Как стать виноделом. Десять шагов для старта

“Украинская правда” собрала советы для виноделов-стартаперов, которые хотят не просто дегустировать свое вино дома, но и иметь возможность приглашать на дегустации туристов или продавать напиток в магазинах. (укр)

Тенісист Сергій Стаховський та співак Олег Скрипка пішли у винороби. Для цього вони орендували виноградники на Закарпатті і вже мають власний бренд вина.

Проте виноробоство загалом — не найбільш популярний в Україні бізнес. Офіційно в країні вино виробляють близько 75 виноробних компаній. Для порівняння: у Франції — 65 тисяч.

Виноробство в ЄС — переважно сімейний бізнес. Україна повинна прийти до аналогічної моделі ринку.

Уже зараз на півдні та заході країни є виноробні райони, так звані теруари, де століттями вирощують виноград. Мова йде про Миколаївську, Одеську, Херсонську, Закарпатську області та Крим.

Виноробні почали з’являтися в нетипових для виноградарства регіонах. Площі українських виноградників поки не можуть порівнятися з Італією, Іспанією чи США. Під виноградниками в Україні 40,7 тис га, в Італії — 1,1 млн га.

Проте вітчизняному виноробству вже є чим пишатися. Українські фахівці галузі вирощують не лише загальновідомі у світі сорти винограду, а й унікальні місцеві: одеський чорний, сухолиманський, тельті курук.

Мода на виробництво вина в країні лише починається. У 2018 році Верховна Рада спростила процедуру отримання ліцензій на виробництво для малих виноробів. У результаті зникла необхідність отримувати 140 дозвільних документів.

Зелене світло засвітилося для тих, хто думав про переробку винограду або мав її, проте не міг легалізувати через складну бюрократичну процедуру. За часи Незалежності з’явилися малі підприємства, які дихають в спину відомим брендам.

Охочих долучитися до виноробної галузі вистачає. Мати свій виноградник і виробляти смачне вино — хто про це не мріяв хоча б раз у житті? Але як це зробити? Скільки коштів може знадобитися, щоб почати свою справу?

ВАЖЛИВО ЗНАТИ. Наразі ліцензію на виробництво алкогольної продукції має 131 підприємство. Більшість з них виробляють вино. За спрощеною процедурою реєстрації за останній рік документи на отримання ліцензії подали ще 18 невеликих виноробів, хоча насправді виробників значно більше. Дані ДФС

“Українська правда” зібрала основні рекомендації для виноробів-стартаперів, які хочуть не просто дегустувати своє вино вдома, а й мати можливість запрошувати на дегустації туристів або продавати напій в ресторанах чи магазинах.

Перший крок. Тричі подумайте, чи хочете ви бути виноробом

Це справа для терплячих. Виноробство — це значні інвестиції, окупність яких розтягнута в часі, оскільки перший урожай винограду збирають лише на п’ятий рік після посадки.

Інвестиції можуть починатися з 300 тис грн (виноградник до 2 га та переробка), а закінчуватися — безкінечністю цифр і сил. Думайте, хто доглядатиме виноградник.

Другий крок. Відкрити підприємство та обрати систему оподаткування

Здійсніть державну реєстрацію як суб’єкт господарювання. Відкрийте підприємство на загальній системі оподаткування або спрощеній (4 група), сплачуючи єдиний податок, єдиний соціальний внесок, ПДВ та акциз.

Француз Крістоф Лакарен живе в Україні 16 років. Аристократ з Бордо з дитинства знає, як робити вино.

Третій крок. Отримайте знання

У Франції, щоб стати виноробом, потрібно отримати спеціалізовану освіту, в Україні диплом винороба не обов’язковий. Якщо думаєте займатися виноробством, то ви, скоріше за все, уже знайомі з галуззю.

Якщо у вас такого досвіду нема, то можна отримати спеціалізовану освіту в Національному університеті харчових технологій, Одеській національній академії харчових технологій, Національному університеті “Львівська політехніка”.

Ще є самоосвіта. Частина виноробів їде за досвідом в ЄС. Ще один варіант — залучення фахівця з виноробства. Вартість його послуг залежить від обсягу роботи і може коливатися від кількох тисяч до кількох десятків тисяч гривень.

