Захист вітчизни 10 клас

«Постріл — об’єднувальне начало вогневих засобів». Як ви розумієте це твердження?

Внутрішня балістика стрільби. Поняття про стрільбу і балістику стрільби.

Балістика (нім. Ballistik, від грец. ballo — кидаю) — наука про рух артилерійських набоїв, некерованих ракет, мін, бомб, куль під час стрільби. Внутрішня балістика вивчає рух кулі в каналі ствола під дією порохових газів. Зовнішня — після вильоту її з каналу ствола.

Явище пострілу. Постріл — це викидання кулі з каналу ствола енергією газів, які утворюються при згоранні порохового заряду. При пострілі зі стрілецької зброї від удару бойка по капсулю бойового патрона вибухає детонуюча речовина капсуля. Полум’я через отвори в дні гільзи проникає до порохового заряду і запалює його, унаслідок чого велика кількість сильно нагрітих газів утворюють у каналі ствола високий тиск на дно кулі, а також на дно та стінки гільзи і на стінки ствола та затвора.

Періоди пострілу. Постріл відбувається в надзвичайно короткий проміжок часу (0,001-0,06 с). Під час пострілу виділяються 4 послідовних періоди: попередній’, перший, або основний-, другий, третій, або період післядії газів (іл. 11.1).

Рух кулі в каналі ствола зброї. У результаті тиску газів куля зрушує з місця й врізається в нарізи ствола, обертаючись по них, проходить через канал ствола з постійно зростаючою швидкістю і вилітає назовні в напрямку осі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї назад. Від тиску газів на стінки гільзи та ствола проходить деформація гільзи і вона щільно притискується до патронника, перешкоджаючи прориву порохових газів у бік затвора. Одночасно при пострілі відбувається нагрівання ствола та виникають його коливальні рухи.

Гази та частки незгорілого пороху, вилітаючи з каналу ствола вслід за кулею, при зустрічі з атмосферним повітрям утворюють полум’я та ударну хвилю, які спричиняють звук при стрільбі.

Під час пострілу з автоматичної зброї, який використовує енергію віддачі, тиск газів через дно гільзи передається на деталі затвора і викликає його рух зі стріляною гільзою назад. Тиск газів на дно гільзи пересилює інерцію затвора та пружність зворотно-бойової пружини. Куля вже до цього часу вилітає з каналу ствола. Відходячи назад, затвор стискає зворотно-бойову пружину. Потім під дією енергії пружини затвор рухається вперед і досилає наступний набій магазину в набійник.

Початкова швидкість кулі, її вплив на бойові властивості зброї. Початковою швидкістю кулі називають швидкість, із якою куля залишає канал ствола, тобто швидкість руху кулі поблизу точки вильоту.

Початкова швидкість — це умовна величина, яка дещо перевищує дульну, але є меншою, ніж максимальна. Цю швидкість визначають дослідним шляхом і математичними розрахунками, її величину зазначають у таблицях стрільби і в бойових характеристиках зброї.

Початкова швидкість — одна з основних балістичних характеристик зброї. За збільшення її величини збільшуються й такі параметри стрільби: дальність польоту кулі, дійсність вогню, пробивна і вбивча сила, прямий постріл, а от вплив зовнішніх факторів на політ кулі та на характеристики траєкторії її польоту зменшується.

Для стрілецької зброї що більша початкова швидкість, то більш настільною (пологою) стає траєкторія польоту кулі при однакових кутах піднесення. Величина початкової швидкості залежить від багатьох факторів. Основними з них є такі:

1. Маса кулі. Із збільшенням маси кулі при одному і тому ж заряді величина початкової швидкості кулі зменшується, а із зменшенням маси — збільшується.

2. Маса заряду. Із збільшенням маси заряду при одній і тій же масі кулі початкова швидкість збільшується.

3. Довжина каналу ствола. Із збільшенням довжини каналу ствола початкова швидкість кулі збільшується, оскільки куля протягом тривалішого часу піддається дії тиску газів. Але збільшення початкової швидкості кулі із збільшенням довжини каналу ствола відбувається до певної межі. При дуже великій довжині ствола може виявитися, що сила дії порохового заряду стане меншою від сили опору руху кулі в каналі ствола, у цьому випадку швидкість кулі почне зменшуватися.

4. Температура й вологість порохового заряду. З підвищенням температури порохового заряду збільшується швидкість горіння пороху, а тому збільшується і максимальний тиск, і початкова швидкість. З підвищенням вологості порохового заряду зменшуються швидкість горіння і початкова швидкість кулі.

5. Форма і розміри пороху. Ці фактори істотно впливають на швидкість горіння порохового заряду, а отже, і на початкову швидкість кулі. Вони добираються експериментальним шляхом при конструюванні зброї.

Віддача зброї та її вплив на результати стрільби

Віддача — це рух зброї назад під час пострілу. Віддача відчувається у вигляді поштовху в плече стрільця, його руку або у ґрунт. Дія віддачі зброї характеризується величиною швидкості та енергією, яку вона розвинула під час руху назад. Швидкість віддачі зброї приблизно в стільки разів менша від початкової швидкості кулі, у скільки разів куля легша від зброї. Сила тиску порохових газів (сила віддачі) і сила опору віддачі (упор приклада, рукоятки, центр тяжіння зброї тощо), які розташовані не на одній прямій і спрямовані в протилежні боки, створюють пару сил, під дією яких дульна частина ствола відхиляється догори (іл. 11.2).

Іл. 11.2. Підкидання дульної частини ствола вгору при пострілі в результаті дії сили віддачі

При пострілі ствол зброї здійснює коливальні рухи. У результаті коливальних рухів дульна частина ствола в момент вильоту кулі може також відхилятись від початкового положення в будь-який бік. Величина цього відхилення збільшується в результаті неправильного використання упору для стрільби, забруднення зброї тощо. Поєднання впливу коливальних рухів ствола, віддачі зброї та інших причин призводить до утворення кута між напрямком осі каналу ствола до пострілу та її напрямком у момент вильоту кулі з каналу ствола: цей кут називають кутом вильоту.

Величину кута вильоту подають у таблицях стрільби. Якість бою зброї знижується при порушенні правил прицілювання та неправильному використанні упору.

Зовнішня балістика стрільби

Політ кулі в повітрі, сили що діють на неї. Форма траєкторії польоту кулі та її елементи. Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля рухається за інерцією.

Траєкторія — це крива лінія, яку описує центр тяжіння кулі в польоті (іл. 11.3). Розрізняють такі елементи траєкторії:

1. Точка вильоту — центр дульного зрізу каналу ствола, початок траєкторії.

2. Лінія кидання — умовна лінія, що є продовженням осі каналу ствола у момент вильоту кулі.

3. Горизонт зброї — умовна горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту.

4. Кут піднімання — кут між лінією піднесення і горизонтом зброї.

Іл. 11.3. Траєкторія польоту кулі (вид збоку)

Іл. 11.4. Траєкторія польоту кулі

Куля при польоті в повітрі піддається дії двох сил: сили тяжіння та сили опору повітря. У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі постійно зменшується, а її траєкторія нагадує за формою умовну нерівномірно зігнуту криву лінію.

Прямий постріл. Постріл, під час якого траєкторія польоту кулі на всій відстані не перевищує траєкторії лінії прицілювання, називають прямим пострілом (іл. 11.5).

У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без зміни прицілу. При цьому точку прицілювання по висоті, як правило, вибирають на нижньому краю цілі.

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності (пологості) траєкторії. Що вища ціль і що пологіша траєкторія, то більша дальність прямого пострілу; тоді на більшій відстані на місцевості може бути вражена ціль з однієї й тієї ж установки прицілу.

