Корова відригує траву

Як забезпечити комфортне життя й годівлю коровам

Голландські фермери знають сенс у годівлі молочних тварин, адже для виробництва відомих у всьому світі голландських сирів потрібне якісне та смачне молоко. До всього, вони переконані, що «годують очима» свою худобу, адже навчилися придивлятися, помічати й коригувати найменші нюанси в поведінці та всіх процесах, пов’язаних із розведенням великої рогатої худоби.

Саме цьому присвятили свою книгу «Сигнали годівлі: практичний посібник зі здорової годівлі молочних тварин» нідерландські автори Ян Гулсен та Дріс Арден.

Вони переконані: добра годівля — це основа успішного виробництва на фермі та в господарстві. Від неї залежить не тільки фінансовий результат, але і продуктивність, здоров’я, відтворення тварин. Крім того, до 50% відмінностей в продуктивності між молочними господарствами визначаються складом раціону.

Корова: поведінкові потреби та харчова поведінка

Корова — соціальна тварина, пристосована для випасання та пережовування жуйки. Завдяки ферментативним процесам у рубці корова може перетворювати грубі корми низької поживності у високоякісні продукти харчування — молоко та м’ясо.

Адаптуючи догляд, умови годівлі та утримання до потреб корови та її травної системи, ви оптимізуєте виробництво, здоров’я і добробут — невід’ємні умови сталого розвитку господарства та отримання високих прибутків.

Соціальна поведінка та спільне поїдання корму

Корови їдять, лежать і пересуваються групами. Стрес і агресія під час годування виникають у тому випадку, якщо не всі тварини групи можуть одночасно поїдати корм. Корова, яка не має можливості їсти або відпочивати разом із іншими тваринами, буде поїдати корм швидше, а значить споживатиме меншу кількість їжі. Велика рогата худоба використовує споживання їжі для підтримання відносин і встановлення ієрархії. Це проявляється у поданих сигналах: домінантні корови ясно показують, хто тут головний, а корови з низьким рангом демонструють, що знають своє місце. Те саме відбувається біля поїлок. Така поведінка є фундаментальною для тварин.

Високопродуктивна дійна корова в середньому жує від 14 до 16 годин на добу. При утриманні в приміщенні вона витрачає від 4 до 6 годин на споживання корму і від 9 до 11 годин — на пережовування жуйки. При утриманні на пасовищі майже навпаки.

На пасовищі корова наповнює рубець травою, після чого лягає у спокійному місці, відригує і пережовує жуйку. Корови все роблять разом: тварини в групі їдять і відпочивають одночасно.

А телята, розміщені не поодинці, більше їдять і краще ростуть. Вони також мають менше соціальних проблем при переході до групи з незнайомим тваринами.

Мікрофлора рубця визначає меню

Рослинні корми містять багато целюлози. Тварини не здатні її перетравлювати, а ось бактерії можуть! Жуйні мають два відділи шлунка, в яких мікроорганізми розщеплюють спожите. Цей процес називається ферментацією, передшлуночки — рубцем і сіткою, а всю сукупність мікроорганізмів називають терміном «рубцева мікрофлора».

Тривалість пережовування

Достатнє пережовування, а особливо пережовування жуйки — сигнал про те, що раціон складений правильно і містить достатньо клітковини. Пережовування підтримує здоров’я та активність рубця. Нестача клітковини в раціоні призводить до відхилень у поведінці телят (смоктання вимені, пупків, пиття сечі) і формуванню волосяних грудок у рубці. У повновікових корів виникають проблеми з рубцем, виразки, порушення травлення, збочений апетит (поїдання того, чого не варто їсти), діарея.

Коровам потрібен відпочинок і спокій

Травоїдні тварини постійно насторожі — вони спостерігають за навколишнім оточенням і швидко реагують на загрози, що виникають, дії інших тварин та незвичайні ситуації.

Знервована корова поїдає корми швидше. А це також означає, що вона з’їдає менше.

Вона залишається на ногах замість того, щоб лягти. Якщо в стаді спокій, усі корови поїдають корм невимушено і розслаблено. Спокій у стаді можна створити надаючи коровам почуття безпеки й постійності.

Профілактикою стресу є створення умов, на які корова реагує без страху.

Нервозність створюється багатьма факторами: конфліктами з іншими коровами , страхом перед людиною або обладнанням, несподіваними та страшними подіями. Відсутність можливості лягти також фактором виникнення нервозності і стресу — таке відбувається, якщо в корівнику недостатньо місць для відпочинку, або якщо вони некомфортні.

