Амоксиклав 1000 – інструкція, застосування, аналоги препарату

Амоксиклав 1000 є антибактеріальним засобом для системного застосування.

Застосування Амоксиклав 1000

Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, таких як:

– тяжкі інфекції горла, носа та вуха (такі як мастоїдит, перитонзилярні інфекції, епіглотит і синусит із супутніми тяжкими системними ознаками і симптомами);

– загострення хронічного бронхіту (після підтвердження діагнозу);

– інфекції шкіри та м’яких тканин, у т. ч. бактеріальні целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;

– інфекції кісток і суглобів, у т. ч. остеомієліт;

– інфекції статевих органів у жінок.

Профілактика бактеріальних інфекцій при великих оперативних втручаннях у таких зонах:

При призначенні антибактеріальних препаратів слід керуватися правилами їх належного застосування.

Амоксиклав 1000 – склад і форма випуску препарату

діючі речовини:амоксицилін, кислота клавуланова;

1 флакон містить 1000 мг амоксициліну у формі натрієвої солі та 100 мг (або 200 мг) кислоти клавуланової у формі калієвої солі.

Форма випуску. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Амоксиклав 1000: як приймати препарат

Дози наведені як вміст амоксициліну/кислоти клавуланової, якщо не вказана доза окремого компонента.

При виборі дози препарату для лікування певної інфекції необхідно враховувати:

– очікувані збудники та їх передбачувану чутливість до антибактеріальних речовин (див. розділ «Особливості застосування»);

– тяжкість і локалізацію інфекції;

– вік, масу тіла і стан функції нирок пацієнта, як описано далі.

У разі необхідності можна застосовувати альтернативні форми Амоксиклаву® (наприклад, з більшими дозами амоксициліну та/або іншим співвідношенням амоксициліну та кислоти клавуланової).

Ці лікарські форми Амоксиклаву® можна застосовувати у добовій дозі до 3000 мг амоксициліну та 600 мг клавуланової кислоти. За необхідності застосування вищої дози амоксициліну слід призначати препарат з іншим співвідношенням амоксицилін/кислота клавуланова для уникнення надвисоких денних доз кислоти клавуланової.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Деякі інфекції (наприклад, остеомієліт) потребують тривалішого лікування. Тривалість лікування не повинна перевищувати 14 діб без оцінки результатів застосування і клінічної картини (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування для дорослих та дітей, маса тіла яких ≥ 40 кг

Стандартна доза: 1000 мг/200 мг кожні 8 годин.

Профілактика ускладнень при хірургічних втручаннях.

При операціях тривалістю менше 1 години рекомендована доза становить від 1000 мг/200 мг до 2000 мг/200 мг при введенні у наркоз (доза 2000 мг/200 мг може бути досягнута при застосуванні відповідної внутрішньовенної форми препарату).

При операціях тривалістю понад 1 годину рекомендована доза становить від 1000 мг/200 мг до 2000 мг/200 мг при введенні в наркоз, дозу 1000 мг/200 мг можна ввести 3 рази протягом 24 годин.

Якщо наявні клінічні ознаки інфекції під час операції, в післяопераційний період слід призначити курс лікування з внутрішньовенним або пероральним введенням препарату.

Дозування для дітей з масою тіла< 40 кг.

Діти віком від 3 місяців: 25 мг/5 мг/кг маси тіла кожні 8 годин.

Діти віком до 3 місяців або масою тіла менше 4 кг: 25 мг/5 мг/кг маси тіла кожні 12 годин.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Корекція дозування базується на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.

При кліренсі креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг:

Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв

Перша доза – 1000 мг/200 мг, потім – 500 мг/100 мг 2 рази на добу

Перша доза – 1000 мг/200 мг, потім – 500 мг/100 мг кожні 24 години

Перша доза – 1000 мг/200 мг, потім – 500 мг/100 мг кожні 24 години + 500 мг/100 мг після діалізу

Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв

25 мг/5 мг/кг кожні 12 годин

25 мг/5 мг/кг кожні 24 години

25 мг/5 мг/кг кожні 24 години + 12,5/2,5 мг після діалізу

Порушення функції печінки.

