Що є займенником

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

3. ЩО, ЯК, КОЛИ, ЧИМ

Ці слова в одних випадках виступають сполучниками, в інших — сполучними словами.

«ЩО» — сполучне слово , якщо його можна замінити займенниками « який », « котрий » (у підрядних означальних), « щось » або іменником (у підрядних з’ясувальних ).

Я дізнався, ЩО мені подарують завтра. («що» можна замінити займенником «щось», на «що» падає логічний наголос, значить, це сполучне слово (займенник), у реченні є додатком).

Біля гаю, ЩО чорніє над водою, щось біле блукає. («що» можна замінити займенником який (гай); у реченні виступає підметом).

«ЩО» може змінювати форму відмінка: «чого», «чому», «чим» тощо.

Я знаю, ЧОГО не вистачає в цій страві. («чого» — це форма родового відмінка займенника «що»; у реченні є додатком).

«ЩО» — сполучник , якщо така заміна неможлива або на нього не падає логічний наголос.

Я дізнався, ЩО завтра нас запрошено в гості. (Сполучник «що» не можна замінити іншим словом; замість «що» можна поставити двокрапку, утворивши безсполучникове речення: «Я дізнався: завтра нас запрошено в гості» — сполучник «що» випадає, а зміст речення зберігається).

ПОРІВНЯЙМО логічні наголоси у реченнях :

Я знаю, що Ви скажете. («що» сполучне слово)

Я знаю, що Ви скажете правду . («що» сполучник)

«ЯК» – сполучник — у підрядних часу, умови, порівняльних.

Як стемніє, приходь до нас. (підрядна часу, «як» = «коли»).

Як не буде птахів, то й людське серце стане черствим. (підрядна умови, «як» = «якщо»).

Розум без книжки, як птах без крил (Нар. тв.) (підрядна порівняльна)

«ЯК» – сполучне слово — у підрядних способу дії (його можна замінити прислівником « так »).

У підрядних з’ясувальних «ЯК» може виступати і сполучником, і сполучним словом .

Василь відчув, як похолола кров у жилах. («як» — сполучник, тяжіє до «що»).

Микола пояснив, як закріпити карабін. («як» — сполучне слово, можна підставити прислівники «так», «таким чином»; на «як» падає логічний наголос).

«КОЛИ» — сполучник — у підрядних умови («коли» легко замінюється сполучниками « якщо », « якби »).

Але встаньте, коли я вас прошу (Ю.Федькович). (сполучник «коли» = «якщо»).

Коли б ти захотіла, я б уже давно прилетів. (сполучник «коли» = «якби»).

«КОЛИ» — сполучне слово — у підрядних означальних, з’ясувальних і часу (його можна замінити прислівником « тоді » або словами «в той час як», «тоді як» ; виступає обставиною).

Люблю дивитися на каштани, коли вони цвітуть. (сполучне слово «коли» = «в той час як»)

Я хочу знати, коли ти повернешся. (сполучне слово «коли» = «у який час»)

Коли вона підбігла майже до самої води, раптом, ніби з-під ніг, перед нею виріс Федір. (сполучне слово «коли» = «у той момент як»).

Частки « якраз », « саме », « лише » надають різним частинам мови відтінку підкресленого уточнення. Якщо ці частки вживаються зі словом «КОЛИ», то це є доказом його повнозначності, бо частки уточнюють час, виражений цим членом речення. Отже, в сполученнях « якраз коли », « саме коли », « лише коли » сполучний елемент є відносним словом.

Саме коли ми починали оранку, вийшов з ладу трактор. (сполучне слово «коли» = «саме тоді», обставина часу).

«ЧИМ» – сполучне слово , якщо це непрямий відмінок займенника «що»; його можна замінити займенником « чимось » і на нього падає логічний наголос.

Не знаю, ЧИМ ти мене ще здивуєш. (сполучне слово «чим» — займенник).

«ЧИМ» — сполучник – у підрядних порівняльних, якщо в головній частині є слова « тим », « то ».

Тим страшніше йому ставало, чим вище він піднімався в небо. (сполучник «чим», у головній частині є слово «тим»).

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Моноґрафія. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.

Ющук І. П. Практикум з правопису і граматики української мови.— К.: Освіта, 2012.— 270 с.

Займенник: правила, цікавинки та таємниці

Колись-то давно, не з нашої пам’яті, коли ще й дідів наших не було на світі, жили собі мешканці країни Морфологія. Одного разу стався неспокій: деякі частини мови (так звуться мешканці) почали доводити свої переваги над іншими та принижувати значущість одне одного.

Поважний Іменник запевняв, що він найбагатший, а рід йо­го найчисленніший. Прикметник зауважив, що він найпишніший, бо всьому навколо дає ознаку, а Числівник зазначив, що він – найпунктуальніший, бо всьому знає і рахунок, і порядок.

За ними чемно спостерігав Займенник, а потім промовив: «‎Я також маю відмінки, роди та числа, ба більше – хто може замінити кожного з вас, коли вас немає в реченні? Звісно ж, я. Я заступаю на службу і за тебе, Іменнику, і за тебе, Числівнику, і за тебе, Прикметнику. Я вказую і на особи, і на предмети, і на їхні ознаки, і на кількість. Утім, я не називаю жодного з вас». Стало тихо, всі погодилися з Займенником та об’єдналися для милозвучності й різнобарвності нашої мови.

У цій статті йтиметься про займенник – головного героя казки й одну з найзагадковіших частин мови.

Що таке займенник

Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенник відповідає на запитання хто? що? який? чий? скільки? Так само як іменник, прикметник і числівник.

