Зміст:
Короткий переказ – Білий кінь Шептало – Володимир Дрозд – З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ
Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку батога, шарпнувся разом з іншими кіньми в закуток й гидливо підібрав губи, бо ненавидів табун, гурт і загорожі. Спочатку бригадні коні глузували з нього, потім самі стали його обходити.
Неприємна, знайома млявість — провісниця всяких прикростей — закралася в груди коневі. Звичайно, візьмуть його, хоча завтра вихідний і хотілося 6 відпочити. З конюхом у Шептала особливі стосунки: той його не б’є, не посилає на важку роботу, бо він — білий кінь, а потрапив у бригадне стовпище через злий випадок.
І все-таки вибір упав на Шептала, який вважав принизливим для себе цілий день ходити по колу або в упряжі по вулицях святкового міста (хай соромно буде людям, які загнуздали його, білого коня!).
Шептало шукав виправдання конюхові — значить, він не міг інакше вчинити. Ще коли його, молодого й гордого, привчали до упряжі, ганяли до сьомого поту, до кривавих рубців, він зрозумів, що люди рано чи пізно його зломлять, тому краще прикинутися покірним. Він не розумів деяких коней, котрі на кожному кроці намагалися суперечити, огризатися, адже цим нічого не досягнеш, окрім батога.
Шептало йде трохи ззаду й уявляє, що не його женуть на водопій, а він жене і табун, і конюха разом з ними. Він піднімає голову й ласкаво, заклично ірже. Але його тут же наздоганяє Степанів батіг і лайка. Образа була така несподівана, така болюча, що Шептала охопив відчай. Він побачив своє підневільне, принизливе становище без прикрас.
Запах трав на косогорі нагадав Шепталові дитинство, як він біг за матір’ю лошам-стригунцем, як мати розповідала йому про його дідів-прадідів — гордих білих коней, що гарцювали в цирку.
Шептало навіть не став пити воду, хоч дуже хотів, і конюх це помітив, вилаяв його знову й сказав підпаскові загнуздати. Кінь раптом гостро відчув свою неволю. І коли хлопчак ударив його пужалном, він шарпнувся, вирвав повід, звівся на задні ноги, потім опустився і помчався в лугову синь. Тепер він був справжнім білим конем, відважним та одчайдушним, як його далекі предки.
Шептало легко й вільно біг. Не було ні хомута, ні голобель, ніхто його не смикав. Він качався у траві, плавав у річці, пив чисту воду. Починався дощ, небо перерізала блискавка, і раптом Шептало побачив у воді себе — прекрасного білого коня. Це його засмутило: протягом усього життя в конюшні він обманював себе, бо давно „же був не білим, а бруднувато-сірим, попелястим конем, ось чому Степан і насмілився хльоскати його батогом. Шепталові раптом захотілося почути голос конюха. Хай він буває інколи злим, але ж [при службі, та ще з такими кіньми, як у них, з ким не буває. Шептило побіг до конюшні і, згадавши, що він досі білий, викачався в калюжі. Навіщо виділятися? Нікому й нічого цим не доведеш. Краще прикинутися сіреньким та покірненьким. Сьогоднішнє перешумить, з конюхом вони порозуміються, недаремно ж білим коням дано розум.
Шептало підбіг до зачиненої загорожі, встромив голову між жердин і задрімав.
Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, „як усі”. Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії. Оповідання має глибокий філософський підтекст, піднімає важливі проблеми людини в суспільстві, її знеособлення, свободи й неволі, особистості й натовпу, дійсності й мрії.
Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.
© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.
ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ «ТЕВ’Є-МОЛОЧАР»: ОБРАЗНА СИСТЕМА ТВОРУ – НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У ДРАМАТУРГІЇ НА МЕЖІ XIX-XX СТ.
Усі уроки зарубіжної літератури. 9 клас. II семестр – 2017 рік
Мета (формувати компетентності): предметні (знання образної системи твору Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар»; уміння характеризувати цю повість як вершину творчості письменника; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички компаративного аналізу художніх творів; потребу сповідувати високі естетичні й гуманні цінності); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність і критичне мислення; соціально- громадянські: неприйняття ксенофобії у будь-якому вигляді; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: вміння визначати головне й художні деталі в тексті; навички роботи з художнім текстом; загальнокультурні: естетичний смак; вишукані читацькі вподобання; світогляд).
Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.
Основні терміни й поняття: система образів, художній образ, оповідач, засоби комічного, художні засоби.
Міжпредметні зв’язки: історія, географія, психологія, етика, естетика. Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Шолом-Алейхем говорив про свою творчість: «Автор цих рядків має честь не тільки належати до вічно гнаного, безправного, проте своєрідного, великого народу, бути скромним виразником його почуттів, думок, ідеалів»; «І нехай краще моє ім’я згадують тільки в анекдотах і жартах, ніж не згадують зовсім». І справді: гнані, часто осміяні в ті часи представники єврейського народу постають перед нами працьовитими, мудрими й невтомними оптимістами, філософському ставленню до життя та гуманізму яких нам усім варто повчитися. Продовжимо ознайомлюватися із твором видатного єврейського письменника Шолом-Алейхема — повістю «Тев’є-молочар».
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання
1) Робота з текстом літературного твору
ü Перекажіть розділи «Химери» та «Теперішні діти» повісті Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар», висловіть свої думки та враження щодо прочитаного.
2) Творча робота
ü Презентуйте ілюстрації та буктрейлери, створені до повісті Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар» (за бажанням).
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Міні-лекція вчителя
— Сам письменник вважав Тев’є найулюбленішим із-поміж створених ним літературних типів. Простакуватий і шляхетний Тев’є розуміє людей, тонко відчуває красу природи, завжди поводиться гідно і не грішить проти совісті. Працьовитий і бідний чоловік звик тяжко здобувати щоденний хліб, не схилятися перед труднощами, нестатками, кривдами.
У нього велика родина — п’ятеро працьовитих і розумних доньок, долі яких склалися по-різному. Найстарша Цейтл, не бажаючи пов’язати свою долю з нелюбом,— заможним м’ясником Лейзер-Волфом, одружується із бідним кравцем Мотлом, який згодом помирає від сухот. Дочка Годл закохалась у революціонера та вирушила з ним на заслання до Сибіру. А Хава, порушивши всі традиції, вийшла заміж за неєврея, писаря Федька Ґалаґана, і прийняла християнство. Із цього приводу Тев’є міркує так: «Що таке єврей і неєврей. І чому господь бог створив євреїв і неєвреїв. А коли господь бог уже створив євреїв і неєвреїв, чому вони такі відокремлені одне він одного, чому ненавидять одне одного?» 1 Трагічно склалася доля й дочки Шпринци. Вона закохалася в багатого, але нікчемного Арончика, та, вражена його блюзнірством і зрадництвом, вкоротила собі віку — втопилася. Нещасливо живе й сумирна Бейлка. Вона виходить заміж за багатого нелюба, аби забезпечити батькові старість. Життя не щадить Тев’є і його дочок: помирає його дружина, а на завершення тяжких поневірянь усіх євреїв за царським наказом виселяють із рідного села за «межу осілості». Разом із батьком та Цейтл у добровільне 1 вигнання збирається також Хава. Вигнаний зі свого дому, з торбиною за плечима, Тев’є готовий вирушити в путь. Він не зломлений і досі вірить у життя. Йому потрібно йти — онуки вже чекають, виглядають діда. «Діти і діти дітей — це ж неабищо!» — каже великий трудар і життєлюб Тев’є.
1 Тут і далі: цитати з повісті «Тев’є-молочар» Шолом-Алейхема наведено у перекладі Є. Х. Райцина.
Отже, тема «маленької людини» — зневаженої та знедоленої — стала провідною у творчості Шолом-Алейхема, зрештою — як і в усій світовій літературі ХІХ ст.
Тев’є з твору Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар» — турботливий батько. Діти для нього — все. Але вони ростуть у світі, що змінюється, і їхні погляди на життя, на шлюб також відрізняються від поглядів старшого покоління: для них вигода в шлюбі не важлива, вони ладні жити в бідності, але з почуттями любові та поваги одне до одного, вони не бояться поїхати шукати кращого місця у світі, мають свої переконання. Усю систему образів повісті побудовано у такий спосіб, щоб розкрити головні риси єврейського народу, його радощі та біль, показати хоча б частку його багатостраждальної історії.
