Особливості вирощування редиски

Для вирощування редиски можна не виділяти окремої ділянки землі, а посадити її перед теплолюбними культурами.

Редис є холодостійкою культурою. Для вирощування редиски можна не виділяти окремої ділянки землі, а посадити її перед теплолюбними культурами. Коли настає час висадки їх розсади, вона вже встигає дозріти. Крім цього її можна використовувати як маякову культуру.

Посадка редиски у відкритий ґрунт

Краще, щоб ґрунт був слабокислим, супіщаним. Слід враховувати, що він повинен бути пухким — інакше плоди будуть з тріщинами. Ґрунти без достатньої кількості поживних речовин і безструктурні не дозволять коренеплодам сформуватися. З осені необхідно підготувати ґрунт. Внести перегній або компост. Додати всі мінеральні добрива — калійну сіль і суперфосфат. Потім ділянку вирівнюють граблями. Навесні, після того як зійде сніг, починають посадку редиски. Насіння повинні бути великими і свіжими, інформує Ukr.Media.

Терміни посадки редиски

Перший раз посів проводять традиційно під зиму або ранньою весною.

Вдруге або в кінці травня, або на початку червня. Сіяти можна після цибулі — ріпки на перо або після салату. Бажано, щоб грядка вранці і ввечері добре освітлювалася. А от сонце опівдні протипоказане. При розміщенні в постійній тіні весь зріст піде в бадилля. Відразу після посадки насіння грядку потрібно закрити чорною плівкою. Наступні 10-12 діб її слід ранком у 8 або 9 годині відкривати. А закривати в 18-19 годині. Тоді у паростків буде світловий день тривалістю 10-12 годин, і завдяки цьому будуть розвиватися не квіти, а коренеплоди.

Третій термін — початок липня. Грядки удобрюють перегноєм. Використовувати свіжий гній не можна. Перекопують і поливають. Посіви точно так, як і у другому терміні вкривають чорною плівкою.

Четвертий термін — кінець серпня, або початок вересня. Посів проводять в теплиці, які до цього часу вже звільнилися від перцю, томатів і огірків. Світловий день в цей час року вже стає меншим і необхідність у чорній плівці відпадає.

У тому випадку, коли немає можливості дотримуватися термінів, можна забезпечити посадкам затінення. Наприклад, встановивши каркас.

Вирощування редиски в теплиці

У цьому випадку обробка ускладнюється нестачею сонячного світла. Терміни посадки редиски — з лютого по квітень, а також з серпня по листопад.

Використовувати потрібно основний тепличний ґрунт. Якщо теплиця малогабаритна, то плівка знімається в денний час, а на ніч знову встановлюється. І у відкритому ґрунті, і в телицю культура не переносить високу температуру. Щоб можна було отримати хороший і якісний урожай, посадкам потрібно забезпечити інтенсивне провітрювання.

Догляд за редисом: підживлення, прорідження, полив редиски

За редисом догляд полягає головним чином в поливах, розпушуванні, проріджуванні і підгодівлі. Через 5-6 днів після появи паростків, потрібно буде провести проріджування. Полив редису необхідний лише при нестачі вологи. Розпушування повинно проводитися після кожного поливу.

Підгодовують посадки азотними добривами. Щоб уберегти рослини від шкідників, обробіть грядки тютюновим пилом або золою.

Збирання врожаю проводиться вибірково. Спочатку збирають вже сформовані головки. Осінній урожай може довго пролежати в холодному погребі.

Коренеплоди формуються навіть при низькій температурі 12-14 °C. А поливаються вони при 18-20 °C. Якщо паростки були висіяні під зиму, їх потрібно вкрити плівкою.

Передчасне цвітіння без утворення коренеплодів може бути спровоковане тривалим світловим періодом в травні — червні. Ця ж проблема може бути викликана й іншими причинами — затишне розташування, низька вологість ґрунту в поєднанні з підвищеною температурою, загущений посів. Щоб уникнути передчасного цвітіння потрібно поливати редис невеликими порціями 2 або 3 рази на тиждень. Це допоможе знизити температуру ґрунту. Важливе і своєчасне проріджування, завдяки якому листочки зможуть прийняти горизонтальне положення.

