Чим в’язниця відрізняється від колонії

Перекладаючи старовинну прислів’я на сучасну мову, від багатства і тюрми не застрахований ніхто. Багатьох захоплює тема криміналу, так як цей світ часом розбурхує уяву. Як в художній літературі, так і в засобах масової інформації в’язниця і колонія часто ототожнюються, згадуючи як синоніми. Чи справді дані поняття нічим не відрізняються один від одного, або різниця між ними все ж є?

В’язниця – це загальне поняття, яке позначає виправний заклад для осіб, які вчинили злочини і потребують ізоляції від суспільства. Вміст у таких місцях припускає істотне урізання прав і свобод громадян. Відмітна принцип знаходження у в’язниці – обмеження пересування, в тому числі і в її межах. Установа, як правило, являє собою окрему будівлю чи групу будівель, об’єднаних єдиною лінією захисту, із суворим пропускним режимом.

Колонія – це великий селище, де утримуються особи, засуджені до позбавлення чи обмеження волі. Така установа має всі ознаки міста: тут є житлові бараки, робочі зони, власні магазини, котельня, адміністративна частина. Режим утримання в колонії, як правило, вільніше, ніж у в’язниці. Однак окремі установи, навпаки, покликані максимально обмежити права людини.

Як у в’язниці, так і в колонії засуджені можуть міститися в умовах особливого, суворого або звичайного режиму. Він встановлюється за вироком суду і призначається відповідно до вимог кримінального кодексу. У цьому сенсі дані пенітенціарні установи відрізняються від СІЗО, де утримуються обвинувачені і підозрювані.

Однак у в’язниці пересування ув’язнених зведено до мінімуму: на прогулянку (в робочу камеру) і назад. Периметр постійно контролюється, вільне ходіння заборонено. Щоб потрапити до в’язниці, потрібно бути рецидивістом або вчинити тяжкий або особливо тяжкий злочин. Осіб, хворих важкими захворюваннями, а також дітей можна направити лише в колонію.

У виправну колонію із суворим режимом можуть потрапити тільки чоловіки, які або вперше скоїли особливо тяжкий злочин, або в діях яких вбачається звичайний або небезпечний рецидив злочинів. Умови утримання тут дуже суворі, засуджені навіть не можуть переміщатися в повний зріст і без наручників.

У в’язницю ж потрапляють особи, які вчинили особливо тяжкі злочини, в діях яких вбачається особливо небезпечний рецидив, або ті засуджені, хто постійно порушує режим відбування покарання (як кажуть представники пенітенціарної системи, «сидять в отріцалово»). Тюрма і колонія покликані виконувати одні й ті ж функції, проте за своїми особливостями вони істотно розрізняються. Сидіти в чотирьох стінах морально важче, ніж перебувати у своєрідному «закритому місті».

відмінність в’язниці від колонії полягає в наступному:
Пересування. У в’язниці ув’язнених заборонене виходити з камери інакше, як на прогулянку, на побачення або на зустріч зі слідчим (адвокатом). У колонії вони можуть відвідувати робочу зону та інші місця відповідно з режимом.
Робота. У колоніях, як правило, укладені забезпечені працею, який вони виконують у спеціальних бараках, за що навіть отримують зарплату. У в’язниці максимум є кілька робочих камер, але в основній своїй масі засуджені сидять без діла.
Строгість. Колонія – це саме те місце, де засуджені виправляються. У в’язницю відправляють рецидивістів, шанси на реабілітацію яких – мінімальні.
Типи установ. В’язниця представлена ??лише однією альтернативою, в той час як колонія може бути виправній, виховної (для неповнолітніх), лікувальною.

Чим відрізняються війна і воєнний стан – відповідь експертів

Воєнний стан в Україні було оголошено в день початку повномасштабного вторгнення Росії — 24 лютого 2022 року. Відтоді його продовжували вже дев’ять разів.

Чому Україна досі офіційно не оголосила війну Росії та в чому різниця між станом війни та воєнним станом – Факти ICTV дізнавалися у політолога Ігоря Рейтеровича та військового експерта Олексія Гетьмана .

Чим відрізняється воєнний стан від війни

Воєнний стан – це особливий правовий режим, який запроваджується в країні або в окремих її регіонах у разі збройної агресії іншої держави. Причиною введення воєнного стану також може бути небезпека для незалежності або територіальної цілісності України.

Воєнний стан запроваджує РНБО на основі української Конституції, відповідно до закону Про правовий режим воєнного стану. Також для цього необхідний відповідний указ президента. Щоб рішення РНБО почало діяти, його має підтримати Верховна Рада.

Відповідно до закону, запроваджується повністю або частково низка положень, які змінюють права і свободи громадян. Повний перелік обмежень прав і свобод громадян під час дії воєнного стану та строк їхньої дії визначаються указом президента.

Тобто воєнний стан – це чіткий правовий режим, який діє в разі загрози або фактичної агресії іншої країни для нормалізації ситуації у сфері політики, економіки та безпеки. А війна – це ведення бойових дій, підкреслює Гетьман.

– Початок війни фактично – це оголошення воєнного стану.

За міжнародними правилами, війну має оголосити країна, яка є агресором, тобто якщо одна країна нападає на іншу – вона оголошує війну. Країна, яка захищається, війну не оголошує.

Згідно з міжнародним законодавством, та країна, яка оголошує війну, вважається відповідальною за те, що війна відбувається, пояснює Гетьман.

Чому в Україні не оголошують війну

На запитання, чому Україна не оголошує війну, Гетьман відповідає так:

– Тому що нам повинні оголошувати війну, це на нас напали.

За його словами, Україні оголошувати війну проти Росії невигідно, тому що це підняло б питання, відповідно до правил оголошення війни, певних санкцій щодо нас. Тобто юридично Україна стала б ініціатором цієї війни і була б скута в діях на міжнародній арені.

З цією думкою згоден політолог Ігор Рейтерович. За його словами, якщо Україна оголосить війну, її вважатимуть ініціатором і агресором, на що і розраховувала Росія.

– Для Росії ж, якщо немає оголошеної війни, немає і поразки, бо немає критеріїв перемоги чи поразки.

До того ж, додає політолог, міжнародні компанії, які працюють в Україні, можуть вимагати компенсації збитків у разі оголошення війни, що не може статися під час введення воєнного стану.

– ООН та іже з нею мають засудити і розірвати відносини з країною, яка оголосила війну.

Є Гаазька конвенція про оголошення війни, яка прописує невигідні наслідки для держави, що оголосила війну, нагадує Рейтерович. Тому всі намагаються уникати цього.

– Востаннє війна оголошувалася в Ізраїлі – це була війна Судного дня. Відтоді використовують інші поняття і назви – “спеціальна військова операція”, воєнний стан тощо, тільки щоб не оголошувати війну, – підсумовує він.