Туя західна: вирощування в саду, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 серпня 2017 🕒 13 хвилин 👀 29874 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за туєю західною
• Туя західна – опис
• Посадка туї західної
• Догляд за туєю західною
  • Як виростити тую західну
  • Пересадка туї західної
  • Хвороби і шкідники туї західної
  • Насіннєве розмноження туї західної
  • Розмноження туї західної здеревілими живцями

  Туя західна (лат. Thuja occidentalis), або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина роду Туя родини Кипарисові. У природі цей вид зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання»: ароматичні породи туї спалювали під час давніх релігійних обрядів.

  Нині туя західна, завдяки своїй зимостійкості, довговічності, стійкості до токсичних міських умов і великій кількості штучно виведених декоративних форм, набула великого поширення у всіх кліматичних зонах.

  Посадка й догляд за туєю західною

  • Посадка: навесні, до початку сокоруху.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: помірно вологі, водопроникні ґрунти.
  • Полив: перший місяць після посадки саджанці потрібно поливати щотижня, витрачаючи на кожну рослинку до 10 л води, а в посуху – до 15-20 л. Окрім того, один раз на тиждень, увечері, крони саджанців слід обприскувати або зрошувати з лійки з душовою насадкою літеплою водою при витраті по 15-20 л на кожен саджанець, а в суху й жарку погоду дощування проводиться двічі на тиждень.
  • Підживлення: навесні комплексним мінеральним добривом.
  • Обрізування: формувального обрізування туя не потребує, оскільки в процесі росту її крона сама собою набуває відповідної сорту геометричної форми. Санітарне прочищення проводять напровесні, улітку й восени, вибираючи для цього похмурий день.
  • Розмноження: насінням і здеревілими живцями.
  • Шкідники: туєва попелиця, туєві несправжньощитівки та молі-пістрянки.
  • Хвороби: трахеомікоз, фузаріоз, побуріння пагонів.

  Туя західна – опис

  Висота туї західної, цього повільнозростаючого дерева, може сягати 20 м, хоча зустрічаються екземпляри і під 40 м заввишки. Коренева система у рослини компактна, крона яйцеподібна або пірамідальна. У молодих дерев кора червоно-бура, гладка, з часом набуває сіро-коричневого забарвлення і починає відділятися від стовбура поздовжніми вузькими смугами. Верхня сторона пагонів блискуча, темно-зелена, нижня – матова й світліша. Хвоя зелена, взимку бура або коричнева, лускоподібна, дрібна, щільно притиснута до пагона. Живе хвоя 2-3 роки, після чого разом із дрібними гілками опадає. Плоди туї західної – дрібні яйцеподібні шишки, що складаються з тонких лусок і містять пару сплюснених насінин із вузькими солом’яно-жовтими крильцями. Деревина у туї запашна, червона, відносно м’яка, але міцна і без смоляних ходів. Перевага її в тому, що вона не піддається гниттю.

  Туя західна тіньовитривала й зимостійка, її пагони повністю дерев’яніють. Рослина довговічна, стійка до газу й диму та має понад 120 декоративних форм.

  Посадка туї західної

  Туя західна абсолютно невибаглива і може рости як на сонці, так і в притінку. Невимоглива рослина й до складу ґрунту, вона зносить навіть близьке розташування ґрунтових вод, але на сухих ґрунтах хвоя туї західної блякне, крона рідшає, і рослина утворює дуже багато шишок.

  Посадка туї західної та догляд за нею не здадуться вам складними. При розміщенні саджанців на ділянці дотримуйтесь між ними інтервалу не менше 3 м, насамперед це стосується високорослих форм. У живоплоті при дворядній посадці відстань між туями має бути 50-70 см, а при однорядній – 40-50.

  Посадка туї здійснюється навесні. Ями для цієї рослини не обов’язково готувати заздалегідь. Глибина котловану має бути від 60 до 100 см. На його дно укладають шар дренажу з битої цегли завтовшки 20 см, а потім яму на половину глибини заповнюють заздалегідь приготовленою ґрунтовою сумішшю, що складається з перегною (3 частини), листової землі (2 частини), торфу (1 частина) і піску (2 частини) з додаванням 100-120 г Нітроамофоски.

  Кореневу систему саджанця перед посадкою потрібно потримати в посудині з водою, щоб коріння наситилося вологою. Потім саджанець встановлюють по центру ями і заповнюють простір, що залишився, все тим же живильним ґрунтом. Поверхню навколо рослини притоптують і рясно поливають. Коренева шийка саджанця має опинитися на одному рівні з поверхнею. Тільки-но вбереться вода, пристовбурні кола мульчують торфом, перегноєм або іншим органічним матеріалом.

