Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки

Виразкова хвороба — циклічна поява пептичних виразок у шлунку або дванадцятипалій кишці. Пептична виразка — органічний дефект, що проникає вглиб стінки шлунка за межі м’язової пластинки слизової оболонки, із запальною інфільтрацією та коагуляційним некрозом довкола. Пептичні виразки найчастіше утворюються у цибулині дванадцятипалої кишки та шлунку, рідше в нижній частині стравоходу або петлі дванадцятипалої кишки. Причини: часті — інфікування Helicobacter pylori, НПЗП; рідкісні — зокрема лікування у ВІТ, синдром Золлінгера-Еллісона, ГК у комбінації з НПЗП, інші ЛЗ (калію хлорид, бісфосфонати, мофетилу мікофенолат).

Інфікування H. pylori спричиняє понад половину виразок дванадцятипалої кишки та виразок шлунка (в Україні — не менше 90 % дуоденальних виразок та ≈70–80 % виразок шлунка). Виживання H. pylori у кислому середовищі є можливим завдяки продукції бактеріями уреази, що розкладає сечовину з вивільненням іонів амонію, які нейтралізують соляну кислоту. Початково H. pylori викликає гостре запалення препілоричної частини шлунка, яке через кілька тижнів переходить у хронічне, та гіпергастринемію, що спричиняє гіперсекрецію соляної кислоти, яка відіграє важливу роль у патогенезі виразки дванадцятипалої кишки. Усі НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту (АСК, також у кардіологічних дозах), пошкоджують слизову оболонку ШКТ, в основному шляхом зменшення продукції простагландинів внаслідок гальмування активності циклооксигенази 1 типу (ЦОГ-1). Окрім того, вони гальмують функцію тромбоцитів крові, що сприяє кровотечам. Антитромбоцитарний ЛЗ клопідогрель послаблює ангіогенез та може порушувати загоєння ерозій та виразок слизової оболонки шлунка, що виникли внаслідок дії інших ЛЗ або інфікування H. pylori. Призначення цього ЛЗ необхідно враховувати під час оцінки ризику виразкової хвороби.

Чинники ризику НПЗП-асоційованого пошкодження слизової оболонки: пептична виразка або кровотеча з виразки в анамнезі, інфікування H. pylori, вік >60 р., одночасне вживання кількох НПЗП або прийом НПЗП у великій дозі, одночасне застосування ГК (ульцерогенна дія самих ГК не доведена) або антикоагулянтів.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ перебіг

Головним симптомом є біль або дискомфорт у епігастрії, що з’являється через 1–3 год після прийому їжі, минає після прийому їжі або вживання антацидних ЛЗ. Часто з’являється вночі або рано вранці. Біль у епігастрії є слабо специфічним для пептичної виразки; у ≈50 % випадків причиною є інше захворювання, найчастіше — функціональна диспепсія. Можуть виникати нудота та блювання. Часто перебіг безсимптомний. Можливі ускладнення →нижче.

1. Ендоскопія: виразка шлунка — це чітко відмежований, округлий дефект діаметром ≈1 см або нерегулярне заглиблення з інфільтрованим краєм, найчастіше у куті шлунка або препілоричній ділянці, зазвичай поодинокі; множинні виразки — інколи після вживання НПЗП. У дванадцятипалій кишці виразка зазвичай локалізується на передній стінці цибулини, як правило, діаметром

2. Тести, що виявляють інфікування H. pylori (якщо це можливо, перед проведенням тесту, за винятком серологічного, відмініть антибіотики та вісмут на ≥4 тиж., а ІПП на 2 тиж.). Показання до проведення тестів→табл. 4.7-1.