Посадка редиски навесні

Популярність цього коренеплоду пояснюється дуже просто. Адже це можливість похрумтіти першими весняними салатами, отримати порцію «свіженьких» вітамінчиків, для любителів повозитися на грядках — відмінний привід почати городній сезон. Редис містить фосфор, натрій, кальцій, магній і залізо, тому позитивно впливає на стан серцево-судинної системи і підвищує гемоглобін крові. Жовчогінні властивості і великий вміст клітковини допомагає нормалізувати роботу шлунково-кишкового тракту, печінки і жовчного міхура. З редискою наш організм, ослаблений довгою зимою, отримує перші вітаміни, серед яких основне місце займають вітаміни групи В, а також С і РР.

Вегетаційний період редиски може бути однорічним або дворічним. Однорічні сорти зручніші у вирощуванні, тому серед городників популярністю користуються ті, що дають насіння в рік посіву. Форма коренеплоду буває різною: круглою, довгастою, плоско-округлою, витягнутою і у вигляді веретена. За забарвленням можна вибрати червону, рожеву, білу і навіть жовту або фіолетову редиску. Залежно від регіону та строків вирощування цієї культури, її висівають як в теплиці або парники, так і у відкритий ґрунт.

Беручи до уваги, що редис краще розвивається при короткому світловому дні, висівати його треба у відповідні строки. Вологість ґрунту безпосередньо впливає на формування коренеплоду, а наявність необхідних добрив і температурний режим — на кількість і якість урожаю. Тому попри уявну простоту вирощування редиски, лише дотримання певних вимог гарантує в результаті гідну нагороду за ваші труди.

Ранні сорти редиски дозволяють отримувати перший врожай уже через три-чотири тижні від дня появи паростків. Тому, як тільки встановляться теплі дні можна починати готувати грядки. Редис досить холодостійка рослина, вона без втрат витримує нічні заморозки до мінус 5-6 градус, але при низьких денних температурах (до +8) паростки будуть з’являтися довго. Кращими строками сівби вважаються кінець березня — початок квітня, коли сонечко щедро дарує тепло, прогріваючи землю і повітря.

Найбільш сприятливою середньодобовою температурою для успішного формування коренеплоду вважається + 20 градусів. Залежно від того, коли у вашому регіоні очікуються такі погодні умови, слід вибирати, і дні коли садити редис.

Перший вибірковий урожай починають збирати вже через 20-25 днів. Щоб максимально продовжити «редисний» сезон, потрібно її висівати з проміжком в один тиждень. Так, поступово дозріваючи, урожай буде радувати вас всю весну молодими соковитими овочами.

Ближче до початку літа посіви рекомендується припинити, оскільки довгий світловий день і спекотна погода швидко призводять до стрілкування рослин та зниження смакових якостей коренеплоду. Відновити вирощування редиски можна буде тільки у вересні.

Як і більшість інших городніх культур, редиска любить родючий ґрунт. Тому перед тим, як сіяти редиску, потрібно вибрати найбільш підходящу ділянку і підготувати землю.

Враховуючи хорошу чуйність коренеплодів на органічні добрива, грядку для редиски краще готувати з осені. Для цього у землю вносять компост, перегній або гній і перекопують сантиметрів на тридцять. Якщо ґрунт дуже глинистий, то слід внести трохи торфу або крупного річкового піску, адже редиска краще росте на пухких, легких ґрунтах. При внесенні мінеральних добрив на квадратний метр землі, хороші результати показують добавка аміачної селітри (10-15 г), суперфосфату (20-25 г) і хлористого калію (15-20 г). Кислотність ґрунту для редиски краще нейтральна, в крайньому разі, допускається слабокисла.

При вирощуванні редиски в плівковій теплиці або парнику, редиску частіше висівають без попередньої підготовки насіння. Між борозенками дотримуються відстані приблизно на ширину долоні, а закладають насіння двосантиметровим шаром землі. Після появи паростків посіви бажано прорідити, залишаючи між сусідніми кущами 3-5 см. Якщо ж посів провести більш ретельно, вносячи насіння з урахуванням необхідної відстані, то і проривати входи буде не потрібно.

Перед тим як садити редис насінням, їх загортають у полотняну серветку, поміщають в ємність з невеликою кількістю води кімнатної температури. Зазвичай насіння прокльовується вже на другу-третю добу і готові для посіву.

Редиска полив любить, це однозначно. Вологий ґрунт сприяє успішному формуванню правильного, соковитого коренеплоду. Тому і сіяти насіння необхідно у пролиті борозенки, і дощування перших паростків пропустити небажано, і подальший догляд полягає в регулярних, щедрих поливах. Звичайно, не варто забувати про те, що вологий ґрунт зовсім не означає застій води в ґрунті. Надмірна волога незмінно призводить до загнивання коренеплодів.

