Теорія:
| Н.в. | два, дві, двоє | кілька |
|---|---|---|
| Р.в. | двох | кількох |
| Д.в. | двом | кільком |
| Зн.в. | ||
| Ор.в. | двома | кількома |
ВДВОХ (УДВОХ), присл. У кількості двох осіб. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи (Шевч., І, 1951, 312); Матір і дочку рідко бачили поодинці, завжди удвох, завжди у злагоді, а робили – за чотирьох (Дмит., Наречена, 1959, 169).
Як двічі два [— чотири]; Як двічі взяти по два — дуже просто, цілком зрозуміло.
два
| ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД |
|---|---|---|
| Називний | два | дві |
| Родовий | двох | двох |
| Давальний | двом | двом |
| Знахідний | два, двох | дві, двох |
З власною назвою або абревіатурою такі компоненти треба писати з дефісом: Супер-Шмідт; мікро-ЕОМ, міні-ПК, флеш-BIOS.
> Двох чи двух як правильно? Правильно. Двох – єдиний правильний варіант написання числівника. За правилами української граматики числівник «два» в родовому відмінку має форму «двох». Не вистачило двох днів, щоб закінчити роботу. У школу направили двох молодих спеціалістів. Батько привів до школи аж двох дітей. Неправильно. Двух.
