“Фужер -” “чудовий осколок середньовіччя” “

У мальовничій долині річки Нансон на північному заході Франції розташоване невелике бретонське місто-фортеця Фужер. Всупереч очікуванням недосвідчених туристів, назва міста ніяк не пов ‘язана з винаходом або виробництвом скляних келихів.

У мальовничій долині річки Нансон на північному заході Франції розташоване невелике бретонське місто-фортеця Фужер. Всупереч очікуванням недосвідчених туристів, назва міста ніяк не пов ‘язана з винаходом або виробництвом скляних келихів, хоча версія не позбавлена логіки: адже Франція – батьківщина шампанського, коньяку і багатьох знаменитих вин. Але все ж певний, так би мовити, семантичний, зв ‘язок існує. Французьке слово “фужер” означає папороті. Якщо взяти до уваги, що навколишні ліси Фужера були завжди багаті багатьма видами цієї рослини, і врахувати, що для отримання особливо тонкого скла в розплавлену масу додавали золу папороті, можна припустити, чому французи назвали келихи “папороті”.

Місто-фортеця Фужер виникло на берегах Нансона в XI столітті як оборонний бастіон на кордоні між герцогством Бретань і королівством Франція. Протягом декількох століть він був головним кордоном бретонської лінії оборони на шляху французьких завойовників. Ця цитадель з трьома поясами укріплень вважається однією з найбільших в Європі. Потужні високі стіни надійно захищають внутрішню територію фортеці. А кожна з тринадцяти веж, що височіють над кріпаками, сама по собі є неприступним бастіоном. Не менш важкою перешкодою для противника ставала розгалужена мережа ровів і каналів, яка і донині знаходиться у відмінному стані, завдяки хорошій системі ставок і шлюзів. Сьогодні ці іригаційні споруди є окрасою міста. Численні канали, ставки і водоспади надають фортеці і всьому місту романтичний вигляд.

Середньовічна фортеця – головна, але не єдина пам ‘ятка Фужера. Так, поруч з фортецею знаходиться церква Сен-Сюльпіс (XIII-XVIII в.в.) в стилі так званої “полум ‘яючої” готики – популярному у Франції в XV столітті вітієватому стилі пізньої готичної архітектури. А на пагорбі над фортецею височіє храм Сен-Леонар (XII-XVII ст. в.), в якому знаходиться найстаріший бретонський вітраж (XII в).

Велике задоволення приносить неспішна прогулянка стародавніми вулицями і площами Фужера, який Оноре де Бальзак назвав “чудовим осколком Середньовіччя”. Старовинні будинки з каменю, виконані в типовому для Франції архітектурному стилі того часу, могутні звивисті провулки, доглянуті сади, парки з алеями створюють дивовижну атмосферу умиротворення і романтичного настрою.

Можливо, тому до Фужера приїжджають не тільки іноземні туристи, а й самі французи тут часті гості. До речі, Бальзак не єдина знаменитість, яка відвідала Фужер. За натхненням сюди приїжджали великі Гюго і Флобер.

Замки і фортеці Азії

Найбільший замково-палацовий комплекс світу, який виконував функцію резиденції китайських імператорів з XV до початку XX століття. Заборонене місто займає площу 72 гектари та складається з майже тисячі будівель. Оточена широким ровом з водою фортеця була спроектована так, щоб стати центром стародавнього Пекіна. Комплекс знаходився всередині більшої, захищеної мурами, області, яка мала назву Імперське місто. Імперське місто, у свою чергу, розміщувалося всередині Внутрішнього міста, на південь від якого розкинулось Зовнішнє місто. З 1925 року колишня резиденція перетворилася на музей, в якому зберігаються численні реліквії династій Мін і Цин.

Амбер

Класичний приклад індійського палацу-фортеці, розташований на горі над долиною, де розкинулось місто Джайпур. Для будівництва укріплення використовувалися тільки місцеві матеріали, що створило незвичайний ефект – на тлі навколишнього пейзажу Амбер здається творінням природи, а не рук людини. Незважаючи на грізний зовнішній вигляд, внутрішні покої палацу мають витончене пишне оздоблення в традиційному для архітектури могольського періоду стилі. Особливо вражає зал тисячі дзеркал, який можна освітити за допомогою однієї-єдиної свічки. Поряд розташована ще одна фортеця – Джайгарх, до якої від Амбера тягнеться спільна кріпосна стіна.

