Вагонные буксы

Буксы являются важнейшими элементами ходовых частей вагона, от надежности которых во многом зависит безопасность движения поездов. Буксы располагаются на шейках оси и преобразуют вращательное движение колесных пар, обеспечивая продвижение вагона с необходимыми скоростями. Буксы воспринимают и передают колесным парам силы тяжести груженого кузова, а также динамические нагрузки, возникающие при движении вагона. Буксы предохраняют шейки оси от загрязнения и повреждения, являясь резервуаром для смазки и местом размещения подшипников, они ограничивают продольные и поперечные перемещения колесных пар относительно рамы тележки.
Работая в таких сложных условиях нагружения и изменяющихся температурных и погодных условий окружающей среды, буксы должны обеспечивать минимальное сопротивление вращению колесных пар, высокую надежность и безопасность движения вагона. Поэтому к их конструкции, техническому обслуживанию и ремонту предъявляют высокие требования, в особенности при повышении скорости движения поездов и росте нагрузок от колесных пар вагонов.
В практике вагоностроения получило распространение большое количество типов и конструкций букс, которые можно объединить в отдельные группы. В зависимости от типа вагона их подразделяют на буксы грузовых и пассажирских вагонов, предназначенных для обычных, скоростных и высокоскоростных поездов. По типу подшипников их подразделяют на буксы с подшипниками качения и с подшипниками скольжения. По способу посадки внутреннего кольца роликового подшипника на шейку оси применяют буксы на горячей и на втулочной посадке. По типу торцевого крепления внутреннего кольца подшипника на шейке оси — с креплением гайкой или шайбой, а некоторые из них оснащаются упругими элементами. По количеству роликовых подшипников на шейке применяют буксы с одним или двумя роликовыми, а для скоростных и высокоскоростных вагонов—с дополнительным упорным шариковым подшипниками. Существуют буксы с корпусом и бескорпусные, кассетного типа с коническими подшипниками, а также буксы с упругими элементами, смягчающими удары и поглощающими шумовые колебания.
Буксы с подшипниками скольжения подразделяют в зависимости от типа подшипника — с двух- и трехслойным подшипником. По типу смазывающих устройств — на подбивочные, польстерные и с механическими устройствами, имеющими нижнюю или верхнюю систему подачи смазки к шейке оси. По конструкции корпуса буксы применяют с цельным, разъемным корпусом и бескорпусные, а по типу крышки — с откидывающейся на шарнире или глухой крышкой, укрепляемой на корпусе на болтах.
Недостатки букс с подшипниками скольжения, приводящие к массовым задержкам поездов из-за перегрева букс, повышению затрат по техническому обслуживанию и ремонту вагона, нарушению безопасности движения поездов послужили причинами перевода пассажирских и грузовых вагонов на буксы с подшипниками качения. С 1960 г. все пассажирские, а с 1983 г. все грузовые вагоны выпускают только на роликовых подшипниках.
Оснащение вагонов буксами с подшипниками качения обеспечивает важные преимущества по сравнению с буксами, оборудованными подшипниками скольжения. Основными из них являются: снижение отказов примерно в 10 раз в связи с резким снижением случаев перегрева букс, в результате чего увеличиваются скорости движения поездов и ускоряется оборот вагонов; уменьшается сопротивление движению на 20 % при скоростях 60—70 км/ч, а при трогании с места — в 7—10 раз; сопротивление движению не зависит от времени стоянки поезда и низкой температуры окружающей среды; сокращается расход топлива и электроэнергии локомотивами до 10 %, расход смазки уменьшается примерно в 5 раз; исключается расход подбивочных материалов и баббита; отпадает необходимость в штате станционных смазчиков и в сезонных перезаправках букс, сокращается штат слесарей и осмотрщиков, а также количество пунктов технического обслуживания вагонов; ликвидируется буксосмазочное хозяйство и обслуживающий его персонал и др. Важным преимуществом перевода вагонов на роликовые подшипники является улучшение экологии и социальных условий работников вагонного хозяйства. В настоящее время в России почти 100 % грузового вагонного парка и все пассажирские вагоны оборудованы буксами с подшипниками качения. Основными требованиями, предъявляемыми к буксам, являются: обеспечение надежности, безотказности и долговечности работы в экстремальных условиях эксплуатации в течение установленного срока службы; простота выполнения операций по монтажу и демонтажу буксовых узлов при ремонте; надежная герметизация буксового узла от попадания пыли и влаги; обеспечение взаимозаменяемости и унификации деталей и др. Буксы проектируют так, чтобы равнодействующая нагрузка проходила через середину шейки оси. Благодаря этому не возникает дополнительных напряжений в расчетных сечениях оси.
Типовая букса с горячей (глухой подшипниковой) посадкой внутреннего кольца цилиндрических роликовых подшипников на шейку оси применяется в современных грузовых и пассажирских вагонах. При горячей посадке внутреннее кольцо подшипника, имея определенный натяг, нагревается и свободно одевается на шейку оси, а после остывания прочно охватывает шейку. В буксах современных вагонов применяют радиальные роликовые подшипники с короткими цилиндрическими роликами двух типов: однорядные с цилиндрическими роликами и однобортовым внутренним кольцом (рис. 3.17, а); однорядные с безбортовым внутренним кольцом и плоским приставным упорным кольцом.
В буксах вагонов прежних лет постройки использовали двухрядные сферические роликовые подшипники на втулочной посадке (рис. 3.17, б). Подшипники состоят из наружного 1 и внутреннего 3 колец, роликов 2 и сепараторов 4. Кольца и ролики изготавливаются из сталей марок ШХ4, ШХ15 и ШХ15СГ

