Яким було б життя на Землі з двома місяцями — неймовірна гіпотеза вченого

Уявіть собі, що ви потрапили у альтернативний Всесвіт, де нічне небо Землі освітлює одразу два місяці. Якою б була ця реальність та яким би було життя, якби навколо нашої планети оберталися два супутники замість одного?

Як пише Discover Magazine, Комінс надає читачам 10 різних сценаріїв того, як життя на Землі значно відрізнятиметься за інших умов. В одному з них він описав планету, схожу на Землю під назвою “Діман”, яка має два супутники:

• “Куа” — має ті ж характеристики, що й наш Місяць і той самий розмір;
• “Ллуна” — стає другим супутником через захоплення орбіти, вчетверо більший і яскравіший.

Ось шість кардинальних відмінностей, які має світ з двома місяцями:

1. Гігантські припливи

Наші океанські припливи є результатом поєднання сили тяжіння Місяця, який притягує до себе океани, і сили, спрямованої від Місяця, викликаної обертанням Землі навколо барицентру, точки, навколо якої обертаються два небесних тіла.

Цей центр мас для обох орбітальних тіл розташований на відстані понад тисячу миль під поверхнею Землі. Технічно це те, навколо чого обертається Місяць, а не сама планета Земля. Якщо до рівняння додати другий місяць, ефект буде драматичним.

“Припливи на Землі були б у вісім разів вищими, ніж припливи, створені сьогодні нашим Місяцем”, — каже Комінс.

Звичайно, це б не дало змогу жити та будувати на морському узбережжі або біля гирл річок.

Два місяці на планеті створюють гігантські припливи. Фото: freepik.com

2. Більше місячного світла

Місяці-близнюки створять нічну поверхню в п’ять разів яскравішу, ніж ми маємо зараз під час повні. Як стверджує вчений, цього було б достатньо, щоб читати книгу без додаткового освітлення.

Звичайно, яскравіше середовище змінило б поведінку тварин і людей. Щоб сховатися від хижаків, деякі б тварини мали б більш вишуканий камуфляж. А нічні хижаки мали б більш чуттєві рецептори для полювання.

3. Вдвічі більше затемнень

Другий місяць також змінить природу затемнень. Як пояснює астрофізик, темна область, або умбра, яку створює другий місяць під час затемнення, була б удвічі більшою, ніж у нашого поточного місяця. Це означає, що при кожному проходженні другого місяця між Землею та Сонцем, він би повністю блокував сонячне світло.

Більші сонячні затемнення, викликані другим місяцем, тривали б трохи менше часу, ніж сьогоднішні затемнення, які тривають не більше 7,5 хвилин. Це пов’язано з третім законом Кеплера про рух орбіт, який свідчить, що місяця, що обертаються ближче до планети, обертаються швидше, ніж ті, що знаходяться далі.

Два місяці на планеті. Фото: shutterstock.com

4. Місячні цикли та календарі зміняться

Місяцю потрібно приблизно 29,5 днів, щоб завершити місячний цикл. Якби другий місяць існував на половині відстані від Землі, він пройшов би той самий цикл фаз, але для цього знадобилося б лише близько 10 днів.

Як стверджує Комінс, це буде настільки швидкий цикл, що жителі Землі зможуть побачити другий місяць у різних фазах протягом одного вечора чи дня.

Через те, що місяць як одиниця виміру часу пов’язаний з фазами місяця, цивілізації, що розвинулися у світі з двома місяцями, могли б мати складніші календарі. Вони, найімовірніше, використовували б терміни, такі як “пармо” (частковий місяць), щоб відстежувати короткі часові інтервали. Також знову актуальним став би термін “фортнайт”, що означає двотижневий період.

5. Небо було б красивішим

На думку вченого, другий місяць мав би ті ж характеристики, що й супутник Юпітера під назвою Іо. Іншими словами другий місяць був би вкритий активними вулканами.

Таким чином фонтани магми виривались би з вулканів другого місяця, утворюючи космічне сміття, яке потрапляючи в атмосферу, створювало метеоритні дощі, такі захопливі та дивовижні, які людству не доводилося бачити.

Краєвид на планеті з двома супутниками. Фото: shutterstock.com

6. Місяці врешті-решт зіткнуться

Наш Місяць дуже повільно віддаляється від Землі на вимірну відстань через складність гравітаційного поштовху та притягування між двома тілами.

Якби існував другий місяць, на нього також впливали б ці сили. Місяць, який розташовується ближче до Землі, найімовірніше, віддалятиметься від нас швидше, ніж місяць, який знаходиться далі, що зрештою призведе до катастрофічного зіткнення.

Хоча атмосфера Землі, ймовірно, утримає менші уламки від зіткнення з поверхнею, цілком імовірно, що більші метеори впадуть на поверхню Землі, спричинивши потенційне масове вимирання. Проте, уламки, що залишилися, ймовірно, утворять кільце навколо Землі — і з часом новий єдиний місяць знову прикрасить нічне небо.

Раніше ми писали, вчені розповіли, коли може зникнути наш Супутник, Місяць поступово віддаляється від Землі.

Нагадаємо, ми повідомляли, вченим вдалося виростити бавовну на Місяці.

Також ми розповідали, що вчені знайшли сліди стародавньої планети, яка могла утворити Місяць.

Звідки взявся Місяць. І чому він досі залишається загадкою

Місяць – загадковий. Ми бачимо його з будь-якого куточку Землі, але завжди тільки один його бік. Він керує морськими припливами, сексом тварин і, можливо, сном людей.

Утім, жодна людина не була на Місяці до 1969 року. Однак і через пів століття після першої висадки на ньому побували лише 12 людей.

Завдяки їм, а також безлічі безпілотних зондів, тепер ми більше знаємо про поверхню найближчого до нас небесного тіла. Попри це, вчені й досі не мають остаточної відповіді на просте питання: як виник Місяць.

Чи відломився він якимось чином від Землі? Чи блукав Сонячною системою, доки Земля не притягнула його на свою орбіту? А може, сталося щось загалом апокаліптичне?

Автор фото, Justus Sustermans

Наші предки не змогли дістатися до Місяця, але це не заважало їм міркувати про його походження.

Перший вагомий внесок зробив італійський астроном, фізик і філософ Галілео Галілей. Він створив потужний телескоп, за допомогою якого Місяць можна було побачити набагато детальніше, ніж раніше.

На початку XVII століття Галілей показав, що поверхня Місяця схожа на Землю. Вона так само вкрита горами і рівнинами. Це був перший натяк на те, що Земля і Місяць якимось чином утворилися разом.

Наступна гіпотеза виникла через цілих два століття. Син Чарльза Дарвіна Джордж припустив, що коли Земля була новою, вона оберталася дуже швидко. В результаті частина її відірвалася і відлетіла у космос, утворивши Місяць. На Землі залишився слід від цього уламка – Тихий океан.

Цю теорію особливо ніхто не підтримав, а після Другої світової війни з’явилася інша ідея.