Популярні породи свиней: назви з описом і фото

У країнах колишнього Союзу розводять породи свиней декількох груп. До першої відносяться найпоширеніші види свиней – українська степова біла, велика біла, естонська беконна, ландрас, полтавський заводський і уельська. Друга група – українська степова ряба, миргородська, велика чорна, північнокавказька, породи дюрок з червоною, чорної і чорно-рябої мастю.

Відмінності і особливості порід

Всі породи, які належать різним групам, відрізняються певним статурою. По виду статури існують такі свині:

• беконная (естонська і ландрас);
• універсальна (велика біла);
• переважно сальна (українська степова і миргородська);
• мясосального і м`ясна (степова біла).

Всі назви визначають основну продуктивність продукції.

Для м`ясної групи характерні такі зовнішні ознаки:

• неважкий окіст і невеликий об`єм грудей;
• полегшена передня частина;
• значно подовжений тулуб.

Розмір обсягу грудної клітини у цих тварин набагато менше розміру тулуба.

сальні види відрізняються такими зовнішніми ознаками:

• досить важка передня частина;
• великий обсяг грудної клітини;
• дуже широкий і глибокий тулуб;
• важкі і м`ясисті Ганаши;
• м`ясистий і налитий окіст.

Обсяг обхвату грудної клітини значно перевищує або можна порівняти з розміром тулуба.

Універсальна і мясосального різновиди займають проміжну групу між сальним і м`ясним типом.

Опис і фото популярних видів

Ландрас

Цю породу вивели в Данії в середині 19 століття. Для селекції проводився досить жорсткий вибір серед цих тварин. Основний акцент робився на такі показники, як м`ясистість і скоростиглість. В результаті тривалої і копіткої роботи відібрали і схрестили свиней англійської білої і датської породи. Також проводилося інтенсивне годування, де в раціоні перебувала значна кількість тваринного білка.

Порода ландрас є м`ясним видом свиней. Велика кількість м`яса і малий шар підшкірного сала, дають можливість віднести ландрас до бекону увазі свиней.

Селекціонери знайшли дуже цікаву особливість, при схрещуванні ландраса з іншими породами виходило дивовижне потомство. Унікальність полягала в тому, що під час відгодівлі потомства вагою до 100 кг масове кількість пісного м`яса збільшується на 4-5%.

Зовнішнє опис ландраса:

• сильно звисають на очі довгі вуха;
• подовжений тулуб;
• волосяний покрив не густий і світлий;
• тонка шкіра.

Розведення ландраса досить складне заняття. Це пояснюється тим, що свиноматки і молодняк вимогливі до умов догляду та утримання. Навіть невеликі відхилення в процесі відгодівлі або в умовах утримання негативно позначаються на заплідненні, кількості потомства і багатьох інших показниках.

Для кнурів свиней цієї породи, що розводяться в нашій в країні, середня маса тіла становить близько 300 кг, тулуб може досягати обсягу до 182 см, а обхват грудної клітки приблизно 164 см. Свиноматки можуть досягати ваги 280-290 кг, розмір тулуба близько 168 см, а обхват грудної клітки до 150 см. Свиноматки ландрас відрізняються високою плодючістю. За один опорос вони дають до 9 поросят. Середньодобовий приріст ваги цієї породи досягає 709 гр. За 190 днів тварини цієї породи набирають близько 100 кг живої маси.

Основні особливості ландраса: дуже високі показники розвитку та зростання, рухливість, витривалість. З породи ландрас виробляють бекон найкращої якості.

Недоліки: слабкі боки, виляння і перехоплення задом, погано переносить стрес.

Біла порода

На сьогоднішній день, на території нашої країни, найбільш популярною породою вважається біла велика свиня. Висока популяризація цієї породи свиней в нашій країні пояснюється своїми якостями. Свині цієї породи добре пристосувалися до кормових і кліматичних умов. Але вони погано переносять сильний холод і спеку. Свиню білої породи в нашу країну привезли з Англії. За рахунок проведеної великий селекційної і генетичної роботи, високої акліматизації, біла порода зараз успішно розводиться в Європі, Америці, Китаї, Канаді, Японії, на Україні і в Білорусії.