Під час стрільби по цілях, які розташовані на відстані, що перевищує дальність прямого пострілу, траєкторія поблизу вершини піднімається вище цілі, й тоді ціль, на певному відрізку траєкторії, не буде вражатись при тій самій установці прицілу. Відстань на місцевості, на якій низхідна крива траєкторії не перевищує висоти цілі, називають вражаючим простором (іл. 11.6). Уражаючий простір, таким чином, залежить від: а) висоти цілі (він буде більшим, ніж настильніша траєкторія), б) настильності траєкторії, в) кута нахилу місцевості.

Прикритий простір. Простір за перешкодою, яка не пробивається кулею, від її вершини до точки зустрічі, називають прикритим простором (іл. 11.6). Прикритий простір буде тим більшим, що більша висота перешкоди і що пологішою є траєкторія стрільби.

Іл. 11.6. Прикритий, мертвий та вражаючий простори

Мертвий простір. Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути вражена при даній траєкторії, називають мертвим простором (іл. 11.6). Практичне значення величини прикритого, мертвого простору дозволяє правильно використовувати перешкоди для захисту від вогню противника, а також уживати заходів для зменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій та обстрілу цілей зі зброї з найбільшою навісною траєкторією.

Пробивна і вбивча дія кулі

Відомо, що постріл відбувається за дуже короткий проміжок часу (0,001-0,06 с). Від удару бойка по капсулю набою виникає полум’я, від якого спалахує пороховий заряд, і утворюється велика кількість сильно нагрітих газів, які збільшуються в об’ємі і створюють високий тиск, що діє в усі боки з однаковою силою.

Під тиском газів 250-500 кг/см2 куля зсувається з місця, врізається в нарізи каналу ствола і набуває обертального руху. Порох продовжує горіти, відповідно кількість газів (об’єм і тиск) в каналі ствола збільшується. Найбільшої величини (2880 кг/см2) тиск газів досягає, коли куля пройде 4-6 см від початку свого руху.

Відтак унаслідок збільшення швидкості руху кулі об’єм закульового простору збільшується швидше, ніж надходять свіжі гази, і тиск починає падати. До моменту вильоту кулі з каналу ствола тиск становить 300-900 кг/см2. Однак швидкість руху кулі в каналі ствола зростає, оскільки гази, хоч і менше, продовжують на неї тиснути.

Куля рухається вздовж каналу ствола з безперервно зростаючою швидкістю і викидається назовні у напрямку осі каналу ствола. Розігріті гази, що виходять з каналу ствола услід за кулею, зустрічаючись з повітрям, утворюють полум’я й ударну хвилю, яка є джерелом звуку при пострілі. Порохові гази при вильоті кулі з каналу ствола продовжують свою дію на кулю до відстані 10-15 см за дульним зрізом.

Таким чином, куля починає летіти до цілі за законами зовнішньої балістики і вражає ціль силою свого удару. Під час стрільби по живих цілях основне значення має вбивча дія кулі, тобто дія кулі на живий організм.

Для виведення людини зі строю кулі досить мати кінетичну енергію 8 кг/м. Сучасні кулі зберігають вбивчу силу на всіх дальностях стрільби. Пістолетні кулі зберігають вбивчу дію на дальності до 500 м.

Значення пробивної й вбивчої дії кулі для певних матеріалів подано в таблиці 11.1.

Пробивна та вбивча дія кулі

Відсоток наскрізних пробоїн, або глибина пробивання

Сухі соснові колоди 20 20 см, скріплені у штабелі

Із сталевим осердям і бронебійно-запалювальна

Визначення дальності до цілі, урахування впливу зовнішніх умов на стрільбу. Прицілювання зброї та влучність стрільби. Визначення відстані окомірно за відрізками місцевості — це найпростіший і найшвидший спосіб. Головне в ньому — тренованість зорової пам’яті та вміння подумки відкладати на місцевості уявну постійну міру відрізків місцевості (50 м, 100 м, 200 м, 500 м). Закріпивши в пам’яті ці еталони, неважко порівнювати з ними й оцінювати відстані на місцевості.

При вимірюванні відстані за методом послідовного уявного відкладення добре вивченої постійної міри потрібно пам’ятати, що місцевість і місцеві предмети видаються меншими відповідно до їх віддалення, тобто за віддалення у два рази предмет буде видаватись удвічі меншим. Тому при визначенні відстані уявно відкладені відрізки зменшуватимуться відповідно віддаленню.

При цьому слід враховувати таке:

– що ближча відстань, то яснішим і чіткішим нам видається видимий предмет;

– що ближче предмет, то він видається більшим;

– більші предмети видаються ближчими, ніж дрібні, які розташовані на тій же відстані;

– предмет яскравішого кольору видається ближчим, ніж предмет темного кольору;

– яскраво освітлені предмети видаються ближчими, ніж слабко освітленні, які розташовані на тій же відстані;

– під час туману, дощу, у сутінках, у похмурі дні, при насиченні повітря порохом спостережувані предмети видаються дальшими, ніж у ясні та сонячні дні;

– що більша різка різниця в кольорах предмета і тла, на якому його видно, то меншою видається відстань (наприклад, узимку покрите снігом поле ніби наближує темні предмети, які розташовані на ньому);

– предмети на рівній місцевості видаються ближчими, ніж на пагорбах, особливо скороченою видається відстань, що визначають через широкий водяний простір;

– складки місцевості (долини рік, западини, яри), які невидимі (або не цілком видимі) спостережникові, зменшують відстань;

– при спостереженні лежачи предмети видаються ближчими, ніж при спостереженні стоячи;

– при спостереженні знизу догори — від підошви гори до вершини предмети видаються ближчими, а при спостереженні згори донизу — дальшими;

– коли сонце розташоване позаду спостережника, відстань видається меншою; якщо сонце світить в очі — відстань видається більшою, ніж у дійсності;

– що менше предметів на ділянці, за якою ведеться спостереження (при спостереженні через водяний простір, рівний луг, степ, ріллю), то відстань видається меншою.

Точність визначення відстані окомірно залежить від натренованості спостерігача. Для відстані 1000 м звичайною є помилка в межах 10-20%.

Визначення відстані за видимістю (розрізнюванням) предметів. Неозброєним оком можна приблизно визначити відстань до цілей за ступенем їх видимості. Стрілець з нормальним гострим зором може побачити і розрізнити певні предмети з максимальних відстаней. Слід узяти до уваги, що в таблиці 11.2 вказані максимальні відстані, з яких починають бути видимими ті чи інші предмети. Користуватися цією таблицею як довідковою не рекомендується. Кожен стрілець має індивідуально для себе уточнити ці дані.

При визначенні відстані окомірно бажано користуватися орієнтирами, відстань до яких уже точно відома.

Визначення відстані за уявними розмірами цілі. Щоб визначити відстань у такий спосіб, потрібно:

– тримати перед собою лінійку на відстані витягнутої руки (50-60 см від ока) і виміряти в міліметрах видиму ширину або висоту предмета, до якого потрібно визначити відстань;

– дійсну висоту (ширину) предмета, виражену в сантиметрах, поділити на видиму висоту (ширину) в міліметрах і результат помножити на 6 (постійне число). Як результат цих дій, отримаємо відстань.

Щоб визначити відстань у такий спосіб, потрібно добре знати лінійні розміри різноманітних об’єктів, або мати ці дані під рукою (на планшеті, у записній книжці).

Розміри об’єктів, які найчастіше трапляються, спостерігачу слід пам’ятати, бо вони потрібні й для способу вимірювання відстані за кутовою величиною, який є для спостерігачів основним.