Необхідна обережність при дозуванні, постійний моніторинг функції печінки з регулярними інтервалами.

Особливості введення препарату.

Амоксиклав® вводять шляхом внутрішньовенних ін’єкцій (струминно) або шляхом періодичних інфузій (краплинно). Препарат не можна вводити внутрішньом’язово.

Дітям віком до 3 місяців Амоксиклав® призначають тільки у вигляді внутрішньовенної інфузії.

Лікування можна розпочинати із внутрішньовенного введення Амоксиклаву® та продовжувати формами для перорального застосування.

Підготовка розчину для внутрішньовенних ін’єкцій.

500 мг/100 мг: розчинити вміст флакона у 10 мл води для ін’єкцій (кінцевий об’єм – 10,5 мл);

1000 мг/200 мг: розчинити вміст флакона у 20 мл води для ін’єкцій (кінцевий об’єм – 20,9 мл).

Відновлені розчини мають жовтуватий (блідо-солом’яний) колір.Використовувати тільки прозорі розчини. Розчин слід використати протягом 20 хвилин після відновлення, вводити препарат повільно протягом 3-4 хвилин безпосередньо у вену або через катетер, краплинно.

Підготовка розчину для внутрішньовенної інфузії

Відновлений, як наведено вище, розчин 500 мг/100 мг далі без затримки додати до 50 мл інфузійної рідини або розчин 1000 мг/200 мг – до 100 мл інфузійної рідини (краще застосувати міні-контейнер або бюретку). Проводити інфузію слід протягом 30-40 хвилин.

Розчин для інфузій хімічно та фізично стабільний протягом 2-3 годин при температурі 25 °С або 8 годин при температурі 5 °С. З мікробіологічних позицій приготований розчин краще вводити негайно.

Для внутрішньовенних інфузій можна застосовувати різні розчинники. Задовільна концентрація антибіотика зберігається при 5 ºС і при кімнатній температурі (25 ºС) у рекомендованих об’ємах зазначених нижче інфузійних розчинів.

При розчиненні препарату та його перебуванні при кімнатній температурі інфузію необхідно здійснити протягом зазначеного нижче часу.

Розчин для внутрішньовенного (в/в) введення

Період стабільності при 25 °С, години

0,9 % розчин натрію хлориду

Комбінований розчин натрію хлориду

Комбінований розчин натрію лактату

0,3 % розчин калію хлориду і 0,9 % розчин натрію хлориду

У разі зберігання при температурі 5 °С відновлені розчини 1000 мг/200 мг і 500 мг/100 мг можна додавати до попередньо охолодженого розчину для інфузій (вода для ін’єкцій або 0,9 % розчин натрію хлориду), отриманий препарат можна зберігати при зазначеній температурі до 8 годин.

Після досягнення розчином кімнатної температури його слід використати негайно.

Стабільність розчинів препарату залежить від концентрації. Якщо готувати розчин більшої концентрації, період стабільності розчину пропорційно збільшується.

Амоксиклав® менш стабільний у розчинах глюкози, декстрану та бікарбонату, тому розчини на зазначеній основі необхідно використати протягом 3-4 хвилин після розчинення.

Будь-який невикористаний розчин слід утилізувати згідно з діючими вимогами.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Амоксиклав 1000 – протипоказання, побічні ефекти

Підвищена чутливість до діючих речовин, пеніциліну та до інших компонентів препарату.

Тяжка алергічна реакція негайного типу (наприклад, анафілаксія) на інший бета-лактамний антибіотик (наприклад, цефалоспорин, карбапенем або монобактам) в анамнезі.

Жовтяниця/порушення функції печінки в анамнезі, що було спричинено амоксициліном/ кислотою клавулановою (див. розділ «Побічні реакції»).