1) інвазивні методи (такі, що вимагають виконання ендоскопії):

а) уреазний тест (виконується найчастіше), біоптат слизової оболонки шлунка розміщується на пластинці, що містить сечовину з додатком кольорового індикатора, розкладання бактеріальною уреазою сечовини до аміаку алкалізує середовище та спричинює зміну його забарвлення (чутливість та специфічність 95 % при дослідженні 2-х біоптатів);

б) гістологічне дослідження біоптату слизової оболонки;

2) неінвазивні методи:

а) дихальні тести — вживання пацієнтом порції сечовини, міченої 13 C або 14 C, яка гідролізується бактеріальною уреазою до CO 2 , який визначають у видихуваному повітрі;

б) тест, що виявляє антигени H. pylori у калі — дослідження, які виконують у лабораторіях за методом ІФАіз використанням моноклональних антитіл (але не комплекти для швидкої діагностики за межами лабораторії), має ідентичну точність, як дихальний тест;

в) серологічні тести — позитивний результат не свідчить про активне інфікування, оскільки антитіла визначаються ще впродовж року або й довше після лікування. Зате їх можна застосувати під час лікування ІПП, а також у хворих з іншими факторами, які знижують чутливість решти тестів: після недавно проведеної антибіотикотерапії, із кровоточивою виразкою шлунка, атрофічним гастритом або новоутворенням шлунка. Застосовуйте виключно лабораторні тести (а не комплекти для експрес-діагностики), які пройшли локальну валідацію.

Діагностичні критерії

Діагноз ставиться на основі ендоскопічного дослідження.

Диференційна діагностика

Інші причини диспепсії →розд. 1.12, нудоти та блювання →розд. 1.30, болю в епігастрії →розд. 1.7. З метою диференціювання характеру виразки шлунка (доброякісна чи злоякісна) необхідне гістологічне дослідження ≥6-ти біоптатів, забір яких проведено з краю та дна виразки. Забір біоптатів з дванадцятипалої кишки є показаним лише у разі підозри на іншу, ніж інфікування H. Pylori, етіологію.

1. Дієта: регулярний прийом їжі, з виключенням лише продуктів, що викликають або посилюють симптоми. Обмежити вживання кави та міцних алкогольних напоїв (хоча немає доказів того, що це допомагає під час загоювання виразок). Алкоголь та спосіб харчування не впливають на виникнення пептичних виразок.

2. Відмова від паління сигарет: паління тютюну утруднює загоєння виразки та збільшує ризик її рецидиву.

3. Уникнення НПЗП або призначення одночасного гастропротекторного лікування →розд. 4.7.

Лікування інфікування H. pylori

Лікування є показаним у кожному випадку виявленого інфікування.

1. Рекомендована схема у країнах, в яких відсоток штамів H. Pylori, резистентних до кларитроміцину, складає ≥15 % — т. зв. чотирьохкомпонентна терапія з вісмутом

впродовж 14 днів застосовують:

1) інгібітор протонної помпи (ІПП): езомепразол 20 мг 2 × на день, лансопразол 30 мг 2 × на день, омепразол 20 мг 2 × на день, пантопразол 40 мг 2 × на день, рабепразол 20 мг 2 × на день, а також

2) вісмут 120 мг 4 × на день (доза у перерахунку на оксид вісмуту) і 2 антибіотики — стандартно метронідазол 500 мг 3 × на день і тетрациклін 500 мг 4 × на день. Інші антибіотики: амоксицилін 500 мг 4 × на день, фуразолідон, рифабутин.

2. Схема другого ряду у разі недоступності вищевказаної – т. зв. чотирьохкомпонентна терапія без вісмуту: застосуйте впродовж 14 днів ІПП (як вище) + амоксицилін 1,0 г 2 × на день + кларитроміцин 500 мг 2 × на день + метронідазол 500 мг 2 × на день або тинідазол 500 мг 2 × на день.

3. У країнах, у яких рідко виявляють резистентість H. pylori до кларитроміцину, можна його й далі застосовувати під час лікування першої лінії у межах класичної трьохкомпонентної терапії (впродовж 14 днів ІПП + 2 з 3-х антибіотиків: кларитроміцин, амоксицилін і метронідазол у вищевказаному дозуванні; зважте доцільність подвоєння дози ІПП з метою підвищення ефективності). У решті країн не слід використовувати схеми із кларитроміцином, якщо не виявлено чутливості H. Pylori.

