Хімічний опік – класифікація, площа поразки та як лікувати

Проблема впливу на шкіру їдких речовин є актуальною для тих, хто часто контактує з хімічними розчинами. Потрапляючи на шкіру, агресивні реагенти дратують та роз’їдають покриви, що веде до появи опіку. Важливо надати першу допомогу потерпілому для запобігання ускладненням.

1. Що таке хімічний опік
2. Класифікація опіків хімічного походження
3. Опік кислотою
4. Їдким лугом
5. Солями важких металів
6. Ступені тяжкості опікових ушкоджень
7. Хімічний опік першого ступеня
8. Другий
9. Третій ступінь тяжкості
10. Четверта
11. Лікування опіків
12. Перша допомога при хімічних опіках
13. В домашніх умовах
14. Медична допомога
15. Консервативні методи лікування хімічних опіків
16. Протишокова інфузійна терапія
17. Місцеве лікування
18. Хірургічне втручання під час опіків
19. Прогноз
20. Відео

Що таке хімічний опік

Контакт шкіри з активними речовинами, кислотами та лугами може призвести до пошкодження верхнього та підшкірного шару епітелію. Цей стан називається опіком. Найуразливішою зоною для ураження є руки. Як ушкоджуючі компоненти можуть виступати:

• хлорангідриди кислот;
• мінеральні та карбонові кислоти;
• їдкі луги та їх розчини;
• галогеніди алюмінію та фосфору;
• алкоголяти лугу та їх розчини;
• фенол;
• білий фосфор, конгломерати цинку;
• нітрат срібла;
• рідкий бром;
• хлорне вапно (хлорид кальцію);
• диметилсульфат;
• ароматичні сполуки;
• солі міді (мідний купорос).

Класифікація опіків хімічного походження

Усі шкірні ушкодження, викликані впливом агресивних реагентів, розрізняються по локалізації, глибині ураження, типу хімічної сполуки. Класифікацію використовують для травм, спричинених кислотами, їдким лугом, солями важких металів.

Опік кислотою

При попаданні хімічного реагенту на шкіру відбувається коагуляція білків із подальшою трансформацією їх у кислі альбумінати. Опік викликають фториста, сірчана, соляна, оцтова, інші види кислот. Місце травми покривається щільною кіркою, має чіткі межі. При контакті із сірчаною кислотою може виникнути ураження всієї товщі шкіри (3-4 ступеня тяжкості).

Опік хімічними речовинами часто супроводжується термічним ураженням шкіри. Клінічна картина відзначається почервонінням, різким болем та формуванням набряку навколо зони ураження.

Міхур не формується, замість нього з’являється коричневий або білий струп. Сильна дія відбувається при контакті з азотною кислотою. Струп має жовтий колір. Соляна кислота провокує некрози.

Найнебезпечніші та найтяжчі наслідки – при ураженні плавиковою кислотою. У перші 4–6 години постраждалий нічого не відчуває. За цей час іони фтору проникають глибоко в дерму, через що виникає дуже сильний біль. Розвиваються бульбашки, під якими перебувають трансформовані «варені» тканини.

Деякі органічні кислоти призводять до токсичних отруєнь. Карболова кислота, що складається на 90% з фенолу, при попаданні на шкіру формує щільний струп.

Фенольні сполуки швидко всмоктуються, викликаючи токсичну дію. Найнебезпечніші наслідки – пригнічення роботи серця та ураження нервової системи.

Їдким лугом

Руйнівна дія на епідерміс відбувається за рахунок гідроксильних радикалів. Сильні луги розчиняють жири, трансформуючи їх у емульсію, завдяки чому виникає ушкодження шкіри. Утворюються нестійкі альбумінати, які проникають у тканини, відбувається руйнування колагену та набухання дерми.

Порушується мікроциркуляція, формуються осередки вологого некрозу: брудно-білий, пухкий струп, ураження жирової клітковини. Найчастіше опік відбувається через контакт з їдким натром, їдким калієм, негашеним і гашеним вапном.

