Вейгела: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 28 лютого 2019 Перша редакція: 28 березня 2015 🕒 11 хвилин 👀 82920 разів 💬 2 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за вейгелою
• Чагарник вейгела – опис
• Посадка вейгели
  • Коли саджати вейгелу
  • Як посадити вейгелу
  • Вейгела навесні
  • Цвітіння вейгели
  • Розмноження вейгели
  • Обрізування вейгели
  • Шкідники та хвороби вейгели
  • Як і коли збирати насіння вейгели
  • Вейгела взимку
  • Рання вейгела, або вейгела приємна (Weigela praecox)
  • Вейгела квітуча, або вейгела флорида (Weigela florida)
  • Вейгела гібридна (Weigela hybrida)
  • Вейгела Міддендорфа (Weigela middendorffiana)
  • Коментарі

  Серед декоративних чагарників не багато таких, які здатні цвісти два рази за сезон. А ось вейгела саме такий чагарник. Ще однією перевагою культури є її зимостійкість: навіть після сильних морозів, вейгела швидко відновлюється.

  Що стосується декоративності, то вейгела просто чарівна: під час цвітіння вона вся усипана ароматними квітками. рожевого, білого, жовтого або червоного кольору.

  Ми пропонуємо вам ретельно підібраний нашими фахівцями матеріал, з якого ви можете дізнатися:

  • як посадити вейгелу;
  • як доглядати за цією рослиною до і після цвітіння;
  • коли і як потрібно обрізати вейгелу;
  • як підготувати рослину до зимівлі.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за вейгелою

  • Посадка: березень або квітень.
  • Цвітіння: з середини травня впродовж місяця, повторне цвітіння – в серпні-вересні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: пухкий, свіжий, у міру зволожений і багатий на гумус суглинний або супіщаний ґрунт слабколужної або нейтральної реакції.
  • Полив: помірний полив тільки в посушливий період.
  • Підживлення: після внесення добрив при посадці рослину можна не підживлювати два роки, в подальшому в період вегетації проводять три підживлення: напровесні повним мінеральним добривом, на початку літа калійно-фосфорним добривом, а під осіннє перекопування – деревною золою.
  • Обрізування: молоді кущі обрізують тільки напровесні в санітарних цілях, дорослим навесні роблять санітарне обрізування, а формувальне – улітку, після першого цвітіння. Один раз на 3-4 роки проводять омолоджувальне обрізування куща.
  • Розмноження: насінням, зеленими та напівздеревілими живцями, відсадками та паростю.
  • Шкідники: попелиця, трипси, гусінь, павутинні кліщі, хрущі та капустянки.
  • Хвороби: сіра гниль, плямистості.

  Рослина вейгела (лат. Weigela) належить до роду чагарників родини Жимолостеві. Назву рослина отримала на честь німецького хіміка, ботаніка і фармаколога Крістіана Еренфріда фон Вайгеля. У природі квіти вейгела поширені на сході і південному сході Азії, а також на острові Ява та на Далекому Сході. Рід обчислюється п’ятнадцятьма видами, в культурі ж вирощується найчастіше 7 видів і близько 10 високодекоративних сортів вейгели – це листопадні чагарники, які мають такі переваги, як краса і легкість у розмноженні та догляді.

  Чагарник вейгела – опис

  Квітка вейгела вологолюбна і відносно тіньовитривала. Цей прямостоячий чагарник не утворює столонів, листя розташовується на його пагонах супротивно, черешкове, без прилистків, пилчасте або зубчасто-пилчасте. Квітки, воронкоподібні або дзвоникуваті, до 5 см завдовжки, одиночні або зібрані в дірчасті суцвіття, бувають рожевого, кремового, жовтого, кармінно-червоного та інших кольорів, які можуть змінюватися в процесі цвітіння від більш світлого відтінку до більш насиченого. Після цвітіння кущ вейгела утворює плоди – двостулкові коробочки з дрібним насінням.

  Посадка вейгели

  Коли саджати вейгелу

  Вейгела найкраще приживається навесні, у часовий проміжок між початком прогрівання ґрунту і набубнявінням бруньок. Осіння ж посадка вейгели зазвичай гине в першу зиму. Виберіть для чагарника місце на узвишші, захищене від північних вітрів і сильних протягів, через які квітки і бутони рослини можуть обсипатися – найкраще вейгела зростає з південного боку будинку. Аби цвітіння вейгели було яскравим і рясним, бажано гарне освітлення. Ґрунт для вейгели підходить багатий на гумус і пухкий – супіщаний або суглинний із слабколужною або нейтральною реакцією. Виняток становить тільки вейгела Міддендорфа (Weigela middendorffiana), яка може рости і на слабкокислих торф’янистих ґрунтах. Для посадки годяться саджанці, не молодші за три роки.