Білих великих свиней можна відгодовувати для отримання туші з великою кількістю або м`яса, або бекону, або сала. Свині цієї породи відрізняються гармонійним і негрубі статурою, мають білу масть і міцні форми.

Розмір тулуба у кнурів досягає до 190-195 см, а у свиноматок 150-160 см. Велика голова з високим чолом, шия товста і довга. Вуха не товсті і великі, трохи нахилені вперед, але при цьому не звисають.

Спина: довга і широка, без перехоплення за лопатками. Груди: глибока і масивна. Поперек широка. Зад: чи не обвислий і широкий. Окости круглої форми. Білі свині мають невисокий зріст, а також сильні ноги c рівними і великими копитами.

Шкіра еластична і щільна без складок. Щетина, яка густо знаходиться на всьому тілі, тонка і гладка.

Свиноматки мають відмінну плодючість. За опорос дають до 14 поросят, молочність приблизно 55-65 кг. Поросята через 2 місяці можуть досягати живої ваги близько 22-27 кг. За 170-185 днів поросята досягають контрольної позначки в 100 кг.

Особливість білої великої свині: хороша і швидка пристосованість до кормового і кліматичному змістом. Гнучка генетична структура, високі показники плодючості і скоростиглості.

недоліки: висока схильність до ожиріння. Не сильно приємний зовнішній вигляд: погано виражений окіст, свіслий крижі. Слабо переносять сильну спеку і холод.

дюрок

Є породою червоної масті. Була виведена в середині 20 століття в США, сьогодні популярна у всьому світі. Унікальність цієї породи полягає в наступному: дюрок виводили як сальну породу, проте високий попит на м`ясо змінив спрямованість її продуктивності. Дюрок досить витривалий і відмінно адаптується до пасовищного умов утримання.

Дюрок в селекційній роботі, як правило, використовується для виведення породних гібридів. М`ясо породи цих свиней характеризується гарною якістю.

Для цієї породи характерні щільна конституція і великі розміри. Тулуб середніх розмірів, широкий і глибокий. У кнурів розмір тулуба близько 182-187 см, у свиноматок приблизно 173-188 см. Вуха звисають вперед і довгі. Лінія спини у вигляді арки, ноги міцні і високі, має явно виражені окости. Колір шкіри може бути золотого до насичено-червоного.

Свиноматки дюрок не сильно плідні. За цим показником вони поступаються породам білої свині і ландрас. Приблизно за один опорос свиноматка дає близько 8 поросят. Свиноматки дюрок спокійні і відмінно вигодовують поросят. Щоденний приріст ваги становить близько 770-900 гр. Дюрок є скоростиглої породою, за 160-175 днів набирають 100 кг живої ваги.

Особливості: хороша пристосованість до пасовищного утримання і витривалість, однорідність туш, спокійні тварини, стабільні і високі показники м`яса.

Недоліки: слабка плідність, схильні до до хвороб з атрофічним ринітом, мають велику залежність від кількості білкового корму.

Свині мангал

У 19 столітті селекційним способом вивели унікальну породу свиней – мангал. Відмінною особливістю даної породи вважається волосяний покрив: густий, який утворює завіточкі, які нагадує каракуль.

Спочатку вивели угорську Mangalitza і британську «лінкольншірную» породу. Один від одного вони розрізнялися лише кольором волосяного покриву. З ринку ці породи повністю пішли в 1971 р, оскільки не змогли скласти конкуренцію бистросозревающім і швидкозростаючим породам. На сьогоднішній день в світі залишилася лише одна угорська порода цих свиней.