В образі Тев’є уособлено образ усього єврейського народу, який, незважаючи на всі злидні, що випали на його долю, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму та життєвої сили. Тев’є з радістю працює на землі, міцно стоїть на ній, він фізично й морально здоровий, життєлюбний. Скільки лиха падає на його голову, особливо останнє — вигнання з села за царським наказом, що забороняв євреям працювати на землі,— але він гордо тримає голову, залишається нескореним.
2. Аналіз тексту літературного твору (запис до зошитів)
ü Випишіть із повісті «Тев’є-молочар» цитати, що характеризують головного героя як філософа, що стійко тримає удари долі, та життєрадісну людину.
■ «Поговоримо краще про що-небудь веселіше: що чувати з холерою в Одесі?»
■ «Дивна річ, чим більше горя, тим кращі надії, чим більше злиднів, тим палкіші сподівання».
■ «Трохи свого горя, не прогнівати бога, а трохи горя всього загалу — погані часи!»
■ «Бо кажіть що хочете, але ніж мати стільки горя від своїх дочок, як оце Тев’є має, то чи не в тисячу разів краще лежати в домовині?»
■ «Бо все, що землею вкрито, слід, як то кажуть, забути, а поки живеш на світі, не можна зректися усього земного».
■ «Розум і каяття — ці дві речі завжди приходять занадто пізно».
■ «Міняючи місце — міняєш долю. »
■ «Як каже цар Соломон: людина подібна до тварини, забуває, що скільки б вона не жила, а вмерти однаково доведеться. »
■ «Людина не бере сама, а як захоче взяти, їй дають по руках. »
■ «людина подібна до столяра: столяр живе, живе і помирає, і так само людина живе і помирає».
■ «Але «життя і смерть у руці божій»,— коли бог хоче покарати людину, він позбавляє її розуму».
■ «Найкращому коневі потрібен батіг, найрозумнішій людині — порада».
■ «Люблю Всевишнього, бо він прислухається до мого голосу й благання, жаліє мене, коли мене оточують з усіх боків злидні, скрута, горе, напасті: то здохне корова посеред білого дня, то принесе лиха година небораку родича, як от Менахем-Мендла з Єгупця, який забирає останню копійку, і вже думаєш «у хвилину розпуки», що кінець світу, «всі люди облудні»,— ніде на світі немає правди. Що робить Господь бог? Він подає Лейзер-Волфові думку, щоб той посватався до моєї Цейтл, не правлячи ні посагу, ні вбрання».
■ «На дурничку нічого нема! Ти, корово, хочеш жувати — йди, тебе видоять, давай молоко, годуй бідняка з його жінкою і дітьми! Ти, конику, хочеш набити пельку — біжи щоразу з глечиками до Бойберика і назад! Так само й ти, людино, хочеш мати шматок хліба — йди працювати.»
■ ««Суєта суєт» — не в грошах щастя. Сьогодні так, завтра інак, аби живі були».
■ ««Коли нема муки, нема й науки»,— тобто наука лежить у скрині, а мудрість — у кишені.»
■ «Людина слабкіша за муху і міцніша від заліза.»
■ «Не мають цілих штанів, а вчитися їм хочеться».
■ «Добрий товар сам себе хвалить».
■ «А вродливе обличчя — це ж ви самі кажете,— половина посагу».
■ «Владико небесний! Як розумно ти правиш своїм світом. Ось ти створив Тев’є і створив, приміром, коня, і обидва вони мають однакову долю на цьому світі. От хіба тільки те, що у людини є язик і вона може поговорити, висловити все, що наболіло на серці, а кінь, бідолашний, що? Німе, прости господи, створіння.»
3. Постановка та розв’язання проблемного питання
ü Одного разу великий трудар і дивак Тев’є-молочар раптом постав перед страшним лихом (як на той час, лихо без жодних лапок, справжнє лихо): його дочка Хава покохала українського хлопця Федора, той відповів взаємністю, але Тев’є у розпачі: це ж — людина іншої крові та віри! Але коли нещасний батько, який ладен мало не накласти на себе руки з розпачу, опиняється на самоті, думки його стають якимись «незвичайними», «чудними» (а насправді — простими, як усе велике, правдиве й добре): «Що таке єврей і неєврей. І чому Господь бог створив євреїв і неєвреїв. А коли Господь бог уже створив євреїв і неєвреїв, чому вони такі відокремлені одне він одного, чому ненавидять одне одного?» Поміркуйте: хіба це запитання Тев’є сьогодні, за 100 років після написання цих рядків, втратило свою актуальність? Свою думку обґрунтуйте.