  Як посадити вейгелу

  Посадка рослини вейгела здійснюється в яму завглибшки 30-40 см, але якщо ґрунт на ділянці небагатий, то глибина ями повинна бути трохи більшою, щоб можна було укласти на її дно, крім п’ятнадцятисантиметрового шару дренажу з битої цегли, гравію чи піску, шар родючої землі з добривами – по 100 г нітрофоски та по півтора відра компосту під кожен кущ вейгели. Поживну добавку потрібно ретельно перемішати з компостом. Щоб підвищити приживлюваність посадкового матеріалу, коріння саджанців можна обробити розчином стимулятора коренеутворення, наприклад, Радіфармом або Віва+. Саджанці вейгели великих сортів (заввишки до 2,5 м) розташовують на відстані півтора-два метри один від одного, для невисоких сортів (до метра) досить проміжку у 80 см. При посадці коріння саджанців акуратно розправляють, землю, щоб уникнути утворення порожнин навколо коренів, ретельно ущільнюють. Кореневу шийку саджанця заглиблюють не більше ніж на 1-2 см, а краще, щоб, коли земля осяде, вона виявилася врівні з поверхнею. Після посадки саджанці рясно поливають, ділянку мульчують.

  Догляд за вейгелою

  Вейгела навесні

  Вирощування вейгели не трудомістке, і ви з ним обов’язково впораєтеся. Весняну посадку завершено, і тепер вам залишається тільки здійснювати догляд за вейгелою відповідно до правил агротехніки: помірно поливати в посушливий період (якщо ділянка замульчована, необхідність частих поливань вам не загрожує), видаляти бур’яни в міру їхньої появи й обов’язково обережно, щоб не пошкодити коріння чагарника, розпушувати ґрунт на глибину багнета лопати. Догляд за вейгелою включає і підживлення, але якщо ви під час посадки внесли під коріння компост та нітрофоску, то два роки можете вейгелу не підживлювати. На третьому році ранньою весною, щоб стимулювати зростання нових пагонів і листя, внесіть у ґрунт повне мінеральне добриво – амофоску, діамофоску, Кеміру-люкс або інше добриво, що містить фосфор, калій і азот. Наприкінці травня або на початку червня, коли вейгела формує бутони, зробіть друге підживлення, що складається з калійних і фосфорних добрив (суперфосфату, сірчанокислого калію), які забезпечать більш довге та пишне цвітіння, а заодно і зміцнять гілки рослини до зими. Третє підживлення проводиться під осіннє перекопування – вноситься деревна зола з розрахунку 200 грамів на квадратний метр ділянки або добриво Кеміра – осінь у дозуванні, зазначеному в інструкції.

  Цвітіння вейгели

  Найчудовішою перевагою вейгели перед іншими садовими чагарниками є те, що вона цвіте двічі за сезон: перше, дуже рясне цвітіння проходить на тогорічних пагонах із середини травня до середини червня, вдруге, але вже не так пишно, вейгела цвіте в серпні-вересні на пагонах поточного року. Квітуча вейгела – чарівне видовище.

  Розмноження вейгели

  Вейгела легко розмножується насінням, але оскільки прорісність насіння зберігається лише протягом одного або двох років, немає ніякого сенсу затягувати з посівом в ящики і теплиці. Тим більше, що набагато простіше залишити в землі насіння, що просипалося восени, а навесні, коли воно проросте, залишити найсильніші сходи та дорощувати їх два роки, поки не настане час пересадити їх на постійне місце. Однак слід пам’ятати, що при насіннєвому розмноженні видові властивості рослин можуть не зберегтися, тому квітникарі віддають перевагу вегетативному способу розмноження, а не насіннєвому: літніми зеленими або тогорічними напівздеревілими живцями, молодою паростю від пня або відсадками (щепами). Із зелених пагонів поточного року, зрізаних у кінці червня, або напівздеревілих тогорічних пагонів, нарізаних ранньою весною до початку сокоруху, а також із прикореневої парості нарізають живці завдовжки 10-15 см, видаляють з них нижнє листя, а верхнє вкорочують наполовину. Нижній зріз живців обробляють корневіном, потім живці висаджують у суміш піску і торфу, вкритий чотирисантиметровим шаром піску. Посадка живців не повинна бути глибокою, досить заглиблення на один сантиметр. Зверху кожен живець накривають скляною банкою або обрізаною пластиковою пляшкою, яку щодня знімають для провітрювання та зволоження живців. Щойно ви виявите у якогось живця новий пагін, прищипніть його, щоб стимулювати кущіння. Відсадками розмножують так: один із нижніх пагонів пригинають до землі, у тому місці, де він стикається з ґрунтом, злегка пошкоджують кору відсадка, прикріплюють його до землі і присипають ґрунтом. Наступної весни у вас буде повноцінний саджанець вейгели. Врахуйте, що і живці, і щепи до висадки на постійне місце потрібно ростити три роки.

  Обрізування вейгели

  Як і будь-який чагарник, вейгела потребує стрижки. Молодим кущам потрібне тільки санітарне обрізування, при якому ранньою весною видаляють поламані, підмерзлі, хворі або загущуючі кущ гілки. Дорослі кущі піддають формуючому обрізуванню, яке проводять у середині літа після першого цвітіння вейгели, поки нові пагони ще не відросли. Але врахуйте, що друге цвітіння відбувається якраз на пагонах поточного року, тому якщо ви проґавили час літньої стрижки і пагони пішли в ріст, краще літнє обрізування взагалі не проводити. Крім того, дорослі кущі раз на три-чотири роки потребують омолоджуючого обрізування, під час якого видаляють усі гілки, яким більше трьох років, а решту вкорочують на третину. Іноді є сенс обрізати взагалі всі пагони – і не переймайтеся, вейгела після такого обрізування прекрасно відновлюється.

