Мета, завдання, структура та зміст дисципліни “Безпека життєдіяльності”

Метою дисципліни є теоретична і практична підготовка майбутніх фахівців з опанування знань, умінь і навичок створювати безпечні умови життя і діяльності у середовищі перебування, осягнення світоглядних принципів гармонійних стосунків людини з технікою, природою та суспільством.

Завдання полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у навколишньому середовищі, їх ідентифікація, пошук і обґрунтування оптимальних безпечних умов життя людини.

Об’єктом вивчення є людина у всіх аспектах її діяльності (фізіологічному, духовному, суспільному).

Предметом вивчення є аналіз негативного впливу різного роду небезпек на життя та здоров’я людини, а також методів, засобів і заходів захисту від них.

Кількість і складність проблем з БЖД вимагають певної структуризації розділів цієї дисципліни, послідовності викладу і вивчення її відповідно до внутрішньої логіки. У методологічних роботах автори це називають архітектонікою, композицією, структурою.

На наш погляд, структура і зміст дисципліни повинні охоплювати вивчення:

• — теоретичних основ БЖД;
• — взаємодії людини і навколишнього середовища;
• — небезпек і їх впливу на життєдіяльність людини;
• — забезпечення безпечної життєдіяльності людини.

Для глибшого розуміння поняття “безпека життєдіяльності” розглянемо його структуру та характерні ознаки.

Структура життєдіяльності та її характерні ознаки

Структура Життєдіяльності включає у свій склад людину (населення), природне, штучне середовище життя і соціальну сферу діяльності людей, належить до категорії складних глобальних структур системи: “середовище — людина — діяльність.

Саме поняття “життєдіяльність” складається з двох понять:

Життя — одна із форм існування матерії, яка закономірно виникає і протікає при визначених умовах навколишнього середовища. Характерними ознаками її є: обмін речовинами та енергією, здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції складу і функцій, пристосування до середовища. Термін “життя” притаманний людині і деякою мірою передбачає діяльність.

Діяльність — специфічна форма активної взаємодії людини з навколишнім середовищем, зміст якої становить доцільна зміна та перетворення його компонентів з метою забезпечення своїх різноманітних потреб (матеріальних, культурних, духовних тощо).

Синонімом слова “діяльність” є поняття “праця”. Тому “діяльність” включає: мету діяльності, засоби, процес взаємодії “людина — техніка”, результат.

Діяльність людей не можлива без засобів виробництва — найважливішого компонента штучного середовища життя.

Життя і діяльність взаємопов’язані, взаємозалежні і взаємно обумовлюють одне одного. Основою життєдіяльності є наявність умов для навколишнього середовища: природного — сонячного світла, повітря, води, ґрунту, біосфери; штучного середовища життя — житлові та виробничі будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи забезпечення енергоресурсами, продуктами харчування і багато іншого, що створено розумом і руками людини для забезпечення життєдіяльності. Отже, як життя, так і діяльність людей поза умовами середовища життя не можливі.

До систем, які забезпечують життєдіяльність, можна віднести правові норми захисту особистості, право на працю, відпочинок, освіту, медичне обслуговування, захист навколишнього середовища, здоров’я і життя, забезпечення правопорядку, оборони, соціальних прав, життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій. Системи захисту прагнуть не допустити впливу уражаючих факторів небезпечних ситуацій на життя і здоров’я людей.

Як бачимо, життєдіяльність — це складна система, яка здатна забезпечувати і підтримувати певні параметри умов життя і видів діяльності.

До чинників, які забезпечують життєдіяльність, необхідно віднести екологічні, фізіологічні, медичні, виробничо-побутові, культурно-мистецькі, правові та ін. Завдяки їм забезпечується і підтримується повноцінне життя і діяльність людей.

