✅Темперамент, його типи та їх психологічна характеристика

Темперамент – це індивідуальні психофізіологічні особливості особистості.

Темперамент визначає наявність психічних відмінностей між людьми. До цих відмінностей відносяться інтенсивність і стійкість емоцій, емоційна вразливість, енергійність, темп дій і інші динамічні характеристики.

Треба сказати, що темперамент не визначає обдарованість людини і його здібності. Високі здібності можуть бути у людей з різним темпераментом.

Немає хорошого чи поганого темпераменту, кожен тип темпераменту має свої плюси і мінуси. До цінних властивостей особистості відносяться активність і енергія холерика, чуйність і рухливість сангвініка, стійкість почуттів меланхоліка, спокій флегматика.

Небажані риси особистості можуть виникнути при будь-якому темпераменті. Наприклад, холеричний темперамент цілком може зробити людину, схильним до постійних «вибухів», а сангвінічний привести до легковажності.

Меланхолійний темперамент здатний виробити замкнутість, зайву сором’язливість, а флегматичний може зробити людину байдужим до вражень життя.

Темперамент, як вважав і.п. Павлов – це природна особливість нервової системи, організованої особливим чином. Її формування відбувається під впливом різного співвідношення нервових процесів – збудження і гальмування.

Під збудженням розуміється функціональна активність нервових клітин кори головного мозку і його центрів, в той час, як гальмування є загасанням активності цих клітин.

Нервові процеси збудження і гальмування характеризуються силою, врівноваженістю і рухливістю.

Сила нервових процесів означає здатність людини витримувати тривалі і сильні збудження, не переходячи в стан позамежного гальмування. Їх врівноваженість говорить про особливості співвідношення процесів збудження і гальмування, а рухливість нервових процесів показує здатність збудження і гальмування змінюватися один іншим.

Для різних типів вищої нервової діяльності людини характерні різні поєднання цих показників.

Якщо тип нервової системи є поняттям фізіологічним, то темперамент поняття психологічне. Павлов відповідно до типів вищої нервової діяльності людини виділяв чотири типи темпераменту.

Фізіологічні основи темпераменту

Вивчаючи вироблення умовних рефлексів у тварин, Павлов звернув увагу на те, що в поведінці тварин спостерігаються відмінності. Вони проявлялися в швидкості і точності освіти умовних рефлексів і в особливостях їх затихання.

Вчений висунув гіпотезу про те, що фундаментальні властивості нервових процесів лежать в основі цих відмінностей – до них відносяться сила збудження, гальмування, їх врівноваженість і рухливість.

Силу збудження і гальмування вчений розрізняв і вважав їх двома властивостями нервової системи незалежними один від одного. Що стосується сили збудження, то вона відображає працездатність нервової клітини і проявляється в витривалості, не переходячи, при цьому в стан гальмування.

Сила гальмування проявляється в здатності до утворення гальмівних умовних реакцій – згасання і диференціювання.

Під врівноваженістю нервових процесів Павлов розумів рівновагу процесів збудження і гальмування. Якщо сила одного з процесів більше сили іншого, то людина стає неврівноваженим.

Рухливість нервових процесів – ще одна властивість нервової системи, яке проявляється в зміні одного нервового процесу на інший. Завдяки цій властивості людина здатна змінювати свою поведінку відповідно до умов життя.

Швидкість переходу від пасивного стану до активного буде мірою цієї властивості.

Інертність нервових процесів буде протилежністю їх рухливості.

Властивості нервових процесів можуть утворювати комбінації, які визначають тип нервової системи. Цю комбінацію представляють сила, врівноваженість і рухливість, співвідношення процесів збудження і гальмування.

Павлов виділив чотири основних типи нервової системи. Ці типи близькі до типів темпераменту, які були виділені ще Гіппократом.

Виходячи з сили нервових процесів, розрізняють сильні і слабкі типи, що підрозділяються на врівноважені і неврівноважені типи.

Для неврівноваженого типу збудження переважає над гальмуванням, а врівноважений тип може бути рухомим і інертним.