Замок Осака

Монументальна фортеця, оточена двома кільцями заповнених водою каналів. Замок побудував в XVI столітті об’єднувач розділеної на численні родові володіння Японії, самурай Тойотомі Хідеосі. Центральна споруда комплексу знаходиться на вершині кам’яного насипу, в фундамент якого закладені величезні валуни. Прикрашена золотом цитадель має п’ять поверхів зовні і вісім зсередини. Тут розміщений музей, що розповідає про життя видатного військово-політичного лідера та демонструє історичні артефакти. На останньому поверсі замку знаходиться оглядовий майданчик, з якого відкривається панорамний вид на Осаку.

Червоний форт

Цитадель міста Агра, яка слугувала резиденцією правителів Імперії Великих Моголів. Форт має форму півмісяця і обнесений стіною висотою 21 метр та ровом, де раніше жили крокодили. Стіна, як і більшість споруд укріплення, побудована з червоного пісковику. При будівництві також використовувався білий мармур. Перше, на що звертають увагу відвідувачі, пройшовши крізь ворота, – різкий контраст між аскетичним зовнішнім виглядом цитаделі та розкішним оздобленням розташованих всередині палаців і мечетей. Частина території Червоного форту до сьогодні використовується в військових цілях.

Замок Ніджьо

Колишня столична резиденція сьогунів – керівників самурайських урядів Японії, яких можна вважати азіатськими аналогами українських гетьманів. Потужний та одночасно витончений замок розташований в самому серці Кіото, в оточенні двох кілець заповнених водою каналів. Всі зали Ніджьо були призначені під певні потреби, про що яскраво свідчать настінні розписи дивовижної краси. Ще одна «фішка» замку – всілякі середньовічні хитрощі, які іноземні туристи люблять приписувати ніндзя: це і скрипучі «солов’їні підлоги», що віщують про наближення ворога, і кімнати охорони, вміло приховані за паперовими стінами.

Мехрангарх

Неприступна фортеця, що височіє на 120-метровій скелі над містом Джодхпур. Заснований в XV столітті Мехрангарх до 1947 року був головною резиденцією правителів Джодхпурського князівства. В межах укріпленого комплексу розташовано декілька палаців, відомих своїм складним кам’яним різьбленням і просторими внутрішніми двориками, а також музей, де зберігаються різноманітні історичні реліквії. Фортеця стала місцем проведення низки щорічних фестивалів, які організовується для популяризації традиційної народної музики та мистецтва регіону.

Імператорське місто Хюе

Резиденція останньої імператорської династії В’єтнаму. Хоча оточене кріпосними стінами і ровом з водою укріплення виглядає, як середньовічна фортеця, з’явилось воно відносно недавно – на початку XIX століття. Головним входом в Імператорське місто служили могутні південні ворота Нгомон, які мають відразу п’ять проходів. Ще більш масштабно виглядає центральна будівля комплексу – Палац вищої гармонії. На його 80 колонах із залізного дерева нанесено зображення золотих драконів, що слугували символом небесної влади імператора.

Укріплення Сіаню

Історичний центр Сіаню – це колишня могутня імператорська фортеця, обнесена єдиною на території Китаю повністю збереженою міською стіною. Укріплення утворює майже ідеально рівний прямокутник, довжина периметру якого сягає 14 кілометрів. Не менш вражає висота і ширина фортечних мурів, яка складає відповідно 12 та 15 метрів. Доповнює укріплення широкий, заповнений водою рів. Прямо по міській стіні можна не тільки пройтися пішки, але й проїхати взятим на прокат велосипедом або мотоциклом.

Червоний форт

Історична цитадель міста Делі, закладена після перенесення столиці Імперії Великих Моголів з Агри в сучасну столицю Індії. Свою назву фортеця отримала завдяки стіні з червоного пісковику, висота якої коливається від 18 до 33 метрів. На території гігантського палацово-паркового комплексу крім імператорської сім’ї проживали три тисячі придворних. Червоний форт став першою цитаделлю епохи Моголів, спроектованою у формі неправильного восьмикутника, що пізніше стало особливістю архітектурного стилю часів цієї династії.