  Догляд за туєю західною

  Як виростити тую західну

  Як виростити тую західну. Перший місяць після посадки тую поливають щотижня, витрачаючи за один раз 10 л води. Молодій рослині необхідне й щотижневе зрошення крони з лійки з душовою насадкою, яке здійснюють після заходу сонця. Витрата води на душову процедуру – 15-20 л. У посушливий період кількість води при поливанні збільшується до 15-20 л на одну рослину, а дощування проводять двічі на тиждень. Після поливання ґрунт навколо туї розпушують на глибину 10 см.

  Доросліші рослини майже не потребують догляду.

  Тую західну потрібно оберігати від весняних опіків. Для цього пізньої осені її стовбур вкривають лутрасилом або мішковиною, а щоб рясний снігопад не пошкодив гілки дерева, їх пов’язують синтетичною мотузкою або шпагатом. Молоді деревця повністю вкривають на зиму спанбондом або лутрасилом.

  Пересадка туї західної

  Завдяки тому, що коренева система у туї поверхнева, пересадку вона зносить досить легко. На ділянках, де ґрунтові води залягають неглибоко, тую західну краще пересаджувати в вересні, в інших випадках цим можна займатись і навесні. Виконується пересадка в тій же послідовності, що і первинна посадка: готують яму з урахуванням розміру кореневої системи пересаджуваної рослини, закладають у неї дренаж, готують ґрунтову суміш. Після цього тую викопують по периметру, відступивши від стовбура 40-50 см, перетягують її на щільному поліетилені до нового місця, обробляють кореневу систему розчином коренеутворювача (Корневіну) і здійснюють посадку.

  Попервах після пересадки туя західна потребує частого поливу й обов’язково захисту від сонця.

  Хвороби і шкідники туї західної

  Найчастіше у туї західної буріють або всихають пагони та гілки. Ці захворювання викликають грибкові інфекції.

  Бурі пагони: напровесні на рослині жовтіють окремі лусочки або голки, а пізніше весь пагін буріє і відмирає. Такі пагони потрібно негайно видаляти, а тую кожні два тижні з липня по жовтень обробляти двовідсотковим розчином Фундазолу.

  Всихання пагонів: у цього явища може бути дві причини: замокання коренів і фузаріоз, або трахеомікоз, що викликається ґрунтовими грибками. Спочатку на рослині жовтіє й опадає листя, буріє молодий приріст, а слідом за ним і верхівки дорослих пагонів, і це свідчить про те, що поживні речовини перестали надходити від коренів до крони. Якщо природа явища грибкова, тую західну і ґрунт навколо неї слід обробляти двовідсотковим Фундазолом або препаратом подібної дії: Картоцідом, Абіга-Піком, ХОМом. Одночасно слід підвищувати опірність рослини грибковим інфекціям обробками препаратом Циркон. У якості профілактичного заходу використовують регулярні обробки туї з весни до осені Цинебом або мідьвмісними препаратами.

  Зі шкідників небезпеку для туї західної становлять туєва попелиця, туєві несправжньощитівки та міль-пістрянка.

  Міль-пістрянка розміром усього близько 4 мм, але від її шкідливої діяльності лусочки туї буріють, а верхівки пагонів відмирають. Личинки молі прогризають у хвої крихітні ходи, від чого рослина починає хирніти. Щоб не допустити розселення метеликів, потрібно двічі в кінці червня з тижневим проміжком обробити рослину піретроїдами – Циперметрином або його ізомерами.

  Туєва попелиця харчується соком хвої, чому луска жовтіє й опадає, а декоративність рослини різко знижується. Знищують попелицю обробкою туї Карбофосом, причому, найімовірніше, одного обприскування буде недостатньо.

  Несправжньощитівка також завдає туї великої шкоди, з’являючись на рослині в травні-червні. В одній кладці цієї комахи може бути понад тисячу яєць. Личинки починають знищувати хвою туї вже в липні: на місці їхнього проживання хвоя набуває хлоротичного вигляду. Щоб захистити тую західну від несправжньощитівок, її обробляють препаратами Актеллік, Рогор, Антіо або Карбофос до розпускання бруньок і влітку – в кінці червня або на початку липня.