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції на препарат, як діарея, нудота та блювання.

Інфекції та інвазії.Часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок.

Частота невідома – надмірне збільшення росту нечутливих до препарату мікроорганізмів.

З боку кровотворної та лімфатичної системи.Рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія. Частота невідома – оборотний агранулоцитоз і гемолітична анемія; збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку імунної системи.Частота невідома – ангіоневротичний набряк, анафілаксія, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт.

З боку нервової системи.Нечасто – запаморочення, головний біль. Частота невідома – судоми (див. розділ «Особливості застосування»), асептичний менінгіт.

Судинні розлади.Рідко – тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту.Часто – діарея. Нечасто – нудота, блювання, порушення травлення. Частота невідома – антибіотикоасоційований коліт, включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт (див. розділ «Особливості застосування»).

Гепатобіліарні розлади.Нечасто – підвищення рівня АСТ та/або АЛТ. Частота невідома – гепатити та холестатична жовтяниця. Ці явища виникають при застосуванні інших пеніцилінів і цефалоспоринів (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин.Нечасто – шкірні висипання, свербіж, кропив’янка. Рідко – мультиформна еритема. Частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакція на ліки з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»).

При виникненні реакцій підвищеної чутливості (дерматиту) лікування слід припинити (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовивідних шляхів.Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія (див. розділ «Передозування»).

Амоксиклав 1000 – инструкция, применение, аналоги препарата

Амоксиклав 1000 является антибактериальным средством для системного применения.

Применение Амоксиклав 1000

Лечение бактериальных инфекций, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами, таких как:

– тяжелые инфекции горла, носа и уха (такие как мастоидит, перитонзилярные инфекции, епиглотит и синусит с сопутствующими тяжелыми системными признаками и симптомами);

– обострение хронического бронхита (после подтверждения диагноза);

– инфекции кожи и мягких тканей, в т. ч. бактериальные целлюлиты, укусы животных, тяжелые дентоальвеолярные абсцессы с распространенным целлюлитом;

– инфекции костей и суставов, в т. ч. остеомиелит;

– инфекции половых органов у женщин.

Профилактика бактериальных инфекций при больших оперативных вмешательствах в следующих зонах:

При назначении антибактериальных препаратов следует руководствоваться правилами их надлежащего применения.

Амоксиклав 1000 – состав и форма выпуска препарата

действующие вещества: амоксициллин, клавулановая кислота;

1 флакон содержит 1000 мг амоксициллина в форме натриевой соли и 100 мг (или 200 мг) кислоты клавулановой в форме калиевой соли.

Форма выпуска. Порошок для раствора для инъекций.

Амоксиклав 1000: как принимать препарат

Дозы приведены как содержание амоксициллина/клавулановой кислоты, если не указана доза отдельного компонента.

При выборе дозы препарата для лечения определенной инфекции необходимо учитывать:

– ожидаемые возбудители и их предполагаемую чувствительность до антибактериальных веществ (см. раздел «Особенности применения»);

– тяжесть и локализацию инфекции;

– возраст, массу тела и состояние функции почек пациента, как описано далее.

В случае необходимости можно применять альтернативные формы Амоксиклава® (например, с большими дозами амоксициллина и/или другим соотношением амоксициллина и кислоты клавулановой).

Эти лекарственные формы Амоксиклава® можно применять в суточной дозе до 3000 мг 600 мг амоксициллина и клавулановой кислоты. При необходимости применения высшей дозы амоксициллина следует назначать препарат с другим соотношением амоксициллин/клавулановая кислота для избежания сверхвысоких дневных доз клавулановой кислоты.

Продолжительность лечения определяет врач индивидуально. Некоторые инфекции (например, остеомиелит) требуют длительного лечения. Продолжительность лечения не должна превышать 14 дней без оценки результатов применения и клинической картины (см. раздел «Особенности применения»).

