Хто підтримав Реформацію у Німеччині

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

РОЗДІЛ II. РЕФОРМАЦІЯ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ. ВИСОКЕ ВІДРОДЖЕННЯ

Новий час вимагав нової церкви, яка мала забезпечити ідеологічну підтримку капіталістичного суспільства, що зароджувалося. У першій половині XVI ст. відбулися події, які похитнули основи християнського світу. У Європі розгорнувся широкий суспільний рух, спрямований проти католицької церкви, — Реформація (латин. reformatio — перетворення, виправлення). Реформація передбачала перегляд основних догматів католицької церкви. Це привело до виникнення нового напрямку християнства — протестантизму, що розділився на три основні течії.

Освічені люди вимагали змін не тільки в релігійному житті, але й у культурі. Новий етап розвитку європейської культури почався ще в XIV ст. в Італії. Він увійшов в історію під назвою Відродження, або Ренесанс.

Важливою ознакою епохи Відродження стало поширення в суспільстві нових поглядів на світ, що дістало назву «гуманізм». Гуманісти цікавилися перш за все людиною та всім, що її оточувало.

§ 7. Реформація в Німеччині

До XVI ст. Священна Римська імперія німецької нації, здавалося, була оплотом і захисником безкрайніх володінь католицької церкви. Проте саме тут виникло вчення, яке позбавляло римського папу святості. Чому так сталося?

Варто пригадати! 1. Коли виникла Священна Римська імперія? 2. Хто такі єретики? 3. Чого навчав і до чого закликав Ян Гус?

Німеччина напередодні Реформації.

На політичній карті початку XVI ст. територія Священної Римської імперії, основу якої складали німецькі землі, нагадувала «клаптикову ковдру». До неї належали численні князівства, герцогства, єпископства, незалежні міста й землі. Насправді імператори влади не мали, їх обирали курфюрсти — правителі найбільш сильних німецьких земель, які прагнули обмежити вплив центральної влади. У країні не існувало єдиних законів, єдиної монети й війська.

Під пишною назвою «Священна Римська імперія німецької нації» в XVI ст. приховувалася роз’єднана й роздроблена країна.

Рис. 1. Карл V Габсбург (1516— 1558). Обраний німецьким імператором у 1519 р. Володів країнами й землями в Європі, колоніями в Америці, був королем Іспанії. Німеччина була лише частиною його величезних володінь.

Рис. 2. Якоб II Фуггер (1459—1525). Один із найбагатших людей Європи, виділив із власних коштів 500 тис. флоринів на обрання Карла V Габсбурга імператором Священної Римської імперії.

Господарство на німецьких землях розвивалося вкрай нерівномірно. На всю Європу були відомі німецькі ярмарки. Місцеві рудокопи вважалися найдосвідченішими у світі. Процвітала торгівля з іншими країнами. У деяких галузях економіки міцнішали капіталістичні відносини, з’явилися власники великих капіталів. Вони вкладали свої кошти в гірничу справу, торгівлю, банки й лихварство. Німецькі банкіри давали гроші в борг римським папам, королям та імператорам (рис. 1, 2).

Однак більша частина німецьких земель занепадала. Розвиток торгівлі всередині Німеччини стримувався різними обмеженнями, заборонами, відсутністю єдиної грошової системи. Численні міста скоріше нагадували невеликі селища. Провідна роль у їхньому житті належала сільському господарству (виноградарство, виноробство, тваринництво тощо). Більшість селян перебувала в особистій і господарській залежності від власників землі — феодалів.

Католицька церква на межі XV—XVI ст.

Наприкінці XV ст. не існувало сили, здатної конкурувати з могутньою католицькою церквою. Римські папи були найбільшими землевласниками Європи. Церковні землі й промисли давали небачені доходи. Величезні кошти надходили з Німеччини та інших країн Європи від виплати десятин, торгівлі церковними посадами, за пошанування святих, різних ікон і мощів. На 30 тис. жителів Кельна на початку XVI ст. припадало 19 храмів, 100 каплиць, 22 монастирі й 12 притулків для прочан. Особливо прибутковою справою стала торгівля «відпущенням гріхів» — індульгенціями. Наприклад, одному з німецьких курфюрстів належало 19 тис. церковних реліквій, він «викупив гріхи» на два мільйони років вперед.