Характерні ознаки життєдіяльності:

• — життєдіяльність — це складна система взаємопов’язаних компонентів середовища, основу якої становлять природні чинники життя, люди, засоби праці, результати праці. Взаємодія і взаємозв’язок між компонентами здійснюється за допомогою діяльності як специфічної форми праці;
• — ця система суворо впорядкована за ціллю, місцем, часом і характером завдань, що вирішуються; де ціль — максимальне задоволення всіх потреб і забезпечення прогресу у розвитку суспільства; місце — життя і діяльність людей у певних населених пунктах, регіонах, на континентах; час — тривалість робочого дня, робота у денний і нічний час, сезонна робота; характер завдань, що вирішуються, — потреби суспільства;
• — взаємозв’язок і взаємозалежність від природного і матеріального середовища життя;
• — життєдіяльність суттєво впливає на навколишнє середовище, поступово погіршуючи параметри Його компонентів, створюючи умови для виникнення небезпек;
• — система безперервного динамічного розвитку й удосконалення. Наприклад, зростання чисельності населення Землі, саморегуляція й самоврядування, гнучке пристосування до змін умов навколишнього середовища й умови діяльності;
• — методологічно притаманна окремій особі, групі людей, суспільству, державі, населенню Землі;
• — чутлива до впливу різного роду небезпек (природних, техногенних, соціально-політичних, екологічних та ін.);
• — спроможна у відповідних небезпечних ситуаціях захищати свої життєві інтереси.

Таким чином, ці ознаки показують, що при певних умовах виникнення різного роду небезпек (стихійні лиха, аварії, катастрофи, військові конфлікти тощо) можуть виникати не тільки порушення функціональної структури життєдіяльності, але і повне або часткове її роззброєння, обмеження дій за цілями і задачами, послаблення зв’язків з компонентами навколишнього середовища і ряд інших негативних наслідків. Забезпечення життєдіяльності в цих умовах належить до категорій специфічних завдань, а умови називаються небезпечними ситуаціями, що більш детально буде розглянуто в другому розділі посібника.

Варто зазначити, що БЖД як наукова галузь знань про безпеку людини багато чого успадкувала від наукових дисциплін, які вже багато років викладаються у ВНЗ і пройшли перевірку часом. Це, зокрема, філософія, психологія, соціологія, екологія, охорона праці, цивільна оборона, фізіологія людини, ергономіка, від яких БЖД успадкувала значну частину спеціальної термінології, ряд теоретичних засад тощо (рис. 1.2). Тому БЖД треба розглядати як інтегральну науку широкого профілю, в якій людина визначається як головна складова системи “людина — навколишнє середовище”. Проте, першооснови нової наукової дисципліни суттєво відрізняються від першооснов охорони праці, цивільної оборони.

Рис. 1.2. Взаємозв’язок БЖД з іншими науковими дисциплінами

Для кращого розуміння проблем безпеки життєдіяльності наведемо визначення основних термінів і понять дисципліни БЖД.

Безпека — відсутність недопустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.

Небезпека (небезпечні умови) — явище, процес, об’єкт, суб’єкт, властивість або їх сукупність, які здатні за певних умов спричинити небажані наслідки.

Безпека життєдіяльності людини — відсутність недопустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання шкоди організму людини в будь-яких умовах її існування.

Ризик — усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками. Термін “ризик” вживається з доповненням (чого?), наприклад, ризик отруєння тощо.

Небезпечна ситуація — певна сукупність небезпек(и) та умов існування, яка обов’язково призводить до небажаного наслідку, якщо не вжити превентивних заходів. Небезпечна ситуація — процес реалізації небезпеки.

Аварійна ситуація — різновид небезпечної ситуації, що об’єктивно вимагає термінових і правильних превентивних заходів.

Індивідуальне поле діяльності — простір, в якому відбувається діяльність певної особи з метою задоволення потреб.

