Оптимальні умови, створені для рослин на старті сезону, — половина успіху у вирощуванні будь-якої культури

ТОВ «Перспектива» з Нікополя Дніпропетровської області має чималий досвід у вирощуванні зернових і технічних культур. Овочевий напрям для господарства був у новинку, коли кілька років тому для вирощування томатів і огірків вони змонтували в чистому полі вісім аркових теплиць.

На чолі нового виробництва поставили молодого агронома-овочівника Дмитра Дона. Теоретичний і практичний досвід Дмитра у професійному вирощуванні овочів налічує 12 років. Закінчивши Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного, він вступив до аспірантури того самого вишу й почав працювати над кандидатською дисертацією, вивчаючи вплив на томати нових препаратів — фосфітів, які останнім часом стали надходити на український ринок. Перевагою молодого фахівця як науковця й одночасно практика стало його прискіпливе ставлення до кожного градуса, грама, процента.

Для вирощування томатів і огірків були вибрані типові теплиці розміром 50 . 10 м і заввишки 4,5 м, що наразі займають 40 соток. Опалюються вони твердопаливними котлами. Енергоносієм є вода, що пропускається по трубах (батареях), розташованих по периметру теплиць, під землею на глибині 30–40 см, а також по трубах, які проходять уздовж рядків по поверхні землі.

— Все народжувалося на моїх очах, — розповідає Дмитро. — У чомусь покладалися на загальновідомі практики, у чомусь корегували їх, пристосовуючи до наших умов. Початок сезону для плівкових теплиць важливий балансом. З одного боку, слід підтримувати оптимальну температуру для розвитку рослин, з іншого — заощаджувати на опаленні. Одразу вмикаємо батареї, що по периметру, і підґрунтове опалення. Одних батарей, виявилося, замало, бо тепле повітря спрямовується вгору, й температура загального простору не є вирівняною. Коли позначки досягнуть 18–20 °С, підземне опалення вимикаємо й температура підтримується поверхневими трубами, що лежать уздовж рядів. Цього достатньо, якщо термометр зовні показує –4….–5 °С. Якщо на вулиці –10…–15 °С, то вмикаємо всю систему повністю.

Щоб не опалювати вулицю, також має бути грамотно вибрана теплична плівка.

— Коли я вирощував овочі з батьками, то для своїх теплиць ми використовували світлостабілізувальну плівку вітчизняного виробництва щільністю 120 мікрон. Її термін експлуатації — 2–3 роки, максимум — 4. І нас це задовольняло. Міняти плівку так часто на теплицях, у яких я працюю сьогодні, трудомістко, — продовжує Дмитро. — Застосовуємо італійську плівку щільністю 150 мк, яка слугує до 6–8 років. Додаткові компоненти в її складі запобігають утворенню конденсату, дають еластичність як під час великих морозів і навантаження снігом, так і літньої спеки, адже діапазон міцності цього матеріалу допускає температуру від –40 до +60 °С. На відстані 25 см від зовнішнього шару плівки є ще один — внутрішній, щільністю 100 мк, українського виробництва, також з ефектом «антикрапля». А на висоті 2,5 м від поверхні ґрунту для кращої енергоефективності в розсадний період ми розташовуємо третій шар плівки щільністю 80 мк. Це так звана друга стеля — вона відсікає частину простору теплиці, в опаленні якого наразі немає потреби.

Заощаджувати на опаленні допомагають ще два рішення. Перше: одразу після посіву насіння в касети над ними встановлюють маленький плівковий парничок — тепляк. Додатково на касети може бути накинута плівка щільністю 60 мк. Щойно насіння проклюнулося, її прибирають. Друге рішення — плівка, розташована вертикально. Її призначення: або відсікати простір теплиці, в якому немає потреби, або створювати додаткову повітряну подушку на торцях теплиці, де знаходяться кватирки.

Поточного року томати в ТОВ «Перспектива» було посіяно 11 січня. Через три дні вони дали сходи. Після появи 2–3 справжніх листків рослини пікіруватимуть у півлітрові стакани — у господарстві не бачать сенсу тримати томати в касетах довше. А у віці 45 днів розсаду вже висадять на постійне місце вирощування.