  Шкідники та хвороби вейгели

  Найчастіше вражають вейгелу попелиця і листогризучі гусені, а в сильну спеку – павутинні кліщі і трипси, але зазвичай до того часу, коли настає спека, перше цвітіння вейгели вже добігає кінця. Для боротьби зі шкідниками використовують рогор, нітрафен, кельтан – пестициди, що завдають шкоди довкіллю. Щоб цього уникнути, краще з метою знищення шкідників використовувати інсектицидні рослинні настої, наприклад, з полину, гіркого перцю або часнику. Якщо саджанці після посадки починають жовтіти і в’янути, цілком можливо, що їхню кореневу систему вразили личинки хруща або капустянки, які могли потрапити в посадкову яму з перегноєм або компостом. У цьому випадку пролийте ґрунт розчином карбофосу або актари.

  Із хвороб небезпеку для вейгели становить іржа, сіра гниль і плямистості. Для боротьби з бактеріальними і грибковими хворобами використовують обробку бордоською рідиною – вапняним молоком із мідним купоросом. З метою профілактики захворювань доцільно обробляти вейгелу в період появи листя трипроцентним розчином Топсину.

  Вейгела після цвітіння

  Як і коли збирати насіння вейгели

  Дозріває насіння вейгели у вересні, а збирати його потрібно в листопаді, коли коробочки починають тріскатися. Аби вміст коробочок не просипався в ґрунт, обгорніть у вересні кілька насіннєвих коробочок марлею і закріпіть її на гілці, а в листопаді зріжте коробочку разом із марлею, внесіть до приміщення, обережно зніміть марлю, витрусіть насіння на газету, просушіть його, зсипте в коробочку, напишіть на ній назву рослини, сорту, дату закладки і покладіть до весни на зберігання в сухе темне місце. Пам’ятайте, що прорісність насіння вейгели втрачає за рік-два, а вирощені з насіння рослини рідко зберігають сортові ознаки батьків.

  Вейгела взимку

  У кінці жовтня або на початку листопада, коли з вейгели опаде все листя, присипте пристовбурні кола вейгели землею, утворивши пагорб заввишки 15-20 см. Гілки вейгели краще пригнути до землі і притиснути їх до неї, як це роблять із гортензією, а згори закрити руберойдом або спанбондом, зафіксувавши покриття, щоб його не зірвало вітром. Можна не пригинати гілки до землі, а щільно стягти їх мотузком або шпагатом, обгородити кущ каркасом із металевої або пластикової сітки, всередину цієї споруди насипати для тепла сухого листя, а згори обгорнути цю конструкцію щільним покривним матеріалом.

  Види і сорти вейгели

  Для садівників наших широт найбільшу цінність становлять більш-менш зимостійкі види і сорти вейгели. До таких належать:

  Рання вейгела, або вейгела приємна (Weigela praecox)

  у природі зростає на Далекому Сході. У висоту кущ вейгели ранньої сягає двох метрів, листя має опушене, крону кулясту. Яскраво-рожеві зовні квітки зібрані в суцвіття по 2-3 штуки на бічних пагонах поточного року. Іноді зів квіток забарвлений у жовтувато-білий колір, бутони мають пурпурний відтінок. Цвіте цей вид з кінця травня протягом 10-30 днів. Зацікавлення викликає вейгела варієгатна – строкатолистий різновид вейгели ранньої, зелене листя якої покрите жовтими плямами, що влітку набувають кремового відтінку.

  Вейгела квітуча, або вейгела флорида (Weigela florida)

  – чагарник заввишки до трьох метрів, на пагонах – два ряди волосинок. Листя на коротких черешках, пильчасте, зверху опушене тільки по центральній жилці, знизу – по всіх його жилах. Суцвіття з 3-4 яскраво-рожевих квіток розкриваються в кінці травня і цвітуть до трьох тижнів. Найпопулярніші форми:

  • вейгела пурпурова, або вейгела червона (Weigela Purpurea) – кущ з густою кроною, що досягає у висоту півтора метра, листя червоно-коричневе, квітки насичено-рожеві з жовтим зівом, цвіте в червні-липні. Сорт Nana Purpurea – майже точна, але зменшена копія вейгели пурпурової;
  • Альба – карликова форма з білими квітками, які із зів’яненням рожевіють;
  • Variegata – витончена і найбільш морозостійка форма з дрібним листям, яскраво-рожевими квітками, зібраними в китиці;
  • вейгела рожева (Weigela florida Bunge) – форма з квітками рожево-кармінового відтінку зовні і блідо-рожевого, майже білого всередині;
  • вейгела Вікторія (Weigela florida Victoria) – метровий кущ із червоно-коричневим листям, квітки багряного відтінку.