Солями важких металів

Небезпечними хімічними сполуками є ртуть, паяльна кислота, сполуки нітрату срібла та нітрату калію. При контакті виникають печіння та почервоніння, далі розвивається токсичний дерматит, утворюється ушкодження епідермісу. Поступово формується папульозний висип, іноді запалення охоплює волосяні фолікули. Різко зростає ризик інфікування організму через рани, що утворилися.

Ступені тяжкості опікових ушкоджень

У класифікації шкірних поразок (4 ступеня травми) враховуються такі фактори:

• глибина ушкодження: залежить від температури агента, тривалості його дії, виду кислоти (або іншої їдкої речовини);
• Здатність до загоєнню: опіки діляться на поверхневі, вони можуть загоїтися самостійно, і глибокі, для загоєння яких необхідна медична допомога (після регенерації формується рубець).

Хімічний опік першого ступеня

На цьому етапі активна речовина вражає верхній шар шкіри, викликає почервоніння та невеликий дискомфорт. Симптоми проходять через кілька днів, при наданні якісної першої допомоги – за кілька хвилин. Це найлегший ступінь опіку.

Другий

Після опіку 2 ступеня біль і печіння турбують сильніше, через деякий час на місці ураження може утворитися рідкий міхур. У більшості випадків при наданні першої допомоги в домашніх умовах можна уникнути ускладнень та шрамів.

Третій ступінь тяжкості

Етап характеризується ураженням підшкірних шарів. Ділянки епідермісу мертвіють, на місці пошкодження утворюється сірий струп, який згодом покривається чорною кіркою.

Четверта

Опік хімічною речовиною проникає глибоко під шкіру, вражає м’язові тканини, сягає сухожиль і кісток. Такі пошкодження дуже болючі і небезпечні, тому постраждалий потребує термінової медичної допомоги. Лікування відбувається у стаціонарі, оскільки глибоке ураження тканин може викликати комусь.

Лікування опіків

Схема терапії визначається з урахуванням джерела ураження та ступеня ушкодження епідермісу, тканин. Лікарська допомога необхідна при опіках 3-4 ступенів, при великих ураженнях шкіри 2 ступеня.

Перша допомога при хімічних опіках

Швидкі дії після травми допоможуть зберегти цілісність шкіри та навіть життя людини. Алгоритм дій:

1. Усунення джерела ураження, що скоротить глибину опіку.
2. Охолодження обпалених ділянок при хімічних ураженнях небажано використовувати воду. Краще прикласти до місця пошкодження лід, обгорнутий плівкою або папером. Охолодження допомагає запобігти процесу ураження тканин, що знаходяться поруч із місцем травми, знеболює та зменшує чутливість нервових закінчень. При 3 та 4 ступенях травми слід відразу викликати швидку допомогу.
3. Накладення асептичної пов’язки – на місце ушкодження наносять мазь від хімічних опіків шкіри, наприклад Сульфаргін. За рахунок сульфадіазину срібла усувається мікробна дія, попереджається гнійно-запальний процес, травма гоїться швидше. Перед накладенням пов’язки одяг із обпалених ділянок акуратно зрізається. Заборонено очищати уражені області, розкривати бульбашки, змащувати їх рослинними та тваринними оліями, марганцівкою, зеленкою. Асептична пов’язка накладається рану без додаткової обробки, при ураженнях пальців з-поміж них прокладають тканину.
4. Знеболення – при сильному дискомфорті потерпілому дають Ібупрофен, Парацетамол.
5. Виклик швидкої допомоги – необхідний при опіках 3, 4 ступенів, ушкодженнях 2 ступеня розміром більше за долоню, опіках 1 ступеня при ураженні понад 10% тіла. Швидку допомогу слід викликати, якщо травма захопила обличчя, шию, суглоби, кисті, стопи, промежину. При нудоті, блювоті, підвищенні температури, погіршенні стану організму, оніміння ураженої ділянки лікарське втручання необхідне.