4. Емпіричне лікування другої лінії у випадку невдалої ерадикації:

1) після невдачі при використанні чотирьохкомпонентної терапії із вісмутом → левофлоксацин зазвичай 500 мг/добу + амоксицилін + ІПП (дозування як вище);

2) після невдачі при використанні схеми із кларитроміцином → чотирьохкомпонентна терапія із вісмутом, або схема із левофлоксацином (як вище).

У разі другої невдачі → лише лікування відповідно до визначеної чутливості H. pylori до антибіотиків (або чотирьохкомпонентна терапія з вісмутом, якщо раніше не застосовувалась).

Переносимість терапії можна покращити, призначивши пробіотики, напр., Saccharomyces boulardii (найкраще задокументована ефективність), Lactobacillus spp., Bifidobacterium spp.

5. Кровоточива пептична виразка: пролонговане лікування ІПП (можливо блокатором H 2 -рецепторів) з метою цілковитого загоєння виразки. Перевірте ефективність лікування через місяць після закінчення антибіотикотерапії (у разі виразки дванадцятипалої кишки немає такої необхідності, за умови відсутності скарг).

Лікування пацієнтів, не інфікованих H. pylori

1. Зазвичай, ефективним є лікування ІПП або блокатором Н 2 -рецепторів впродовж 1–2 міс.

1) ІПП призначте 1 × на день, вранці, перед прийомом їжі. Дозування: езомепразол і пантопразол — 40 мг/добу, лансопразол — 30 мг/добу, омепразол і рабепразол — 20 мг/добу.

2) блокатори Н 2 -рецепторів блокують секрецію соляної кислоти, стимульовану гістаміном, є дещо менш ефективними, ніж ІПП, та частіше викликають побічні ефекти. Дозування: фамотидин 40 мг 1 × на день, на ніч, ранітидин 150 мг 2 × на день, або 300 мг 1 × на день, на ніч. При підтримуючій терапії слід стосувати удвічі менші дози, або 1 × на день.

2. Причини неефективності лікування: прийом хворим НПЗП, хибнонегативний результат дослідження на наявність H. pylori, недотримання хворим рекомендацій або інша причина виразки →вище.

Хірургічне лікування

Не ліквідує ризик рецидиву виразки та пов’язане з появою пізніх ускладнень. Головні показання: неефективність фармакологічного лікування (відсутність загоєння виразки, часті [≥2 разів на рік] і ранні [

Вибір методу:

1) виразка дванадцятипалої кишки — зазвичай високо селективна ваготомія або стовбурова ваготомія з антрумектомією; у випадку пілоростенозу — стовбурова ваготомія з пілоропластикою або ваготомія з антрумектомією;

2) виразка шлунка — вид операції залежить від локалізації виразки; виразка тіла → резекція із формуванням гастродуоденального анастомозу без ваготомії; виразка у препілоричній частині або виразка шлунка з виразкою дванадцятипалої кишки → ваготомія з антрумектомією; виразка у субкардіальному відділі → резекція включно з пілоричною частиною.

1. Кровотеча з верхніх відділів ШКТ: проявляється кривавим блюванням або блюванням «кавовою гущею» та кров’янистим або дьогтеподібним калом. Лікування →розд. 4.30.

2. Перфорація: проявляється раптовим пронизливим болем в епігастрії, після якого швидко розвиваються симптоми дифузного перитоніту. У понад половині випадків відсутні передуючі диспепсичні скарги. Лікування хірургічне.

3. Пілоростеноз: є наслідком тривалих рубцевих змін або набряку та запалення у ділянці виразки в пілоричному каналі або в цибулині дванадцятипалої кишки. Проявляється застоєм шлункового вмісту, нудотою та масивним блюванням; у частини хворих розвивається гіпокаліємія та алкалоз. Під час противиразкового лікування запальний стан та набряк зникають і прохідність пілорусу може покращитись; при тривалому звуженні — хірургічне лікування.