Сталь марки ШХ4 регламентируемой прокаливаемости обладает более высокой твердостью поверхностного слоя и достаточной вязкостью внутренних волокон, что обеспечивает более высокую устойчивость хрупкому разрушению по сравнению со сталями марок ШХ15 и ШХ15СГ.
Цилиндрические подшипники просты в изготовлении, стоимость их ниже других типов, но по сравнению со сферическими они требуют большей точности сборки и тщательной подборки по радиальным зазорам. Радиальная нагрузка, приходящаяся на цилиндрический ролик, распределяется равномерно по всей его рабочей длине, а у сферических подшипников неравномерно, что вызывает повышенные контактные напряжения в месте соприкосновения роликов и дорожек качения колец. В результате сравнения статистических данных эксплуатации долговечность цилиндрических роликовых подшипников в 6—8 раз выше, чем сферических, при равных габаритах и одинаковой радиальной нагрузке
Ролики цилиндрического подшипника имеют сфаски на торцах. Для подшипников на горячей посадке ролики с 1973 г. изготавливаются с рациональным контактом с поверхностью дорожек качения колец — так называемой «бомбиной».
Конические роликовые подшипники на железных дорогах находят применение в кассетных буксах.
В буксах грузовых и пассажирских вагонов применяют подшипники на глухой посадке, а небольшое количество подшипников в буксах грузовых вагонов прежних лет — на втулочной (табл. 3.5).

Преимуществами букс на глухой подшипниковой посадке являются: снижение массы буксы вследствие отсутствия втулки и уменьшения габаритных размеров подшипника; сокращение почти в 5 раз затрат труда на монтаж и демонтаж подшипников, а в связи с этим в два с половиной раза снижение эксплуатационных затрат на ремонт букс. Однако при таком способе посадки нередко наблюдается потеря натяга и для успешного его применения требуется соблюдение некоторых условий: обеспечения стабильности размеров внутренних колец; применения повышенных натягов; обеспечения длительной эксплуатации букс без снятия внутренних колец с шеек оси; применения нагревателей, обеспечивающих снятие внутренних колец с шеек оси без перегрева и повреждения шеек.
Втулочная посадка позволяет расширить поле допусков на размеры шейки оси и отверстия внутреннего кольца, что упрощает технологию монтажа буксы; она не требует индивидуального подбора подшипников к шейке оси по натягу. Между тем, втулочная посадка обладает существенными недостатками: втулка, являясь дополнительной деталью, повышает стоимость подшипника, так как изготовить внутреннее кольцо с конусным отверстием более сложно, особенно если учесть требование строгого совпадения конусности кольца и закрепительной втулки.
На железных дорогах России получили наибольшее распространение буксы на горячей посадке подшипников вследствие их преимуществ.