Сігірія

Шрі-Ланка, округ Матале

Руїни стародавньої королівської фортеці, зведеної на гранітній 180-метровій скелі, що підноситься над навколишньою рівниною. Біля підніжжя неприступного укріплення були розбиті безкраї сади з численним каналами, ставками, басейнами і фонтанами. На вершину скелі вели монументальні Левові ворота. На жаль від величезної скульптури, через пащу якої проходила дорога, до наших днів залишилися лише кам’яні лапи. Сігірія також славиться своїми яскравими фресками, на яких зображені королівські наложниці.

Замок Хімедзі

За білі стіни і граціозні лінії Хімедзі називають Замком білої чаплі. Розташована на високому пагорбі фортеця складається з понад 80 будівель, над якими на висоту 45 метрів здіймається семиярусна головна вежа. Сад, що оточує укріплення, утворює спіралевидний лабіринт з багатьма тупиковими та боковими відгалуженнями. За задумом власників Хімедзі лабіринт повинен був робити прохід до стін цитаделі утрудненим для військ ворога, проте функціональність такого архітектурного рішення так і не пройшла перевірки боєм. Замок став популярним місцем зйомок японських та голлівудських фільмів.

Замок Сюрі

Замок побудований як резиденція правителів Рюкюської держави, яка існувала на однойменних тихоокеанських островах з XV по XIX століття. Сюрі відомий своїми міцними кам’яними стінами з численними брамами та яскравим і помпезним центральним палацом. В роки Другої світової війни більшість будівель на території фортеці були зруйновані авіацією США, так як тут розміщувався штаб 32-ї армії Японії. Замок відновили в своєму історичному вигляді після виведення американських військ та повернення островів під владу Токіо.

Замок Мацумото

За чорний колір стін та «крила» бічних веж Мацумото прозвали Замком ворона. Це неприступне укріплення виділяється поміж інших старовинних фортець Японії ще й тим, що було побудоване на болотистій місцевості, а не на високому пагорбі або березі швидкої річки. Якщо придивитися до Мацумото зовні, можна нарахувати лише п’ять поверхів, але насправді їх шість. Ще один секретний поверх призначався для зберігання боєприпасів і продовольства. Замок оточує рів з величезними коропами та лебедями.

Замок Нагоя

Замок Нагоя зведений на початку XVII століття, як головна резиденція оварійської гілки уславленого роду правителів-сьогунів Токугава. На даху п’ятиярусної центральної башти фортеці встановили золоті обереги сятіхоко, які, як вважалося, мали захистити укріплення від пожеж. В сонячну погоду виблискування міфічних істот з тілом риби і головою тигра було видно за багато кілометрів від однойменного поселення, що виросло навколо замку. Після Другої світової війни колишня резиденція перетворилася на музей міста Нагої.

Форт Джайсалмер

Форт Джайсалмер, як і більша частина однойменного міста, побудований із золотистого пісковику, характерного для західного Раджастану. Завдяки такому матеріалу розташоване на пагорбі укріплення здалеку нагадує піщаний замок, що піднімається над пустелею. Посилюють враження 99 заокруглених бастіонів, які оточують форт. Заснований в XII столітті Джайсалмер – це найстаріше місто-фортеця Індії, в якому продовжують жити люди.

Голконда

Комплекс з чотирьох фортець, розташованих на гранітному пагорбі на околиці міста Гайдарабад. Завдяки торгівлі алмазами непримітне середньовічне укріплення перетворився на казково багату столицю однойменного султанату з розкішними палацами, храмами та парками. Проте казка тривала не довго і в XVII столітті місто було зруйноване військами Імперії Великих Моголів. Голконда також цікава своїми акустичними ефектами. Так плескання в долоні біля воріт укріплення можна почути на відстані одного кілометра в найвищій точці фортечного комплексу.

Форт Аль-Фахід (Музей Дубая)

В минулому побудований з глини, вапняку і коралів Форт Аль-Фахід захищав наземні підступи до Дубая від набігів кочівників, а також виконував функцію міської в’язниці. В наш час на території укріплення розміщується історичний музей, експозиція якого показує традиційний спосіб життя емірату в донафтовий період. Так тут можна побачити унікальну конструкцію, що використовувалася для охолодження повітря до появи сучасних кондиціонерів.