У Німеччині католицька церква не зустрічала опору з боку світської влади й повною мірою користувалася політичною роздробленістю країни.

Спосіб життя римських пап мало відрізнявся від способу життя світських правителів. Вони передавали своїм родичам вигідні посади, безконтрольно розпоряджалися церковним майном, втручалися в політичне життя європейських держав. Услід за папами багато єпископів і абатів безсоромно наживалися, використовуючи своє особливе положення в суспільстві. У той самий час рівень життя й доходи парафіяльних священиків нічим не відрізнялися від доходів їхніх парафіян — простих городян і селян.

Рис. 3. Мартін Лютер. Портрет XVI ст.

Рис. 4. Двері Замкової церкви, до яких Лютер прибив свої тези проти продажу індульгенцій. Сучасний вигляд.

Негативні явища в житті церкви привели до падіння авторитету пап і духовного стану в цілому. Нескінченні церковні побори зачіпали матеріальні інтереси всіх соціальних груп. Усе голосніше лунали вимоги обмежити вплив церкви лише турботою про духовне життя парафіян.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. католицька церква опинилася на межі глибокої кризи, що охопила всі сфери релігійного життя.

Мартін Лютер і початок Реформації.

На початку XVI ст. доля католицької церкви опинилася в руках нікому не відомого ченця Мартіна Лютера (1483—1546) (рис. 3). Він народився в сім’ї заможного рудокопа в Ейслебені (Саксонія). Усупереч волі батька Мартін Лютер залишив навчання на юридичномуфакультеті Ерфуртського університету, став монахом-августинцем і повністю присвятив себе служінню Господу. Життя Лютера було тісно пов’язане з містечком Віттенберг (2,5 тис. жителів, чотири церкви, два монастирі й університет). Тут він став священиком Замкової церкви й професором місцевого університету.

Реформація почалася зі звичайної події. На околицях Віттенберга з’явилися посланці місцевого архієпископа, які діловито торгували індульгенціями. 31 жовтня 1517 р. Лютер прибив до дверей своєї церкви «95 тез», у яких різко засудив торгівлю «спокутою гріхів» (рис. 4). Він хотів виправити й зміцнити Всесвітню церкву, нагадати про євангельські ідеали бідності й рівності серед християн. Це був перший, ще несміливий крок на шляху боротьби з вадами католицької церкви.

«Тези» досить швидко поширилися по всій Німеччині. Десятки тисяч людей схвально сприйняли ідеї ченця з Віттенберга. Спираючись на підтримку деяких німецьких князів, рицарства й бюргерів, Лютер із кожним кроком усе рішучіше вимагав реформування католицької церкви.

Рис. 5. Руйнування католицьких церков у Німеччині в період Реформації. Мініатюра XVI ст.

Рис. 6. Німецькі селяни. Художник Альбрехт Дюрер. Гравюра кінця XV ст.

Поступово формувалися основні ідеї вчення Лютера, головне місце в яких посідав догмат* про «виправдання вірою». Євангелія навчають, говорив Лютер, що віра є «несказанною добротою й милістю Господа». Ставлення до Бога — це внутрішній стан віруючого, і божественну благодать він отримує не завдяки «добрим справам» на користь церкви, а через глибоку особисту віру. Спасіння віруючому дарує сам Господь. Таким чином, Лютер заперечував роль церкви як посередника між Богом і людиною.

Лютер стверджував, що єдине джерело віри міститься у Святому Письмі. Тому складене людьми Святе передання (постанови церковних соборів, твори «отців церкви», папські булли) не може бути непогрішимою істиною. Дотримуючись тексту Євангелія, реформатор заперечував чернецтво, поклоніння святим, шанування ікон, пости, численні церковні свята. Лютер вважав, що серед семи християнських таїнств у Євангелії згадуються тільки два — хрещення й причастя, які однаково доступні кожному християнину.

Євангелічні ідеї Лютера стали основою реформаційного руху в Європі й мали руйнівні наслідки для католицької церкви.

Папа оголосив вчення Лютера єрессю. Спроби вмовити Лютера зректися своїх поглядів закінчилися провалом. Своїм противникам монах пропонував спростувати його погляди текстом Біблії, який знав напам’ять. У відповідь на спалення його книг церквою Лютер спалив папську буллу, а Папу оголосив Антихристом.