Редиска — посадка й догляд за цією культурою не займає багато часу. При правильній підготовці грядок і досить плідного ґрунту, редисці не потрібне додаткове внесення добрив. Для її короткого вегетаційного періоду буде достатньо наявного харчування. Якщо ж родючість ґрунту залишає бажати кращого, то через тиждень після появи перших паростків, редиску можна трохи підгодувати органічними добривами. Зазвичай, у воду для поливу додають настій компосту або настій гною. На грядку в якості мульчі підсипають сухий торішній гній або подрібнену скошену траву. Головне в добриві редису — це не переборщити! Велика кількість поживних речовин в ґрунті призводить до буйної рослинності зелені редиски і негативно позначається на формі і смаку коренеплоду.

Прибирання врожаю

Для довго збереження привабливого зовнішнього вигляду редис прибирають особливим способом. З вечора поливають грядки, з ранку ж проводиться збір зрілих рослин. Коріння чіпати не рекомендується. Бадилля ж обрізується на відстані 3 сантиметрів від коренеплоду. Зберігати зібраний врожай рекомендується в холодильнику, так він зможе протягом тривалого часу зберегти свою свіжість.

Хвороби та шкідники редиски

Пагони рослини можуть вражатися хрестоцвітими блішками. У профілактичних цілях перед розпушуванням ґрунту між рядами висипають порошкоподібну гірчицю або мелений перець.

Коренеплоди і листя можуть вражатися жуками і личинками капустяних шкідників, гусениць і клопів. Запилення посівів тютюновим або деревним пилом допоможе позбутися від комах. В якості профілактичного заходу використовується рання посадка редиски. Хороший результат дає обприскування рослин настоєм часнику або суміші цибулиння і стебел чистотілу.

Коли садити редиску навесні у відкритий грунт – правильні терміни, технологія, секрети посадки + фото

Соковита і ніжна редиска — ранній вітамінний коренеплід, смак якого приємно різноманітить весняне меню, ця культура краще росте при нетривалому світловому дні, і воліє прохолодну погоду. Якщо сонце стоїть на небосхилі довго, а температура повітря тримається на високих відмітках, редис часто йде в стрілку, тому строки сівби редиски навесні в грунт не варто відкласти на потім.

Підходить для сівби редиски температура — від +10 градусів вдень, а якщо повітря вдень прогрівається до +13 ?+…15 ?З, перші паростки з’являться вже через тиждень після посіву. У разі, якщо погода радує весняної спекою (більше + 20 ?С), сходи з’являються через 3-4 дні. Для нормального росту рослин потрібна температура в діапазоні +10 ?+…20 ?С.

При таких умовах пікантний овоч досягає технічної стиглості вже через 3 тижні. Але, навіть якщо температура опускається нижче зазначених меж, нічого страшного немає — сходи редиски не гинуть, навіть якщо погода підносить сюрприз у вигляді заморозків на грунті. Тому, строки посадки редиски навесні так відрізняються від тимчасових відрізків, які можна садити овочі.

Ще одна відмінність періоду, коли садити редиску навесні у відкритий грунт, полягає в показнику вологості ґрунту у весняний час вона насичена вологою від снігу і, як вважають досвідчені садівники, є потужним природним біостимулятором, який сприяє швидкому проростанню насіння, тому з настанням тепла не варто чекати, коли грунт просохне під палючими сонячними променями.

Ще одна перевага раннього посіву редиски — відсутність шкідників, адже чим раніше посаджений овоч, тим менше у неї ризик піддатися нападу хрестоцвітної блішки, це комаха пошкоджує листя і відкладає личинки в основу овоча, а крихітні черв’яки вгризаються в м’якоть, що відбивається на його зовнішньому вигляді і смакових якостях.

редиска в парнику — на фото

Коли садити редиску навесні у відкритий грунт – терміни посадки

Строки сівби редиски варіюються залежно від регіону — температура повітря і ґрунту в різних кліматичних зонах досягає потрібних показників в різний час, тому універсальних термінів сівби редиски немає.

Період, коли садити редиску навесні у відкритий грунт в Підмосков’ї і середній смузі настає в третій декаді березня і триває посівний сезон раннього овоча тут до кінця травня. Садити редиску в цих регіонах можна кожні 10 днів, щоб весь травень і початок червня щодня прибирати підоспілий урожай коренеплодів.

