Бідзіна Іванішвілі

Бідзіна Іванішвілі (груз. ბიძინა ივანიშვილი ; нар. 18 лютого 1956, Чорвіла, Грузинська РСР, СРСР) — грузинський проросійський олігарх [2] , політик. З 25 жовтня 2012 до 20 листопада 2013 року — прем’єр-міністр Грузії [3] . Мав значні статки у Росії, де був відомий як Борис Григорович Іванішвілі. Втратив грузинське громадянство, коли став громадянином Росії і Франції. За списком Форбс посідає 153 місце у списку найбагатших людей планети. Є лідером грузинської партії Грузинська мрія — Демократична Грузія, яка перемогла на парламентських виборах у 2012 році [4] .

Іванішвілі — партнер кримінального авторитета Тамаза Сомхішвілі. Forbes Georgia видалив статтю, де Сомхішвілі визнав факт регулярних зустрічей з Іванішвілі. [5]

Директором в британскій компанії Сомхішвілі був Сулхан Папашвілі, екс-голова служби держохорони Грузії та партнер Іванішвілі. Щодо Папашвілі обговорювалося введення проти нього санкцій як соратника Іванішвілі. Екс-директор та екс-акціонер Тбіліського авіазаводу Важа Тордія визнав, що ТАМ-Менеджмент був створений при особистій підтримці Іванішвілі (на державному підприємстві було виділено окремі потужності для приватної компанії Сомхішвілі). У тому ж видаленому інтерв’ю Forbes Georgia (є скріншоти) Сомхішвілі визнав, що ТАМ-Менеджмент є керівною компанією Тбіліського авіазаводу. [6] [7]

Oops something went wrong:

Мало хто в Грузії вірить заяві Бідзіни Іванішвілі про «мрію піти з політики»

ТБІЛІСІ – Мільярдер та бізнесмен-політик із Тбілісі, який заснував правлячу партію «Грузинська мрія» ще в 2012 році заявив, що вирішив назавжди залишити політику. Колишній прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі заявив 11 січня, що залишає посаду голови «Грузинської мрії» і покидає партію.

Оголосивши, що він виконав свою «місію», Бідзіна Іванішвілі сказав: «Я вирішив повністю покинути політику і відпустити кермо влади».

Він також зазначив, що той факт, що йому виповниться 65 років наступного місяця, став також чинником його рішення.

Але мало хто в столиці Грузії сприймає оголошення Іванішвілі однозначно.

Однією з причин є те, що Іванішвілі не вперше оголошує про намір піти з грузинської політики.

У листопаді 2013 року, коли Іванішвілі добровільно пішов з посади прем’єр-міністра лише через 13 місяців перебування на посаді, він також заявляв, що залишає політичну арену.

Згодом, у 2018 році, Іванішвілі оголосив про своє офіційне повернення. Він був швидко обраний на посаду голови «Грузинської мрії».

Тим часом усі чотири людини, які обіймали посаду прем’єр-міністра з моменту звільнення Іванішвілі, були партійними колегами, включно з нинішнім прем’єр-міністром Георгієм Гахарією.

З-за лаштунків

Незважаючи на їхній офіційний статус керівників держави, критики звинувачують Іванішвілі в тому, що він продовжував керувати країною з-за лаштунків.

Вони також звинувачують Іванішвілі в близькості до Кремля, що Іванішвілі заперечує.

Згідно з Індексом мільярдерів Bloomberg, Іванішвілі є найбагатшою людиною в Грузії, зі статками, які оцінюються в близько 5,7 мільярда доларів.

Він збагатився в 1990-х роках, коли концентрував у своїх руках виробництво залізної руди, металургійні заводи, банки та нерухомість у пострадянській Росії, розпродавши більшість цих активів із 2003 по 2006 рік, а решту – напередодні виборчої кампанії в Грузії 2012 року.

Він створив партію «Грузинська мрія» у квітні 2012 року.