* Догмат — основна, беззаперечна ідея будь-якого вчення.

Користуючись гарантіями недоторканності, у 1521 р. Лютер прибув на рейхстаг у місто Вормс. Народ зустрічав його з радістю. На засіданнях рейхстагу Лютер непохитно відстоював свої переконання. Обурений імператор залишив зал засідань. Дорогою додому озброєні люди захопили Лютера й відвезли в невідомому напрямку. Так заступник Лютера курфюрст Фрідріх Мудрий врятував його від розправи й сховав у своєму замку під ім’ям «рицаря Георга». Тут Лютер уперше переклав із латини німецькою мовою текст Нового Заповіту. Доступний і зрозумілий текст Євангелія став потужною зброєю в боротьбі проти католицизму й за поширення лютеранства.

Лютер вважав, що Реформацію повинні здійснити німецькі князі. Проте на його заклик відгукнулися широкі верстви населення Німеччини. Однак єдності в поглядах на цілі й результати Реформації серед її учасників не було.

7. Томас Мюнцер. Із гравюри XVI ст.

Найзавзятішим прихильником Реформації був мандрівний проповідник Томас Мюнцер (близько 1490—1525) (рис. 7). «Час диспутів минув», — вважав Мюнцер. Він звинувачував Лютера в нерішучості й закликав до активної збройної боротьби проти всіх гнобителів простого народу, за негайне встановлення «царства Божого» на землі (рис. 8).

Проповіді Мюнцера отримали палкий відгук серед пригніченого феодальними й церковними поборами селянства. Спалахнула Селянська війна (1524—1525 рр.), що охопила всю Південно-Західну й Середню Німеччину. Зі зброєю в руках піднялися понад 200 тис. людей. Лютер намагався зупинити повсталих: «Я не хотів би, щоб Євангеліє відстоювалося шляхом насильства і пролиття крові». Проте вожді повстанців жадали крові й свободи. Повсталі вимагали скасування особистої залежності, передачі землі тим, хто її обробляє.

Селяни штурмували й грабували монастирі й замки, чинили жорстокі розправи над священиками, феодалами та їхніми родинами (рис. 9).

Із памфлету Мартіна Лютера «Проти розбійницьких і грабіжницьких зграй селян»: «Кожен, хто може, повинен рубати їх, душити й колоти, таємно і явно, так само, як убивають скажену собаку. Тому, любі добродії. не слід виявляти до селян хибного милосердя».

Розрізнені, погано озброєні й не навчені військової справи селянські загони були швидко розбиті. У вирішальній битві війська імператора й найманці вчинили люту розправу над повсталими, у якій загинуло понад 5 тис. людей. Полоненого Мюнцера після страшних катувань стратили.

Після поразки Селянської війни справа Реформації в Німеччині перейшла до рук німецьких князів, які використовували боротьбу з католицькою церквою у власних інтересах.

У 1526 р. в боротьбу за реформу церкви вступили німецькі князі, які намагалися використати ідеї Лютера для зміцнення своєї влади й незалежності від імператора й папи римського.

У 1529 р. на рейхстазі в місті Шпейєр імператор Карл V зажадав суворого дотримання католицького віросповідання на всій території Священної Римської імперії. П’ять князівств і 14 міст висловили різкий протест. Вони вважали, що в справах віри й совісті не можна підкорятися рішенню більшості. Від цього часу прихильників Реформації стали називати протестантами. Князі-протестанти уклали військово-політичний союз для продовження Реформації.

Рис. 8. Повсталі селяни.

Рис. 9. Напад селян на рицаря.

Розпочалася виснажлива війна між князями-католиками й князями-протестантами. Із метою придушення Реформації Карл V переправив до Німеччини 40 тис. добірних іспанських солдатів. Війна йшла з перемінним успіхом. Тільки в 1555 р. на рейхстазі в місті Аугсбург був укладений релігійний мир. Мирна угода зафіксувала головний принцип: «Чия влада, того й віра».

Аугсбурзький мир призвів до ще більшого розколу Німеччини, лютеранські князівства вийшли з-під контролю папського Риму, розпад імперії став неминучим.

