Основні принципи побудови комплексу бойового екіпірування військовослужбовця

У статті представлено результати дослідження раціональної побудови і напрямки розвитку комплексу бойового екіпірування військовослужбовця з врахуванням досвіду збройних сил провідних держав світу.

Розробка основних принципів побудови комплексу бойового екіпірування військовослужбовця та впровадження у реальність принципово нового комплексного спорядження та озброєння кожного військовослужбовця, яке в подальшому могло б стати цілісною бойовою системою.

Військовослужбовець в сучасній армії розглядається як система зброї, що включає самого військовослужбовця, засоби ураження, зв’язку і управління, а також засоби забезпечення його мобільності та виживання при виконанні бойового завдання. Тим, наскільки ефективно працює кожна з частин такої системи, визначається її ефективність в цілому.

Сучасні реалії ведення бою диктують нові умови і вимоги. Сьогодні солдат повинен мати під рукою сучасний засіб комунікації, для того, щоб орієнтуватися у бойовій обстановці та отримувати необхідні вказівки. Сучасний солдат повинен виконувати бойове завдання за будь-якої погоди і цілодобово. Це означає, що у нього повинні обов’язково бути під рукою прилади нічного бачення та прилади інфрачервоного випромінювання, за допомогою яких він зможе вести прицільний вогонь у нічний час.

В будь-якому випадку бойове екіпірування військовослужбовця залишається одним із найважливіших факторів, що впливають на підвищення бойової ефективності та зниження втрат особового складу при виконанні бойових завдань. Таким чином, постає нагальна потреба в оснащенні військовослужбовців Збройних Сил України новими комплексами бойового екіпірування (КБЕ), що забезпечать ефективне виконання поставлених завдань і дозволять зберегти життя та здоров’я військовослужбовців [1] .

Проблема забезпечення військовослужбовців ЗС України елементами КБЕ (засобами індивідуального захисту, озброєння, засобів зв’язку, елементами форми одягу) вирішується на кожному етапі розвитку збройних сил в залежності від завдань, які ставляться перед ними Воєнною доктриною України [2] .

Створення екіпірування «солдата майбутнього» (від англ. Future Soldier) – найбільш обговорювана, стосовно збройних сил провідних держав світу, тема останнього десятиріччя: США (FUTURE SOLDIER), Великобританія (FIST), Іспанія (COMFUT), Польща (PROJEKT TYTAN), Франції (FELIN), Росія (РАТНИК, РАТНИК -2) і т.д. [3] [4] [5] [6] [7] [8] .

Отже, завдання розробки та впровадження у реальність принципово нового комплексного спорядження та озброєння кожного військовослужбовця, яке в подальшому може стати цілісною бойовою системою є актуальною.

Останні локальні війни та сучасні збройні конфлікти показали, що бойові завдання, в основному, будуть вирішувати не масові армії, а окремі військові формування, дії яких повинні бути взаємозлагоджені на полі бою з авіацією, бронетанковою технікою, артилерією. Накази вони можуть отримувати не тільки від безпосереднього командира, але і від штабів, що знаходяться на великій відстані (у деяких випадках на інших материках, в залежності від операції) і командири повинні знати не тільки де знаходиться кожен окремий військовослужбовець, що він бачить, а й який стан працездатності всіх його компонентів, який його фізіологічний стан, його положення відносно інших учасників операції тощо.

Відповідно до концепції створення КБЕ військовослужбовця ЗС України [2] існуючі принципи забезпечення військ (сил) ЗС України бойовим екіпіруванням потребують забезпечення військовослужбовців сучасним речовим майном, засобами забезпечення життєдіяльності, енергозабезпечення, засобами захисту, ураження, засобами управління, що дозволить підвищити ефективність їх дій під час виконання бойових завдань, зокрема, у разі порушення обміну інформацією в бою, підвищити мобільність та живучість військовослужбовців (підрозділів) тощо.

Відсутність єдиного бачення напрямів розвитку та шляхів вирішення проблем створення комплексу бойового екіпірування військовослужбовця ЗС України та недостатня на сьогоднішній день координація зусиль між структурними підрозділами Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, воєнно-науковими закладами та підприємствами оборонно-промислового комплексу держави призвели до виробництва розрізнених засобів бойового екіпірування військовослужбовців, які не можуть бути інтегровані у єдиний КБЕ військовослужбовця, що, як наслідок, призвело до зниження ефективності ведення бою як окремим військовослужбовцем, так і підрозділом в цілому при проведенні антитерористичної операції (АТО).