2. Буксы с роликовыми подшипниками грузовых вагонов

Современная типовая букса с двумя цилиндрическими роликовыми подшипниками для любого типа грузового вагона может иметь два вида торцевого крепления внутренних колец от продольного сдвига — торцовой корончатой гайкой или тарельчатой шайбой.
Букса с торцевым креплением гайкой (рис. 3.18, а, б) имеет корпус 1 с челюстями 15, в котором размещены передний 2 и задний 3 подшипники с короткими цилиндрическими роликами. Со стороны колеса корпус закрыт лабиринтным уплотнением 4 (съемный лабиринт) и 5 (лабиринтное кольцо), а впереди — крепительной 8 и смотровой 10 крышками с болтами 6 и шайбами 9. Крепительная крышка из стали или алюминиевого сплава прочно удерживает наружные кольца роликовых подшипников 2 и 3 в буксе, не позволяя им проворачиваться и перемещаться вдоль оси при вращении колесной пары.
Внутренние кольца подшипников закреплены на шейке оси с торца корончатой гайкой 77, стопорной планкой 13 и болтами 12. Между корпусом буксы 7 и крепительной крышкой 8 с крепительными болтами 16 установлено уплотнительное кольцо 7, обеспечивающее герметизацию буксового узла.
Внутренняя полость буксы заполнена консистентной смазкой, обеспечивающей надежную работу подшипников в сложных условиях их нагружения. Другой вариант торцевого крепления внутренних колец подшипников отличается следующими особенностями (см. рис. 3.18, в). К торцу шейки оси тремя или четырьмя (варианты) болтами 21 крепится тарельчатая шайба 17, которая своими выступающими краями нажимает на приставное кольцо 18 и прочно закрепляет внутренние кольца подшипников 19 и 20 на шейке оси 14, удерживая их от продольного сдвига при действии осевых нагрузок. Такое крепление обладает повышенной надежностью в эксплуатации.

Корпус буксы в грузовых вагонах может изготавливаться из стали или алюминиевого сплава. Стальной корпус буксы представляет собой отливку из стали марок 20ФЛ, 20ГЛ. С целью получения мелкозернистой структуры отливки корпуса подвергаются термической обработке.
На Уралвагонзаводе разработана букса с упругими элементами (рис. 3.19), включающая резиновые прокладки для смягчения радиальных 1 и осевых 2 нагрузок. Нижняя часть корпуса отсутствует, поэтому связь лабиринтной части 6 и крепительной крышки 3 снизу осуществлено болтом 5. Герметизация внутренней полости буксы достигнута с помощью уплотнительных прокладок 4, на верхнюю часть корпуса 7 опирается рама тележки.

В потолке корпуса буксы имеется несквозное отверстие с резьбой М16 х 1,5 мм, служащее для крепления термодатчика контроля за состоянием буксы при движении вагона. Задняя часть корпуса буксы выполнена как одно целое с лабиринтной частью.
Буксы вагонов скоростных поездов отличаются от обычных наличием упорного шарикового подшипника, воспринимающего повышенные осевые нагрузки, возникающие при высокой скорости движения до 200 км/ч и более. Подобными буксами оснащаются вагоны скоростных поездов отечественных и зарубежных железных дорог.
Например, скоростные поезда «Аврора» оборудованы опытными буксами (рис. 3.22) с двумя цилиндрическими подшипниками 2 и 3 и радиальным шариковым 4.
Усовершенствованная тележка грузового вагона оснащена буксами (рис. 3.20) с цилиндрическими роликовыми подшипниками 5 размером 130 х 250 х 80 мм и корпусами букс 1 цилиндрической формы. На верхнюю часть корпуса буксы 1 уложена резиновая прокладка 4 переменной толщины, способствующая более равномерному нагружению роликов подшипника и повышению надежности работы буксового узла. Закрепление резиновой прокладки осуществлено специальными буртами 6 корпуса буксы 1. На буксу сверху опирается рама тележки 2, буксовые проемы которой выполнены таким образом, что позволяют устанавливать съемные седла 3. Центрирование и фиксация седла в буксовом проеме рамы 2 тележки осуществлено благодаря специальным выступам 7, входящим в выемки, выполненные на челюстях рамы. Через эти съемные седла рама непосредственно опирается через резиновые прокладки 4 на корпус буксы 1. Приведенные выше конструкции букс с упругими элементами позволяют повысить динамические качества вагона и улучшить взаимодействие ходовых частей и железнодорожного пути.

