Птах соловей: спосіб життя, де зимує, розмноження і харчування

Соловей вважається птахом з самим гарним співом. В його пісні одночасно можна почути клацання, свист і рокотання, які, зливаючись, утворюють чудову мелодію. Солов`їну пісню важко сплутати з будь-якої іншої. Але зовні птах абсолютно непримітна.

Як живе ця чудова пташка, чим харчується і які особливості в собі таїть, розповість ця стаття.

Солов`ї в природному середовищі існування

Зовнішній вигляд

Соловей відноситься до птахів сімейства дроздові. Коли людина чує пісню цього птаха, він вважає, що соловей виглядає так само прекрасно, як і співає. Насправді ж, птах виглядає досить непоказно і у неї немає яскравого оперення. Соловей має невеликий розмір. Пташка бігає на невеликих, худеньких лапках. На кінці кожного пальця лапки є коготок, що допомагає птахові триматися на гілках. Очі, немов намистинки, чорні і великі.

Забарвлення залежить від виду птиці. Звичайний соловей має в основному однотонне оперення, коричнево-оливково або бурого кольору. Невелика частина горла і черевця пофарбовані в білий колір. Бока і грудка пофарбовані в колір, який трохи темніше основного забарвлення. Хвіст має рудий відтінок, а по формі прямої. Але також зустрічаються особини, що мають заокруглену форму хвоста на кінці. Деякі види в області грудей мають пір`я блакитного, помаранчевого або чорного кольору. Наприклад, соловей – красношейка має червоне горлечко. Птах майже не змінює колір свого оперення протягом усього року.

Самки і самці по своєму зовнішньому вигляду майже не відрізняються один від одного. Відрізнити підлогу можна лише за більш яскравого окрасу самця. Молоді особини мають плямисту або лускату забарвлення, що допомагає недосвідченим птахам зливатися з навколишнім середовищем і ховатися від хижаків. Вага пташки невеликий і становить 25 гр, а в довжину доросла особина виростає до 20 см. Розмах крил 29 см, при довжині всього 9 см.

Види і місце проживання солов`я

Залежно від виду солов`я, його можна зустріти в різних частинах земної кулі.

• Звичайний соловей живе в країнах Європи і Сибіру в теплу пору року.
• Соловей-красношейка мешкає в Сибіру і на Далекому Сході.
• Синій вид живе в районі басейну Обі, а також на узбережжях Охотського і Японського моря.
• Соловей-Свистун відрізняється більш коротким співом і живе в південній частині Сибіру, ​​а також на території від Камчатки до Сахаліну.

Всі види, які проживають в місцях з холодною зимою, відправляються на цей період з Росії в теплі краї. Солов`я можна зустріти в лісах, а також на узліссях з густою, чагарникової рослинністю. Пташок залучають парки, де ростуть верби і бузок, що знаходяться недалеко від водойм. Якщо птаху подобається місце проживання, то можна почути чудову мелодію на відстані 10-15 метрів від її житла.

Спосіб життя

Цих птахів можна розділити на тих, хто веде осілий і перелітний спосіб життя. Представники південних видів селяться в південних регіонах земної кулі і не потребують перельотах. Інші види, що мешкають в більш холодних краях Росії, є перелітними.

Як вже було сказано вище, птахи віддають перевагу в зимовий час відлітати з Росії в країни Східної Африки, повертаючись з настанням весни в рідні краї. Цей період настає з кінця квітня до другої половини травня і може розтягнутися до початку червня. В цей час дерева в Росії стоять вже зелені або тільки починають покриватися листям. А також з`являються комахи, які є джерелом харчування солов`їв. Спочатку прилітають досвідчені самці і сповіщають всіх про те, що прилетіли з допомогою співу. Потім прилітає молодняк.

Молоді особини люблять сусідство у вигляді досвідчених солов`їв і намагаються зайняти територію ближче до людей похилого віку. Досвідчена птах люто захищає свою територію і сама вибирає, хто стане для неї сусідом. Зі старими солов`ями можуть жити лише молоді. Таким чином, утворюється ієрархія, на чолі якої виступає найдосвідченіша особина. Свої гнізда птахи будують на відстані до 30 метрів. У рідкісних випадках гнізда знаходяться один від одного на відстані 5 метрів.