Ще в 50-х роках в США з ’явилася концепція розділення бойового і допоміжного спорядження – «Солдат повинен мати при собі найнеобхідніше для успішного ведення бою. Все, без чого можна обійтися або що можна доставити іншим шляхом, залишається» [9] .

Застосування даного принципу на практиці дозволило понизити вагу і об’єм переносного спорядження (що значно підвищило мобільність), а також дало можливість комбінувати різні частини амуніції залежно від характеру поставленого завдання.

Сучасні вимоги до якості тактичного спорядження досить високі. Існує ряд стандартів, яких дотримуються всі провідні виробники бойового екіпірування.

Перш за все, якісне спорядження повинне бути довговічним, зносостійким, володіти невеликою вагою, підвищеною міцністю до стирання, вогнестійкістю. Останні розробки показали, що пластик, який давно замінив собою метал, при виробництві фурнітури, також характеризується значною міцністю, низькою вагою, достатньою міцністю, високою жаро- і морозостійкістю.

Найбільш вдалим винаходом в області підвищення функціональності спорядження, зручності бойового екіпірування, стала модульна система перенесення при виконанні бойового завдання військовослужбовцем індивідуально або в складі групи.

Головна перевага модульності – це можливість легко комбінувати набір необхідних для вирішення конкретного бойового завдання (конкретну спеціальність військовослужбовця) підсумків і аксесуарів, при цьому дотримуючись принципу одноманітності розміщення майна в групі.

В той же час, проведені дослідження показали, що принцип побудови екіпірування військовослужбовців ЗС України був незмінним багато років. Так побудова екіпірування військовослужбовців ЗС України складалась з кількох груп.

Перша група спорядження, яка комплектується у розвантажувальному жилеті:

• особиста зброя (ніж, автомат / гвинтівка / кулемет);
• 8 магазинів 5,45 мм АК-74 для стрільця (240 патронів з 450);
• 6 магазинів 5,45 мм АК-74 РКК збільшеної ємності для кулеметника (270 патронів з 450);
• 2 короба 7,62 мм кулемета КК для кулеметника (короб на 100 патронів на 7,62 мм КК, 200 на 5,45 мм РККС із 500);
• 5 магазинів 7,62 мм СВД для снайпера (50 патронів з 100);
• 2 гранати РГД-5 (Ф-1);
• радіостанція;
• сигнальна ракета;
• мінімальний набір інструментів для забезпечення виживання (ліхтар, Multitool);
• запас висококалорійної їжі;
• фляжка питної води;
• індивідуальна аптечка.

Друга група спорядження, яка комплектується в одноденному ранці:

• друга частина боєприпасів (друга половина БК);
• ІРХ (індивідуальний раціон харчування / сухий пайок);
• ВВЗ (вітроводозахисний костюм / плащ-намет;
• п’ятиточковий (каремат); ПНБ / тепловізор;
• інженерні боєприпаси (М0Н-50), тротилові шашки із запалювальними трубками;
• засоби маскування;
• ємність для перенесення вантажу;
• мала саперна лопатка.

Третя група спорядження, яка комплектується у похідному рюкзаку:

• додаткові боєприпаси;
• резервна АКБ для радіостанції;
• спальний мішок;
• намет;
• освітлювальне обладнання;
• опалювальне обладнання;
• комплект білизни;
• запас продуктів на тривалість виходу.

Але ця побудова морально застаріла та не відповідає сучасним вимогам. Досвід антитерористичної операції показав, що неправильно підібране і підігнане спорядження може поставити під загрозу та значно ускладнити, а часто і унеможливити ефективну участь окремого військовослужбовця у виконанні завдання, що в цілому знизить загальну боєздатність групи і надалі може привести до провалу завдання і знищення всієї групи.

Тестування різних систем спорядження показало, на наш погляд, що найбільш прогресивною на даний момент є пропозиція ешелонування спорядження.

Під ешелонуванням мається на увазі розподіл всього озброєння і матеріально-технічних засобів, яке дозволяє військовослужбовцю в будь-якій ситуації мати при собі все необхідне для забезпечення боєготовності, підвищення бойових можливостей і максимально можливого забезпечення життєдіяльності.

Залежно від завдань, які виконуються, обставин і тривалості дій солдат повинен мати при собі різну номенклатуру матеріально-технічних засобів.

Згідно концепції ешелонування, все спорядження, яке переноситься військовослужбовцем,що діє у відриві від основних сил, умовно поділяється на три лінії (ешелонів) [9] .