3. Буксы с роликовыми подшипниками пассажирских вагонов

Особенность конструкции буксы пассажирского вагона заключается в том, что в нижней части корпуса (рис. 3.21) отлиты заодно с ним кронштейны 1 с отверстиями 2 для пропуска шпинтонов, укрепленных на раме тележки. Кронштейны предназначены для размещения пружин буксового подвешивания. Свод корпуса буксы имеет переменное сечение для рационального распределения нагрузок на ролики цилиндрических подшипников. Передняя часть корпуса позволяет устанавливать редукторно-карданный привод подвагонного генератора.

В потолке корпуса буксы имеется несквозное отверстие с резьбой М16 х 1,5 мм, служащее для крепления термодатчика контроля за состоянием буксы при движении вагона. Задняя часть корпуса буксы выполнена как одно целое с лабиринтной частью.
Буксы вагонов скоростных поездов отличаются от обычных наличием упорного шарикового подшипника, воспринимающего повышенные осевые нагрузки, возникающие при высокой скорости движения до 200 км/ч и более. Подобными буксами оснащаются вагоны скоростных поездов отечественных и зарубежных железных дорог.

Например, скоростные поезда «Аврора» оборудованы опытными буксами (рис. 3.22) с двумя цилиндрическими подшипниками 2 и 3 и радиальным шариковым 4, воспринимающим осевые нагрузки. В целях взаимозаменяемости применен корпус серийного производства, букса монтируется на стандартную ось. Конструктивной переработке подвергнуты осевая гайка 6, детали ее стопорения и основная крышка 5.
Благодаря большому зазору между гайкой и внутренним кольцом шариковый подшипник не должен воспринимать радиальные нагрузки. Наружное кольцо шарикового подшипника 4 посажено по скользящей посадке в корпус буксы 7 и в специальную крышку 5, которая прижимает подшипник 4 к наружному кольцу цилиндрического подшипника 3.

4. Смазочные материалы, применяемые в буксах

Надежность работы буксы во многом зависит от качества смазывания подшипников. С 1973 г. для буксовых узлов с роликовыми подшипниками применяется консистентная смазка ЛЗ-ЦНИИ, обеспечивающая противоизносные, противокоррозионные и противозадирные явления в процессе интенсивного нагружения подшипников в эксплуатации.
Однако при попадании в буксу воды до 5% качество смазки ухудшается, что снижает работоспособность подшипников, т.к. происходит схватывание торцов роликов с бортами колец, износ центрирующей поверхности сепаратора, а также наблюдаются коррозионные повреждения и др. В связи с этим испытаны новые смазки для роликовых подшипников со специальными химически активными присадками, обладающие более высокой стабильностью свойств в процессе работы буксового узла. Этим требованиям отвечает модифицированная универсальная смазка на литиевой основе под условным названием «Литол», разработанная во ВНИИЖТе.
Для повышения надежности вагонных букс с 1995 г. организован выпуск роликовых подшипников с сепаратором из полиамида, масса которого в 10 раз меньше латунного, что, наряду с заменой меди, обеспечивает снижение инерционных нагрузок, действующих на его узлы. В результате появилась возможность выполнить более тонкой перемычку сепаратора и разместить в подшипнике 15 роликов вместо 14, что позволит увеличить его долговечность почти на 20%, а несущую радиальную и осевую грузоподъемность на 9—10%. Применение полиамидных сепараторов способствует повышению класса шероховатости поверхностей скольжения (торцов роликов) подшипников, что приводит к значительному росту несущей их способности при действии аксиальных нагрузок. Кроме того, повышается ресурс работы смазки благодаря уменьшению скорости ее окисления в процессе эксплуатации.

