Деградація Ґрунту: Причини, Наслідки Та Методи Боротьби

Деградація ґрунту — проблема, яка загрожує будь-якій країні та має глобальні наслідки. Вона негативно впливає на продовольчу безпеку, стан довкілля та сталий розвиток сільського господарства.

Деградація земель може бути наслідком людської діяльності та результатом природних процесів. Отже, розв’язання проблеми потребує чіткого розуміння причин її виникнення. За допомогою сучасних технологій, зокрема дистанційного зондування, фермери можуть ефективно відстежувати стан полів та визначати оптимальні методи боротьби.

Що Таке Деградація Ґрунтів?

Деградація ґрунту — це втрата фізичних, хімічних, біологічних та екологічних властивостей землі через природні чи антропогенні причини. Вона проявляється в зниженні вмісту поживних та органічних речовин, ерозії, підкисленні, опустелюванні та забрудненні. На процес руй прискорює процес руйнування нування ґрунту впливають наступні фактори:

• поточний стан поля;
• причини та рівень стресу;
• реакція ґрунту на стрес;
• вплив стресу на довкілля Nunes, F. C. et al. (2020). Chapter 9 – Soil as a complex ecological system for meeting food and nutritional security. In: Prasad, M. N. V., Pietrzykowski, M. (Eds.) Climate Change and Soil Interactions. Elsevier. https://doi.org/10.1016/B978-0-12-818032-7.00009-6. .

Деградація земель знижує виробничий потенціал екосистеми, зокрема для харчової промисловості. Тож розв’язання проблеми вкрай важливе для забезпечення глобальної продовольчої безпеки.

Причини Руйнування Ґрунту

До деградації земель призводять різні процеси. Залежно від причин появи їх можна поділити на чотири основні групи.

Класифікація причин деградації ґрунту

Тип	Головні фактори та наслідки
Біологічна	Зниження мікробної активності через руйнівні біохімічні процеси, передусім на незахищених полях, зменшує врожайність та робить землю менш придатною для обробітку сільськогосподарських культур.
Хімічна	Несприятливі зміни у хімічному складі ґрунту (внаслідок використання синтетичних добрив, пестицидів тощо) погіршують харчування рослин. Через хімічну деградацію ґрунту зменшується кількість корисних мікробів та знижується вміст гумусу, а також змінюється рН.
Екологічна	На продуктивність землі насамперед впливає зміна клімату (підвищення температури, екстремальні погодні явища тощо). Вирубування лісів також сприяє екологічній деградації, викликаючи ерозію та порушуючи стабільність екосистем.
Фізична	Родючий верхній шар ґрунту втрачається та виснажується внаслідок фізичного впливу: повеней, поверхневих стоків, зсуву, вітрів, бурь, інтенсивної обробки полей, використання важкої техніки тощо. Тривала фізична деградація ґрунтів погіршує склад та структура ґрунту, а отже, його родючість.

В останні десятиліття масштаби проблеми збільшуються внаслідок вирубування лісів, інтенсивного ведення сільського господарства, перевипасу худоби та урбанізації. Тож варто розглянути детальніше причини руйнування ґрунту внаслідок діяльності людини:

• Неефективні сільськогосподарські методи: вирощування монокультур, неправильне зрошення, а також надмірне використання хімічних добрив та пестицидів погіршують стан поля.
• Агресивні методи обробітку на кшталт глибокого оранки послаблюють ґрунт та порушують його структуру.
• Неточне внесення добрив провокує дисбаланс у землі поживних речовин, її підкислення, а також забруднення довкілля.
• Спалювання соломи та стерні призводить до втрати 1,5-2,0 т органічної речовини та 10-15 кг азоту. На випалених ділянках земля стає надто сухою, погіршується її фізико-хімічний склад, а також знищуються органічні речовини та гинуть корисні мікроорганізми.
• Перевипас худоби виснажує рослинний покрив та сприяє ущільненню ґрунту.
• Знеліснення, тобто вирубування лісів для сільськогосподарських потреб, лісозаготівель та розширення міст, руйнує захисний покрив землі.
• Ерозія, руйнування верхнього шару ґрунту, може бути викликана відсутністю рослинності (вітрова ерозія) або надлишковим зрошенням та неправильним дренажем (водна ерозія).
• Розширення міст, пов’язане з реорганізацією інфраструктури, призводить до ущільнення, втрати родючості та деградації ґрунту.
• Індустріальна діяльність, наприклад гірнича промисловість, робить території непридатними для ведення сільського господарства через попадання у ґрунт токсичних речовин та важких металів.
• Забруднення земель, викликане неефективним видаленням відходів та сільськогосподарських стоків, є загрозою довкіллю та здоров’ю людей.

Методи сталого управління земельними ресурсами (зокрема ресурсозберігаюче сільське господарство, точне внесення добрив, лісорозведення та боротьба із забрудненням) дозволяють усунути негативні наслідки усіх видів деградації ґрунтів до того, як вони стануть незворотними.

Чим Небезпечна Деградація Земель

Зсуви, повені, опустелювання, забруднення водойм та скорочення виробництва продуктів харчування — все це довгострокові наслідки деградації земель. До того ж аграрний сектор щодня зазнає наступних проблем.

Засолення Територій

Коли вміст солей у землі досягає критичної позначки, вони починають накопичуватися в корінні рослин. Це може відбуватися внаслідок недостатнього зрошення, швидкого випаровування вологи або поганого дренажу. Засолення ґрунтів уповільнює зростання культур та робить поля непридатними для сільськогосподарської діяльності.