Оскільки займенник не називає поняття, це робить наше спілкування різноманітним і допомагає уникати повторів. Також займенники пов’язують зміст окремих речень і роблять їх більше зрозумілими. Він може вживатися замість іменника, числівника та прикметника.

Синтаксичні ознаки

Оскільки займенник як частина мови може «‎заміщувати» іменник, прикметник і числівник, він може виступати тим же членом речення, як і вони. А саме:

• Підметом (Я обожнюю олімпіади «‎На Урок». Ми взяли участь у конкурсі. Він допоміг мені з домашнім завданням).
• Означенням (Втілюю свої мрію. Цей письменник із нашого міста);
• Додатком (Заробив собі проблем. Щось тебе не чути);
• Обставиною (Вони зібралися біля вчителя; Відповіді шукайте в собі).

У таких випадках постає цілком логічне запитання: як підкреслюється займенник при розборі речення? Звісно, як і відповідні члени речення: підмет – суцільна риска, означення – хвиляста лінія, додаток – пунктир, обставина – крапка з рискою. Речення з займенниками мають певні правила. Займенники мають йти після слів чи понять, що їх позначають.

Морфологічні ознаки

За морфологічними ознаками та лексичним значенням виділяємо такі розряди займенників:

• Особові займенники – я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони.
• Зворотний займенник – себе.
• Присвійні займенники – мій, твій, наш, ваш, їхній, свій.
• Вказівні займенники – цей, той, такий, стільки.
• Означальні займенники – весь, всякий, кожний, інший, сам, самий.
• Питальні займенники – хто? що? (стосується іменників), який? чий? (стосується прикметників), котри́й? скільки? (стосується числівників);
• Відносні займенники. Ті ж питальні, але без знаку питання, вживаються для приєднання підрядних речень до головних: хто, що, який, чий, котри́й, скільки.
• Неозначені займенники – будь-, -небудь, -хтозна, -казна (пишуться через дефіс), аби-, де-, -сь (пишуться разом);
• Заперечні займенники – ті, що й питальні, лише з часткою ні-, а також жодний.

Зверніть увагу на наголоси! Питальний і відносний займенник «‎котри́й» має наголос на другому складі.

Поєднуємо приємне з корисним. Вправа на визначення займенників і їхніх розрядів:

1. Прослухайте пісню гурту Океан Ельзи «‎Не йди». Випишіть займенники, розподіліть їх за розрядами та визначте їхню синтаксичну роль.

2. Пригадайте інші українські пісні, які мають речення з займенником. Яку функцію вони виконують? Проаналізуйте їх самостійно або ж запропонуйте вчителю чи вчительці проаналізувати їх на уроці разом із однокласниками.

Хочете опанувати більше тем із цікавими прикладами та вправами? Завітайте на онлайн-курси з української мови «‎На Урок».

Відмінювання займенників

Принцип відмінювання займенників залежить від того, яку частину мови вони позначають:

• Як прикметники твердої групи відмінюються займенники наш, ваш, всякий, кожний, інший, сам, самий, такий, який, котрий.
• Як прикметники м’якої групи відмінюється займенник їхній.
• Як числівник два відмінюються займенники скільки та стільки.

Інші займенники відмінюються майже кожен по-різному. Розглянемо на конкретних прикладах:

Особові займенники я, ти, ми, ви та зворотний себе відмінюються так:

1. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка. Він відмінюється, починаючи з родового відмінка за аналогією до займенника ти. Основи особових займенників у Називному відмінку та непрямих відмінках різні.
2. До займенників третьої особи в родовому, знахідному та місцевому відмінках додається звук н(у нього, над ним).
3. В орудному відмінку до займенників третьої особи звук н додається завжди (нею, ним).
4. Перед займенником 1 особи однини Орудного відмінка – мною до прийменників над, з, під, перед додається голосна і: зі мною, надімною. Це відбувається для милозвучності вимови, оскільки слово починається збігом двох приголосних.

• Їхній – це присвійний займенник. Він означає належність – той, що належить їм. Наприклад: «‎Усі вони наче живі вставали в моїй уяві – хазяїн, хазяйка та їхні діти» (Михайло Коцюбинський).
• Їх – це форма родового або знахідного відмінка займенника «‎вони». Наприклад: «‎Ми поїхали в гості до родичів, а їх не виявилося вдома».

Питальні та відносні: таблиця займенників:

Ой, хто, хто Миколая любить?

Ой, чиє ж то жито.

Присвійні та вказівні займенники

Зверніть увагу:

Відмінюючи неозначені та заперечні займенники, не потрібно змінювати частки. Відмінюються лише частини хто, що, який, чий, скільки, котрий. Наприклад: будь-хто, будь-кого, будь-кому, будь-ким.

Морфологічний розбір

Однією з популярних вправ шкільної програми є морфологічний розбір частин мови. Розглянемо відповідний розбір на прикладі:

Там спомин і мрія
В єдине сплелося,
Зробилось від того
Душі моїй світло.

(Вадим Крищенко, Ніні Матвієнко)

1. Запишіть слово.
Моїй.

2. Визначте частину мови.
Займенник.

3. Знайдіть початкову форму (називний відмінок; для займенників прикметникової форми – називний відмінок однини чоловічого роду).
Мій

4. Визначте розряд за значенням.
Присвійний

5. Визначте морфологічні ознаки: рід (якщо є), число (якщо є), відмінок.
Жіночий рід, однина, Давальний відмінок.

6. Визначте синтаксичну роль слова.
Означення.

Кожна частина мови – важлива цеглинка для красивого спілкування та влучного донесення думок. Тож плекайте мову! Нехай її милозвучність розходиться з-поміж нас і стає доброю повсякденною традицією, яка не потребує додаткових підстав.