1. Охарактеризуйте політичне й економічне становище Німеччини напередодні Реформації. 2. Назвіть основні джерела доходів католицької церкви наприкінці XV — на початку XVI ст. 3. Чому римські папи розглядали Священну Римську імперію як свою вотчину? 4. Чому вчення ченця Лютера оголосили єрессю? Які положення у вченні Лютера становили найбільшу загрозу для католицької церкви? 5. Яку роль відіграв Лютер в історії Реформації в Європі? 6*. Поясніть назву четвертого пункту параграфа «Народна Реформація». 7. Назвіть основні причини поразки Селянської війни в Німеччині. 8. Чому прихильників Реформації називають протестантами? 9. Які цілі мали німецькі князі-лютерани? Чому вони повстали проти папи й імператора? 10. Як закінчилася релігійна війна в Німеччині та якими були її результати? Поясніть головний принцип Аугсбурзької мирної угоди: «Чия влада, того й віра».

Із Вормського едикту імператора Священної Римської імперії Карла V (1521 р.)

Ми бажаємо, щоб ніхто не брав вищезгаданого Лютера на проживання, не давав йому ні їсти, ні пити, не переховував його, не надавав йому словом або ділом, потай або явно допомоги та сприяння. Де б він не з’явився, заарештуйте його й відправте під наглядом до нас. За таку святу справу ви отримаєте гідну нагороду.

Ми нагадуємо, щоб ніхто не купував, не продавав, не читав, не тримав у себе, не переписував, не друкував вищезгадані твори Лютера, видані до цього часу латиною або німецькою. Нагадуємо також, щоб ніхто не дотримувався вчення, не підтримував його, не поширював і не захищав.

? 1. Якими методами влада намагалася боротися із вченням Лютера? 2. Як ви вважаєте, чи засвідчує цей документ, що Лютера підтримували жителі Німеччини?

§ 6. Реформація в Німеччині

• 1. Католицька церква напередодні Реформації. За довгі століття свого існування католицька церква накопичила величезні багатства й зосередила у своїх руках чимало землі. З усієї католицької Європи стікався до Риму нескінченний потік золота. Навіть в істинних вірян викликали розчарування та обурення жадоба пап і кардиналів і розкіш, якою вони себе оточували. Їхнє реальне життя йшло всупереч із закликами церкви до невибагливості та утримання від надмірностей і було надто далеке від ідеалів раннього християнства. Наплив до Риму прочан, широкий продаж їм реліквій, лихварські операції постійно поповнювали папську скарбницю.

Виплата десятої частини від прибутків є характерною лише для католицької церкви чи для православної також?

На зламі ХV-ХVІ ст. невдоволення папами та їхнім оточенням стало загальним, а звинувачення на адресу Риму звучали дедалі частіше й сміливіше. Вони лунали з різних верств суспільства, кожна з яких мала свої претензії до пап. Королі та дворянство зазіхали на незліченні володіння церкви й виступали за секуляризацію – передачу церковних земель у власність світської влади. Розважливе й ощадливе бюргерство, а також підприємці нового типу вважали, що численні релігійні свята й пишні обряди коштують їм надто дорого. Вони вимагали їхнього спрощення й «дешевої церкви», аби якомога більше грошей залишити у власних кишенях.

Багатьох не влаштовувало існування церковної ієрархії та чернецтва, вшанування ікон і мощів. Особливі нарікання викликало богослужіння латиною, адже для основної маси європейців вона була незрозумілою. Водночас в умовах поширення освіти зростала кількість письменних людей. Вони висували вимогу вести богослужіння національними мовами й перекласти ними Святе Письмо.

Якою мовою велося богослужіння в той час у православних церквах України?

Стверджуючи, що право розпоряджатися благодаттю надано церкві самим Богом, римські папи, як її «хранителі», поклали на себе також обов’язок відпускати гріхи. Вони широко розгорнули торгівлю спеціальними грамотами – індульгенціями (з лат. – милість, прощення). За певну суму індульгенції звільняли від читання молитов, дотримання посту чи здійснення паломництва у вигляді каяття за гріхи, забезпечували їхнє повне або часткове відпущення. Безсоромний продаж індульгенцій викликав обурення щирих вірян-католиків.

На початку XVI ст. невдоволення церквою та непомірними зазіханнями пап невпинно зростало. У Європі назрівала Реформація (з лат. – перетворення, перебудова) – широкий рух за реформу й оновлення католицької церкви. Почалася вона в Німеччині.