Спів птахів

Якщо гнізда знаходяться поруч, то молодий і старий соловей повинні співати по черзі. У лісі нерідко можна почути хор солов`їв, який налічує понад 40 особин. При цьому свою мелодію вправі починати лише досвідчений співак. Якщо співати починає молодий соловей, то більш досвідчений проганяє його або починає співати голосніше. Якщо сусіди живуть далеко один від одного, то кожному відводиться свого часу для пісні. Молоді особини співають невміло, поступово навчаючись цьому мистецтву у більш досвідчених представників цього птаха.

Пташка вважається дуже прихованої і часто грає в хованки. Якщо пощастить, під час співу її можна розглядати високо на дереві з широко розкритим дзьобом. соловей любить співати цілу добу. Особливо чітко мелодію птиці можна почути вночі, через відсутність стороннього шуму. У пісні солов`я існують також певні сигнали. Якщо він об`єднує кілька сигналів в одну пісню, то це буде означати найвищу тривогу.

Вважається, що більш мелодійним співом володіє соловей звичайний, але пісні інших видів не менш зачіпає душу і серце.

Освіта сім`ї та розмноження

ці птахи живуть парами. Перші дні після перельоту вони відпочивають і звикають до нового місця проживання, а потім відправляються на пошуки своєї другої половинки. Самець починає співати вдень і вночі для залучення самки, лише іноді відриваючись на те, щоб поїсти. Для залучення самки, представник чоловічої статі приймає різні пози, розкриває хвіст, опускає крила, горбиться. У свою чергу, самка на світанку починає присвистував, щоб самець звернув на неї увагу. Як тільки представники протилежної статі вибрали один одного, самка злітає, а самець грає з нею в догонялки, видаючи звуки, схожі на скрип.

Коли пара утворилася, самка починає будувати гніздо, а самець продовжує співати. Таким чином, він сповіщає інших солов`їв про те, що це його територія і самка.

Для будівництва гнізда самка вибирає місця, недалеко від водойм. Гнізда солов`ї будують на кущах заввишки 1 метр, але в більшості випадків на землі або на сухому листі. Ямку птахи не виривають, а лише трохи заглиблюються в лісову підстилку, розгрібаючи листя. Борти гнізда знаходяться на рівні сухого листя, а його діаметр становить 11-13 см і висота близько 10 см. Гніздо виходить грубим. На дно стеляться листя, краю гнізда вистилаються осокою і стеблами трави. Птиці на будівництво гніздечка потрібно близько тижня.

Потім самка відкладає і висиджує яйця, а самець продовжує співати. Кількість яєць зазвичай не перевищує 4-6 штук. Яйця пофарбовані в оливково-коричневий колір. Висиджує яйця майбутня мама приблизно 2 тижні. Припинення пісні самця означає, що пташенята вилупилися, і він більше не бажає привертати до себе уваги. Самець є турботливим батьком, адже він допомагає самці виходжувати пташенят. Він вирушає на пошуки їжі для малюків.

Про пташенят батьки піклуються протягом 2 тижнів, адже малюки ще не можуть літати і забезпечувати себе їжею. Пересуваються пташенята за допомогою ніг, не йдучи далеко від гнізда, і проявляючи особливу обережність. Ближче до кінця серпня крила у малюків стають міцними, і вони відлітають разом зі своїми батьками в теплі краї.

В середньому тривалість життя солов`я становить 3-4 роки. У неволі птахи живуть набагато довше і при хороших умовах утримання можуть прожити до 7 років.

харчування

• Дрібні комахи, такі як павуки, мурахи, гусениці, жуки.
• У невеликій кількості зернові культури.
• М`якоть зрілих ягід і фруктів.

Солов`ї в неволі

Ці чудові птахи можуть існувати і в неприродній для них середовищі. Раніше ловля солов`їв навіть була заборонена законом. Ловлять звичайного солов`я навесні варварським способом. Спійману птицю, пов`язують в області крил і починають привчати жити в неволі. Спочатку, птиця відмовляється співати, але потім трохи, освоївшись і підкріпившись, починає свою пісню.

