Російська агресія: як рахувати збитки довкіллю

Хто, як і для чого фіксує шкоду природі від російської агресії? На це та інші запитання «Світу» відповідає заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Олена Крамаренко.

— Олено Володимирівно, газета «Світ» — це видання передусім про науку і технології. Тож нас цікавить, як розроблялися методики оцінки збитків довкіллю, які завдала росія в ході війни проти нашої країни.

— Методики обрахунку збитків довкіллю внаслідок війни стали унікальним досвідом у роботі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. Можна сказати, що до 24 лютого 2022 року у світі ніхто ніколи не розробляв такі методики. І це стало для нас викликом. Над ними працювали понад 70 фахівців. Це і представники комітетів Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування і з питань транспорту, представники Міндовкілля, Мінінфраструктури, Міноборони, фахівці Державної екологічної інспекції (ДЕІ), Ради національної безпеки й оборони, Служби безпеки України, Національної поліції, науковці, експерти. Також до цієї роботи були залучені й представники громадських організацій, учені з установ Національної академії наук, університетів.

На сьогодні маємо сім затверджених методик, які дають змогу визначати шкоду та збитки внаслідок російської збройної агресії проти України, завдані землі, ґрунтам, атмосферному повітрю, водним ресурсам, природно-заповідному фонду (ПЗФ), лісовому фонду, акваторії морів і надр.

— Чим «воєнні» методики відрізняються від цивільних?

— У мирний час методики розраховані на суб’єктів господарювання. Також застосування цих методик не передбачалось для інших держав. Окрім того, в методиках по ПЗФ частково вже застосований принцип втрат екосистемних послуг.

— Чому для воєнних методик застосовано коефіцієнт 10? Тобто, збитки, розраховані для мирних умов, множаться на десять?

— Коефіцієнт 10 застосовується в методиках визначення збитків унаслідок російської збройної агресії атмосферному повітрю, водним ресурсам, внутрішнім морським водам України в Азовському та Чорному морях. Його введення обумовлено необхідністю покриття витрат на відновлення атмосферного повітря та водних ресурсів до їхнього природного стану. Розроблення методик проводилося з урахуванням чинного законодавства України, системи нормування, контролю та моніторингу вод та атмосферного повітря.

— А в чому різниця між збитками від, наприклад, пожежі, яка виникла внаслідок ракетного удару, і тої, яка спалахнула тому, що хтось покурив на бензозаправці? Є різниця у методиках обрахунку збитків у цих двох випадках?

— Алгоритм розрахунку збитків в обох випадках однаковий. Різниця лише в тому, що у першому це відбулось унаслідок воєнної агресії, а в другому — через порушення техніки безпеки, і кваліфікується, як надзвичайна ситуація. В обох випадках застосовується Методика розрахунку неорганізованих викидів забруднювальних речовин або суміші таких речовин в атмосферне повітря внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій та/або під час дії воєнного стану та визначення розмірів завданої шкоди, затверджена наказом Міндовкілля від 13.04.2022 № 175, зареєстрована в Мін’юсті 16 квітня 2022 р. за № 433/37769.

— Але ж подібні випадки були, згадаймо хоча б масштабну пожежу на нафтобазі БРСМ під Васильковом Київської області у 2015 році.

— Підходи для ситуацій, подібних пожежі під Васильковом у 2015-му, аналогічні тим, що використовуються на період воєнного стану, оскільки, як видно з назви Методики 167, вона має застосовуватися як для надзвичайних ситуацій, як у випадку з пожежею на АЗС, так і у період воєнного стану для розрахунку розміру шкоди, завданої землі і ґрунтам унаслідок збройної агресії.

Фахівці Держекоінспекції були залучені для відбору проб забруднених внаслідок пожежі ґрунтів та здійснення лабораторного контролю. Результати досліджень були передані представникам правоохоронних органів. Розрахунок шкоди у 2015 році після пожежі на автозаправці БРСМ зробили фахівці спеціалізованих експертних установ, які були залучені правоохоронними органами в ході кримінального провадження.