• 2. Мартін Лютер і народження протестантизму. У розділеній на десятки дрібних держав Німеччині не існувало міцної королівської влади, здатної захистити її від церковників. З роз’єднаної Німеччини до папських скринь регулярно перетікали величезні суми грошей. Безліч папських продавців індульгенцій наводнили країну. Людиною, з вуст якої прозвучав заклик припинити цинічну торгівлю, став Мартін Лютер (1483-1546).

Лукас Кранах Стар ший. Мартін Лютер. Бл. 1532 р.

Мартін Лютер народився в Саксонії в сім’ї гірничого майстра. У 18 років здібний юнак вступив до Ерфуртського університету – знаменитого центру гуманістичної освіти. Батько хотів бачити сина юристом, але Лютер обрав іншу долю. Глибока віра привела його до августинського монастиря. Ставши ченцем, Лютер вів дуже аскетичне життя. Одного разу навіть довелося зламати двері келії, за якими виснаженого надмірними молитвами молодого монаха знайшли непритомного на підлозі. Проте незабаром прийшло розчарування в чернецтві. Здійснивши подорож до Рима, Лютер був вражений величезним багатством католицької церкви. Він багато часу приділяв роздумам про служіння Господу, захоплювався працями видатного середньовічного філософа Аврелія Августина.

Лютер полишив монастир і став викладати теологію у Віттенберзькому університеті. Один з його знайомих передрікав Лютеру незвичайне майбутнє: «Він у Церкву внесе великі перетворення».

Розгляньте карикатуру. Спробуйте схарактеризувати її зміст.

Лютер – волинка диявола. Карикатура. 1521 р.

31 жовтня 1517 р. Лютер прибив до дверей замкової церкви в місті Віттенберг «95 тез проти індульгенцій». Це були 95 заперечень молодого професора проти права пап прощати грішників, які купували відпущення гріхів. У лічені дні він став відомий у всій Німеччині. Навколо Лютера згуртувалися однодумці. Від критики індульгенцій вони перейшли до засудження папства й католицької церкви загалом.

Над Лютером нависла загроза звинувачення в єресі, проте він непохитно стояв на своєму. У 1520 р. Папа видав буллу про відлучення бунтівника від церкви. Лютер привселюдно спалив її у дворі університету. Це означало остаточний розрив з Римом. Популярність Лютера на батьківщині була надзвичайною. Папський посол повідомляв у Рим: «Дев’ять десятих у Німеччині кричать “Лютер”, а одна десята принаймні – “Смерть римському двору!”».

Хто і з якою метою міг створити таку карикатуру на Лютера?

Щоб зробити Біблію доступною кожному, Лютер переклав її німецькою мовою. Пишне, але малозрозуміле звичайним парафіянам богослужіння латиною він запропонував замінити на проповідь рідною мовою. Праці Лютера, написані німецькою, друкували величезними накладами та миттєво розповсюджували всією країною.

Розгляньте фотоілюстрацію. Дізнайтеся з додаткових джерел, де встановлено цей пам’ятник.

Пам’ятник Мартіну Лютеру

Біблія. Переклад М. Лютера. 1534 р.

Протести на адресу Папи дедалі голосніше лунали всією Німеччиною. Ревний католик імператор Карл V вирішив втрутитись у справу. 1521 р. він викликав Лютера на рейхстаг у місто Вормс. Там «єретику» запропонували зректися своїх поглядів, але Лютер відмовився це зробити. Він не бажав іти проти власної совісті, а свою непохитність висловив у фразі: «На тому стою й не можу інакше».

Розгляньте гравюру. Який момент засідання рейхстагу, на вашу думку, на ній зображено?

Мартін Лютер на рейхстазі у Вормсі. Гравюра. 1557 р.

Основні ідеї Мартіна Лютера

Порятунок душі залежить лише від віри в Бога, і для цього не потрібні посередники – папство й церква

Секуляризація багатств церкви

Спільні закони для мирян і священників (зокрема, священники могли одружуватися)

Звільнення церкви від ідолопоклонства – ікон і скульптурних зображень

Визнання лише двох церковних таїнств – хрещення та причастя

Кристоффель ван Зіхем. Томас Мюнцер. Гравюра. 1608 р.