Трохи пізніше настає період, коли садити редиску навесні у відкритий грунт в Ленінградській області, тут температура досягає потрібних показників в перших числах квітня, а підсівати редис на грядки можна до 2-3 декади травня.

У північних регіонах Європейської частини Росії і в Сибіру стійке тепло наступає ближче до початку травня, саме в цей період тут настає пора, коли садити редиску навесні у відкритий грунт, і потрібно це робити без затримок, а ось на південному Уралі строки сівби настають трохи раніше — з 20-25 квітня.

Період, коли садити редиску навесні у відкритий грунт в Білорусії і Україні настає в той же час, що і в Підмосков’ї, проте в південних регіонах цих держав робити посів можна раніше — вже в кінці березня, такі ж терміни діють і в південних регіонах Росії, на Кубані, в Ростовській області, в Криму.

Крім погодних умов при виборі часу, коли садити редиску навесні у відкритий грунт, велика частина городників приймає до уваги і місячні цикли. Вважається, що для різних культур фаза місяця має вирішальне значення для одних сприятливими періодами посіву стають молодик, а інші краще садити на убуваючому місяці. Що стосується цього гострого коренеплоду, час, коли садити редис за місячним календарем, настає на убуваючому місяці, вважається, що при посіві в цей цикл краще розвивається корінь. Якщо хочете знати точні терміни, загляньте в місячний посівної календар садівника і городника, який вам точно розповість, в які дні краще садити та доглядати.

Сівба редиски навесні в грунт – технологія

Щоб редиска порадувала хорошим урожаєм, крім вибору строків потрібно приділити увагу вибору місця і його підготовці. Робити це бажано з осені, адже вносити поживні добавки тільки підталу грунт буде проблематично. У попередній рік на ньому не повинні рости овочі та зелень сімейства хрестоцвітних, тому ідеальні попередники для редиски – часник, томати, картопля і цибуля.
Копають Грядку, коріння з землі видаляють, вносять в неї компост і перегній (10 кг/м2 ). Якщо грунт недостатньо поживна, в неї додають гранульований суперфосфат (20 г/м2 ), сірчанокислий калій (15-20 г/м2 ), аміачну селітру (20 г/м2 ), на щільних ґрунтах слід використовувати великий річковий пісок і торф (за 1 кг/м2 ).

Щоб вирощування пройшло успішно, готують і посівний матеріал, і для прискорення проростання насіння редиски замочують у різних стимуляторів, наприклад це може бути:

• вода з додавання ложечки меду
• гетероауксин (за інструкцією)
• сік алое, розведений навпіл з водою

Тримати насіння редиски в розчині рекомендується не менше 30 хвилин. Потім їх обсушують на тканинній або паперовій серветці і висівають – при такій підготовці редиска сходить раніше, а небезпека зараження інфекціями знижується.

З настанням часу, коли садити редиску навесні у відкритий грунт, грядки розрівнюють і роблять на них борозенки глибиною 1,5 см, дінця ущільнюють, щоб насіння не провалювалися глибше. Відстань між борозенками роблять 10 см, а насіння в них розкладають в 5 см один від одного. Потім борозни засипають пухким грунтом і ущільнюють поверхню грядки. Далі її поливають теплою водою і якщо на вулиці стоїть вітряна погода, грядки накривають плівкою або нетканим матеріалом, щоб запобігти утворенню сухої скоринки на їх поверхні.

Поливати грядки з раннім овочем треба в міру підсихання. Посаджена за рекомендованою схемою редиска після появи сходів не потребує проріджуванні. Якщо її садили більш щільно, видалити зайві рослини потрібно до появи справжніх листків. Подальший догляд за редисом полягає в прополці і поливі.

Редиска

Рослина редиска (Raphanus sativus) – один із видів редьки, що належить до сімейства Хрестоцвітих. Як і у випадку з редькою, назва походить від латинського «корінь».

Овощ редиска вважається найбільш скоростиглим з усіх культур, що мають швидкі темпи розвитку, і має велику популярність у багатьох країнах. Цьому також сприяють пікантні смакові якості, так і високий вміст корисних речовин. Редиска, що швидко росте, в середньому дає врожай всього за місяць росту, здатний швидко заповнити нестачу вітамінів, і вважається особливо корисним після довгої зими.