Виділені типи відповідають чотирьом класичним типам темпераменту:

Павлов під типом нервової системи розумів вроджені і слабо схильні до змін її властивості, які утворюють фізіологічну основу темпераменту.

Роль його досліджень надзвичайно велика – зроблене відкриття стало підставою для твердження про те, що поведінку людини можна пояснити з точки зору фізіології.

Однак поведінка людини дуже складно і визначається як вродженими характеристиками, так і умовами соціальної ситуації і особливостями виховання.

Психологічні характеристики типів темпераменту

Для темпераменту характерні різноманітні прояви і не тільки в поведінці людини, але і в динаміці пізнавальної діяльності та сфері почуттів.

Особливості темпераменту відображаються в діях і спонуканнях людини, в його характері, особливостях мови, в інтелектуальній діяльності.

Людина з сангвінічним темпераментом відрізняється підвищеною реактивністю, але його активність і реактивність добре врівноважені. Сангвінік швидко відгукується на те, що привертає його увагу, у нього жива міміка і виразні рухи. Якщо є привід, навіть незначний, він буде заразливо реготати і водночас несуттєвий факт може сильно його розсердити.

Настрій, ставлення до людини або якогось предмета, написано у нього на обличчі. Поріг чутливості високий, звідси слабкі звуки і світлові подразники він не помічає. Зосереджується швидко, дисциплінований, з людьми сходиться легко, звикає до нових вимог. Більшою мірою відгукується на зовнішні враження, тобто є екстравертом.

Холерик відрізняється малою чутливістю, має високу реактивність і активність. Оскільки у нього реактивність переважає, то часто буває неприборканий, нестриманий, запальний. Холерик більш інертний, але менш пластичний, в порівнянні з сангвініком. Стійкість інтересів і прагнень велика, перемикання уваги може бути утруднено. Холерик швидше екстраверт.

Що стосується флегматика, то його активність висока і переважає над малою реактивністю, чутливістю, емоційністю. Розсмішити або засмутити флегматика досить складно, навіть при великих неприємнях він залишається спокійним.

Флегматик володіє невиразними і уповільненими рухами, бідної мімікою і мовою. Свою увагу перемикає насилу і повільно пристосовується до нової обстановки, хоча дуже енергійний і працездатний. Хорошими якостями є терплячість, самовладання, витримка. З людьми флегматик сходиться насилу, на зовнішні враження відгукується слабо. За психологічною суттю флегматик є інтровертом.

Людина меланхолійного темпераменту має високу чутливість і малу реактивність. Велика інертність з підвищеною чутливістю викликають сльози, навіть з незначного приводу. Меланхолік образливий, руху і міміка невиразні, руху бідні, голос тихий. Найчастіше він не впевнений в собі і труднощі змушують його опускати руки. Всі психологічні процеси уповільнені. Велика частина меланхоліків є інтровертами.

Проведені дослідження показують, що в залежності від особливостей темпераменту, спосіб здійснення діяльності змінюється. Особи, з переважанням на першому етапі збудження, проявляють підвищену активність, але роблять багато помилок. Кількість помилок стає менше, коли вони виробляють свій стиль діяльності.

Особи, з переважанням гальмування на перших порах малоактивні, діяльність їх непродуктивна, однак, коли вони виробляють свій спосіб діяльності, продуктивність їх різко зростає.

Оскільки змінити темперамент неможливо, то доцільним буде облік його властивостей при організації будь-якої діяльності.

Таблиця з поясненнями на тему “Темперамент, його типи та їх психологічна характеристика”

Висновок

Темперамент – це вроджена особливість психіки, яка визначає спосіб реагування індивіда на зовнішні подразники та його поведінку в соціальному контексті.

Існує чотири основні типи темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик, та меланхолік, кожен з яких має свої унікальні характеристики та особливості поведінки. Розуміння власного темпераменту та темпераменту інших може значно полегшити міжособистісне спілкування та сприяти більш ефективній взаємодії.