— Як враховується аналогічний закордонний досвід визначення шкоди та збитків?

— У процесі роботи над методиками з визначення шкоди та збитків, завданих довкіллю внаслідок збройної агресії російської федерації, ми постійно комунікували з різними міжнародними організаціями. Серед них і відомі юридичні фірми, як-от Hogan Lovells, Baker McKenzie та інші. Крім того, ми детально вивчили досвід країн, на території яких відбувалися воєнні конфлікти та бойові дії.

— Хто і як це все фіксує, де воно зберігається, як описується, скільки людей залучено?

— Держекоінспекція є єдиним органом центральної влади, що постійно фіксує події та розраховує збитки, завдані довкіллю внаслідок воєнної агресії рф. Тут ведеться реєстр збитків довкіллю та збирається інформація щодо небезпечних подій, що сталися внаслідок воєнної агресії рф проти України. Обласні військові адміністрації, ДСНС та інші органи виконавчої влади також надають інформацію про такі події до Держекоінспекції. Розрахунки збитків, нараховані ДЕІ, вносяться до офіційного ресурсу Міндовкілля «ЕкоЗагроза». Дані оновлюються щопонеділка.

— Якщо, наприклад, у нафтобазу влучає ракета, як діє Держекоінспекція?

— Варіант один: до Держекоінспекції або її територіальних/міжрегіональних підрозділів від правоохоронних органів надходить постанова про залучення до кримінального провадження. Фахівці ДЕІ здійснюють інструментально-лабораторні вимірювання та визначають розмір завданої шкоди. Розрахунки долучаються до матеріалів кримінального провадження. У роботу включається Спеціалізована екологічна прокуратура, яка розслідує лише кримінальні злочини проти довкілля. Її створено трохи більше ніж рік тому у структурі Офісу генерального прокурора. Відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора, і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Але фахівці ДЕІ можуть виїхати на місце події і з власної ініціативи або за сигналом місцевої влади, громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2022 № 1111 внесено зміни до Положення про Держекоінспекцію, згідно з якими фахівці ДЕІ уповноважені проводити лабораторні дослідження у зонах безпосереднього впливу викидів і скидів забруднювальних речовин. Також екоінспектори можуть самостійно і безперешкодно обстежувати території та об’єкти, що постраждали внаслідок виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, воєнної агресії, воєнних, терористичних або інших злочинних дій.

— З якими ще проблемами стикаються екоінспектори у цій роботі?

— Часто перед початком роботи необхідно, щоб провели обстеження спеціалізовані служби МВС, Міноборони на предмет безпечності вказаної та прилеглої до неї території щодо відсутності вибухонебезпечних предметів: боєприпасів, які не розірвалися; мінних полів; результатів дистанційного мінування тощо. Не завжди є інформація про всі компоненти забруднювальних речовин, які були використані державою-агресором у боєприпасах, що спричинили шкоду довкіллю. Лабораторії ДЕІ можуть здійснювати дослідження лише тих компонентів хімічних речовин, які є у переліку дозволених до використання методик.

— Попрацювала екоінспекція, зібрала докази, отримала відповіді і навіть все порахувала. Що вона далі робить?

— Під час огляду місць надзвичайних подій інспектори Державної екологічної інспекції України фіксують засмічення земельних ділянок уламками боєприпасів, знищених будівель, інфраструктурних об’єктів, а також забруднення ґрунтів, підземних вод і повітря небезпечними речовинами. Матеріали фіксації, визначення шкоди та збитків, заподіяних довкіллю внаслідок вторгнення рф на територію України, направляються до правоохоронних органів, для підготовки позовів України для відшкодування збитків країною-агресором. Також ці матеріали можуть бути використані правоохоронними, судовими органами у ході досудового розслідування та судового розгляду екологічних злочинів, вчинених рф на території України. Станом на 24.02.23 до правоохоронних органів передано 1231 матеріал.