  Обрізування туї західної

  Туя західна зовсім не боїться обрізування, однак слід знати кілька простих правил, які допоможуть вам утримувати рослину в її найкращій формі. Крона кожного декоративного різновиду туї в процесі росту набуває певної геометричної форми: є туя західна куляста, є пірамідальна, яйцеподібна й колоноподібна. Виходячи з цього, особливої необхідності в формуванні дерева немає, якщо тільки ви не вирішили надати туї невластиву для різновиду форму. Однак санітарне прочищення крони робити необхідно в будь-якому разі. Які існують правила обрізування туї західної?

  Обрізати рослину можна напровесні, улітку й восени в похмуру погоду, оскільки сонячні промені висушують пошкоджену при стрижці хвою.

  Будь-яке обрізування, у тому числі й формуюче, обов’язково починають із видалення хворих і засохлих гілок, після чого рослину необхідно обробити фунгіцидом.

  Зрізи на гілках туї західної немає необхідності обробляти садовим варом.

  Розмноження туї західної

  Туя західна розмножується насінням і вегетативно. Насіннєве розмноження можливе тільки для видових рослин, а форми й сорти при цьому способі не зберігають властивостей батьківських рослин. Окрім того, це складний і тривалий процес, розрахований на 3-5 років, але якщо серед читачів є ентузіасти-селекціонери, ми готові поділитися технологією генеративного вирощування туї західної.

  Насіннєве розмноження туї західної

  Витягнуте зі свіжозібраних і висушених шишок насіння туї сіють у ґрунт під зиму, щоб воно в холодній землі пройшло природну стратифікацію. Для цього дерев’яний ящик наповнюють вологою сумішшю садової або дернової землі (1 частина), торфу (2 частини) і піску (півчастини), розрівнюють поверхню, роблять у ній з інтервалом 5-6 см борозенки, в які і здійснюють посів насіння. Глибина загортання – 1 см. Після посіву поверхню ущільнюють і обприскують із пульверизатора. Ящик встановлюють у затінку дерев і вкривають від тварин лутрасилом, але необхідно стежити за тим, щоб укриття не торкалося ґрунту в ящику.

  Перші сходи туї західної з’являться навесні, через 2-3 тижні після того, як земля прогріється до 10-15 ºC. Зверніть увагу, що хвоя у сіянців голчаста, а не луската, як у дорослих рослин. Двічі на місяць підживлюйте сходи розчином повного мінерального добрива, а коли їм стане затісний ящик, висадіть сіянці на шкільну грядку, розташовану в притінку. У ґрунт на грядці потрібно попередньо внести відро перегною, 250 г деревної золи і 40 г Нітроамофоски в розрахунку на 1 м². Пересадку сіянців здійснюють за схемою 30х30 см. Коренева шийка має опинитися на рівні поверхні. Після посадки полийте грядку й замульчуйте поверхню органічним матеріалом. Продовжуйте поливати й підживлювати сіянці з тією ж регулярністю, розпушуйте навколо них ґрунт, а на третій рік, коли молоді туї сягнуть у висоту 50 см, їх можна висаджувати на постійне місце.

  Розмноження туї західної здеревілими живцями

  Форми та сорти туї західної розмножують живцюванням. Як живці використовують здеревілі відрізки дво-трирічних пагонів завдовжки 25-40 см або напівздеревілі відрізки приростів поточного року завдовжки 10-20 см, які зрізають у червні. Живці заготовляють із п’ятою, тобто зі шматочком гілки, від якої відріс пагін. Нижню частину живців звільняють від гілочок і хвої, а нижні зрізи обробляють розчином Гетероауксину, після чого живці під кутом 60º висаджують у тепличку в суміш річкового піску, торфу та дернової землі в рівних співвідношеннях таким чином, щоби хвоя, що залишилася на живцях, не стикалася з субстратом. Глибина посадки від 1,5 до 2,5 см. Після посадки присипте поверхню субстрату піском і злегка його притисніть. Дуже важливо підтримувати в теплиці температуру 23 ºC і високу вологість повітря (в межах 70 %), а для цього полив живців замінюють регулярним обприскуванням. Коли живці вкорінені, догляд за ними полягатиме в провітрюванні, поливаннях і підживленні, а коли ви будете впевнені в тому, що вони досить загартовані, можете висаджувати їх на постійне місце. У листопаді живці утеплюють тирсою, листям або ялиновим гіллям, а з настанням морозів -5-7 ºС додатково накривають плівкою.