4. Аналіз образів літературного твору (запис до зошитів)
ü Із розділів «Годл», «Хава» та «Шпринця» повісті Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар» випишіть цитати до характеристики героїв твору.
ü Схарактеризуйте Тев’є за його висловлюваннями (учні отримують таблицю із порожнім другим стовпцем).
Цитатна характеристика Тев’є
«Що таке єврей і неєврей. І чому Господь бог створив євреїв і неєвреїв. А коли господь бог уже створив євреїв і неєвреїв, чому вони такі відокремлені одне він одного, чому ненавидять одне одного?»
Схильність до аналізування, філософських роздумів
««Суєта суєт» — не в грошах щастя. Сьогодні так, завтра інак, аби живі були»
Розуміння справжніх цінностей у житті людини
«У нього дуже порядний батько, а дід. був неабиякою людиною, дні і ночі сидів над книгами, дарма що сліпий, і вивчав Тору»
Поважає вченість, порядність; цінує родинні зв’язки
«Гроші, братику, треба. заробити кривавим потом, мозолі натерти!»
Чесний, розуміє, що тільки наполегливою працею можна здобути добробут
«Розум і каяття — ці дві речі завжди приходять занадто пізно»
Мудрий, розуміє свої помилки, самокритичний, картає себе за довірливість і прагнення «легкого хліба»
«Головне — людина, тобто щоб людина була людиною»
«Дурниці. їсти, хіба це головне? Багатій не їсть червінців, а бідняк не їсть камінців»
розуміє значення духовності
«Де сказано, що я повинен жили з себе висотувати, щоб заробити на рідкий крупник, на куліш з картоплею, а вони, оті єгупецькі багатії, мають розкошувати на дачах, за холодну воду не беручись, об’їдатися смаженими качками, смачними книшами, млинцями й вергунами? Хіба я не така ж людина, як вони?»
Має почуття справедливості
«Що це за балачки: вони дали одне одному слово, що поберуться?»
Дещо консервативний, дотримується традицій минувшини, коли батьки вирішували долю дорослих доньок; не розуміє, як це молоді самі дійшли згоди
«Ось послухайте, як Тев’є викручується зі скрутного становища»
Кмітливий і хитрий, не хоче засмучувати дружину, тому придумує сон про те, що предки самі назвали нареченого для Цейтл
ü Складіть схему взаємин головних і другорядних героїв повісті Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар».
Взаємини героїв повісті Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар»
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ
Інтерактивний прийом «Займи позицію»
ü Чи поділяєте ви ставлення до грошей головного героя твору Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар»? Свою думку обґрунтуйте.
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Завершальне слово вчителя
— І донині в серцях шанувальників знаходять відгук слова видатного письменника, класика єврейської літератури Шолом-Алейхема: «Живіть у мирі й радості. У тяжкі часи допомагайте одне одному. Допомагайте знедоленим і пам’ятайте моє ім’я — Шолом-Алейхем — мир вам!»
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: знати зміст розділів «Годл», «Хава», «Шпринця» повісті Шолом-Алейхем «Тев’є-молочар»; уміти переказувати, коментувати.
Групове (творче): підготувати презентацію творчого культурологічного міні-проекту «Повість Шолом-Алейхем «Тев’є-молочар» у світовому мистецтві» у 7 групах («актори» — інсценують діалоги й монологи за твором (або за сценарієм однієї з вистав за мотивами твору), «театрали» — готують відгуки про театральні вистави за мотивами твору Шолом-Алейхема, «кінокритики» — мають продемонструвати фрагменти кінофільмів за повістю та прокоментувати їх, «декламатори» — організують конкурс на кращого оповідача у ролі Тев’є, «літературознавці» — аналізують засоби комічного твору «Тев’є-молочар», «музикознавці» — мають влаштувати прослуховування національних єврейських пісень, «художники» — створити ілюстрації до повісті, презентувати та прокоментувати їх).