  Вейгела гібридна (Weigela hybrida)

  має розкидисту крону, цвіте рясно. У висоту досягає півтора метра. Ароматні трубчасто-воронкоподібні квітки, зібрані в пухкі суцвіття або одиночні, цвітуть залежно від сорту білим, рожевим, пурпуровим, ліловим і червоно-фіолетовим. Найпопулярнішими сортами є:

  • вейгела Брістоль Рубі – сорт, виведений у США в 1941 році. Висота куща від 2,5 до 3 м, діаметр крони до 3,5 м. Листя яскраво-зеленого кольору. Квітки рожеві з червоно-рубіновим краєм, іноді з помаранчевою серединою. Вейгела Брістоль Рубі дуже швидко росте, зацвітає в кінці червня;
  • вейгела Ред Принц – компактний кущ також американської селекції висотою в півтора метра, крона розлога, гілки пониклі, квітки насиченого червоного кольору виглядають контрастно на фоні яскраво-зеленого листя.

  Вейгела Міддендорфа (Weigela middendorffiana)

  кущ заввишки 1-1,5 м, пагони висхідні, квітки великі (3-4 см), жовтого відтінку з помаранчевими цятками в зіві, одиночні або зібрані в малоквіткові суцвіття від 2 до 6 штук у кожному. Цвіте двічі за сезон.

  Крім цих популярних видів, їхніх різновидів і сортів, у культурі вирощують ще вейгелу рясноквітучу, вейгелу приємну, вейгелу ранню, вейгелу японську, вейгелу садову, вейгелу Максимовича і вейгелу корейську.

  Як посадити, виростити, розмножити та доглядати за вейгелою

  Все частіше садівники, облаштовуючи свої ділянки, використовують не тільки плодоносні дерева і чагарники, але і декоративні рослини. Вейгела — чарівний, квітучий кущ допоможе прикрасити сад, приховати непривабливий куточок або створити неповторну композицію.

  Невибагливість до умов утримання, легкість при посадці у відкритий ґрунт і догляді за вейгелою, здатність видозмінюватися за допомогою стрижки роблять цю рослину незамінною в ландшафтному дизайні.

  Роль вейгели в ландшафтному дизайні

  Вейгела — один з декоративних чагарників, без яких важко уявити сучасний сад. В залежності від сорту ця рослина може бути різної висоти: від 50 см до 2 метрів. Цвіте вейгела два рази в рік.

  Навесні й восени кущі вкриваються неймовірними по красі численними квітами білого, рожевого, жовтого, бузкового або малинового кольору.

  Забарвлення рослини залежить від сорту, але всі вони мають дивну особливість — на початку формування бутона суцвіття дуже світлі майже безбарвні та чим сильніше розкриваються пелюстки, тим більш насиченим стають кольори.

  Квітучий кущ біля входу в будинок створює святковий настрій

  Витривала і невимоглива до умов утримання вейгела часто використовується в ландшафтних композиціях. Рости вона може як на сонці, так і в півтіні, до того ж добре переносить формувальну стрижку, за допомогою якої рослині можна надати будь-яку форму.

  Ці якості квітучого куща — просто знахідка при облаштуванні саду.

  Якщо ж на ділянці є ставок, то квітуча на березі вейгела пожвавить своїми фарбами заспокійливий пейзаж.

  Вейгела біля ставка — краса і природність заміського життя

  Вейгела будь-якого сорту може бути неперевершеною як одинична рослина, що висаджена на зеленому газоні, або стати прикрасою композиції.

  Добре виглядає вона і в компанії хвойників, що скомпоновані за принципом відмінності форм і кольорів, і, як перехідна ланка, в ансамблі листяних дерев і ґрунтопокривних квітучих рослин.

  З низькорослих сортів вейгели виходять симпатичні міксбордери, що прикрашають садову доріжку або оздоблюють певну ландшафтну форму.

  З високих сортів чагарнику формують живопліт для створення природного зонування саду.

  Добре виглядає вейгела і серед каменів, тому її часто садять біля підніжжя альпінарію.

  Варіанти використання на присадибній ділянці: фото

  Вдале поєднання вейгел різних сортів виконує роль чудового живоплоту Квітуча на спокійному газоні вейгела — яскравий спалах на зеленій гладі Кущ вейгели в центрі зеленої композиції притягує погляд

  Який клімат буде найкращим?

  Вейгела – рід рослин, що належать до сімейства жимолостевих. У природі рослина зустрічається на Далекому Сході й в східній Азії. Культивовані сорти з успіхом вирощують у багатьох регіонах нашої країни.

  У районах з холодними зимами рослину необхідно вкривати, особливо молоді чагарники, тому що з віком зимостійкість рослини підвищується. В засушливих районах для гарного росту і рясного цвітіння потрібні регулярні поливи.

  Вейгелу корейську використовували селекціонери для отримання нових сортів рослини

  Рід вейгели налічує 15 видів і більше як сто гібридних форм. Прабатьками численних сортів стали вейгела квітуча і гібридна.

  Шляхом схрещування материнських рослин з вейгелою корейською були отримані рослини різної форми й висоти з різноманітними варіантами забарвлення листя і квітів.