Ходити корисно для здоров’я

Корови не відчувають пристрасного бажання здійснювати тривалі прогулянки, але ходити дуже корисно для їхнього здоров’я і самопочуття. Наявність достатнього простору забезпечує і особистий простір для ухилення від конфліктів або втечі. У природних умовах корови проходять від 5 до 15 км щоденно залежно від наявності трави і відстані до водопою. У приміщенні дійні корови, які не перебувають у стані охоти, проходять за добу від 1,5 до 2,5 км.

Щоб бути в курсі свіжих новин, підпишіться на сторінки сайту Земляк у Facebook, Telegram та в Instagram.

§ 33. Живлення тварин

• 1. Різноманіття типів живлення тварин. Вам уже відомо, що тварини — гетеротрофи, які живляться шматками їжі. Ці шматки мають містити органічні речовини, з яких тварини вивільнять енергію для своєї життєдіяльності. Де тварини можуть знайти їжу? Якою вона може бути?

Звісно, можна знайти якусь органічну речовину, яка вже не є частиною живого організму: відмерлі рештки, послід тощо. Ґрунт на суходолі та мул у водоймах зазвичай вміщують чимало такої речовини. Утім, вона є не найкращою їжею, оскільки містить досить мало цінних для живлення речовин, а ті, що є, намагаються спожити не лише тварини, а й різноманітні бактерії та гриби. Тварини, що живляться відмерлими рештками, називаються сапротрофами.

Придатну для споживання речовину містять інші організми, якими живляться біотрофи. Є різні способи харчуватися іншими істотами. Можна від’їдати від них шматки або вбивати й ковтати їх повністю. Тварини, які живляться у такий спосіб, називаються хижаками. Зверніть увагу: слово «хижак» ми застосовуємо як до тих тварин, що живляться тваринами (м’ясоїдних), так і до тих, хто споживає рослини (рослиноїдні). В обох випадках хижак споживає інших істот. До речі, є й такі види, що можуть живитися як рослинами, так і тваринами, — усеїдні.

Життя хижаків також є непростим. Рослинна їжа не завжди поживна й без досконалих пристосувань споживати її неможливо. М’ясоїдні хижаки стикаються з тим, що їхні жертви ховаються, утікають і навіть боронять своє життя. Без складних пристосувань їх не вполювати (рис. 33.1). Усеїдним хижакам ще важче: їм треба мати пристосування до двох різних способів живлення. Утім, хижаки є в усіх середовищах існування: водному, повітряно-наземному та ґрунтовому.

Деякі біотрофи освоїли навіть четвертий тип середовища — інші організми. Уважається, що цим шляхом пішли потомки дрібних сапротрофних тварин, яких споживали інші, більші сапротрофи. Ті із сапротрофів, які досить часто опинялися в інших організмах, спочатку виробляли пристосування, що давали можливість виживати в таких умовах, а пізніше — і живитися в новому середовищі. Так виникали внутрішні паразити.

Рис. 33.1. І м’ясоїдність (а), і рослиноїдність (б) потребують непростих пристосувань

Рис. 33.2. Класифікація типів живлення тварин

З основних типів живлення тварин, що зображені на рисунку 33.2, ми не розглядали тип, поширений тільки у водному середовищі — фільтрацію. Певним чином фільтрація розташована на межі біотрофії та сапротрофії, адже з води можна відфільтрувати й живі організми, і їхні різноманітні рештки. Звісно, фільтрація теж потребує непростих пристосувань.

• 2. Живлення травою й листям. Один із найскладніших для засвоєння видів їжі — трава й листя. Насіння й плоди містять речовини, які легко засвоюються. Нектар (рис. 33.3) узагалі є їжею, яка засвоюється найлегше. Це не дивно, адже рослини спеціально його виробляють, щоб приваблювати тварин-запилювачів. А ось зелена маса (листя й трава) засвоюється складно (гірше за неї — лише деревина). З іншого боку — це їжа, яка часто буває доступною.

Існує небагато груп тварин, які живляться зеленою масою. Найчисленнішими є комахи та ссавці. Розглянемо, як вони живляться, на найдосконалішому прикладі — жуйних парнопалих ссавців.

Ви вважаєте, що корова живиться травою та сіном? До певної міри, це так, однак потребує уточнення. Сіно майже повністю складається з речовин, які корова не може засвоїти. Тих речовин у складі трави, що їх можуть розкласти травні ферменти самої корови, недостатньо для задоволення потреб тварини.

Щоб пояснити живлення корови, треба згадати явище ендосимбіозу — взаємовигідних взаємин організмів, одні з яких мешкають усередині іншого.

Рис. 33.3. Існують квіти, що пристосовані для запилення комахами, птахами, ссавцями й навіть ящірками!

