2. Магніт — це предмет, який може створювати магнітне поле. Це магнітний диполь, який може притягувати феромагнітні матеріали та хімічні речовини, такі як залізо, нікель, кобальт та інші метали.
Так відбувається тому, що магніт створює магнітне поле, з яким можуть взаємодіяти тільки магнітні матеріали. Решта не може перешкодити тяжінню. Чим ближче до магніту, тим поле сильніше, що далі – тим слабше.
Однойменні полюси магнітів відштовхуються, різнойменні —притягуються. У разі нагрівання постійного магніту до певної температури (її називають точкою Кюрі) його магнітні властивості зникають.
Неодимовий магніт — постійний потужний рідкоземельний магніт, що складається зі сплаву неодиму, бору і заліза. Відомий своєю потужністю притягання і високою стійкістю до розмагнічування. Має металевий зовнішній вигляд, дуже часто застосовується в різних галузях промисловості, медицини, в побуті й електроніці.
Чутливі до магнітного поля саме електрони зовнішніх оболонок, саме вони визначають магнетизм матеріалів. У більшості речовин електрони сусідніх атомів відчувають магнітне поле «як попало» – одні відштовхуються, інші притягуються, а якісь взагалі прагнуть розгорнути предмет.
Магні́т, заст. магне́т, морське́ залізо, тягуне́ць — тіло, що має власне магнітне поле, магнітний диполь. Можливо, слово походить від дав.-гр. Μαγνῆτις λίθος (Magnētis líthos), «камінь з Магнесії» — від назви регіону Магнісія й давнього міста Магнесія в Малій Азії, де в давнину були відкриті …