  Сорти туї західної

  Численні декоративні форми туї західної поділяються на п’ять груп:

  • група А: туї звичайної для виду висоти із зеленою хвоєю, яка взимку іноді набуває коричневого забарвлення. До цієї групи належать туї колоноподібної форми (Колумна, Філіформіс, Пендула, Фастігіата, вона ж Стрикта, і Малоньяна), туї розпущено-сукуваті (Бодмера, Дугласа, Спіраліс і Пірамідаліс) і туї особливих форм, наприклад, вузько- або ширококеглевидні (Грациліс, Індомітбл, Смарагд, Гетц Вінтергрін);
  • група Б: туї карликові із зеленою лусковидною хвоєю. До цієї групи, зокрема, належать туї з яйцеподібною і круглою кроною (Даніка, Глобоза, Гетц, Літтл Чемпіон, Рекурва нана, Літтл Джем, Міджет, Думоза), туї, крона яких стає кеглеподібною тільки з віком (Тайні Тім, туя Вудварда, Умбракуліфера) і туї з первісно кеглеподібною формою крони (Холмструп, туя Розенталя);
  • група В: туї зі строкатою лусковидною хвоєю. Наприклад, туї з жовтою хвоєю (Клоз оф Голд, Голден Глоуб, Люті, Люті нана, Санкіст, Вареана лютесценс, Семперауреа, Юереп Голд) і туї зі строкато-білою хвоєю (Мейнекес Цверг);
  • група Г: форми з одночасно лускатою і голчастою хвоєю (Еллван геріана, Еллван Ауреа, Рейнголд);
  • група Д: туї з голчастою хвоєю (Ерікоїдес, туя Олендорфа).

  Пропонуємо вам сорти туї західної, найбільш часто вирощувані в культурі:

  • туя західна Смарагд – приосадкувата рослина данської селекції заввишки до 2 м із конусоподібною формою і слабким розгалуженням. Пагони у рослини розташовані вертикально, а глянцеві, зелені і взимку, і влітку гілочки ростуть далеко одна від одної. Декоративність у рослини висока;
  • туя західна Брабант – дерево заввишки від 15 до 21 м із конічною кроною діаметром 3-4 м. Кора у рослини сірувато-коричнева або червонувата, відшаровується від стовбура. Шишки довгасто-яйцеподібні, коричневі. Хвоя луската, зелена, зберігає забарвлення навіть узимку;
  • туя західна Боулінг Болл – карликова рослина з практично кулястою кроною. Хвоя у цієї форми м’яка, луската, ниткоподібна, улітку темно-зелена, узимку з легким бронзовим вилиском;
  • туя західна Даніка – теж карликовий сорт, виведений у 1948 році в Данії. У висоту рослина сягає 60 см, а діаметр кулястої крони становить 1 м. Кора у Даніки відшаровується, сіро-коричнева або червонувата, хвоя луската, м’яка, густа, блискуча, зелена, а взимку з коричневим відтінком;
  • туя західна Ауреа – невеликих або середніх розмірів рослина з золотисто-зеленою хвоєю, іноді кущоподібної форми. Крона у цього сорту в формі широкого конуса;
  • туя західна Вудварда – рослина заввишки від 1,5 до 2,5 м із кулястою кроною діаметром до 5 м, яка до старості стає широкоокруглою, і темно-зеленою в будь-яку пору року хвоєю. У культурі сорт із 1923 року;
  • туя західна Глобоза (або Кулевидна) – висота рослини 120 см, округла крона сягає в діаметрі 1 м. Густо розташовані пагони підняті вгору, лусковидна хвоя з блискучими залозками влітку зелена або сіро-зелена, а в зимовий час коричнева;
  • туя західна Голден Глоуб – це мутація туї Вудварда з округлою кроною і жовтою хвоєю;
  • туя західна Міріам – різновид сорту Даніка, повільнозростаючий карликовий чагарник із кулястою щільною кроною діаметром близько 80 см. Хвоя лускоподібна, жовто-зелена, узимку бронзова, а навесні знову набуває жовтуватого відтінку;
  • туя західна Колумна – повільнозростаюче дерево, що сягає у висоту 10 м. Крона у нього колоноподібна, кора шорстка, червоно-коричнева, хвоя густа, лускоподібна, блискуча, цілий рік темно-зелена;
  • туя західна Тайні Тім – дуже красива, але повільнозростаюча карликова рослина, виведена в 1955 році. У висоту вона сягає від 50 до 100 см, і діаметр кулястої крони від 1 до 1,5 м. Кора у рослини відшаровується, сірувато-коричнева або червонувата, хвоя луската, темно-зеленого кольору;
  • туя західна Холмструп – сорт, отриманий данськими селекціонерами в 1951 році. Це чагарник заввишки 3-4 м із конічною кроною діаметром до 1 м, червонуватою або сірувато-коричневою корою, і густою лускатою зеленою хвоєю, що відшаровується;
  • туя західна Тедді – новий сорт, що швидко став популярним. Це повільнозростаючий карликовий чагарник із подушкоподібною формою крони й неколючою голчастою хвоєю темно-зеленого кольору, яка взимку стає бурою;
  • туя західна Еллоу Ріббон – невисоке деревце з конічною формою крони. Хвоя на пагонах поточного року яскраво-жовта, майже помаранчева, але поступово стає світло-зеленою, а до зими набуває бронзового відтінку.