Опис редиски

Редиска — невеликий коренеплід округлої або витягнутої форми розміром від 2,5 см. Шкірка його має червоне, рожеве або рожево-біле, рідше — жовте або фіолетове забарвлення. Гострим або гіркуватим смаком цей овоч зобов’язаний гірчичному маслу, що входить до його складу. При цьому в їжу можуть вживатися не тільки плоди, а й листя кущиків. Більшість відомих садівникам сортів редиски є однорічними, але існує і редис-дворічник, що зацвітає лише на другий рік вирощування.

Завдяки короткому вегетаційному циклу з редискової грядки за один сезон можна зняти кілька врожаїв, при необхідності підсіваючи нові рослини буквально щотижня або раз на пару тижнів.

У відкритому ґрунті найсмачніші плоди редиски зазвичай отримують навесні або до кінця літа, при поєднанні помірно тривалого світлового дня (до 13 годин) та теплої погоди. Літня спека і дуже яскраве сонце (або повна тінь) часто призводять до того, що рослини починають цвісти, а не плодоносити. Процес утворення стрілок, що перетягують на себе поживні речовини, сильно шкодить якості плодів: вони стають жорсткими та несмачними. Найчастіше квітки з’являються у рослин, посаджених занадто тісно, а також вирощених з дрібного або старого насіння. Сприяти розвитку квітконоса також можуть хвороби або помилки у догляді. Нерідко зацвітають і непридатні для регіону сорти — нові умови такі рослини вважають стресовими, тому одразу переключають всі ресурси на формування насіння.

Якщо насіння редису буде потрібно для розмноження овочів, для цього вистачить кількох кущиків простих, негібридних сортів — тільки вони зможуть зберегти якості материнського куща. Збирати їх з рослин, що випадково дали стрілки, не рекомендується — отримана з них редиска теж ризикує зацвісти, так і не давши врожаю. Майбутні насінники висаджують раніше за решту рослин під плівку, щоб дати кущикам час на визрівання насіння. Коли сіянці підростуть, їх викопують, відбирають екземпляри з найбільшими коренеплодами і зрізають з них листя, залишаючи пень у 3-5 см. Оброблені таким чином редиски висаджують у тепле та закрите місце, віддалене від інших хрестоцвітих, щоб уникнути майбутнього перезапилення. За кілька тижнів кущики утворюють стебла-насінники, коли вони стануть дуже довгими, їх підв’язують до опори. Стручки з насінників зрізають після пожовтіння та прочинення, а потім досушують у темному місці. Отримане насіння зберігається до 6 років.

Короткі правила вирощування редису

У таблиці наведено короткі правила вирощування редису у відкритому ґрунті.

Посадка редису у відкритий ґрунт

Час та місце для посадки

Редиска починає проростати вже за мінімальних плюсових температур — 1-2 градуси, не страшні їй і невеликі (до -4 градусів) заморозки, але за таких умов розвиток посівів значно сповільнюється. Для нормального зростання кущикам потрібно помірне тепло: близько 15-18 градусів. На якість коренеплодів також сильно впливає освітлення. Довгий світловий день у поєднанні зі спекою призведе до розростання зелені на шкоду розмірам та соковитості коренеплоду.

До посіву редиски ранніх сортів приступають після сходження снігу та прогріву ґрунту як мінімум до 3 градусів. У південних регіонах це може статися вже наприкінці березня, але в інших доведеться чекати приблизно середину квітня. Пізні сорти висівають не раніше серпня, але так, щоби встигнути зібрати врожай до морозів.

Підготовка ґрунту

Перш ніж сіяти редиску, слід вибрати для неї відповідне місце і ретельно підготувати грунт. Для овочів підійде світле місце, сонячне проміння має потрапляти туди хоча б до обіду. Від сильного вітру грядка також має бути захищена. Для оптимального розвитку кущикам знадобиться пухкий, поживний і легкий ґрунт нейтральної або слабокислої реакції. Якщо земля занадто кисла, до неї додають вапну або інші подібні склади. Занадто важкий або бідний ґрунт доповнюють піском (1 відро на 1 кв. м) або перегноєм (близько 2,5 кг на 1 кв. м). Але свіжий гній та інші азотні добавки редису протипоказані.

Для весняного сівби грядку починають готувати ще з осені. Її перекопують на один багнет лопати, відразу збагачуючи ґрунт перегноєм або компостом. Навесні проводять повторне перекопування – на меншу (не більше 20 см) глибину, додаючи в ґрунт мінеральні склади з калієм та фосфором.