— Наші томати розвиваються інтенсивно. Пришвидшення фізіологічних процесів відбувається за: оптимальної температури 18–20 °С, обприскування амінокислотою та доосвітлення, — пояснює фахівець. — Щоб дати томатам оптимальні 10–11 тис. люксів, використовуємо натрієві лампи.

Загартування проводимо у фазі сім’ядолей. На 2–3 дні знижуємо температуру до 14 °С, а потім повертаємо сталі 18–20 °С. Далі — висаджуємо, доглядаємо і чекаємо на врожай.

Хвороби і шкідники томатів у відкритому ґрунті

Томати сміливо можна вважати основною тепличною культурою. Вони багаті набором вітамінів і мікроелементів. Але й дуже вимогливі до умов зростання: якості ґрунту, освітленості, температури і вологості повітря. Поряд із комахами-паразитами величезної шкоди їм завдають мікроорганізми, що викликають хвороби рослин.

Фітофтороз томата на сьогодні є найшкодочиннішою хворобою, яка вже відмічена більш ніж у 100 країнах. Значних збитків вона завдає рослинам у нашій країні. На півдні України в умовах зрошення кількість уражених рослин, залежно від погодних факторів і умов вирощування, коливається від 33 до 100%. Втрати врожаю у деяких регіонах у вологі роки сягають 50–80%. У зоні Центрального Лісостепу і Полісся в епіфітотійні роки в окремих господарствах відмічалася майже повна загибель посадок культури.

Збудником хвороби є грибок, що вражає плоди, листя і стебла. Спочатку захворювання з’являється на листках картоплі, і якщо вона росте недалеко, то через 10–15 днів інфекція може з’явитися на томатах. На листках виступають темно-коричневі плями, без чіткої межі, які однією зі сторін завжди прилягають до краю листа. З розвитком захворювання плями захоплюють весь листок, який мокне при високій вологості повітря і засихає при низькій вологості.

На стеблах фітофтороз проявляється у вигляді великих бурих плям невизначеної форми. При подальшому розвитку інфекції стебло в зоні плями може переламатися. На плодах утворюються бурі або темно-коричневі плями, які потім збільшуються у розмірах і охоплюють весь плід. Для попередження захворювання потрібно ізолювати картоплю від томатів, проводити глибоке перекопування ґрунту.

Фітофтороз має 3 (інколи 4) способи розповсюдження: через насіння, рослинні залишки та повітряно-крапельним шляхом. Поширенню збудника через насіння легко запобігти передпосівною його обробкою. Також небезпечним є зараження через рослинні залишки, коли гриб перезимовує у картопляних бульбах, що залишилися в ґрунті після збирання картоплі. Гриб вражає рослину, що утворилась з перезимувалої бульби, потім навколо хворої рослини формується первинний осередок інфекції. У тепле сонячне літо процес не має розвитку.

Також хвороба поширюється повітряно-крапельним шляхом і викликає масове зараження посадок картоплі і томатів. Повітряно-крапельний процес перенесення збудника фітофторозу є основним і найбільш небезпечним каналом поширення інфекції. У цьому випадку неважливо, де локалізовано первинні осередки. Спори з повітрям можуть переноситися на відстань до 300 км. У епіфітотійні роки, при масовому ураженні посадок картоплі і томатів, повітря над величезними територіями буквально насичене спорами гриба. Немає реальної можливості оберегти посадки томатів від попадання спор на листя і плоди, причому не тільки у відкритому ґрунті, а й у теплиці.

Поширення та шкодочинність фітофторозу залежать від погодних умов. Хвороба приймає характер епіфітотії (епідемії) у вологі безсонячні періоди з помірною денною (17–22 °C) і зниженою нічною температурою. При настанні теплої сонячної погоди фітофтороз припиняє свою активність.

Критичним для спалаху фітофторозу зазвичай буває ранковий туман або випадання рясної роси. Також його розвитку сприяє дефіцит у томатів калію, міді та йоду. На органогенних ґрунтах може також відігравати роль дефіциту марганцю. Якщо посадка томатів перебуває у тіні, особливо при відсутності ранкового сонця, збільшують вірогідність захворювання.