Лінійні розміри деяких предметів

Мотоцикліст на мотоциклі з коляскою

Визначення дальності за кутовими розмірами цілі. Для застосування цього способу потрібно знати лінійну величину предмета, за яким ведеться спостереження (його висоту, довжину або ширину), і той кут (у тисячних), під яким видно даний предмет. У тисячних долях проградуйована шкала поля бінокля (іл. 11.7).

Відстань до предмета визначається за формулою: D = В ■ 1000/Y, де D — відстань до предмета; В — одна з лінійних величин; Y — кут, під яким стрілець бачить видиму частину предмета (об’єкта); 1000 — постійний коефіцієнт.

Наприклад, висота залізничної будки — 4 м, розвідник бачить її під кутом 25 тисячних (товщина мізинця). Тоді відстань до будки складатиме 4 · 1000 : 25 = 160 м.

Щоб визначити кутову величину, потрібно знати, що відрізку в 1 мм, віддаленому від ока на 50 см, відповідає кут у дві тисячні (записується 0-02). Звідси легко визначити кутову величину для будь-яких відрізків. Наприклад, для відрізка в 0,5 см кутова величина буде 10 тисячних (0-10), для відрізка в 1 см — 20 тисячних (0-20) тощо.

Визначення дальності до цілі за елементами зброї. Визначати дальність до цілей можна за допомогою прицільного пристрою автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок; це — криюча величина мушки.

Мушка автомата на відстані 100 м перекриває 25 см, на 200 м — 50 см, на 300 м — 75 см тощо. Використовуючи значення криючої величини мушки, можна визначити відстань до цілей противника, наприклад: мушка автомата удвічі більша за ширину фігури людини (0,5 м), отже, мушка перекриває 1 м. Відстань у цьому випадку до людини становить 400 м.

Кутові розміри окремих предметів (у тисячних)

Товщина великого пальця руки

Товщина вказівного пальця руки

Ширина верхньої частини кулака

Сірникова коробка завдовжки

Сірникова коробка завширшки

Сірникова коробка заввишки

Патрон по ширині дульця гільзи (7,62 мм)

Гільза за шириною корпусу

Вплив чинників на дальність і напрямок польоту кулі й точність стрільби

На політ кулі та її траєкторію впливають метеорологічні умови — температура повітря на горизонті зброї, відносна вологість повітря, вітер.

Бічна поправка при стрільбі по нерухомих цілях залежить від швидкості й напряму бічного вітру та відстані до цілі. Що далі ціль, то на більшу величину відхилятиметься куля вбік від напрямку стрільби. Так, за дії вітру, що дме з лівого боку, середню точку потрапляння потрібно виносити ліворуч; за дії вітру, що дме з правого боку, — праворуч.

Поняття про рівну мушку і точку прицілювання. У стрілецькій практиці під час стрільби з упору зброя кладеться на упор, а ліва рука підтримує приклад знизу. Прицілювання — це надання каналу ствола напряму, необхідного для того, щоб уразити ціль. Виконується прицілювання за допомогою прицілу та мушки.

При стрільбі з відкритим прицілом для прицілювання необхідно зажмурити ліве око, а правим дивитися крізь щілину, прорізану в гребінці прицілу, на мушку так, щоб її верхівку було видно в центрі прорізу прицілу на одному рівні з полями країв. Таке положення мушки називають рівною мушкою. Головну увагу потрібно приділяти правильному положенню мушки в щілині прицілу і лише періодично для уточнення прицілювання переводити зір на точку прицілювання.

Прицілювання зброї, характерні помилки при прицілюванні. Щоб навчитися влучно стріляти з автомата, необхідно набути стійких навичок з виконання прийомів стрільби. До цих прийомів належать: приготування, прицілювання, спуск курка.

Приготування до стрільби. Правильне приготування до стрільби передбачає як вигідну (зручну) позу для стрільця, так і зручне положення автомата. Це має вирішальне значення для влучності стрільби. Найзручніша поза для стрільби — «лежачи» (іл. 11.8), бо вона є стабільною для стрільця під час прицілювання автомата.

Приготування до стрільби передбачає такі моменти, як: прийняття пози для стрільби, заряджання автомата, прикладка автомата.

Позу «лежачи» для стрільби з автомата (іл. 11.8 а) слід виконувати в такій послідовності. Тримаючи автомат у правій руці дульною частиною уперед, зробити правою ногою повний крок уперед і трохи праворуч. Нахиляючись уперед, зробити упор на ліве коліно. Потім, обіпершись лівою рукою о землю, опуститися на стегно лівої ноги і передпліччя лівої руки. Лягти на лівий бік і повернутися на живіт, трохи розкинувши ноги на боки так, щоби тіло стрільця перебувало приблизно під кутом 25°-30° до площини стрільби. Автомат кладуть цівкою на долоню лівої руки.

Іл. 11.8. Положення для стрільби: а —лежачи; б — з коліна; в — стоячи

Заряджання автомата проводиться так: примкнути магазин, відвести затворну раму в крайнє заднє положення і відпустити її.

Прикладка автомата здійснюється таким чином. Лікоть лівої руки підводять точно під корпус автомата, передпліччя цієї ж руки подають уперед настільки, щоб цівка лежала не на пальцях, а на долоні лівої руки між великим і вказівним пальцями. Правою рукою беруть приклад і впирають його в плече так, щоб відчувалося прилягання до плеча всього затильника, а його середина впиралась у виїмку плеча. Далі кистю правої руки без напруження охоплюють шийку приклада, а вказівний палець накладають першою фалангою на спусковий гачок і лікоть вільно опускають на землю. Голову трохи нахиляють уперед і, не напружуючи шию, праву щоку прикладають до верхньої частини приклада автомата.

Приготувавшись до стрільби, потрібно перевірити правильність зайнятої пози. Закінчивши прикладку, прицілитись, потім заплющити на кілька секунд очі, після чого, розплющивши праве око (або ліве, якщо стрілець лівша), подивитися, куди спрямований автомат відносно мішені. Якщо мушка відхилилася ліворуч від точки прицілювання, то весь корпус слід подати ліворуч, не пересуваючи лівого ліктя. Якщо автомат спрямований праворуч, то потрібно зробити те саме, але тепер у правий бік. Якщо автомат спрямований нижче точки прицілювання, то слід увесь корпус подати назад, не пересуваючи ліктів з місця, і, навпаки, якщо автомат спрямований вище, то корпус подати вперед. Правильною вважається поза, якщо під час перевірки мушка залишається точно під точкою прицілювання.

При стрільбі лежачи можна користуватися упором — мішечками з піском чи тирсою. При стрільбі з упора кисть лівої руки кладуть на упор, а на неї — цівку автомата. Корпус зміщують уперед або назад, доки стрілець не займе зручне для себе правильне положення.

У стрілецькій практиці відомий ще один прийом стрільби з упора. Він відрізняється від попереднього тим, що автомат кладеться на упор, а ліва рука підтримує приклад знизу.

Характерні помилки в прицілюванні. Отже, за рівної мушки кулі потрапляють у ціль. Якщо мушка дрібна, то кулі підуть нижче; якщо мушка велика, то кулі підуть вище; якщо мушка спрямована праворуч, то кулі підуть у цьому ж напрямку; якщо мушка спрямована ліворуч, то кулі також підуть ліворуч. Коли автомат завалюється в той чи інший бік, то, відповідно, у той чи інший бік і вниз буде відхилення.

На влучність стрільби істотно впливає дихання стрільця. Якщо не затримати дихання під час спускання курка, зброя матиме значне коливання як за вертикаллю, так і за горизонталлю, тому що приклад під час видиху опускається, а ствол піднімається, а під час вдиху — навпаки. Щоб цього не відбувалося, необхідно в момент прицілювання і спуску курка затримати дихання. Перед спуском курка потрібно зробити вдих, а потім неповний видих і затримати дихання на 7 -10 с. Цього часу цілком достатньо, щоб правильно прицілитися і зробити плавний спуск курка.