  Туя західна в ландшафтному дизайні

  Хвойні рослини мають особливу цінність для ландшафтного дизайну. Їх широко використовують для благоустрою скверів, парків, садів і, звичайно, присадибних ділянок. Причому гарні вони як в одиночних посадках, так і в групових композиціях. Незаперечною перевагою хвойних рослин є їхня здатність зберігати зелень навіть у зимову пору року.

  Серед безлічі хвойних рослин туя західна користується у дизайнерів і садівників найбільшою популярністю передусім завдяки великій кількості належних їй садових форм, сортів і різновидів. Високорослі стрункі туї використовують для живоплоту (Брабант, Смарагд, Холмструп), форми з кулястою кроною частіше садять на газонах як сольні рослини (Даніка, Тайні Тім, Тедді), а карликові сорти вирощують в альпінаріях і рокаріях.

  Однаково органічна туя західна в кам’янистих садах, традиційному палісаднику, в якості бордюру і живоплоту, тим більше що ця рослина є вдячним матеріалом для формування і стрижки. З неї створюють не тільки прямокутні, трапецеїдальні форми, а й складніші фігури – людей, тварин, замки з бійницями й інші витвори садового мистецтва.

  Туя західна Даніка (Danica): фото та опис, розміри дорослої рослини

  У туї Даніка коричнева або червона кора, яка відшаровується. Росте вона дуже повільно, добре переносить морози. При виборі місця посадки потрібно враховувати, що туя Даніка любить світло, але може зростати й у півтіні.

  Хвоя у туї Даніка смарагдово-зелена, ошатна і мереживна. Крона щільна, виглядає дуже декоративно. Розташування хвої та гілок щільне, нагадує смарагд.

  Розміри дорослої рослини туї Даніка

  Туя Даніка – це карликовий різновид, висотою близько 60 см. Крона кулястої форми, діаметром до 1 м. Опис розмірів туї Даніка не завжди збігається з реальними. На хорошому грунті вона може бути трохи більшою, а на мізерних грунтах – менше за висотою та обсягом.

  Сорти та різновиди

  До мініатюрних форм західної туї зі звичайною зеленою лусоподібною хвоєю, крім Даніка, належить ще кілька сортів:

  • Думоза;
  • Глобоза;
  • Хетц;
  • Міджет;
  • Ховей;
  • Літл Чемпіон;
  • Літл Джем.

  Розмірами куща на ту Даніка схожа Аурея Нана, вона відрізняється лише кольором хвої і трохи витягнутою вгору формою крони. Аурея має жовто-зелене забарвлення, потім стає світло-зеленим, а взимку коричнево-жовтим.

  Туя Глобоза також має кулясту форму крони, вона трохи більша за сорт Даніка. Висота куща 1,2 м-коду, а ширина крони – 1 м-код .

  Існує також карликова форма Глобоза Нана. Висота чагарника лише 30 см, він нагадує невелику зелену кулю. Прекрасно підходить для альпінаріїв та кам’яних садів з мініатюрними сортами квітів та декоративних трав.

  У ландшафтному дизайні

  У ландшафтному дизайні Даніку використовують в оформленні газонів біля адміністративних будівель, в альпійських гірках та хвойно-чагарникових міксбордерах паркової зони. Ту висаджують групами та одиночними рослинами на дачі та в саду біля котеджу.

  Даніка добре переносить стрижку, і кронетії надають форму тварин, геометричних фігур. Оновлювати стрижку на рослині, що повільно росте, доводиться рідко. Карликовими деревами оформляють живоплот, висаджуючи рослини впритул один до одного. Сортові рослини нормально розвиваються і в тіні, від нестачі сонця лише темніє хвоя.

  Корисно. Рослина, що вирощується в сонячному місці, відрізняється від тіні, що росте в тіні, більш яскравим кольором і щільністю гілок.