На розвиток фітофторозу сприяють загущеність посадок, недостатнє обрізування листя, інші порушення агротехніки. Необхідно не допускати виникнення первинного вогнища інфекції та одразу знищувати «самосівні» сходи картоплі, що утворюються із перезимувалих у землі бульб, відразу після їх появи.

Основний фактор, що провокує ранню появу фітофторозу та його перебіг у важкій формі, — це недостатнє і неповноцінне живлення плодоносних томатів. Там, де підгодівлі проводять епізодично, не розміряючи підживлення з істинними потребами плодоносної культури, фітофтороз виникає щороку, навіть при досить сприятливих погодних умовах. Але й на вузьких грядках можна спровокувати захворювання — для цього достатньо на стадії наливу плодів різко перервати підгодівлю культури або скоротити разові дози внесених добрив, чи просто збільшити інтервали між ними.

Заходами боротьби є обприскування рослин настоєм часнику в період зав’язування плодів кожні 15–18 днів. Взяти під контроль цю хворобу можна також за умови суворого дотримання технології захисту з використанням високоефективних фунгіцидів. На сьогодні в Україні є можливість застосовувати новітні розробки та препарати, які забезпечують максимальний захист і водночас є безпечними для навколишнього середовища.

У технології захисту проти фітофторозу рекомендовано використовувати препарат Ревус 250 SC, к. с. (0,5–0,6 л/га), на першу чи другу обробку для зняття інфекційного фону та попередження розвитку хвороби. Також рекомендовано препарати Медян Екстра 350 SC, к. с. (2,0–2,5 л/га), Метоксил, ЗП (2,5 кг/га), Альфа-Мідь, ЗП (2,6–3,0 кг/га), Гарт, ЗП (3,0 кг/га), Консенто 450 SC, к. с. (1,7–2,0 л/га), Арева Голд, ВГ (1,8–2,0 л/га). Під час активного росту зеленої маси слід застосовувати препарати високосистемної дії, такий як Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в. г. (2,5 л/га), що має сильно виражену лікувальну дію та поширюється по всій рослині, забезпечуючи захист нових пагонів.

Кладоспоріоз, або бура плямистість томату. Перші ознаки хвороби проявляються у період цвітіння-на початку утворення плодів. Симптоми кладоспоріозу спочатку з’являються на листках нижнього ярусу, далі захворювання охоплює всю рослину. На верхньому боці листків спочатку округлі жовто-коричневі плями, після дозрівання спор вони стають червоно-коричневого кольору. З нижнього боку на плямах утворюється спочатку сірий, а потім бурувато-коричневий бархатистий наліт конідіального спороношення, за допомогою якого і поширюється збудник. Із розвитком захворювання листя скручуються і засихає. Інколи уражуються квітки і молоді плоди, вони зморщуються, буріють і засихають.

Підвищена вологість повітря (90–95%) та температура +22–25 °C сприяють масовому розвитку бурої плямистості. Джерела інфекції — уражені рослинні рештки, ґрунт на яких конідії можуть зберігатися життєздатними тривалий час.

Засоби захисту. Ретельне очищення ділянок від рослинних залишків. Своєчасне видалення старого листя. Використання стійких сортів і гібридів є основою захисту томатів від цього захворювання. Хімічним засобом захисту при появі симптомів захворювання обприскування рослин мідьмісткими препаратами. На насіннєвих посівах томату ефективний препарат Браво, КС (3,0–3,3 л/га).

Антракноз є хворобою стиглих і переспілих томатів. Не звертаючи уваги на це захворювання, можна заподіяти урожаю і товарним якостям значної шкоди.

Перші симптоми спостерігаються не тільки на стиглих овочах, а й на зелених плодах, що також вражені інфекцією. Хвороба може проявитися трохи пізніше, після збирання врожаю. Невеликі вогнища ураження залишаються на листках і стеблах, які дуже непомітні. Круглі, маленькі, вдавлені плями з’являються на стиглих плодах, а пізніше — темні концентричні кільця.