Особливості волосяного покриву дозволяють свиням з легкістю переносити зиму, а в літню пору рятуватися від різних комах. У народі їх ще називають «овечі свині». За кольором волосяного покриву мангал ділиться на 4 види: білий, червоний, чорний і змішані. Чорний вид на межі вимирання.

Свині мангалиці не потребують спеціальних умов утримання і догляду: харчуються різною рослинною їжею, не вимагають утепленого приміщення, і не потребують щеплення.

М`ясо належить до групи делікатесів. Ні краса тварин, ні різні заборони, ні мале поголів`я не зупиняють любителів м`яса мангліци. Сьогодні в світі налічується досить мала кількість цих свиней.

У перший опорос свиноматка дає близько 3-6 поросят, а в подальші опороси число поросят збільшується. Протягом півроку поросята повністю формуються.

в`єтнамські свині

Ця порода свиней дуже швидко стала популярна в фермерських та дворових господарствах. Вислобрюхі свиню завезли в Канаду і Європу в 1984 р з В`єтнаму.

В`єтнамська свиня є беконной породою. М`ясо високої якості, невелика кількість сала і смакові відмінності від інших порід це те, що робить їх привабливим для розведення.

Свиноматка цієї породи може досягати 110-125 кг, а хряк 160 кг. Вихід м`яса має рекордні показники в 74-85% від живої ваги. В`єтнамська свиня має велику плодючість і скороспілість. Через 5 місяців свині стають статевозрілими, а через півроку свиноматка вже справляє перше потомство, від 15-18 поросят за один раз. За рік свиноматка дає приблизно 25 поросят і так протягом 15 років.

У віці півроку, коли вага свиней доходить до живої маси близько 74-81 кг, проводиться забій тварин. Якісно м`ясо, з малим вмістом холестерину, розходиться моментально.

Висока якість м`яса пояснюється тим, що організм цих свиней відмінно переробляє рослинну їжу. У раціоні знаходиться близько 60% грубих кормів. Зміст цієї породи свиней на пасовищах істотно знижує витрати на корми. Спеціальні збалансовані корми, всілякі коренеплоди і зелені корми є основним раціоном в`єтнамських свиней.

Вислобрюхі свині дуже охайні. Якщо можливий вигул, то свині справляють нужду на вигулі в одному місці. Вночі, коли неможливо вийти на вигул, тварини будуть терпіти до ранку. У приміщенні постійно буде сухо і чисто. У літню пору, тим більше в спеку, потрібно обов`язково залишати свіжу воду.

У результаті хорошою плодючості і дешевизни кормів, розведення в`єтнамських свиней досить вигідний бізнес.

Відмінність породи: стійкий імунітет до різних хвороб і ранній час дозрівання, спокійна вдача, невибагливість, всеїдність.

Вищеописані види свиней належать до найбільш продуктивним. Для особистого господарства бажано вибирати в`єтнамську, велику білу або скоростиглу м`ясну породу. Це самі плодовиті, великі і невибагливі свині. На їх вирощування не доведеться витрачати дуже багато коштів, а результат обов`язково буде відмінним.

Породы свиней

Породы свиней с фотографиями и названиями популярные в России

Классификации пород свиней

Породы свиней по направлению продуктивности подразделяют на III группы – беконное (мясное), мясо-сальное и сальное.
Отдельные животноводы не смешивают беконное и мясноe направления и разделяют породы на четыре направления продуктивности.

Мясное направление

Породы мясного (беконного) направления продуктивности отличаются удлиненным, слегка плоским туловищем, достаточно высокими ногами и облегченным передом. У животных кожа тонкая, эластичная, c густым нежной щетиной, без складок. Свиньи этого направления имеют небольшую голову, с хорошо развитыми мясистыми ганaшами (щёки) и шею средней длины и ширины. Спина и поясница хорошо обмускуленные, прямые и довольно длинные. Тело c округлыми ребрами и длинными боками. Окорока хорошо развиты.

При правильном питании мясных пород туши животных отличаются повышенным содержанием мяса при небольшом количестве жира. B тушах животных после убоя при массе 100 кг содержится 58 – 62% мяса и только 28 – 32% жира.