23. Буксирування та експлуатація транспортних составів

23.1. Буксирування повинно виконуватися механічним транспортним засобом без причепа і з технічно справними зчіпними пристроями як у буксированого транспортного засобу, так і у транспортного засобу, що буксирує.

Запускання двигуна із застосуванням жорсткого або гнучкого зчеплення повинно виконуватися згідно з вимогами цього розділу.

Дозволяється буксирування одного механічного транспортного засобу лише з одним причепом.

Буксирування механічних транспортних засобів зазвичай застосовується у випадках, якщо несправність, з якою подальший рух заборонено (п. 31.6 ПДР), неможливо усунути на місці і тому необхідно доправити такий транспортний засіб до місця ремонту, а також при доправлянні нових або відремонтованих вантажних автомобілів до місця експлуатації (зазвичай методом часткового навантаження одного транспортного засобу на платформу або спеціальний опорний пристрій іншого).

Перед буксируванням треба перевірити стан тягово-зчіпного пристрою, а також переконатися в закріпленні буксирувального пристрою та його надійності.

Буксирування автопоїздом, транспортним засобом із причепом або напівпричепом забороняється.

а) із застосуванням жорсткого або гнучкого зчеплення;

Безпечнішим є буксирування на жорсткій зчіпці. Зазвичай конструкція жорсткої зчіпки являє собою металеву штангу з вушками, що з’єднуються з буксирним пристосуванням автомобіля-тягача, і гаками (або спеціальною буксирною петлею, в якій шворнем закріплюється жорстка зчіпка) транспортного засобу, що буксирується.

За допомогою буксирувальної штанги дозволяється буксирувати транспортні засоби повною масою від 3 до 8 т за довжини штанги 1800–2500 мм. Штанга може бути пофарбована в темний колір із нанесенням поперечних смуг білого кольору завдовжки 250 мм. Буксирні пристрої вилкоподібної форми або типу «трикутник» забезпечують надійне транспортування несправного автомобіля за обидва гаки.

Для гнучкого зчеплення дозволяється використовувати сталевий, прядив’яний або синтетичний трос. Зусилля, необхідне для розриву такого троса, має бути приблизно в 5 разів більшим за масу транспортного засобу, що буксирується. Буксирування на гнучкій зчіпці слід застосовувати лише у виняткових випадках, адже водій транспортного засобу, що буксирується, перебуває на малій відстані від автомобіля-тягача, має обмежений огляд дорожньої ситуації, а також занадто мало часу для ухвалення рішення та відповідних дій із керування транспортним засобом.

б) із частковим навантаженням буксируваного транс­портного засобу на платформу або на спеціальне опор­не пристосування.

Під час буксирування методом підвішування передньої частини автомобіля на спеціальному опорному пристосуванні або способом часткового навантаження на платформу транспортного засобу, що буксирується, буксирований транспортний засіб має бути надійно закріплений, не повинен перевищувати габаритної ширини автомобіля-тягача і бути зміщеним у бік щодо його осі.

Максимальний ухил підвішування або навантаження вибирають таким чином, щоб транспортний засіб, що буксирується, під час руху не торкався проїжджої частини і було видно його габаритні задні вогні.

23.3. Жорстке зчеплення повинно забезпечувати відстань між транспортними засобами не більш як 4 м, гнучке – в межах 4–6 м. Гнучке зчеплення через кожний метр позначається сигнальними щитками або прапорцями згідно з вимогами пункту 30.5 цих Правил (за винятком використання гнучкого зчеплення з покриттям із світлоповертального матеріалу).