До клітинам птах звикає швидко, але зробити її повністю ручний не вдається. Щоб утримувати солов`я, необхідно проявити чимало зусиль. Клітка повинна бути просторою. Але для запобігання ожиріння птиці, найкраще її утримувати в вольєрах.

У перші дні після затримання соловей намагається вирватися і б`ється об клітку. Тому для запобігання поранень, клітку в перші дні обтягують тканиною. Полохливі особини співатимуть лише в клітці, прикритої білою тканиною.

Харчування в неволі

Птахи в неволі харчуються:

• Борошнистими хробаками приблизно по 8 штук на добу.
• мурашиними яйцями.
• Рубаними курячими яйцями.

Потім в раціон обережно вводять: салат, терту моркву, варене м`ясо в подрібненому вигляді. Як тільки соловей звик жити в неволі, його переводять на готовий корм з вітамінами і мінералами.

Хто хоч раз чув пісню солов`я, ті закохуються в неї на все життя. Але не варто замикати цих чудових птахів в клітини. Якщо вже так хочеться насолодитися чудовою мелодією солов`я, то краще виділити день і виїхати в ліс для того, щоб почути спів цієї чудової птиці.

Соловей

Больше половины живущих на планете птиц — воробьинообразные. К этому отряду относятся и соловьи. В Европе наиболее распространен соловей обыкновенный. Латинское название — Luscinia luscinia. Эта невзрачная птичка стала символом певческого таланта и превратилась в прославленный романтический образ.

Общее описание и зоологическая классификация

Соловьиные относятся к отряду воробьинообразных, семейству мухоловковых и дроздовых. Эти животные невелики по размеру: длина тела составляет всего 16–20 см, а максимальная масса — 25 г. Размах крыльев — 24–27 см, хвостовые перья удлинены. Окрас соловья обыкновенного не отличается яркостью красок, встречается цвет оперения от светло-коричневого до коричневато-серого. Крылья — темнее боков и брюшка, аккуратный маленький клюв — желтого оттенка. Явного полового диморфизма нет, самка и самец восточного соловья, например, почти не различаются внешне, их легко перепутать. Но среди представителей всех остальных видов самцы имеют более яркую и нарядную окраску.
Ареал соловьиных огромен: почти вся Европа и Западная Азия. География путешествий тоже обширна — соловьи зимуют в тропиках Африки.

Биологическая систематика

Существует четырнадцать видов соловьев.

1. Золотохвостый соловей (Luscinia chrysaea),
2. Индийский соловей (Luscinia brunnea),
3. Синий соловей (Luscinia cyanura),
4. Красногрудый соловей (Luscinia hyperythra),
5. Белобровый соловей (Luscinia indica),
6. Обыкновенный или восточный соловей (Luscinia luscinia),
7. Тайваньский соловей (Luscinia johnstoniae),
8. Рюкюйский соловей (Luscinia komadori),
9. Соловей-красношейка (Lusciania calliope),
10. Красноголовый соловей или рыжеголовая зарянка (Luscinia ruficeps),
11. Варакушка (Luscinia svecica),
12. Южный или западный соловей (Luscinia megarhynchos),
13. Черногорлый соловей (Luscinia obscura),
14. Соловей Давида (Luscinia pectardens).

Поговорим подробнее о «русских» соловьях — обитателях территории РФ и ближайших регионов.