Наиболее популярные мясные (беконные) породы свиней это ландрас, дюрок, эстонская беконная, темворс, гемпшир, литовская белая, уржумская.

От специализированных беконных пород, таких как Темворс или Гемпшир, получают самую высококачественную свинину. Нередко они так и называются – например, Эстонская беконная. От беконных животных получают маложирную свинину для производства ценных продуктов: бекона, окороков, кореек и др. Средний убойный выход мяса у свиней этого типа составляет 70%.

Мясо-сальное направление

Свиньи мясо-сального типа это самая многочисленная группа пород, для которых характерно сочетание высоких воспроизводительных, откормочных и мясных качеств.

Это крупные животные с широким, длинным и глубоким туловищем. Обхват груди за лопатками примерно составляет 90% длины туловища. Голова средней длины, достаточно широкая, с умеренно развитыми ганашами. Грудь умеренно широкая, глубокая. Туловище хорошо развито. Крестец умеренной длины и ширины. Окорока округлые и мясистые. Конечности хорошо развиты. Кожа тонкая, с умеренно обросшей щетиной.

От поросят мясо-сального типа можно получать как постное мясо (при правильном интенсивном откорме), так и жирную свинину (при откорме до жирных кондиций соответствующим кормом). В тушах этих свиней 53 – 56% мяса и 35 – 37% сала. Убойный выход составляет 70 – 75%.

Наиболее популярные мясо-сального типа породы свиней это: украинская степная белая, крупная белая, ливенская, гемпшир, латвийская белая порода, польско-китайская, северо-кавказская, брейтовская.

Сальное направление

Свиньи сального типа характеризуются укороченным телосложением, массивностью, с большими, хорошо выполненными окороками. У животных обхват груди за лопатками почти равен длине туловища или несколько превышает её. Голова короткая и широкая, иногда с тяжелыми ганашами, а шея довольно короткая, но толстая. Холка небольшая. Грудь широкая и глубокая. Спина и поясница умеренной длины, но довольно широкие, с длинными, округлыми, хорошо обмускуленными ребрами. Крестец широкий, слегка обвислый, окорока большие. Конечности относительно короткие, кожа не толстая, с мягкой густой щетиной.

Животные отличаются высокой скороспелостью, но рано начинают осаливаться.

Поросята сальной породы имеют короткий срок набора мышечной ткани – около 6 месяцев. После формируется только жировая ткань, если соблюдаются правильные условия кормления.

Туши таких животных содержат 40 – 45% сала и менее 50% мяса. Убойный выход y свиней при сальном откорме достигает 80% и более.

Особо популярные породы свиней сального типа: миргородская, беркширская, крупная черная, белорусская черно-пестрая, украинская степная рябая, мейшан, мангалицкая.

Породы свиней с описаниями и фото для разведения на подворье

Одомашнивание свиней, согласно данным археологов, началось от 7 до 13 тысяч лет назад на Ближнем Востоке. Сегодня многочисленные породы свиней мало чем напоминают своего дикого предка, кабана, и благодаря селекционной работе современные домашние животные крупнее, упитаннее, они быстрее растут и набирают вес.

Свиньи во всем мире разводятся ради вкусного, сочного мяса и высококалорийного сала. Применение в промышленности находится для кожи и щетины, даже кости идут в переработку. Породы столь ценных сельскохозяйственных животных по назначению особенностям комплекции делятся на несколько типов.

Поскольку основную ценность для животноводов представляет мясо и сало, то и породы свиней делятся по тому, какой вид продукции от животных можно получить в большем объеме. Направленность породы обязательно влияет на внешний облик поросят и взрослых особей.

Представителей мясной породы можно узнать:

• по удлиненному туловищу;
• по незначительной, если сравнивать с длиной тела, ширине груди;
• облегченному типу окорока и грудины.