Правила дорожнього руху не визначають мінімальну довжину жорсткого зчеплення, але задля запобігання пошкодження транспортного засобу, що буксирує, та буксированого транспортного засобу воно має бути завдовжки не менше половини ширини найбільшого з транспортних засобів. Щодо гнучкого зчеплення, то під час вибору його довжини слід пам’ятати наступне:

1. Маленька довжина гнучкого зчеплення обмежує водієві буксированого транспортного засобу оглядовість і не дозволить здійснити безпечну зупинку в разі різкого гальмування транспортного засобу, що буксирує.

2. Занадто велика довжина може призвести до значного зміщення буксированого транспортного засобу до центру повороту, що може призвести до виникнення аварійної обстановки.

3. Для своєчасного виявлення пішоходами та іншими учасниками дорожнього руху гнучкого зчеплення воно має бути позначене через кожен метр сигнальними щитками або прапорцями відповідно до пункту 30.5 цих Правил.

23.3. Жорстке зчеплення повинно забезпечувати відстань між транспортними засобами не більш як 4 м, гнучке – в межах 4-6 м. Гнучке зчеплення через кожний метр позначається сигнальними щитками або прапорцями згідно з вимогами пункту 30.5 цих Правил.

23.3. Жорстке зчеплення повинно забезпечувати відстань між транспортними засобами не більш як 4 м, гнучке – в межах 4-6 м. Гнучке зчеплення через кожний метр позначається сигнальними щитками або прапорцями згідно з вимогами пункту 30.5 цих Правил (за винятком використання гнучкого зчеплення з покриттям із світлоповертального матеріалу).

23.4. У разі буксирування механічного транспортного засобу на гнучкому зчепленні в буксированому транспортному засобі повинні діяти і бути справними робоча гальмова система і рульове керування, а на жорсткому зчепленні – рульове керування.

Оскільки рульове і гальмове керування є системами, які забезпечують активну безпеку транспортного засобу, вони повинні бути справні під час буксирування на гнучкому зчепленні. У деяких транспортних засобів рульове і гальмове керування можуть обладнуватися насосами та підсилювачами, які працюють від двигуна внутрішнього згоряння, тому, якщо один з елементів, наприклад підсилювач керма, компресор, вакуумний підсилювач гальм або двигун внутрішнього згоряння, несправний, буксирування на гнучкому зчепленні заборонене.

Слід зазначити, що на відміну від гнучкого зчеплення жорстке зчеплення може забезпечити ефективне загальмування буксированого транспортного засобу, тому за наявності справного рульового керування буксирування на жорсткому зчепленні дозволене за несправної гальмової системи.

23.5. Буксирування механічного транспортного засобу на жорсткому або гнучкому зчепленні повинно здійснюватися лише за умови, що за кермом буксированого транспортного засобу перебуває водій (крім випадків, коли конструкція жорсткого зчеплення забезпечує буксированому транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує, незалежно від величини поворотів).

При буксируванні на гнучкій або жорсткій зчіпці, коли транспортний засіб, що буксирується, не повторює траєкторію руху буксируючого, необхідність наявності водія в транспортному засобі, що буксирується, викликана забезпеченням постійного контролю за рухом (при буксируванні на гнучкій зчіпці, щоб буксирувальний трос не провисав) і надійністю буксирувального пристрою, а також спостереженням за рухом та маневрами автомобіля-тягача. Оскільки особа, яка перебуває за кермом транспортного засобу, що буксирується, також є водієм (згідно з терміном «водій»), у неї має бути посвідчення на право керування транспортним засобом цієї категорії.

Виходячи з вимог пункту, при буксируванні на жорсткій зчіпці, коли її конструкція забезпечує рух транспортного засобу, що буксирується, по траєкторії буксируючого, в кабіні автомобіля, що буксирується, водій може бути відсутнім. Зазначені в цьому пункті вимоги, що стосуються буксирування на жорсткій зчіпці (що забезпечує надійніше транспортування порівняно з гнучкою), передбачають, що під час такого буксирування на поворотах не має збільшуватися смуга руху зчеплених транспортних засобів.