Токійський Імператорський палац

В центрі одного з найбільших мегаполісів світу, в густій зелені дерев, ховається оточений заповненими водою каналами та стародавніми кріпосними стінами Токійський Імператорський палац. Діюча резиденція японських монархів розташована на території колишнього Замку Едо. Свій сучасний вигляд палацово-парковий комплекс отримав в результаті перебудов XIX-XX століття, тому його архітектура має риси як традиційного для Японії стилю, так і елементи, характерні для Європи. Сади та більшість будівель резиденції відкриті для громадського огляду.

Потала

Захований від мирської метушні і шуму грядою найвищих гір земної кулі Тибет споконвіку манить до себе мандрівників. Не дивно, що саме у столиці Тибету знаходиться найвища фортеця світу. Потала – це розташований на міському пагорбі та оточений кріпосними стінами комплекс, що одночасно виконував функцію головної резиденції дала-лами і буддійського храму. Після того, як в 1959 році Далай-лама XIV вимушено покинув країну та отримав політичний притулок в Індії, фортеця перетворилася на музей, який продовжує використовуватись в буддійських ритуалах.

Замок Кумамото

Замок, який став справжнім шедевром японського фортифікаційного мистецтва. При будівництві Кумамото були використані знання, отримані під час війни з Кореєю – фортецю оточили неприступними кріпосними стінами, загальною довжиною 13 кілометрів, всередині яких, для потреб гарнізону, було викопано 120 колодязів із питною водою. Площа відреставрованого після Другої світової війни замку набагато менша за початкову, але навіть зараз вона становить 76 гектарів.

Інтрамурос

Оточене кріпосними стінами історичне ядро Маніли, де в XVI-XIX століттях проживали іспанські колоністи – засновники столиці Філіппін. Локацію для побудови міста-фортеці обрали таким чином, щоб забезпечити захист від китайських піратів, які регулярно випробовували на міцність оборону Манільської затоки. В північно-західній частині Інтрамуроса знаходиться найвизначніша пам’ятка іспанського періоду історії Філіппін – Форт Сантьяго. Потемніла від часу та тропічного клімату міська цитадель і досі нагадує про колишню могутність морської імперії.

Фортеця Аланії

Середньовічна фортеця, зведена на скелястому півострові, оточеному водами Середземного моря. Укріплення складається з трьох частин: зовнішньої, середньої і внутрішньої цитаделі. Завдяки своєму розташуванню, Фортеця Аланії стала найвідвідуванішою пам’яткою популярного середземноморського курорту, адже звідси відкриваються найкращі краєвиди на місто та навколишні природні пейзажі. Хоча укріплення має статус музею під відкритим небом, на його території розташовано безліч житлових вілл.

Форт Нахаргарх

За легендою Форт Нахаргарх названий на честь померлого махараджі Нахара Сінгха, дух якого перешкоджав будівництву, руйнуючи вночі все, що було побудоване вдень. Правитель погодився піти за умови, якщо укріплення отримає його ім’я. Нахаргарх розташований на краю гірського хребта Араваллі, з висоти якого відкривається захоплюючий панорамний краєвид на столицю Раджастану. Найцікавішою частиною форту є палац Мадхавендра Бхаван, зведений махараджею Мадхо Сінгхом для своїх дванадцяти дружин.

Форт Джайгарх

Форт Джайгарх побудований на горі над долиною, де розкинулось місто Джайпур, поряд з більш відомим фортом Амбер. Фактично Джайгарх і Амбер – це дві частини єдиного фортифікаційного комплексу, об’єднаного спільною кріпосною стіною та мережею підземних ходів. В наш час на території укріплення працює музей, центральним експонатом якого стала 50-тонна гармата Джайвана. На момент виготовлення в 1720 році це була найбільша в світі гармата на колесах.

Замок Святого Петра

Розташований на березі Егейського моря Замок Святого Петра з’явився завдяки лицарям-госпітальєрам, які прибули на турецькі землі з грецького острова Родос. При будівництві укріплення були використані уламки одного з семи чудес стародавнього світу – Гробниці Мавзола. В 1962 році в приміщеннях колишнього замку відкрився Музей підводної археології. Особливий інтерес у відвідувачів викликає зал, в якому виставлено Улубурунський скарб – вантаж фінікійського корабля, що затонув в XIV столітті до нашої ери.