Шкідливий чинник — певний вид негативного впливу під час дії небезпечної ситуації. Види шкідливих чинників, для людини зокрема, — це умови існування, відмінні від нормальних: тиск, температура, фізико-хімічний склад атмосфери або їжі, рівень електромагнітного випромінювання, психологічний подразник тощо.

Уражаючий чинник — певний вид негативного впливу під час дії аварійної ситуації.

Зовнішній захист (людини) — комплекс заходів і засобів, метою якого є збереження життя та дієздатності певної особи й який може бути реалізованим без її активної участі.

Середовище життя людей (навколишнє середовище) включає у свій склад природне, штучне і соціальне середовище життя і суспільну діяльність людини.

Параметри середовища — забезпечення комфортних умов проживання людей.

Штучне середовище — все те, що створено виробничою діяльністю людини для забезпечення життя (будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи енергопостачання тощо).

Біосфера — це сфера життя, оболонка Землі, яку утворюють живі організми. Включає в себе нижню частину атмосфери, всю гідросферу та верхню частину літосфери.

Атмосфера — повітряна оболонка Землі, яка оточує планету з усіх боків і рухається разом з нею. Поступово переходить у космічний простір. Повітря атмосфери — це суміш газів з домішками рідких і твердих речовин. Повітря (до висоти 100 км) складається з 78 % азоту, 21 % кисню, 1 % інертних газів.

Гідросфера — це водяна оболонка нашої планети; її утворюють океани, моря, води континентів та льодовикових покривів, підземні води, водяна пара в атмосфері. Загальний об’єм природних вод становить близько 1,39 млрд. км. Води вкривають 71 % поверхні планети (361 млн. км). Але прісної води на Землі лише 2 % від її загальної кількості. Добова норма споживання води людиною — 1,5 л. Люди Землі споживають щодобово води на харчові продукти близько 9 млн. тонн.

Екологія — це наука про взаємодію організмів між собою і навколишнім середовищем. Є науковою основою раціонального природокористування й охорони живих організмів. Соціальна екологія вивчає закономірності взаємодії суспільства і навколишнього середовища.

Людина — вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб’єкт суспільно-історичної діяльності та культури. Визначальною особливістю людини є розробка і створення нею знарядь виробництва і використання їх для впливу на навколишнє середовище.

Населення — сукупність людей на Землі, які живуть на певній території та в єдиному географічному середовищі. Населення — суб’єкт виробництва і всіх виробничих відносин. В Україні проживає близько 47 млн. осіб. З них переважна більшість проживає в містах, решта — в сільській місцевості.

Їжа — сукупність неорганічних і органічних речовин, які одержує живий організм із навколишнього середовища, вона використовується для побудови і відновлення тканин, підтримання життєдіяльності і поновлення втраченої енергії. Добова кількість їжі на одну людину називається харчовим раціоном. Він залежить від багатьох факторів: віку, статі, характеру праці, клімату тощо.

Споживання може бути індивідуальним і колективним. Виробництво і споживання взаємопов’язані й обумовлюють одне одного. Особисте споживання — це використання населенням споживацьких благ для задоволення потреб в їжі, одязі, житлі, освіті, культурі тощо.

Норми споживання — це сукупність різних параметрів вжитку, при яких життєдіяльність людини не може опинитися в умовах дискомфорту.

Норма права — форма виявлення права, санкціоноване державою обов’язкове правило загального характеру (закон, указ, постанови) в тій чи іншій сфері суспільних відносин. Сукупність норм права, які регулюють однорідні відносини, утворюють галузь права (громадянське, кримінальне, господарське тощо).

Інші поняття і визначення, які застосовуються при викладанні матеріалу в наступних розділах посібника:

Теоретичні основи товарознавства Опорний конспект лекцій

6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво»

кафедри товарознавства і експертизи

Протокол № 4 від 12.10.2011 р.

