ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров’я. Для цього треба, щоб енергетичні витрати при праці компенсувалися відпочинком та умовами навколишнього середовища. Ці умови створюються забезпеченням працюючого:

• – зручним робочим місцем;
• – чистим повітрям, необхідним для нормальної життєдіяльності;
• – захистом від дії шкідливих речовин та випромінювань, що можуть потрапити в робочу зону;
• – нормованою освітленістю;
• – захистом від шуму та вібрацій;
• – засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням;
• – робочим одягом та різними засобами індивідуального захисту (за необхідності);
• – побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що призначені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці;
• – медичним обслуговуванням та санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров’я.

Санітарними нормами та нормами безпеки регламентуються розміри виробничих приміщень (табл. III. 1).

Параметри повітря у виробничих приміщеннях повинні відповідати санітарним нормам та ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”.

Таблиця ІІІ.1. Нормативні розміри виробничих приміщень

№ п/п

Нормативні величини

Найменше припустиме значення

Ділянка виробничого приміщення на одного робітника

Об’єм виробничого приміщення на одного робітника

Висота одноповерхових будівель (від підлоги до низу несучих конструкцій покриття на опорі)

Висота поверхів багатоповерхових будівель

Висота приміщень від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття, покриття

Висота приміщення від підлоги до низу виступаючих конструкцій частин комунікацій і обладнання:

а) в місцях регулярного проходу людей

б) в місцях нерегулярного проходу людей

Розміри пішохідних тунелів, галерей та естакад

а) висота тунелем і галерей від рівня підлоги до низу виступаючих конструкцій

б) ширина тунелів, галерей і естакад

Розміри транспортних і комунікаційних тунелів, галерей і естакад:

а) висота проходів

б) ширина проходів при одному транспортері

в) ширина проходів між двома стрічковими конвеєрами

г) ширина проходів при розміщенні трубопроводів, кабелів та інших комунікацій

Відстань між машинами, машиною та частинами будівлі

Ширина воріт для в’їзду в приміщення залізничного транспорту

Ширина воріт для в’їзду в приміщення автомобільного транспорту:

а) ширина автомобіля до 2,0 м

б) ширина автомобіля до 2,8 м

в) ширина автомобіля більше як 2,8 м

Кут нахилу стаціонарних металевих драбин для постійного користування, не більше

Ширина проходів з обох боків

Санітарні вимоги до забруднення повітря робочої зони, випромінювань, освітленості, забезпечення спецодягом та засобами індивідуального захисту, забезпечення побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що створюють нормальні умови для праці та інші відомості наводяться в нормативних документах, ГОСТах, ДНАОПах, санітарних нормах, будівельних нормах та правилах та інших нормативних документах, що обов’язкові для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями України.

ПОВІТРЯ РОБОЧОЇ ЗОНИ

Загальні відомості

Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів навколишнього середовища і, в першу чергу, від стану повітря в приміщенні. Стан повітря робочої зони в виробничому приміщенні називають мікрокліматом або метеорологічними умовами.

Мікроклімат або метеорологічні умови виробничих приміщень визначаються за такими параметрами:

• – температурою повітря в приміщенні, °С;
• – відносною вологістю повітря, %;
• – рухливістю повітря, м/с;
• – тепловим випромінюванням, Вт/м3.

Всі ці параметри поодинці, а також у комплексі впливають на фізіологічну функцію організму – його терморегуляцію і визначають самопочуття. Температура людського тіла повинна залишатися постійною, у межах 36-37 С, незалежно від умов прані.

Тому при зміні зовнішніх умов середовища терморегуляція в організмі людини відбувається за рахунок посилення або послаблення фізіологічних процесів, що обумовлюють теплоутворення в організмі, а також впливають на тепловіддачу тіла людини в навколишнє середовище. Тепло відводиться від тіла людини випромінюванням, конвекцією, кондукцією та випаровуванням вологи. Коли температура повітря нижча за температуру шкіри людини, втрати тепла організмом відбуваються, переважно, за рахунок конвекційного і радіаційного переносу тепла. Якщо температура поверхні тіла дорівнює температурі навколишнього повітря або вища за неї, то тепловтрати тіла відбуваються лише за рахунок випаровування вологи.