Якщо умови зростання культури вологі, то плями темніють внаслідок появи волосинок на тілі гриба, з’являються множинні конідії. На ділянках, які вражені, виникають тріщини, вони піддаються проникненню повторної інфекції, що викликає гниття.

Уражене хворобою насіння дає кволі паростки, які незабаром гинуть. У дорослому стані уражають кореневу систему розсади і дорослих рослин; уражаються також бурі і зрілі плоди.

Засоби захисту. Для захисту від антракнозу необхідно застосувати препарат Луна Експіріенс 400 SC, КС (0,35–0,75 л/га).

Велике значення для розвитку хвороб мають погодні умови. Наприклад, розвитку фітофторозу сприяє дощова прохолодна погода, а альтернаріозу — суха жарка погода з періодичними теплими дощами. В роки з холодною і вологою погодою у червні домінує фітофтороз, при теплій погоді і частому чередуванні вологих і сухих періодів — альтернаріоз.

У період вегетації досить поширеною хворобою томатів є альтернаріоз. Він з’являється на рослинах томатів практично щорічно. Уражує помідори в усіх районах України, в усіх фазах розвитку. Пошкоджує листя, стебла, черешки, суцвіття та плоди. Збудник захворювання може зберігатися у формі міцелію і конідій на рослинних рештках та у насінні.

Симптоми ураження альтернаріозом з’являються на рослинах томатів раніше, ніж фітофторозом, тому цю хворобу ще називають ранньою сухою плямистістю, або макроспоріозом. Спочатку на нижніх, а потім і на верхніх листках з’являються темно-бурі округлі плями з концентричними колами. Тканина в місцях плям суха навіть за вологої погоди. Хвороба супроводжується поступовим загальним пожовтінням листків. На стеблах і черешках утворюються довгасті темно-бурі плями з чорним або темно-сірим нальотом. У місцях ураження виникають сухі виразки. Рослини томатів в’януть. На плодах утворюються бурі плями. У вологу погоду плями вкриваються чорним оксамитовим нальотом — конідіальним спороношенням гриба.

Симптоми відрізняються між собою за різними видами збудників хвороби. Інколи на листках з’являються дрібні темно-бурі плями, які потім зливаються й утворюють великі кутасті або округлі темні плями з темно-оливковим нальотом. При сильному ураженні листки закручуються догори у вигляді човника. На стеблах і черешках з’являються суцільні темні продовгуваті плями без концентричних кіл. Такі симптоми хвороби характерні для пізньої форми сухої плямистості.

У нічний період тургор рослин відновлюється, але опірність сильно знижується, що є сприятливою умовою для зараження збудником альтернаріозу.

Засоби захисту. Для захисту необхідно застосувати препарати: Луна Експіріенс 400 SC, КС (0,35–0,75 л/га), Метаксил, ЗП (2,5 кг/га), Ревус (0,5–0,6 л/га), Квадріс 250 SC, КС (0,6 л/га)), Консенто 450, SC, КС (1,7–2,0 л/га)

Септоріоз, або біла плямистість листків. Хвороба найбільш поширена у західних і північних областях України. Шкодить як у відкритому, так і закритому ґрунті. За сильного ураження урожай може знижуватись від 30 до 45%. Розвитку сприяє тепла волога погода.

Уражуються хворобою листки, рідше стебла і плоди. Проявляється захворювання у вигляді дрібних брудно-білих плям із темним обідком і численними темними крапками — пікнідами гриба, що є збудником хвороби. При сильному ураженні плями зливаються і вкривають усю листкову пластинку. Листки жовтіють і засихають. Розвитку хвороби сприяє тепла волога погода.

Засоби захисту. Для збереження врожаю необхідно застосувати препарат Квадріс 250 SC, КС (0,75–1,0 л/га).

Фузаріозне та вертицильозне в’янення відбувається завдяки ураженню судинної системи рослин збудниками хвороби, внаслідок чого призупиняється ріст і розвиток рослин, відбувається втрата тургору.

Збудники проникають у рослину через кореневу систему і поширюються по всій рослині, потрапляючи навіть у плоди і насіння.