Дозировка для взрослых и детей, масса тела которых ≥ 40 кг

Стандартная доза: 1000 мг/200 мг каждые 8 часов.

Профилактика осложнений при хирургических вмешательствах.

При операциях длительностью менее 1 часа рекомендуемая доза составляет 1000 мг/200 мг до 2000 мг/200 мг при введении в наркоз (доза 2000 мг/200 мг может быть достигнута при применении соответствующей внутривенной формы препарата).

При операциях длительностью более 1 час рекомендуемая доза составляет 1000 мг/200 мг до 2000 мг/200 мг при введении в наркоз, дозу 1000 мг/200 мг можно ввести 3 раза в течение 24 часов.

Если имеются клинические признаки инфекции во время операции, в послеоперационный период следует назначить курс лечения с внутривенным или пероральным введением препарата.

Дозировка для детей с массой тела< 40 кг.

Дети в возрасте от 3 месяцев: 25 мг/5 мг/кг массы тела каждые 8 часов.

Дети в возрасте до 3 месяцев или с массой тела менее 4 кг: 25 мг/5 мг/кг массы тела каждые 12 часов.

Пациенты пожилого возраста. Коррекция дозы не нужна.

Коррекция дозирования базируется на максимальных рекомендованных дозах амоксициллина.

При клиренсе креатинина > 30 мл/мин коррекция дозы не нужна.

Взрослые и дети с массой тела ≥ 40 кг:

Клиренс креатинина 10-30 мл/мин

Первая доза – 1000 мг/200 мг, затем – 500 мг/100 мг 2 раза в сутки

Первая доза – 1000 мг/200 мг, затем – 500 мг/100 мг каждые 24 часа

Первая доза – 1000 мг/200 мг, затем – 500 мг/100 мг каждые 24 часа + 500 мг/100 мг после диализа

Клиренс креатинина 10-30 мл/мин

25 мг/5 мг/кг каждые 12 часов

25 мг/5 мг/кг каждые 24 часа

25 мг/5 мг/кг каждые 24 часа + 12,5/2,5 мг после диализа

Необходима осторожность при дозировании; постоянный мониторинг функции печени с регулярными интервалами.

Особенности введения препарата.

Амоксиклав® вводят путем внутривенных инъекций (струйно) или путем периодических инфузий (капельно). Препарат нельзя вводить внутримышечно.

Детям до 3 месяцев Амоксиклав® назначают только в виде внутривенной инфузии.

Лечение можно начинать с внутривенного введения Амоксиклава® и продолжать формами для перорального применения.

Подготовка раствора для внутривенных инъекций.

500 мг/100 мг: растворить содержимое флакона в 10 мл воды для инъекций (конечный объем – 10,5 мл);

1000 мг/200 мг: растворить содержимое флакона в 20 мл воды для инъекций (конечный объем 20,9 мл).

Восстановленные растворы имеют желтоватый (бледно-соломенный) цвет.Использовать только прозрачные растворы. Раствор следует использовать в течение 20 минут после восстановления, вводить препарат медленно в течение 3-4 минут непосредственно в вену или через катетер, капельно.

Подготовка раствора для внутривенной инфузии

Восстановлен, как описано выше, раствор 500 мг/100 мг дальше без задержки добавить к 50 мл инфузионной жидкости или раствор 1000 мг/200 мг – 100 мл инфузионной жидкости (лучше применять мини-контейнер или бюретку). Проводить инфузию следует в течение 30-40 минут.

Раствор для инфузий химически и физически стабилен в течение 2-3 часов при температуре 25 °С или 8 ч при температуре 5 °С. С микробиологических позиций приготовленный раствор лучше вводить немедленно.

Для внутривенных инфузий можно применять различные растворители. Удовлетворительная концентрация антибиотика сохраняется при 5 ° с и при комнатной температуре (25 ° с) в рекомендованных объемах указанных ниже инфузионных растворов.

