За невиплату добових передбачено відповідальність

Виплата добових витрат є передбаченою трудовим законодавством гарантією для працівників, що скеровуються в службові відрядження. Згідно зі ст. 121 КЗпП (1), працівникам, які скеровуються у відрядження, виплачують: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати на найм житлового приміщення в порядку і розмірах, що встановлюються законодавством.

Ця сама стаття передбачає, що працівники мають право на відшкодування витрат і одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями. А згідно зі ст. 9 КЗпП, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Отже, на нашу думку, угодою з працівником не може бути передбачено невиплату йому добових витрат. Якщо ж підприємство не виплачує працівникам добові витрати, — це є порушенням трудового законодавства, відповідальність посадових осіб та фізосіб-підприємців за яке у вигляді штрафу від 30 до 100 н. м. д. г. (510 — 1700 грн) передбачена ст. 41 КпАП (2).

Однак, для підприємств, які не належать до бюджетної сфери, законодавство передбачає лише максимальну суму добових, яка може включатися до витрат у податковому обліку і не оподатковується ПДФО. Згідно з пп. 140.1.7 ПКУ (3), така максимальна сума за один календарний день відрядження становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року — для відряджень по Україні, та 0,75 розміру відповідної мінімальної заробітної плати — для закордонних відряджень. У 2014 р. ці максимальні норми становлять 243,60 грн на день для відряджень по Україні і 913,50 грн на день при закордонних відрядженнях. Власне, мінімальних чи максимальних розмірів добових витрат, що виплачуються працівникам у небюджетній сфері, законом не встановлено. Таким чином, підприємство може встановити низькі розміри добових витрат (наприклад, 20 — 30 грн на день).

При цьому зі ст. 21 Закону України від 15.09.99 р. №1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» вбачається, що відповідні розміри добових мають бути визначені в колективному договорі, а якщо такий не укладено, — погоджено з профспілковим органом (за наявності профспілок на підприємстві).

До речі, для держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери держава, яка, по суті, є роботодавцем, установлює в постанові Кабміну від 02.02.2011 р. №98 доволі низькі розміри добових витрат: для відряджень у межах України — 30 грн на день. Ця сума є в 8,1 разу меншою від дозволеного законом максимального розміру, що відноситься до податкових витрат (пп. 140.1.7 ПКУ).

Нагадаємо, що, згідно зі ст. 221, 255 КпАП, протоколи про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 41 КпАП складаються посадовими особами Державної інспекції України з питань праці, адмінсправи розглядаються в судовому порядку, відповідно строк давності, згідно зі ст. 38 КпАП, становить 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Тому притягнення до відповідальності за невиплату добових у межах строку давності, по суті, можливе лише за наявності скарг працівника.

Звичайно, працівник також має право звернутися до суду (або комісії з трудових спорів) з вимогою виплатити йому добові, якщо підприємство їх не виплачувало. У такому разі, на нашу думку, він має право вимагати виплати добових у розмірах, передбачених відповідним нормативним документом підприємства (положенням про відрядження), за його наявності або ж у розмірі, який йому виплачували за попереднє відрядження, а якщо таких не було, то в розмірі, який виплачували іншим працівникам підприємства такої самої кваліфікації чи посади при їх відрядженні.

Строк звернення до суду або комісії з трудових спорів у таких випадках становить 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав (ст. 225, 233 КЗпП).

Коли йдеться про невиплату добових саме директору, гадаємо, ймовірність притягнення до відповідальності практично нульова, адже шкода (порушення прав працівника у вигляді невиплати йому добових) завдана ним самому собі. Водночас порушення трудового законодавства цим не усувається, а тому радимо при скеруванні у відрядження навіть директора передбачати в наказі про відрядження суму добових, принаймні мінімальну.

—1—

Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

—2—

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.

—3—

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.

Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор

Автор: Кравчук Олексій, д.ю.н., аудитор

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз’яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

Усі новини рубрики «Відповідальність, санкції і штрафи»

Слідство БЕБ встановило посадових осіб юрособи, які у період 2020 – 2022 рр. не перерахували ЄСВ. Особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення

Якщо на дату закінчення граничного строку розрахунків за операцією, яка підлягала валютному нагляду, сума незавершеної операції менше ніж 400 тис. грн, то нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків не проводиться

За неподання або несвоєчасне подання декларації, незалежно від кількості неподаних або несвоєчасно поданих додатків до неї, застосовується штраф у розмірі 340 грн

ПКУ не передбачено відповідальності до платника податків, якщо після отримання повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки він не з’явився до ДПС з документами для її проведення

Звільнення платників податків від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, у вигляді пені є можливим у разі виконання субʼєктами ЗЕД окремих умов

Яким може бути розмір добових? Роз’яснення від Мінфіну та наш коментар

Який розмір добових можна оплачувати на бюджетному або небюджетному підприємстві? А який розмір добових можна оплачувати на тому ж таки небюджетному підприємстві, якщо відрядження оплачує держава?