Животные, предназначенные для получения сала, короче своих мясных собратьев. У них широкая тяжелая передняя часть, такие же крупные, налитые окорока. Промежуточное положение между сальными и мясными породами занимают универсальные или мясосальные разновидности.

Фото и описания пород свиней помогут разобраться в существующем разнообразии этих ценных сельскохозяйственных животных и сделать правильный выбор при приобретении их для собственного подворья. Смотрите фото утки Муларды!

Крупная белая порода свиней

Значительная часть поголовья в России сегодня приходится на свиней крупной белой породы. Это одна из старейших разновидностей сельскохозяйственных животных, выведенная в Англии в середине позапрошлого века. Родиной первых крупных животных универсального назначения стало графство Йоркшир.

Выведенные свиньи отличались крепким костяком, гармоничным сложением и возможностью вести откорм, нацеленный на получение сала, мяса или сочного бекона. Но результаты работы английских селекционеров, давших миру породу свиней Йоркшир, во второй половине XIX века чуть не были утрачены. Только с введением жестких стандартов и правил селекции удалось закрепить породные признаки, а свиньи получили название крупных, белых.

В Россию животные были ввезены в конце позапрошлого столетия. В местных условиях, разительно отличающихся от Великобритании, энтузиастам удалось получить хорошо акклиматизировавшиеся племенные линии. Именно благодаря отечественным селекционерам порода крупных белых свиней уже много десятилетий так популярна и в стране, и во всем мире.

Согласно фото и описанию породы свиней, к характерным особенностям этих животных универсального назначения можно отнести:

• широкую выпуклую грудь;
• длинную широкую спину;
• мощный плотный зад;
• сильные короткие ноги;
• тонкую, густо покрывающую туловище щетину;
• крупную голову на длинной толстой шее;
• заметные, но не вислые уши;
• плотную, но не грубую кожу.

Туловище взрослого хряка достигает длины 190 см, а самки немногим меньше – до 170 см. Свиньи белой крупной породы отличаются прекрасной плодовитостью. В среднем у самки рождается до 12 поросят, которые к месяцу достигают веса 20–25 кг, а к полугоду тянут на целый центнер.

При хорошем уходе и содержании животные быстро приспосабливаются к особенностям корма и климата, достаточно выносливы и плодовиты. Однако требуют контроля питания, иначе чрезмерно жиреют.

Порода свиней Ландрас

Среди современных мясных пород датская разновидность, полученная еще в начале прошлого века, считается одним из родоначальников направления. В основе же самой породы свиней Ландрас – крови английских белых и местных датских животных, причем для получения хороших показателей по мясу во время селекции учитывали не только скрещиваемые линии, но и применяемые методы кормления с включением большого количества белка.

Породу свиней Ландрас характеризует:

• минимальное количество сала;
• длинное туловище, присущее животным мясной направленности;
• светлая достаточно редкая щетина;
• тонкая кожа;
• длинные, обвисающие до уровня глаз уши.

Длина туловища взрослого самца может превышать 180 см, а вес доходить до 310 кг. Самки, как и положено, мельче. При длине тела чуть больше 165 см их масса равна 260 кг. У свиней породы Ландрас в приплоде в среднем бывает около 11 поросят. Молодняк очень подвижен, быстро растет, набирая 100 кг веса уже через 189 суток.

Однако при всех положительных качествах этой мясной породы у нее есть недостатки. Отличной результативности и высочайшего качества мяса удается добиться только при постоянном уходе и грамотно подобранном рационе.

Порода свиней Дюрок

Американская, красная порода свиней появилась в конце XIX века. Изначально предполагалось, что свиньи будут выращиваться на сало, но растущий спрос на мясную продукцию изменил направление селекции.

Сегодня основные характеристики свиней породы Дюрок – это:

• отличное качество мяса;
• скороспелость;
• выносливость и возможность содержания в пастбищных условиях;
• способность передавать свои лучшие черты потомкам, поэтому свиньи породы Дюрок активно используется для гибридизации.