Спуск курка. Основою влучного пострілу є поєднання сталого положення зброї, правильного прицілювання і спуску Можна добре й правильно прицілитися і затримати вчасно дихання, але якщо різко натиснути на спусковий гачок, то куля полетить з великими відхиленнями, бо різкий рух пальця «зіб’є» наводку. Тому потрібно після затримки дихання плавно й рівномірно натискати на спусковий гачок, одночасно стежачи за правильним положенням мушки в прорізі й точкою прицілювання. Вказівний палець слід накладати на гачок першою фалангою, а сила тиску пальця має бути рівномірно спрямована вздовж осі каналу ствола. При неправильному положенні пальця на гачку сила тиску спрямовується під кутом, що призводить до зміщення зброї, і приціл збивається.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Що таке Прямий постріл

Прямий постріл – це один із найважливіших елементів фізики, який досліджує рух тіл у просторі та часі. Вивчення цього явища допомагає нам розуміти рух об’єктів навколо нас та побудувати математичні моделі для прогнозування їх поведінки. У цій статті ми детально розглянемо поняття прямого пострілу та його застосування в різних областях науки.

Теоретичні основи

Прямий постріл – це рух тіла під дією сили, яка направлена вздовж траєкторії руху. Цей рух є простим та однорідним, тобто швидкість тіла залишається постійною протягом всього шляху. Прямий постріл може бути горизонтальним або вертикальним, в залежності від траєкторії руху тіла.

Ідеальний прямий постріл відбувається в вакуумі, коли немає впливу повітряного опору та інших сил, які можуть змінювати рух тіла. У реальному житті ідеального прямого пострілу не існує, але його можна наблизити за допомогою спеціальних умов та експериментів.

Застосування в різних областях науки

Прямий постріл має широке застосування у різних областях науки та техніки. Основні приклади застосування прямого пострілу подані нижче.

Фізика

У фізиці прямий постріл використовується для вивчення руху тіл та побудови математичних моделей. Завдяки цьому явищу, ми можемо розуміти, як рухаються тіла під дією сили та прогнозувати їхнє майбутнє положення та швидкість.

Виготовлення фотоапаратів

Принцип прямого пострілу застосовується при виготовленні фотоапаратів. У фотоапараті наявна спеціальна діафрагма, яка контролює кількість світла, що потрапляє на плівку або матрицю. Коли натискаємо на кнопку спуску, діафрагма відкривається на короткий час, дозволяючи світлу проникнути всередину фотоапарата та зробити зображення.

Космічна техніка

У космічній техніці прямий постріл використовується для запуску супутників та інших космічних апаратів. Ракети, які запускаються в космос, виконують ідеальний прямий постріл, щоб досягти заданої орбіти навколо Землі.

Спорт

Прямий постріл також має важливе застосування у спорті, зокрема у футболі та гольфі. При виконанні удару м’яча у футболі або удару палицею у гольфі, спортсмен виконує ідеальний прямий постріл, щоб досягти максимальної сили та точності удару.

Владислав Шевчук

Помічник головного редактора

Владислав помічник головного редактора проекту “що-таке.укр” фахівець з української мови та літератури, має глибоке розуміння української історії та культури.

Зі ступенем у сфері гуманітарних наук, він присвятив понад п’ять років своєї кар’єри копірайтингу, створюючи зміст, що відображає багатство та різноманітність української мови. Владислав також має трьохрічний досвід у цифровому маркетингу та SEO, що допомагає йому ефективно просувати інформацію в інтернеті. Його статті відрізняються точністю, глибиною аналізу та здатністю залучати читачів до вивчення української мови.

Також вас можете зацікавити:

Подивіться інші слова з їх детальним описом.

Види траєкторій та його практичне значення. Прямий постріл

Що таке «дистанція прямого пострілу»(PBR), і для чого її потрібно знати? За визначенням, дистанція прямого пострілу – це дистанція, на якій вам не потрібно робити перевищення та зниження, щоб потрапити до точки прицілювання. Максимальна дистанція прямого пострілу (MPBR) – відповідно, найдальша точка цієї дистанції.

В обговоренні нам допоможе невеликий курс «Базової балістики». Ви знаєте, що при пострілі з гвинтівки куля летить вище та нижче лінії прицілювання. Це означає, що перехрестя прицілу у вас може розташовуватися безпосередньо в точці влучення, але куля може потрапити вище або нижче залежно від дистанції.

Якщо ви знаєте балістику вашої комбінації гвинтівка/куля, то можете внести поправки, перемістивши точку прицілювання вище або нижче, щоб компенсувати цей ефект. Зробити це важче, ніж може здатися на перший погляд, тому що вам потрібно знати відстань до мети. На дуже близьких чи дуже далеких дистанціяхвам доведеться прицілюватися вище, а на середніх дистанціях – нижче за точку бажаного влучення. На траєкторії польоту є лише дві точки, в яких куля перетинає лінію прицілювання і в цих точках вона потрапить безпосередньо до точки прицілювання. Без гарного далекоміра точно визначити ці дистанції непросто.

Але не бійтеся! Якщо ви знаєте «дистанцію прямого пострілу» для своєї зброї/патрона, ви можете прицілитися в центр мішені – для прикладу ми будемо використовувати дистанцію потрапляння в «зону впевненої поразки» оленя білохвостого – і бути впевненим у ефективному попаданні.

Як це працює? «Зона впевненого ураження» це область, при попаданні в яку куля матиме достатньо енергії, проникаючої здатності та розкриття, щоб попадання гарантувало швидку, гуманну смерть дичини. Для білохвостого оленя розміри зони ураження близько 6 дюймів у висоту і включає серце та легені. (Постріли в шию, голову і хребет також швидко зупинять оленя, але підходять тільки для досвідчених стрільців – промах у такому разі вірогідніший, тому що для такого попадання потрібен дуже точний постріл).

Отже, якщо ви прицілилися в центр зони ураження і ваша куля не потрапить далі, ніж на 3 дюйми нижче або вище точки прицілювання, вам не потрібно вносити поправки. Хороші новини: у багатьох мисливських гвинтівокдистанція прямого пострілу становить близько 250 ярдів.

Але оскільки немає двох куль з однаковою траєкторією, вам потрібно розрахувати точку пристрілки для вашої кулі. Для цього вам знадобиться балістичний калькулятор, програма на смартфоні або таблиця, а також наступна інформація: калібр, вага в гранах, початкова швидкість польоту кулі у футах за секунду (fps), а також балістичний коефіцієнт.

Цю інформацію можна отримати від фірми-виробника через Інтернет. Вам також може знадобитися величина підвищення лінії прицілювання над віссю каналу стовбура. Цю величину можна виміряти для механічних прицільних пристосувань: від верху мушки до центру каналу ствола, а для оптичних прицілів: від центру переднього окуляра до осі каналу ствола.

• .450 Marlin
• 350 гран
• 2100 FPS
• BC .232
• Висота прицілу 3 дюйми

Зверніть увагу, що дивлячись крізь кронштейни оптичного прицілуя можу користуватися механічними прицільними пристроями, Що буває зручно, коли я підбираюся до дичини на близьку дистанцію.