З чого варто почати? Звісно ж, з норм КЗпП

Відповідно до ст. 121 КЗпП, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житлого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Начебто, усе зрозуміло, але насправді цього замало. Адже у КЗпП немає, навіть, визначення терміну «відрядження»!

В Інструкції №59 зазначається, що відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця – за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі – підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). Але Інструкція № 59 діє для бюджетників.

Щодо добових, то для бюджетників ситуація врегульована нормативкою. Адже Постанова №98 визначає суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. І про добові в ній не забули.

А як щодо небюджетних підприємств? І як щодо ПКУ і розміру добових, який в ньому згадується?

Нагадаємо, що неоподатковані добові для відряджень в Україні встановлені в розмірі не більш ніж 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, визначеної станом на 1 січня податкового року, за кожен день відрядження (пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ).

Зростання мінімальної зарплати з 1 січня 2021 року (до 6000 грн) призвело до збільшення суми неоподатковуваних добових по Україні.

Але для відряджень за кордон така сума залишається незмінною – не більше 80 евро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, з розрахунку за кожен такий день.

Країна відрядження

Максимальний розмір добових витрат
з розрахунку на кожен день відрядження

у 2021 році – не більше 600,00 грн

Не більше 80 евро

Проте наголосимо: ПКУ не встановлює розмір добових, якого мають дотримуватись роботодавці! Він встановлює лише суму добових за день відрядження, яка не підлягає оподаткуванню ПДФО та ВЗ. Тобто у кожному конкретному випадку розмір добових працівника може бути як більшим, так і меншим.

Оскільки на небюджетні підприємства Інструкція №59 і Постанова №98 не поширюються, розмір добових кожне таке підприємство встановлює самостійно. І тут можливі безліч варіантів – як встановлення загального розміру добових для всіх працівників такого підприємства, так і використання індивідуального підходу (аж до того, що у кожному відрядженні буде встановлено різний розмір добових).

Проте є один виняток, про який йдеться у коментованому листі.

Уявімо таку ситуацію.

Госпрозрахункове підприємство виграло тендер і на його рахунок зайшли бюджетні кошти. Щоб виконати умови договору, за яким зайшли бюджетні кошти, працівники підприємства повинні їздити у відрядження. Витрати на такі відрядження ці бюджетні кошти і фінансують.

Звісно, працівники за час перебування у відрядженні мають отримати добові.

Який розмір добових можна у цьому випадку сплачувати? Встановлений підприємством самостійно? Чи слід користуватися розмірами, які зазначено у Постанові № 98?

Консультує Мінфін

Фахівці МФУ в коментованому листі відповіли, що відповідно до норм Бюджетного кодексу організація, яка є одержувачем бюджетних коштів, під час направлення працівників у службові відрядження за рахунок коштів у рамках виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, повинна дотримуватися норм Постанови №98 та Інструкції №59.

У разі, якщо організація не є одержувачем бюджетних коштів, а також, якщо організація, яка є одержувачем бюджетних коштів направляє працівників у службові відрядження за рахунок коштів господарської діяльності, слід керуватися нормами ПКУ.

Тож, навіть якщо ви не бюджетник, але виконуєте державні замовлення, треба уважно ставитись до розміру добових.

Якщо йдеться про відрядження, витрати на які закладено у договір, фінансування за яким надходить з бюджету, розмір добових не повинен бути більшим, ніж у бюджетників. Як у Постанові №98 – 60 грн на день, якщо йдеться про відрядження на території України.

Автор: Галина Казначей

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз’яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

Усі новини рубрики «Трудові відносини»

Повторний інструктаж проводиться у терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем із урахуванням конкретних умов праці

За КЗпП 8 березня (Міжнародний жіночий день) є святковим та неробочим днем в Україні. Мали б мати цього дня вихідний. Та через війну це робочий день з оплатою праці, як у звичайний (несвятковий) робочий день

Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звернутися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на загальних умовах

У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків

Держпраці навела рекомендації щодо забезпечення належних та безпечних умов праці на робочих місцях СГ, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які функціонують та надають соціальні послуги