Гаррінча
Гаррінча (Мануель Франсіску Душ Сантуш)
Гаррінча, бразильський футболіст, чемпіон світу 1958 і 1962 років, народився в дуже бідній сім’ї 28 жовтня 1933 року.
Справжнє ім’я — Мануел Франсіску Душ Сантуш. У дитинстві він переніс хворобу, яка жорстоко скривила його ноги — права нога стала коротшою лівою на шість сантиметрів. Лікарі, які робили операцію, вважали, що для дитини було б щастям просто ходити.
Ніхто тоді навіть уявити не міг, що цей хлопець стане дворазовим чемпіоном світу з футболу. Протягом восьми років збірна Бразилії програла тільки один матч, поки в її складі грав Гаррінча.
У великий футбол Гаррінча прийшов пізно і майже випадково, в 20 років. Його привели до тренера «Ботафого» Жентілу Кардозо, і той попросив перевірити «генія» лівого захисника «Ботафого» і збірної Бразилії Нілтоном Сантосом. Авторитетний екзаменатор особливого враження на Гаррінчу не справив — він його просто не знав в обличчя. Своїм улюбленим прийомом Гаррінча посадив Нілтон на п’яту точку, після чого став знущатися над гравцями «Ботафого», обігруючи їх. Нікому так і не вдалося відібрати м’яч у інваліда, чим, по суті, і був Гаррінча.
Гаррінча володів унікальною технікою поводження з м’ячем і ударом з обох ніг. Тільки він міг так раптово змінювати напрямок руху на великій швидкості з м’ячем. У збірній Бразилії Гаррінча зазвичай грав на позиції правого нападника, звідки видав чимало вивірених передач партнерам.
Великого футболіста за межами стадіону постійно переслідували проблеми. Все життя він страждав через пристрасть до алкоголю, багато разів потрапляв в автомобільні аварії, в одній з яких загинув його батько. Погано знав рахунок грошам і міг пропити свою спортивну премію в барі з уболівальниками.
«Чарлі Чаплін футболу», як прозвали Гаррінчу журналісти за ходу перевальцем і артистичне поводження з м’ячем , помер у злиднях від цирозу печінки 20 січня 1983 року.
Помер найтехнічніший гравець усіх часів
20 січня 1983 року від алкоголізму помер забутий усіма один із найвидатніших бразильських футболістів – Гаррінча.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Народився Гаррінча
Іза десять років до смерті в грудні 1973 на головному стадіоні Бразилії “Маракані” в присутності 131 тисячі глядачів відбувся прощальний матч Гаррінчі, в якому, до речі, грав і колишній київський динамівець Володимир Онищенко. Після свистка, який сповістив, що Гаррінча залишає поле, він заплакав і пішов у підтрибунне приміщення. Всі кошти, виручені від цієї гри, пішли особисто Гаррінчі, який витратив їх наступним чином: заплатив за борговими зобов’язаннями, дав грошей дітям на навчання, купив будинок, автомобіль, квартири своїм дочкам і оплатив половину вартості ресторану, де співала його дружина Елза.
На цьому футбол для великого гравця закінчився. Незабаром Бразилія просто забула про Гаррінчу. А згадала, коли було вже надто пізно. Своє 40-річчя він відзначив удома в незвичній самоті. За столом сиділи тільки він і Елза. Друзі, яких він чекав, не прийшли і навіть не подзвонили. Вони теж про нього забули. Порятунок Гаррінча шукав в алкоголі. Зрештою доведена до відчаю Елза поставила питання руба: або сім’я, або пляшка.
Бразилія просто забула про Гаррінчу. А згадала, коли було вже надто пізно
– Немає у мене сил, щоби кинути пити, – приречено прошепотів Мане у відповідь. Через кілька днів Елза подала на розлучення.
Самотній і всіма забутий Гаррінча так і не зміг подолати пристрасть до спиртного. В останні два роки свого життя він шість разів потрапляв в клініку з діагнозом гострий алкоголізм.
Ховали його пишно. Провести легендарного футболіста в останню путь прийшли більше 300 тисяч чоловік. А напередодні з раннього ранку до пізньої ночі люди йшли на знаменитий стадіон “Маракана”, де була встановлена труна. Саме на цій арені Гаррінча провів свої кращі матчі. Попрощатися з ним прийшли навіть ті, хто ніколи не ходив на футбол. Не було тільки його партнерів по “золотій” збірній Бразилії. Вже потім Пеле виправдовувався, що боїться небіжчиків і намагається не брати участь в таких сумних церемоніях. Ще король футболу сказав, що Гаррінча, мовляв, ніколи, власне, і не був його другом. І це той самий Пеле, який саме Гаррінчі першому дав потримати Золоту богиню Ніку після перемоги бразильців на Кубку світу 1958 року.
За фатальним збігом саме в рік смерті Гаррінчі зловмисники викрали Золоту богиню, навічно вручену бразильцям за три перемоги на першостях планети. Правда, пізніше в Європі виготовили копію призу і повернули його до Бразилії. Тільки ось Гаррінчу, на жаль, повернути вже неможливо.