У животных крепкий костяк и мощное телосложение, поддерживать которое нужно грамотно подобранными белковыми кормами. И хряки, и взрослые самки в длину не превышают 185 см.

В отличие от плодовитых белых свиней и животных, относящихся к породе Ландрас, выводках самок Дюрок не больше 11 поросят, при этом свиноматки спокойны, заботливы и прекрасно опекают быстро подрастающее поколение, уже через 170–180 суток весящее более 100 кг.

Свиньи породы Мангал

В истории свиноводства было несколько пород шерстистых животных. Одними из лучших наравне с породой свиней Йоркшир, во второй половине XIX века, считались животные из графства Линкольншир. Густой волосяной покров у этих свиней напоминал овечью шерсть и даже использовался для получения грубой домашней пряжи. Но в 1972 году было официально признано, что линкольнширские свиньи утеряны.

К счастью, сохранилась близкая к исчезнувшей породе разновидность венгерских или карпатских, шерстистых свиней – Мангалица или мангалицкая шерстяная. Животные могут быть разной окраски, они непривередливы, благодаря густой шерсти выносливы и дают мясо прекрасного качества.

Свиньи породы Мангал крайне непривередливы, обладают крепким иммунитетом, что позволяет отказаться привития молодняка и использовать самые разные типы кормов.

Единственный недостаток – относительная редкость свиней мясной породы и малое количество поросят в приплодах. В среднем самка дает только 4–5 отпрысков, в дальнейшем численность малышей в выводке немного увеличивается.

Азиатские вислобрюхие свиньи

Знакомство с азиатскими вислобрюхими свиньями у европейских животноводов началось только в конце прошлого века. Коренастые, с мощным корпусом и крупной головой животные, известные как вьетнамские, китайские или корейские свиньи, вызвали настоящий шквал восхищения и удивления.

Небольшие, по сравнению с традиционными породами свиней, животные скороспелы, дают прекрасное мясо, чистоплотны и довольно неприхотливы.

При среднем весе взрослого хряка в 150 кг и самки – около 120 кг, выход сочного маложирного мяса может превышать 75%, что является своеобразным рекордом среди мясных пород. При этом самки готовы дать первый приплод уже в 4 месяца, а количество поросят при опоросе иногда достигает 20 голов. Непривередливые животные питаются зерновыми, сеном и зелеными кормами, не нуждаются в прививках и особых условиях содержания.

Если поросята получают должный уход, к 7 месяцам они достигают убойного веса, ничуть не отставая по темпам роста от свиней породы Дюрок или больших белых.

Вьетнамские или азиатские вислобрюхие свиньи, недавно появившись в европейских хозяйствах, сразу вызвали интерес селекционеров.

На данный момент на основе этих животных и мелких европейских кабанов получены карликовые свиньи. Миниатюрные животные становятся все более популярными в разных уголках света. Фото и описание породы свиней умиляют и удивляют даже далеких от животноводства людей, а мини-пиги во всем мире разводятся в качестве декоративных домашних питомцев.

Порода свиней Кармал

Гибрид, полученный от сложного скрещивания вислобрюхой свиньи и шерстистой мангалицы, получил название Кармал. Животные получили рекордную скороспелость азиатских предков, но значительно тяжелее и крупнее. Взрослая свинья породы Кармал может набрать вес около 200 кг, при этом отдавая предпочтение дешевым растительным кормам и не проявляя капризов при содержании.

От карпатской свиньи гибридные животные унаследовали довольно густой шерстяной покров и детскую полосатую окраску поросят. Свиньям не нужны утепленные помещения даже на зиму, а крепкие желудки позволяют переваривать даже грубые корма, недоступные предкам вьетнамской породы. При такой массе положительных качеств, эту разновидность пока нельзя назвать полностью сформированной. Селекционная работа над породой свиней Кармал активно ведется, чтобы закрепить и приумножить лучшие признаки.