Обыкновенный или восточный соловей. Заселяет большую часть Европы: от Енисея и Алтая в Сибири, до Северного Кавказа и Крыма на юге. На западе ареал захватывает Польшу и Прибалтику. Пение этих птиц звучное и мелодичное.
Западный или южный соловей. Является близким родственником соловья обыкновенного. Оперение рыжеватое, размеры меньше, чем у соседей с Востока. Водятся в Центральной и Южной Европе, на западе Украины и в Малой Азии.
Соловей-красношейка. Эта птица размером не больше воробья. Интересная деталь внешности самцов — пятно ярко-красного оперения на горле. Вокальные данные не уступают певческому таланту восточного соловья. Часто вокализация соловья-красношейки начинается со звукоподражания голосам других птиц, его пение — выразительное и звучное, но длится недолго.
Представители вида обитают на Дальнем Востоке и в Сибири, на зиму улетают в Индию, Китай и Юго-Восточную Азию.
Синий соловей. Отличается окрасом: голова, спинка и крылья у самцов — сизо-голубого цвета. Гнездуются на Дальнем Востоке, в Восточной Сибири, Китае, Корее и Японии. Песня синих соловьев красива и незатейлива, состоит из различных по длительности и высоте свистов.
Варакушка. Русская версия названия птицы произошла от характерного звука «варак-варак», который повторяется в ее пении. Латинское наименование Luscinia svecica переводится как «шведский соловей» в честь первооткрывателя вида К. Линнея.
Варакушка живет на всей территории России, в Северной Европе и Северной Азии. У него яркое оперение. Горло самцов украшает разноцветный узор: голубое пятно с ярко-рыжим или белым центром. Ниже на груди расположены черная и коричневая дуги в форме ожерелья.
Как многие соловьиные, варакушки умеют имитировать пение других птиц. Их собственная мелодия насыщена быстрым щебетанием, свистом и щелканьем.

Варакушка (Luscinia svecica). Автор фото: Svetlana Golovanova

Местообитание, размножение, сезонные миграции

Места гнездования соловья — кустарниковые растения в низинах, поймах рек, на опушках лесов. Предпочитают густую растительность, тенистые укромные сады, заброшенные дачные участки. Соловьи устраивают гнезда на земле в зарослях травы или корнях кустарника, редко — на нижних ветках, если весна выдалась влажная с поздним паводком. Гнездо напоминает формой чашу, иногда с навесом, строится из всех доступных материалов: опавших листьев, тонких ветвей, соломы. Будущие родители тщательно выстилают гнездо изнутри клочками шерсти животных и маскируют его в густой траве. Как правило, пространство вокруг оказывается покрыто остатками «стройматериалов». При этом соловьи не так пугливы, как, например, их близкие родичи зарянки. В поисках пищи соловьиные передвигаются по земле с достоинством, осмотрительно наблюдают за окружающим пространством, совершают длинные прыжки. К ним можно подойти довольно близко, особенно когда соловей поет. Орнитологи уверены — в этот момент птица не заметит посторонний звук.

Соловьи делятся на перелетных и оседлых. Оседлый образ жизни ведут соловьиные жарких стран, которым не нужно улетать на юг со сменой сезона. Они могут прокормиться на родине. Перелетные соловьи населяют Европу, а также Западную и Северную Азию. Эти птицы отправляются зимовать в Индию, Китай, Японию, Корею, Индонезию, преодолевают огромные расстояния, чтобы добраться до подходящих климатических зон. Перелетные соловьи возвращаются с зимовки к середине апреля. Сначала прилетают самцы, ищут место гнездования, ждут возвращения самок. Их песни в этот период слышны только по ночам. Но с началом брачного сезона все меняется: соловьи привлекают пением партнершу, их многоголосый хор звучит днем и ночью. Считается, что самки поют хуже. Внимание самца они привлекают негромким посвистом, скачут по земле и веткам. Соловьиный «флирт» в исполнении самцов выглядит своеобразной жестикуляцией. Они распускают хвосты, выгибают спинки, опустив перья, и всячески красуются перед подругами.

Когда медовый месяц окончен и пара сформирована, песни заметно стихают. Прежде всего вокализация нужна для привлечения партнера. В июне самка откладывает от 4 до 6 яиц. Насиживанием занимается только мать, самец добывает ей еду. Через две недели появляются птенцы, их кормят оба родителя. Буквально через несколько дней слетки рассредоточиваются вокруг гнезда, но остаются под наблюдением взрослых. Естественные враги соловьев в природе — это змеи и хищные птицы. Пара заботится о потомстве от двух недель до месяца. К началу осени соловьи собираются на юг. Зимовать улетают поодиночке, обычно ночью.