§ 11. Світ середньовічного міста

Поясніть, чому, де і як у середньовічній Європі виникали міста.

У IX ст. середньовічні міста розвивалися там, де ще з часів Римської імперії існували міцні традиції міського життя, як, наприклад, в Італії — Венеція і Флоренція, а століттям пізніше — на півдні Франції: Марсель, Тулуза та інші. У Х-ХІ ст. з’явилися міста й у Північній Франції, Нідерландах, Англії, Німеччині та інших державах. Так почався новий етап середньовічного суспільства — становлення та розвиток міст.

Виникнення міст було зумовлено багатьма причинами.

На основі схеми назвіть причини виникнення та зростання міст і поясніть кожну з них.

Причини виникнення та зростання міст у Європі

Попри бурхливий розвиток міст навіть наприкінці середньовічної історії Західної Європи, городяни становили не більше, ніж 15 % усього населення.

Необхідність ховатися за фортечними мурами змушувала городян заощаджувати кожний метр землі, тому вулиці були вузькими. Іноді їхню ширину визначав вершник зі списом, якого тримав упоперек перед собою. Якщо спис зачіпляв фасад якогось будинку, його господар мав сплатити в міську казну великий штраф або взагалі знести будівлю. Земля у місті була дуже дорогою, тож для збільшення площі будинку городяни зводили верхні поверхи, які виступали над нижніми.

Будинки не мали нумерації, її замінювали розпізнавальні знаки: символи професій, скульптурні портрети господарів і навіть барельєфи на релігійні сюжети.

До речі, перший загальноміський водопровід з’явився в Європі, у Парижі, лише наприкінці XII ст. А бруківка на вулицях європейських міст ще й пізніше була рідкістю.

Зі зміцненням міст їх мешканці перетворилися на окремий стан.

Повноправних городян називали в Німеччині бюргерами (від німецького «бург» — фортеця), у Франції — буржуа. Вони мали в місті своє помешкання, формували міське самоуправління, вели судочинство. Серед бюргерів виділилася міська верхівка — великі землевласники, заможні купці та майстри. Разом із сеньйорами вони становили патриціат.

Найбідніші верстви населення: слуги, підмайстри, жебраки тощо — дістали назву плебс 8 .

Використовуючи сучасні зображення, назвіть основні ознаки, за якими можна впізнати середньовічне місто.

Таллінн (Естонія)

Брюссель (Бельгія)

Львів (Україна)

8 Не плутайте їх із патриціями та плебеями в Давньому Римі.

2. БОРОТЬБА МІСТ ЗА САМОВРЯДУВАННЯ

На основі тексту дайте визначення поняттям: «міська комуна», «комунальний рух», «магістрат». Коротко перекажіть текст одне одному, користуючись цими словами та словосполученнями як опорними.

Середньовічні міста виникали на землях короля, світських чи церковних феодалів, тому вважалися їхньою власністю. До міста тікало чимало селян, які також потрапляли в особисту залежність від власника міста. Король, барони, єпископи, монастирі мали неабиякий зиск від городян, адже міське ремесло й торгівля суттєво їх збагачували.

Тиск із боку сеньйорів — власників міст — змушував городян боротися за свої права, домагатися міського самоврядування — установлення комуни.

Міська комуна (від італійського «комуніс» — «спільний») — у Середньовіччі міська громада, що домоглася незалежності від феодала та права на самоврядування.

Упродовж Х-ХІІІ ст. комунальний рух — боротьба міст проти феодалів — став загальноєвропейським явищем і поступово змінювався. Спочатку городяни обмежувалися суто економічними питаннями, вимагаючи скасування окремих, найобтяжливіших, повинностей на користь феодала. Згодом, через непоступливість феодалів, городяни почали висувати й політичні вимоги — домагалися надання відповідних прав, допуску до адміністративних посад, установлення самоврядування.

Наприкінці XII — початку XIII ст. в Німеччині, у місті Магдебург, було впорядковано звід норм, який надавав місту право на самоуправління й увійшов в історію як Магдебурзьке право.

Магдебурзьке право — звід норм, що врегулював права міст на самоврядування, вибори міського самоуправління, власне судочинство, оподаткування та свободу городян у виборі занять.

Спершу це право поширювалося лише на етнічних німців, а згодом — на всіх городян. Пізніше його почали надавати містам Польщі, Литви, України та Білорусі.