Ось форма з балістичного калькулятора як таблиці. Я заповнив необхідні поля таким чином:

• Velocity (fps) – Початкова швидкість (fps)
• Bullet Wt (gr) – Вага кулі (гран)
• Bullet BC – Балістичний коефіцієнт кулі
• Start Distance – Початкова дистанція
• Range Increment – Збільшення дистанції
• Altitude (ft)* – Висота місця (фут)*
• Температура (F) – Температура (F)*
• Scope Ht (inch) – Висота прицілу (дюйм)
• Zero Range (yds) – Дистанція пристрілки (ярд)
• Wind Speed ​​(mph)* – Швидкість вітру (милі на годину)*
• Target Vely (fps)* – Швидкість мети (fps)*

Зірочками відзначені дані, які використовуються лише для високоточних пострілів.Ви можете без проблем використовувати середні величини. У двох останніх параметрах залиште нульові значення.

Я змінював дистанцію пристрілки, поки не виявив одне значення, для якого найвища точка траєкторії була дуже близька до 3 дюймів. При цьому значенні вийшло таке опис траєкторії кулі:

Дистанція прямого пострілу моєї гвинтівки 280 ярдів. Таблиця та графік показують, що між 110 і 120 ярдами перевищення кулі досягатиме 6 дюймів, а між 280 і 290 ярдами куля летітиме на 6 дюймів нижче лінії прицілювання. Це означає, що я можу стріляти своїми патронами по оленю, прицілюючись у центр зони поразки, на будь-якій дистанції до 280 ярдів, не переймаючись перевищенням або зниженням.

Далі 280 ярдів траєкторія кулі знижується дуже швидко.Мені буде потрібно точний далекомір і така сама таблиця, як і наведена вище. (У місцях, де я полюю, а це найчастіше густі ліси Східного узбережжя, я ніколи не стрілятиму на таку велику дистанцію). Якщо подивитися на енергію кулі, її тип та форму, то ви побачите, що на 280 ярдах її достатньо для смертельного ураження.

Зверніть увагу, що в польоті моя куля перетне лінію прицілювання на відстані близько 25 ярдів, а потім на 230 ярдах. Ця інформація говорить мені, що мені можна виконувати попередню пристрілку та перевірку бою на дистанції 25 ярдів, і при цьому на великих дистанціях мої постріли відповідатимуть результатам калькулятора.

Ви зможете розрахувати дистанцію прямого пострілу для будь-якого звичайного патрона за допомогою будь-якої балістичної програми. А потім перевірте, що на максимальної дистанціїПрямого пострілу ваша куля збереже енергію, достатню для смертельної поразки.

1.1. Явище пострілу
При пострілі зі стрілецької зброї відбуваються такі явища. Від удару бойка по капсулі бойового патрона, надісланого в набійник, вибухає ударний склад капсуля і утворюється полум’я, яке через затравальні отвори в дні гільзи проникає до порохового заряду і запалює його. При згорянні порохового заряду утворюється велика кількість сильно нагрітих газів, що утворюють у каналі стовбура високий тиск на дно кулі, дно та стінки гільзи, а також на стінки стовбура та затвор. Внаслідок тиску газів на дно кулі вона зсувається з місця та врізається в нарізи; обертаючись по них, просувається по каналу ствола з швидкістю, що безперервно зростає, і викидається назовні у напрямку осі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї назад. Від тиску газів на стінки гільзи та стовбура відбувається їх розтягнення (пружна деформація), і гільза, щільно притискаючись до патронника, перешкоджає прориву порохових газіву бік затвора. Одночасно при пострілі виникає коливальний рух (вібрація) стовбура та відбувається його нагрівання. Розпечені гази і частинки незгорілого пороху, що витікають з каналу стовбура слідом за кулею, при зустрічі з повітрям породжують полум’я та ударну хвилю, остання є джерелом звуку при пострілі.
При пострілі з автоматичної зброї, пристрій якого заснований на принципі використання енергії порохових газів, що відводяться через отвір у стінці ствола (автомати і кулемети Калашникова), частина порохових газів, крім того, після проходження кулею газовідвідного отвору спрямовується через нього в газову камору, вдаряє в поршень і відкидає поршень рамою затвораназад.
доки рама затворане пройде певну відстань, що забезпечує виліт кулі з каналу ствола, затвор продовжує замикати канал ствола. Після вильоту кулі з каналу ствола відбувається його відмикання; рама затвора і затвор, рухаючись назад, стискають поворотну пружину; затвор при цьому витягає з патронника гільзу. При русі вперед під дією стиснутої пружини затвор надсилає черговий патрон у патронник і знову замикає канал стовбура.
Іноді після удару бойка по капсулі пострілу не піде або він станеться з деяким запізненням. У першому випадку має місце осічка, а в другому – затяжний постріл. Причиною осічки найчастіше буває відсирювання ударного складу капсуля або порохового заряду, а також слабкий удар бойка по капсулі. Затяжний постріл є наслідком повільного розвитку процесу запалення чи займання порохового заряду.

1.2. Постріл та його періоди
Пострілом називається викидання кулі з каналу ствола зброї енергією газів, що утворюються при згорянні порохового заряду.
При згорянні порохового заряду приблизно 25-35% енергії, що виділяється витрачається на повідомлення пуле поступального руху (основна робота); 15-25% енергії – на виконання другорядних робіт (врізання та подолання тертя кулі при русі по каналу стовбура, нагрівання стінок стовбура, гільзи та кулі, переміщення рухомих частин зброї, газоподібної та незгорілої частин пороху); близько 40% енергії не використовується і втрачається після вильоту кулі з каналу ствола. Постріл відбувається дуже короткий проміжок часу (0,001-0,06 сек).

При пострілі розрізняють чотири послідовні періоди:

Попередній періодтриває від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи стовбура. Протягом цього періоду в каналі стовбура створюється тиск газів, необхідний для того, щоб зрушити кулю з місця і подолати опір оболонки врізання в нарізи стовбура. Цей тиск називається тиском форсування; воно досягає 250-500 кг/см2 залежно від влаштування нарізів, ваги кулі та твердості її оболонки.
Перший, або основний періодтриває від початку руху кулі до повного згоряння порохового заряду. У цей період горіння порохового заряду відбувається в об’ємі, що швидко змінюється. На початку періоду, коли швидкість руху кулі по каналу стовбура ще невелика, кількість газів зростає швидше, ніж обсяг запульного простору (простір між дном кулі та дном гільзи), тиск газів швидко підвищується і досягає найбільшої величини. Цей тиск називається максимальним тиском. Воно створюється у стрілецької зброї при проходженні кулею 4-6 см шляху. Потім, внаслідок швидкого збільшення швидкості руху кулі, обсяг запульного простору збільшується швидше за приплив нових газів, і тиск починає падати, до кінця періоду воно дорівнює приблизно 2/3 максимального тиску. Швидкість руху кулі постійно зростає і до кінця періоду досягає приблизно 314 початкової швидкості. Пороховий заряд повністю згорає незадовго до того, як куля вилетить із каналу ствола.
Другий періодтриває від моменту повного згоряння порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу стовбура. З початком цього періоду приплив порохових газів припиняється, проте сильно стислі та нагріті гази розширюються і, чинячи тиск на кулю, збільшують швидкість її руху. Спад тиску в другому періоді відбувається досить швидко і у дульного зрізу – дульний тиск – становить різні зразки зброї 300-900 кг/см2. Швидкість кулі в момент вильоту її з каналу стовбура (дульна швидкість) дещо менша від початкової швидкості.
Третій період, або період післядії газів, триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту припинення дії порохових газів на кулю. Протягом цього періоду порохові гази, що витікають з каналу стовбура зі швидкістю 1200-2000 м/сек, продовжують впливати на кулю та повідомляють їй додаткову швидкість. Найбільшої (максимальної) швидкості куля досягає наприкінці третього періоду на віддаленні кількох десятків сантиметрів від дульного зрізу ствола. Цей період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на дно кулі буде врівноважений опором повітря.

