На початку кожної музичної п'єси на нотоносці пишуть дві цифри – одну під іншою. Ці цифри позначають тактовий розмір. верхня цифра показує кількість доль, а нижня – яка тривалість кожної долі.17 лист. 2022 р.
Будь-які ноти звукоряду записуються на нотному стані: на лінійках, під лінійками або над ними (ну і, природно, між лінійками). Лінійки прийнято нумерувати від низу до верху. Самі ноти позначаються головками овальної форми.
Но́та (лат. nota, «знак») — умовний графічний знак, що розташовується на нотному стані (нотоносці) та вказує висоту та відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). Слово «нота» також вживається як аналог слова «ступінь» або «звук».
Складові назви звуків — позначення музичних звуків за допомогою складів. У сучасній практиці прийняті такі назви нот: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі.
Нотний стан – це місце розташування ключів, нот, пауз, та всіх інших музичних позначень. Нотний стан складається з п'яти лінійок та чотирьох полів. Поле – це проміжок між лінійками, де також як і на лінійках, пишуть ноти.
Пюпітр (фр. pupitre, від лат. pulpitum — підлога) — це підставка для нот (вмонтована в музичний інструмент, або в підлогу), а також настільна підставка для книг та зошитів. Пюпітр із нотами розташовується таким чином, щоб виконавцю було зручно читати ноти під час виконання композиції.
Розмір показує будову такту: верхня цифра показує кількість часток у такті, а нижня цифра – Тривалість кожної частки. Кружочки на нотах – Це умовні позначення нот.