Четвертий крок. Посадіть або орендуйте виноградник.

Це можуть бути незначні площі, навіть 1 га. Виноград не любить щільний важкий ґрунт і болотисту місцевість. Земля для винограду повинна легко пропускати тепло.

Саджанець у сертифікованому розсаднику коштує 18-30 грн, саджанець з Німеччини — 2 євро. На посадку 400 кущів потрібно орієнтовно 10 тис грн. Однак з виноградником вам рідко доведеться відпочивати.

На молодому винограднику слід доглядати за ґрунтом, включаючи зрошення, боротися з шкідниками, підв’язувати лозу до опори, обрізати молоді пасинки на лозі, утеплювати на зиму. На четвертий рік можна зробити перше вино.

Виноградники площею понад 0,5 га потрібно реєструвати. Для цього з 1 квітня по 30 червня треба подати до структурних підрозділів агропромислового розвитку районних чи обласних державних адміністрацій на паперових та електронних носіях інформацію про виноградні насадження за встановленою формою.

У серпні-вересні Мінагрополітики затверджує регіональні реєстри виноградників.

Малим виробникам можна виробляти вино лише з власних виноматеріалів.

Олександр Шаповалов — власник виноробні Don Alejandro Winery, послідовник напряму космодинаміки у виноробстві, що передбачає дбайливе ставлення до землі.

П’ятий крок. Потужності для переробки

У вас мусять бути власні потужності для переробки винограду або ви можете їх орендувати. Наявність власної переробки передбачає необхідність отримання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. Це стосується тих виробників, які виробляють не більше 10 тис декалітрів вина на рік.

Про сам процес виробництва знавці виноробної справи розповідають у блогах. Крім того, про це можна прочитати в матеріалі “Економічної правди”.

Шостий крок. Оформіть ліцензію на виробництво

Її вартість — 780 грн, цю суму потрібно сплачувати щороку. Термін дії ліцензії — п’ять років. Документ видає київський офіс ДФС протягом 30 днів з дня подання заяви. Оплата за ліцензію йде до місцевого бюджету, тому реквізити для оплати слід брати в місцевій податковій.

Після подання заяви треба подати декларацію відповідності матеріально-технічної бази малих виробництв виноробної продукції вимогам законодавства в обласне управління Держпродспоживслужби. Тобто потрібно підтвердити факт наявності обладнання для переробки винограду. Декларацію видають за три дні.

Для цього потрібно мати обладнання для зважування, подрібнення та пресування винограду, відстоювання та бродіння сусла, обробки, зберігання або витримки виноматеріалів, розливу вина у пляшки, контролю температури на етапах виробництва та зберігання, санітарної обробки технологічного обладнання.

Отримайте у Торгово-промисловій палаті України чи її регіональному відділенні експертний висновок щодо присвоєння кодів УКТЗЕД алкогольним напоям, які буде виготовляти малий виробник виноробної продукції.

Зараз на схилах Південного Бугу тільки починається історія “Виноробні Сливино”. На фото її співвласник Георгій Молчанов.

Сьомий крок. Укладіть угоду з акредитованою лабораторією

Це може бути лабораторія Інституту виноградарства і виноробства імені Таїрова, лабораторії корпорації “Укрвинпром” або лабораторії виноробних підприємств.

Винороб повинен здати аналізи на п’ять показників свого вина: спирт, цукор, кислотність, летюча кислотність, радіостійкість. Вартість аналізів — близько 500 грн. Використовувати спирт при виробництві вина малим виноробам заборонено.

Отже, для отримання ліцензії у київський офіс ДФС потрібно подати заяву на отримання ліцензії, копії засновницьких документів підприємства, декларацію матеріально-технічної бази, договір з акредитованою лабораторією, коди УКТЗЕД.