Підкислення Ґрунту

Підвищення кислотності може бути наслідком неправильного вибору добрив або культур для вирощування. Воно призводить до зменшення популяції корисних мікроорганізмів, що негативно впливає на продуктивність екосистеми загалом та уповільнює кругообіг поживних речовин. Зміна кислотно-лужного балансу посилює руйнування структури ґрунту.

Дегуміфікація

Органічна речовина пов’язує частинки ґрунту на кшталт клею та робить його структуру стійкішою. Внаслідок дегуміфікації, тобто зменшення вмісту органічної речовини, земля стає менш родючою та більш схильною до ерозії.

Ущільнення Ґрунту

Оптимальна щільність більшості типів ґрунтів становить 1,2 т/м3. Через активне використання сільськогосподарської техніки вона зростає до 1,4-1,5 т/м3. Така механічна деградація ґрунтів має руйнівний вплив на зростання та розвиток сільськогосподарських культур, адже крізь щільну землю корінням важко проростати.

Зниження Якості Та Продуктивності Поля

У верхньому шарі ґрунту міститься близько половини доступного фосфору та калію. Через його руйнування знищується кількість поживних речовин, що негативно впливає на врожайність. Дефіцит корисних речовин поповнюється завдяки внесенню додаткових добрив. Однак через сильну ерозію та деградацію земля стає надмірно ущільненою, тож культури не можуть виростити глибоке коріння. Це призводить до зниження врожайності, яку неможливо компенсувати внесенням добрив Al-Kaisi, M. et al. (2022, August 19). Soil erosion: effect on soil productivity. Iowa State University Extension and Outreach. .

Втрата Орних Земель

Усі форми деградації ґрунту загрожують глобальній продовольчій безпеці. Посушливість, скорочення рослинності, ерозія, засолення та зменшення вмісту органічного вуглецю призводять до втрати орних земель.

Забруднення Та Засмічення Водойм

Зазвичай верхній шар ґрунту фільтрує опади. Однак, коли він руйнується внаслідок деградації та водної ерозії, разом з ним у водойми змиваються забруднюючі речовини на кшталт добрив, пестицидів та важких металів. Це призводить до збільшення відкладень, засмічення, а також порушення перебігу води та погіршення її якості.

Втрата Біорізноманіття

Деградація ґрунту шкодить організмам, які живуть у ньому. Водночас внаслідок зниження активності біоти його цілісність та дренажні властивості погіршуються, що прискорює процес руйнування Soil biodiversity and soil erosion. (2018). Joint Research Centre, European Soil Data Centre (ESDAC). .

Збільшення Кількості Повеней

Деградовані землі втрачають здатність ефективно поглинати вологу, тож більшість опадів просто стікає по їхній поверхні у прилеглі водойми. Це збільшує ризик повеней.

Опустелювання

Опустелювання виникає, коли родючі ґрунти втрачають поживні речовини та стають менш придатними для вирощування сільськогосподарських культур. Активна експлуатація земельних ресурсів прискорює зміну клімату, яка посилює деградацію ґрунту. Внаслідок водної та вітрової ерозії його верхній шар перетворюється на стерильну суміш піску та пилу.

Деградація ґрунтів є причиною та водночас наслідком багатьох руйнівних процесів. Так, погіршення якості землі знижує врожайність культур. Щоб підвищити продуктивність, фермери використовують інтенсивні методи господарювання. Це призводить до більшої деградації. Розірвати замкнене коло допомагає впровадження технологій точного землеробства.

EOSDA Crop Monitoring

Супутниковий моніторинг – керуйте полями дистанційно за допомогою однієї платформи!

Методи Боротьби З Деградацією Ґрунтів

Для зменшення деградації ґрунту необхідно використовувати стійкі методи управління земельними ресурсами. Незважаючи на те, що це довгостроковий процес, є ефективні способи зупинити руйнування якомога швидше:

• Консервуючі методи обробітку. Інтенсивне сільське господарство порушує структуру землі та сприяє її деградації. Нульова або мінімальна система обробки, навпаки, збільшує вміст в неї органічних речовин, які допомагають утримувати вологу та мінімізують руйнування.
• Сівозміна. Чергування різних типів культур на одному полі допомагає позбутися шкідників та хвороб, підвищити його родючість та знизити ризик дефіциту поживних речовин.
• Смугове землеробство.. Для боротьби з деградацією ґрунту черегуються смуги покривних та просапних культур, наприклад бобових та зернових Gilley, J. E. (2005). Erosion: Water-Induced. In: Hillel, D. (Ed.), Encyclopedia of Soils in the Environment. Academic Press. https://doi.org/10.1016/B0-12-348530-4/00262-9. .
• Точне зрошення. Ефективне зрошення, наприклад крапельне, допомагає запобігти різним негативним процесам, зокрема засоленню та содіфікації землі.
• Правильне внесення добрив. Використання супутникових знімків для аналізу стану полей дозволяє визначати необхідну кількість добрив для конкретних ділянок. Це допомагає фермерам отримувати бажаний урожай, не шкодячи довкіллю.
• Органічне землеробство. Внесення органічних добрив допомагає запобігти деградації ґрунтів, а впровадження методів інтегрованого захисту рослин дозволяє не застосовувати хімікати, які забруднюють довкілля.
• Посадка покривних культур. Жива мульча захищає землю від руйнування, покращує її структуру, збільшує вміст поживних речовин та запобігає зростанню бур’янів.
• Контурне землеробство. Гребневий метод посадки дозволяє збирати воду, запобігаючи деградації земель та повеням.
• Терасове рільництво. Така практика використовується для уповільнення ерозії поверхні та посилення ґрунтоутворювальних процесів Tarolli, P., Rizzo, D., Brancucci, G. (2019). Terraced Landscapes: Land Abandonment, Soil Degradation, and Suitable Management. In: Varotto, M., Bonardi, L., Tarolli, P. (Eds.), World Terraced Landscapes: History, Environment, Quality of Life. Environmental History, vol 9. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-319-96815-5_12. .