1.3. Початкова швидкість кулі
Початковою швидкістю називається швидкість руху кулі біля дульного зрізу ствола. За початкову швидкість приймається умовна швидкість, яка дещо більша за дульну і меншу за максимальну. Вона визначається досвідченим шляхом із наступними розрахунками. Величина початкової швидкості кулі вказується в таблицях стрілянини та у бойових характеристиках зброї.
Початкова швидкість є одним із найважливіших характеристик бойових властивостей зброї. При збільшенні початкової швидкості збільшується дальність польоту кулі, дальність прямого пострілу, забійну та пробивну дію кулі, а також зменшується вплив зовнішніх умов на її політ.
Величина початкової швидкості кулі залежить від довжини ствола; ваги кулі; ваги, температури та вологості порохового заряду, форми та розмірів зерен пороху та щільності заряджання.
Чим довше стовбур, тим більший час на кулю діють порохові гази і тим більша початкова швидкість. При постійній довжині стовбура та постійній вазі порохового заряду початкова швидкість тим більша, чим менша вага кулі.
Зміна ваги порохового заряду призводить до зміни кількості порохових газів, а, отже, і зміни величини максимального тиску в каналі стовбура і початкової швидкості кулі. Чим більша вага порохового заряду, тим більший максимальний тиск і початкова швидкість кулі.
Довжина ствола і вага порохового заряду збільшуються при конструюванні зброї до раціональних розмірів.
З підвищенням температури порохового заряду збільшується швидкість горіння пороху, тому збільшується максимальний тиск і початкова швидкість. При зниженні температури заряду початкова швидкість зменшується. Збільшення (зменшення) початкової швидкості викликає збільшення (зменшення) дальності польоту кулі. У зв’язку з цим необхідно враховувати поправки дальності на температуру повітря та заряду (температура заряду приблизно дорівнює температурі повітря).
З підвищенням вологості порохового заряду зменшується швидкість його горіння та початкова швидкість кулі.
Форма і розміри пороху істотно впливають на швидкість горіння порохового заряду, отже, і початкову швидкість кулі. Вони підбираються відповідним чином під час конструювання зброї.
Щільністю заряджання називається відношення ваги заряду до обсягу гільзи при вставленій пулі (камори згоряння заряду). При глибокій посадці куля значно збільшується щільність заряджання, що може призвести при пострілі до різкого стрибка тиску і внаслідок цього до розриву стовбура, тому такі патрони не можна використовувати для стрільби. При зменшенні (збільшенні) щільності заряджання збільшується (зменшується) початкова швидкість кулі, віддача зброї та кут вильоту

2. Траєкторія та її елементи

Траєкторією називається крива лінія, що описується центром ваги кулі у польоті.
Куля при польоті повітря піддається дії двох сил: сили тяжкості і сили опору повітря.

Центр дульного зрізу ствола

Точка вильоту є початком траєкторії

Горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту

Горизонт зброї має вигляд горизонтальної лінії. Траєкторія двічі перетинає горизонт зброї: у точці вильоту та у точці падіння

Пряма лінія, що є продовженням осі каналу стовбура наведеної зброї

Вертикальна площина, що проходить через лінію піднесення

Кут, укладений між лінією піднесення та горизонтом зброї

Якщо цей кут негативний, він називається кутом відмінювання (зниження)

Пряма лінія, що є продовженням осі каналу ствола в момент вильоту кулі

Кут, укладений між лінією кидання та горизонтом зброї

Кут, укладений між лінією піднесення та лінією кидання

Крапка перетину траєкторії з горизонтом зброї

Кут, укладений між доторкою до траєкторії в точці падіння та горизонтом зброї

Повна горизонтальна дальність

Відстань від точки вильоту до точки падіння

Швидкість кулі у точці падіння

Час руху кулі від точки вильоту до точки падіння

Найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту зброї

Частина траєкторії від точки вильоту до вершини

Частина траєкторії від вершини до точки падіння

Точка прицілювання (наведення)

Крапка на цілі або поза нею, в яку наводиться зброя

Пряма лінія, що проходить від ока стрілка через середину прорізу прицілу (на рівні з її краями) і вершину мушки в точку прицілювання

Кут, укладений між лінією піднесення та лінією прицілювання

Кут, укладений між лінією прицілювання та горизонтом зброї

Кут місця мети вважається позитивним (+), коли ціль вище горизонту зброї, і негативним (-), коли ціль нижче горизонту зброї.

Відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією прицілювання

Перевищення траєкторії над лінією прицілювання

Найкоротша відстань від будь-якої точки траєкторії до лінії прицілювання

Пряма, що з’єднує точку вильоту з метою

При стрільбі прямим наведенням лінія мети практично збігається з лінією прицілювання

Відстань від точки вильоту до мети по лінії мети

При стрільбі прямим наведенням похила дальність практично збігається з прицільною дальністю.

Крапка перетину траєкторії з поверхнею мети (землі, перешкоди)

Кут, укладений між дотичною до траєкторії та дотичною до поверхні мети (землі, перешкоди) у точці зустрічі

За кут зустрічі приймається менший із суміжних кутів, що вимірюється від 0 до 90°

Пряма лінія, що з’єднує середину прорізу прицілу з вершиною мушки

Надання осі каналу ствола зброї необхідного для стрільби положення у просторі

Для того, щоб куля долетіла до мети і потрапила в неї або бажану точку на ній

Надання осі каналу ствола необхідного положення горизонтальній площині

Надання осі каналу ствола необхідного положення у вертикальній площині

3. Прямий постріл

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності траєкторії. Чим вище ціль і чим настильніше траєкторія, тим більша дальність прямого пострілу і тим більше місцевості мета може бути вражена з однією установкою прицілу.
Дальність прямого пострілу можна визначити за таблицями шляхом порівняння висоти мети з величинами найбільшого перевищення траєкторії над лінією прицілювання або з висотою траєкторії.

4. Кучність та влучність стрілянини, способи їх підвищення

4.1. Кучність стрілянини та способи її підвищення
Причини, що викликають розсіювання куль (зменшення купчастості стрільби), можуть бути зведені до трьох груп:

• причини, що викликають різноманітність початкових швидкостей;
• причини, що викликають різноманітність кутів кидання та напрямки стрілянини;
• причини, що викликають різноманітність умов польоту кулі.

Причинами, що викликають різноманітність початкових швидкостей, є:

• різноманітність у вазі порохових зарядів і куль, у формі та розмірах куль і гільз, як порох, щільність заряджання і т. д. як результат неточностей (допусків) при їх виготовленні;
• різноманітність температур зарядів, що залежить від температури повітря та неоднакового часу знаходження патрона в нагрітому при стрільбі стволі;
• різноманітність у ступені нагрівання та в якісному стані стовбура.

Ці причини ведуть до коливання в початкових швидкостях, а, отже, й у далекостях польоту куль, т. е. призводять до розсіювання куль по дальності (висоти) і залежить переважно від боєприпасів і зброї.
Причинами, що викликають різноманітність кутів кидання та напрямки стрілянини, є:

• різноманітність у горизонтальному та вертикальному наведенні зброї (помилки у прицілюванні);
• різноманітність кутів вильоту та бічних зсувів зброї, одержуване внаслідок неоднорідного виготовлення до стрільби, нестійкого та неоднорідного утримання автоматичної зброї, особливо під час стрільби чергами, неправильного використання упорів та неплавного спуску курка;
• кутові коливання ствола при стрільбі автоматичним вогнем, що виникають внаслідок руху та ударів рухомих частин та віддачі зброї.