ББК 30–9я73

Рябченко М.О., д.б.н., професор, завідувач кафедри товарознавства і експертизи продовольчих товарів Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Пиріков О.В., к.т.н., доцент кафедри товарознавства і експертизи непродовольчих товарів Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Л 72 Теоретичні основи товарознавства [Текст] : опорний конспект лекцій для студ. ден. і заоч. форм навчання фак. маркетингу, торгівлі і мит. справи напряму підготовки 6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво» / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Каф. товарознавства і експертизи непрод. товарів ; Лойко Д. П., Сильченко О. Є. – Донецьк : [ДонНУЕТ], 2011. – 220 с.

Опорний конспект лекцій укладено з урахуванням програми курсу «Теоретичні основи товарознавства» для студентів денної і заочної форм навчання напряму підготовки 6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво» вищих навчальних закладів.

Опорний конспект містить теоретичний матеріал дисципліни, викладений у логічній послідовності в вигляді схем, таблиць, рисунків, що має сприяти полегшеному, більш швидкому та якісному засвоєнню матеріалу, особливо при самостійній роботі студентів-бакалаврів.

© Лойко Д.П., Сильченко О.Є., 2011

© Донецький національний університет економіки і торгівлі імені МихайлаТуган-Барановського, 2011

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. ТОВАРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА ПРО ТОВАРИ

Тема 1. Товарознавство як наука про товари

1 Сутність поняття «товарознавство»

2 Товар як об’єкт товарознавства і митної діяльності

3 Предмет товарознавства, споживна цінність товару

5 Основні категорії товарознавства

Тема 2. Історія розвитку товарознавства

1 Виникнення товарознавства

2 Основні етапи розвитку товарознавства

3 Ціль і задачі товарознавства на сучасному етапі

4 Зв’язок товарознавства з іншими науками і науковими дисциплінами

Тема 3. Методи і принципи товарознавства

1 Класифікація методів пізнання в товарознавстві

2 Види і сутність емпіричних методів

3 Види і сутність аналітичних методів

4 Принципи товарознавства

Тема 4. Основи формування потреб і споживання товарів

1 Сутність потреб і їх класифікація

2 Фактори впливу на формування потреб

4 Основи споживання товарів

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2. СПОЖИВНІ ВЛАСТИВОСТІ І ЯКІСТЬ ТОВАРІВ

Тема 5. Споживні властивості товарів

1 Загальна класифікація споживних властивостей товарів і їх значення в задоволенні потреб людини

2 Соціальні властивості і їх показники

3 Функціональні властивості

4 Надійність товарів і її показники

5 Ергономічні властивості товарів

7 Властивості екологічні і безпеки споживання товарів

Тема 6. Якість товарів

1 Визначення терміну «якість продукції»

2 Значення якості товарів в сучасних умовах

3 Вимоги до якості товарів

4 Показники якості і їх групування

5 Методи визначення показників якості

Тема 7. Фактори впливу на якість товарів

2 Характеристика факторів, що формують якість товарів

3 Характеристика факторів збереження якості товарів

Тема 8. Контроль якості товарів

1 Сутність контролю, види і методи контролю

2 Дефекти та їх вплив на якість товарів

Тема 9. Оцінка якості товарів

1 Сутність оцінки якості товарів

2 Методи оцінки рівня якості товарів

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ І АСОРТИМЕНТ ТОВАРІВ

Тема 10. Конкурентоспроможність товарів

1 Поняття конкурентоспроможності і її значення у внутрішній і міжнародній торгівлі

2 Методи визначення конкурентоспроможності товарів

Тема 11. Класифікація товарів

1 Сутність, цілі і види класифікації товарів

2 Ознаки класифікації товарів

Тема 12. Кодування товарів

1 Сутність, цілі і значення кодування товарів у торговельній практиці

3 Міжнародні системи кодування

Тема 13. Асортимент товарів

1 Поняття асортименту і його види

3 Показники раціональності асортименту

4 Фактори формування асортименту

Тема 14. Види і засоби інформації про товари

1 Сутність інформації і її основні функції

2 Класифікація видів і засобів інформації

3 Характеристика основних видів інформації

Тема 15. Управління асортиментом і якістю товарів

1 Управління асортиментом товарів

ПЕРЕЛІК ОСНОВНОЇ І ДОДАТКОВОЇ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Товарознавство є основною навчальною дисципліною, яка формує профіль фахівця.