У пацієнтів із ризиком виразкових ускладнень внаслідок застосування НПЗП, у яких немає можливості відмінити ці ЛЗ або замінити їх менш шкідливим ЛЗ (напр., парацетамолом) → одночасно призначайте ІПП у повній противиразковій дозі →рис. 4.7-1. Застосування препаратів АСК, покритих оболонкою (що вивільняють ЛЗ аж у тонкому кишківнику) або з буферними властивостями не зменшує ризик ускладнень. Не замінюйте АСК клопідогрелем з метою зменшення ризику рецидивів виразкової кровотечі у хворих, які належать до групи високого ризику; така стратегія є гіршою, ніж застосування АСК у комбінації з ІПП. Перед запланованим довготривалим лікуванням НПЗП, особливо у хворих із виразковою хворобою в анамнезі, виконайте тест на наявність H. pylori, та, у випадку позитивного результату, застосуйте ерадикаційне лікування.

Мізопростол (дозування: 200 мкг 2–4 × на день) має протекторну дію та загоює виразки, однак часто викликає діарею та є менш ефективним, порівнюючи з ІПП. Блокатори Н 2 -рецепторів не рекомендуються з метою профілактики НПЗП-індукованих пошкоджень ШКТ.

Рисунок 1. Алгоритм дій, що зменшує ризик виразкових ускладнень, які пов’язані з вживанням НПЗП

Виразка шлунка – симптоми, ознаки та перші прояви хвороби

Ця патологія є хронічною і виникає у людей часто. Головне завдання людини у такому разі – вчасно помітити симптоми виразкової хвороби шлунка. Якщо цього не зробити, можуть розпочати ускладнення, які призведуть до серйозних проблем. Ця хвороба вважається дуже поширеною серед патологій шлунково-кишкового тракту.

Загальні симптоми виразки

Є явні та непрямі ознаки виразкової хвороби шлунка. Своєчасне їхнє діагностування може вберегти людину від тривалої терапії та лікування вкрай неприємних наслідків. Наприклад, пронос при виразці шлунка перестав бути прямим симптом захворювання. Він виникає через попадання в кишечник соляної кислоти, але діарея може бути спровокована багатьма іншими недугами.

У більшості випадків патологія розвивається на тлі інших захворювань шлунково-кишкового тракту (гастрит, ерозія стінок), тому людина повинна дуже уважно ставитися до сигналів, які посилає організм. Слід записатися на обстеження, якщо ви спостерігаєте у себе такі симптоми:

• зниження апетиту;
• посилення газоутворення;
• блювання, відрижку, нудоту;
• втрату ваги;
• тяжкість після їди, відчуття переповненості;
• запор;
• болю в животі;
• білий наліт на язиці;
• підвищену пітливість.

Ознаки виразки у субкардіальному та кардіальному відділах шлунка

Люди завжди скаржаться на біль при виразці шлунка, але є кілька видів даного захворювання, які мають певні симптоми. Виділяють кілька областей, у яких може розвиватися недуга. Наприклад, патологія в кардіальному та субкардіальному відділі має такі ознаки:

1. Біль приходить після їди через 20 хвилин. Як правило, характеризують її як слабку.
2. Область больових відчуттів – верхня частина живота, поруч із серцем.
3. Супроводжуються неприємні відчуття блювотою, нудотою.

Симптоми при виразці шлунка малої кривизни

Це ще один варіант локалізації цієї патології. Неприємним ускладненням даного виду захворювання може стати перфорація, при якій утворюється відкритий прорив у черевну порожнину, заочеревинний простір, сусідні органи. Щоб цього уникнути, слід знати, які симптоми при виразці шлунка малої кривизни особливо характерні:

1. Локалізація болючих відчуттів – ліворуч по середній лінії живота.
2. Прояви з’являються приблизно через 1 годину після їди. Посилюється біль, якщо між їжею була тривала перерва.
3. Пацієнти відзначають, що часто ниючі болі виникають перед сном або вночі.
4. У разі ускладнень терпіти неприємні відчуття стає важче.