Типові помилки при першій допомозі:

• не оцінюється тяжкість супутніх травм;
• накладаються мазі та препарати, заборонені при опіках;
• рани очищаються без знеболювання;
• пов’язки накладаються занадто туго, і набряк посилюється;
• рана очищається мильними розчинами (плівка покриває опік та дратує його);
• накладається джгут (опікова хвороба м’язів посилюється при занадто тугій пов’язці).

В домашніх умовах

Воду як нейтралізатор хімічної речовини використовувати не можна, це може посилити стан хворого і спричинити ускладнення. При дії сірчаної кислоти виділяється багато тепла, що небезпечно. Протизапальні розчини для нейтралізації вражаючих речовин:

• лугів – лимонний сік;
• кислот – розчин соди (1 ч. л. на склянку води);
• карболової кислоти – гліцерин;
• фенолу – рицинова олія.

Для успішного загоєння шкіри часто використовують гелеві пов’язки (на фото). Їхні переваги:

• стерильні;
• охолоджують та зволожують рану;
• запобігають пошкодженню здорових тканин;
• швидко знеболюють;
• захищають від мікробного зараження;
• сприяють регенерації та загоєнню;
• не прилипають до ороговілої рани, швидко знімаються;
• пропускають повітря.

Медична допомога

Хімічний опік шкіри потребує лікарського втручання. Медицина використовує консервативні та оперативні методи. Спосіб лікування залежить від площі, глибини, локалізації ураження, його причин.

Лікарі нейтралізують джерело травми, обробляють рану, накладають асептичну пов’язку для швидкої реабілітації.

Консервативні методи лікування хімічних опіків

Для терапії поверхневих поразок застосовуються консервативні способи. Хімічний опік обличчя та тіла можна лікувати відкритим чи закритим способом. В останньому випадку на рани накладають пов’язки з ліками:

1. Перший ступінь травми – накладення протиопікової мазі, курс – до 7 днів.
2. Друга – пов’язки з бактерицидними мазями (Левомеколь, Діоксізол, Сільвацин), змінюються кожні 2 дні.
3. Третя – обробка шкіри навколо струпа перекисом водню, фурациліном, хлоргексидином або іншим антисептиком, накладання стерильної пов’язки. Через 2-3 тижні використовують бактерицидні мазі. Курс лікування триває місяць.
4. Четверта – щоденні пов’язки з мазями та антисептиками для прискореного відторгнення опікової скоринки.

Закритий спосіб лікування дозволяє уникнути інфікування рани, її ушкодження. З недоліків виділяють болючість при зміні пов’язки.

При відкритому способі лікування застосовуються ультрафіолетове опромінення, очисник повітря, бактеріальні фільтри. Вони є лише у спеціалізованих протиопікових відділеннях. Терапія спрямована на прискорення утворення сухої скоринки. 2-3 рази на день на шкіру наносять антисептики, пов’язки не застосовують. За 1-2 дні досягають висихання струпа.

Відкритий спосіб застосовується для лікування опікових травм особи, шиї, промежини.

Перевагою є можливість спостереження за загоєнням тканин, недоліком – висока вартість, втрата вологи та плазми.

Протишокова інфузійна терапія

Через опікові поверхні потерпілий втрачає багато рідини та білка, що посилює його стан. Для усунення дискомфорту слід проводити інфузійну терапію. Вона використовується при ураженні понад 10% тіла поверхневими або 5% глибокими опіками. При терапії вводяться колоїдні та кристалоїдні рідини: 40% розчин глюкози, реологічні рідини, речовини для корекції кислотно-лужного стану, серцево-судинні препарати.

Протягом перших 8 годин після опіку вводять лише кристалоїди. Необхідно забезпечити кислотно-лужну рівновагу, надходження кисню та поживних речовин у кровотік.