Перелічені стратегії допомагають зберегти земельні ресурси. Незважаючи на те, що лісовідновлення та меліорація не належать до повсякденної сільськогосподарської діяльності, вони допомагають захищати та розширювати орні землі без шкоди для екосистем.

Як Запобігти Руйнуванню Ґрунту За Допомогою EOSDA Crop Monitoring

Деградація ґрунту здатна суттєво знизити сільськогосподарську продуктивність, адже її прогресування незмінно знижує врожайність. Регулярний моніторинг стану полів дозволяє своєчасно виявляти перші ознаки проблеми.

Водночас деградація сільськогосподарських земель — складний та тривалий процес, тож боротьба з нею має бути послідовною. EOSDA Crop Monitoring надає інструменти для відстеження поточного стану полів. До того ж користувачі отримують доступ до історичних даних, що дозволяє аналізувати динаміку змін протягом минулих років та передбачати можливі зміни врожайності в майбутньому.

Оскільки потенціал деградованих земель значно знижений, вони потребують більшої уваги, наприклад внесення додаткових добрив. Карти продуктивності EOSDA Crop Monitoring дозволяють розділити поля на зони відповідно до їхнього стану та визначати необхідну кількість фосфорних та калійних добрив для кожної з них.

Карта продуктивності EOSDA Crop Monitoring для диференційованого внесення добрив.

Також за допомогою вегетаційних індексів фермери можуть аналізувати короткострокові наслідки деградації земель. Карти EOSDA Crop Monitoring регулярно оновлюються, що дозволяє своєчасно реагувати на будь-які проблеми.

Зниження значень індексу NDMI сигналізує про водний стрес у рослин.

Рішення для моніторингу та контролю деградації ґрунтів можна адаптувати до вимог окремих ферм. Так, цифрове картографування полів на основі супутникових знімків та математичних моделей дозволяє фермерам аналізувати поточний стан землі та вживати відповідних захисних заходів. Розроблене для аграрного сектору сузір’я супутників EOS SAT допомагає значно покращити картографування полів та моніторинг культур. Так, перший супутник EOS SAT-1 збирає зображення в 11 спектральних каналах.

Отже, зараз існує багато способів боротьби з деградацією ґрунту. Водночас вибір оптимальних методів та стратегій залежить від фермерів.

Чому Важливо Контролювати Деградацію Ґрунту?

Внаслідок руйнування сільськогосподарських земель знижується продуктивність полів, які у довгостроковій перспективі взагалі можуть стати непридатними для аграрного виробництва. Водночас ця проблема призводить до катастрофічних екологічних наслідків.

Стратегія боротьби з деградацією ґрунтів залежить від багатьох факторів: поточного стану полів, кліматичних умов, особливостей вирощування конкретних сільськогосподарських культур тощо. Використовуючи сучасні технології, фермери можуть знайти оптимальні рішення саме для своїх полів та завдяки цьому не лише зберегти врожай, а й мінімізувати шкоду довкіллю.

Джерела

1. Nunes, F. C. et al. (2020). Chapter 9 – Soil as a complex ecological system for meeting food and nutritional security. In: Prasad, M. N. V., Pietrzykowski, M. (Eds.) Climate Change and Soil Interactions. Elsevier. https://doi.org/10.1016/B978-0-12-818032-7.00009-6.↑Книга
2. Al-Kaisi, M. et al. (2022, August 19). Soil erosion: effect on soil productivity. Iowa State University Extension and Outreach.↑Онлайн-ресурс
3. Soil biodiversity and soil erosion. (2018). Joint Research Centre, European Soil Data Centre (ESDAC).↑Онлайн-ресурс
4. Gilley, J. E. (2005). Erosion: Water-Induced. In: Hillel, D. (Ed.), Encyclopedia of Soils in the Environment. Academic Press. https://doi.org/10.1016/B0-12-348530-4/00262-9.↑Книга
5. Tarolli, P., Rizzo, D., Brancucci, G. (2019). Terraced Landscapes: Land Abandonment, Soil Degradation, and Suitable Management. In: Varotto, M., Bonardi, L., Tarolli, P. (Eds.), World Terraced Landscapes: History, Environment, Quality of Life. Environmental History, vol 9. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-319-96815-5_12.↑Книга

Про автора:

Петро Когут має ступінь доктора фізико-математичних наук (1998). Він успішно захистив дві дисертації: “Стійкість і оптимальна стабілізація нейтральних інтегро-диференціальних рівнянь” (1989) та “Стійкість і оптимальна стабілізація нейтральних інтегро-диференціальних рівнянь, гомогенізація завдань оптимального управління для систем із розподіленими параметрами”(1998).

Петро є автором численних наукових публікацій, у тому числі “Варіаційна модель з нестандартними умовами зростання для відновлення супутникових оптичних зображень шляхом їхньої спільної реєстрації з радаром із синтезованою апертурою”.

Доктор Когут отримав два гранти: Міжнародний фонд фундаментальних досліджень – “Відродження” (1996) та Український фонд фундаментальних досліджень (1997).

