Не робіть цього: чому не можна залишати горіхове листя на городі

Чому листя горіха не рекомендують залишати на городі, пише 24 Канал. Так-от, мало хто знає, що воно містить небезпечну речовину.

Не залишайте на городі листя горіха

Горіхове листя містить юглон. Ця речовина має антибіотичні властивості. Однак, вона робить листя майже отруйним для деяких рослин. Юглон сповільнює їхній ріст.

Нейтралізувати дію можна хіба що спалюючи листя. Тоді попіл підійде як добриво для фруктових кущів, малини або ж полуниці.

Втім, використовувати його в нейтральному або кислому ґрунті не варто. Адже це призведе до окиснення.

Якщо не маєте досвіду щодо використання горіхового листя як добрива, краще утриматися від такої ідеї й не експериментувати. Тому візьміть граблі і приберіть з грядок.

До речі, листя горіха може висушувати рослини. Під забороною як волоський, так і маньчжурський та сірий.

Не залишайте на городі листя горіха / zibik / pixabay

Снігур на горобині (твір-опис)

Зима цього року лягла рання. Кілька днів підряд ішов сніг. Двірники, захоплені зненацька снігом, не встигли згребти опале листя. Де-не-де можна було побачити різьблений кленовий листок, що стирчить з-під снігу. Ще подекуди на деревах залишалося листя. Здавалося, дерева підставили свої долоньки, на яких лежав і не танув сніг. Листя на дубі, що залишилося, схоже на жерстяне. Воно стукало одне об одне, начебто намагалося зігрітися. А ось горобина давно скинула своє листя, і тільки жмутики гіркуватих оранжево-червоних ягід робили дерево ошатним. Від нього неможливо було відвести око. Під вагою снігу деякі ягоди не утрималися на дереві і червоними крапельками упали на снігове покривало.

У кронах горобин завжди стоїть пташиний гомін. Упали в око невеликі сірі співучі птахи з червоними грудьми. Це снігурі. Коли вони злітали, здавалося, що чиясь невидима рука підкидає жменю горобини. Я люблю тихо підійти до полум’яніючої горобини і послухати пташині голоси, а ще помилуватися снігурами. Однак птахи кудись зникли. Чи то горобина їм не сподобалася, чи то я їх налякав, тільки я більше не бачив на цій горобині снігурів.

Вдома я намалював снігура, наклеїв малюнок на картонку і підвісив на дротику, начебто ялинкову іграшку, на гілку горобини. Я подумав, що, може, картонний снігур зверне увагу своїх живих побратимів.

Одного разу я прийшов до знайомої горобини. Мій намальований снігур розгойдувався на вітрі. Горобці не звертали на нього ніякої уваги. І раптом на сусідній гілці я побачив сірого птаха з червоними грудьми. Снігур діловито заглядав у крону дерева, де метушилися ще такі ж птахи. Він покосився на мене, тренькнув і спурхнув з гілки. З крони зірвався снігур і, низько пролетівши над моєю головою, описавши півколо, повернувся на гілку. У мого снігура з’явилися друзі.