Ці причини призводять до розсіювання куль по бічному напрямку та дальності (висоті). Вони мають найбільший вплив на величину площі розсіювання і в основному залежать від вишколу стріляючого.
Причинами, що викликають різноманітність умов польоту кулі, є:

• різноманітність в атмосферних умовах, особливо у напрямку та швидкості вітру між пострілами (чергами);
• різноманітність у вазі, формі та розмірах куль, що призводить до зміни величини сили опору повітря.

Ці причини призводять до збільшення розсіювання по бічному напрямку і дальності (висоти) і в основному залежать від зовнішніх умов стрілянини і боєприпасів.
При кожному пострілі у різному поєднанні діють усі три групи причин. Це призводить до того, що політ кожної кулі відбувається по траєкторії, яка відрізняється від траєкторії інших куль.
Усунути повністю причини, що викликають розсіювання, отже, усунути і саме розсіювання неможливо. Однак, знаючи причини, від яких залежить розсіювання, можна зменшити вплив кожної з них і тим самим зменшити розсіювання або, як кажуть, підвищити купчастість стрілянини.
Зменшення розсіювання куль досягається відмінною вишколом стріляючого, ретельною підготовкою зброї та боєприпасів до стрільби, вмілим застосуванням правил стрільби, правильною виготовкою до стрільби, одноманітною прикладкою, точним наведенням (прицілюванням), плавним спуском курка, стійким і одно доглядом за зброєю та боєприпасами.

4.2. Влучність стрілянини та способи її підвищення
Влучність стрільби визначається точністю суміщення середньої точки влучення з наміченою точкою на цілі та величиною розсіювання. При цьому чим ближче середня точка попадання до наміченої точки і чим менше розсіювання куль, тим краще влучність стрільби.
Стрілянина визнається влучною, якщо середня точка влучення відхиляється від наміченої точки на цілі не більше ніж на половину тисячної дальності стрільби, що відповідає допустимому відхиленню середньої точки влучення від контрольної точки при приведенні зброї до нормальному бою, А розсіювання вбирається у табличних норм.
Влучність стрілянини забезпечується точним приведенням зброї до нормального бою, ретельним заощадженням зброї та боєприпасів та чудовим вишколом стріляючого.
Для поліпшення влучності стрілянини стріляючий повинен вміти визначати відстань до мети, враховувати вплив метеорологічних умов на політ кулі та відповідно їм вибирати установки прицілу, цілика та точку прицілювання, правильно виконувати прийоми стрілянини, ретельно зберігати зброю та боєприпаси.
Основними причинами, що знижують влучність стрільби, є помилки стріляючого у виборі точки прицілювання, установки прицілу та цілика, у виготовленні, у наведенні зброї та у виробництві стрільби.
При неправильній установці прицілу та цілика, а також неправильному виборі точки прицілювання кулі перелітатимуть ціль (не долітатимуть до цілі) або відхилятимуться убік від неї.
При звалюванні зброї середня точка попадання відхиляється у бік звалювання зброї та вниз.
При розташуванні упору попереду центру тяжкості зброї (ближче до дульного зрізу) середня точка попадання відхиляється вгору, а при розташуванні упору позаду центру тяжіння зброї (ближче до прикладу) відхиляється вниз; зміна положення упору під час стрілянини призводить до збільшення розсіювання.
Якщо приклад упирається в плече нижнім кутом, то середня точка попадання відхиляється вгору, і якщо верхнім кутом, вона відхиляється вниз.
При великій мушці (мушка вище за краї прорізу прицілу) середня точка попадання відхиляється вгору, а при дрібній мушці – вниз. Мушка, притримана до правої стінки прорізу прицілу, призводить до відхилення середньої точки влучення праворуч, а мушка, притримана до лівої стінки прорізу прицілу, призводить до відхилення її вліво. Неодноманітне прицілювання призводить до збільшення розсіювання куль.
Неплавний спуск курка (смикання) тягне за собою, як правило, відхилення середньої точки попадання вправо та вниз.
Влучність стрілянини знижується через різні несправності зброї та боєприпасів. Так, наприклад, при погнутості прицільної планки та стовбура середня точка попадання відхиляється у бік погнутості; при погнутості мушки і вибоїнах на дульному зрізі середня точка попадання відхиляється у бік, протилежну погнутості (забоїні). При бічній качці прицілу, ураженні і розтертості каналу ствола внаслідок неправильного чищення зброї, качці ствола, багнета, верстата, сошки і т. д. збільшується розсіювання куль і змінюється положення середньої точки влучення. Відмінність вагових характеристик боєприпасів впливає влучність стрільби, змінюючи положення середньої точки влучення і збільшуючи розсіювання куль.
На влучність стрілянини впливають освітлення та метеорологічні умови. Наприклад, якщо сонце світить з правого боку, то правому боці мушки виходить відблиск, який стріляє при прицілюванні приймає за бік мушки; при цьому мушка буде відхилена вліво, через що і кулі відхиляються вліво. Бічний вітер, що дме праворуч, відхиляє кулю вліво, а вітер ліворуч – у правий бік.

При стрільбі з будь-якого зразка зброї зі збільшенням кута підвищення від 0° до 90° горизонтальна дальність спочатку збільшується до певної межі, а потім зменшується до нуля.

Кут піднесення, у якому виходить найбільша дальність, називається кутом найбільшої дальності. Величина кута найбільшої дальності для куль різних видівзброї становить близько 45 °.

Кут найбільшої дальності поділяє всі траєкторії на два види: на траєкторії настильні та навісні.

При стрільбі зі стрілецької зброї та гранатометів використовуються лише настильні траєкторії. Чим настильніше траєкторія, тим більшому протягом місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу (тим менший вплив на результати стрілянини роблять помилка у визначенні установки прицілу): в цьому полягає практичне значення траєкторії.

Настильність траєкторії характеризується максимальним її перевищенням над лінією прицілювання. При даній дальності траєкторія тим паче настильна, що менше вона піднімається над лінією прицілювання. Крім того, про настильність траєкторії можна судити за величиною кута падіння: траєкторія тим більше настильна, чим менше кут падіння. Настильність траєкторії впливає величину дальності прямого пострілу, уражуваного, прикритого і мертвого простору.

Прямий постріл– Це постріл, при якому траєкторія польоту кулі не піднімається вище мети на всій дистанції стрілянини.

Чим вище ціль і чим настильніше траєкторія, тим більша дальність прямого пострілу і тим більше місцевості мета може бути вражена з однією установкою прицілу.

Дальність прямого пострілу можна визначити за таблицями шляхом порівняння висоти мети з величинами найбільшого перевищення траєкторії над лінією прицілювання або з висотою траєкторії. Для автомата АК74 дальність прямого пострілу по грудній фігурі – 440 м, а по фігурі, що біжить, – 625 м.

Прямий постріл в обороніпри відображенні атаки супротивника, що наступає, з АК74 зазвичай складається по дальності 600 метрів з прицілом «6» і точкою прицілювання весь час по підборах супротивника. Чому так? Середній зріст в атаці військового, що перебігає і пригнувся, прийнято вважати 150 см. Реально він помітний метрів на 600. По таблиці перевищення середніх траєкторій знаходимо найбільш підходящу її висоту, що не перевищує висоту мети на дистанції 600 метрів. Вона дорівнюватиме на середині (вершині) траєкторії при дистанції 300 метрів – 120 см з прицілом «6»; на 400 метрів з тим самим прицілом «6» – 110 см; на 500 метрів із прицілом «6» – 82 см.

Отже, цілячись у ноги піхотинцю, що наступає, з прицілом «6», починаючи з дистанції 600 метрів і ближче, у міру його наближення, можна стріляти без перестановки прицілу. Противник буде вражений спочатку ногами, потім живіт, груди, голову. По досягненні дистанції 300 метрів (вершини траєкторії) супротивник буде вражатись у голову, груди, живіт і знову в ноги.