1996 року він став Асоційованим професором Сороса. Роком пізніше він здобув Першу премію Національної академії наук України за дослідження у галузі теорії гомогенізації завдань оптимального управління.

Доктора Когута нагороджено почесним знаком “Відмінник освіти України” (2014) та медаллю О. М. Макарова “За значні заслуги” (2019).

З 2014 року Петро є завідувачем кафедри диференціальних рівнянь у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара.

Серед захоплень доктора Когута – риболовля та деревообробка.

Доктор Когут надає наукові консультації EOS Data Analytics.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Проаналізовано стан виконання робіт по охороні земель. Запропоновано заходи по вдосконаленню державної політики у галузі охорони земельних ресурсів.

Постановка проблеми. Ерозія ґрунтів є головним чинником деградації агроландшафтів у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Сучасний стан земельних ресурсів в Україні обумовлюється збільшенням впливу негативних процесів, що у свою чергу призводить до певної дестабілізації у формуванні земельних відносин.

У структурі земельного фонду значну частку займають землі, ґрунтовий покрив яких набув негативних властивостей (змитість, дефльованість, засоленість, солонцюватість, перезволоженість тощо). Протягом останніх десятиріч екологічні та економічні втрати сільськогосподарського виробництва країни від антропогенного посилення ґрунтової ерозії набули загрозливих розмірів. Причинами цього є довготривала екологічно необґрунтована інтенсивна експлуатація земельних ресурсів, надмірна розораність ґрунтового покриву, порушення рівноваги кругообігів хімічних елементів в агро екосистемах.

За даними Національної доповіді «Про стан родючості ґрунтів України» площа еродованих земель України досягла 15.9 млн. га. з яких рілля складає 12,9 млн. га.(Таблиця 1). Інформація про наявність еродованих земель в розрізі областей України наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 (див. посилання після статті)

В окремих регіонах України водній і вітровій ерозії піддається близько половини сільськогосподарських угідь, а в Донецькій і Луганській площа еродованих земель в складі сільськогосподарських угідь сягає відповідно 85,9% та 71,8%. З продуктами ерозії виноситься значна частина поживних речовин та органіки. Середньорічні втрати ґрунту від водної та вітрової ерозії складають 15 т/га. Це означає, що ґрунтовий покрив країни втрачає щороку біля 740 млн. т родючого ґрунту, який містить близько 24 млн. т гумусу, 0,7 млн. т рухомих фосфатів, 0,8 млн. т – калію, 0,5 млн. т азоту та великі кількості мікроелементів[1].

Негативні наслідки сучасної антропогенної ерозії стосуються не лише сфери аграрного виробництва, але й усіх компонентів природного середовища – рельєфу, поверхневих і підземних вод, рослинного покриву та всієї біоти.
Як наслідок – неефективне використання одного з найцінніших природних ресурсів – землі, яка згідно зі статтею 14 Конституції України «є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави»[8].

Аналіз останніх публікацій. Не зважаючи на те, що проблематика регулювання земельних відносин та охорони ґрунтів є предметом досліджень широкого кола вітчизняних науковців, таких як Д.І. Бабміндра, С.А Балюк , І.К. Бистряков, П.П. Борщевський, В.М. Будзяк, Б.М. Данилишин, Ю.Д. Гуцуляк, В.О. Греков, А.С. Даниленко, Д.С. Добряк, С.І. Дорогунцов, О.С. Дорош, Я.В. Коваль, Д.Ф. Крисанов, М.А. Лендєл, В.О. Леонець, А.С. Лисецький, А.Г. Мартин, В.М. Месель-Веселяк, В.В.Медвєдєв А.М. Мірошниченко, Л.Я. Новаковський, Ю.М. Палеха, Б.Й. Пасхавер, І.А. Розумний, П.Т. Саблук, А.Я. Сохнич, О.Г. Тараріко, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, М.А. Хвесик, О.М. Шпичак, А.Д. Юрченко та інших, питання здійснення заходів охорони земель при цьому, залишаються не врегульованими. Ґрунтовного наукового аналізу потребують наслідки функціонування створеної в Україні системи здійснення заходів з охорони земель при якій процеси деградації земель не зупиняються.

Виключно на основі такого аналізу можуть бути розроблені рекомендації щодо подальшого формування ефективної державної політики у галузі охорони земельних ресурсів.

Мета статті. Метою даної публікації є аналіз сучасних проблем здійснення заходів з охорони земельних ресурсів та визначення перспективних напрямів їх вирішення.

Виклад матеріалу дослідження. У статті 1 Закону України «Про охорону земель» визначено, що охорона земель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Отже, одна з актуальніших проблем, що назріла у суспільстві – це забезпечення раціонального використання та посилення охорони земель.

Разом з тим, протягом здійснення земельної реформи, зокрема при паюванні земель сільськогосподарського призначення, внаслідок ряду причин (відсутність чіткої правової бази, недостатня методична підготовка, недооцінка значення екологічних та економічних чинників тощо) були допущені певні прорахунки щодо забезпечення охорони земель.

Україна володіє значними земельними ресурсами, її земельний фонд становить 60 353, 8 тис. га. У його структурі домінують сільськогосподарські землі, які займають 2/3 території – 42 млн. га. За питомою вагою сільськогосподарських угідь у загальній площі Україна значно переважає провідні країни Західної Європи та Північної Америки[1].

Неодмінною умовою ведення високопродуктивного, конкурентноспроможного сільськогосподарського виробництва є запобігання деградаційним процесам, збереження і підвищення родючості ґрунтів.