Відомо, що на грядках з-під редьки чудово ростуть томати, тому цю особливість можна заздалегідь врахувати, щоб встигнути змінити культури протягом одного сезону. У цьому випадку редиска висівається щотижня до травня. До цього часу він встигне дати хороший урожай, а на грядку, що звільнилася, до початку літа можна буде переносити помідорну розсаду. Саму редиску зазвичай висаджують на місцях, де росли огірки, томати чи картопля, а також бобові. Хорошими сусідами для неї вважаються цибуля та морква. Інші хрестоцвіті – поганий попередник для цієї культури, тому його рекомендується чергувати з представниками інших сімейств.

Посів

Перед посадкою насіння можна попередньо проростити у вологій ганчірочці, потримавши їх там близько 2-3 днів. Підготовлену редиску висівають на глибину близько 2 см. Для зручності насіння поміщають у пролиті водою борозенки, витримуючи близько 15-20 см у міжряддях. Зверху борозенки засипають пухким ґрунтом і злегка його утрамбовують. Полив при цьому не проводять відразу мульчуючи грядку торфом або перегноєм в 2 см завтовшки.

До появи паростків з вечора (близько 17 год) до ранку грядку вкривають плівкою. Термін проростання залежить від зовнішніх умов: у суху та ясну погоду паростки з’являються вже на 2-4 день. Якщо надворі прохолодно, сходи утворюються протягом кількох тижнів.

Коли сіянці сформують перший справжній лист, при необхідності їх можна буде прорідити. Відстань між кущами має становити не менше ніж 5 см, точну дистанцію визначають, виходячи з розмірів майбутнього коренеплоду. Але процедура проріджування може травмувати сіянці, що ростуть по сусідству, через що вони почнуть повільніше рости або утворювати стрілки. Уникнути цього допоможе початковий посів із дотриманням необхідної дистанції.

При правильному уникненні появи паростка до отримання готового коренеплоду проходить близько 3-4 тижнів. Щоб у стрілку йшло якомога менше рослин, для посіву намагаються відбирати найбільше насіння розміром не менше 2,5 мм.

Посадка редиски під зиму

Насіння можна висівати і під зиму. Такі заходи дозволяють отримати перший урожай на пару тижнів раніше, ніж при звичайному весняному сівбі. Насіння поміщають у ґрунт у самому кінці осені, до початку заморозків (приблизно в середині листопада). Для цього підходять лише зимостійкі сорти овочів, які можуть проростати за мінімальних температур — наприклад, Кармен, Спартак або Ювілейний.

Грядку для озимої редиски готують наприкінці літа. Грунт на ньому перекопують, додаючи туди перегній або компост (0,5 відра на 1 кв. м), що встиг перепріти, а також сірчанокислий калій і подвійний суперфосфат (по 1 ст. ложці). Після цього грядку вкривають плівкою, притискаючи її вантажем по краях.

При осінньому посіві насіння поміщають у суху землю, а, заклавши їх, мульчують грядку сухою землею або шаром торфу і добре утрамбовують її поверхню. Якщо на ділянці вже лежить сніг, грядку вкривають ще й їм.

Догляд за редькою

Зростаючі кущики будуть потребувати регулярних поливах, прополювання і розпушування міжрядь на 3-5 см вглиб. Для зменшення кількості цих процедур відразу після посіву грядки мульчують.

Коли кущики почнуть утворювати коренеплоди, світловий день їм іноді штучно скорочують. Після 6 вечора грядку з посівами накривають покривним матеріалом, який не пропускає світло. Так плоди будуть більш рівними та великими.

Полив

Редиска любить вологу, лише за таких умов її кущі зможуть повноцінно розвинути підземну частину. Вологість ґрунту для неї має становити близько 80%. Особливо важливо поливати рослини на початковій стадії розвитку, інакше через брак вологи коренеплоди почнуть гірчити, а м’якуш втратить пружність. Постійна посуха призводить до припинення розвитку підземної частини — за таких умов редиска починає формувати стрілки. Таким же результатом може закінчитися і зволоження лише верхнього шару ґрунту. Коріння рослини йде на глибину близько 15-30 см, і вода повинна доходити до цього рівня. Але й надто часті та рясні поливи для овочів також не бажані — він може почати розтріскуватися.