Темперамент особистості

Кожна людина унікальна та психіка її також унікальна. Знання про те, що таке темперамент, які існують типи й особливості кожного, допоможе краще розуміти себе та своє оточення, з якими людьми краще спілкуватися, який вид діяльності вибрати. Це важливо, оскільки ми зможемо передбачити, як людина може поводитися в різних життєвих обставинах, виходячи з особливостей її темпераменту.

Що таке темперамент?

Темперамент є вродженою властивістю, продуктом нашої вищої нервової діяльності, базою, яка формує наш характер. Це наша основа. Прояв темпераменту простежується в діях, спонуканнях, особливостях мови людини, розумової діяльності, сфері почуттів, пізнавальної, професійної діяльності тощо.

Заговорили про темперамент ще в Стародавній Греції. Лікар Гіппократ задумався про те, чому деякі люди агресивні й запальні, а інші спокійні та незворушні. Чому деяких легко заспокоїти лише кількома словами, в той час як інші довго залишаються нервовими й неспокійними. Аналізуючи це, Гіппократ виділив 4 типи психологічних особливостей, властивих конкретним групам людей, які пізніше були названі темпераментом. Така класифікація використовується й досі. Розрізняють холеричний, сангвінічний, флегматичний та меланхолійний типи темпераменту.

Типології темпераменту

Існує безліч типологій темпераменту. Ми розглянемо деякі з них. Гіппократ пов’язував темперамент з фізіологічними властивостями організму людини та виділяв 4 типи темпераменту, які визначаються по тому, яка рідина переважає в організмі:

• холерик – жовч;
• сангвінік – кров;
• флегматик – слиз;
• меланхолік – чорна жовч.

Звичайні уявлення про темпераменти в наш час мало мають відмінностей від уявлень XVIII ст.: холерик асоціюється із запальністю й дратівливістю, сангвінік – з легкістю й життєрадісністю, флегматик – з врівноваженістю й спокоєм, а меланхолік – з сумом й вразливістю.

За теорією Е. Кречмера, У. Шелдона та ін., властивості темпераменту взаємопов’язані з відмінностями особливостей статури (конституційні типології). Але недолік таких теорій в тому, що ігнорується роль соціальних умов та середовища в становленні властивостей людини.

За визначенням І. П. Павлова, фізіологічна база темпераменту – тип ВНД (вищої нервової діяльності). Тип ВНД визначає співвідношення основних властивостей нервової системи: сила, врівноваженість та рухливість процесів гальмування й збудження, що протікають в нервовій системі. Таким чином:

• холерик – сильний, неврівноважений, рухливий («нестримний тип»);
• сангвінік – сильний, врівноважений, рухливий («живий тип»);
• флегматик – сильний, врівноважений, інертний («спокійний тип»);
• меланхолік – слабкий, неврівноважений, інертний.

Властивості темпераменту

Щоб отримати психологічну характеристику типів темпераменту, розглядають такі властивості:

1. Чутливість – інтенсивність зовнішнього впливу, яка необхідна для виникнення психічної реакції. У сангвініка та меланхоліка висока чутливість, у холерика й флегматика – низька.
2. Реактивність – час від початку впливу подразника до процедури реагування (зауваження, різкий тон, образливе висловлювання). У холерика та сангвініка висока реактивність, у флегматика й меланхоліка – низька.
3. Темп реакції – процедура або протікання самого реагування (психічні процеси, темп мови, жести). Підвищений у сангвініка, холерика, а також у меланхоліка, який добре відпочив. І знижений у флегматика та втомленого меланхоліка.
4. Активність – інтенсивність, задіяння нервової системи в діяльності, характеристика енергетичного потенціалу особистості. Холерики, сангвініки та флегматики – високоактивні. У меланхоліка низький рівень активності.
5. Пластичність / ригідність – визначає наскільки людина гнучко (сангвінік) / негнучко (холерик, флегматик, меланхолік) пристосовується до зовнішніх впливів.
6. Екстраверсія – активність зовні ( холерик, сангвінік) / інтроверсія – активність всередині (флегматик, меланхолік).
7. Емоційна збудливість – поріг впливу, який необхідний для того, щоб виникла емоційна реакція, а також швидкість розвитку цієї реакції. У холериків, сангвініків та меланхоліків підвищена емоційна збудливість. У флегматиків – знижена.