ДОДАТОК ДО УРОКУ 60
Зі спогадів Бел Кауфман — онуки Шолом-Алейхема, відомої американської письменниці та громадської діячки, почесної голови Меморіального фонду Шолом-Алейхема — про роки її дитинства: «Це були найщасливіші роки в моєму житті, адже з нами був
тато Шолом-Алейхем. Він був настільки життєрадісний, моложавий, що його ніхто не сприймав як дідуся. Він любив жарти, розіграші, різні витівки. Коли до нас приходили гості, він переплутував калоші. І ніхто не сердився, тому що всім було весело. Будь- яку проблему вирішував він легко, ніби граючись. Коли родина жила у Швейцарії і грошей було обмаль, ШОЛОМ-АЛЄЙХЄМ навчав дітей ходити на руках, тому що на підлозі не було килима, а сусіди знизу скаржилися, що ми гупаємо. Дуже добре запам’ятався мені його голос. Дзвінкий, із приємним тембром. Він часто виступав перед публікою і читав свої оповідання. Йому аплодували, його носили на руках. Пам’ятаю, як Шолом-Алейхем говорив, що коли б він не був письменником, то неодмінно став би актором».
Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.
© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.
Тев’є-молочар
— Е, ні,— кажу,— що, на твою думку, нам робити з таким, нівроку, капіталом?
І ми вдвох почали міркувати і так і сяк, п’яте й десяте, ламали собі голову, перераховуючи всі можливі на світі заробітки. Тієї ночі ми торгували чим хочете: купили пару коней і відразу-таки продали їх із зиском, відкрили бакалію в Бойберику, поспродували весь крам і одразу ж відкрили мануфактурну крамницю; придбали ділянку лісу, взяли відступного кілька карбованців і накивали п’ятами; взяли в оренду анатівську таксу8; навіть віддавали гроші в позичку під процент.
— Не доживуть того мої вороги! — озивається моя жінка.— Ти хочеш розтринькати наші грошенята, лишитися з батіжком?
— А що ж,— кажу,— торгувати хлібом і потім збанкрутувати краще? Мало людей скручують собі в’язи на пшениці? Іди,— кажу,— послухай, що в Одесі робиться!
— На чорта мені здалася,— каже вона,— Одеса. Мої діди і прадіди не були там, і мої діти там не будуть, поки я живу і ноги мене носять.
— Що ж ти хочеш? — кажу я.
— Що я хочу? — каже вона.— Я хочу, щоб ти не був йолопом і не плів дурниць.
— Авжеж,— кажу,— тепер ти розумна, як то кажуть: коли грошву дістав, то й розумний став. Це завжди так!
Одне слово, ми кілька разів посварились і зразу ж помирились. Вирішили до муругої корови докупити ще одну корову, дійну, тобто таку, що дає молоко.
Ви ж, мабуть, запитаєте: чому корову, а не коня? На це я вам відповім: чому коня, а не корову? Бойберик таке місце, куди щоліта збираються всі єгупецькі багатії на дачі, і оскільки єгупчани — люди дуже делікатні, призвичаєні до того, щоб їм усе підносили мало не до рота, починаючи від дров, м’яса, яєчок, курей і кінчаючи цибулею, перцем, петрушкою,— чому ж не знайтися людині, яка б взяла на себе приносити їм щодня в хату сир, масло і сметану? Оскільки єгупчани люблять попоїсти, а пальці, як то кажуть, у них діряві, то можна заробити коло них добру копійчину. Головне, щоб товар був добрячий. А такого товару, як у мене, ви навіть у Єгупці не знайдете. Дай боже мені стільки років щастя разом з вами, скільки разів дуже поважні люди, з християн, просили в мене, щоб я їм привозив свіжий товар.
— Ми чули,— кажуть вони,— Тевелю, що ти чесна людина, хоч ти й нехристь.
Від євреїв, думаєте, можна почути таку похвалу? Чорта пухлого! Жодного ласкавого слова не почуєте від наших євреїв. Вони знають тільки совати носа в чужі горщики. Побачать у Тев’є зайву корівчину, бричку нову й одразу почнуть ламати собі голову: звідки це взялося? Чи не торгує отой самий Тев’є фальшивими асигнаціями? Чи, може, він нишком-тишком курить горілку. “Ха-хаха! Ламайте собі,— думаю я,— браття, голови на здоров’ячко. ” Не знаю, чи повірите мені — ви майже перший, кому я розповів усю цю пригоду.