  Всі ці чагарники відрізняються витривалістю і відносною зимостійкістю.

  Способи розмноження

  Вейгела добре розмножується насінням, укоріненням живців і відводками. Варто зауважити, щоб отримати сортову красуню, розмножувати її потрібно тільки живцюванням або відводками. У отриманого саджанця збережуться всі характеристики материнської рослини, а перше цвітіння відбудеться через 2-3 роки.

  Посів насіння застосовують у випадках, коли потрібно відразу отримати велику кількість посадкового матеріалу, але зацвітуть такі саджанці лише через 5-6 років і, можливо, будуть відрізнятися від материнської рослини зовні.

  Розмноження насінням

  Посів насіння краще проводити в спеціально відведеній шкілці, де рослини зможуть перебувати три роки, тому що висаджувати на постійне місце можна тільки трирічний саджанець.

  Невелику грядку (шкілку) бажано відгородити бортиками, встановити дуги й накрити агроволокном. Така тепличка вбереже сходи від вітру, сонця і втрати вологи.

  Насіння вейгели відмінно сходить, якщо сіяти їх у рік збору. Посів можна проводити навесні, після того, як повністю прогріється ґрунт — зазвичай, це друга половина травня.

  Хороші результати дає і підзимовий посів. Його частіше здійснюють в листопаді, після перших заморозків.

  Насіння вейгели у рік збору мають майже стовідсоткову схожість, але з часом вона знижується

  Весняний посів насіння:

  • За день до посіву грядку рясно пролити розчином фітоспорину.
  • По вирівняній поверхні розкласти насіння вейгели.
  • Присипати зверху невеликим шаром вологого кокосового субстрату, торфу або піску та ущільнити.
  • Тепличку щільно закрити агроволокном.

  Зволожувати посіви потрібно буде перший час кожен день. Найзручніше користуватися при цьому пульверизатором, щоб не змити насіння. Сходи з’являться через 3-4 тижні.

  Посів насіння під зиму:

  • Після перших заморозків на підготовленій грядці розкласти насіння.
  • Присипати невеликим шаром торфу або кокосового субстрату.
  • Зверху вкрити посадку тирсою, соломою або агроволокном.
  • Навесні прибрати з грядки утеплення і зробити теплицю з дугами. Саджанці, що зійшли, акуратно проріджують. Не потрібно висмикувати зайві паростки — краще відрізати їх ножицями.

  Сіяти рослину можна в контейнери та вирощувати в домашніх умовах. Влітку саджанці переносять у сад, вибравши для них тихе тінисте місце.

  Живцюванням

  Вдалі терміни для живцювання – березень і травень-червень. У першому випадку нарізають живці зі здерев’янілих торішніх пагонів, у другому – з молодих приростів. Для літнього вкорінення живці заготовляють з нижньої частини молодого пагона. Зелені верхівки приростів для вкорінення не використовуються.

  Покроковий процес вкорінення:

  • Зі зрізаних пагонів нарізають живці близько 10 см завдовжки. У літніх живців залишають пару верхнього листя, скорочуючи його наполовину, інші прибирають.
  • Ящик заповнюють сумішшю торфу і піску 1:1.
  • Зрізи живців присипають порошком Корневин.
  • Паличкою в ґрунті роблять заглиблення на відстані 10-15 см один від одного.
  • Живці на 2/3 занурюють в лунки й притискають землю.

  Якщо живцювання відбувається влітку — контейнер виносять в сад і поміщають у теплицю під плівку, але з обов’язковим провітрюванням.

  При весняному вкоріненні живці ставлять в світле тепле місце в кімнаті. Коли саджанці почнуть зростати, можна вважати, що укорінення пройшло успішно. Їх розсаджують в окремі горщики та молоді пагони прищипують.

  Бутони, що з’являються, необхідно видаляти, щоб сили рослини йшли на утворення коренів.

  Подальший догляд за живцями не викликає яких-небудь труднощів. Основні вимоги – тінисте безвітряне місце, своєчасний полив і підгодівлі.

  Підійдуть будь-які мінеральні й органічні добрива для квітів, які вносять почергово.

  Готуючи розчин для кореневих підживлень важливо дотримуватися пропорції, зазначені в інструкції. Завжди краще недогодувати рослину, ніж перегодувати, тому при будь-яких сумнівах краще розвести препарат трохи великою кількістю води.

  Укоріненням відводків

  Найпростіший і надійний спосіб розмноження вейгели – укорінення відводків.

  Ранньою весною, до розпускання бруньок, вибирають пагін, що знаходиться на невеликій відстані від землі. Під ним насипають горбком пухкий родючий ґрунт.

  Порядок вкорінення:

  • В тому місці, де гілка буде торкатися землі, злегка зрізають кору, щоб прискорити утворення коренів.
  • Пагін пригинають, закріплюють шпилькою і засипають ґрунтом. Злегка зволожують і накривають плівкою – земля у цьому місці повинна бути завжди вологою.
  • За літо відводок вкорениться і вже наступної весни його можна буде відокремити й висадити в шкілку.