Характеристика типів темпераменту

Тепер розглянемо докладніше характеристику кожного типу темпераменту.

Холерик

Холерики часто не можуть контролювати свої емоції, запальні, надмірно емоційні, у них можуть виникати нескінченні спалахи гніву. Присутня манія величі. Часто дратуються, властива мінливість настрою. Холерики рішучі, сміливі, вибухові, захоплені. Вони лідери, контролюючі люди, наполегливі, категоричні. Мають величезну працездатність, проте швидко виснажуються.

Відмінні риси холерика – зайва емоційність, неврівноваженість, рвучкість.

Сангвінік

З ними найлегше в спілкуванні, доброзичливі, енергійні, спонтанні, емоційно стійкі. Вони люблять жартувати, веселитися. Часто не досягають висот, тому що втрачають інтерес. Не люблять одноманітну роботу і те, що їм не подобається, можуть кинути навіть на півдорозі. Мають багато захоплень та роблять те, що їм цікаво тут і зараз. Легко пристосовуються до змін. У сангвініка виразна міміка, швидкі рухи й мова, винахідливість, гнучкий розум, і швидке пристосування до незвичайних видів діяльності.

Відмінні риси сангвініка – веселість, легкість, рухливість, жвавість.

Флегматик

Люди з таким типом темпераменту спокійні, наполегливі, терплячі, вміють доводити розпочате до кінця. Вони глибокі та врівноважені. Стратегічно вибудовують свій план дій та повільно, але впевнено йдуть за ним. Хороші співробітники. У роботі часто уповільнені, але дуже енергійні, працездатні й працьовиті. Нелегко сходяться з новими людьми, але при цьому надійні, можуть вибудовувати глибокий та довгостроковий союз, на флегматика завжди можна покластися. Не любить метушитися та з’ясовувати стосунки. Стійко переносить неприємності. У відносинах з флегматиком можна відчути відчуженість й холодність, бо вони скупі на прояв емоцій та почуттів, стримані й не дуже тактильні.

Відмінні риси флегматика – неспішність, розміреність, спокій та незворушність.

Меланхолік

Такі люди знаходяться в нескінченному самоаналізі. Вони нерішучі, неенергійні та ненаполегливі. Відрізняються надзвичайної вразливістю, невпевненістю в собі, боязкістю, навіть невеликі труднощі можуть змусити меланхоліка опустити руки. Будь-яка, навіть нешкідливій жарт, може зачепити його й він ще довго буде переживати з цього приводу. Не люблять нові знайомства та галасливі компанії. Недовірливий. Часто серед творчих людей можна зустріти саме меланхоліків. У них тихий голос, мізерні рухи, невиразна міміка. Не дуже працездатні й легко втомлюються.

Відмінні риси меланхоліка – вразливість та сприйнятливість.

Важливо відзначити, що в житті нечасто можна зустріти один виражений тип темпераменту. У всіх нас проявляються всі 4 типи темпераменту, хоча переважають риси одного, ведучого. Також немає поганих або хороших темпераментів. Скрізь є свої особливості, потрібно лише навчитися розумно їх використовувати. Щоб собі в цьому допомогти й визначитися з особливостями свого темпераменту, рекомендуємо пройти тести на нашому сайті:

1. Сангвиник, холерик, флегматик и меланхолик – Режим доступа: https: //www.grandars.ru/college/psihologiya/vidy-temperamenta.html
2. Типы темперамента – Режим доступа: https: //4brain.ru/blog/
3. Типы темперамента – Режим доступа: https: //interesnyefakty.org/tipy-temperamenta/
4. Типы темперамента человека – Режим доступа: https: //www.grandars.ru/college/psihologiya/temperament.html

Типи темпераменту: короткий і простий розбір

Знати свій темперамент, темперамент своєї дитини, чоловіка, дружини, подруги – вкрай важливо і корисно. Встановивши, до якого типу належить той інша людина, ви не тільки розширюєте власний кругозір, але і полегшуєте спілкування з будь-якою людиною.

Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!

Про те, які типи темпераменту виділяє сучасна наука, чим вони відрізняються і як їх розрізнити – в цій статті.

У науці під терміном темперамент мається на увазі комплекс особистих якостей окремої людини, які характеризують його емоційну і динамічну сторони в сферах поведінки та інтелектуальної діяльності. Тип темпераменту також визначається типом нервової діяльності.

Вперше поняття темперамент з’явилося в працях великих учених давньої Греції – Гіппократа і Галена. Так, ще в Елладі розробили вчення про чотири типи темпераменту, який перекладається з латині як суміш хімічних компонентів.

Вчені минулих століть розробили теорії існування стійких індивідуальних відмінностей людей за чотирма різними типами. Так, ще Гіппократ довів, що головним органом в організмі людини є мозок, проте він вважав, що темперамент людини залежить від складу нейро-гуморальних рідин, які на його думку перебували в тілі кожної людини.

Крім того, за старих часів припускали, що темперамент також залежить від клімату і природи, що було спростовано лише в двадцятому столітті.

Так, давньогрецький вчений Гален був упевнений, що у людини, у якого переважає в організмі рідина лімфа є спокійним і повільним (меланхоліком), індивідуум, повний жовчі є хамовитими і різким (холериком), переповнені чистою кров’ю відрізняються жвавістю і веселістю (є сангвиниками), а люди з чорною жовчю є сумними і боягузливими (меланхоліки).

За старих часів припускали, що всі люди мають один стійкий тип і не можуть мати змішаний темперамент. Докази того, що майже всі люди мають як раз змішаний тип темпераменту були отримані в наші дні, а психологи роблячи діагностику пацієнтів відносять його до двох і більше типів темпераменту.

Тема типів темпераменту детально вивчена сучасною психологією, проте в різний час була дискусійною. Так, фахівці припускають, що розподіл людей по типом темпераменту є не єдиною вірною системою оцінки особливостей психології індивіда. Наприклад, видатний вчений Карл Густав Юнг представив своє вчення про інтроверсії та екстраверсії.

В окремих працях можна знайти різні описи темпераментів, які вони засновували на самих різних факторах. У різні періоди також були спроби підвести вчення про типах темпераменту під результати клінічних розробок. Значна робота в цьому напрямі була зроблена такими медиками, як Теплов, Павлов і Айзенк. Робота вчених не зуміла вирішити наукових протиріч, а лише внесла деякі суперечки в кола психологів і психіатрів.

На території колишніх країн СРСР вчення про темперамент ґрунтувалося на роботах Павлова. Вчений розробив свою систему типів нервової системи, яка була спільною не тільки для всієї людей, але також і для ссавців. Відповідно до його навчання, в основі формування лежить фізіологія і її тип вищої нервової діяльності, який залежить від властивостей нервової систем. На його думку, наш темперамент багато в чому визначено спадковістю і зароджений не середовищем, а генами.

Пізніше на основі даних досліджень в СРСР представили активно-специфічний підхід для розглядання структури психіки і вивчення темпераменту. На даний момент його активно використовують в психофізіологічних експериментах і диференціальної психології.

Сьогодні вчені схиляються до того, що вчення про темпераменти є кілька застарілим і потребує переробки. Так, воно прийшло до нас ще з античності і не відображає всього сучасного розуміння психологічних процесів, механізмів адаптації та існування в сучасному глобальному і високотехнологічному світі.

Багато хто вважає, що людей варто ділити на дві основні групи – Активність і Емоційність. Перша характеризується ступенем енергійності конкретної людини і прояви їм таких якостей, як швидкість реакцій, рівень енергії, а також показниками гальмування. Емоційність людини визначають по особливості протікання емоційних процесів (прийняття або відкидання почуттів) і ступеня переживання радості, горя, страху і злості.

Окремим предметом наукової суперечки є процес визначення типів темпераменту у дітей і підлітків, які в сучасній науці все ще активно досліджуються.