Гордістю кожного вільного міста була будівля міської ради — ратуша, де зберігався міський архів, печатка та скарбниця, там приймали почесних гостей.

Спираючись на світлини, підтвердьте або заперечте думку про те, що ратуша була гордістю міста.

1. Ратуша в Бремені (Німеччина)

2. Ратуша в Парижі (Франція)

3. Ратуша в Бучачі на Тернопільщині (Україна)

Здобувши свої права, городяни могли купувати чи орендувати земельні ділянки, мати свої садиби. Тепер вони необмежено володіли своєю власністю, самі обирали професію, мали низку економічних привілеїв — могли заснувати цех, вільно торгувати, будувати млини, розробляти земельні надра тощо.

У містах усталилися свобода шлюбу й рівність подружжя. Ці важливі привілеї поширювалися навіть на бідноту, хоча та здебільшого не платила податків і не мала права голосу на виборах до магістрату. У незалежному місті всі городяни ставали особисто незалежними людьми. А залежний селянин, який прожив у місті один рік й один день, теж ставав вільним.

Проте нерідко ці поступки та привілеї (передусім право на самоуправління) містам доводилося буквально виборювати в сеньйора зі зброєю в руках.

3. РЕМЕСЛО ТА ЦЕХИ

Складіть стислий (2-3 пункти) план розповіді «Середньовічні цехи». Обговоріть його із сусідом чи сусідкою по парті. Перекажіть одне одному пункт за планом.

Основу виробничого життя середньовічного міста становили ремесла. Ремісники були дрібними самостійними виробниками, які використовували ручні знаряддя праці. На відміну від селян, вони працювали на замовлення чи для продажу виробів на ринку. Міське ремесло розвивалося жвавіше, ніж сільське господарство, та й ремісник значно менше залежав від сеньйора, ніж селянин.

У містах ремісники однієї професії об’єднувалися в цехи 9 .

Цех — об’єднання середньовічних ремісників однієї або споріднених професій, поширені в містах Західної Європи, починаючи з XI—XII ст.

На основі схеми визначте причини, що спонукали ремісників об’єднуватися в цехи, та поясніть кожну з них.

Кожен із цехів мав свій герб, прапор, церкву, святого покровителя. Кожен цех приймав свій статут — правила, обов’язкові для всіх майстрів.

9 Не треба плутати із сучасними цехами — складовою частиною заводу або фабрики.

10 Конкуренція — 1) суперництво в якійсь галузі; 2) боротьба між ремісниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів та найбільші прибутки.

Використовуючи ілюстрації, обговоріть, за якими ознаками можна визначити, що ці ремісники є членами цехів ковалів і зброярів. Що свідчило про розвиток цехів?

Ковалі й зброярі (середньовічні мініатюри)

Власником майстерні й водночас основним виробником був цеховий майстер. Він досконало знав усі тонкощі виробництва і своє ремесло, як правило, передавав у спадок дітям. Тому багато поколінь ремісників користувалися тими самими інструментами й технологічними прийомами, що і їхні діди та прадіди. Підмайстер допомагав майстру і за свою роботу отримував заробітну плату. Щаблем нижче стояли учні майстра. Ще дітьми їх віддавали в майстерні, аби вони вивчились ремесла. Проте майстри часто використовували їх тільки як прислугу. Минало кілька років, перш ніж учень міг стати підмайстром.

На світанку цехового виробництва кожний учень мав реальну можливість вибитися в майстри — стати членом цеху. Із часом зробити це ставало дедалі важче. Щоб стати майстром, треба було заплатити високий вступний внесок до цехової каси, виготовити своїм коштом шедевр 11 — зразковий виріб, і влаштувати бенкет для майстрів та їхніх дружин.

11 У наш нас слово шедевр використовують у значенні «унікальний витвір».

Визначте, які обмеження накладали цехи. Які з них, на вашу думку, гальмували розвиток ремесла?

ЗІ СТАТУТУ ПАРИЗЬКИХ ТКАЧІВ ВОВНИ (XIII ст.)

§ 1. Жоден не може бути в Парижі ткачем вовни, якщо він не купив право на це в короля.

§ 3. Кожен ткач вовни може мати лише одного учня не менш як на 4 роки служби за плату. або на 7 років без грошей.