— Ще раз про законодавство міжнародне і українське. Чого бракує, що треба змінити, ухвалити, щоб робота ця — фіксація, розрахунки, отримання відшкодування — йшла легше, краще, ефективніше?

— Наразі підготовлено проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування «ЕкоЗагрози» та фіксації фактів заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу», що включає порядок здійснення обстежень, форму акту обстеження тощо. Міндовкілля працює над розробленням уніфікованої методології міжнародного рівня. Україні важливо довести, що ці збитки були завдані саме внаслідок воєнних дій. Вивчаючи досвід країн, на території яких відбувалися воєнні конфлікти та бойові дії, розуміємо, що потрібно докласти багато зусиль щодо збору належних доказів, тому зараз працюємо у цьому напрямку.

— Як громадськість, місцеве самоврядування може долучитись до роботи з фіксації шкоди, обрахування збитків?

— Документи повинен оформлювати державний службовець, але допомогти можуть, звичайно, усі. Це можна зробити через офіційний вебресурс Міндовкілля «ЕкоЗагроза». Якщо ви стали свідком екозлочину, просимо повідомляти. Уся інформація перевіряється, документується, та на її основі проводяться фактичні розрахунки збитків.

Розмову вів Олег ЛИСТОПАД

На фото – Олена Крамаренкот

• Академічна недоброчесність: потрібне хірургічне втручання
• План відновлення країни: довкілля
• Сильні, як земля
• Розширюємо горизонти для новачків
• Стратегічна галузь. Атомна енергетика: про що треба було думати ще вчора?
• Настав час «другої квантової революції»
• Реформа Національних академій: що зроблено?

Війна у цифрах: як за останній рік змінилися Україна та українці

Попри шок, біль, тисячі загиблих та безпрецедентні руйнування, перший рік повномасштабної війни минув для українців із впевненістю у перемозі та сподіваннями на швидкий наступ у 2023 році. Ці сподівання не справдилися.

І попри те, що цивільні стали гинути рідше, кількість російських атак і руйнувань зменшилася, у другій половині року прийшло розуміння, що війна – це не лише про території, але й про витривалість.

В такій війні те, що відбувається в економіці, – скільки вона продукує доходів, які видатки вони можуть покрити, скількома мільярдами можуть допомогти союзники – є не менш важливим, ніж те, що відбувається на фронті.

Ми зібрали головні цифри про те, як Україна пережила другий рік війни.

Деякі з них також вказують, в якому напрямку можуть розвиватися події у 2024 році.

Загиблі

Через два роки після початку російського вторгнення український президент вперше назвав офіційну кількість загиблих військових.

“31 тисяча українців військових загинули у цій війні, – заявив Володимир Зеленський, додавши:

Не 300 тисяч, не 150 тисяч, що там бреше Путін зі своїм брехливим колом”.

Водночас президент Зеленський не став називати кількість зниклих без вісті, а також кількість поранених, щоб Росія не дізналася, скільки людей “пішло з поля боя”.

Впродовж усього другого року війни, як і у 2022 році офіційні особи не називали жодних конкретних цифр щодо втрат ЗСУ. Але і президент, і представники його офісу неодноразово говорили про 30-50 загиблих воїнів щодня.

У січні 2024 року очільник парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив, що звернувся до президента Зеленського з пропозицією розсекретити дані стосовно втрат України у війні. За словами депутата, кількість загиблих українських військових є “набагато меншою”, ніж 100 тисяч.

Наприкінці 2022 року в Офісі президента заявляли про 10-13 тисяч вбитих.

Через рік, наприкінці 2023 року, світова преса наводила на порядок вищі цифри. Зокрема, французька Liberation написала про 200 тисяч загиблих і поранених, американський часопис Time писав про 100 тисяч загиблих з українського боку, а британський Economist у листопаді – про 70 тисяч загиблих.