Ознаки виразки великої кривизни шлунка

Даний тип захворювання діагностується найчастіше у чоловіків старше 30 років. Понад 50% таких виразок є злоякісними. Через те, що біль неяскравий, розпізнати його вдається тоді, коли патологія вже почала прогресувати. Прояв виразки шлунка характеризується такими симптомами:

• слабкий, невиражений біль у ділянці живота;
• зниження апетиту;
• нудота блювота;
• наліт на язиці;
• запор або пронос;
• втрата ваги.

Антральний відділ шлунка

Ще одна частина органу, яка може бути уражена виразкою – антральний відділ. Як правило, діагностують цей вид у молодих людей. При ускладненні захворювання може виникнути кровотеча. Які ознаки виразки шлунка повинні стати чітким сигналом для відвідування лікаря:

1. Пік больових відчуттів посідає ніч.
2. Є почуття печії, іноді людини рве.
3. Хворі, як правило, скаржаться на біль у правій частині живота. Вона посилюється при дотику (синдром Менделя).

Пілоричний канал шлунка

За статистикою ця ділянка захворювання атакує найрідше. З усіх звернень лише у 8% випадків діагностують цей вид патології. На останніх стадіях хвороби відбувається перфорація, кровотечі у підшлункову залозу. Як виявляється виразка шлунка:

1. Характерні тривалі (більше півгодини) сильні напади голодного болю (іноді вночі).
2. Спостерігається надмірне слиновиділення, печія, відчуття здуття після їди.
3. У деяких випадках пацієнта рве кислим вмістом, нудить.

Прободна виразка шлунка

Це небезпечне ускладнення може бути спровоковане вживанням алкоголю, сильною емоційною напругою, фізичною роботою, неправильним харчуванням (ефект посилюється в період сезонного загострення недуги). Існує невелика ймовірність прободіння після зондування шлунка. Вчені надали дані, згідно з якими у період воєн або криз звернення до лікарень через виразки зростає у 3 рази у зв’язку зі зростанням психоемоційного тиску, погіршення якості харчування.

Перфорація, при якій утворюється наскрізний дефект у стінці шлунка, кишки з витіканням вмісту в область очеревини, найчастіше діагностується у людей похилого віку. Молоді люди більше схильні до локалізації прориву в 12-палій кишці. Виразка шлунка, симптоми якої перетікають у перфорацію, має такі ознаки:

• сильний гострий біль;
• позиви до блювання, нудота;
• запаморочення, холодний піт, сильна слабкість, блідість;
• невелике поліпшення стану при стисненні ніг до живота;
• через 5 годин після початку нападу пацієнт відчуває хибне поліпшення стану;
• може початися перитоніт, який характеризує підвищену температуру при виразці шлунка, здуття живота, тахікардію.

Ця симптоматика може бути помилково прийнята за ознаки захворювань інших органів, наприклад, запалення апендициту, ниркової коліки. Людині важливо вчасно розпізнати ці симптоми і не зволікати із викликом бригади швидкої допомоги. Якщо діагноз підтвердиться, хворого обов’язково госпіталізують. Не слід ігнорувати дані прояви, тому що при розвитку перитоніту можливий смерть. Проведення не може відкриватися раптово, цього ускладнення завжди передує фаза розвитку виразки шлунка, симптоми якої були описані вище.

Діагностика виразки шлунка

Якщо ви думаєте, що у вас розвинулася виразка шлунка, симптоми якого були розглянуті, перше, що потрібно зробити – звернутися до лікаря. Лікування на ранніх стадіях захворювання проходить набагато легше і має позитивний прогноз. Діти не завжди здатні розпізнати, коли почне виявлятись хвороба, тому дорослі повинні уважно стежити за ними. Часто розвиток захворювання посідає шкільний вік. Коли підліток скаржиться, що йому болить живіт, слід приділити цьому увагу.