Джерела, знайомі з внутрішньою механікою партії, сказали Радіо Свобода, що Іванішвілі практично не може відмовитись від своєї політичної влади, незалежно від його офіційної позиції або членства в партії.

Гія Хухашвілі, колишній радник Іванішвілі, заявив, що правляча структура «Грузинської мрії» сформована таким чином, що «всі дороги ведуть до Іванішвілі». Отже, за словами Хухашвілі, навіть якщо Іванішвілі справді хоче залишити політику, йому буде важко це зробити без краху свого партійного проєкту.

Політична напруженість є високою в Грузії, оскільки офіційні результати парламентських виборів 31 жовтня показали, що «Грузинська мрія» зберігає владу.

Опозиція, яку очолює «Єдиний національний рух» (ENM) та «Європейська Грузія», а також інших шість партій, які отримали місця у парламенті, стверджує, що голосування було сфальсифікованим. Тисячі демонстрантів від опозиції вийшли на вулиці Тбілісі на знак протесту проти офіційних результатів виборів.

«Грузинська мрія» відхилила їхню вимогу щодо нових виборів, наполягаючи на тому, що голосування було вільним та чесним.

Міжнародна місія зі спостереження за виборами ОБСЄ дійшла висновку, що голосування було «конкурентним, і в цілому основні свободи були дотримані», хоча вона також процитувала «поширені твердження про тиск на виборців та стирання межі між правлячою партією та державою».

«Засмучений слабкістю опозиції»

У своїй заяві від 11 січня Іванішвілі заявив, що він «засмучений, що не сформувалася конструктивна опозиція» в Грузії.

«Я не буду цього приховувати і чесно скажу, що наприкінці моєї політичної кар’єри, одна з речей, яка мене засмучує, – це досі несформована відповідальна опозиція, яка б працювала в інтересах держави», та допомогла б Грузії «досягти стандартів європейської парламентської демократії».

Гія Нодія, політичний аналітик, який очолює кавказький Інститут миру, демократії та розвитку в Тбілісі, сказав Радіо Свобода, що сумнівається у щирості Іванішвілі.

«Це повне лицемірство», – сказав Нодія, який обіймав посаду міністра освіти і науки Грузії в 2008 році.

«Іванішвілі хоче свою улюблену опозицію, якої не було раніше. Зрозуміло, що він розглядає «Єдиний національний рух» (Міхеїла Саакашвілі – ред.) як ворога. Його ставлення схоже до тих партій, які також критично ставляться до «Єдиного національного руху».

Нодія звинуватив Іванішвілі в тому, що він «не визнав жодну опозиційну партію легітимним гравцем».

«Іванішвілі хоче показати себе як демократа, який принципово не протистоїть опозиції. Але він не хоче такої опозиції, – сказав Нодія. – Він хоче контролювати опозицію так, як контролював «Грузинську мрію», коли вперше пішов».

Давид Зурабішвілі, колишній депутат парламенту Грузії, який раніше очолював опозиційну фракцію «Демократичний фронт», заявив, що загроза, яку становить нинішня опозиція для інтересів Іванішвілі, не єдиною причиною, через яку він не зможе здійснити свою «мрію залишити політику».

«Звичайно, він нікуди не піде, і не полишить політику, – каже Зурабішвілі. – Метою Іванішвілі було завжди робити все, що він захоче без перешкод. Це стосується його бізнесу, інфраструктурних проєктів та всього, що вимагає контролю з боку державних установ».

«Він не може залишити політику, – додає Зурабішвілі. – Політичне керівництво може вирішити інакше. Законодавство може бути іншим [і несприятливим для нього]. Але він не знає, чого він далі хоче. Йому кожен раз доведеться бігати за дозволами. Тому він не може повністю віддати контроль і практично залишитися таким же неформальним правителем, як раніше. Я в цьому абсолютно впевнений».