Перший ешелон (мінімально необхідний) – комплект засобів загального призначення, що постійно знаходиться на військовослужбовці протягом всього періоду виконання завдання, включає мінімум засобів забезпечення виживання в тилу противника і забезпечує виконання бойового завдання.

Ешелон розміщується в транспортному жилеті, кишенях одягу військовослужбовця.

У цей комплект доцільно включати:

• особисту вогнепальну і холодну зброю, половину боєкомплекту, інженерні боєприпаси та спеціальні засоби, необхідні для ведення короткого бою при раптовій зустрічі з противником і відриві від його переслідування;
• індивідуальні засоби зв’язку і сигналізації;
• засоби надання першої медичної допомоги;
• недоторканний запас (НЗ) – четверта частина боєкомплекту, запас засобів, інструментів і препаратів, що дозволяють створити мінімально необхідні умови для виживання з урахуванням дії навколишнього середовища, запас висококалорійних, готових до вживання (консервованих або сублімованих), малогабаритних продуктів і питної води.

Другий ешелон (оптимально достатній) – комплект засобів загального призначення і засобів виконання конкретного завдання в обсязі, що забезпечує безпосередній вплив на об’єкт бойового завдання, як мінімум по одному варіанта, а також мінімальний рівень життєзабезпечення в ході безпосередньої підготовки до виконання і впливу на об’єкт.

Ешелон розміщується в транспортному жилеті в зоні мінімальної досяжності (верхня частина задньої поверхні тіла) та в бойовому ранці.

У цей комплект доцільно включати:

• другу половину боєкомплекту до особистої зброї, прилади нічного бачення, елементи групової зброї і боєприпаси до нього;
• продукти харчування на одну-дві доби;
• засоби забезпечення життєдіяльності (вологонепроникну накидку, теплоізоляційний килимок (сидіння), фільтр для очищення води);
• інженерні боєприпаси та індивідуальні засоби маскування.

Третій ешелон (додатковий) – комплект засобів всебічного забезпечення виконання бойового завдання за всіма запланованими варіантами і збереження боєздатності військовослужбовця в автономному режимі протягом усього строку виконання бойових завдань.

Третій ешелон розміщується в маршовому рюкзаку і додаткових засобах транспортування підрозділів (взводу, відділення)

У цей комплект доцільно включати:

• додаткові запаси боєприпасів до особистої та групової зброї;
• резервні засоби зв’язку;
• табірне обладнання (намети, посуд, опалювальні та освітлювальні прилади із запасом палива, спальні мішки і тому подібне); змінний комплект білизни, засоби особистої гігієни;
• запас продуктів на весь період виконання бойового завдання;
• інші засоби, які використовуються для вирішення допоміжних завдань, що виникають або забезпечують виконання бойового завдання.

Концепція трьох ешелонів спорядження, повинна бути заснована на розподілі спорядження, виходячи з досвіду використання наявного бойового екіпірування військовослужбовців ЗС провідних країн світу під час виконання бойових завдань та військовослужбовців ЗС України в районі проведення антитерористичної операції. Все спорядження, що носиться військовослужбовцем – це три великі групи, починаючи з першого ешелону, що найбільше стосується того, хто носить (по суті – його одяг), закінчуючи третім, який носиться у вигляді рюкзаків.

Такий розподіл на ешелони, на перший погляд незвичний та незрозумілий, але при докладному розгляді є найбільш гнучким і логічним. Цей розподіл дозволяє структурувати будь-яке спорядження будь-якого підрозділу, допомагає загальному розумінню і правильній оцінці тактичних можливостей, підбору та розташуванню спорядження, відповідно до наступного завдання.

Така схема, при її правильному використанні, дозволяє військовослужбовцю автоматично завжди швидко орієнтуватися що і де зі спорядження повинно бути і фактично є в наявності.

Висновки. Проведені дослідження показують, що у розробці перспективного складу КБЕ повинні переважати комплексні та системні підходи, які враховують різнопланові, взаємозалежні і суперечливі впливи різних засобів на бойові можливості. При обґрунтуванні вимог до КБЕ в цілому, і його систем, необхідно використовувати врахування досвіду експлуатації екіпірування у військах. На теперішній час військовослужбовцями ЗС України експлуатуються засоби індивідуального захисту й окремі елементи екіпірування, які є складовими частинами комплексу бойового екіпірування, особливості експлуатації, яких потребують всебічного вивчення та будуть складати основу пропозиції щодо перспективного складу комплексу.