Рацион и продолжительность жизни

В дикой природе соловьи живут 8–10 лет, в редких случаях — 12. Несмотря на широкое распространение, соловей обыкновенный — не самая многочисленная популяция и относится к коммерчески угрожаемым видам. Соловьев отлавливают для коллекций и домашнего содержания. Эта варварская тенденция до сих пор существует. А в некоторых развитых странах Европы и Азии их даже употребляют в пищу.

Соловьи питаются насекомыми, но в целом эти птицы всеядны. Основу рациона составляют:

• жуки, гусеницы, слизни, пауки, наземные моллюски, черви, яйца муравьев;
• ягоды, семена растений;
• орехи.

Соловьиные полезны в сельском хозяйстве. Они уничтожают огромное количество вредных насекомых, которые наносят урон урожаю и экосистеме лесов.

Соловей с насекомым в клюве Автор фото: Big Al Strood

Соловьиные Восточной Азии и Индомалайской зоны

Золотохвостый соловей. Проживает в Индомалайском регионе: Индии, Непале, Мьянме, Пакистане, Бутане, Тибете, Таиланде, Вьетнаме. Излюбленные места гнездования — лесистая местность.

Индийский соловей. Как следует из названия, родина этих птиц — Индия. Также индийские соловьи обитают в нескольких странах Азии. Внешность у «индийцев» запоминающаяся, оперение яркое, под стать окружающей природе. Хвост, крылья и голова — синего окраса, грудь и брюшко — желтые, большие глаза. Вокализация этих птиц приятна для человеческого слуха, но мелодии просты и незатейливы.

Красногрудый соловей. Размножение этого вида происходит в конце весны в Непале. Ареал включает Китай, Индию и Бангладеш. Окрас этой птицы яркий, как у многих других животных тропических лесов. Оранжевая грудка оттеняется насыщенно-синим оперением спины, головы и крыльев. Птичка с нарядным примечательным обликом — совсем не большая по размеру, длина тела составляет всего лишь 12–13 см, а максимальная масса — 16 г.

Белобровый соловей. Это еще один представитель Индомалайского региона. Отличается характерной особенностью окраса головы: от клюва над глазами идут две белые полосы, напоминающие надбровные дуги. Оперение груди и брюшка — неяркое, буро-желтого оттенка, крылья, голова и хвост — синие.

Рюкюйский соловей. Получил свое название от архипелага Рюкю (Ликейские о-ва в Восточно-Китайском море). Местообитание этого эндемического вида — Япония. Рюкюйские соловьи селятся в тропических широколиственных лесах, неподалеку от источников воды. Относятся к перечню особо охраняемых птиц Японии, поскольку из-за хозяйственной деятельности человека естественная среда обитания этих животных уничтожается.

Внешность рюкюйского соловья — яркая и запоминающаяся: оранжевые крылья, спина и верх головы, от клюва до груди — фиолетовое или черное оперение, живот — сизый.

Рюкюйский соловей (Черногорлая зарянка) в лесу. Автор фото: jonus weng

Черногорлый соловей. Это один из самых таинственных и малоизученных видов соловьиных. Долгое время ученым было мало что известно об образе жизни и численности популяции этих птиц, хотя впервые представители вида были внесены в зоологическую классификацию в 1886 году. Их обнаружили в северо-западных провинциях Китая. В 2011–2012 гг. китайско-шведская команда орнитологов предприняла экспедицию по изучению вида, которая увенчалась успехом.

Черногорлый соловей обитает в горных бамбуковых лесах. Это скрытные птицы, обнаружить которых помогает только их вокализация. Как многие сородичи, черногорлые соловьи умеют подражать голосам других птиц. У самцов — роскошное черное оперение верхней части тела (грудь, клюв, голова, спина, хвост) и светло-серое брюшко. Окрас самок гораздо скромнее, они — светло-коричневые с сероватым брюшком и горлом.

Соловей Давида. Проживает в горах Китая. Чаще всего можно встретить в провинции Сычуань. Природная среда обитания этих птиц в настоящий момент уничтожается промышленной деятельностью человечества. Наиболее близкие виды — синий соловей и соловей-красношейка.

Как многие азиатские соловьиные, эти птицы обладают красивым пестрым оперением: сине-фиолетовая голова и спинка, огненно-рыжее горло, светлое брюшко.

