (росте тільки там і більше ніде).

  Секція VI Liliophiza представлена видами з Північної Америки. Наприклад, рябчик сизий – заввишки максимум 15 см, квітки довгі, золотисто-жовті, вкриті у внутрішній частині коричневими цяточками. У Європі його вирощують виключно в оранжереях.

  Посадка рябчиків

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 24 лютого 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 вересня 2013 🕒 4 хвилини 👀 25422 рази 💬 0 коментарів

  • Розмноження та зберігання
  • Тепло, сонячно, сухо
  • Грунт
  • Не економте місце
  • Процес
  • Захист від морозів
  • Коментарі

  Посадка Рябчиків виконується тільки під зиму, як правило, у серпні. Більшість квітникарів радять висаджувати Фрітіллярії на одне постійне місце 2-3 роки поспіль. Але існує й думка, що Рябчик Імператорський потребує щорічної пересадки. Я б сказала так: якщо ви бачите, що на другий рік після посадки квітки Рябчика стали більш дрібними, а їх кількість значно зменшилася, це обов’язковий привід для пересадки цибулини. При посадці важливо правильно вибрати місце, а також грамотно виконати сам процес. Але до цього необхідно підготувати до посадки цибулини.

  Розмноження та зберігання

  Фрітіллярії, як і інші цибулинні, розмножуються дітками і насінням. Перший спосіб значно простіше і ефективніше. При ньому можна домогтися цвітіння вже на перший рік посадки цибулини-дітки. Чого не скажеш про спосіб «з насіння» – квіточок доведеться чекати 5-7 років.

  Якщо у вас Рябчики ростуть на одному місці 2-3 роки, то напевно у них вже з’явилися повноцінні дітки. Їх потрібно акуратно викопати в червні і після висадити в серпні.

  У випадку з Рябчиком Імператорським бажано щорічне викопування цибулини, інакше рослини дрібнішають і не цвітуть.

  Викопані цибулини потрібно зберігати в темному місці в тирсі при температурі до 20°С.

  Цибулини перед зберіганням потрібно оглянути, очистити від сухих плівок, промити і продезінфікувати в розчині марганцівки. Цибулини, підгнили, краще викинути.

  Тепло, сонячно, сухо

  Якщо коротко описати ділянку, на якій найкраще висаджувати Фрітіллярії, то там має бути тепло, сонячно і сухо. А грунт у цьому місці повинен добре пропускати вологу.

  Бажано, щоб місце посадки не було оточено занадто високими деревами, що закривають квіти від сонячного світла.

  Грунт

  Про те, що для всіх цибулинних грунт повинен бути легко дренованим і при цьому поживним, вже говорилося не раз. Але потрібно уточнити: посадка Рябчика проводиться в пухкий легкий грунт. Добре, якщо це супіщаний грунт. Підживити його можна перепрілим перегноєм. Крім того, для успішного росту і цвітіння корисно осіннє мульчування грунту перепрілим компостом, перегноєм або торфом, що добре розклався.

  Не економте місце

  Повноцінні, красиво квітучі Фрітілярії ви отримаєте, якщо не станете їх висаджувати занадто щільно, тобто дуже близько одна до одної. Найкраще посадку цибулин Рябчика виробляти за такою схемою: глибина в 2-3 рази більше розміру цибулини, тобто від 6 до 30см – залежно від величини посадкового матеріалу. Відстань між цибулинами залежить від величини: 10-15см для дрібних цибулин і 25-30см для цибулин Рябчика Імператорського або Рябчика Едуарда.

  Процес

  Сам процес посадки Рябчика досить простий. Якщо ви купили цибулини Фрітілярії влітку, то до кінця серпня-початку вересня їх потрібно зберігати в тирсі або торфі. Але можна їх висадити і в липні – просто цибулини Рябчиків не надто добре зберігаються.

  Якщо ви збираєтеся висаджувати цибулини вже наявних у вас Рябчиків, то викопуйте їх після всихання наземної частини. Після цього посадковий матеріал сортують і відправляють на зберігання (знов-таки в торфі або тирсі). Посадка цибулин проводиться в першій декаді вересня. У цибулин Фрітілярії вже до цього часу відростає коріння. Викопуються просторі лунки, в які можна легко укласти цибулину і розправити її коріння: справа в тому, що за час зберігання цибулина Фрітілярії часто обростає значними коренями. Для створення своєрідної подушки, в лунку, в місце закладки цибулини, можна підсипати м’який річковий пісок або повністю перепрілий перегній.

  Краще спочатку зволожити грунт поливом, а потім розміщувати цибулину: дуже небажане попадання вологи на точки росту і квітконос. З цієї ж причини цибулину можна розташувати трохи боком. Розташувавши цибулину, присипаємо її землею і мульчуємо.

  Захист від морозів

  Хоча Рябчик вважається рослиною морозостійкою, але на зиму місце посадки краще укрити сіном або ялиновим гіллям. У теперішні морозні і безсніжні зими цибулина може підмерзнути або, що ще гірше, згнити.

  Товщина шару укриття може бути 20-30 см. У перші ж сонячні дні весни покриття потрібно зняти, акуратно звільняючи паростки Рябчиків, що з’явилися. А вже на початку травня ви зможете насолодитися прекрасним видовищем квітучих Фрітілярій.