Для ефективного проведення подальших досліджень експлуатації елементів бойового екіпірування необхідно активізувати роботу науково-аналітичної групи Міністерства оборони України з включенням до її складу військовослужбовців-виконавців науково-дослідних робіт, які виконуються у рамках Концепції [2] .

Необхідний підхід до дослідження системи комплексів бойового екіпірування військовослужбовців різних спеціальностей родів військ, який дозволяє з безлічі варіантів обрати раціональний і визначити напрямки удосконалення всіх систем комплексу бойового екіпірування військовослужбовців. Проведені дослідження показують, що найважливішим етапом обґрунтування перспективного складу комплексу бойового екіпірування військовослужбовців підрозділів різних родів військ є комплексна оцінка внеску у бойову ефективність дій підрозділів при вирішенні конкретних бойових завдань на основі математичного моделювання бойових дій.

В результаті критичного перегляду та творчої переробки загальних технічних вимог до комплексу та елементів бойового екіпірування військовослужбовців ЗС провідних країн світу з урахуванням сучасних поглядів на розвиток і застосування військових формувань Збройних Сил України необхідно розробити та дослідити варіанти оперативно-тактичних вимог до комплексу та загальних вимог до елементів екіпірування військовослужбовців і розробити пропозиції щодо перспективного складу комплексів бойового екіпірування військовослужбовців Десантно-штурмових військ, підрозділів військової розвідки та спеціального призначення ЗС України.

Список літератури (посилань)

[1]. Концепція створення комплексу бойового екіпірування військовослужбовців Збройних Сил України, затверджено наказом Міністра оборони України від 10.12.2014 № 876.

[2]. Указ Президента України від 24.09.2015 року № 555/2015 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року Про нову редакцію Воєнної доктрини України

[3]. Универсальный солдат и его снаряжение. Военное обозрение. Часть 1. 2015. – Режим доступу: http://topwar. ru/print:page, 1,86950-universalnyy-soldat-i-ego-snaryazhenie-chast-1.html

[4]. Универсальный солдат и его снаряжение. Военное обозрение. Часть 2. 2015. – Режим доступу: http://topwar. ru/print:page, 1,86951-universalnyy-soldat-i-ego-snaryazhenie-chast-2. html

[5]. Универсальный солдат и его снаряжение. Военное обозрение. Часть З. 2015. – Режим доступу: http://topwar.ru/86981-universalnyy-soldat-i-ego-snaryazhenie-chast-3.html

[6]. Универсальный солдат и его снаряжение. Военное обозрение. Часть 4. Заключительная. 2015. – Режим доступу: http://topwar.ru/print:page,1,87212-universalnyy-soldat-i-ego-snaryazhenie-chast-4-zaklyuchitelnaya.html

[7]. Тактические разгрузочные системы израильской армии. Военное обозрение. http://topwar.ru/55775-takticheskie-razgruzochnye-sistemy-izrailskoy-armii.html

[8]. Програми розробки комплектів індивідуального оснащення військовослужбовців країн світу. Спеціальний бюлетень. – Міністерство оборони України. Київ, 2015. – 92 с.

[9]. Кривошеєв А.М. Посібник з підготовки і ведення розвідки групами корегування артилерійського вогню і авіаційного наведення на основі узагальнення бойового досвіду / А.М. Кривошеєв, Р.А. Кривошеєв. – Суми: ФОП Наталуха А.С., 2012. – 370 с

Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.

Читати новини від Ukrainian Military Pages у Telegram

Використані джерела:
Збірник наукових праць Військової академії (м. Одеса), 2017, № 1(7) ISSN 2313-7509

Виплати військовим під час війни: що потрібно знати?

З початку повномасштабної війни з росією держава збільшила грошове забезпечення військових на період дії воєнного стану.

Що таке грошове забезпечення?

Це гроші, які держава виплачує військовим за службу. Розмір виплат залежить від посади, звання, тривалості військової служби, її інтенсивності, кваліфікації військового, наукового ступеня тощо.

З чого формують щомісячний розмір виплат?

• основне забезпечення, яке військові отримують відповідно до своєї посади, звання, вислуги років тощо;
• додаткове, що формують із надбавок, доплат, премій, винагород тощо.

Скільки військовим платять під час війни?

Крім основного щомісячного забезпечення, військовослужбовці та співробітники інших силових та безпекових відомств отримують ще й додаткові виплати.