Кількість та обсяг поливів розраховують, виходячи з погодних умов. Якщо весна видалася в міру дощової, поливи проводять раз на пару днів або раз на добу, вранці або ввечері після 17 годин. Найуважніше за вологістю грунту стежать під час формування першого справжнього листа. Для соковитості майбутнього врожаю та його високих смакових якостей потрібно підтримувати поверхню ґрунту у трохи вологому стані.

Підживлення

Через короткий період вегетації рослини слід підгодовувати рідкими складами або вносити поживні речовини в ґрунт ще до посадки, бажано ще з осені. Якщо редиска росте на бідному ґрунті, за час зростання його підгодовують двічі. Якщо грунт досить родючий сам собою, добриво вносять лише раз.

Для отримання міцних, здорових та корисних коренеплодів, склади для підживлення слід вибирати ретельніше. Для добрива оптимально підійде компост чи перегній. Його кількість розраховують, виходячи з якості ґрунту. У ґрунт також можна додати селітру (близько 12 г на 1 кв. м), суперфосфат (10 г), калійні склади (10 г) та деревну золу (0,5 л). Якщо земля досить родюча, можна обмежитися лише мінеральними калійно-фосфорними добавками, іноді вносять їх позакореневим способом. Але з азотними добривами слід бути обережнішими. Надмірна кількість цього елемента погано позначиться на розвитку кущів. Вони почнуть активно нарощувати зелень, коренеплоди при цьому витягнуться, утворюватимуть порожнечі, а в їхньому складі з’явиться дуже багато нітратів. З цієї ж причини редиску не можна удобрювати свіжим гноєм – він здатний викликати цвітіння навіть найстійкіших сортів.

Хвороби та шкідники редиски

Шкідники

Короткий вегетаційний цикл не дозволяє більшості комах сильно впливати на здоров’я кущів, але і редиска має свої шкідники. Найнебезпечнішими з них вважаються капустянки та хрестоцвіті блішки.

У відкритому грунті капустянка майже не завдає посадкам шкоди, але нерідко пошкоджує ранні сорти рослини, які тримають у теплиці. Комахи забираються туди, залучені комфортнішими умовами, а позбутися такого шкідника буває непросто. Відігнати капустянку допоможе запах осики, вільхи, часнику або хвої, а для її упіймання можна використовувати пастки — пляшки з пивом, що мають вузьку довгу шийку.

Хрестоцвіта блішка найсильніше шкодить молодим посадкам. Незміцнілі рослини вона здатна знищити всього за кілька днів, але доросліші сіянці є досить стійкими до її впливу. Для захисту молодої порослі редиски іноді кущики обробляють мильно-зольним розчином. На 1 відро води буде потрібно 50 г господарського мила і 2 склянки деревної золи. Свіжу золу можна використовувати і як посипання для самої грядки. Такі методи дозволяють злякати блішку, але не здатні захистити від неї напевно. Зробити кущики непривабливими для шкідника допоможе використання підкисленої води для поливу, а також обприскування листя водою – блішка віддає перевагу сухому бадиллю.

Найбільш надійним способом вважається зведення укриття. Грядку з редискою ховають під дугами, вкритими нетканим матеріалом. Наприклад, спанбонд не тільки перегородить блошці шлях, але також дозволить рослинам дихати та приховає їх від яскравого сонця. Коли кущики зміцніють і їх листя стане грубішим, дуги прибирають.

Захворювання

Молоді сіянці можуть пошкодити чорну ніжку. У цьому випадку листя скручується і жовтіє, а низ стеблинок чорніє. Редиска також може уражатися бактеріозом. Листя у хворих рослин жовтіє, а плоди підгниють і покриваються слизом. Пожовкле листя також може свідчити про поразку кілою. Самі коренеплоди у своїй покриваються наростами.

Уникнути розвитку хвороб допоможе дотримання агротехніки, а також вибір стійких до перерахованих захворювань сортів. Уражені рослини слід відразу видаляти з грядки, але іноді редиску все ж таки можна вилікувати. При появі чорної ніжки сіянці 2-3 рази обприскують цибульним настоєм (до 1 л води додають 20 г лушпиння цибулі і настоюють протягом доби), витримуючи між обробками тижневі перерви. Проти кіли допоможе вапняне молоко (на 1 відро води додають 2 склянки вапна-пушонки), при лікуванні використовують 1 л розчину на 1 кущ, виливаючи його на землю біля рослини.