З розвитком ринкових відносин, підприємництва, активізацією зовнішньоекономічної діяльності України товар як головний об’єкт праці в торгівлі набуває великого значення. Активне заповнення вітчизняного ринку товарами, конкурентна боротьба, що зароджується між виробниками за ринки збуту й споживачів своєї продукції, обумовлює значне розширення знань про товари. Примітним є те, що об’єктом товарознавства тепер є не тільки товари народного споживання, а й засоби виробництва, транспорт, устаткування, основні види сировинних матеріалів, а також послуги.

Предметом товарознавства є споживна цінність товару, основні методи аналізу й оцінки якої розглядаються через найважливіші категорії товарознавства – якість і асортимент товару. Ці методи аналізу універсальні й можуть застосовуватися до будь-яких товарів незалежно від їхньої матеріальної природи. Знання цих методів необхідне всім працівникам, зайнятим у сфері обігу товарів. Для того, щоб торговельні підприємства могли впливати на виробництво, необхідно знати потреби споживачів з урахуванням набору й рівня споживних властивостей товару.

Товарознавство піддається змінам у зв’язку з технічним переоснащенням промисловості, використанням нових матеріалів, що призводить до швидкого відновлення структури асортименту, поліпшення споживних властивостей товарів і підвищення вимог споживачів. Наукова класифікація й товарне угруповання є основою формування оптимального асортименту, розміщення товарів у торговельних підприємствах, планування й обліку товарообігу. Вивчення споживних властивостей товарів, уміння забезпечити догляд за ними необхідні для правильної організації обслуговування споживачів. Всебічне вивчення купівельного попиту й експлуатаційних можливостей виробів дозволяє робити обґрунтовані замовлення промисловості, впливати на виробництво з метою розширення асортименту і підвищення якості продукції. Все це обумовлює безперервне вдосконалення підготовки товарознавця.

Навчальна дисципліна (модуль) «Теоретичні основи товарознавства» вивчається студентами напряму підготовки 6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво» спеціальностей 6.050301 «Товарознавство та комерційна діяльність», 6.050302 «Товарознавство та експертиза в митній справі» денної й заочної форм навчання в ІІІ та ІV семестрах. Загальна кількість годин – 156, з них 48 годин лекцій, 24 години – семінарські і лабораторні заняття, 60 годин самостійної роботи, 24 години – індивідуальна робота студентів.

Метою викладання дисципліни є формування в студентів цілісної системи знань щодо споживних властивостей, якості та асортименту товарів, факторів їх формування, контролю і зберігання в сферах виробництва, обігу і споживання, конкурентоспроможності товарів, кодування та маркування.

В результаті вивчення дисципліни «Теоретичні основи товарознавства» студенти (фахівці в галузі комерції: товарознавці-комерсанти, товарознавці-експерти) повинні знати:

– категорії, поняття, терміни, визначення і класифікації, що стосуються конкретних груп товарів;

– фактори формування потреб споживачів у конкретних товарах, функції товарів, вимоги споживачів до властивостей, асортименту і рівня якості товарів;

– фактори формування асортименту, властивостей і якості товарів у сфері виробництва, нормативні документи, методи випробувань і контролю якості, правила користування товарами і умови їхнього зберігання, вимоги до маркування;

– асортимент товарів, їхні види і різновиди, конструктивні особливості, ознаки класифікації, класифікаційні групи, кодування товарів;

– конкурентоспроможність товарів і методи її визначення.