Пение соловья

Самым прославленным певцом среди соловьев считается соловей восточный или обыкновенный. В России его мелодию слышал каждый. Соловьиное пение издавна вдохновляло людей. В народном творчестве и авторских произведениях этот образ стал синонимом красоты, юности и романтики. Что же отличается пение соловья от вокализации других птиц?
В первую очередь, сложность, торжественность и выразительность мелодии. Рисунок и характер вокализации зависит от местности: везде свои традиции исполнительского искусства, как и у людей. Соловьи учатся друг у друга! Они прекрасно подхватывают мотив, умеют подражать голосам других птиц. Часто поют хором, подстраиваются друг под друга и издали слышат пение соседей. В итоге общая песня охватывает большую территорию. Самые опытные певцы задают тон остальным. Их вокализация особенно ценится исследователями и орнитологами-любителями. Самцы старшего возраста не любят петь и селиться рядом с другими соловьями. Они оберегают свое уединение, занимают большие территории, редко вступают в стычки с соседями. Весенними ночами их песня звучит первой, в тишине, пока остальные птицы еще молчат. Манера исполнения размеренная, с паузами, мелодия сложная, глубина и чистота звука поражают слушателей. Именно у таких опытных и талантливых певцов учится молодняк.
Специалисты выделяют в вокализации соловьев различные типы звуков: раскаты (трели), дудки (серия свистов), позывки, треск и щелканье. Есть у них и сигнал тревоги, который похож на беспокойный храп. Присматривая за птенцами, соловьи издают звук, напоминающий «тактактри».
ЭТО ИНТЕРЕСНО! Устойчивое выражение «курский соловей» означает в русской традиции комплимент обладателю красивого голоса, талантливому певцу. Иногда это произносят с иронией в значении «краснобай» или «пустомеля». Соловей — символ Курска, в городе есть тематический музей. Многие конкурсы и соревнования получили названия в честь курского соловья. Считается, что пение этой птицы отличается богатством и сложностью исполнения (до 24 колен).
Предлагаем послушать вокализацию соловья.

Соловьи в домашних условиях

В XIX веке в царской России появилась мода на домашнее содержание соловьев. Птиц отлавливали сразу по прилете с зимовки. Процесс одомашнивания не всегда проходил гладко. Огромное количество соловьев просто погибало от неправильного ухода, стресса или травм, полученных во время поимки и транспортировки. Однако жестокий промысел процветал, пока оставался спрос. В итоге численность популяции сократилась, и последовал официальный запрет на отлов соловьев.
К сожалению, до сих пор остаются люди, которые предпочитают посадить животное в клетку и наслаждаться соловьиной песней вживую, а не в записи или на природе. Нужно помнить, что дикая птица никогда не будет в неволе счастливой и стопроцентно здоровой. Такой поступок — этически неприемлемый выбор. Заведите кошку, собаку или попугая — любое животное, для которого жилище человека — естественная среда обитания.
Если же у вас появился соловей, помните: их домашнее содержание требует тщательного подхода. Соловью необходимо много места. Клетка должна быть просторной (основание — как минимум 60 на 30 см). Но лучше вообще не сажать птицу в клетку, многие советуют свободное содержание. Птицы ходят по полу, периодически вспархивая. Они привязываются к хозяину и могут начать ходить за ним по пятам, поэтому нужно быть внимательным, чтобы не наступить на питомца. Для двоих соловьев объем клетки должен составлять не меньше кубического метра. А вообще, чем больше свободного пространства, тем лучше.
В специализированной литературе часто упоминаются клетки с мягким потолком, но соловьи не взмывают резко и вертикально вверх. На практике эта предосторожность себя не оправдывает. Необходимо избегать сквозняков, внимательно относиться к рациону птицы, ночью — закрывать клетку от электрического света плотной тканью.
Одна из ключевых сложностей домашнего содержания соловьев — подобрать правильный состав корма со всеми нужными ингредиентами. Специальные корма для насекомоядных птиц не подойдут в качестве «основного блюда». Их можно использовать только как подкормку. Соловьи с большим аппетитом лакомятся мучными червями, любят бузину. На зиму необходимо заготавливать ее в сушеном виде, а затем распаривать в горячей воде. Можно предложить сладкое яблоко в мелких дольках. Вода должна быть свежей, комнатной температуры.
Влажный корм можно сделать из следующих продуктов:

• обезжиренный творог;
• кукурузная крупа;
• вареная говядина;
• вареное куриное яйцо;
• костная мука;
• тертая морковь;
• сухофрукты (чернослив, изюм);
• мелко дробленая яичная скорлупа;
• немного сахара и поваренной соли.