Першими ознаками хвороби є прив’ядання верхівки рослини або окремих листків середнього чи нижнього ярусів. В окремих випадках спостерігається загальне пригнічення рослин і утворення дрібних плодів. На поперечному зрізі прикореневої частини стебла неозброєним оком помітно побуріння судинного кільця та скупчення грибниці патогену, який отруює рослину токсинами.

Залежно від умов середовища, хвороба проявляється двома типами: раптове швидке в’янення і засихання ще зелених рослин, або носить затяжний хронічний характер.

Фузаріозному в’яненню сприяють: недотримання сівозміни, підвищена температура повітря у межах 25–30оС і низька вологість ґрунту, загущена посадка, висока температура і вологість вдень, холод — вночі, використання занадто великої кількості хімічних добрив, особливо з використанням хлору, в місцях посадки томатів є залягання підземних вод або розташування ділянки в промисловій зоні, слабкий полив і підсихання кореневої системи.

Для розвитку вертицильозного в’янення оптимальною є температура повітря 15–21о С.

Засоби захисту. Уражені хворобою рослини потрібно спалити. Разом з ним загинуть і грибки, що викликають фузаріозне в’янення томатів. Зазвичай, якщо хворобу помітити вчасно та видалити хворі плоди, вона може не поширитися на решту помідорів.

Бактеріальний рак томатів — дуже небезпечна хвороба. Джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки та насіння. Проявляється у двох формах — місцевій та дифузній. При дифузному ураженні спостерігається в’янення і відмирання молодих рослин. На більш дорослих рослинах зустрічається однобічне в’янення окремих листків і гілочок. На поперечному зрізі стебла або черешка добре помітно почорніння судиноволокнистих пучків. Бактерії по судинах можуть проникати в плоди і заражувати насіння.

При ураженні на листках, черешках, стеблах з’являються дрібні бурі плями, які пізніше заглиблюються і набувають форми виразок. На плодах утворюються білі або буро-коричневі невеликі плями з чорною крапкою у центрі, оточені світлою облямівкою.

Бактеріальний рак поширюється поливною та дощовою водою, вітром та іншим механічним шляхом. Бактерії проникають у тканину рослин через механічні пошкодження і пошкодження комахами, які є переносниками інфекції.

Засоби захисту. Обробка насіння перед посівом. Уражені хворобою рослини спалити.

Чорна бактеріальна плямистість — досить поширена бактеріальна хвороба томатів. Зустрічається у відкритому і закритому ґрунті. Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки і насіння.

Хвороба проявляється на листках, стеблах і плодах протягом вегетації. На листках з’являються маслянисті чорні дрібні плями, які розростаються до 1–2 см у діаметрі. У центрі вони чорні, тканина навколо них жовтіє. На черешках і стеблах утворюються повздовжні чорні плями.

На плодах утворюються чорні, блискучі випуклі плями неправильної форми, оточені водянистим обідком. Пізніше вони збільшуються, центр їх западають, іноді тканина під плямами загниває.

Засоби захисту. Вирощування стійких сортів і гібридів. Закладення рослинних залишків у поле після завершення вирощування культури. Протруювання насіння препаратом Фітолавіном-300.

Чорна ніжка. Збудником чорної ніжки є патогенні гриби, спори яких зберігаються у ґрунті. Свою назву хвороба отримала у зв’язку з тим, що в уражених молодих паростків стебло трохи вище рівня землі стає чорним. Розсада протягом декількох днів в’яне і всихає. У більшості випадків таке захворювання призводить до стовідсоткової загибелі сходів, особливо якщо посадка розсади овочевих культур проведена в невеликій ємності.

Хвороба сильніше розвивається при надлишковій вологості ґрунту, різких коливаннях температур ґрунту і повітря, при загущенні посівів і недостатньому провітрюванні.

Інфекція зберігається і накопичується у грунті при беззмінному використанні його протягом декількох років

Засоби захисту. Ретельно відбраковувати хворі і слабкі рослини при висадці розсади. Видаляти уражені рослини під час вегетації. Не допускати загущеність посівів.