Деградаційні явища ускладнюються також процесами забруднення земельних угідь, як техногенного походження (включаючи радіонуклідне), так і пов’язаного з хімізацією сільського господарства.

Частина орних земель засмічується бур’янами, а в окремих випадках і рідколіссям, чагарниками, це характерно для орних земель у Поліській зоні.

Проблема недопущення деградації ґрунтів і ґрунтового покриву повинна розв’язуватись шляхом розробки еколого-економічно обґрунтованої програми дій, як на загальнодержавному так і на регіональних рівнях.

Особливої ваги питання охорони земель набули після введення в дію (з 1 січня 2002 року) нового Земельного кодексу України (далі ЗКУ) та Закону України «Про охорону земель», яким зокрема визначено, що охорона земель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення[6].

Кількість земель в України, що пошкоджено водною ерозією, досягає 32 % від загальної площі або 13, 3 млн. гектар. З них 4,5 млн. га із середньо – і сильнозмитими ґрунтами, у тому числі 68 тис. га повністю втратили гумусовий горизонт.

Ерозійні процеси, руйнуючи ґрунти, впливають, насамперед, на забезпеченість їх органічною речовиною. Так, уміст гумусу в слабоеродованих чорноземах зменшується на 5-10 %, середньоеродованих – 25-30 %, сильноеродованих 35-40 % порівняно з їх повно-профільними аналогами.

Згубній дії вітрової ерозії систематично піддаються понад 6 млн. га, а у роки з пиловими бурями до 20 млн. га. Особливо потенційно небезпечною зоною в Україні є Південний Степ. Так, кількість днів на рік з пиловими бурями в Південному Степу становить 159, північному та центральному – 88, Лісостепу та Поліссі – біля 33 днів[1].

Такий стан земель, що використовують у сільськогосподарському виробництві, потребує невідкладного реагування з боку держави в особі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо його покращення.

За даними Державного агентства земельних ресурсів орієнтовні обсяги асигнувань, які необхідні для здійснення заходів з охорони земель складають 55,8 млрд. грн., у тому числі за рахунок державного бюджету – 4,1 млрд. грн. або у середньому 400 млн. грн. на рік.

Починаючи з 1986 року по 2002 рік розроблено проекти землеустрою з контурно-меліоративною організацією території на площу близько 11 млн. га для 2,5 тис. господарств різних форм господарювання. Це становить лише 1/4 від загальної потреби. Крім того передбачені проектами землеустрою заходи по охороні земель теж запроваджено лише на 30 відсотків. Зокрема, запроектовані протиерозійні гідротехнічні споруди було побудовано в дуже незначних обсягах. Обсяги будівництва основних протиерозійних споруд в зазначений вище період наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 (див. посилання після статті)
Обсяги будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд за період з 1986 по 2002 рік

Проекти землеустрою було розроблено, у своїй більшості, на території колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. В ході здійснення земельної реформи відбулись суттєві зміни щодо землекористувань колишніх КСП. Фактично втрачено можливість реалізовувати запроектовані цими проектами агротехнічні, лісомеліоративні та гідромеліоративні заходи з охорони земель.

Вже після введення в дію Земельного Кодексу України (у 2002 році), за нових земельно – правових відносин та умов господарювання, здійснення заходів з охорони земель продовжувалось. Дані про обсяги виконання робіт з охорони земель в період з 2002 по 2011 рік наведені в таблиці 3.

Таблиця 3 (див. посилання після статті)
Обсяги виконання заходів з охорони земель в період з 2002 по 2011 рік

За останні 9 років обсяги проектування та виконання робіт з охорони земель значно скоротились, в окремих випадках, у десятки разів за виключенням заходів з консервації земель, яка, в переважній більшості, відбувається природнім шляхом[3].

Зменшення обсягів виконання робіт характеризується тим, що безпосередньо землекористувачі (орендарі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення не зацікавлені у розробці землевпорядної документації з охорони земель, робочих проектів будівництва протиерозійних споруд та їх реалізації за власний рахунок. Договори оренди на використання основної маси земельних ділянок сільськогосподарського призначення (51%) – земельні паї, заключено на короткий термін (до 5 років), що характеризує споживацьке ставлення землекористувачів до об’єкту оренди. Відбувається безсистемне використання орних земель. Не застосовуються науково – обґрунтовані сівозміни, припинено запровадження контурно – меліоративної системи землеробства. Не дотримуються вимоги до проведення агротехнічного обробітку ґрунту (в поперек схилу) та інш.

Не зважаючи на те , що стаття 27 Закону України «Про охорону земель» передбачає економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів, але порядок проведення такого стимулювання відсутній, а, відповідно, у державі не запроваджено.

Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель являє собою механізм ціноутворення, кредитування, пільгового оподаткування, виділення бюджетних і позабюджетних коштів, компенсації зниження доходів тощо, за допомогою якого забезпечується раціональне використання земельних ресурсів, створюються сприятливі умови для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, збереження та відтворення родючості ґрунтів, захисту земель від негативних наслідків антропогенної діяльності людини.

Змістом зазначеного стимулювання є:
надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель;
виділення коштів з державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їхньої вини; звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами;
компенсація з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їхньої вини.

Реалізація заходів з охорони земель це додаткові витрати коштів і без запровадження певних важелів впливу (стимулювання) на землекористувачів не слід очікувати на покращення ситуації.

