Оцінка за власною продуктивністю

Відбувається форматування тексту!
Почекайте кілька секунд, поки завантажиться повністю.
Або перечитайте сторінку заново, якщо довго не відповідає.

Повідомити про помилку

Соціальні сервіси та закладки:

Запам’ятати

• Всі документи
• Нові надходження
• Популярні документи
• Первинні законодавчі акти
• Групи документів
• Розподіл за комітетами ВРУ
• Термінологія законодавства
• Tезаурус “EUROVOC”
• Юридична класифікація
• Календар офіційних свят в Україні
• Правила користування
• Контактна інформація

Програмно-технічна підтримка — Управління комп’ютеризованих систем

Інформаційне наповнення — Відділ баз даних нормативно-правової інформації

Деякі функції знаходяться у режимі тестової експлуатації. Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

Роздоювання, оцінка й добір первісток

Важливу роль у зростанні продуктивності молочних стад належить контрольно-селекційним корівникам (секціям) або контрольно-селекційним групам.

Під контрольно-селекційний корівник відводять одне з кращих приміщень ферми. Якщо господарство має кілька молочних ферм, можлива організація контрольно-селекційної ферми. На фермах із промисловими умовами виробництва молока роль контрольного корівника можуть виконувати окремі технологічні секції (групи). Групи нетелей для контрольних секцій формують так, щоб різниця у строках тільності не перевищувала 15–20 днів.

Нетелей у контрольно-селекційний корівник (групу) переводять на п’ятому чи шостому місяцях тільності, а забирають із нього через 3–4 міс. або після запуску, тобто за 50–60 днів до другого отелення. Отже, тварини, яких планують вводити до основного стада, можуть знаходитися тут 14–15 місяців. Певну частину первісток (15–30%) у зв’язку з низькою продуктивністю і непридатністю до машинного доїння (не технологічних) виводять із корівника впродовж перших 2–3 місяців лактації. Враховуючи все це, вважають, що на кожних 100 корів основного стада необхідно мати 30 місць у контрольному корівнику чи на фермі.

Після отелення й повернення із родильного відділення первісток зважують, закріплюють за кваліфікованими майстрами машинного доїння (краще, коли це будуть оператори, що готували їх до отелення) і забезпечують необхідні умови для роздоювання і правильної їхньої оцінки. Залежно від того, яка система доїння буде на молочних фермах, і куди будуть передані перевірені первістки, їх доять у стійлах чи на високопродуктивних доїльних майданчиках, використовуючи аналогічну майбутній доїльну апаратуру. Система утримання і годівля повинні бути також ідентичними або досить близькими до тих, які застосовуватимуть у майбутньому, але обов‘язково відповідати вимогам Директиви 89/362/ЕЕС.

Для контрольно-селекційного корівника (групи) у зимовий період необхідно виділяти кращі корми, насамперед сіно, кормові буряки, сінаж, силос.

Роздоювання – це комплекс організаційно-зоотехнічних заходів з утримання, годівлі й доїння корів, розрахований на досягнення рівня продуктивності, який максимально наближається до генетично зумовленого для певної тварини. Починати роздоювання необхідно не раніше 15–16-го дня після отелення. Проте не слід і відтягувати його початок, пам’ятаючи, що 2/3 загального зростання продуктивності за рахунок роздоювання припадає на перші місяці лактації. Високопродуктивні корови проявляють максимальну продуктивність на 3–4-му місяці лактації.

Для забезпечення високих надоїв і доброї відтворної здатності первісток годують найповноціннішим і різноманітними кормами. Тваринам забезпечують авансовану годівлю, рівень якої на 20–40 МДж обмінної енергії вищий норми на фактичну продуктивність. Крім авансування на роздоювання, додатково до норми дають корми на ріст, з розрахунку одержувати як мінімум 500 г середньодобового приросту, що становить близько 20 МДж обмінної енергії. Таким чином, рівень годівлі корів-первісток при роздоюванні повинен на 40–50 МДж перевищувати норму на фактичну продуктивність. Під час роздоювання контрольні доїння проводять щодекади і тваринам, які підвищили надій, додають ще 20–40 МДж та відповідну кількість інших елементів живлення. Таке авансування проводять доти, поки корова буде реагувати збільшенням надою. Проте для високопродуктивних первісток (надій 25 кг і більше) справа часто ускладнюється тим, що зростання поживності раціону за рахунок простого збільшення кількості кормів значення не має.