  Особливості посадки вейгели у відкритий ґрунт

  Щоб кущик вейгели прижився і тішив господарів довгі роки, дуже важливо вибрати відповідне місце в саду. Ця рослина добре себе почуває і в півтіні, і на сонце, однак, для південних районів перевагу треба віддати тінистим місцям.

  У районах з непередбачуваним кліматом висаджувати рослину найкраще з південної сторони будівлі, яка захистить її від холодних північних вітрів.

  Важливо, щоб ділянка з висадженою рослиною не підтоплювалася талими водами.

  Для посадки готують яму, розміри якої залежать від родючості ґрунту. На хорошому, родючому ґрунті досить викопати лунку 30х30 см, на бідному 50х50 см.

  Покроковий процес посадки:

  • На дно підготовленої ями укладають дренаж (гравій, щебінь або керамзит).
  • Насипають невелику кількість землі, змішаної з добривами (Кеміра Люкс, Кеміра квіткова або будь-яке універсальне для весняних посадок).
  • Яму до половини засипають підготовленою сумішшю з садової землі, дернової, компосту, торфу і піску, узятих в рівних кількостях.
  • По центру лунки встановлюють саджанець таким чином, щоб після посадки шийка рослини виявилася врівень із землею, розправляють коріння і присипають підготовленим ґрунтом.
  • Землю навколо рослини ущільнюють і поливають.
  • Після поливу досипають землі, формують пристовбурне коло і мульчують поверхню.

  Як правильно доглядати

  Вейгела, що висаджена за всіма правилами, не доставить особливих турбот по догляду. Молодій рослині під час приживлюваності знадобляться трохи більш часті поливи. Поливати краще всього в ранкові або вечірні години водою кімнатної температури.

  Мульча шаром 8-10 см значно зменшить трудовитрати, тому що під нею довше зберігається волога, а, значить, поливати можна рідше. Прополювання та розпушування на такій поверхні теж практично не потрібні.

  Внесення підгодівлі

  Якщо посадкова яма була заправлена родючим ґрунтом з добривами, то перші два роки підгодівлі рослині не потрібні.

  Подальше внесення добрив:

  • Ранньою весною вносять комплексне мінеральне добриво, що містить азот, фосфор і калій.
  • З початком формування бутонів кущ підживлюють фосфорно-калійними добривами, які забезпечать тривале яскраве цвітіння і підготують пагони до зими.
  • Третій раз добрива вносять восени під перекопуванням, розсипаючи біля стовбура 150 г золи і 250 г доломітового борошна або осінні мінеральні добрива в кількості, що рекомендована виробником.

  Навесні й влітку підгодівлі краще вносити в рідкому вигляді, розводячи добриво у воді — так рослина швидше отримає необхідні елементи живлення. Робити це краще після поливу або дощу, щоб не допустити опіку коренів.

  Рожеві дзвіночки вейгела «Нана Пурпуреа»

  Для теплолюбних рослин дуже важливо не порушувати принцип внесення підгодівлі, тому що це може негативно позначитися на зимівлі чагарнику.

  Азот стимулює ріст пагонів, тому його можна вносити тільки в першій половині літа. Далі пагонам потрібно визріти, щоб не вимерзнуть взимку, і допоможуть в цьому фосфор і калій.

  Особливості обрізування

  Як і багато інших декоративних чагарників, вейгелу потрібно обрізувати.

  У молодих рослин ранньою весною видаляють поламані й знищені пагони. Дорослим кущам бажано організувати обрізування після цвітіння — видаляють всі відцвілі пагони, і, якщо зробити це вчасно, то молоді прирости встигнуть зацвісти в кінці літа.

  Повторне цвітіння не буде таким пишним, як перше, але також прикрасить кущ і порадує власників.

  Видалення старих гілок омолоджує чагарник і сприяє цвітінню

  Старим кущам вейгели потрібне обрізування для омолодження, при якому молоді пагони обрізають приблизно на 1/3, а гілки старше 3-4 років видаляються повністю.

  Іноді садівники обрізають усі пагони, і чагарник легко переносить таку операцію.

  Підготовка до зими

  На більшій території нашої країни рослину необхідно вкривати на зиму. Без укриття чагарник переживе зиму тільки в південних районах, де стовпчик термометра рідко опускається нижче 0 °C. Тут досить навколо рослини насипати горбик землі висотою 20-30 см і замульчувати.

  Морозостійкість вейгели підвищується по мірі дорослішання, тому особливо ретельно ховаються молоді кущі.

  До настання морозів підготувати пристовбурне коло — прополоти, розпушити й засипати сухою землею шаром не менше 20 см. Зверху замульчувати соломою або тирсою.

  Сорт «Червоний принц»

  Безпосередньо до укриття рослини приступають після перших заморозків. Робити це необхідно в суху погоду, тому що вологість може привести до загнивання пагонів і появі цвілі.

  Для укриття над кущем вейгели споруджують каркас та обертають агроволокном або мішковиною у 2-3 шари. Зверху конструкцію вкривають плівкою і надійно закріплюють.