Але здається мені, я трохи забалакався. Не гнівайтесь, треба взятися до справ, як то кажуть, кожному своє. Ви до своїх книжок, а я до своїх горнят і глечиків. Одно прошу вас, пане, щоб ви хоч не вписали мене в книжку. А коли впишете, то принаймні не виставляйте мого імені. Бувайте здорові, і хай вам добре ведеться.
— “Багато думок у серці людини” — так, здається, написано у святій Біблії? Пояснювати вам цього не треба, реб Шолом-Алейхем. Але звичайною мовою, по-простому кажучи, є приказка: найкращому коневі потрібен батіг, найрозумнішій людині — порада. З приводу чого це я кажу? Таки з приводу самого себе, бо коли б я був розумний, мене, певно, не спіткала б така халепа. Але “життя і смерть у руці божій”,— коли бог хоче покарати людину, він позбавляє її розуму. Уже скільки разів я казав самому собі: “Подумай лишень, Тев’є, йолопе такий, у тебе ж, кажуть, є голова на плечах, чому ж ти дозволив, щоб тебе завели на слизьке, та ще так по-дурному? Хіба тобі погано було б тепер, приміром, з твоїми заробітками, нівроку, з твоїм сиром і маслом, що набули такої слави в цілій окрузі — у Бойберику, в Єгупці,— скрізь, де тільки хочете. От було б добре тепер, якби грошенята лежали собі тихенько, сховані в скрині, і жодна людина не знала б про це. Бо кому яке діло, скажіть, будь ласка, чи є у Тев’є гроші, чи нема? Справді, хіба хто цікавився долею нещасного Тев’є, коли його обсіли злидні і він тричі на день помирав з голоду разом з жінкою і дітьми? Тільки згодом, після того як бог зглянувся на Тев’є, коли доля всміхнулася йому і він сяк-так домігся чогось у житті, почав відкладати копійчину на чорний день, увесь світ заговорив про нього, і Тев’є вже став реб Тев’є — не жартуйте з ним! З’явилось багато друзів, як у святому письмі сказано: “Усі улюблені”,— коли бог дає дрібку, люди дають цілу скибку. Кожний приходить із своїм: той пропонує мануфактурну крахмницю, цей — бакалію, той радить купити хату у власність на віки вічні, цей каже — пшеницю, той — ліс, цей — торги. “Люди добрії — кажу.— Відчепіться! Ви помиляєтесь: певно, думаєте, що я Бродський? Дай боже нам усім,— кажу,— мати те, чого мені бракує до трьохсот карбованців, і навіть до двохсот, і навіть до ста п’ятдесяти! Чуже добро,— кажу,— легко оцінювати. Кожному здається, що в іншого повні жмені золота, підійдеш ближче, а це — мідний ґудзик”.
Одне слово, бодай їм лиха година, нашим євреям, вони мене таки зурочили! Родич, не знати звідки, взявся на мою голову. Чорти його батька знає, хто він, як то кажуть, п’яте колесо до воза, Менахем-Мендл звуть його. Завжди десь бігає, щось вигадує, вдається в химери, голову морочить собі й іншим, бодай йому лиха година. Він мене запопав і забив памороки нісенітницями, дурницями, надхмарними замками. Ви, може, спитаєте, яке відношення маю я, Тев’є, до Менахем-Мендла? На це я вам відповім — так судилося. Ось послухайте цікаву річ.
Приїхав я одного разу до Єгупця на початку зими із своїм товаром, привіз понад двадцять фунтів масла, свіжого, як сльоза, і два ворочки сиру — золото, а не товар! — дай боже нам обом таке щастя! Ви вже самі, мабуть, розумієте, що я поспродував усе скоро й легко, не залишив собі ані крихти. Не встиг навіть відвідати всіх своїх давніх покупців, бойберицьких дачників, що виглядають на мене, як на месію. Бо чорта лисого мають ваші єгупецькі купці такі продукти, як Тев’є! Мені не личить вихвалятися перед вами. Як каже пророк: “Нехай хвалить тебе чужий. ” — добрий товар сам себе хвалить.
Всі тексти на цьому сайті подаються під ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International License ([CC BY 4.0]), якщо не вказано інакшого. Якщо Ви знайшли помилку у ліцензуванні напишіть нам