У цей період у них погіршується апетит, а з молоком виділяється більше поживних речовин, ніж надходить із кормом, і вони не роздоюються. Ось чому роздоювання таких корів полягає не просто у збільшенні кількості кормів, а й у такому підвищенні поживності раціону, щоб у кожному кілограмі сухої речовини містилося 9–10 МДж обмінної енергії при надоях 20 кг і більше та 11–12 МДж при надоях 30 кг і більше. Таким тваринам на 1 кг молока необхідно вводити до 500 г високобілкових концкормів, які згодовують не менш ніж 5–6 разів за добу. Отже, при роздоюванні високопродуктивних первісток можна застосовувати концентратний тип годівлі, питома вага яких у раціоні буде становити не менш ніж 40% за поживністю.

Звичайно, підвищувати енергетичну цінність раціонів необхідно не лише за рахунок концентрованих кормів, збагачених макро- і мікроелементами та вітамінами А, D, Е, а й за рахунок високоякісних об’ємистих кормів і насамперед кормових коренеплодів, яких бажано згодовувати не менше 1 кг на кілограм надоєного молока. При роздоюванні первісток на 100 кг маси тіла до раціону включають: 1,5–2 кг високоякісного сіна або сінажу, 2–3 – силосу, 2–2,5 кг кормових буряків і відповідну кількість концкормів. Влітку основу раціону можуть становити зелені та концентровані корми. Раціон, при якому одержали максимальний добовий надій, залишають на наступні 2–3 тижні. Потім додаткову кількість кормів поступово виключають і тварину переводять на нормовану годівлю відповідно до її фактичного надою з авансом на ріст.

При роздоюванні корів не можна досягти високих результатів без організації кваліфікованого машинного доїння. Якість машинного доїння значно залежить від правильної підготовки молочної залози до молоковіддачі, куди входить комплекс підготовчих операцій (здоювання перших цівок молока, обмивання вимені теплою (35–50 °C) водою, обтирання одноразовою серветкою (рушником), переддоїльний масаж), власне доїння і заключні операції (заключний масаж). Тривалість підготовчих операцій не повинна перевищувати 50–60 с.

Доїльний апарат не можна надівати на непідготовлене вим’я, але не можна і запізнюватися із надіванням його, оскільки час дії гормону окситоцину обмежений у 5–7 хв. Розрив у часі між підготовкою вимені і надіванням доїльних стаканів на нього не повинен перевищувати 1 хв. Якщо цей розрив збільшується до 2 хв., то молочна продуктивність зменшується на 9%, а тривалість молоковиведення – на 20%. Дуже важливо своєчасно зняти доїльний апарат із вимені після закінчення доїння. Це запобігає виникненню маститу, корови привчаються до швидкого і повного молоковиведення, значно зростає продуктивність праці.

Результативність машинного доїння визначається повнотою видоювання молока з вимені, що впливає не лише на величину надою в цей, а й у наступні рази. Так, після чотиридобового неповного видоювання надій зменшувався на 5%, після 8-добового – на 7–10, а після 20-добового – на 15–17%.

Отже, неповне видоювання молочної залози навіть при повноцінній і різноманітній годівлі, добрих умовах утримання та інших зоотехнічних заходах, пов’язаних із роздоюванням корів, може призвести не до підвищення, а навпаки, до зниження молочної продуктивності, особливо первісток.

Відтворні функції первісток забезпечують комплексом спеціальних заходів, які здійснюють лікар ветеринарної медицини і технік зі штучного осіменіння. Якщо впродовж 25–30 днів після отелення корова не приходить в охоту, застосовують масаж матки і яєчників (5–10 хв.) з інтервалом 2–3 дні, а також нейротропні і стимулюючі засоби.

