Які описи протиставляються в оповіданні В. Дрозда? Які два світи вони позначають?

У творі протиставляються описи бригадного дворища і природи, у якій опиняється Шептало після втечі. Подвір’я брудне, коням там тісно, а природа – чудова, безмежна, красива. Непривабливий господарський двір допомагає виявити одноманітність та безвихідь щоденного животіння, натомість яскраві описи природного довкілля демонструють привабливість вільного життя без осоружного “хомута”. У такий спосіб увиразнюється важлива проблема життєвого вибору людини. Перший варіант – більш-менш забезпечене й спокійне існування в умовах несвободи аж до самої смерті. Головне, не слід думати, про щось мріяти – тут усе за тебе вирішено наперед. Другий варіант – це непередбачуваний світ волі, у якому можна чогось досягти, а можна й програти. У цьому світі треба самостійно дбати про себе й так само самостійно відповідати за здійснений вибір.

Дивіться також:

УкрЛіб — скорочення від Ukrainian Library (українська бібліотека). Метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

УкрЛіб © 2000 — 2024, Євген Васильєв
При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов’язкове.

Образ Земфіри в поемі «Цигани»

У своїй поемі «Цигани» Олександр Пушкін робить творчий крок від романтизму до реалізму. У творі протиставляються два світи: цивілізоване суспільство і волелюбні природні люди. До першого відноситься головний герой Алеко, а до другого – табір циган. І хоча Алеко словесно відкидає світське суспільство, в якому був народжений, насправді не може внутрішньо пристосуватися до чужого для себе способу життя, життя вільних циган.

Автор характеризує побут циган двома ємними визначеннями: вільні і бідні. Ідеалізована романтиками свобода здавалася можливою в середовищі циган, які, як відомо, не звикли нікому підкорятися. Головний герой радо приймає запрошення циганки оселитися у них в таборі. Таким чином він вирішує всі свої проблеми із зовнішнім цивілізованим світом.

Циганка, яка зустрічає Алеко, – це юна Земфіра. Читач не знайде розгорнутої портретної характеристики цієї героїні. Пушкін відзначає лише те, що вона красива, молода, чорноока. Як і у будь-який інший молодої циганки, її одяг бідна, але дуже строката.

Земфіра – дитя природи, вільне і безтурботне. Подібно дитині, вона примхлива і навіть жорстока, так як щиро не розуміє, чому не може завжди поступати так, як їй хочеться.

В образі Земфіри є народнопоетичні мотиви. Адже без пісні не можна уявити життя циган. Пушкін органічно вводить в поему пісню Земфіри про старому чоловіка. «Старий чоловік. Грозний чоловік. Ріж мене, пали мене … », – так співає Земфіра, дивлячись з викликом на Алеко. І герой розуміє, що це не просто слова пісні, а справжні помисли невірної дружини.

Зустрівши два роки тому Алеко, Земфіра пристрасно полюбила його. Але через ці два роки дівчина більше не відчуває до нього любові. Її думки займає тепер молодий циган, який для неї «свіже весни» і «спекотніше літнього дня». Алеко дуже страждає, дізнавшись про зраду дружини, яка не особливо навіть це приховує. Старий, батько Земфіри, намагається пояснити зятю, що вже така природа жінки-циганки. Вони легковажні і вважають за краще вільну любов. Такою є не тільки його дочка, але і колишня дружина. Алеко вислуховує старого, але не може дати свободу Земфірі. Його ображене самолюбство вимагає помсти. Вистеживши коханців, головний герой розправляється з ними без жалю.

Земфіра важлива для розкриття образу головного героя. Вона показує, наскільки примарними були наміри Алеко жити природним життям. Поки дівчина любила його, він терпів примітивний побут циган. Але варто було циганці показати свою справжню вільну сутність, як у свідомості Алеко виникають стереотипи світського суспільства, в якому він був народжений і вихований. Вільна любов не прийнятна в цивілізованому світі, і так само не сприймає її і головний герой. Він хоче свободи для себе, але не дає її іншим.

Земфіра – головний жіночий образ поеми «Цигани», вільне дитя природного світу.

Фантастика і реальність у повісті-казці «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»

Навіть той, хто прочитав бодай один з творів Е. Гофмана, відразу міг би вказати на одну особливість. Це дивовижне поєднання фантастики і дійсності.

У новелі-казці «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер» знайшли відображення і протиставлення два світи — ілюзорний і реальний, і протиставлення романтичного й буденного, і протиставлення добра й зла в обох світах. Для чого ж і як використовується мотив фантастики, казки? Перш за все для того, щоб яскравіше висловити думку про безперечну перемогу добра над злом.

Умовно-фантастичний світ зовсім не сприймається як щось нереальне. Може, тому що фантастика й реальність надто близькі у казці. У творі «Малюк Цахес» Ціннобер отримує все, на що не має права: любов, поезію, добру славу, кар’єру, гроші. Усе це, за казкою, він дістає завдяки великодушності феї Розабельверде. Але хіба так буває лише у казці? На жаль, ні. Такий парадокс ми спостерігаємо і в житті.

Тільки винна у цьому не фея, не казкові обставини, а реальні риси людської поведінки й характеру. Хтось уміє працювати творчо, але соромиться заслуженої нагороди. А хтось, не вміючи нічого, підносить свої заслуги над усе. А буває, що й чужі заслуги привласнює. Отже, казкова форма твору лише допомагає читачеві зрозуміти попередження автора: стережіться цахесів, не довіряйте людині недобрій, нешляхетній, бо вона здатна на все.

А ще ця казка про людей невдячних. Адже Цахес не оцінив добра феї як вищого дару. Він сприйняв її доброту як належне й не зробив нічого, аби хоч трохи піднятися духом до тих, у кого безсоромно забирав плоди їхньої праці, їхньої творчості. Отож, Гофман засобом фантастичної розповіді попереджає людство про небезпечність таких героїв, як Цахес Ціннобер.