Вино України / Вино Украины / Wine of Ukraine

Співпало так, що з Міланом Беринцем, керівником сімейного господарства «Терруар» (добре відоме як комплекс «Винний сад»), я розмовляв телефоном саме в той час, як він знаходився у столиці, аби забрати ліцензію, тобто у понеділок, 3 серпня. Я саме розбирав статистику подачі декларацій та видачі ліцензій, а пан Мілан був першим з закарпатців, хто подав документи — його декларація була зареєстрована ще 27 березня 2019 року, тож мене вельми цікавив його досвід. Свій успіх Мілан Беринець пояснив наполегливістю. Протягом усього часу він постійно щось виправляв та досилав. На вимоги, переважним чином, Державної податкової служби України. Хоча перше зауваження — щодо неправильного вибору лабораторії — він отримав майже відразу, від Держспоживслужби. Нагадаю, що спочатку до останньої на чотирьох аркушах паперу (бо ж електронна форма так і не запрацювала) подається декларація, і якщо вона приймається, то далі потрібно подавати документи до Державної податкової служби України, яка утворилася з Державної фіскальної служби України у серпні минулого року, тож і в моїх старих текстах буде ДФС. Але люди там ті самі… Щоправда, і у Києві Міланові вручили жадану ліцензію теж не з першого разу. Зробили при оформленні якусь помилку та попросили зайти пізніше.

Як бився з системою Леонід Бабчук, я писав рік тому. Там же є рекомендації щодо зовсім рішучих дій, і ними вже дехто скористався. А також з оглядом на всю проблему можна додати ще один метод, але про все це трохи згодом.

Отак майже з кожним: «дпсники» вимагають додаткові документи, уточнюють якісь дані. Аж до того, чи районовані сорти винограду висаджено. Це хіба ваша парафія. І в ДПС (чи не найголовніше!) не дають письмових відмов, лише усні. А інакше повинні були б видати ліцензію не пізніше тридцяти днів від дати реєстрації документів. З тих, з ким я бесідував, ця участь оминула «піонерів» — Георгія Молчанова та Валерія Петрова. Можливо тому, бо Георгій був найперший, а Валерій примудрився отримати попередню ліцензію ще за тією, більш складною системою. За якою і досі ліцензуються великі підприємства.

Нагадаю, які саме документи потрібно надавати ДПС, оригінал інформаційної картки доступний за старим посиланням, на сайті ДФС, на новому не шукайте, або ж читайте та цитуйте Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». І ніякі внутрішні розпорядження не можуть бути вищими за Закон України. Юридично. Отже:

3. Копії документів, що підтверджують власність або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіння та/або користування приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва алкогольних напоїв.

4. Для малих виробництв виноробної продукції — зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.

5. Договір з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії) з перевірки якості та безпечності вин виноградних, вин плодово-ягідних та/або напоїв медових.

У заяві зазначаються реквізити атестату виробництва, виданого центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, та документа, що засвідчує акредитацію лабораторії.

Документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування.

Але може я маю справу з виключеннями, мої співбесідники десь там помиляються, а більшість виноробів проходить процедуру без проблем? Та це не розпорошена тусовка, вони активно обмінюються досвідом і кожен, хто подається на ліцензію, орієнтується на досвід успішного попередника. І на самому початку нової системи все було простіше! Ну, час звернутися до статистики.

Найлегше з’ясувати, скільки ліцензій було видано. В ДПС на відповідній сторінці web-сайту знаходиться у відкритому доступі та регулярно оновлюється «Єдиний державний реєстр виробників спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». У вигляді файлу формату Microsoft Excel 97-2003. Тож достатньо його відкрити та виконати пошук за словосполученням «для малих виробництв виноробної продукції». В найновішій версії — від 31 липня — ліцензія виписана одинадцятьом виноробам. Одноосібникам чи організаціям. Порахували. А скільки було зареєстровано декларацій?

О, це вже робота для супергероя. Начебто є єдиний реєстр — «Перелік зареєстрованих декларацій відповідності матеріально-технічної бази малих виробництв виноробної продукції вимогам законодавства» — на web-сайті Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Відкривай та вивчай! От і я так думав. А потім з бесіди з одним виноробом взнав, що другий подав декларацію, а його, цього другого винороба, в головному реєстрі є не бачив. Тож я поліз вивчати реєстри територіальних органів. І почалися відкриття…

Слава богу, що ця табличка Google-документу містить не лише перелік зареєстрованих декларацій, а й посилання на папки Google-диску, де містяться декларації, зареєстровані безпосередньо в області, як і має бути за правилами. Бо шукати регіональні реєстри через web-сайти територіальних органів Держспоживслужби було б дуже довго. Скажу по секрету, не на всіх є сторінки для цих самих реєстрів. Але при цьому сам реєстр може існувати!