• 3. Поширення Реформації. Імператор, підтримуючи Папу, наполіг на ухваленні рішення про переслідування поборників нової єресі. Реформація вже здобула безліч прибічників. До неї долучилися всі верстви німецького населення – дворянство, бюргерство, селянство. Країною прокотилася хвиля міських повстань, під час яких громили церкви, монастирі, знищували ікони й статуї, нападали на монахів і священників. Почавши з реформи церкви, міська біднота й селянство сподівалися оновити світ і встановити справедливість. Ці ідеї знайшли гарячу підтримку у проповідника Томаса Мюнцера.. Він був палкий прихильник учення Лютера, але згодом став на радикальні позиції. Шляхи Лютера й діячів народної Реформації повністю розійшлися. Особливо зрозуміло це стало, коли на півдні Німеччини вибухнула Селянська війна (1524-1526 рр.).

Титульний лист «12 статей». XVI ст.

XVI ст. Із селянської програми «12 статей»

По-перше, наше уклінне прохання і бажання мати право всією громадою обирати собі священника й усувати його.

По-друге, ми згодні давати справедливу зернову десятину, але лише так, як належить. Адже якщо її потрібно давати Богові та його людям, то вона дістається священнику, якщо він звіщає правильне слово Боже. Надалі ми бажаємо, щоб цю десятину збирали наші церковні старости й давали б належне утримання священнику, обраному всією громадою. Малої ж десятини ми не хочемо давати зовсім.

По-третє, досі звичним було вважати нас «власними» людьми. Беручи до уваги, що Христос пролиттям своєї дорогоцінної крові звільнив усіх нас, тому відповідає Письму, аби ми були вільні.

По-п’яте, наші пани привласнили всі ліси. Ось наша думка: ліси повинні знову перейти в користування всієї громади.

По-шосте, ми зазнаємо великого обтяження від панщини, яка зростає та збільшується щодня. Ми бажаємо, щоб нас не приневолювали так сильно.

По-десяте, дехто привласнив громадські луки, а також ріллю. Ці землі ми хочемо знову повернути в наше спільне користування.

1. Як у документі відображено ідеї Реформації? 2. Проти порушення яких прав виступали селяни? 3. Як вони пояснювали законність вимоги про повернення їм особистої свободи?

Мюнцер натхненно закликав селян до боротьби, пророкував швидкий кінець «безбожним тиранам» і перехід влади до простого народу. Погано озброєне й неорганізоване селянське військо не могло протистояти важкій артилерії, кінноті та вимуштруваній піхоті князів. Простих селян безжально винищили. Невдовзі ліквідували й інші осередки опору. Повну підтримку діям князів висловив Лютер. Він писав, що бунтівників потрібно безжально знищувати, інакше вони загублять державу. Із цього моменту Лютер поєднав свою долю з князівською владою.

Подекуди налякане дворянство пішло селянам на поступки, але загалом становище селян погіршилося. Не здійснились і прагнення провести політичні реформи та створити єдину Німеччину. Переможцями в боротьбі вийшли князі. Після придушення селянських повстань у їхніх руках опинилася не тільки доля церкви, а й доля Німеччини загалом.

Розгляньте гравюру. На її основі розкажіть, чим закінчилася Селянська війна.

Кінець Селянської війни. Гравюра. XVI ст.

Чому Лютер підтримав жорстоку розправу з повсталими?

Покінчивши із Селянською війною, князі, прихильники Лютера, продовжили Реформацію. У своїх землях вони очолили церкву й тепер самі вирішували, яку релігію сповідуватиме підвладне їм населення. Світські правителі секуляризували церковні землі й привласнили багатства монастирів. Відповідно до вимог Реформації в їхніх володіннях перебудовували шкільну та університетську освіту.

Усе це дуже посилювало владу князів. Занепокоєний імператор Карл V переконав рейхстаг ухвалити рішення про повсюдне відновлення католицького богослужіння. У відповідь п’ять князів і 14 міст висловили свій протест. Із цього моменту прибічників Реформації стали називати протестантами. Так відбулося народження протестантизму. (Сьогодні протестантами вважають усіх прихильників Реформації, а національні церкви, які не визнають влади Папи Римського, мають назву «протестантські».)

• 4. Жан Кальвін. Хвилі Реформації розійшлися всією Європою. У середині 30-х років XVI ст. її важливим центром стала Швейцарія. На відміну від Німеччини, вона не знала тиску імператорської та князівської влади й значно слабше відчувала вплив католицької церкви. Це дозволило швейцарським реформаторам діяти рішучіше за лютеран.

