На бандурах грали мандрівні сліпці-бандуристи, які виконували пісні специфічних жанрів — історичні, думи, псальми, канти тощо.
Бандура – український народний музичний інструмент, який алежить до групи струнних щипкових. Зовні характеризується великим овальним корпусом та невеликим грифом. Звучання яскраве, має характерний тембр. Бандуристи грають, защипуючи струни пальцями.
Сучасна бандура має 10—14 басових струн і 40—50 приструнків. Є два способи гри на бандурі: київський: ліва рука оперує басами, права — приструнками; харківський або полтавський: права і ліва руки грають як на басах, так і на приструнках.
При цьому, в кобзарському цеху паралельно існує і кобза як окремий інструмент, і бандура. Різниця між кобзою і бандурою у тому, що кобза подібно до гітари дозволяє видобувати звуки, притискаючи струни на грифі до корпусу, а в бандурі кожен окремий звук – це окрема струна.
Бандури́ст, бандури́ста, банду́рник, банду́рщик — український народний співець, в минулому – мандрівний сліпий музикант з поводирем, який виконував думи, народні пісні та інші твори, часто власного створення, супроводжуючи свій спів грою на бандурі.
Банду́ра — український народний струнно-щипковий музичний інструмент. Класичний (діатонічний) і сучасний (діатонічний або хроматичний) інструмент з родини арф, гусел та псалтиріонів. Музикант, граючи на старосвітський чи сучасній бандурі, не притискає струн на грифі, а, подібно до …
