Реанімаційні заходи припиняються в таких випадках: при появі пульсу на сонних артеріях і самостійного дихання у потерпілого; якщо протягом 30 хвилин їхнього проведення не з'явилися вищезазначені ознаки ефективності СЛР.
Якщо у хворого з'явилося самостійне дихання, можна на мить зупинити проведення СЛР та оцінити його стан. У разі появи ознак самостійного дихання ШВЛ відразу не припиняють, а продовжують доти, поки частота самостійного дихання не становитиме 12–15 за 1 хвилину.
Масаж серця та штучну вентиляцію легень слід безперервно робити до прибуття бригади медичної допомоги. Припиняти проведення серцево-легеневої реанімації до прибуття швидкої слід у разі відновлення в постраждалого дихання та рухової активності чи за умов виникнення реальної смертельної небезпеки для життя поліцейського.
Про ефективність реанімації судять за звуженням зіниць, появі їх реакцій на світло і наявності рогівкового рефлексу. Через кожні 2–3 хв необхідно припиняти масаж серця, щоб визначити появу самостійних скорочень серця за пульсом на сонній артерії. Як тільки вони з'являться, масаж серця припиняють і продовжують ШВЛ.
При відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку. Виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд; поперемінно повторювати попередні два пункти до приїзду швидкої. Змінювати особу, що проводить натиснення на грудну клітку, кожні 2 хвилини.
Реанімація – відновлення життєво важливих функцій організму (перш за все дихання і кровообігу). Реанімацію проводять тоді, коли відсутнє дихання і припинилась серцева діяльність чи ці функції пригнічені настільки, що практично і дихання і кровообіг не забезпечують потреб організму.
Коли потерпілого приведено до тями, проведення реанімаційних заходів можна припинити. Однак потрібно, щоб хворий у цей час перебував під наглядом лікаря.