  Зробити це потрібно так, щоб при можливих відлизі й дощах всередину не потрапляла вода, але водночас й залишався доступ повітря.

  Добре використовувати для цих цілей гідро – або пароізоляцію, які продаються у всіх будівельних магазинах. Цей матеріал пропускає повітря і водночас відштовхує воду.

  Якщо чагарник невисокий, можна спробувати пригнути гілки. Для цього рослину обгортають мішковиною і нахиляють до землі. Під гілки підкладають солому, сухе листя і фіксують дугами.

  Укриття міксбордерів з вейгели нагадує тунелі

  Зверху споруду також утеплюють будь-яким матеріалом і накривають плівкою.

  Хвороби й шкідники

  Вейгела — невибаглива рослина і не доставляє особливого клопоту при вирощуванні. Іноді трапляється, що посаджена рослина нормально розвивається, але в призначений термін не цвіте.

  Важко сказати, в чому причина, але часто, після пересадки, чагарник оживає і радує власників яскравим цвітінням. Можливо, місце було обрано невдало, або склад ґрунту не влаштовував рослину.

  Зі шкідників на рослину може напасти попелиця, павутинний кліщ або гусениці. При перших ознаках появи комах необхідно обробити кущі інсектицидом.

  Сьогодні у продажу можна знайти величезну кількість отрутохімікатів на всі випадки життя. Проте варто віддати перевагу біологічним препаратам, таких як Фітоверм, Акарин, Іскра-Біо — користі приносять не менше, ніж отруйні побратими, проте, шкоди навколишньому середовищу від них немає.

  Важливо тільки не обприскувати рослини цими препаратами під час цвітіння, щоб не постраждали бджоли.

  Виконавши прості агротехнічні техніки по посадці й догляді за вейгелою, можна отримати чудовий квітучий чагарник.

  Різноманіття видів і форм цієї рослини з яскравими, або навпаки, ніжними квітами, можливо, у когось викличе бажання виростити власну колекцію сортових квітів.

  Посадка вейгели і догляд за нею у відкритому ґрунті: поради

  Вейгела – це декоративний красивоцвітучий чагарник. Дотримання правил посадки і належний догляд у відкритому ґрунті забезпечить цвітіння вейгели навесні і в кінці літа. Садівники повною мірою зможуть насолодитися рожевими, червоними, кремовими, жовтими або білосніжними кольорами-дзвіночками.

  Примітно, що відтінок суцвіттів вейгели постійно змінюється. Вінчики, які щойно розпустилися, мають блідий окрас, але з часом набувають більш яскравого і насиченого тону.

  Посадка у відкритий ґрунт

  Найкращий час для висаджування вейгели – березень або квітень.

  Перед покупкою, вам варто поцікавитися віком рослини. Найкраще до нових умов адаптуються екземпляри, яким більше 3 років.

  Хоча чагарник для дачного саду не вважається особливо примхливим, місцю посадки необхідно приділити належну увагу:

  • вибирайте ділянку на височині. Обов ‘язково умова – велика кількість сонячних променів. У низинах рослина буде вимерзати;
  • клумба повинна бути захищена від північних вітрів і потужних потоків повітря, які згубно впливають на листя і суцвіття. Найкраще висаджувати чагарник на південній стороні під прикриттям стін;
  • ґрунт повинен бути нейтральним або слабощілковим, поживним, легким, пухким, вологопроникним.

  Процес посадки досить простий. Потрібно лише дотримуватися наведених нижче рекомендацій:

  • викопайте ямку глибиною 30-50 сантиметрів, шириною і довжиною 40х40 сантиметрів. Розрихліть дно на кілька сантиметрів. Якщо земля бідна або занадто щільна, лунка повинна бути від 60 сантиметрів до 1 метра;
  • на дно викладіть 15 сантиметровий дренажний шар. Це може бути бита цегла, гравій, великий річковий пісок;
  • для збільшення приживлюваності садивного матеріалу, обробіть коріння саджанців рідиною для стимуляції коренеосвіти;
  • підготуйте родючу ґрунтовну суміш з добривами. З ‘єднайте 2 частини піску, 2 частини дерну і 1 частину листового перегною. Якщо земля характеризується недоліком вологи, можна додати верховий торф;
  • помістіть саджанець в ямку, дбайливо розподіліть у поглибленні коріння, щоб уникнути утворення пустот. Засинайте землею, ретельно ущільніть;
  • коренева шийка не повинна заглиблюватися більше, ніж на 1-2 сантиметри. Найкраще, якщо вона буде на одному рівні з поверхнею ґрунту, коли він осяде;
  • полейте великою кількістю води. Коли вона ввійдеться, досипте ґрунт;
  • укладіть шар мульчі навколо куща. Це може бути торф ‘яна крихта, деревна тріска, добре перепрілий кінський або коровий гній;
  • наполовину обріжте втечі саджанця. Якщо для укорінення було використано квітучий екземпляр, процедуру проводити не потрібно.

  Якщо ви вирішили облагородити ділянку кількома чагарниками, відстань між ямками для посадки великих сортів становить 2-3 метри. Для низькорослих сортів інтервал 1-1,5 метра.