За підрахунками сайту “Книга пам’яті полеглих за Україну”, загальна кількість загиблих або померлих воїнів від початку російського вторгнення становить понад 30 тисяч. Цю інформацію зібрали станом на середину листопада 2023 року, і вона лягла в основу створення Стіни пам’яті полеглих у 2014-2021 роках у Михайлівському золотоверхому соборі в Києві.

Були й спроби підрахувати кількість загиблих за оприлюдненими указами президента про нагородження військовослужбовців посмертно.

Журналісти підрахували, що до середини жовтня 2023 у таких указах згадується 14402 воїни. Проте є ще й закриті укази про нагородження посмертно, якщо вони стосуються працівників СБУ, ГУР та інших спецпідрозділів.

Після свого призначення Головнокомандувачем на початку лютого 2024 року Олександр Сирський в інтерв’ю німецькому ZDF заявив, що російські втрати, особливо загиблими, “в 7-8 разів, за останніми даними, переважають наші втрати”.

Президент Зеленський заявив, що з російського боку загинули близько 180 тисяч вояків, а разом із пораненими та звиклими без вісті втрати російського війська можуть сягати до пів мільйона осіб.

Він також заявив про “десятки тисяч вбитих українців на окупованих територіях”.

Впродовж другого року великої війни кількість загиблих та поранених серед цивільних зменшилася.

За даними Офісу генерального прокурора (ОГПУ), загалом від початку російського вторгнення і до кінця 2023 року загинули 11673 людини. Із них за 2023 рік – 2821. Тобто втрати серед цивільних за другий рік війни становлять близько чверті від втрат впродовж всіх двох років великої війни.

Крім того, за даними ОГПУ, за час російського вторгнення до початку 2024 року поранення отримали 18336 українців. Третина цієї цифри – 6403 – припадає на 2023 рік.

Водночас за підрахунками Управління Верховного комісара з прав людини (УВКПЛ) ООН, яке документує втрати серед цивільних в Україні з 2014 року, цифри загиблих є дещо меншими. За підрахунками ООН, від початку великої війни в Україні до початку 2024 року загинули 10191 цивільних, 8260 смертей припадають на 2022 рік, та 1931 смертей – на 2023.

Втім, там наголошують, що “реальна кількість може бути більшою, оскільки деякі звіти ще очікують на підтвердження”. А отже, кількість смертей у 2023 році, очевидно, може зрости через велику кількість загиблих в останні дні 2023 року – на початку 2024, коли, за попередніми даними ООН, загинули 90 людей.

Крім того, все ще неможливо точно встановити, скільки людей загинули у перший рік війни в Маріуполі, Лисичанську, Попасній та Северодонецьку, де повідомляли про великі жертви серед цивільних, але доступу до цих територій немає через російську окупацію.

На початку 2024 року правозахисна організація Human Rights Watch оцінила кількість загиблих під час боїв цивільних в Маріуполі щонайменше у 8 тисяч. Тож очевидно, що з часом загиблих цивільних може виявитися на порядок більшою.

Витрати на війну

Видатки на безпеку та оборону фінансуються виключно коштом доходів від податків та інших платежів, що надходять до бюджету з української економіки. Нині фактично всі вони ідуть на фінансування цієї статті, яка “важить” половину бюджету.

За інформацією міністерства фінансів, видатки на безпеку та оборону у 2023 році становили 2,6 трлн грн, або понад 40% від очікуваного ВВП країни (остаточні дані щодо цього будуть відомі пізніше). Це на понад трильйон гривень або на 72% більше, ніж у 2022 році.

За підрахунками економістів, видатки лише на армію в Україні перевищують третину ВВП.

Для порівняння: у країнах НАТО, які мають набагато міцніші економіки, ніж в України, у мирний час ця цифра становить до 2%.