Основне фінансове навантаження по реалізації заходів з охорони земель, згідно законодавства покладається на державний і місцеві бюджети.

Статтею 55 вищезазначеного закону і передбачено, що фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом. Видатки Державного бюджету України на фінансування заходів з охорони земель і ґрунтів визначаються окремим рядком.

За рахунок Державного бюджету України здійснюються:
реалізація заходів, передбачених загальнодержавними програмами використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів;
виконання заходів, спрямованих на усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси і ґрунти внаслідок стихійного лиха або в разі неможливості встановлення винних у цьому фізичних і юридичних осіб, та рекультивація земель, порушених у період до 1990 року;
будівництво та реконструкція протиерозійних, гідротехнічних і протизсувних споруд, меліоративних систем відповідно до закону;
створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень;
проведення систематичних обстежень земель і ґрунтів;
виконання заходів щодо утилізації або знищення (знешкодження) невпізнанних та непридатних до використання хімічних препаратів;
економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів
відповідно до загальнодержавних програм;
здійснення інших заходів щодо охорони земель.
За рахунок місцевих бюджетів здійснюються:
реалізація заходів регіональних програм використання та охорони земель;
освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб;
поліпшення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь;
виконання робіт щодо відновлення земель, якщо це відбулося не з вини власників і користувачів земельних ділянок;
будівництво та реконструкція протиерозійних, гідротехнічних і протизсувних споруд, меліоративних систем відповідно до закону;
реалізація заходів щодо охорони земель навколо об’єктів поводження з відходами, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів, які перебувають у власності територіальних громад;
економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів відповідно до регіональних програм;
здійснення інших заходів щодо охорони земель.

За рахунок коштів землевласників і землекористувачів здійснюються:
організаційно-господарські, організаційні та технологічні протиерозійні заходи на їх земельних ділянках;
заходи щодо охорони земель, збереження і підвищення родючості ґрунтів;
проведення підготовчих робіт та складання проектів консервації земель;
заходи щодо відновлення стану еродованих, деградованих і порушених з їх вини земель та органічно поєднаних з ними інших природних ресурсів і об’єктів довкілля, запобігання заростанню сільськогосподарських угідь бур’янами, чагарниками і дрібноліссям[6].
За інформацією Держкомзему України протягом 2010 року на виконання робіт з охорони земель було витрачено лише 70,4 млн. грн. з них за рахунок :
загального фонду державного бюджету 7,1 млн. грн. та спеціального 5,5 млн. грн. ;
місцевих бюджетів 33,5 млн. грн. ;
інших джерел 24,3 млн. грн..
Протягом 2011 раку на ці цілі було витрачено 99,4 млн. грн. в тому числі за рахунок :
загального фонду державного бюджету 13,3 млн. грн. та спеціального 2,7 млн. грн. ;
місцевих бюджетів 44,7 млн. грн. ;
інших джерел 38,7 млн. грн.[3].

Найстабільнішим джерелом фінансування заходів з охорони земель є кошти органів місцевого самоврядування, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Також, підлягають відшкодуванню втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) її для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом та завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв’язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Відповідно до статті 209 ЗКУ втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України[8].

Згідно порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1279 „Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”, встановлено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов’язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом – у міру їх фактичного надання.

Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи.

Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат[10].

Згідно статті 69 Бюджетного Кодексу України кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зараховуються у розмірі: 100 відсотків – до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків – до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків – до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків – до районних бюджетів, 60 відсотків – до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл[2].

Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі, розмежування земель державної та комунальної власності. Використання цих коштів на інші цілі не допускається [8].

Але на практиці, в ході здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, виявлено декілька проблем, щодо надходження та раціонального використання коштів від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, зокрема:
порушення встановлених термінів сплати втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва землевласниками та землекористувачами;
використання органами місцевого самоврядування коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва не за цільовим призначенням;
неможливість використання коштів за причини відсутності відповідних програм та проектів землеустрою з охорони земель;
судова тяганина з приводу правомірності нарахування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у результаті порушень земельного законодавства.

За інформацією Держкомзему України про наявність коштів на рахунках органів місцевого самоврядування, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, їх використання у період з 2008 по 2012 роки протягом останніх чотирьох років контролюючі органи не забезпечили повне погашення заборгованості по сплаті втрат, заборгованість сягає близько 45 млн. грн. ( рис. 1) У свою чергу органи місцевого самоврядування не можуть забезпечити цільове використання втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що надійшли на їхні рахунки у сумі близько 600 млн. грн.(рис. 2).

(див. посилання після статті)
Рис. 1. Інформація про нарахування і сплату втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в період з 2008 по 2012 роки.

(див. посилання після статті)
Рис. 2. Інформація про наявність коштів на рахунках органів місцевого самоврядування, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та їх використання у період з 2008 по 2012 роки .

У більшості випадків сільські, селищні та міські ради не забезпечили використання коштів у зв’язку з відсутністю відповідних програм, схем та проектів по охороні земель на відповідних територіях. Значна частина цих коштів (близько 250 млн. грн.) зберігається на депозитних рахунках у комерційних банках. Така ситуація неприпустима, оскільки існує гостра проблема у здійсненні заходів спрямованих на зупинення прогресуючих процесів деградації основного національного багатства держави – землі.

Однією з причин такого становища є недосконалість повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по забезпеченню надходжень та раціонального використання коштів від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва – одні здійснюють розрахунок та контролюють сплату, а інші здійснюють їх використання.