23.6. Буксирування немеханічного транспортного засобу повинно здійснюватися лише на жорсткому зчепленні за умови, що його конструкція забезпечує буксируваному транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує, незалежно від величини поворотів.

Даний пункт Правил поширює свою дію на буксировані транспортні засоби, які не мають двигуна (причепи, напівпричепи та ін.). Під час руху за транспортним засобом, що буксирує, вони мають повторювати його траєкторію руху, в іншому випадку буксирування немеханічних транспортних засобів забороняється.

23.7. Механічний транспортний засіб з рульовим керуванням, що не діє, повинен буксируватися відповідно до вимог підпункту «б» пункту 23.2 цих Правил.

Для буксирування механічних транспортних засобів з несправним або недіючим кермовим керуванням (наприклад, не працює підсилювач керма або не запускається двигун автомобіля з підсилювачем керма), переднім або заднім мостом, трансмісією, зазвичай використовуються автомобілі технічної допомоги зі спеціальним буксирно-підйомним пристроєм, що дозволяє буксирувати автомобіль з підвішеною передньою частиною або вивішеним заднім мостом.

Недіючим вважається кермове керування, яке не дає водієві можливості здійснити маневр при русі з мінімальною швидкістю (п. 31.6 ПДР). Буксирування механічних транспортних засобів з несправним або недіючим кермовим керуванням має здійснюватися лише методом їх часткового навантаження на платформу або спеціальний опорний пристрій. При такому вигляді буксирування як водію, так і пасажирам забороняється перебувати в кабіні транспортного засобу, що буксирується.

23.8. Перед початком буксирування водії механічних транспортних засобів повинні узгодити порядок подачі сигналів, зокрема для зупинки транспортних засобів.

Відповідно до пп. 9.8 г та 9.9 г ПДР, для інформування інших учасників дорожнього руху про буксирування на буксируючих транспортних засобах вмикається ближнє світло фар, а на буксированому — аварійна світлова сигналізація (за її відсутності ззаду на транспортному засобі, що буксирується, встановлюється знак аварійної зупинки). Водії буксируючого та буксированого транспортних засобів перед початком руху повинні обумовити порядок подачі сигналів про зупинку або зміну швидкісних режимів. Наприклад, сигналом зупинки може бути подача звукового сигналу або перемикання світла фар.

23.9. Під час буксирування на жорсткому або гнучкому зчепленні забороняється перевозити пасажирів у буксированому транспортному засобі (крім легкового автомобіля) та кузові вантажного автомобіля, що буксирує, а в разі буксирування способом часткового навантаження цього засобу на платформу або спеціальне опорне пристосування – в усіх транспортних засобах (крім кабіни транспортного засобу, що буксирує).

Ця заборона пов’язана з реалізацією права пасажира на безпечне перевезення і викликана відсутністю можливості забезпечити таку за всіх способів буксирування. У легковому автомобілі, що буксирується на гнучкій або жорсткій зчіпці, перевезення пасажирів не заборонено.

а) якщо фактична маса буксированого транспортного засобу з несправною гальмовою системою (або за її відсутності) перевищує половину фактичної маси транс­портного засобу, що буксирує;

Для реалізації гальмівних і тягових якостей під час буксирування транспортний засіб, що буксирує, повинен мати достатню масу. Якщо фактична маса транспортного засобу, що буксирується, з несправною гальмівною системою (або за її відсутності) перевищує половину фактичної маси буксируючого, то не може бути забезпечена достатня ефективність гальмування составу транспортних засобів і його поперечна і поздовжня стійкість, що загрожує можливістю ДТП. Враховуючи вимогу п. 23.4, яка забороняє буксирування транспортних засобів з несправною робочою гальмівною системою, це положення поширюється й на буксирування на жорсткій зчіпці.

У таких випадках має здійснюватися не буксирування транспортного засобу, а його транспортування методом повного навантаження на спеціальну платформу.

б) на гнучкому зчепленні під час ожеледиці;