Лікар після бесіди, первинного огляду має призначити необхідні дослідження, які підтвердять чи виключать виразкову хворобу. Існує кілька способів, як визначити виразку шлунка. Допоможуть:

1. аналіз шлункового соку;
2. ФЕГДС – фіброезофагогастродуоденоскопія;
3. біопсія слизової оболонки;
4. рентгенографія.

Дані аналізи допоможуть визначити, які викликають ознаки захворювання. Результати послужать основою призначення лікування. Лікар підбере медикаментозні препарати (Фосфалюгель, Омез), що пригнічують соляну кислоту, спеціальну дієту. Щоб хвороба не давала ускладнень, слід чітко дотримуватися рекомендацій лікаря. За хронічної форми недуги профілактичні заходи доведеться проводити все життя.

Виразка шлунка (виразкова хвороба)

Виразка шлунку – патологічний процес, котрий проявляється утворенням на слизовій оболонці органу глибоких дефектів епітелію, що досягають м’язового шару.

Простіше кажучи, на внутрішній стінці шлунка з’являються ділянки, які не вкриті захисним епітеліальним шаром. У цих місцях агресивна кислота шлункового соку «роз’їдає» тканини та утворюються виразки.

Патологія поширена: пацієнти з виразковою хворобою шлунка (ВХШ) становлять приблизно 10 % серед усіх, хто звертається за консультацією та лікуванням до гастроентеролога. Схильна до хронічного перебігу, хоча трапляються і гострі виразки. Становить пряму загрозу здоров’ю, і не тільки через ризик кровотеч.

Причини

У сучасному розумінні, лікарі розглядають виразку шлунка, як багатофакторне захворювання, для якого основним чинником розвитку є інфекція Helicobacter pylori. Основним, але не єдиним: хелікобактерною інфекцією заражені до 80–90 % населення, проте знаходять мікроорганізм лише приблизно у 60 % хворих на ВХШ.

Основні причини розвитку виразки шлунка:

• зараження Helicobacter pylori – мікроорганізми поселяються в шлунку та своєю життєдіяльністю руйнують захисний поверхневий шар епітелію;
• стреси – порушується кровообіг слизової оболонки, судини спазмуються та порушується механізм синтезу захисного слизу;
• алкоголь – етанол посилює синтез шлункового соку та соляної кислоти;
• хвороби ШКТ, наприклад – дискінезія кишківника, ерозивний гастрит;
• консервація, мариновані та квашені продукти – до них часто додають оцтову або ацетилсаліцилову кислоту, через що посилюється агресивність шлункового соку;
• інтоксикація нітратами, барвниками та лаками – під час вдихання парів цих речовин, в кров надходять азотисті сполуки та створюються умови для активності H. pylori;
• зміна клімату, часового поясу – це своєрідний стрес для організму, ослаблення імунітету та привід для розвитку або загострення ВХШ;
• імунні порушення, вогнища хронічної інфекції – тривале слабке запалення в організмі послаблює активність шлункових клітин, котрі синтезують слиз;
• застосування певних ліків – за наявності аутоімунних процесів та серцево-судинних захворювань, доводиться застосовувати гормони та нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), що погіршують здатність епітелію опиратися соляній кислоті та хелікобактерній інфекції.

Ще однією неочевидною причиною для розвитку виразки шлунка є ГРВІ. Людина ковтає слиз і мокротиння, котрі пошкоджують слизовий шар, що прикриває клітини від кислоти. Також люди приймають препарати від температури – НПЗЗ – котрі безпосередньо пригнічують механізми, що захищають від утворення пептичних виразок на слизовій оболонці.

Симптоми

Найбільш характерний симптом виразки – біль. Локалізація больового синдрому залежить від розташування виразки: у верхній частині шлунка, на великій чи малій кривизні, біля виходу (пілоруса).