Корова поїдає траву й сіно. Коли вона не пасеться, то жує жуйку: відригує неперетравлену їжу, подрібнює її та змочує слиною. У травній системі корови на цій масі розвивається складний комплекс ендосимбіотичних мікроорганізмів (ендосимбіонтів). До складу цього комплексу входять бактерії, одноклітинні твариноподібні організми та гриби. Його представники переробляють їжу корови та збільшують свою кількість. Корова перетравлює певну частину своїх ендосимбіонтів разом із обробленою ними їжею й отримує все, що потрібно для її життєдіяльності (рис. 33.4).

Рис. 33.4. Ендосимбіонти, необхідні для живлення корови

Інші рослиноїдні тварини, які живляться зеленою масою, менш досконалі, ніж жуйні парнопалі. Проте вони теж користуються допомогою ендосимбіонтів.

Тварини різняться за способами свого живлення. Серед них є біотрофи (паразити й хижаки), сапротрофи та фільтратори. Один із найскладніших для засвоєння видів їжі — зелена біомаса (трава й листя). Щоб споживати її, тварини користуються допомогою ендосимбіотичних одноклітинних.

Сапротрофи; біотрофи; хижацтво; м’ясоїдність; рослиноїдність; усеїдність; паразитизм; фільтрація; зелена маса; ендосимбіоз; ендосимбіонти.

  • 1. Які пристосування до живлення мають тварини, що зображені на рисунку 33.1 (с. 131)?
  • 2. Назвіть і порівняйте чотири основні середовища існування.
  • 3. Визначте місце людини в класифікації, поданій на рисунку 33.2.
  • 4*. Порівняйте особливості хижацтва в повітряно-наземному, водному та ґрунтовому середовищах.

• 3. Чистильники. Не завжди живлення одних видів завдає шкоди іншим. Деякі дрібні риби, а також окремі види креветок (рис. 33.5, с. 134), живляться паразитами, яких вони збирають з інших тварин. Чистильники дбайливо знімають шкірних паразитів, колонії бактерій, омертвілі шматочки шкіри. Часто їхніми «клієнтами» бувають небезпечні хижаки, які лише покірливо підставляють свої боки і навіть роти для очищення. Чимало ділянок коралових рифів, де добре ловиться риба, є місцями мешкання чистильників. Риби, що потребують очищення, припливають туди й чекають, доки чистильник не звільниться від збирання паразитів з інших риб. Зазвичай чистильники, щоб хижаки не сприйняли їх за здобич, відрізняються своєрідним забарвленням і способом плавання.

Рис. 33.5. Чистильники за роботою: риби обробляють акулу-молота (а); креветки — мурену (морського родича вугра) (б); креветки-чистильники сприйняли ниряльницю за свого «клієнта» (в)

• 4. Тварини з ендосимбіонтами-автотрофами. На дні океанів існують ділянки, де крізь тріщини в земній корі виходять вулканічні гази. Ці гази містять сполуки Сульфуру; певні бактерії можуть проводити хімічні реакції між цими сполуками та киснем, що розчинений у воді. Ці бактерії є автотрофами, але, на відміну від рослин, вони отримують енергію не від світла, а від хімічних реакцій. Такі бактерії можуть бути вільноживучими, а можуть існувати як ендосимбіонти рифтій — великих (до 2 м завдовжки) кільчастих червів (рис. 33.6). Рифтії мешкають на дні океану, де тиск води в сотні разів більший за атмосферний. Вони живуть у вапнякових трубках, з яких висовують свої щупальця. Травної системи в рифтій немає, але є порожнина, у якій мешкають бактерії. Кровоносна система рифтій приносить бактеріям сполуки сірки, кисень і вуглекислий газ, які необхідні для їхнього живлення. Рифтії живуть за рахунок своїх ендосимбіонтів. Деякі з подібних червів мають дуже велику тривалість життя, що сягає 250 років. Поруч із рифтіями розвивається ціла фауна (сукупність видів), до якої належать риби, краби та двостулкові молюски.

Рис. 33.6. Рифтії в природному середовищі

Корова

Коро́ва, -ви, ж. Корова. Піди до льоху, до корови, пт швидче, хаме. Шевч. 132. Вийшло сім корів. Опат. Ум. Корівка, корівонька, корівочка. Корівонька, рикурику! Рудч. Ск. І. 50.

Зміст

  • 1 Сучасні словники
  • 2 Опис
  • 3 Поширення
  • 4 Харчування
  • 5 Породи корів
  • 6 Використання людьми
  • 7 Корова у культурі
  • 8 Зменшення популяції в Україні
  • 9 Ілюстрації
  • 10 Медіа
  • 11 Див. також

Сучасні словники

  • Бик свійськи́й, або коро́ва (Bos taurus) — вид ссавців роду Бик родини бикових (Bovidae). Слово «корова» позначає самицю виду, а «свійський бик» або «домашній бик» — самця. Розводиться для здобуття м’яса, шкіри та молока. У таких релігіях, як індуїзм та буддизм, ця тварина вважається священною, а знищення корови або заподіяння їй шкоди заслуговує кари.

