Твір на тему “Моє рідне село”

Свіже повітря, прохолодна джерельна водиця, п`янкий аромат цвіту, запашні мальви та ромашки, спів пташок-все це асоціюється лише з одним словом-село.

Я народився в прекрасному, мальовничому селі Перепельники. Кажуть, що назва його пішла від того, що у нашій місцевості було багато перепілок. Саме тому, така назва.

Рідне село

Свіже повітря, прохолодна джерельна водиця, п ` янкий аромат цвіту, запашні мальви та ромашки, спів пташок-все це асоціюється лише з одним словом-село.

Я народився в прекрасному, мальовничому селі Перепельники. Кажуть, що назва його пішла від того, що у нашій місцевості було багато перепілок. Саме тому, така назва. А ще у нашому селі є вулиця Хмелива, на якій колись росло багато хмелю і Тернина де, кажуть,колись ріс терен. Є ще інші вулиці, на одній із яких стоїть мій будинок, у якому я живу зі своєю сім ` єю. Наше село багате на ліси, поля, схили. Особливо надзвичайний краєвид весною. Коли все потопає у буйному цвітінні, а будинки виглядають із зелені і квітів.

Люди у нас добрі і працьовиті, які прагнуть зробити своє село, свою маленьку батьківщину гарною, зручною для життя та впорядкованою. Кожен житель дбає про порядок не тільки на подвір ` ї, а й поза межами його. Прикрасою нашого села є ставок, що знаходиться в центрі. Хоч в нас і не місто, але край наш досить цивілізований. У на є вода, природній газ, електрика, інтернет. У нашому селі є школа, сільська рада, аптека, сільська бібліотека, клуб, геріатричний центр, у якому живуть люди похилого віку з цілого району. На в ` їзді до села стоїть церква-наш храм, наша святиня. Вона збудована зовсім недавно, тому там зроблено дуже гарно, на сучасний лад. Неподалік стоїть старенька церква, вона зроблена без єдиного цвяха, з дерев ` яних брусів. Її перевезли до нас з Львівщини у 1854 році. Школа у якій я зараз навчаюся також заснована дуже давно в 1878 році. За переказами старших людей першим учителем (може дяком-учителем) був Мурин. До 1944 року наша школа була початковою. Після звільнення села з-під німецької окупації була реорганізована в семерічку, а в 1953 році була відкрита середня школа, яка розмістилася в маєтку пана Вольського. У 2013 році школа святкувала своє 60-річчя. До школи як до рідної матері з ` їхалися багато її випускників, гостей. Одними із таких хороших гостей були представники ТОВ «Зборівські Лани», які подарували школі ноутбук та допомогли облаштувати компю `тернй клас. І до сьогодні це товариство допомагає нам. Щороку на новорічні свята дають солодкі подарунки школярам, завдяки їм перествлені вікна в школі. ТОВ «Зборівські Лани» допомагають не тільки школі, а й селу. Тепер всі поля обробляються, засіваються під керівництвом мудрого господаря. Я вважаю, що розвиток села не стоїть на місці, а проувається впевненими кроками вперед.

Життя дитини в селі набагато краще як у місті, недарма ж це дітлахи з міста їдуть на канікули в село. Де ж можна побігати широкими полями, ловити рибу у ставку, збирати ягоди і гриби у лісі. Коли я виросту, то, напевне, декілька років поживу в місті, вивчуся, але потім повернуся у своє рідне село. Обовязково.

Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Моє село

Нашому селу літ триста п’ятдесят, різні версії є про його назву.

Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.

Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.

Це частина моєї рідної Вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. Село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим.

У ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя.

Дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.

Через усе село в’юнко в’ється, мов стрічка, бруківка-шлях, що єднає нас і місто Харків.

Я живу і снюся своїм селом, воно в мені, бо будить думку і гріє душу, дороговказ і майбуття моє.

Я уособлюю Малороганську землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, порядних людей і є дивом калиновим, чарами барвінковими.

Твір про село

З моїм селом у мене пов’язано дуже багато спогадів. Кожні літні канікули я проводжу в будинку бабусі та дідуся. Нудьгувати там влітку не приходиться. Щодня я допомагаю бабусі по господарству: поливаю овочі на городі, збираю ягоди, щоб зварити потім разом компот, і годую наших маленьких жовтих курчат. Кожен недільний ранку я зустрічаю разом з дідусем на рибалці. В озері поруч з моїм селом водиться багато дрібної рибки, яку ми ловимо і віддаємо нашим гусенята. Вони так забавно ловлять її прямо в польоті, мало не борючись між собою за здобич. Друзі у мене там також, звичайно, є. Ми часто катаємося разом на велосипедах і їздимо купатися на річку, що протікає за селом. Єдине, що засмучує мене під час літнього відпочинку – це думка про те, що скоро знову почнеться школа. Завжди сумно покидати це місце, і я сильно сумую за бабусею і дідусем.

Міні-твір про село варіант 2

Щороку я їжджу до бабусі в село. Там я проводжу кращі моменти свого життя. Це місце, де я перший раз сходив на риболовлю, я знайшов там багато нових друзів, навчився плавати. Я пам’ятаю, як ми часто збиралися ввечері великою компанією і їхали кудись в далечінь на велосипедах. У селі, особливо влітку, ти ніколи не думаєш про час, про погоду, здається, що все це назавжди, що це ніколи не закінчиться, але проходить час, йдуть роки, і ти починаєш по справжньому шкодувати про те, як мріяв тоді швидше вирости, як з віком кричав, що більше туди не поїдеш. Минуло багато часу з того моменту, як я останній раз був в селі, але я точно можу сказати, що в моєму серці воно залишиться назавжди найкращим і сонячним місцем.

Твір-мініатюра про село варіант 3

Моя село – дуже велике і красиве. Я його дуже люблю. І не тільки за його прекрасну природу, а й за те, що у мене там дуже багато друзів. Кожен день ми граємо з ними в квача, або ганяємо в футбол.

У мене там є бабуся, яка постійно готує мені дуже смачні млинці і дідусь, який доставляє пошту всім жителям нашого села.

У нас також є озеро, де ми часто купаємося з друзями. А взимку, як кажуть хлопці, там дуже добре кататися на ковзанах. На жаль, я ніколи не був в селі взимку. Але мама в цьому році мені обіцяла провести канікули там! Чекаю не дочекаюся нової зустрічі з моїи улюбленим селом!