  Вирощують рослину в горщиках для прикраси терас, лоджій, балконів.

  Мініатюрне деревце підходить для композицій з каменем та використовується в садах у японському стилі.

  Клумба з кулястою туєю

  На альпійській гірці

  Композиція з каменем

  Широко поширення в Україні набула куляста західна туя. Вона без стрижки тримає форму крони, має гарний яскравий зелений колір. Посаджена по периметру клумби, надає придомній ділянці аристократичного вигляду.

  У яскравій композиції зелень туї відтінює насичений колір інших кольорів.

  Завдяки зелені кулястої туї легко створювати яскраві акценти, причому достатньо цього чагарника, щоб надати міксбордеру в нерегулярному стилі доглянутий вигляд.

  сорт Даніка Ауреа (Danica Aurea) відрізняється золотисто-зеленою кроною. Кулясте деревце за 10 років життя у висоту зростає всього на 40 см. Згодом його висота складе 1 м. Мініатюрне деревце ауреа можна вирощувати в будинки як дерево бонсай.

  Даніка Ауреа жовтіє на сонці і стає зеленішою в тіні, інтенсивно забарвлюється з середини літа, барвисте вбрання зберігається до настання холодів. Золотиста крона туї гармонійно поєднується із зеленню трави та червоним кольором троянд.

  Куля Даніки Ауреа виглядає ефектно у композиції з високими зеленими деревами та яскравими квітами.

  Туї добре виглядають у композиціях із зеленими рослинами та яскравими суцвіттями. Компаньйонами Даніки стануть:

  • хвойні рослини, у тому числі різні сорти туї;
  • яйцеподібні дерева та конусної форми;
  • барбарис;
  • міхуроплодник;
  • мечелистий оман;
  • пурпурна ехінацея;
  • рослини, що контрастують за кольором.

  Думки садівників

  Відгуки власників ділянок рясніють повідомленнями про те, що морозостійка декоративна Даніка припала їм до смаку. Вона не боїться пересадок і приживається на новому місці, добре росте густо посадженою вздовж огорожі та одиночною рослиною. Невибагливість до кліматичних умов дозволяє вирощувати цей сорт туї по всій України.

  Характеристики канадської ялинки (сосни)

  Гарний вид кулястої карликової туї мотивує власників ділянки на купівлю ще кількох туй – такого ж сорту та інших сортів для експерименту з ландшафтним дизайном.

  Туя західна Даніка (Danica) гармонійно вписується у альпійські гірки. Її можна висаджувати поодиноко і навіть надавати геометричні форми, а також тварин. Кущ добре переносить стрижку. Вона росте повільно, тому її потрібно робити дуже рідко.

  Використовується для створення міксбордерів у парковій зоні. Висаджують у горщиках на терасах та балконах. Туя західна Даніка добре виглядає з камінням та в садах у японському стилі.

  Особливості розмноження

  Ту Даніка розмножують за допомогою живців. Цей спосіб дозволяє передати саджанцям всі властивості материнської рослини. Туя з черешка матиме таку ж кулясту крону, забарвлення хвої та невеликі розміри.

  Для заготівлі живців підходять 2-річні пагони, довжиною близько 10-15 см. Їх необхідно не обрізати, а відламувати разом із «п’яточкою», це сприятиме кращому укорененню.

  Опис процесу укорінення:

  1. З нижньої частини живця прибирають хвою.
  2. Для укорінення беруть посадкову ємність та пухку ґрунтову суміш (дернова земля, пісок, торф).
  3. Поміщають живець у ґрунт на глибину 5 см.
  4. Потім зволожують пульверизатором.
  5. Накривають черешок пакетом, і ставлять на світле, тепле підвіконня.
  6. Періодично відкривають і обприскують з пульверизатора, підтримуючи 100% вологість, стежать, щоб не утворювалася цвіль.
  7. Через 2-3 місяці живці почнуть укорінюватися.

  Навесні укорінені живці можна посадити на грядці до школи на подальше дорощування, а ще через рік висаджувати на постійне місце.

  Можливі хвороби дерева та способи лікування

  У плані хвороб туя Даніка так само невибаглива, як і в плані догляду. Шкідників відлякують ефірні олії, що містяться у хвої та корі дерева. Не дарма його сировину використовують для цілющих настоїв. Вони знезаражують, у гінекології допомагають боротися з молочницею, пацієнтам похилого віку знадобляться при хворобах суглобів.