При растворении препарата и его пребывании при комнатной температуре инфузию необходимо осуществить в течение указанного ниже времени.

Раствор для внутривенного (в/в) введение

Период стабильности при 25 °С, часы

0,9 % раствор натрия хлорида

Комбинированный раствор натрия хлорида

Комбинированный раствор натрия лактата

0,3 % раствор калия хлорида и 0,9 % раствор натрия хлорида

В случае хранения при температуре 5 °С восстановленные растворы 1000 мг/200 мг и 500 мг/100 мг можно добавлять к предварительно охлажденному раствору для инфузий (вода для инъекций или 0,9 % раствор натрия хлорида), полученный препарат можно хранить при указанной температуре до 8 часов.

После достижения раствором комнатной температуры его следует использовать немедленно.

Стабильность растворов препарата зависит от концентрации. Если готовить раствор большей концентрации, период стабильности раствора пропорционально увеличивается.

Амоксиклав® менее стабилен в растворах глюкозы, декстрана и бикарбоната, поэтому растворы на указанной основе необходимо использовать на протяжении 3-4 минут после растворения.

Любой неиспользованный раствор следует утилизировать в соответствии с действующими требованиями.

Применять детям с первых дней жизни.

Амоксиклав 1000 – противопоказания, побочные эффекты

Повышенная чувствительность к действующим веществам, пенициллина и другим компонентам препарата.

Тяжелая аллергическая реакция немедленного типа (например, анафилаксия) на другой бета-лактамный антибиотик (например, цефалоспорин, карбапенем или монобактам) в анамнезе.

Желтуха/нарушение функции печени в анамнезе, что было вызвано амоксициллином/ кислотой клавулановою (см. раздел «Побочные реакции»).

Чаще всего сообщалось о таких побочных реакциях на препарат, как диарея, тошнота и рвота.

Инфекции и инвазии.Часто – кандидоз кожи и слизистых оболочек.

Частота неизвестна – чрезмерное увеличение росту нечувствительных к препарату микроорганизмов.

Со стороны кроветворной и лимфатической системы.Редко – обратимая лейкопения (включая нейтропению) и тромбоцитопения. Частота неизвестна – обратимый агранулоцитоз и гемолитическая анемия, увеличение времени кровотечения и протромбинового индекса (см. раздел «Особенности применения»).

Со стороны иммунной системы.Частота неизвестна – ангионевротический отек, анафилаксия, синдром, подобный сывороточной болезни, аллергический васкулит.

Со стороны нервной системы.Нечасто – головокружение, головная боль. Частота неизвестна – судороги (см. раздел «Особенности применения»), асептический менингит.

Сосудистые расстройства.Редко – тромбофлебит в месте введения препарата.

Со стороны желудочно-кишечного тракта.Часто – диарея. Нечасто – тошнота, рвота, нарушения пищеварения. Частота неизвестна – антибиотикоассоциированный колит, включая псевдомембранозный колит и геморрагический колит (см. раздел «Особенности применения»).

Гепатобилиарные расстройства.Нечасто – повышение уровня АСТ и/или АЛТ. Частота неизвестна – гепатиты и холестатическая желтуха. Эти явления возникают при применении других пенициллинов и цефалоспоринов (см. раздел «Особенности применения»).

Со стороны кожи и подкожных тканей.Нечасто – кожные высыпания, зуд, крапивница. Редко – мультиформная эритема. Частота неизвестна – синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, буллезный эксфолиативный дерматит, острый генерализованный экзантематозный пустулез, реакция на лекарства с эозинофилией и системными симптомами (DRESS-синдром) (см. раздел «Особенности применения»).

При возникновении реакций повышенной чувствительности (дерматита) лечение следует прекратить (см. раздел «Особенности применения»).

Со стороны почек и мочевыводящих путей.Очень редко – интерстициальный нефрит, кристаллурия (см. раздел «Передозировка»).