Набуті в результаті вивчення дисципліни «Теоретичні основи товарознавства» знання відповідно до вимог ОКХ підготовки бакалавра за напрямом підготовки 6.030510 «Товарознавство і торговельне підприємництво» повинні забезпечити фахівцям певні предметно-розумові, знаково-практичні і знаково-предметні вміння:

– вивчати, аналізувати і оцінювати умови сфери споживання конкретних груп товарів, фактори формування вимог споживачів до асортименту і рівня якості, прогнозувати оцінку товарів споживання; виявляти, визначати й оцінювати ознаки, властивості і показники якості матеріалів та виробів, що впливають на рівень забезпечення вимог споживачів, безпеку, надійність і ефективність споживання, обґрунтовувати ціну відповідно до споживної цінності товарів, прогнозувати їхню конкурентоспроможність; користуватися нормативними документами, оцінювати їх відповідно до вимог споживачів і соціально-економічного прогресу країни;

– контролювати й оцінювати якість товару згідно з нормативними документами, забезпечувати збереження якості в сфері товарообігу;

– формувати оптимальну структуру торговельного асортименту товарів, аналізувати її динаміку за ознаками і властивостями, що впливають на рівень задоволення потреб і попиту споживачів, кодувати товари для обробки інформації на ЕОМ;

– консультувати покупців з питань вибору товарів, раціонального їхнього використання, правил користування і догляду, умов досягнення ефективності споживання.

Навчальна дисципліна (модуль) «Теоретичні основи товарознавства» складається з трьох змістовних модулів, зміст яких наочно відображає даний опорний конспект.

В опорному конспекті, що пропонується, розглянуті сучасні принципи вивчення споживання й споживної цінності товарів, специфіка формування споживних властивостей товарів, класифікація і асортимент товарів, види і засоби інформації про товари, якість товарів, її оцінка і контроль, конкурентоспроможність товарів і управління якістю.

В першому змістовному модулі «Товарознавство як наука про товари» розглядається сутність і завдання товарознавства на сучасному етапі, зміст товарознавства, об’єкт і предмет товарознавства, їх відмінність; історія розвитку товарознавства, зв’язок товарознавства з іншими науками; методи пізнання в товарознавстві; поняття про потреби, фактори, що їх формують, типологія споживачів і їх характеристика.

В другому змістовному модулі «Споживні властивості і якість товарів» наведена класифікація і характеристика натуральних властивостей товарів, загальна класифікація споживних властивостей товарів, окремо розглядаються групові властивості (соціальні, функціональні, надійність, ергономічні, естетичні, екологічні і безпеки споживання) і їх показники; дається поняття якості товарів, групування показників якості і методи їх визначення. Охарактеризовані фактори, що формують і зберігають якість товарів; сутність контролю і оцінки якості товарів, методи оцінки рівня якості товарів.

Третій змістовний модуль «Конкурентоспроможність і асортимент товарів» присвячений розгляду поняття конкурентоспроможності товарів, її значення в торгівлі та алгоритму визначення; містить поняття і роль класифікацій у наукових дослідженнях, методи класифікації: ієрархічний і фасетний, їх сутність і застосування. Наведені поняття в області кодування товарів, методи кодування, структура штрихових кодів, міжнародні системи кодування. Розглядається поняття асортименту і його види, показники і фактори формування асортименту; асортиментна політика і управління асортиментом; значення інформації в управлінні товарними ринками, основні види і засоби товарної інформації; роль управління якістю, характеристика його складових: планування, контролю, забезпечення, поліпшення якості.

Перелік тем лекцій в опорному конспекті відповідає робочій навчальній програмі модулю «Теоретичні основи товарознавства», що затверджена кафедрою товарознавства і експертизи непродовольчих товарів. Питання кожної теми викладаються в логічній послідовності, з максимально стислим текстовим супроводженням, у вигляді рисунків, схем, таблиць, що має сприяти полегшеному, більш швидкому й якісному засвоєнню матеріалу, особливо при самостійній роботі студентів-бакалаврів.