• 4 катетери ставляться у центральній вені, сечовий, 1–2 – у периферичних венах, у носоглотці;
• встановлюється гастральний чи ентеральний зонд;
• проводиться моніторинг артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, венозного тиску, погодинного діурезу.

Місцеве лікування

Зовнішня терапія передбачає використання пов’язок з антибактеріальними препаратами:

• окислювачі – перекис водню, перманганат калію;
• інгібітори синтезу та обміну нуклеїнових кислот – барвники (діоксидин), нітрофурани (фурацилін);
• засоби, що змінюють структуру цитоплазми – катіонні антисептики (хлоргексидин), іонофори (стеланін), нітрат срібла;
• пригнічують синтез білка антибіотики – еритроміцин;
• порушують синтез метаболізму фолієвої кислоти – сульфаніламіди.

Вони уповільнюють або повністю припиняють зростання бактеріальної флори у сфері опіку. Препарати наносять прямо на рану чи пов’язку. Етапи загоєння:

1. Гнійно-некротичний – висока бактеріальна забрудненість, набряк тканин, гіперемія, активна робота імунної системи. Завданням лікування стає придушення бактерій.
2. Грануляція – очищення рани від гною та некротизованих мас, придушення бактеріальної агресії. Пов’язка допоможе відвести ранове відділення.
3. Епітелізація – відновлення шкіри, формування рубця. Тут важливим завданням стає максимальна регенерація.

Хірургічне втручання під час опіків

На 3 та 4 стадіях опіків застосовують хірургічні методи лікування. Основні види:

1. Некротомія – висічення струпа, що утворився при глибоких опікових травмах. Її роблять в екстрених випадках при небезпеці розвитку некрозу для поліпшення кровопостачання тканин.
2. Некректомія – використовується при опіках 3 ступеня, передбачає видалення нежиттєздатних тканин при глибоких обмежених ураженнях. У процесі операції відбувається очищення рани, запобігають процесам нагноєння.
3. Етапна некректомія – показана при глибоких великих ураженнях. Видалення нежиттєздатних тканин проводиться у кілька етапів. Операція щадна.
4. Ампутація кінцівки проводиться при важких опіках, якщо інші методи лікування не принесли позитивних результатів. У процесі операції знижується інтоксикація організму та ризик ускладнень, скорочується тривалість лікування.
5. Трансплантація шкіри – необхідна закриття опікових ран великих розмірів. Більшості пацієнтів проводять аутопластику – шкіра з іншої ділянки тіла пересідає на місце ураження. Беруть сусідні здорові тканини або ділянки зі стегон, сідниць, живота.

Прогноз

Більшість опікових травм 1 та 2 ступенів практично не утворюють рубців. За 1-2 місяці тканини повністю відновлюються. При опіках 3 та 4 ступенів утворюються рубці, шкіра потовщується. Результат загоєння залежить від ступеня агресивності ушкоджуючого фактора.

Хімічний опік марихуани – що це та як виправити

Більшість гроверів при вирощуванні канабісу хоча б раз зіштовхувалися зі хімічними опіками рослин. Опік, на відміну від нестачі поживних речовин, такого як дефіцит калію у коноплі, виникає, коли рослини отримують дуже багато рідких або гранульованих добрив.

Коноплі мають специфічну швидкість біохімічних змін і засвоєння поживних компонентів, що додаються в ґрунт. Вона не має механізму виділення накопичених речовин, тому вона не може повністю позбутися надлишків добрива.

Їх надлишок часто призводить до пошкодження листя та коріння, а це, своєю чергою, значно зменшує фотосинтез. Порушення процесу фотосинтезу означає, що рослини будуть виробляти набагато менше глюкози, необхідної для правильного зростання та розвитку. Це особливо небезпечно для молодих, кущів конопель, що ще не зміцніли.