Також, причиною є розпорошування коштів, що надходять від втрат сільськогосподарського виробництва по бюджетах різних рівнів, що не дає змоги забезпечити планування їх використання та забезпечити дієвий контроль за їх надходженням.

Система вирішення питань з охорони земель повинна базуватись на державній програмі охорони земель і відповідних регіональних програмах з цього питання. За відсутності державної програми лише окремі обласні ради мають затверджені в установленому порядку програми з охорони земель областей, ще гірша ситуація у районах та сільських, селищних радах.

На думку автора, лише за умови концентрації коштів на здійснення заходів з охорони земель можлива послідовна, планова реалізація, передбачених законодавством, заходів з охорони земель. В державі існують джерела, що можуть бути використані для цих цілей.

По – перше, це втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, щорічне їх надходження коливається в межах 100 – 150 млн. грн.

По – друге, органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, в середньому, за рік виявляється близько 70 тисяч порушень земельного та природоохоронного законодавства. Нарахована сума штрафів, при цьому, складає близько 50 млн. грн.

По – третє, Постановою Уряду від 25.07.07р. №963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердження та застосування якої дозволить повністю забезпечити права власників земель щодо повернення нанесеної шкоди та дасть можливість отримати значні кошти до відповідних бюджетів. За результатами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сума щорічної шкоди спричиненої порушеннями земельного законодавства сягає близько 250 млрд. гривень.

Таким чином щорічна сума коштів, у разі надання їм статусу цільового використання – виключно для фінансування заходів з охорони земель, складала б близько 500 млн. грн.

Слід зазначити, що консолідація цих коштів дозволила б не тільки забезпечити виконання нагальних заходів з охорони земель, а і врегулювати питання запровадження економічного стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів. Дуже важливо забезпечити використання зазначених фінансових надходжень на зменшення деградаційних процесів ґрунтів, оскільки природа їх визначення полягає у площині компенсації нанесених втрат або шкоди безпосередньо земельним ресурсам.

Зрозуміло, що покладання відповідальності за виконання робіт по захисту земель від деградації лише на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не вирішить проблеми, тому державна політика у галузі земельних відносин повинна бути направлена на спонукання до цієї роботи землевласників і землекористувачів.

За останні роки у країнах ЕС набула широкого застосування програма „щадне сільське господарство” (далі – програма) яка базується на стимулюванні запровадження методів без відвального обробітку ґрунту. Зокрема, у Фінляндії більше 20% фермерів виявили бажання прийняти участь у програмі, у Швейцарії понад 13 тис. га. теж використовується за цією програмою. Також, значних масштабів запровадження цієї програми набуло у Німеччині, Франції, Іспанії. Стимулювання участі у програмі здійснюється шляхом надання фінансової допомоги або зменшенням розмірів податків землевласників і землекористувачів[3]. У США, у більшості штатів, за рахунок коштів, що надходять до федерального та місцевих бюджетів від земельного податку та орендної плати за використання державних і комунальних земель, через систему стимулювання, забезпечується здійснення заходів з охорони земель[5].

Разом з цим в Україні, не на користь виправлення ситуації діє перенесення терміну ( з 1 січня 2013 року) введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів» від 4 червня 2009 року N 1443-VI, яким передбачається обов’язковість використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виключно за наявності затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Цим законом встановлено, що на період до 1 січня 2015 року вимоги частини четвертої статті 22 цього Кодексу поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів. До статті 55 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відповідно до вищезгаданого Закону, крім передбаченої адміністративної відповідальності за самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського землеустрою, встановлено також відповідальність за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь[7].

Цей закон передбачає запровадження лише певних обмежень у використанні сільськогосподарських земель, щодо здійснення науково – обґрунтованих заходів агротехнічного характеру і має на меті реалізацію лише першого етапу на шляху до запровадження системи екологобезпечного землекористування у державі.

З метою запровадження комплексної системи охорони та раціонального використання земель, при запровадженні ринку земель у державі, слід забезпечити реалізацію наступних заходів:
затвердити постановою Верховної Ради України Програму охорони земель з чітким визначенням у ній нагальних заходів та стабільних джерел фінансування;
розробити програми по охороні земель в усіх областях та районах, містах Київ та Севастополь з визначенням першочергових заходів та конкретних об’єктів по охороні земель;
розробити схеми землеустрою на кожну адміністративну одиницю, якими передбачити перспективу використання території та заходи по охороні земель;
визначити цільове використання коштів, що надходять до державного бюджету від штрафів за порушення земельного законодавства, шкоди заподіяної земельним ресурсам у результаті порушень, збитків завданих державі та громадам (власникам земель державної і комунальної власності) у результаті нераціонального використання переданих в оренду земель – виключно для здійснення заходів по охороні земель;
з метою забезпечення консолідації коштів, що надходять від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського використання, внести зміни до статті 209 Земельного кодексу України щодо зарахування коштів до державного бюджету з їх цільовим використанням на охорону земель та стимулювання власників і користувачів земельних ділянок;
покласти на центральний орган виконавчої влади із земельних ресурсів функції єдиного органу в державі по виконанню заходів з охорони земель та стимулюванню землевласників і землекористувачів за здійснення землеохоронних заходів;
розробити та затвердити механізм здійснення стимулювання власників і користувачів земельних ділянок, що здійснюють заходи по охороні земель.

Реалізація, запропонованих вище заходів, на етапі запровадження ринку земель, дозволить запровадити у державі системний підхід до вирішення питань дбайливого використання земельних ресурсів та зупинення їх деградації .