Розрізняють м’ясні, м’ясо-молочні молочно-м’ясні і молочні породи корів. Опис

Довжина тіла дорослої корови сягає двох метрів, висота зазвичай не більша від 1,5 метра. Хвіст, що служить для відганяння комах, має довжину до 1,5 метра. Маса корови не перевищує 1 тонни, а в середньому маса дійної корови становить близько 400 кг. Забарвлення корів буває різне. Здебільшого це залежить від породи. Найчастіше трапляються корови чорної, чорно-білої, рудої масті. Довжина коров’ячих рогів у більшості порід не перевищує 20 см, але є окремі породи, у яких роги досягають метрової довжини. Корови без рогів називаються шутими або комолими. Вуха містяться біля рогів. Кінчики вух густо покриті шерстю. Морда витягнута з тупим великим носом на кінці. Навколо очей — прикрашають густі вії. Шия схожа на конячу, але товстіша. Ноги сягають довжини 1 метра. Діаметр копит — до 25 см.

Поширення

У дикій природі немає підвиду Bos taurus taurus, оскільки він, виведений переважно від підвиду Bos taurus primigenius, уже протягом п’яти століть одомашнений. У наш час корови поширені на всіх материках, крім Антарктиди. У світі налічується близько 1,3 мільярда голів корів станом на 2006 рік. Індії поширений підвид корів зебу. Там найбільше корів — близько 400 мільйонів. У Китаї близько 150 млн голів. На півночі країн Африки водився тур. Тепер у цих країнах налічується 200 мільйонів корів. На території західних штатів у США були поширені близькі родичі корови — бізони, які у 2-й половині 19 ст. були майже винищені. На 2006 рік у США 100 мільйонів голів корів. На сході Європи, як і на півночі Африки, водились тури. Найбільше їх було в лісах та степах сучасної України, Польщі, Росії. Країни Європи налічують 130 мільйонів корів.

Харчування

Корова — травоїдна тварина. За день може спожити 50 літрів їжі й до 40 л води. Переважно корови випасають траву до 20 см висоти, оскільки не люблять високої трави. Живляться вони такими рослинами: пирієм, конюшиною луговою, конюшиною звичайною, молочаєм, очеретом, аїром та ін. Коли бракує їжі, корови можуть їсти гілки дерев, кущів. Це жуйні тварини. Після достатнього випасання вони пережовують їжу (ремиґають) напівлежачи, рідше стоячи. Узимку на фермах, у колективних господарствах і т. д. споживають заготовлене людьми сіно, солому, жом, кормові буряки і таке інше. Корова спершу захоплює траву до рота язиком, а тоді відкушує зубами. Не потребує проштовхувати їжу язиком. Крім того, корова здатна захоплювати траву язиком і водночас ковтати. У корови зуби ростуть під певним кутом (зазвичай близько 45°), що допомагає відкушувати траву.

Породи корів

У сучасному скотарстві налічується близько 300 порід великої рогатої худоби, поширених у всьому світі. Загальна кількість усіх порід корів становить приблизно 1080, з яких 121 порода зебу, 29 порід гібридного походження і 38 порід буйволів.

Використання людьми

Вже багато століть тому людина приручила туриць, що з часом стали коровами задля молока. Кількість надоїв молока та кількість м’яса не задовольняла потреб тогочасної людини, і тому людина почала виводити молочні, м’ясомолочні та м’ясні породи корів. В Африці свійська довгорога форма — ватуссі, відома в культурах цього континенту протягом останніх 6 тис. років.

Корова у культурі

Давнім символом космічних сил, які, за язичницькими віруваннями створили світ, були бик і корова, верховна божественна пара. Корова при цьому була персоніфікацією Матері-Землі і символізувала величезне космічне лоно, в якому виношувалося все існуюче.

У трипільській культурі корова — богиня. Археологічні знахідки свідчать, що у часи трипільської культури виготовлялися керамічні статуетки цієї тварини. На південній території сучасної України знайдені поховання кемі-обинської культури. Під час розкопок поховань виявлено рештки корів, похованих живцем разом із господарем.

Зменшення популяції в Україні

Останнім часом спостерігається скорочення кількості корів у сільському господарстві. Ця проблема найпоширеніша у країнах СНД, де приватне сільське господарство підтримується владою на низькому рівні. У селі спостерігається зменшення кількості працездатного населення, яке здатне вирощувати корів. Зменшення кількості корів сприяє подорожченню молока, що уже помітно у багатьох країнах, особливо в Україні.

Ілюстрації

Медіа

Див. також