Вологість повітря впливає на теплообмін, переважно, на віддачу тепла випаровуванням. Середній рівень відносної вологості 40-60% відповідає умовам метеорологічного комфорту у стані спокою, або при дуже легкій фізичній праці.

На конвективне теплоперенесення впливає різниця між температурою шкіри людини і оточуючого людину повітря, а також стан шкіри та швидкість переміщення повітря вздовж поверхні шкіри, тобто рухливість повітря. З деякими припущеннями, можна стверджувати, що радіаційний тепловий потік відводить тепло від тіла людини, якщо температура шкіри людини вища за температуру поверхонь обладнання і стін приміщення, де працює людина, і навпаки – нагріває тіло людини, якщо температура цих поверхонь вища за температуру шкіри людини.

Променева енергія не поглинається оточуючим повітрям, а перетворюється в теплову енергію в поверхневих шарах опроміненого тіла. Потік теплових випромінювань складається, головним чином, із інфрачервоних променів. Передача тепла тепловою радіацією (тепловипромінюванням) залежить від температури поверхні та ступеня її чорноти: темні шорсткі поверхні випромінюють тепла більше, ніж гладкі блискучі. Від температури повітря передача теплоти випромінюванням не залежить. Інтенсивність праці (важкість праці) обумовлюється теплотворенням в організмі людини.

Кількість тепла, що виробляє людський організм, змінюється від 40-50 кДж/хв в стані покою до 3340 кДж/хв – при виконанні важкої роботи. Нормальне теплове самопочуття виникає за умови, що тепловиділення повністю сприймається оточуючим середовищем, тобто має місце тепловий баланс.

Здатність організму людини змінювати температуру шкіри (під одягом її середня температура 30-34 °С, а на окремих відкритих ділянках вона може знижуватись до 20 °С і нижче), а також зволожуватися за рахунок дії потових залоз, забезпечує регулювання теплообміну між тілом людини і навколишнім середовищем. Ця здатність організму і є терморегуляцією. При температурі повітря більше ЗО °С порушується терморегуляція організму, що може призвести до його перегріву. Підвищується температура тіла, настає слабкість, головний біль, шум у голові. Як наслідок, може статися тепловий удар, якщо роботи проводяться на дільниці, що опромінюється сонцем, або іншим джерелом тепла.

Робота при високій температурі повітря (- 31 °С) при вологості 80-90% призводить до зниження працездатності на 60% після 5 годин безперервної праці. При низьких температурах повітря може статися місцеве або загальне переохолодження організму, що веде до захворювання. Переохолодження супроводжується зниженням працездатності. Зниження відносної пологості до 25% і нижче погіршує захисні функції верхніх дихальних шляхів.

Впливає на людину також рухливість повітря. Людина відчуває дію повітря вже при швидкості руху 0,1 м/с. Переміщуючись вдовж шкіри людини, повітря здуває насичений водяною парою і перегрітий шар повітря, що обволікає людину, і тим самим сприяє покращенню самопочуття. При великих швидкостях повітря і низькій його температурі зростають втрати тепла конвекцією, що веде до переохолодження організму людини. Погіршення метеорологічних умов виробничого середовища, параметри яких комплексно впливають на стан самопочуття людини, призводять до пропорційного зниження працездатності.

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

Виробнича санітарія технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки охоплює широке коло питань. Це перш за все вивчення: санітарних особливостей виробничих процесів, устаткування і оброблюваних виробів з погляду їхнього впливу на організм працівників; санітарних умов праці (метеорологічних умов, забруднення повітря шкідливими газами і пилом, іонізуючих, високочастотних, ультрависокочастотних і надвисокочастотних випромінювань, шуму, вібрації, ультразвуку тощо); характеру та організації трудових процесів, зміни фізіологічних функцій в процесі роботи, здоров’я працівників; стану та гігієнічної ефективності санітарно-технічних пристроїв (вентиляційних, освітлювальних), санітарно-побутових пристроїв, засобів індивідуального захисту тощо.