Міжнародна допомога

Покривати іншу половину видатків бюджету – зарплати держслужбовцям, бюджетникам, соціальні виплати – вдавалося завдяки фінансовій допомозі міжнародних партнерів України.

Весь 2023 рік вона надходила ритмічно і у великих обсягах. Загалом, за даним міністерства фінансів, Україна отримала 42,5 млрд доларів зовнішнього фінансування. Понад чверть цієї суми були грантами, тобто ці гроші не потрібно буде повертати.

Головним “спонсором” України у 2023 році став Європейський Союз, від якого надійшло понад 19,5 млрд доларів. Від США, які вели перед за обсягами допомоги у 2022, надійшло майже вдвічі менше – 10,95 млрд доларів.

Іншими великими донорами фінансової допомоги Україні були МВФ (4,475 млрд доларів), Японія (3,626 млрд доларів), Канада (1,757 млрд доларів), Велика Британія (998 млн доларів) та Світовий банк (660 млн доларів).

Водночас якщо “зважити” допомогу на розмір економік країн-союзниць України, то, за даними Ukraine Support Tracker, найбільшу підтримку надають скандинавські та балтійські країни: Естонія, Данія, Норвегія, Литва та Латвія.

Зовнішнє фінансування, отримане Україною у 2023 році, перевищило і обсяги 2022 року, і очікування українського уряду.

Але, очевидно, 2023 рік так і залишиться рекордом. Убюджеті на 2024 рік спочатку записали план отримати 41 млрд доларів від міжнародних партнерів, але згодом мінфін урізав цю потребу до 37,3 млрд доларів.

Руйнування та збитки

За підрахунками Київської школи економіки (KSE), яка від початку російського вторгнення веде облік економічних втрат України, станом на січень 2024 року загальна сума прямих збитків, завдана інфраструктурі України, зросла до 155 млрд доларів.

На січень 2023 ці втрати оцінювали у 138 млрд доларів.

На початок 2024 року у загальному обсязі прямих збитків найбільшою часткою залишаються втрати житлового фонду — 58,9 млрд доларів. І тут зростання збитків є найбільшим порівняно із першим роком війни.

Серед регіонів, які найбільше постраждали від руйнування житла, — Донецька, Київська, Луганська, Харківська, Миколаївська, Чернігівська, Херсонська та Запорізька області.

На другому та третьому місці за сумою збитків залишається інфраструктура та промисловість й втрати підприємств —36,8 млрд та 13,1 млрд доларів відповідно.

У KSE також підрахували, що внаслідок підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року лише у чотирьох населених пунктах лівобережної Херсонщини постраждало – були повністю або частково затоплені – щонайменше 19 тисяч будинків.

Біженці за кордоном

За даними Управління Верховного комісара ООН з питань біженців (УВКБ ООН), на середину лютого 2024 року за кордонами України перебувало 6,479 млн біженців. Левова частка з них – понад 6 млн – перебувають у Європі, при цьому тимчасовий захист там отримали 5,809 млн українців.

Якщо порівнювати ці цифри із першим роком війни, то загальна кількість українців у Європі стала трохи меншою, тоді як кількість зареєстрованих в системі тимчасового захисту, що дає право на роботу та соціальні виплати, зросла.

За опитуванням, проведеним УВКБ ООН, 80% біженців з України – жінки, у 69% з них в Україні залишився хтось із родини. Середній вік біженців з України становить 44 роки.

Найбільше українських біженців на початок лютого 2024 року року зафіксовано в Німеччині – 1,140 млн людей, із яких понад мільйон отримали тимчасовий захист.

У Польщі, яка вела перед за кількістю біженців з України у 2022-му, тепер перебувають 956 тисяч українців. Проте загалом за час війни тимчасовий захист у Польщі отримали понад 1,6 млн українців.

У Росії та Білорусі, за оцінками ООН, перебувають близько 1,252 млн українців.

