Теорія: Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни. До першої відміни належать іменники чоловічого, жіночого і спільного роду з закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.
Перша До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я: хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, староста, сирота, розбишака, бідолаха. У межах 1-ї відміни виділяють три групи: тверду, м'яку і мішану.
В українській мові налічується сім відмінків: Називний, Родовий, Давальний, Знахідний, Орудний, Місцевий і Кличний. Цікавий факт: Відмінки є не в усіх мовах світу, інколи їх не буває.
До другої відміни належать іменники чоловічого та середнього роду, чоловічого – з нульовим закінченням у називному відмінку однини (шлях, край, степ, кінь,тесть), із закінченням -о (Дніпр-о, батьк-о), середнього роду з закінченням -о,-е,-я (олов-о, мор-е,лист-я).
Іменники, які не змінюються (бюро), які змінюються, як прикметники (вартовий), які вживаються тільки в множині (двері), — не належать до жодної відміни.
До першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -е-(-є-), а в 3-й особі множини закінчення -уть (-ють): пишеш, пише, пишемо …