  Найчастіше, ту Даніка вражають хвороби, пов’язані з нестачею харчування, надлишком сонця чи вологи. Останній веде до загнивання дерева. Прямі сонячні промені висушують хвою. На тлі ослабленого стану туї можуть приєднатися комахи.

  Зазвичай, це павутинний кліщ і попелиця. Обидва комахи не люблять вологість. Допомагає систематичне обприскування рослин. Додатково можна використовувати спеціальні склади від попелиці та кліща, що продаються у садівницьких магазинах.

  Хвороба туї щитівка

  На тлі підвищеної вологості туя схильна до грибкових захворювань. Серед них бура пліснява і гнилизна стовбура. На початковому етапі поразки допомагає режим посухи. Якщо поразка прогресує, хвору рослину викорчовують і спалюють, а землю поблизу неї знезаражують фунгіцидами.

  Їх же використовують як профілактику гнильних процесів, обробляючи ґрунт навесні. Саме у ґрунті таяться грибкові суперечки.

  Поразка туї хворобою шютте

  Посадка та догляд за туєю Даніка

  Купивши в садовому центрі сподобався саджанець туї кулястої Даніка, або виростивши його самостійно з черешка, готують на ділянці ґрунт. Важлива не тільки правильна посадка, але й догляд.

  Молодий саджанець, посаджений у ґрунт, поливають регулярно протягом першого місяця, це важливо для гарного приживання. Мульчують приствольне коло торфом, компостом, тріскою або хвоєю. Це не дозволить рости бур’янам і збереже вологу у землі.

  Рекомендовані терміни

  Садити ту Даніка у відкритий грунт можна навесні та восени. При весняних та осінніх посадках є свої плюси та мінуси. Посаджена навесні або влітку рослина до осені майже відновить свою кореневу систему і пристосується до місцевого клімату. Весною в садових центрах набагато більший вибір якісних саджанців, ніж восени. Якщо потрібно багато посадкового матеріалу – це важливий аргумент на користь весняної посадки.

  Не у всіх садових центрах за рослинами здійснюється якісний догляд, тому восени можна купити хвору або ослаблену рослину. Прихильники осінніх посадок вважають, що чим пізніше посадити ту Даніка, тим краще. Восени можна купити саджанець за вигідною ціною завдяки сезонним розпродажам.

  Вибір місця та підготовка ґрунту

  При посадці та догляді за туєю західної Даніки, важливо правильно вибрати місце: без застою води, добре освітлене, де пряме сонячне світло є не менше 6 годин на день. У тіні у туї крона стає пухкою та ажурною. Імунна система рослини з часом слабшає, і воно стає більш схильним до грибкових захворювань.

  До ґрунту туя Даніка не вимоглива, вона може зростати на будь-якій ділянці. Але віддає перевагу вологому, повітропроникному грунту. На бідній, піщаній землі і при недостатній вологості хвоя туї стає блідо-зеленою, кущ починає часто рясно плодоносити.

  Порада! При посадці у велику посадкову яму засипають пухку та поживну земляну суміш (2 ч. родючої землі, 1 ч. піску та 1 ч. торфу), щоб коріння могло легко і вільно рости.

  Алгоритм посадки

  У туї західної Danica (Даніка) опис посадки та подальшого догляду для садівників не є складним. Головне, правильно заглибити кореневу шию.

  1. Готують під саджанці посадкові ями. Якщо садять живоплот, роблять траншею.
  2. Розмір посадкової ями повинен бути в ідеалі вдвічі ширшим і глибшим, ніж кореневою грудкою.
  3. Коренева шийка туї повинна бути на рівні землі або на 1-2 см вище, тому що грунт може просісти, і коренева шийка виявиться заглиблена.
  4. У контейнерної рослини розминають або розчісують грудку, сітку або мішковину не знімають, вони швидко перегниють.
  5. Поставивши рослину в яму, засипають ґрунтом простір, що залишився так, щоб усередині не залишилося повітряних кишень.
  6. В кінці поливають, витрачаючи біля відра води на одну рослину.

  Після посадки, бажано притінити рослину. Для цього можна використовувати фасадну сітку та поставити екрани. Притінення допоможе зменшити випаровування вологи до відновлення кореневої системи.

  Огляд різновидів

  Даніка представлена ​​двома видами:

  • традиційної (Thuja occidentalis Danica);
  • золотий (Thuja Aurea Danica).

  Традиційна туя

  Цей хвойник відрізняється темно-зеленим забарвленням, до зими набуває бронзового відтінку. Весною, при підвищенні температури, він повертає свій початковий колір.