§ 17. Старшина і двоє присяжних повинні дивитися, чи має майстер достатньо майна і чи здатен він передати майстерність своєму учню.

§ 40. Кожен ткач має сплачувати торгове мито з кожного шматка тканини.

§ 47. Жоден не має права починати роботу до сходу сонця під загрозою штрафу.

Отже, у різні періоди цехи відігравали і позитивну, і негативну роль, тому історики кажуть, що вони були суперечливим явищем у добу Середньовіччя.

Проведіть геральдичне дослідження та зробіть припущення, герби яких середньовічних цехів зображені на ілюстрації.

4. ТОРГІВЛЯ Й ГІЛЬДІЇ

На основі схеми визначте, хто і з ким торгував у Середні віки. Де знаходились основні центри торгівлі в Європі? Як пов’язані розвиток торгівлі та грошовий обіг?

Розвиток міст Західної Європи в XI-XV ст. зумовив значне піднесення внутрішньої й зовнішньої торгівлі.

Розвиток торгівлі

Для захисту своїх інтересів купці створювали особливі організації — гільдії.

Гільдія — об’єднання купців для захисту своїх інтересів і привілеїв.

У XIII ст. склався міцний союз міст — Ганза, що міг виставити проти піратів власний флот — 1000 суден. Численні ганзейські контори охоплювали торгівлю всієї Північної й почасти Західної Європи. Сьогодні чимало дослідників вважають діяльність Ганзи однією з перших спроб економічного об’єднання Європи.

Важливу роль у розвитку середньовічної торгівлі відігравали ярмарки (з німецької «щорічний ринок») — торги, що регулярно, незалежно від пори року, влаштовувались у містах і селах.

Неодмінними постатями всіх ярмарків були міняйли, які обмінювали гроші, позичали їх купцям чи ремісникам, вимагаючи натомість повернути більше, ніж було взято. Так з’явилося лихварство.

Лихварство — це надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу.

З лихварів формувалась особлива група городян — банкіри (від італійського «банка» — стіл у конторі, де зберігалися гроші). Перші такі контори виникли на Півночі Італії, у Ломбардії, тому слово «ломбардець» у Середні віки стало синонімом слів «банкір» та «лихвар» і дотепер збереглося в назві «ломбард».

5. МІСЬКА КУЛЬТУРА

Чим культура міст відрізнялася від селянської та рицарської? Чому так відбулося?

Відтоді, як у Європі почали створюватися міста, вони ставали не тільки центрами ремесла і торгівлі, а й культури. Енергійні городяни продукували власну культуру, відмінну від селянської та рицарської. Міська культура мала інакший зміст — світський, близький до народу. Городяни любили жарти, віршовані байки, героями яких були схожі на них життєлюбні й винахідливі персонажі. Це відображало саму сутність нових громадян, їхнє прагнення незалежності.

Найяскравіше це виявилось у міській літературі, яка, зазвичай, створювалася не латиною, а зрозумілою народною мовою. Уся освічена Європа захоплено читала «Роман про Лиса Ренара». В образі винахідливого Лиса зобразили підприємливого городянина, а в тупому Ведмедеві, кровожерливому Вовкові та в інших персонажах читачі легко впізнавали феодалів, священиків і навіть королів. Роман так сподобався міщанам, що один з абатів визнав: деякі монахи охочіше читають цей твір, а не Біблію.

А як середньовічні мешканці міст уміли відпочивати! Міські свята супроводжувалися карнавальною ходою з музикою та яскравими видовищами. А в день ушанування святого, якого вважали покровителем міста, яскраво вдягнені городяни несли запалені свічки, статуї святих, прапори й герби ремісничих цехів. Стіни будинків обов’язково прикрашалися килимами та гірляндами квітів. На сценах, створених просто неба, на ринкових площах виступали мандрівні артисти: жонглери, танцюристи, музиканти, акробати та фокусники.

Із розвитком міст зростала потреба і в нових спорудах. Зводилися мости й ратуші, будівлі цехів і гільдій, портів і шпиталів. Життя в місті потребувало освічених людей, тому городяни виділяли кошти на відкриття університетів і шкіл.

Знайдіть у тексті пояснення до наведених ілюстрацій.

1. Середньовічний ринок (мініатюра XV ст.)