За умов промислової технології виробництва молока значно підвищуються вимоги до якості первісток, яких вводять в основне стадо (табл. 1).

Таблиця 1. Орієнтовні мінімальні вимоги для відбору первісток за власною продуктивністю та інтенсивністю молоковиведення

Добір первісток за власною молочною продуктивністю значно ефективніший від інших методів добору. Дослідженнями доведено, що з підвищенням його інтенсивності на кожні 10% продуктивність первісток зростає на 3,5–4%. Перевага в продуктивності відібраних первісток залишається і в наступні лактації, але орієнтовно в половинному розмірі – 1,8–2% на кожні 10% інтенсивності відбору. Добір корів за продуктивністю в першу лактацію потребує вирощування значно більшої кількості ремонтних телиць і введення 25–30 нетелей на 100 основних корів стада.

Вим’я на придатність до машинного доїння (технологічність) оцінюють на другому-третьому місяцях лактації (20–25 день) за морфологічними і функціональними показниками. Морфологічні показники оцінюють за 1–1,5 год. до вранішнього доїння, враховуючи при цьому його величину, форму, прикріплення до черева, рівномірність розвитку часток вимені, розміри, розміщення й форму дійок тощо.

За величиною вим’я може бути велике, середнє і мале, а за формою – ванноподібне (довжина більш як на 15% переважає ширину); чашоподібне (довжина на 5–15% переважає ширину); округле (квадратне) – має невелику площу прикріплення, звужене донизу із близько розміщеними дійками; козине (недорозвинені передні й дуже гіпертрофовані, відвислі задні частки, різко розділені бічною борозною) та примітивне (малорозвинене, з невеличкими, близько розміщеними дійками). Найбільш бажаними є ванно- і чашоподібна форми вим’я, яке щільно, без видимого переходу, прилягає до черева.

Прикріплення вимені може бути достатньо щільним – коли передній край вим’я і стінка черева сходяться під кутом, близьким до прямого; недостатньо щільним – із перехватом в основи вим’я або відвислим, що опустилося внаслідок слабості вим’яної зв’язки. Відвисле вим’я не лише ускладнює рух корови, а й видоювання апаратом. Відстань від дна вимені до підлоги в нормі повинна бути не менш ніж 45–50 см.

За структурою вим’я буває залозисте, середньо- і слабкозалозисте або жирове. Залозистість вимені визначають його промацуванням. Від величини і залозистості вимені в більшості випадків залежить молочність корови. Залозисте вим’я дрібнозернисте за структурою, після видоювання стає м’яким, губчастим і дуже спадає, утворюючи на задній його поверхні дрібні складки шкіри (запас вим’я). Тканини середньозалозистого вимені після видоювання губчасті, але дещо щільніші, їхня структура крупнозерниста й недостатньо чітка при промацуванні. Після видоювання на задній поверхні такого вимені утворюється кілька великих складок шкіри. Жирове вим’я має дуже розвинені сполучну й жирову тканини. Після видоювання воно майже не зменшується в об’ємі і при промацуванні залишається тугим, щільно обтягнутим шкірою.

Рівномірність розвитку часток вимені оцінюють за симетричністю їхнього розміщення, пропорційністю розвитку і співвідношенням видоєного з кожної частки молока. При огляді хороше вим’я повин-но бути симетричним, ніби суцільним, із рівномірно розвиненими всіма частками.

Для машинного доїння корів важливе значення має величина, форма і розміщення дійок. Небажаними є дуже товсті (діаметр більше 3,2 см), довгі (більше 9 см), короткі (менші 4 см) і тонкі (діаметр 1,8 см). За формою дійки поділяють на циліндричні, конічні і пляшко-, грушо-, олівце- та лійкоподібні. Найбажанішими є дійки циліндричної і дещо конічної форми.

Важливе значення для видоювання молока має розміщення дійок на вимені. Небажаною є як надто мала (менш ніж 6 см), так і дуже велика (більш ніж 20 см) відстань між вершинами дійок. Достатньою можна вважати відстань між вершинами передніх дійок 15–18 см, задніх – 6–10 і між передніми та задніми – 8–12 см. Інколи на вим’ї розвиваються додаткові дійки. Вони вважаються небажаними, оскільки сприяють захворюванню маститом.