У більшості людей, виразкова хвороба шлунка проявляється досить типово:

• больовий синдром у верхніх, лівих відділах живота, у лівому підребер’ї;
• біль натщесерце, іноді виникає через 10–40 хвилин після їжі;
• нудота вранці, до блювання кислим вмістом – це буває, як ознакою поверхневого гастриту, так і виразки в шлунку;
• часта печія – один із ранніх проявів ВХШ;
• відчуття тяжкості в шлунку після їжі, швидке насичення;
• розлади стільця – закрепи змінюються діареєю і навпаки, що може пояснюватися приєднанням реактивного панкреатиту;
• обкладеність язику, посилення рельєфу складок на ньому.

Також типова ознака – періодичність симптомів. Захворювання схильне до хронічного перебігу, як правило, загострюється навесні та восени, після стресу, похибки в харчуванні, дії іншого провокативного чинника.

Буває, що виникають атипові форми захворювання, котрі проявами схожі на панкреатит, холецистит. За розвитку виразки шлунка, також можуть виникати симптоми з боку серця: біль у лівій частині грудей, екстрасистоли, аритмія.

Щоб розібратися в ситуації та правильно встановити діагноз, запрошуємо до Universum clinic. Наші фахівці проведуть огляд та необхідні обстеження, завдяки чому ми встановимо точний діагноз та призначимо правильне лікування.

Діагностика

Не можна ставитися до обстеження поверхнево. Результатом стане неправильний діагноз, неправильне лікування та триватиме прогресування виразкової хвороби. А її ускладнення зовсім не безневинні: кровотечі, синдром мальабсорбції, рак шлунку.

Для максимально точної діагностики, у клініці застосовуються сучасні методики:

• клінічний та біохімічний аналізи крові;
• тести на Helicobacter pylori;
• фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС);
• визначення кислотності шлункового соку та дуоденального вмісту;
• біопсія тканин, що проводиться під час ФЕГДС;
• УЗД органів черевної порожнини;
• рентгенологічні методи із контрастом.

Найбільш інформативним методом є ФЕГДС: сучасне обладнання клініки та професійність лікаря, дають змогу швидко та без дискомфорту отримати цінні дані. Ми визначаємо, гострі виразки чи хронічні, де вони розташовані, чи уражена дванадцятипала кишка.

Тільки отримавши повну картину процесу, наш фахівець складає план противиразкової терапії.

Лікування виразки шлунка

Пацієнтам, у кого підтверджується виразка шлунка, лікування призначається за сучасними протоколами доказової медицини. Терапія потрібна комплексна, поетапна, курс складається індивідуально.

• корекція харчування;
• антибіотики та протимікробні засоби для знищення (ерадикації) H. pylori;
• інгібітори протонної помпи для зниження кислотності шлункового соку;
• антацидні засоби, щоб зменшити пошкодження тканин соляною кислотою;
• препарати вісмуту, які згубні для хелікобактеру та створюють на поверхні виразок захисну плівку;
• блокатори H2 гістамінових рецепторів;
• пробіотики для нормалізації кишкової мікрофлори та мікробіому травного тракту;
• препарати протизапальних простагландинів.

Попри те, що ВХШ вважається хронічним захворюванням, повне вилікування від цієї хвороби можливе: часто ми досягаємо або повної епітелізації, або стійкого рубцювання дефекту епітелію. Усе залежить від розмірів вогнища ураження та наскільки своєчасно людина звернулася по кваліфіковану допомогу.

На жаль, іноді ситуація не дозволяє розраховувати на успіх від консервативного лікування (дефект великий, процес рецидивний, ускладнений). Тоді треба застосовувати хірургічне втручання та видаляти уражену ділянку органу.

Профілактика захворювання

У цій справі головне – уникати чинників ризику. На жаль, запобігти зараженню Helicobacter pylori у наш час практично неможливо, тому варто ставитися до себе так, ніби ризик ВХШ уже є.