2. Середньовічна ілюстрація до «Роману про Лиса Ренара»

3-4. Музиканти (середньовічні зображення)

Життя в місті було динамічнішим, ніж у селі. Городяни вчилися цінувати час, тому на головній — ратушній вежі міста зазвичай розміщувався годинник.

Жителі міст здобували освіту, аби орієнтуватися у складній ринковій економіці й досягати успіхів в органах самоуправління.

1 Дайте визначення понять: «цех», «гільдія», «лихварство».

2. Де з’явилися найперші середньовічні міста?

3. Що таке Магдебурзьке право?

4. Опишіть традиції середньовічних городян.

5. Чому на початку свого існування цехи сприяли розвитку ремесла, а згодом стали гальмувати його? Наведіть приклади.

6. У місті Единбурзі була вулиця «корів», у Страсбурзі — вулиця «биків», у Брюсселі — вулиця «однієї людини». Чим ви можете пояснити такі назви?

7. Чому, на вашу думку, в Середні віки виникло прислів’я: «Повітря міста робить людину вільною»?

8. Охарактеризуйте особливості світосприйняття містян в епоху Середньовіччя.

1. Намалюйте вулицю середньовічного міста, навмисно припустившись помилок. Наступного уроку запропонуйте друзям їх помітити й виправити.

2. Складіть оповідання на тему «Подорож на середньовічний ярмарок», використовуючи текст параграфа та ілюстрації до нього (10-13 речень).

3. Знайдіть у підручнику з історії України або в іншому джерелі інформацію про поширення Магдебурзького права на українських землях. Які міста ним користувалися? Коли це відбувалося? Підготуйте невеличку розповідь для однокласників.

ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Про герби середньовічних міст

У період бурхливого розвитку самоуправління міст у Європі з’явилося багато міських гербів. Деякі герби пояснюють назви міст: на гербі Гранади — гранат, Берліна — ведмідь (від західнослов’янського «берл» — «ведмідь»). Подія на гербі Парижа відображає легенду про заснування міста. Башти на міських гербах свідчать про їхні укріплення.

Середньовічні герби європейських міст

Україна — це Європа

В епоху Середніх віків в Україні, як і в інших країнах Європи, зводилися фортеці та замки, що мали захищати кордони держав, міста й окремих феодалів. Наші предки не поступалися європейським будівельникам. І досі нас вражають збудовані в Середньовіччі й збережені Білгород-Дністровська, Кам’янець-Подільська, Хотинська фортеці, Луцький, Мукачівський, Одеський, Острозький замки та багато інших. На жаль, не всі фортеці збереглися, проте навіть руїни Теребовлянського, Чортківського, Язловецького та інших замків підтверджують міць давніх українських твердинь.

Багато українських музеїв мають свої «рицарські» експонати. Чи не найбільша колекція основних видів середньовічної зброї, обладунків українських рицарів зберігається в Музеї зброї «Арсенал» у Львові. Середньовічні шаблі, алебарди, шоломи, турнірні щити тощо експонуються в Національному історичному музеї Києва, Харківському державному історичному музеї, у Збаразькому, Дубенському замках тощо.

Услід за європейськими, здобували Магдебурзьке право й українські міста. Тож більшість українських музеїв, що мають зали Середньовіччя, експонують шедеври українських майстрів, ключі від міст, а також їхні герби.

На сучасному гербі міста Володимир-Волинського, яке одне з перших в Україні отримало Магдебурзьке право, відображено його історію

Готуємося до уроку узагальнення та тематичного оцінювання Перевірте свої знання з розділу «СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ»

• Пригадайте центри ремесла й торгівлі, основні торговельні шляхи Середньовіччя.

• Визначте причини, сутність і наслідки формування нової структури суспільства, виникнення міст; роль християнської церкви в житті суспільства.

• Охарактеризуйте середньовічний світ Західної Європи, використовуючи поняття: «стани», «феод», «цех», «гільдія», «лихварство», «міська комуна».

• Опишіть середньовічне місто, феодальний замок, повсякденне життя і традиції середньовічної людини.

• Уявіть себе екскурсоводом на виставці «Рицарські традиції Середньовічної Європи». Підготуйте текст екскурсії, обравши для неї до п’яти експонатів. Поясніть свій вибір і представте текст класу.