Поряд із морфологічними ознаками оцінюють і функціональні його особливості: продуктивність окремих часток вим’я; тривалість доїння окремих часток вим’я; інтенсивність молоковиведення і повноту видоювання (величину ручного додоювання). Як правило, задні частки вимені продукують більше молока, ніж передні. Продуктивність окремих часток вим’я визначають за допомогою апарата для роздільного видоювання часток вим’я ДАЧ-1 або іншого подібного. При цьому розраховують індекс вим’я (Іп/з), який вказує на відношення надою із передніх часток до загального надою із вим’я. Придатними до машинного доїння вважають первісток з індексом вим’я 40% і більше.

Одночасно з індексом визначають і тривалість доїння окремих часток вимені, оскільки менш продуктивні частки видоюються швидше, і на них більше діє вакуум. Допустима різниця тривалості видоювання окремих часток вим’я при доїнні тритактними апаратами повинна бути не більше 2 хв., а двотактними – 1 хв. Її визначають за допомогою секундоміра з моменту припинення надходження молока з будь-якої однієї (рідше двох чи трьох) до видоювання останньої частки вим’я.

Інтенсивність молоковиведення визначають діленням надою, одержаного за ранішнє доїння на час цього доїння і виражають у кілограмах за хвилину (кг/хв.). Величина ручного додоювання лише частково показує повноту видоювання корови апаратом. Це найбільш мінливий показник молоковиведення, і все ж у кожному конкретному випадку необхідно визначити причину його величини і домагатися зниження об’ємів залишкового молока до мінімуму.

Світова практика свідчить, що спрямованою селекцією у межах породи, систематичним роздоюванням та правильною експлуатацією можна суттєво поліпшити технологічні параметри вим’я у корів і створювати «машинні» стада. Слід також враховувати, що відбір корів за технологічними ознаками вим’я сприятиме й одночасному підвищенню молочної продуктивності. При цьому селекцію за ознаками придатності до машинного доїння доцільніше проводити на основі технологічного індексу, який включав би всі, або майже всі показники, котрі її зумовлюють.

Ураховуючи викладене, запропонована методика оцінки технологічності вимені (а, отже, і корови), де показники зведено до одного спільного індексу, який дозволяє, з відповідною мірою вірогідності, вважати тварину придатною чи непридатною до використання у сучасних технологічних умовах. Оцінку технологічності вимені в корів необхідно проводити на 2–3 місяці лактації, використовуючи доїльний апарат, що дозволяє визначати тривалість видоювання і надій кожної його частки та час і величину машинного додоювання. При визначенні комплексного індексу враховуються такі показники: добовий надій, кратність доїння, максимальна тривалість разового доїння, максимальна тривалість холостого доїння, відсоток надою із кожної частки вим’я; видоєність вим’я машиною (тобто без урахування машинного додоювання) та інтенсивність молоковиведення.

Оцінка за власною продуктивністю

T.A. Yusiuk
Національний університет біоресурсів і природокористування України

Платежі авторів

Цей журнал бере з авторів плату за наступні послуги.

Публікація однієї статті становить: 1000,00 (UAH)

Якщо робота буде прийнята до публікації, Вам буде необхідно перерахувати журналу Плату за публікацію статті для компенсування витрат на видання.

Якщо Ви не маєте коштів на оплату публікації, Ви можете звернутися з проханням про виняток у сплаті. Ми не хочемо, щоб плата ставала перешкодою для публікації якісних наукових робіт.

Реквізити

Одержувач: Національний університет біоресурсів і природокористування України

Адреса: м.Київ, вул. Героїв Оборони, 15

IBAN: №UA038201720313211001202016289

Банк: ДКСУ, м. Київ

Код банку 820172

ЄДРПОУ 00493706

ІПН 004937026501

(Наукові видання університету)

Призначення платежу: ПІБ, особовий рахунок 18.06.03.04.01

Особовий рахунок 18.06.03.04.01

Набір статей триває до 26 січня 2024 року