Переселенці в Україні

За даними уряду, в Україні майже п’ять млн внутрішньо переміщених осіб. Із них 3,6 млн залишили домівки після початку повномасштабного російського вторгнення, заявила віцепрем’єрка, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.

Понад половина ВПО отримують щомісячні виплати.

За даними міністерства фінансів, у 2023 році на виплати ВПО з бюджету пішло понад 73 млрд грн. Це удвічі більше, ніж, наприклад, на покриття усіх комунальних субсидій в країні.

Водночас, за даними Мінсоцполітики, 158 тисяч людей втратили право на виплати, оскільки виїхали за кордон.

За даними Міжнародної організації міграції (МОМ), кількість внутрішніх переселенців в Україні на кінець 2023 року становила 3,689 млн людей. Із них майже половина походить із двох областей – Харківської та Донецької.

І так само близько половини переселенців знайшли притулок у двох, фактично, прифронтових областях – Харківській та Дніпропетровській (трохи менше пів мільйона в кожній). Крім того, великим осередком розселення ВПО є Київ та Київська область.

Головна причина “популярності” цих регіонів, припускають у МОМ, – це можливість знайти роботу. У західних регіонах, де навесні 2022 перебувала понад третина внутрішніх переселенців, до весни-2023 залишилися лише 16%.

Кожним двом із п’яти переселенців довелося переїжджати не один раз, – у МОМ відзначають, що це пов’язано із неможливістю знайти роботу там, куди переїздять люди. Чоловіки частіше за жінок кажуть, що не можуть знайти роботу після переселення. Кожен десятий переїжджав понад три рази.

За оцінками МОМ, близько 4,5 млн людей повернулися до звичного місця проживання після певного періоду переміщення – по Україні чи за кордоном. При цьому 319 тисяч тих, повернувся з-за кордону, стали переселенцями в Україні.

Найбільше поверталися з Угорщини, Польщі та Румунії.

Лише 37% із тих, хто повернувся з-за кордону, отримують регулярну зарплату. Решта живуть на пенсії та соцвиплати для ВПО.

На відміну від біженців за кордоном, частка жінок серед ВПО є нижчою – близько 60%, і значно вищою є частка літніх людей – серед переселенців їх майже чверть. Серед ВПО також більшою є частка людей, які кажуть, що за час війни вичерпали всі свої заощадження.

Зростання економіки?

Після падіння майже на третину за 2022 рік, з другого кварталу 2023 року український ВВП вийшов у “плюс”.

За різними оцінками, зростання за другий рік війни може становити 5-5,5%. Остаточні дані щодо динаміки ВВП у 2023 році стануть відомі пізніше.

Насамперед, це пояснюється низькою базою порівняння – падіння економіки у перший рік війни було таким глибоким, що на цьому тлі навіть просте припинення падіння виглядатиме як зростання. Врешті, попри відновлення росту, український ВВП приблизно на чверть менший, ніж у довоєнному 2021.

З іншого боку, українська економіка явно оговталася від перших шоків, пов’язаних із початком російського вторгнення. А деякі економічні показники виявилися кращими за прогнози.

Втім, ефект низької бази порівняння вже вичерпав себе, і надалі відновлення йтиме повільніше. Це підтверджують попередні дані за січень 2024, коли, за підрахунками Мінекономіки, ВВП України зріс лише на 3,5% порівняно із січнем 2023-го.

Гривня, інфляція, ціни

Серед показників, які повелися краще, ніж від них очікували, – курс гривні. Національна валюта країни, яка другий рік поспіль веде повномасштабну війну, більшу частину року навіть зміцнювалася.

При тому, що уряд закладав у бюджет 2023 року середньорічний курс 42,2 грн за долар, реальний середньорічний курс був нижчим і від урядових, і від неурядових прогнозів.