  Як зберегти саджанець

  Як вже було сказано, посадка вейгели у відкритий грунт проводиться в березні-квітні. Якщо ви придбали саджанець восени, правильний догляд допоможе зберегти посадковий матеріал до весни.

  Існує 2 способи:

  • Прикопайте саджанець у саду під кутом, щоб була можливість укрити гілки землею. Після того як зійде сніг, висадьте описаним вище способом.
  • Посадіть куст у горщик. Дочекайтеся, поки листя опаде, і залиште на зберіганні в прохолодному місці з температурою 1 ° C-6 ° C. Полив повинен бути мізерним, але не можна допускати повного висихання земляного кома. Наприкінці лютого, коли з ‘являться нирки і почнеться зріст, переставте вейгелу в добре освітлене місце, трохи збільште полив. У квітні можна внести підживлення. У травні, коли відступлять останні заморозки, висадьте куст у підготовлене на ділянці місце.

  Постарайтеся протягом перших 2-х тижнів захистити рослину від прямих сонячних променів.

  Особливості відходу

  Після весняної посадки вейгели достатньо запам ‘ятати кілька агротехнічних правил. Догляд за чагарником, що росте у відкритому ґрунті, не принесе особливого клопоту:

  • регулярно здійснюйте полив. Пересихання земляного кома призводить до погіршення цвітіння і перешкоджає якісному розвитку рослини. Після зволоження ґрунту, покрийте її шаром мульчі з тирси, лушпиння або торфу;
  • своєчасно видаляйте сорну траву. Робиться це дуже акуратно, щоб не пошкодити кореневу систему чагарнику;
  • пухніть ґрунт у міру ущільнення. Заглиблювати лопату рекомендується на глибину не більше 8 сантиметрів;
  • удобрюйте землю 3 рази на рік. Якщо вейгела висаджувалася в ґрунт з компостом, перші 2 роки підживлення куст не потребує. Після закінчення цього періоду, найперша підживлення проводиться по снігу, до початку вегетації. Садівники радять вносити суперфосфат, сечовину і азотні мінеральні добрива. Другий етап підживлення проводиться під час формування бутонів. Найкраще використовувати калійні засоби без хлору або комплексні препарати з рівним співвідношенням азоту, калію і фосфору. Останні добрива вносять наприкінці літа. У їх складі повинен бути великий відсоток калію, який відповідає за визрівання втечі і допомагає рослині легше пережити холоди;
  • восени бажано встановити дерев ‘яні опори. Вони допоможуть уникнути деформації куща під товстим шаром снігу. Також вам доведеться відрушувати гілки після снігопаду;
  • якщо зима малосніжна, рекомендується пригнути гілки до землі і укрити чагарник лутрасилом або толем.

  Щоб вейгела легше перенесла першу зиму на вашій ділянці, її бажано обернути крафт-папером або спанбондом. На пристовбурне коло потрібно укласти лапнік або товстий шар висушеного листя.

  Пересадка

  Проводити пересадку чагарнику небажано. Але така необхідність може виникнути, якщо ви спочатку вибрали неправильне місце під посадку вейгели у відкритому ґрунті, і навіть правильний, педантичний догляд не дозволяє рослині розвиватися.

  Процедура здійснюється в кілька етапів:

  • Акуратно викопайте куст, намагаючись не пошкодити кореневу систему.
  • Очистіть і обстежуйте коріння. При найменших ушкодженнях, ознаках захворювання, загнивання, нальоту та інших патологічних змінах, в пересаджуванні немає сенсу. Краще посадіть на нове місце чорняво.
  • Пересадка на підготовлену ділянку повністю повторює кроки першої посадки.
  • Не проводьте процедуру восени. Ймовірність виживання рослини в цей період вкрай низька, вона просто загине.

  Обрізка

  Як і всякий чагарник вейгела потребує обрізки. У квітні потрібно видалити втечі, які висохли, деформувалися, підмерзли, обламалися або просто надто загущають чагарник.

  У липні проводиться формуюча обрізка. Також можна вилучити гілочки, які перестали цвісти. Це активує повторне цвітіння.

  Запам ‘ятайте, що кожні три роки здійснюється омолоджувальна обрізка. Старі і загущуючі чагарник гілки обрізаються під корінь. Інші вкорачуються на третину.

  Хвороби

  Хворіє вейгела рідко і рослина стійка до шкідників. Однак її може вражати тля і червець. Якщо ви виявили проблему на ранніх термінах, її можна позбутися, обробивши крону інсектицидами або настоями гіркого перцю, часнику, картопляної ботви.

  Побажання і в ‘ядання саджанців може говорити про пошкодження коренів личинками ведмедики або травневого жука. Для знищення шкідників достатньо полити ґрунт препаратом “Карбофос” або “Актара”.

  Для лікування бактеріальних і грибкових захворювань, таких як іржа, сіра гниль і плямистість, обробляйте чагарник бордоською рідиною.

  Вейгела абсолютно невибаглива, а виростити її на власній ділянці під силу навіть недосвідченим садівникам. Для цього, достатньо дотримуватися простих агротехнічних рекомендацій щодо догляду.