Ознаки опіків у марихуани

Рослини канабісу, які страждають від надмірно внесеної до субстрату дози добрив, виявляють низку різних тривожних симптомів, залежно від концентрації компонентів. Існують ранні симптоми, що свідчать про хімічний опік:

• листя нездорового темно-зеленого кольору;
• скручуються листочки;
• пожовтілі кінчики листя.

На початковій стадії передозування добривами для конопель не загрожує життю рослини, і воно здатне самостійно їх переробити. Якщо опіки зберігаються тривалий час, на ньому з’являться ряд тривожних змін:

• повне знебарвлення листя;
• в’яне листя;
• коричневі плями на листочках;
• скручування та швидке відмирання листя;
• жовте та опадаюче листя.

У міру прогресування опіків вони переміщатимуться від кінчиків листя до центру. Раннє виявлення проблеми та вжиті заходи з боку селекціонера допоможуть зберегти не лише врожайність, а й життя рослини. Хімічний опік конопель, залишений поза увагою, призведе до того, що всі листочки загинуть і опадуть. Без функціонального листя кущ приречений на загибель.

Як боротися з опіками рослин?

Канабіс – живий організм, якому характерні різні життєві процеси: газообмін, поглинання води та поживних речовин. Для правильного перебігу життєвих процесів необхідні морфологічні частини, що ефективно функціонують, – коріння, стебла, листя.

Якщо, наприклад, відбулося часткове отруєння азотом у коноплі, то кущ можна врятувати, оскільки завдані збитки не надто великі.

• Перше, що потрібно зробити – нейтралізувати внесені добрива. Їх можна видалити промиванням субстрату чи ґрунту.
• Другий крок – ретельний огляд рослини. Слід витягти його із землі та ретельно оглянути, приділяючи особливу увагу стану листя, стебел та коріння. При необхідності можливе видалення сильно ушкоджених морфологічних частин. Вони можуть бути індикатором розвитку плісняви, яка заразить усю плантацію.
• Третій крок – пересадити кущ канабісу у свіжий, чистий субстрат.

Надмірно удобрені рослини зазнають сильного стресу, що сповільнює їх зростання, проте протягом двох тижнів швидкість зростання має повернутися до норми.

Запобігання опікам конопель

Кожен гровер хоче, щоб його кущі конопель росли здоровими та приносили хороший урожай. Селекція марихуани складається з багатьох дрібних аспектів, які разом створюють ідеальні для неї умови. Найбільш важливими факторами під час вирощування є:

• відповідна кислотність ґрунту (pH від 6,2 до 7,0);
• інтенсивність світла (сонячного чи штучного);
• час впливу на рослину ультрафіолетових променів;
• вологість повітря та температура навколишнього середовища;
• вентиляція при вирощуванні кущів усередині приміщення;
• кількість добрив, що вносяться до субстрату або землі.

Існують різні методи, які захистять рослини канабісу від хімічних опіків внаслідок передозування добрив або їх високої концентрації. Основний метод – контроль рівня pH у ґрунті. Для цього слід використовувати прилад (РН-метр) зі спеціальним датчиком. Результати аналізів на кислотність слід записувати, адже завдяки їм можна визначити час внесення добрив.

Інший, найпростіший метод – правильне введення препаратів. Виробники інформують покупців про час дії складів та допустиму концентрацію при використанні. Дотримуючись рекомендацій, вказаних на пакуванні продукту, можна уникнути опіків у рослини.

Придбати високоякісні добрива для конопель можна на сайті сідшопу Coffeeshop. У нашому інтернет-магазині представлений широкий вибір поживних добавок, необхідних для нормального зростання та розвитку рослин. Якщо ви не знаєте, який препарат краще вибрати, наші фахівці проконсультують вас.

*Матеріал має науково-ознайомчий характер, ми не закликаємо займатися вирощуванням рослин марихуани в країнах, де це переслідується за законом!