Врешті, НБУ навіть вирішив відмовитися від жорсткої фіксації офіційного курсу гривні до долара, запровадженого з перших днів війни, і перейшов до “керованої гнучкості”, підтримуючи гривню валютними інтервенціями з резервів.

Але наприкінці 2023 гривня почала “просідати”. І у 2024 рік увійшла з офіційним курсом у 38 грн за долар.

Весь другий рік війни так само позитивними були й новини щодо інфляції, ще одного показника зі сфери компетенції Нацбанку. Якщо 2022 рік Україна завершила зі зростанням цін у понад 26%, то 2023-й завершувала із показником, якого не давалося досягти навіть за мирних часів, – близько 5%.

У самому Нацбанку пов’язують ці два показники так: зняти інфляційний тиск дозволила валютна стабільність. Серед інших факторів там називають гарний врожай, що сприяв зниженню цін на харчі, а також замороження комунальних тарифів.

Оглядачі ж серед головних причин курсової та цінової стабільності називають відмову від фінансування дефіциту держбюджету за рахунок “друку” грошей. А це, своєю чергою, стало можливим через масштабну допомогу міжнародних партнерів, завдяки якій валютні резерви НБУ у 2023 році сягнули 40,5 млрд доларів, перевищивши попередній рекорд 2011 року у 38,4 млрд доларів.

Виглядає, що чим більше проблем буде із залученням міжнародної допомоги в майбутньому, тим важче буде втримати під контролем зростання цін та курс гривні.

Від експорту до імпорту

До війни українська економіка була значною мірою орієнтованою на експорт. У 2021 році саме він формував близько 40% українського ВВП і становив понад 68 млрд доларів.

Але на другому році війни доходи від нього зменшилися до 36 млрд доларів. У 2022 році Україна змогла експортувати на 44,2 млрд доларів.

Крім того, на другому році війни імпорт до України фактично удвічі перевищив експорт. За даними Державної митної служби, у 2023 році Україна імпортувала товарів на 63,5 млрд доларів. А дефіцит зовнішньої торгівлі (перевищення імпорту над експортом) навіть порівняно із 2022 роком, за підрахунками НБУ, зріс у понад два рази.

До цього призвели втрати підприємств на окупованих росіянами територіях (переважно металургійні), а також системні проблеми на усіх експортних шляхах – від Чорного моря до західних кордонів на суходолі з європейськими країнами, де мали б працювати “коридори солідарності”.

Російська блокада українських портів у Чорному морі та вихід Росії із морського зернового коридору змусили Україну переорієнтовувати експорт на Дунайські порти. А також опановувати і відстоювати свій власний коридор у Чорному морі, спираючись на захист ЗСУ товарних суден.

Під кінець 2023 року морський експорт зернових фактично дозволяв експортувати стільки ж, скільки на піку можливостей зернового коридору за участі Росії та посередництва ООН і Туреччини у 2022-му.

Крім того, цим шляхом на експорт стала надходити й продукція металургії. Це, у свою чергу, дозволило збільшити завантаженість металургійних підприємств, які стали виходити на 70% своєї довоєнної потужності.

Західний кордон – передусім із Польщею, від травня-2023 працював зі значними обмеженнями, а то й взагалі був закритий для українських товарів та перевезень через протести – спочатку фермерів, потім перевізників, які вважають, що присутність українських товарів та послуг руйнує їхні внутрішні ринки.

Попри все це Польща присутня у трійці лідерів за обсягами і українського експорту, і імпорту.

Загалом Україна найбільше експортувала до:

• Польщі — на 4,7 млрд доларів;
• Румунії — на 3,7 млрд доларів;
• Китаю — на 2,4 млрд доларів.

При цьому найбільше доходів – із великим відривом від усіх інших статей – Україні приніс експорт аграрної продукції – майже на 22 млрд доларів.

Експорт металів дав у понад п’ять разів менше – майже 4 млрд доларів.

Водночас вперше за роки існування галузі експорт послуг ІТ з України скоротився – до 6,7 млрд доларів. Це на понад 600 млн доларів менше ніж за 2022 рік.

