Ковши для экскаваторов: особенности выбора и эксплуатации

При покупке экскаватора часто возникает вопрос о вместимости ковша. Зачастую производители техники предлагают в качестве опции рабочее оборудование с разным объёмом. И тут не все понимают, как его считать.

«Недавно был случай в Беларуси, когда клиент возмущался, что объём ковша ему поставили меньшего размера, чем он заказывал. Раньше он работал на экскаваторах ЭКГ, где объём учитывают по кромке ковша, так как он прямоугольной формы. Как ящик. А вообще все производители указывают объём ковша именно с «шапкой». Наиболее распространённый момент – это уклон «шапки» 1:1.

То есть, если вы посередине ковша проведёте линию вверх, то расстояние от края до этой середины будет таким же до верхней точки «шапки», – объясняет руководитель отдела поддержки продаж Volvo CE Михаил Авдеев.

Собственно, объём ковша экскаватора регламентирован стандартом ISO 7451. Но об этом часто забывают те, у кого в парке различные виды техники. Например, для погрузчиков объём считают по-другому, то есть уклон шапки составляет 1:2 за счёт большей ширины самого ковша. Михаил Авдеев оговаривается, что есть редкие виды экскаваторов, для которых объём считают по такому же принципу.

К слову, коэффициент заполнения ковша зависит от материала, с которым будет работать экскаватор. Например, при загрузке ковшом скальной породы или щебня он будет наполнен примерно на 100%. А вот песок, гравий и грунт с «шапкой» будут вмещать 105-120% от объёма.

«Если вы выберете слишком большой ковш для работы с материалом, который имеет большой коэффициент заполнения, то машина будет сильно перегружена. Соответственно, оператор будет медленнее работать. А если вы выберете широкий ковш для плотных материалов, например, гранита, оператору будет очень сложно наполнять его и стандартный цикл погрузки машины замедлится», – предостерегает Михаил Авдеев.

Он указывает и на ещё одну особенность работы. У тяжёлых экскаваторов 70-90 тонн ширина ковша может превышать ширину кузова шоссейного самосвала. Что при загрузке может вызвать просыпание материала.

Как выбрать ковш?

Все производители экскаваторов в брошюрах указывают таблицы грузоподъёмности. В них легко увидеть точку наименьшей устойчивости для понимания предельного веса материала, с которым предстоит работать. Как поясняют специалисты Volvo CE на примере модели EC250DL со 6-метровой стрелой и 3-метровой рукоятью, минимальная допустимая грузоподъёмность определяется на высоте 1,5 м на максимальном вылете стрелы поперёк тележки. При противовесе в 5 тонн она равна 3,6 т, но это без учёта веса ковша.

Допустим, экскаватор будет работать с мокрым песком. Его плотность составляет 1,9 т на кубометр. При выборе ковша нужно посмотреть не только его ёмкость, но и вес. Этот параметр вычитаем от грузоподъёмности на максимальном вылете. К примеру, для ковша объёмом 1 320 кубометров и массой 1 217 кг получаем результат: 3 600 – 1 217 = 2 383 кг. Далее плотность материала умножаем на объём ковша, в нашем случае, это 1 320 х 1,9 = 2 508 кг. Таким образом, этот ковш не подойдёт, иначе экскаватор может перевернуться.

Другой параметр, на который нужно обратить внимание, – радиус копания. При его увеличении вырывное усилие снижается. Михаил Авдеев напоминает, что у экскаваторов с быстросъёмными устройствами, особенно универсальными, радиус будет максимально возможным. А это скажется на сложности работы с плотными материалами.

Немаловажна и ширина режущей кромки ковша. Ведь при работе с плотным грунтом широким ковшом сопротивление врезанию кромки будет выше. Соответственно, работа будет идти в медленном темпе.

«Большая ширина создаёт избыточное усилие на рабочее оборудование экскаватора: ковш, стрелу и рукоять. И много случаев было, когда клиенты устанавливали неправильный тип ковша, что через несколько тысяч моточасов приводило к появлению трещин на стрелах. Также дополнительное усилие при выемке грунта ведёт к увеличению расхода топлива», – делится эксперт по технической поддержке Volvo CE Александр Штин.

Принятые обозначения ковшей

GP – это ковши общего назначения. Их хорошо задействовать для работы с материалами плотностью до 1 800 кг/кубометр.