Для профілактики первинного захворювання або загострень наявної виразки рекомендується:

• уникати стресових ситуацій, за необхідності – приймати безпечні заспокійливі;
• відмовитися від куріння;
• обмежити вживання алкоголю, категорично уникати неякісних сурогатних напоїв;
• забезпечити здорове харчування та достатній рівень фізичної активності;
• своєчасно звертатися по консультацію гастроентеролога для виявлення та лікування гастриту за появи будь-яких симптомів із боку живота;
• не приймати без призначень лікаря НПЗЗ та препарати кортикостероїдів, а якщо вони необхідні – запивати їх молоком або застосовувати після їжі.

Для профілактики рецидивів рекомендуються розширені профілактичні курси лікування навесні та восени.

Реабілітація

У середньому, курс лікування виразки шлунка триває 1–2 місяці, після чого проводиться контрольна процедура ФЕГДС, мета якої – підтвердити.епітелізацію або рубцювання дефекту тканин.

Обов’язково, хоча б в осінні та весняні періоди, треба згадувати про принципи харчування при ВХШ (лікувальний стіл № 1).

• порції невеликі, вживання їжі 5–6 разів на день;
• цілозерновий «вчорашній» хліб із пшеничного борошна;
• нежирні сорти м’яса, риби, птиця та кролик;
• знежирене молоко, неперекислі кисломолочні продукти із такого молока;
• обмежити свіжу зелень;
• яйця пашот або некруто, у мішечок;
• гречана каша, в’язкі крупи (рис, вівсянка, манка);
• фрукти в печеному вигляді, овочі – у вареному.

• багата на екстрактивні речовини копчена, смажена їжа;
• свіжий пшеничний та житній хліб, здоба;
• кукурудзяна крупа, перловка, пшоно, горох, квасоля та інші бобові;
• жирне м’ясо та риба;
• морепродукти;
• сухофрукти та багаті на пектини плоди (яблука);
• гриби в будь-якому вигляді;
• міцні чай та кава, газовані напої та води;
• зварений круто яєчний жовток;
• занадто гаряча чи холодна їжа (холодні супи, морозиво).

У гострій стадії не можна шоколад. Не варто ризикувати алкоголем: навіть пиво чи вино здатні спровокувати загострення ВХШ.

У разі правильного лікування та за умови дотримання призначеної дієти при виразці шлунка, ризик рецидиву складає приблизно 6 % у пацієнтів із ранньою стадією процесу. Якщо людина тривалий час не зверталася по медичну допомогу, то й шанси на загострення в неї вищі.

Література

1. Наказ МОЗ України від 03.09.2014 № 613 “Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при пептичній виразці шлунка та дванадцятипалої кишки”.
2. Kashiwagi H. Ulcer and gastritis. Endoscopy. 2007 Feb;39(2):101-5. doi: 10.1055/s-2006-945108. PMID: 17327966.
3. Bazzoli F, De Luca L, Graham DY. Helicobacter pylori infection and the use of NSAIDs. Best Pract Res Clin Gastroenterol. 2001 Oct;15(5):775-85. doi: 10.1053/bega.2001.0234. PMID: 11566040.
4. Shiota S, Yamaoka Y. Strategy for the treatment of Helicobacter pylori infection. Curr Pharm Des. 2014;20(28):4489-500. doi: 10.2174/13816128113196660731. PMID: 24180402.
5. European Helicobacter and Microbiota Study group. Management of Helicobacter pylori infection: the Maastricht VI/Florence consensus report. Gut. 2022 Aug 8:gutjnl-2022-327745. doi: 10.1136/gutjnl-2022-327745. Epub ahead of print. PMID: 35944925.
6. Dias E et all. Gastric ulcer with liver penetration. Rev Esp Enferm Dig. 2022 Apr;114(4):248-249. doi: 10.17235/reed.2022.8528/2021. PMID: 35000403.

Оцініть статтю:

Рейтинг: 4,39 /5
Кількість оцінок: 176