Список використаної літератури:

1. Балюк С.А., Медвєдєв В.В., Тараріко О.Г., Греков В.О., Балаєв А.Д.: Національна доповідь «Про стан родючості ґрунтів України» // – К. – 2010. – 111 с.
2. Бюджетний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 08.07.2010 № 2456-VI // Офіційний вісник України від 13.08.2010 № 59. – стор. 9, Ст. 2047. – код акту 52296/2010.
3. Веб джерело – Офіційний сайт Державного агентства земельних ресурсів.-http://www.dazru.gov.ua/terra/control/uk/publish/printable_article?art_id=131639
4. Веб джерело – Официальный сайт Экономического и социального совета Организации Объединённых Наций http://www.un.org/esa/sustdev/csd/csd16/rim/ece_bg1_ru.pdf
5. Веб джерело – Офіційний сайт Департаменту планування і зонування Графства Мериленд Штату Вашингтон
http://www.washco-md.net/planning/ag_pres.shtm
6. Закон України „Про охорону земель”: Прийнятий 19.06.2003 № 962-IV // Офіційний вісник України від 01.08.2003. – № 29. – стор. 9. – Ст. 1431. – код акту 25799/2003.
7. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів” : Прийнятий Верховною Радою України 04.06.2009 № 1443-VI // Офіційний вісник України від 09.11.2009 № 84. – стор. 7. – Ст. 2837.
8. Земельний кодекс України : Прийнятий Верховною Радою України 25.10.2001 № 2768-III // Офіційний вісник України від 30.11.2001 № 46. – стор. 1. – Ст. 2038. – код акту 20473/2001.
9. Конституція України: Прийнята 28 червня 1996 № 254к/96-ВР // Офіційний вісник України ¬– 2010. – № 72/1. – с. 15. – Ст. 2598.
10. Постанова Кабінету Міністрів України „Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”: Прийнята Кабінетом Міністрів України 17.11.1997 № 1279//Офіційний вісник України 1997 р. № 47. – стор. 40. – код акту 4355/1997 .

Проанализировано состояние выполнения работ по охране земель. Предложены мероприятия по усовершенствованию государственной политики в отрасли охраны земельных ресурсов.

The analysis of works on protection of land. The measures to improve public policy in the field of land resources.

Землеустрій, кадастр і моніторинг земель

Окрім того оплачується надання цифрового ідентифікатора DOI 200 (UAH) за статтю.

Якщо робота буде прийнята до публікації, Вам буде необхідно перерахувати журналу Плату за публікацію статті для компенсування витрат на видання.

Якщо Ви не маєте коштів на оплату публікації, Ви можете звернутися з проханням про виняток у сплаті. Ми не хочемо, щоб плата ставала перешкодою для публікації якісних наукових робіт.

Реквізити

Одержувач: Національний університет біоресурсів і природокористування України

Адреса: м.Київ, вул. Героїв Оборони, 15

IBAN: №UA038201720313211001202016289

Банк: ДКСУ, м. Київ

ЄДРПОУ 00493706

ІПН 004937026501

(Наукові видання університету)

Призначення платежу: ПІБ, особовий рахунок 18.06.03.14.01

Особовий рахунок 18.06.03.14.01

Алгоритм пошуку і розрахунку наукометричного показника:

• Головна
• Про нас
• Увійти
• Зареєструватися
• Пошук
• Поточний випуск
• Архіви
• Пам’ятка для авторів статей
• Згода
• Редакційна колегія
• Відповідь на зауваження рецензента

Проблеми щодо рекультивації порушених земель в Україні

Анотація

В статті розглянуто проблеми та особливості рекультивації порушених земель України у розрізі областей, описано необхідність та важливість охорони земель в Україні та світі та проведення заходів з рекультивації порушених земель. Проаналізовано кількість порушених та рекультивованих земель в Україні станом на 01.01.2021 року та які проведено роботи з рекультивації за 2020 рік. Висвітлено основні питання законодавчих колізій, які виникають при проведенні рекультивації порушених земель або «непроведенні» рекультивації. Проаналізовано заходи здійснення державного контролю при використані та охороні земель усіх категорій та форм власності проведених Головними управліннями Держгеокадастру в областях за період 2017 – 2020 роки. Наведено приклад використання відпрацьованого вапнякового кар’єру під забудову на прикладі театру Дальхала (Theatre Dalhalla) та чому такий зарубіжний досвід не може бути застосовано в Україні. Висвітлено адміністративну відповідальність за «непроведення» рекультивації порушених земель. Визначена проблема, яка виникає при прийнятті вже рекультивованих земель органами місцевого самоврядування або органами державної влади.

Надано рекомендації щодо запровадження більш дієвих заходів щодо відновлення порушених земель.

Ключoвi cлoвa: рекультивація земель, oxopoнa земель, раціональне використання, негативні наслідки, непроведення рекультивації, заходи відновлення, державний контроль.

Повний текст:

Посилання

Mylanova E.V., Riabchykov, E.M. (1979). Geograficheskiye aspekty okhrany prirody [Geographic aspects of nature conservation]. Moscow, Russia: Mysl, 268.

Land Code of Ukraine. Available at: hps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text

Rudenko M.A. (2017). Arkhitekturno-planuvalna orhanizatsiia hromadskykh budynkiv i sporud na terytorii rekultyvovanykh karieriv (na prykladi Kryvbasu) [Architectural and planning organization of public buildings and structures on the territory of reclaimed quarries] National University “Lviv Polytechnic”, Lviv, 22 s.