Розвиток Реформації у Швейцарії пов’язаний з ім’ям Жана Кальвіна (1509-1564).

Жан Кальвін

Жан Кальвін народився у Франції в сім’ї юриста. У 14 років вступив до університету, отримав прекрасну гуманітарну й правову освіту. Після того як у Франції почалися жорстокі переслідування прибічників Реформації, Кальвін був змушений залишити батьківщину. На запрошення магістрату Женеви він став проповідником у цьому великому торговельно-банківському місті. Суворий аскет із залізною силою волі, Кальвін був людиною рідкісної працездатності: повне зібрання його творів становить 59 томів.

Основні ідеї Жана Кальвіна

Долю людини заздалегідь визначено Богом

Людина може сподіватися на спасіння, якщо виявляє всі свої здібності

Зароблене багатство є запорукою майбутнього спасіння душі

Помірність у витратах грошей

Усі спільні справи вирішує та провадить громада

У Женеві було різко скорочено кількість святкових днів і встановлено суворий контроль за поведінкою мешканців. Їм заборонялося не лише грати в азартні ігри й танцювати на бенкетах, а й читати розважальну літературу, дивитися вистави, супроводжувати музикою процесії. Особливо суворо наглядали за відвідуванням церковних служб, заохочували доноси сусідів на порушників цього правила.

Учення Кальвіна переконувало в потребі старанно й плідно працювати, націлювало на виховання в людині дисциплінованості, зібраності, вольових якостей. Воно знайшло розуміння і підтримку серед ощадливого бюргерства й ранніх підприємців. Настанови женевського проповідника якнайліпше відповідали духу й вимогам часу – добі зародження капіталізму.

Яку роль кальвінізм відіграв у тому, що Швейцарія отримала назву «країна банків» і репутацію надійного фінансового партнера?

Не існувало в кальвіністів і зведеного в сан духовенства. Правив службу та читав проповідь пастор, якого обирали з-поміж людей освічених і красномовних. На відміну від інших кальвіністська церква мала демократичнішу організацію, що викликало симпатії до неї простих людей. Частину дворянства, незадоволеного посиленням королівської влади, приваблювало те, що Кальвін визнавав за підданими право на повалення правителя. Ділові кола гідно оцінили ідеали праці, накопичення та ощадливості, закладені в ученні Кальвіна . Усі ці переваги забезпечили кальвінізму безліч прихильників. Поряд з лютеранством він поширився на значні території. До кальвінізму долучилася частина населення Англії, Франції, Нідерландів, Німеччини, Скандинавських країн, Шотландії, Угорщини, Чехії, Польщі. Згодом ті європейці , кому через релігійні переконання довелося рятуватися від переслідувань влади та емігрувати, перенесли ідеї кальвінізму до Америки.

• 1. Чому Реформація почалася саме в Німеччині? Чи можна вважати її випадковим явищем, початок якому поклали тези проти індульгенцій?
• 2. Чому вчення Лютера, яке отримало назву «виправдання вірою», становило загрозу для католицької церкви?
• 3. Чому особа Лютера та його вчення були надзвичайно популярні в Німеччині?
• 4. Схарактеризуйте причини та результати Селянської війни в Німеччині.
• 5. Кого називають протестантами?
• 6. Які верстви населення та чому підтримали вчення Кальвіна? Які з його настанов не втрачають значення і сьогодні?
• 7. Що спільного мають вчення Лютера та Кальвіна?

1. Розгляньте карту «Реформація в Європі в XVI ст. Селянська війна в Німеччині» (с. 54). На контурній карті зафарбуйте різними кольорами райони поширення католицизму, лютеранства, кальвінізму.

2. У зошитах заповніть таблицю «Причини Реформації».

Верстви населення

Події та факти, які викликали невдоволення

Пропоновані зміни

3. Візьміть участь у вікторині: виконайте онлайн-вправу «Реформація в Європі»:

Робота в парах. Підготуйте розповідь про життя, діяльність та основні ідеї Мартіна Лютера (1-ша особа) і Жана Кальвіна (2-га особа). Під час діалогу визначте, чиї ідеї вам більше подобаються і чому.