HD – это ковши усиленные. Они могут справляться со скальником, гравием и другими материалами плотностью до 2 100 кг/кубометр.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Режими валютних курсів

У міжнародній практиці використовують такі сучасні режими валютних курсів:

• – фіксовані;
• – плаваючі;
• – змішані.
• 1. Фіксований валютний курс — це встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну та навпаки.

Він передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримують органи державного валютного контролю.

2. Режим вільно плаваючих курсів називають ФЛОАТИНГОМ.

Плаваючий валютний курс — формується на валютному ринку під впливом попиту та пропозиції, що, в свою чергу, залежить від стану платіжного балансу країни, співвідношення відсоткових ставок і темпів інфляції, очікувань учасників ринку, офіційних валютних інтервенцій.

За умови введення обмежень режим вільно плаваючих курсів називають БРУДНИМ ФЛОАТИНГОМ, або КЕРОВАНИМ ПЛАВАННЯМ. Більшість країн світу в політиці курсоутворення орієнтується саме на кероване плавання валютних курсів.

Змішані режими валютних курсів запроваджуються з метою стимулювання або стримування певних видів чи напрямів зовнішньоекономічної діяльності чи фінансово-кредитної політики держави (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Характеристика режимів валютних курсів*

Режим валютного курсу

Характеристика

Повна свобода для ринкових сил

Теоретично можливий, однак, на практиці в довгостроковому плані застосовується рідко. Як правило, центральний банк намагається проводити інтервенції

Центральний банк проводить інтервенції, але тільки з метою підтримки рівноваги

Часто застосовується. Проблема полягає в тому, що центральний банк може не знати, чи є зміна курсу короткостроковим коливанням, чи довгостроковою тенденцією

Центральний банк проводить інтервенції для досягнення певних цілей у сфері контрольованого коригування курсу

Використовується досить часто, але дає позитивний результат тільки тоді, коли дії ринку відповідають прогнозам центрального банку щодо динаміки руху валютного курсу

Фіксований курс у рамках валютного коридору

Можливі коливання в рамках допустимих меж. Центральний банк проводить інтервенції для того, щоб не дати змоги курсу вийти за встановлені межі

Застосовувався в Європейській валютній системі: валютний курс міг коливатися в межах від 2,5 до 15%. Якщо курс наближається до верхньої або нижньої межі, то перед центральним банком постають такі самі можливості та проблеми, як і при системі фіксованого курсу

Фіксований курс з можливими відхиленнями

Фіксується (у разі потреби з участю центрального банку) на довгостроковий термін із урахуванням можливості незначних відхилень, але може значно змінитися, якщо порушується рівновага або спостерігається значний вплив на курс з боку ринку

Характерний для Бреттон-Вудської валютної системи (допустимі межі коливання становили 1% в будь-який бік від встановленого паритету відносно долара).Широко використовувався в 1945—1972 роках, коли МВФ повинен був визначати випадки фундаментального відхилення від рівноваги. Якщо курс вчасно не коригується, то для проведення інтервенцій такий режим може бути надто дорогим

Курс, фіксований центральним банком

Більш жорсткий порівняно з фіксованим курсом з можливими відхиленнями

Метою є фіксація на невизначений термін, проте вона не гарантована: валютний курс може змінюватися без попереднього обумовлення. В іншому випадку буде потрібно проводити значні інтервенції. Сьогодні практично не застосовується. Фіксація на довгостроковий період використовувалася тоді, коли капітал був об’єктом контролю і не був надто рухомим (англійський та ірландський фунти до1979 р.)

Курс, фіксований валютною радою, або золотий стандарт

Грошова маса (готівка плюс кошти на рахунках в банках) має бути повністю покрита іноземною валютою (або золотом) за фіксованим курсом

Жорстка дисципліна, що забезпечує конвертованість грошової маси за фіксованим курсом, який відповідно через арбітраж наближається до ринкового значення курсу.

Однак запровадження такого курсу може впливати на економіку, наприклад на банки, виробництво або ціни, що може зумовити політичний тиск, направлений на зміну курсу або на повну відмову від системи валютної ради

Відмова від національної незалежної валюти та введення нової єдиної валюти для групи країн

При цьому може виникнути питання, чи грошово-кредитна політика країни буде частково незалежною, чи повністю підпаде під вплив інших країн. 3 першого січня 1999 р. введена єдина європейська валюта — євро. Політика передбачає прийняття спільних рішень у сфері грошово-кредитного регулювання