Цим недбалість в оформленні документів не вичерпується. Десь є папки з деклараціями, але нема зведеної таблиці. А й справді, навіщо, якщо тих виноробів аж семеро (Миколаївська область), троє (Київська) або лише один (Вінницька та Чернівецька)? Хоча у Тернополі не полінилися ФГ «Татове вино ВБ» (ми добре знаємо як Father’s wine) і до таблиці занести. Або в Полтавській області таблицю складено для двох виноробів. А от ПП «Мале підприємство „Стаєр“» та ТОВ «Господарство Бабурка» присутні у таблицях, але ніде нема їхніх опублікованих декларацій, що вже є порушенням. «Бабурчине господарство» розташоване в Запорізькій області, декларації його колег тут є, але в кожного по-своєму: у ТОВ «Чисте місто – Запоріжжя» кожен аркуш викладено окремим pdf-ком і називаються вони деперсоніфіковано: «Декларація винороба 2020-04-08». А декларація ФОП Шарапов М.С. виглядає як чотири jpg-ги та знаходиться в окремій піддиректорії. Годі жалітися, якщо pdf-файл декларації відсканований у поганій якості або догори дриґом. Але от декларація ФОП «Тельпіс» не має унікального номеру, в цій позиції пусто, як нема і другого підпису відповідальної особи, про вручення. Сподіваюся, на руке все ж таки видали повністю оформлену декларацію.

Часто відрізняється інтервал літер для папок. Наприклад, в когось від «А» до «В», а в когось від «А» до відразу «Б». Ну, це можна пережити, а от в Миколаївській області папку створено на кожну літеру. Навіть для твердого «Ґ». Длубайтесь. Вже не кажучи про те, що потрапляння до відповідної папки може відбутися за будь-якої з літер. От можете вгадати, в якій папці буде ТОВ «Вайн айдіа»? «Т»? «В»? Правильний третій варіант — «А». Всі здогадалися, що йдеться про Wine Idea?

Найбільш «неочікуваною», як і мало бути, виявилася служба Одеської області. Таблиця тут є, але вона захована в папці для літер з «О» по «Р». Є тут і декларація ФОП Коміссаров А.В. В двох частинах. З різною якістю і різною кількістю аркушів. При тому, що область там вказана Київська. А номер привласнено одеській — 15-04. Ще одна декларація пана Комісарова (а йдеться про теж відому марку — Biologist) міститься вже в папках Київської області, і тут в нього київський номер — 10-01, перший. За ним він ліцензію і отримав.

Тож довелося лазити усюди і збирати все до купи. Результат: якщо в офіційному єдиному реєстрі двадцять чотири (24) рядки, то в моєму варіанті їх, гм, сорок (40). Така собі невеличка розбіжність. Серед цих декларацій є повтори, і це нормально. Наприклад, вже згадуваний Георгій Молчанов спочатку подавався як ФОП, а через два тижні вже в якості ПП «Виноробня „Сливино“». Так можна чинити, треба лише написати відмову. І деяких повторів немає, а якісь лишилися. Не зрозуміло поки що, навіщо в реєстрі фігурує декларація «Бейкушу». Ліцензія в виноробні є, і діятиме вона до липня 2022 року. Тож за виключеням Beykush та дублів, на ліцензії очікують тридцять п’ять (35) суб’єктів. Відкинемо ще двох: декларація ТОВ «Теневі» (Закарпаття) зареєстрована 7 липня, а ФОП Польшаков В.Р. (Одеська область) — 16 липня, тож формально місяць ще не сплив. Отримали ліцензії одинадцять (11). Тож 11/33×100= 33,(3)%. Рівно третина. За двадцять два місяці. «Однако, тенденция…»