• 30 тисяч грн виплачують військовим (крім строкової служби), а саме з:

ЗСУ, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ГУР МОУ, НГУ, ДПСУ, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу генерального прокурора, рядовому та начальницькому складу ДСНС, співробітникам Служби судової охорони, начальницькому складу управління спецоперацій Національного антикорупційного бюро та поліцейським;

• до 100 тисяч грн на місяць (залежно від кількості днів перебування у зоні бойових дій) збільшується грошове забезпечення тих бійців, які безпосередньо беруть участь у місцях бойових зіткнень.

Ці виплати також стосуються і солдат строкової служби.

Регулюється постановою Кабінету міністрів України №168 від 28 лютого 2022 .

Як відбувається розрахунок додаткових виплат?

30 тисяч грн, або приблизно 1000 грн на день – базова додаткова виплата для військових, які не беруть безпосередню участь у бойових діях.

100 тисяч грн, або приблизно 3000 грн на день – для бійців, які воюють.

Додаткові виплати будуть нараховувати пропорційно кількості реальних днів, коли військовий брав участь у бойових діях, та на позиціях, які не передбачали активної участі.

Наприклад, армієць протягом місяця 10 днів перебував у місцях бойових зіткнень. Тоді розмір його місячного грошового забезпечення вираховуватимуть так:

основне щомісячне забезпечення (наприклад, 15 тисяч грн) + 20 днів перебування в тилу (20 тисяч грн) + 10 днів на фронті (30 тисяч грн).

Тобто загальна сума в такому випадку становитиме 65 тисяч грн (мінус податкові та інші типи відрахувань).

Як формують і здійснюють грошові виплати?

Кількість днів, які військовий безпосередньо перебував у бою, виконував бойові завдання, визначають на основі наказів і розпоряджень командирів чи начальників.

Крім того, важливо пересвідчитися, що видано наказ про зарахування бійця до військової частини та вступ на посаду.

Гроші виплачують у поточному місяці за попередній (тобто в червні за травень, наприклад) у два етапи:

• у першій половині місяця виплачують основне грошове забезпечення, відповідно до посади, звання, вислуги років тощо;
• у другійполовині місяця виплачують додаткове.

Виплати ділять на дві частини, оскільки фінансові відділи повинні звести всі бойові накази у спільну відомість та зробити розрахунки.

Виплати надходять на рахунок у банку за вибором військовослужбовця. Якщо ж такого немає, потрібно надати фінансовій службі військової частини документи для відкриття рахунку.

Що отримують армійці, які дістали поранення чи потрапили у полон?

100 тисяч грн розповсюджується і на:

• військових, які дістали поранення на війні та перебувають на стаціонарному лікуванні чи у відпустці за висновком військово-лікарської комісії;
• армійців, яких захопили у полон або взяли у заручники, а також інтернованих у нейтральні держави або безвісно відсутніх.

За такими військовими зберігають усі форми грошового забезпечення, які вони отримували на момент поранення чи полону.

У такому випадку гроші виплачують членам родини щомісячно, зокрема щодо військових:

• захоплених у полон – до дня їхнього звільнення включно;
• безвісно відсутніх – до дня, коли набере чинності рішення суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими.

100 тисяч грн виплачують повністю за весь місяць, якщо військовий загинув або помер внаслідок поранень після запровадження воєнного стану, а не лише до дня зазнання травми чи смерті (протягом року після поранення).

Порядок звернення родичів військових та перелік документів, необхідних для отримання ними виплат регулюється постановою Кабміну №884.

Гроші членам сімей військових, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини або дезертирували – не виплачують.

Куди звертатися та куди скаржитися, якщо виникли питання щодо нарахування грошового забезпечення?

Насамперед до командира військової частини чи відповідального по роботі з особовим складом.

Якщо ж питання не розв’язали, варто звернутися до Департаменту фінансів Міністерства оборони на гарячу лінію – 044 271 35 59.

Кого вважають членами сімей військовослужбовців?

Право отримати гроші військовослужбовців мають:

• дружина або чоловік військовослужбовця, за їх відсутності – повнолітні діти, які проживають разом із ним;
• законні представники (опікуни або піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства – незалежно від їхнього віку) військовослужбовця (за відсутності дружини або чоловіка);
• особи, які перебувають на утриманні військовослужбовця, або батьки військовослужбовця (за відсутності дружини або чоловіка та дітей).

Які документи необхідно зібрати родичам полонених та зниклих безвісти солдат, для отримання виплат?