Во влажный корм добавляют активированный уголь, глюконат кальция, поливитамины.
С разумной осторожностью и учетом климата можно поставить соловьям небольшую купальню, они любят водные процедуры.

Образ соловья в искусстве

«Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат, пусть солдаты немного поспят. »
«В роще пел соловушка, там, вдали, песенку о счастье и о любви. »
«Соловей мой, соловей, голосистый соловей. »
В произведениях художественной культуры образ соловья тесно связан с темами любви и природы. Соловьиная песня прекрасно вписывается в художественные образы природы, романтических встреч, пасторальной идиллии. Упоминания о соловье встречаются и в устном народном творчестве: в былинах, песнях, сказаниях, поговорках. Чаще всего это символ любви, радости, красоты и жизненной энергии, любовная лирика в той или иной форме.

Интересные факты

• соловьи могут развивать скорость до 50 км/ч;
• 18 апреля 1911 года американский ученый Дж. Хелффридж открыл астероид и назвал его Luscinia — Соловей;
• на Древнем Востоке считалось — соловей способен притягивать своей песней удачу и приумножать материальное благосостояние человека;
• самые древние останки предков современного соловья найдены в Венгрии, их возраст — 12 миллионов лет.
• пение соловья — часть ритуала ухаживания в брачный период.

Соловей — як виглядає, як співає: опис виду, середовище проживання, звички

Птах соловей — справжня знаменитість. Жодному пернатому створенню не присвячено стільки віршів і пісень. Чудовий голос цього маленького створення повідомляє людям про весну, і якщо ви почули дивні трелі, знайте − настало тепло! Соловей — звичайна птаха, не відрізняється неабиякою зовнішністю, так і красою в цілому, але любителі птахів мріють завести собі такого вихованця. Розглянемо опис виду, дізнаємося про нього все найцікавіше.

Опис і особливості виду

Вид відноситься до сімейства Мухолововых, загону горобцеподібних. Більш поширений в нашій країні соловей звичайний. Це невелика пташка вагою, у середньому, 25 г, а довжина його тіла досягає всього 16 -18 див. Забарвленням оперення не приверне поглядів ця співуча птаха. Основний колір світло-коричневий, світлішим відтінком, черевце, на ньому є малюнок з більш темних плям, а крила і хвіст відливають рудизною. Дзьобик акуратний, маленький, виділяється на тлі загального забарвлення жовтим кольором.

• Південний, чи західний. Ця пташка дуже схожа з солов’єм звичайним, але видасть відсутність малюнка на черевці. Розміром пернатий з горобця, забарвлення оперення та ж, що описана вище.
• Красношейка. Основне достоїнство створення − червону цятку на шиї, але є таке тільки у самців. Самки ж нічим не виділяються, оперення у виду такого ж кольору, що і у звичайного солов’я, тільки грудка більше світла.
• Красногрудый соловей. Дуже примітний представник виду, але зустріти його в наших широтах не можна, так як живе красень в Гімалаях, М’янмі, Китаї, на території Індії та в Бутані. Птаха пофарбована в синій колір, а грудка може бути від світло-оранжевого до яскраво-червоного.
• Соловей синій. Самці відрізняються забарвленням: пір’я на спині і крила — синяво-чорні, сіра грудка з перламутром, щічки чорні, як і дзьоб. Самки схожі з звичайним видом, але у деяких представниць є блакитний відтінок пір’я на спинці і в крилах.

За розмірами самці від самок відрізняються. Звичайного солов’я за статевими ознаками відрізнить тільки досвідчений орнітолог. Інші види потрібно дивитися по оперенню − у чоловічої половини воно більш яскраве.