Основні організаційно-господарські, профілактичні та агротехнічні заходи для захисту томатів від хвороб:

• обов’язкове обстеження рослин на виявлення хвороб, починаючи з моменту вирощування розсади;
• повна ліквідація і ретельне видалення бур’янів і сміття;
• чергування культур із поверненням пасльонових на те ж місце не менш ніж через рік;
• для видалення пасинків і листків бажано використовувати спеціальний інструмент;
• при появі перших ознак вірусних хвороб рекомендовано обробляти рослини розчином молочних відвійок із додаванням спиртового розчину йоду (на 10 л води 1 л відвійок молока і 7–10 мл 5%-го спиртового розчину йоду). Інтервал між обприскуванням рослин 7 днів;
• для підвищення стійкості проти несприятливих умов за 1–5 діб до сівби проводити обробку насіння біопрепаратами: Триходермін, Планриз (10 мл/л), регуляторами росту: «Марс-У» (260 мл/т), «Емістим С» (5 мл /10 л /1 т насіння).
• поливати рослини теплою водою, але не вище +25 °C. У період пониженої температури поливи проводити рідко, щоб ґрунт не перезволожувався.

В Україні колорадський жук залишається найнебезпечнішим шкідником помідорів. Він поширений повсюдно. Пошкоджує томати, картоплю, баклажани, перець та інші пасльонові.

Жук розміром 8–12 мм, жовтий чи червоно-жовтий, рідше жовто-бурий зі світлішими надкрилами й темними плямами на голові та передньоспинці. Тіло короткоовальне, сильне, опукле, блискуче; на надкрилах десять чорних смужок. Яйце розміром 0,8–1,4 мм, червоно-жовте, блискуче, видовжено-овальне. Личинка до 10 мм, молодшого віку темно-сіра, старшого — червоно-жовта (цегляного кольору), тіло липке, м’ясисте, червоподібної форми, зверху опукле, знизу плескате, особливо роздуте в середній частині, вкрите рідкими щетинками. Лялечка — 10–12 мм, оранжево-жовта чи червонувата.

Зимують імаго в ґрунті. Частина популяції після розмноження може зимувати вдруге. У Поліссі й Лісостепу на другу зимівлю йде 18–20% усієї популяції, а в окремі роки — значно більше. Таким чином, популяція, що зимує, складається як з імаго першого року, так частково з другого року життя.

Терміни весняного пробудження колорадського жука значною мірою залежать від погодних умов, особливо від температури ґрунту та кількості опадів. Найінтенсивніший їх вихід спостерігається після випадання дощів, у теплу сонячну погоду, за температури повітря не нижче 15 °C і ґрунту — 13–14 °C.

Відразу після виходу з яєць личинки живляться яйцевими оболонками, іноді поїдають яйця, що містять живі зародки. Потім вони гризуть м’якуш листка з нижнього боку, поступово переходять наверхній бік і обгризають листки повністю, залишаючи тільки жилки. Упродовж життя личинки линяють тричі і мають відповідно чотири віки. Найбільш ненажерливі личинки старших віків. За температури повітря понад 12 °C вони живляться вдень і вночі. Знищивши листя на одній рослині, переселяються на інші. Завершивши розвиток, личинки заглиблюються у ґрунт на 8–10 см (іноді до 20 см) для заляльковування. Розвиток лялечки триває 12–21 добу.

Відкладання яєць першої літньої генерації у Поліссі та Лісостепу спостерігається наприкінці липня-на початку серпня, а на півдні України — майже на місяць раніше. Плодючість самок першого покоління: мінімальна 130, максимальна — 400 яєць. У південних районах і низинній частині Закарпаття личинки закінчують живлення, заляльковуються, а імаго другої генерації виходять з лялечок вже у другій половині серпня. Іноді після нетривалого живлення вони дають початок факультативному третьому поколінню, що завершує свій розвиток лише в окремі роки.