Для отримання грошових виплат членам сім’ї необхідно звернутись до командира військової частини з заявою та копіями документів:

• паспорта;
• довідки про реєстрацію місця проживання (якщо такої інформації немає в паспорті);
• ідентифікаційного номера;
• свідоцтва про шлюб (якщо є);
• свідоцтва про народження дітей (якщо є).

Рішення про виплату чи відмову у виплаті грошей командир військової частини має ухвалити протягом 15 днів.

Якщо у виплаті відмовили, можна оскаржити це рішення в суді.

Якщо військовий загинув, чи передбачена для членів його сім’ї одноразова допомога?

Крім щомісячного додаткового забезпечення постанова КМУ №168 також встановлює і допомогу сім’ям загиблих бійців – 15 мільйонів грн, яку розподіляють рівними частинами на всіх членів сім’ї.

Однак чіткого переліку осіб, які можуть претендувати на частину з цих грошей, не встановлено. Тому в кожному випадку варто доводити свою приналежність до сім’ї загиблого військового.

Конституційний суд спробував усунути цей недолік. Рішенням у справі №5-рп/99 визначив, що членами сім’ї військового насамперед є дружина або чоловік, діти, батьки. Діти є членами сім’ї незалежно від того, спільні вони чи є дітьми будь-кого з подружжя, усиновлені, народжені у шлюбі чи ні.

Інший критерій визначення кола членів сім’ї – особи, які постійно мешкають із військовослужбовцем та ведуть спільний побут. Це не лише близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати й сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо.

Умовами для визнання їх членами сім’ї, крім спільного проживання, є спільний побут, бюджет, витрати, майно, оренда житла тощо.

Претендувати на частку грошової виплати можуть і утриманці військовослужбовця, які одержують від нього допомогу (не мають власних доходів або середньомісячний дохід яких не перевищує прожитковий мінімум).

Встановити факт проживання однією сім’єю та перебування на утриманні можна через суд.

Право на отримання цієї допомоги виникає з дати смерті військового, зазначеної у свідоцтві.

Якщо хтось із членів сім’ї загиблого відмовиться від своєї частки або протягом 3-х років не заявить про своє право на отримання допомоги, гроші розподіляють між іншими, хто має на них право.

Виплата частки не залежить від того, чи подав хтось інший документи на отримання цих грошей. Тобто кожен отримає свою частину.

Якщо ж військовий помер протягом року від моменту, коли дістав поранення (контузії, травми, каліцтва) на війні, гроші членам його сім’ї виплатять. Якщо з цього часу минув рік і більше – ні.

Якщо сім’я загиблого одночасно має право на отримання кількох типів одноразових допомог або компенсаційних виплат (встановлених різними нормативними актами), виплачують одну на вибір рідних.

Висновок

Грошове забезпечення – це обов’язковий та надважливий елемент взаємин між державою та військовим. Однак самими лише виплатами не побудуєш сильну та боєздатну армію.

Важливо системно дбати як про матеріальне оснащення бійців, так і про розв’язання проблемних питань щодо забезпечення військових уже в мирний час. Йдеться про забезпечення військових житлом, спрощення отримання статусу учасника бойових дій та інвалідів війни, індексації та нарахування пенсій тощо.

Андрій Новак, адвокат юридичної компанії “Міллер“

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Скільки коштує спорядити українського солдата. Інфографіка

Вартість необхідних речей для військового, який їде на фронт, становить щонайменше $1885. Про це свідчать підрахунки LIGA.net, складені на підставі спілкування з волонтерами, які розповіли, скільки коштує спорядження і що саме потрібно для виконання бойових завдань.

Підписуйтесь на LIGA.Бізнес у Facebook: головні бізнес-новини

Перелік усіх необхідних речей, які має отримати від держави солдат, детально прописаний у наказі Міністерства оборони, у ньому 46 пунктів.

Найдорожчі предмети амуніції – бронежилет ($700) і каска ($450). Комплект польової форми обходиться у $102, індивідуальна аптечка з додатковим турнікетом – ще $155, взуття – $68, рюкзак – $58.

Скільки вартує амуніція українського солдата (інфографіка – Дмитро Кругліков/LIGA.net)

У вартість спорядження не входить зброя й допоміжне обладнання (приціли, рації тощо).

Приціли, дрони, тепловізори й інше коштовне обладнання кожному бійцю ЗСУ не потрібні. Зазвичай, вистачає по декілька одиниць на взвод, волонтери розвозять його на рівні батальйонів.

Але саме техніка – найбільша стаття видатків для потреб армії. Наприклад, одна радіостанція Harris на підрозділ коштує до $30 000.