Не на тому шляху?

Порівняно із першим роком війни українці стали значно менше довіряти владі, а довіра до органів правопорядку та правосуддя ще більше впала. Проте є й інституції та люди, яким більшість українців й надалі довіряють.

За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного наприкінці листопада-початку грудня 2023, українці найбільше вірили ЗСУ (96%), і ця довіра не змінилася впродовж ще одного року війни.

Так само сталою та високою довірою українців користуються волонтери (84%).

Січневе опитування Центру Разумкова має схожі результати: ЗСУ довіряють 95% українців, а волонтерам – 78%. Серед лідерів довіри також добровольчі загони, ДСНС, Нацгварідя, прикордонники та СБУ.

Президенту Володимиру Зеленському все ще довіряють більшість українців, але їх стало значно менше. За даними Центру Разумкова, самому інституту президента довіряють 64%, тоді як персонально у Володимира Зеленського довіра на рівні 69%.

Водночас за опитуванням КМІС, на початку лютого 2024 року Володимиру Зеленському довіряли 65% опитаних. А відставка Головнокомандувача Валерія Залужного “коштувала” президенту ще 5% рейтингу довіри.

При цьому відставленому генералу у лютому 2024 довіряли 94% українців. Його наступнику на посаді Головнокомандувача Олександру Сирському довіряють 40%.

До війни, за даними КМІС, президенту Зеленському довіряли 37% українців, але у перші місяці війни цей показник підстрибнув до 90%. Після цього підтримка почала падати, – у грудні 2022 голові держави довіряли 84%, а наприкінці 2023 – вже 77%.

Інші органи центральної влади мають значно меншу довіру, і вона знижується. За даними КМІС впродовж року кількість тих, хто довіряє уряду та Верховній Раді скоротилася удвічі.

За опитуванням Центру Разумкова, Кабмін та Верховна Рада – серед лідерів недовіри. Уряду не довіряють кожні троє із п’яти опитаних.

“Наростання критики і зниження довіри владі, скоріше за все, є наслідком, з одного боку, несправджених очікувань на цей рік та, з іншого боку, претензіями щодо ефективності та прозорості діяльності”, – вважають соціологи.

Загалом, за даними КМІС, в Україні дедалі меншає тих, хто вважає, що справи в країні розвиваються у правильному напрямку.

При цьому суттєві зміни відбулися на зламі 2023 та 2024 року, коли вперше від початку війни тих, хто вважає, що країна іде хибним напрямком, стало більше. Якщо після перших місяців війни тих, хто казав про правильний напрямок, було 68%, то до грудня 2023 їхня кількість скоротилася до 54%, а ще за два місяці – до 44%.

Досить схожі результати має і Центр Разумкова. За опитуванням центру, якщо до війни, у грудні 2021-го у правильному напрямку руху України були впевнені лише 20% населення, то після початку війни до осені 2022-го у правильності шляху були переконані понад половина українців.

Максимуму цей показник досяг у лютому-березні 2023 – 61%. Після цього впевненість знижувалася, і у січні 2024 знизилася до 41%.

Найчастіше, за даними Центру Разумкова, українці критикують такі сфери:

• рівень цін і тарифів (на погіршення ситуації вказали 86%),
• економічне становище країни (68%),
• рівень стабільності (64,5%),
• упевненість громадян у завтрашньому дні (63,5%),
• рівень добробуту їхньої родини (58%),
• ставлення громадян до влади (53%).

Водночас є і сфери, про які українці відгукуються позитивно. Це ліквідація наслідків масованих обстрілів енергетичної інфраструктури, а також стала робота комунальних служб і торгівлі, забезпечення харчами.

Позитивні ж зміни останнього року, на думку українців, найбільшою мірою стосуються обороноздатності та міжнародного іміджу України.

Графіка Ангеліни Корби