Виробнича санітарія розробляє гігієнічні вимоги до виробничих процесів і устаткування, санітарні норми і правила, заходи особистої гігієни, пропозиції з наукової організації праці і відпочинку. Усі ці вимоги забезпечують створення на підприємствах умов, які сприяють усуненню шкідливих виробничих чинників попередженню професійних захворювань, збереженню здоров’я працівників, підвищенню продуктивності праці.)

У санітарно-гігієнічних вимогах до повітря робочої зони (крім наведених у п. 2.1) використовують такі терміни і визначення [87].

Зона дихання – простір у радіусі до 50 см від обличчя працівника. Повітря робочої зони характеризується мікрокліматичними умовами, а також наявністю в ньому шкідливих речовин.

Мікроклімат виробничих приміщень – метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень” які впливають на тепловий обмін працівників з оточенням методом конвенції, кондукції теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивного теплового (інфрачервоного) опромінювання.

Оптимальні мікрокліматичні умови – поєднання кількісних показників мікроклімату, які у разі тривалого та систематичного впливу на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без активізації механізму терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, які у разі тривалого та систематичного впливу на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються, супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції і знаходяться в межах фізіологічної адаптації.

При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я людини, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Теплий період року — період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього середовища вище плюс 10°С.

Холодний період року – період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює плюс 10°С і нижче.

Середньодобова температура зовнішнього повітря – середнє значення температури зовнішнього повітря, виміряної у певні години доби через однакові інтервали часу. її установлюють за даними метеорологічної служби.

Повітря завжди містить у собі в більшій або меншій кількості водяну пару. Різні ванни, баки і великі відкриті поверхні рідин, розчинів є джерелами вологовиділень.

Особливо багато вологи випаровується в травильних гальванічних відділеннях, в цехах промивки деталей літаків і авіадвигунів, лакофарбових покриттів і т. ін.

У разі однакового значення абсолютної вологості (вміст водяної пари в одиниці об’єму повітря), але різних температур повітря тепловідчуття будуть різними, тому зазвичай враховують відношення масового числа водяної пари у даному об’ємі повітря до маси пари, яка насичує повітря за даної температури, виражене у відсотках, тобто відносну вологість. Отже, важливо знати, близько чи далеко перебуває пара від стану насичення. Щоб охарактеризувати тепловідчуття людини, треба враховувати сумісну дію на неї одночасно всіх параметрів мікроклімату.

Метеоумови (мікроклімат) нормують [87] з урахуванням: пори року (холодний і теплий періоди); ступеня важкості виконуваної роботи — легка (І а, І б), середньої важкості (І а, II б), важка (ІІІ и Наприклад, відповідно до нормативів параметри метеоумов залежно від пори року (холодний період) і категорії робіт середньої важкості (II а) в робочій зоні виробничих приміщень на постійних робочих місцях мають бути такими: температура 17-23 С, відносна вологість 75 %, швидкість руху повітря не більше 0,3 м/с. Отже, нормативи визначають оптимальні й допустимі. значення температури, відносної вологості та швидкості рух” повітря в робочій зоні виробничих приміщень в різні пори рокуй)

Оптимальні (табл. 4.1) та допустимі (табл. 4.2) значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничого приміщення є нормативними для виробництв України.

Категорія робіт – розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму.

Легкі фізичні роботи (категорія І) охоплюють види діяльності, під час яких витрата енергії дорівнює 105-140 Вт (90-120 ккал/год) – категорія І а та 141-175 Вт (121-150 ккал/год) – категорія 1 б. До категорії І а належать роботи, які виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії І б належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з фізичним напруженням.

Фізичні роботи середньої важкості (категорія II) охоплюють види діяльності, під час яких витрата енергії дорівнює 176-232 Вт (151-200 ккал/год) – категорія ІІ а та 233-290 Вт (201-250 ккал/год) – категорія ІІ б. До категорії ІІ а належать