Спосіб стрілянини прямим пострілом зручний в обороні, при відображенні атаки супротивника, коли колись встановлювати приціл на дистанції стрілянини, що постійно змінюються, і неважливо, куди буде вражений противник, – важливо, щоб він до вас не дійшов.

В даному випадку цілити в голову – непотрібна розкіш. Важливіше стріляти частіше, щоб атака ворога швидше захлинулася. Якщо вже ви хочете «зачепити» супротивника «крутіше», майте на увазі наступне: на дистанції 600 метрів куля впаде в точку прицілювання, тобто по підборах, і тому на цій дистанції потрібно цілитися вище, кудись в область колін або вище. у пояс, якщо хочете потрапити по центру. Але ближче на 500 метрів треба стріляти вже по підборах – траєкторія сама виведе кулю куди треба. На близькій дистанції, 100 метрів, куля також йтиме вниз (перевищення на такій дистанції буде 0,54 см), тому цілитися потрібно також вище колін і нижче пряжки, щоб потрапити в груди. Але на інших дистанціях, від 500 і до 100 метрів, у міру наближення атакуючого супротивника точку прицілювання потрібно брати тільки по горизонту, «по каблуках», не змінюючи установку прицілу по висоті.

При наступальних діяхпри стрільбі прямий постріл виходить:

По меті, що окопала (висота 30 см) з прицілом «3» на дистанції до 300 метрів;

По відкрито лежачій цілі (висота 50 см) з прицілом “4” або “П” на дистанції до 400 метрів;

По цілі, що перебігає (висота 1,5 м) з прицілом «6» на дистанції до 600 метрів.

• попередній
• перший, або основний
• другий
• третій, або період останніх газів

• довжини ствола
• ваги кулі
• ваги, температури та вологості порохового заряду
• форми та розмірів зерен пороху
• щільності заряджання

Сила опору повітря викликається трьома основними причинами: тертям повітря, утворенням завихрень та утворенням балістичної хвилі.
Форма траєкторії залежить від величини кута піднесення. Зі збільшенням кута підвищення висота траєкторії та повна горизонтальна дальність польоту кулі збільшуються, але це відбувається до певної межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватись, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватися.

Кут піднесення, у якому повна горизонтальна дальність польоту кулі стає найбільшою, називається кутом найбільшої дальності. Величина кута найбільшої дальності для куль різних видів зброї становить близько 35 °.

Траєкторії, що отримуються при кутах піднесення, менших за кути найбільшої дальності, називаються настильними.Траєкторії, одержувані при кутах піднесення, великих кута найбільших кута найбільшої дальності, називаються навісними.При стрільбі з однієї й тієї ж зброї (при однакових початкових швидкостях) можна отримати дві траєкторії з однаковою горизонтальною дальністю: настильну та навісну. Траєкторії, що мають однакову горизонтальну дальність рої на різних кутах піднесення, називаються пов’язаними.

При стрілянині зі стрілецької зброї використовуються тільки настильні траєкторії. Чим настильніше траєкторія, тим більшому протягом місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу (тим менший вплив на результати стрілянини роблять помилка у визначенні установки прицілу): в цьому полягає практичне значення траєкторії.
Настильність траєкторії характеризується максимальним її перевищенням над лінією прицілювання. При даній дальності траєкторія тим паче настильна, що менше вона піднімається над лінією прицілювання. Крім того, про настильність траєкторії можна судити за величиною кута падіння: траєкторія тим більше настильна, чим менше кут падіння. Настильність траєкторії впливає величину дальності прямого пострілу, уражуваного, прикритого і мертвого простору.

Прямий постріл – це такий постріл, при якому траєкторія кулі не піднімається вище за мету на всій дистанції стрільби. Дальність прямого пострілу з автомата залежить від висоти мети, відстані до неї і визначається за таблицями перевищення траєкторій шляхом порівняння висоти мети з висотою табличної траєкторії.
За висоту цілей у загальновійськовій практиці прийнято:
– ростова ціль – 170 см;
– грудна мета – 50 см.
Стрілянина прямим пострілом найчастіше використовується для поразки супротивника, що йде в атаку. Як це робиться?
Висота біжить в атаку мети, що пригнулася, становить 150 см. По таблицях перевищення траєкторій знаходимо найбільшу висоту траєкторії, що не перевищує висоту мети. Вона дорівнює 129 см на дистанції 300 м для АКМ з прицілом «5» і 120 см для АК-74 на дистанціях 300 і 400 м з прицілом «6».
Отже, цілячись у ноги нижче колін настає на вас противнику, починаючи з 500 м з АКМ з прицілом «5» і з 600 м з АК-74 з прицілом «6», у міру його наближення можна стріляти без перестановки прицілу. Противник спочатку буде вражений у ноги, потім у живіт, потім у груди. Після цього висота траєкторії почне знижуватись – кулі потраплять у живіт, потім по ногах.
Важливо – не те, куди буде вражений супротивник, а те, що він буде вражений швидко і залишиться там, де отримав кулю, а його атака захлинеться.
Прямий постріл використовують також у рухомих та атакуючих діях, при дефіциті часу, коли не можна відірватися від контролю над обстановкою для перестановки прицілу. Для цього на прицільній планці є установка прицілу “П” (постійна).
Насправді з автомата ніхто не стріляє далі 400 м. На цій дистанції за низькими (грудними) цілями результативніше можна стріляти на дальності 350 м, і траєкторія пострілу буде проміжною між прицілами «3» і «4» у автомата АКМ і практично дорівнює прицілу “4” у автомата АК-74.
Поставивши на прицільній планці приціл «П» і стріляючи по меті, що висунулась по груди або по пояс з окопа, на відстані до 350 м для АКМ і до 440-450 м з АК-74 вибирайте точку прицілювання під обріз нижнього краю мети. Це зручно зробити, прив’язавшись мушкою до лінії окопа або іншого укриття, через яке з’явився супротивник. На вищевказаних дистанціях куля не підніметься вище за грудну мету. На тих же далекостях для ураження ростової мети точка прицілювання вибирається на рівні пряжки на животі.
Для більш точної стрільби з прицілом П на різних дистанціях точку прицілювання необхідно вибирати по висоті ростової фігури.
Так з прицілом «П», стріляючи з АКМ на відстані 400 м, цільтесь на рівні плечей ростового силуету – потрапите в нижню частину корпусу, на 300 м і ближче цілитеся нижче пряжки на животі – потрапите в груди. На дистанції ближче 300 м цільтесь вище колін – потрапите по центру силуету.
При стрільбі з АК-74 точку прицілювання загалом змінювати не треба – на всіх дистанціях до 400 м включно цільтесь по колінах – потрапите по корпусу. Щоб вийшло краще, на дистанціях до 100 м цільте трохи вище колін. Для граничної точності влучення виставляйте приціл, що відповідає відстані до мети, – у такому разі куля із пристріляного автомата повинна «впасти» на кінчик мушки, тобто строго по центру.
З таблицею перевищення траєкторій необхідно звірятися частіше. Снайпери старої формації завжди приклеювали їх до прикладів гвинтівок.
Є різні прицільні варіанти. Можна вибрати точки прицілювання по висоті з постійною установкою прицілу в межах дальності прямого пострілу. Найбільша уражаність буде тоді, коли середня точка проникнення пройде через центр корпусу – вище колін і нижче рівня плечей. Під час бою в лісі ставте приціл «2» – це оптимальна відстань стрілянини за таких умов. На відстані до 250 м ви потрапите +/-10-15 см вище нижче з АКМ і +/-5-10 см вище нижче з АК-74. Практичного значення такий розкид за висотою немає.