Характерною біологічною ознакою колорадського жука є наявність у циклі його розвитку кількох форм фізіологічного спокою різної тривалості, через що процес захисту овочевих культур є більш складним. В Україні встановлено шість категорій фізіологічного спокою

Заходи захисту. Після збирання картоплі чи переорювання — культивація ґрунту з вибиранням бульб, що залишилися, для запобігання появі самосіву, що є резервацією колорадського жука; внесення добрив і підживлення, своєчасні розпушування, підгортання і прополювання для підвищення стійкості картоплі; скошування бадилля перед збиранням. При заселенні личинками і жуками рослин посіви обприскують один-два рази інсектицидами, такими як: Актара 240 SC, к. с. (0,07–0,09 л/га), Бомбардир, ВГ (0,045–0,050 кг/га), Варант 200, в. р.к. (0,2–0,25 л/га), Енжіо 247 SC, к. с. (0,1 л/га), Золон 35 к. е. (1,5–2,0 л/га). Проти личинок ефективні й біопрепарати.

Мармеладний. Середньостиглий. Рослина низькоросла. Плоди округлі, гладкі, великі, масою до 400 г, червоні, дуже м’ясисті. М’якоть щільна, соковита. Відрізняється унікально високою стійкістю до хвороб. У порівнянні з іншими сортами майже не уражується хворобами. Рекомендується для вирощування у відкритому ґрунті. Сорт салатово-консервного призначення, дуже добрий для переробки на томатопродукти. Невибагливий і дуже врожайний.

Дамський угодник. Середньостиглий сорт для відкритого ґрунту і плівкових укриттів. Сорт відмінно адаптується до несприятливих умов вирощування, стабільно зав’язує плоди в складних погодних умовах. Плоди циліндричні з носиком, гладкі, дуже щільні, яскраво-червоні, масою близько 100–150 г. Сорт універсального призначення. Плоди стійкі до розтріскування, добре переносять транспортування. Стійкий до вертицельозного, фузаріозного в’янення томатів.

Верліока F1. Ранньостиглий, високорослий гібрид. Плоди округлої форми, гладкі, червоного кольору, рівномірно забарвлені. Цей гібрид характеризується раннім, одночасним і інтенсивним формуванням врожаю навіть в умовах недостатньої освітленості і підвищеної вологості, високим відсотком зав’язування плодів. Вимагає регулярних поливів, але має перевагу через стійкість до фузаріозного та вертицельозного в’янення.

Де Барао. Рослина високоросла. Плоди овально-яйцевидної форми масою 60–70 г, щільні, відмінні для консервування, довго зберігаються, не втрачаючи якості. Сорт має підвищену стійкість до фітофторозу.

Вернісаж. Середньостиглий високо­врожайний сорт. Томати в’яжуться гронами з 5–7 плодами. Плоди круглі, досить декоративні рожевого кольору, в світло-рожеву і жовто-рожеву смужку. Маса зрілих плодів — 40–60 г, м’якоть ніжна, але досить щільна. Стійкий до основних хвороб кладоспоріозу і фузаріозу.

Ріо Гранде. Суперврожайний сорт, середньостиглий, дозріває через 125 днів після посіву. Плоди сливові, округлі, масою 115–120 г, щільні. Мають високу транспортабельність. Дуже добре зберігається зірваним. Призначення універсальне. Придатний для механізованого збирання. Можна вирощувати у відкритому ґрунті. Стійкий до хвороб томатів.

Іскристий. Середньоспілий сорт, врожайний. Плоди округлі, червоні, вагою до 110–120 г. Сорт стійкий до хвороб та несприятливих погодних умов.

Мікадо. Високорослий сорт, скороспілий. Плоди масою до 400 г. Стійкий до багатьох хвороб, особливо до фітофторозу.

Андромеда F1 — дуже ранній гібрид. Плоди рівні, червоні, середнього розміру. Рослина зберігає хорошу силу росту навіть у спекотний літній період. Дає дуже високий урожай плодів масою 150–160 г. Придатний для вирощування як у відкритому ґрунті, так і в скляних і плівкових теплицях. Стійкий до основних захворювань томатів.

• агрономія
• томати
• помидор
• вирощування томатів
• вирощування помидорів
• захист томатів
• хвороби томатів
• сорти помидорів