  Молоді рослини виглядають дещо розпатланими, пухнастими: ювенільні хвоїнки ростуть у різні боки.

  Згодом голки перетворюються на лусочки, що щільно прилягають у гілці. Крона виглядає однорідною, щільною, блискучою.

  Форма стає кулястою, її розміри:

  Золота туя

  Рослина прикрасить вашу ділянку

  Туя Даніка Ауреа відрізняється ще меншими розмірами:

  • максимальна висота – не більше 80 см;
  • ширина – до 90 см.

  Хвоя дуже ефектного золотисто-зеленого кольору, у якій із зимовим похолоданням з’являються жовті відтінки.

  На сонці у Даніки Ауреа переважають жовті тони, у тіні-зелені.

  Перевагою цього виду є висока зимостійкість – до -30 °. Проте золота туя зовсім не витримує весняних променів, потребує укриття сонячних опіків.

  Особливості вирощування туї Даніка

  Хоча туя Даніка рослина невибаглива, вона потребує постійного догляду. Якщо нехтувати виконанням основних агротехнічних вимог, туя втратить декоративність або загине.

  Графік поливу та підживлення

  У перший рік посадки або пересадки ту Даніка регулярно поливають один раз на тиждень. На кожну рослину витрачають відра води. Добре туї реагують на дощування – полив по кроні. З другого року землю під хвойниками розпушують 1-2 рази на сезон, не заглиблюючись далеко, оскільки коренева поверхнева система.

  Рослина краще не перегодовувати, надлишок азотних добрив може призвести до сумних наслідків. Знизиться зимостійкість туї Даніка. Навесні вносять комплексне мінеральне добриво для хвойних рослин, а в середині або наприкінці серпня – калійні підживлення. Це дозволить ту Даніка краще підготуватися до зими.

  Правила стрижки туї Даніка

  Стрич туї Даніка, висота якої не перевищує 60 см, можна цілий рік, але краще робити це, коли температура повітря не надто висока. Не можна виконувати стрижку під час дощу та морозу, рослинам можна принести більше шкоди, ніж користі. Стрижуть лише молоді зелені пагони, намагаючись не зачіпати минулорічної крони, щоб не залишити лисиць.

  Стрижку виконують двічі на сезон: перший раз у травні, другий – у вересні. Якщо цього не робити, кущі втрачають правильну кулясту форму, крона стає пухкою, втрачає високу декоративність.

  Порада! Починають стрижку з очищення туї від старої хвої. Це роблять для того, щоб не заводилися шкідники та грибкові захворювання. Після очищення туя може “дихати” вільно.

  Перед обрізанням, для створення красивого ландшафтного дизайну, навколо туї Даніка (на фото) стелюють плівку, тоді все сміття буде легко прибрати і винести на звалище. Руками в робочих рукавичках акуратно вичищають стару, що відмерла хвою з основи гілок. Чищення бажано проводити два рази на сезон – навесні перед стрижкою та у серпні чи вересні. Стрич крону за допомогою ручних садових ножиць починають знизу, а потім проходять по всьому периметру.

  Підготовка до зими

  Восени забарвлення хвої змінюється на буро-зелене і жовтіє всередині крони біля стовбура. Це – нормальний процес. Зимовий колір хвоїнок – захисний механізм, який допомагає рослині перезимувати, та частково захищає від весняних опіків.

  Важливо! При підготовці до зими гілки туї бажано пов’язувати, їх може розвалити та поламати сніг, і форма крони буде зіпсована.

  Осінній догляд за кулястою туєю Даніка включає укриття. Її хвою необхідно берегти від ранніх весняних сонячних опіків. Вона може сильно підгоріти, втратити декоративність, і потім довго відновлюватиме хвою. Рослина укривають від яскравого весняного сонця. Зробити це можна пізно восени або в лютому. Для укриття не варто використовувати різні геотекстилі, краще взяти бязь білого кольору або мішковину. Можна ставити екрани, що притіняють, з південного боку, де частіше і більше світить сонце.

  Коротка інформація щодо сорту

  • Колір : темно-зелений.
  • Висота : до 80 см.
  • Ширина крони : до 100 см.
  • У яких регіонах зростає : по всій території, крім Крайньої Півночі.
  • Особливості посадки : на сонці, у групових композиціях – на відстані не менше 50 см від сусідніх рослин.
  • Імунітет : до грибкових захворювань при правильній агротехніці.
  • Тривалість життя : до 200 років.